В Україні започаткували Стипендійну програму імені Вікторії Амеліної. Вона передбачена для письменниць і письменників з України та з-за кордону. Мета програми — вшанувати пам’ять і продовжити місію письменниці Вікторії Амеліної, яка загинула внаслідок ракетного удару по Краматорську.

Про це повідомляє Український ПЕН.

Стипендійна програма імені Вікторії Амеліної

Стипендійну програму імені Вікторії Амеліної започаткували INDEX у партнерстві з Українським ПЕН. Програма відбуватиметься в рідному місті Вікторії Амеліної — Львові. 

У межах програми INDEX запросить на тримісячний термін до Львова двох письменників, які працюють в напрямку креативного письма — одного українського автора і одного закордонного. У квітні-червні прийматимуть українського письменника чи письменницю, а в липні-вересні — закордонного.

Учасникам Стипендійної програми імені Вікторії Амеліної пропонують:

• проживання у квартирі в центрі Львова;
• офісний простір;
• стипендію в розмірі 1 200 доларів упродовж трьох місяців;
• покриття витрат на подорожі Україною для культурної діяльності та навчальних поїздок у рамках Стипендійної програми;
• організацію щонайменше двох публічних заходів: читання, дискусії, виступи;
• медійну підтримку: інтерв’ю, подкасти з медіапартнерами INDEX і Українського ПЕН;
• участь у програмі культурних та академічних подій у Львові та інших містах України;
• навчальні поїздки до місцевих культурних інституцій та зустрічі з провідними діячами культури;
• волонтерську поїздку на деокуповані або близькі до фронту території в партнерстві з Українським ПЕН (за згодою стипендіатів);
• спільний захід у Львові наприкінці вересня 2025 року за участі двох стипендіатів.

Стипендійна програма імені Вікторії Амеліної: хто може подати заявку

Заявку на участь у програмі можуть подати письменниці та письменники, які зацікавлені у темі прав людини та прагнуть досліджувати причини й наслідки війни росії проти України. Письменники повинні мати хоча б одну опубліковану книгу на момент подання заявки.

Для подачі заявки кандидатам необхідно надати:

• коротке резюме;
• одну сторінку з описом проєкту, над яким вони працюватимуть під час стипендії;
• один опублікований текст (розділ книги, есе, добірку поезій).

Форма заявки для українських письменників доступна за посиланням. Форма заявки для закордонних письменників доступна за посиланням.

Кінцевий термін подачі заявок — 1 січня 2025 року о 18:00 за київським часом. Результати відбору оголосять 11-13 лютого.

У разі виникнення додаткових питань пишіть на електронну пошту: [email protected]

Хто така Вікторія Амеліна

Вікторія Амеліна — українська письменниця та засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю, який проводився у місті Нью-Йорк Бахмутської громади. Після початку повномасштабної війни Вікторія Амеліна стала розслідувачкою воєнних злочинів і почала документувати наслідки російського вторгнення у складі команди Truth Hounds.

27 червня 2023 року Вікторія Амеліна зазнала важких поранень внаслідок ракетного обстрілу Краматорська російськими військами. У цей день письменниця перебувала у центрі міста із делегацією колумбійських журналістів і письменників.

1 липня 2023 року Вікторія Амеліна померла у лікарні у Дніпрі. Їй було 37 років.

Читайте також:

• В Італії створять видавництво на честь загиблої в Краматорську письменниці Вікторії Амеліної
• “Вона вміла мислити на перспективу”: як живе літературний фестиваль Вікторії Амеліної
• Жінки, діти та рюкзаки: як митці півдня та сходу говорять про війну

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і нові зірки, що стрімко набрали популярність цього року.

Детальніше про те, хто став найпопулярнішим артистом та яка пісня лунала найчастіше серед українських користувачів — в матеріалі Бахмут IN.UA

Spotify назвав найпопулярніших українських артистів та треки 2025 року

Музичний стримінговий сервіс Spotify підбив підсумки 2025 року та оприлюднив рейтинг найпопулярніших українських артистів і композицій. У перелік потрапили як відомі гурти, так і нові імена, що стали трендовим відкриттям цього року.

Топ 10 українських артистів 2025 року

У топі українських артистів на першому місці опинилася Klavdia Petrivna. Далі топ виглядає наступним чином:

• SadSvit;
• “Бумбокс”;
• Dorofeeva;
• “Океан Ельзи”;
• KRBK;
• Валентин Стрикало;
• YakTak;
• Parfeniuk;
• Jerry Heil.

Топ 10 українських треків 2025 року

Найпопулярнішою піснею року серед українців стала пісня “Смарагдове небо” від Drevo. Це атмосферний ліричний трек, який підкорив слухачів ніжним вокалом та емоційною історією.

Друге місце в топі зайняла енергійна композиція “Врубай” від Parfeniuk з інді-електронним звучанням, що стала популярною завдяки драйву.

Третє місце зайняла чуттєва пісня про крихкість стосунків “Не лякай”, яку створив дует Osty і Klavdia Petrivna.

Наступні позиції в топі виглядають наступним чином:

• Jerry Heil і Yarmak — “З якого ти поверху неба?”;
• SadSvit — “Касета”;
• Domiy — “Нагадай”;
• SadSvit і Структура щастя — “Силуети”;
• Шугар — “Олєг”;
• Cheev — “Рана”;
• Шугар — “Тьотя”.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

***

Листопад 23 року.

Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на згадку, коли дому не стане зовсім. За традицією фотка стели, ну бо, як це – додому ж їдеш! Перетнувши кордон області трава само собою одразу зеленіше, повітря чистіше, небо синіше, і оце все…

Зараз таку фотку не зробиш з відомих причин. Спочатку цю стелу замалюють від написів військових, шоб красіво. Потім на ній залишать нові, перетворивши у сучасний пам’ятник війні й боротьбі. Потім проїхати повз вже буде майже неможливо. В’їжджаючи цьогоріч вже минаю не цю стелу. Та мова не лише про неї. Про дім.

Мені пощастило, я пам’ятаю її й іншою. Свою Донеччину, хочете, Донбас, не має зараз сенсу розписувати різницю (хоч вона величезна насправді). Мені пощастило знати її до війни. Навіть до 14го, не кажучи про доповномасштабну.

Мені пощастило дитиною “тусить” на день міста у Бахмуті чи день шахтаря у Соледарі. Їсти солодку вату і розводити батьків на всілякі свєркающі сувеніри-шерпотреби, які валяються потім тижнями вдома. Штовхатися у натовпі святкових людей, що підтанцьовують під живі виступи якихось поп-ікон (прости Господи) того часу, типу Могилевської чи якихось Неангелів, а навколо пахне шашликами і літнім вечором.

А ці супер зрєліщні виступи на Кнауфі. Так, буквально виступи запрошених зірок у дворі величезного завода на околиці Соледару.

Зараз силюки пустять сльозу, а городські не поймуть. День села. Цього свята чекали весь рік. 14 жовтня, день Покрови (назва села відповідна), школярі й місцеві колективи тижнями репетирують у невеличкому будинку культури, а на саме свято вітають новостворені родини, відзначають річниці весіль та досягнення місцевих жителів. Лампово і щиро. З усіх сил аплодують сусідці чи кумі, бо та на сцені. Потім така собі вечірня програма, танці й посиденьки компаніями. Кілька років поспіль тодішній сільський голова умудрявся запрошувати дуже відомих співаків і ведучих та ввалював бабло у святкові салюти.

“Так гарно” – казали люди. “Це ж скільки грошей вилетіло в повітря” – додавали одразу. Але свято дійсно тоді того вартувало.

Мені пощастило їздити по гриби у Лиман. Той ліс з усіх, що я бачила єдиний…пахне лісом. Пахне настільки, що паморочиться голова, якщо походити там занадто довго.

А влітку на Дінець: Щурово чи Блакитні озера – затоплені водою з Сіверського Дінця колишні кар’єри, від того страшенно глибокі і чисті.

Пощастило їздити до Лаври. До Святогірська. Не те, щоб сильно відчувалася якась духовність, але піднятися “до Артема” – ото святе!

Сувеніри на кожному повороті і запах виробів з ялівця. І цей вид на Дінець і Лавру, коли нарешті підіймаєшся.

Мені пощастило їздити з батьками на море. Азовське. Найтепліше у світі. Щоліта на найкращі курорти мого життя: Мелекіне, Урзуф.

Побачивши з часом інші моря думка не змінюється. Азовське найпіжже!

Будиночки у “приватному секторі”. База відпочинку “Утьос” (це тільки для “прохаваних олдів”) з жахливими умовами, але найкращими краєвидами і пляжем, на якому згориш від сонця в перший же день, бо ти ж не слабак йти в тіньочок чи вилазить з води, бо вже “губи сині”. Розйобний маркетинг пляжних торговців, що 10 разів проходять повз тебе з сумками і неймовірно креативними постійноповторюваними гаслами, типу “паахлава мєдовая” і “ракі, ракі, поднімайтє свої…рукі”.

Ти встаєш о 3 ночі, бо виїзд автобуса о 4. Йдеш з сумками і передчуттям дороги, довольне як слон. Їдеш години чотири. Через Донецьк, тоді ще гарний, перспективний, амбітний і дочорта гоноровий. І Оленівку.

Вони не просто нищать мій дім, вони наче не дають мені пам’ятати його через призму дитячих спогадів. В Оленівці була ранкова зупинка після Донецька, відома “точка” смачної придорожньої випічки. Вони не дають мені навіть права сумувати за цим, бо тепер з цим населеним пунктом асоціації геть інші. Тепер це дорівнює одному з найжахливіших вчинених росіянами злочинів проти наших людей. І більше нічого.

Урзуф, Маріуполь. Тепер це не про море.

Соледар і Бахмут – не про сіль і шампанське і зовсім не про дитинство й плани на життя. Донеччина наче більше не належить мені, вони забирають її не лише фізично, її стирають звідусіль.

Тієї її більше немає і ніколи не буде.

Зараз її залишки у пікселі й мультикамі, вона на патчах зі сходом сонця і мерчі “Забоя”. Вона у корчах і воєнторгах. У піснях-символах, ненависті і невимовному болі. Ті залишки, що не здаються.

Решта її мовчить в окупації, сидить по підвалах-катівнях, або перетворилася на зомбі від укусів рускава міра.

Та мені таки пощастило її пам’ятати різною і бути її частиною. Бути “звідси” – ніколи про просто. Завжди про суперечно і з боротьбою.

Вона така. Важка, некомфортна, пряма і через те дещо наївна.

Її нелегко любити. Але якщо так – вона вже ніколи не відпустить.

Таки пощастило.

До теми:

“Бахмутський ключик”: історія дитячого спогаду бахмутянки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!