24 серпня щорічно Україна святкує свій День Незалежності, цьогоріч відзначаємо свято в умовах повномаштабної війни. Бойові дії за наші землі тривають на українському Сході та Півдні. До цього особливого дня журналісти редакції поспілкувалися з донеччанкою Галиною Докашенко, завідувачкою кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов, який двічі був релокований. Пані Галина поділилася з нами своїми спогадами до Дня Незалежності.
Публікуємо колонку Галини Докашенко в матеріалі редакції Бахмут IN. UA.
Примітка: Галина Докашенко родом з міста Горлівка, вперше Горлівка відчула на собі “русский мир” у 2014 році, коли місто незаконно окупували так звані “сепаратисти”. Тоді Горлівському Інституту іноземних мов довелося переїжджати, вибір впав на Бахмут. Мине 8 років й з Бахмута навчальний заклад теж евакуюється через росіян.
Боротьба за незалежність
Напередодні Дня Незалежності ми святкували День Прапора. Розповідаючи про Горлівські події — я згадую Володимира Рибака (ред. посмертно Герой України, жорстоко закатований росіянами за те, що був патріотом, чоловік намагався зняти з фасаду міськради сепаратистський прапор). Цю людину я знала особисто, він віддав життя за Україну.
Сам поліз знімати той прапор, і потім зник. Потім його знайшли аж в Слов’янську, з розпоротим животом, страшна смерть… Посмертно йому дали звання Героя України. Це одна із перших жертв цієї війни, потім їх ще багато буде…
Пригадую події в 1991 році, серпень місяць, в той час, коли Україна отримувала Незалежність я якраз була у відпустці у російському регіоні, тоді це було звичним явищем. 19 серпня виїхала відпочивати на берег до моря з родиною. Сину тоді 7 років було, він у перший клас ще ходив, зараз він наш захисник, має статус учасника бойових дій. Дуже дивно, що берег був безлюдний. Чоловік не дійшов до моря, я дивлюся на нього, а він біжить до мене назад, каже: “У нас переворот в державі”.
Новину про Незалежність почули по радіо
Звісно, що на море ми вже не пішли, почали збиратися додому, складати речі. Тоді я вперше побачила, як люди штурмують автобуси, літаки… А у нас були квитки на 24 серпня, поміняти їх вже було неможливо. Ми вирішили дочекатися дати й прилетіли в Донецьк 24 серпня. Зустрів нас колега в аеропорті, їхали дорогою додому, в машині було радіо.
Вперше в салоні автомобіля я почула, що Верховна Рада України проголосила Акт Незалежності. Ми хвилювалися всі, піднялися у квартиру до мами, спитали її, як вона, а вона каже: “А що таке, все спокійно”.
Я до 2014 року студентам завжди говорила, що Україна — одна з тих республік колишнього cрср, яка вийшла з його складу доволі спокійно. Але не так довго це тривало. Після 2014 року я вже точно не можу це говорити, а тим більше зараз коли йде повномасштабна війна. Сьогодні свято Незалежності набирає зовсім іншого звучання.
Коли мене вітали друзі, то закінчували вітання словами до мого сина Ярослава. Він зараз захищає країну разом з воїнами-побратимами. Вони цю Незалежність, яка начебто дуже легко нам дісталося у 1991 році, зараз виборюють важкою ціною. Тому для мене сьогоднішній день це особливе свято.
Читайте також:
- Як виглядав Часів Яр до війни: підбірка з 12 фотографій
- Як утворилась Донецька область. Розповідає історик з Бахмута
- У Бахмуті з’явилися вулиця Дульнева: розповідаємо на честь кого назвали
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!