Понад 7 тисяч хлопців та дівчат стали випускниками та випускницями 11-х класів на Донеччині. 523 з них отримали золоті медалі за успіхи у навчанні, а ще 122 — срібні.

Про це повідомила Тетяна Сідашева, директорка департаменту освіти та науки Донецької ОДА.

Випускники 2024 на Донеччині

7006 хлопців і дівчат у 2024 році закінчили 11 класи на Донеччині. Загалом, у 275 школах Донеччини здобували освіту в цьому році близько 88 тисяч учнів. З них, безпосередньо на території області налічують орієнтовно 30 тисяч школярів, триває евакуація. Свято останнього дзвоника проводили в онлайн-форматі, додає Тетяна Сідашева.

Примітка. У 2021/22 році у школах Донецької області 176 тисяч дітей здобували освіту, тобто через російське вторгнення близько 50% дітей вже не навчаються у школах Донеччини.

Також вона повідомила, що понад 71% випускників Донеччини 2023/24 років зареєструвалися на проходження НМТ (національного мультипредметного тесту). З міркувань безпеки дати його проведення не розголошують.

Зруйновані школи Донеччини та жертви

Відомо, що станом 5 червня 2024 року, на Донеччині зруйновано та пошкоджено 359 садочків, повністю зруйновано — 68, також зруйновано росіянами 377 шкіл, з них повністю зруйновані — 98.

Школи Донеччини працюють у дистанційному форматі, як і садочки. Відтак упродовж 2023/24 року 156 садочків працювали з дітьми в онлайн-форматі, йдеться про близько 7 тисяч дошкільнят.

Додамо, що внаслідок російських обстрілів загинули 32 працівники освіти, ще 6 працівників загинули захищаючи Україну в лавах ЗСУ, це дані без Маріуполя та Волновахи, де встановити кількість жертв наразі не можливо.

Читайте також:

• Скільки дітей вбили росіяни на Донеччині: відповідь ОДА
• Батьків дітей з Бахмутського району закликають оформлювати закордонні паспорти: причина
• Дистанційна подача документів та бюджетне місце: що обіцяють вступникам з ТОТ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмут вже майже рік в окупації, за цей час росіяни зробили з нього плацдарм для подальшого наступу на інші населені пункти та міста. Саме ж місто залишається порожнім та зруйнованим, лише росіяни роз’їжджають по ньому показуючи наслідки свого “освобождения”. Водночас мерія Бахмута почала працювати над проєктом міста після деокупації, та чи буде кому туди повертатися?

З цим питанням ми звернулися до наших читачів. Досліджували настрої бахмутян, а також запитали громадського активіста, як можна мотивувати людей повернутися до деокупованих міст?

Повернення до Бахмута: думки бахмутян

Ще у 2023 році редакція Бахмут IN.UA проводила велике опитування серед читачів, тоді про повернення у планах свідчило 80% опитаних бахмутян. Опитування було анонімним, а участь в ньому взяло понад 6 тисяч бахмутян. 

Згідно із результатами, понад 80% опитуваних виявили бажання повернутися в Бахмут після війни.  Майже 70% учасників опитування висловили бажання доєднатися до відбудови міста в різному форматі: хтось грошовими пожертвами, а хтось — фізичною працею. Детальніше про голоси бахмутян у 2023 році за посиланням. 

Станом на зараз хтось із бахмутян має надію на повернення після деокупації, хтось її вже втратив: 

“Як тільки він знову буде наш — обов’язково повернусь!”.

“Повернемося, але куди? В руїни? Коли його відбудують, хіба нашим онукам вже!”.

“Хочу і сподіваюся повернутись. Але маючи інженерну освіту та солідний життєвий досвід не вірю. Сил та фінансів не вистачить знову стартувати з нуля, гірше ніж з нуля – з руїн. А в допомогу держави в особі її чиновників не вірю вже давно. Згадайте Чорнобиль, так для прикладу”!

“Дуже хочу повернутися в Бахмут, треба, щоб була вода і світло, і перевірена територія на мінування, і матеріальна допомога від партнерів, тому що крадії ще сидять при владі, вони ще не нажерлися”!

“Ні. Тому що вже йде своє життя в іншій громаді. Інша причина — близькість русні”.

“По перше треба замінити всю владу! Цього рекордсмена який тільки в Україні 32 роки сидить в мерах в першу чергу, і всіх його прислужників. Якщо сам народ та країна разом з інвесторами почнуть будівництво нового Бахмута то може бути супермісто. А не так, як зараз вже на проєкт розкрали державних коштів на мільйони! І кому він потрібен???”

“Напевно, в нинішній ситуації не варто думати про деокупацію.

Повернемося назад і виживатимемо, вже зрозуміло наскільки ми тут потрібні (не потрібні), ніж тут по знімних хатках бігати, то краще вже вдома щось відновлювати і жити”.

Бахмутянка та художниця Маша Вишедська, в інтерв’ю Бахмут IN.UA також поділилася думками. Жінка говорить, що поки не обдумує своє повернення, адже попри деокупацію у перспективі не зможе себе почувати в безпеці через страх повторної російського вторгнення та близькість до кордону з країною-агресором:

“Я бачу повернення у Бахмут виключно якщо росія перестане існувати як держава. Тоді місто можна буде відновити. Але це складне багатофакторне питання не лише політичне й економічне, ще й екологічне, там зокрема й через це буде небезпечно знаходитися і через забруднення”, — каже мешканка Бахмута.

Натомість в Івано-Франківській області, де нині проживає, почувається безпечно та інтегрувалася в громаду. Тут попри близькість до кордону з Угорщиною, росія та білорусь знаходяться далеко, це і є основним фактором відчуття безпеки для жінки. 

Проте, крім загрози з боку росії та різні думки щодо повернення міст в окупації під контроль України багато бахмутян виражають недовіру й до чинної влади міста зокрема й у питанні відбудови та повернення.

За словами громадського діяча, волонтера, очільника організації “Сильні громади та коаліції “На лінії зіткнення” Андрія Грудкіна, на  національному та місцевому рівнях держава не проговорює, що буде з Донеччиною після звільнення, яке може відбутися через роки чи десятиліття. 

Що можна робити вже зараз?

На думку Андрія Грудкіна вже зараз варто адвокатувати платформу, щоб активна частина громади разом працювала над цим питанням. 

Міністерство реінтеграції нещодавно підготувало проєкт державної стратегії відновлення державної влади та реінтеграції населення деокупованих територій України на період до 2026 року  Частково це заходи, які потрібно буде реалізувати протягом активної фази війни, інші необхідно буде виконати після деокупації. Наприклад, визначити, як готувати кадри для роботи у постконфліктних регіонах, адаптувати законодавство та багато іншого. 

Але у переліку цих заходів не йдеться про те, що робити з населенням. Чи забезпечать ці заходи повернення людей у перспективі. Потрібна дискусія з цього питання, адже є загроза міст-привидів. Необхідно тримати зв’язок з людьми, підтримувати локальну ідентичність. Адже відновлення та повернення  — це про людей. Чи будуть вони зберігати емпатію до регіону, бо соціальні дослідження свідчать, що люди швидко інтегруються в нові громади. 

Робота міськради у перспективі відбудови

За словами громадського діяча, ідея мера Бахмута презентувати район міста не правильний підхід, адже люди не були залучені, це порушує базовий принцип “Нічого для нас без нас” (ред. ідея про те, що жодна політика не повинна прийматися будь-яким представником без повної та прямої участі членів групи, на яку ця політика впливає).

Ця ідея міської ради не переконує людей. Загалом керівництво міста дуже закрите для комунікації з бахмутянами у цьому питанні. 

Громадський сектор та міськрада мають розробити вектор відновлення, вжити заходів для залучення бахмутян до всіх цих процесів. Тільки коли люди будуть залучені до цього, вони відчуватимуть, що потрібні громаді. 

Серед питань, які варто обговорювати: відновлення інфраструктури, екології, логістики, побудова каналів комунікації. Для цього вже зараз треба створювати майданчики, щоб люди, які виїхали були залучені до обговорення цих питань. 

Покоління дітей та молоді можна втратити. Якщо у дорослих зв’язок із містом, регіоном постійно в чомусь проявляється, то діти швидко забувають та інтегруються в нових умовах. Тому залучати треба всіх. 

Хто буде повертатися — відкрите питання

Те, що росія вчинила з українськими містами, зокрема на Донеччині та Луганщині провокує купу викликів. Ми можемо не знати, хто ті люди, яких росіяни завозять в окуповані міста. Там можуть проживати іноземці, яких необхідно видворяти, а з іншими після деокупації потрібно буде шукати спільний діалог. 

В усіх цих питаннях потрібна відкрита дискусія. Тому що зараз у людей фрустрація, відсутність конкретики, а це найгірший стан в нинішніх умовах.

Примітка. Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте також:

• Освітній скринінг та протидія російським наративам: чи готові Бахмутські школи до навчання дітей з деокупованих територій
• “Повертаємо загублені душі додому”: як відбувається ексгумація тіл на ДОТ та лінії фронту

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Коли ми говоримо за деокупацію міст та сіл, то повинні думати й про те, як працювати з людьми, які тривалий час жили на територіях, що були непідконтрольні Україні, й не тільки за дорослих, але й за дітей. Ми вирішили дослідити актуальне питання для Донеччини та дізнатися, хто буде працювати з дітьми, які пережили травматичні події? Як організовуватимуть освітній процес? Та чи будуть готові українські вчителі та вчителі з Бахмута до цього?

Редакція поспілкувалася з громадською організацією “ЗНОвУ”, яка готує дітей на ТОТ до вступу в українські виші, а ще паралельно займається з молодшими школярами. Також ми поговорили з вчителькою Бахмута, яка вже мала досвід роботи з дітками, які потрапили в окупацію та виїхали з неї. Про особливості процесу такого навчання — читайте у матеріалі.

Навчання дітей на ТОТ або чому не треба давати справжні дані під час уроків

Щоб розуміти, як вже навчаються діти, з населених пунктів окупованих росіянами, ми звернулися до команди вчителів “ЗНОвУ”. Ольга Коваль, одна зі співзасновниць громадської організації “ЗНОвУ” — це спільнота вчителів, які допомагали готуватися до ЗНО дітям з 2020 року. Зараз педагоги допомагають з підготовкою до НМТ (національного мультипредметного тесту). Вже понад 4 роки вони готують дітей.

Зареєструватися на навчання можна за посиланням: https://forms.gle/bPjninhUp9zd5eLF7. Діти можуть доєднатися у будь-який час до 20 червня.

Але крім підготовки до іспитів тут беруть на навчання й діток, це можуть бути учні від 1 до 11 класу. В межах цього проєкту діти можуть відвідувати цікаві заняття з української мови, математики та історії, отримувати професійну психологічну підтримку, розвивати навички критичного мислення та творчість.

“Спершу фокусом нашої уваги були саме діти з тимчасово окупованих територій, це Донеччина та Луганщина. Після повномасштабного вторгнення ми розширили спектр, бо в Україні не залишилося дітей, які б не постраждали від війни, і ми вирішили допомагати вже всім. Як ми шукаємо дітей на ТОТ, які хочуть навчатися в українських педагогів? Ця складна, і з міркувань безпеки ми надаємо перевагу непублічним способам поширення інформації та ретельно відбираємо учасників.”, — каже Ольга Коваль.

Вона додає, що ГО співпрацює з департаментами освіти, які продовжують контактувати з дітьми, які перебувають на ТОТ. Пріоритетом у навчання таких дітей — насамперед є безпека. 

“Наші заняття проходять дистанційно, коли діти спілкуються з викладачами в онлайн-форматі. Важливо, щоб інформація була максимально зашифрована. Тобто на заняттях діти не можуть бути підписані своїм справжнім ім’ям і прізвищем. Підписуються або лише ім’ям, або ж придумують собі нікнейм. Це важливо для того, щоб навіть учасники зустрічі не мали багато особистої інформації одне про одного. І тим паче якщо стороння людина під час заняття дитини зайде в кімнаті, то не побачить ніякої особистої інформації інших учасників”, — пояснює співзасновниця ГО.

До слова, у більшості деокупованих селах чи містах навчання проходить дистанційно, особливо це стосується тих місць, які близько біля лінії фронту. Дистанційне навчання — важливий безпековий фактор, який має бути врахований після деокупації.

Які сервіси не можна використовувати на ТОТ

Анастасія Бєляєва також стояла на чолі організації “ЗНОвУ”, коли її засновували. Дівчина додає, що якщо ви живете з дитиною на окупованих територіях, але хочете продовжувати навчатися за українською програмою, то не можна використовувати для навчання такі сервіси як:

• Яндекс браузер; 
• Telegram;
• пошту Mail.ru.

А от VPN варто вмикати щоразу, це не викличе підозр, каже Анастасія, тому що більшість мешканців окупованих територій його використовують. 

Як проходять уроки для дітей з ТОТ

Ми вже зазначали за безпеку під час уроків, але також вчителі звертають увагу на психо-емоційний стан дитини. Вся команда ГО “ЗНОвУ” є освітянською, тому стежать аби дитина була в стані навчатися та сприймати нову інформацію. Ще один важливий аспект, аби потрапити на уроки від “ЗНОвУ” батьки дитини, яка хоче навчатися, мають дати на це дозвіл. На жаль, ті діти, які мають опікунів чи батьків з проросійськими поглядами — не можуть бути учасниками програми.

“Річ у тому, що неповнолітні діти не можуть нести повної відповідальності за свою безпеку, не можуть повною мірою оцінювати ситуацію на тій території, на якій перебувають.Ми розуміємо, що це відсіює частину наших учасників, але в цьому питанні все одно безпека стоїть вище за все інше”, — кажуть наші співрозмовниці.

Повернення дітей з ТОТ до української системи освіти

Ми запитали Ольгу та Анастасію, як на їхню думку варто повертати до навчання українських дітей після деокупації територій. Обоє вважають, що хорошим варіантом будуть змішані групи у класах. Тобто, коли одна частина дітей, ті, хто не були під окупацією, а інша — навпаки. 

“Загалом, можу сказати, що діти налаштовані, як би, один до одного, і ми як, педагоги робимо акцент на тому, що нас об’єднує. Також, ті, хто хочуть навчатися з нами вже апріорі мають проукраїнську позицію, бо інакше — вони би до нас не дійшли. До нас вже приходять діти, які попри те, що їм доводиться відвідувати російську школу, хочуть пов’язати своє майбутнє з Україною, вони ідентифікують себе, як українці, які просто опинилися в таких обставинах, бо ніхто не обирав бути в окупації”, — говорять педагоги.

Чи впливає російська пропаганда на дітей, які живуть в окупації?

І Ольга й Анастасія кажуть, що для дітей, які живуть або в окупації, або вже у деокупованих містах чи селах — освіта в українських школах стає мостом для возз’єднання. Навіть, російська пропаганда, яка намагається відвернути українських дітей — у більшості безсила. Але важливо, щоб вчителі розуміли, що поки дитина була на територіях, які не підконтрольні Україні — відбулися значні освітні втрати. Тобто, школяр/школярка можуть не знати частину матеріалу чи мати прогалини.

“Насправді дуже важливим є розуміння цієї ситуації, лояльне ставлення. Наші викладачі бачать і розуміють, що їм складніше наздогнати ці втрати..Ми працюємо більше за адаптованими програмами, які не обов’язково повністю відповідатимуть дітям такого самого віку, які навчаються в Україні”, — пояснює Ольга Коваль.

Вона додає, що це й варто врахувати під час складання навчальних програм для дітей з деокупованих територій, відтак всі навчальні матеріали потрібно буде адаптовувати.

Освітній скринінг

Ольга Коваль ділиться, що перед початком навчання вони з дітьми проводять освітній скринінг. Фактично — це тестування, яке дає можливість побачити, які освітні втрати є у дитини. Таку перевірку вони розробили разом з іншими педагогами для дітей з усіх класів.

Після скринінгу навчальна програма будується під потреби дітей. 

“У нас немає одної універсальної програми, бо її неможливо створити. Вона відрізняється від року до року, від групи до групи”, — каже Анастасія Бєляєва.

Ольга Коваль каже, що у їхній практиці були діти, які готувалися на окупованих територіях до іспитів, а потім виїхали звідти та вступили в українські ВНЗ,  а також є ті, хто досі перебувають на ТОТ, але навчаться в українських вишах дистанційно.

“Одна наша випускниця з тимчасово окупованої території зараз навчається в Харківській академії. Тобто це також можливо”, — пояснюють вчительки.

Які труднощі можуть виникати під час навчання дітей з ТОТ

Досвід окупації безперечно буде мати вплив на дитину, тому важливо аби викладач або модератор освітнього процесу був обізнаним і підготовлений до того, що можуть виникати конфліктні ситуації, пояснюють у ГО. Фахівчині додають, що викладачу буде корисно зустрічатися з психологом, аби знати як працювати з учнями, які пережили травматичні події.

“З боку держави важливо підходити комплексно і цілісно до цієї проблеми. Ми спілкувалися багато з викладачами, які працюють в державних освітніх закладах на деокупованих територіях, вони не мають чітких безпекових інструкцій щодо того, які платформи можна використовувати, а які не варто, якими браузерами не можна користуватись і так далі. Водночас зараз є дуже багато класних українських матеріалів, за якими діти можуть займатися онлайн. Наприклад, якщо ми візьмемо ту ж Всеукраїнську школу онлайн, там з кожного класу, з кожної теми є розроблені відеозаняття тощо. Але дітям бракує живого спілкування”, — пояснює Ольга.

Через це діти, які змушені навчатися онлайн часто відчувають самотність, тому вчителю треба вміти побудувати відчуття спільноти, приналежності дитини до чогось.

Що кажуть бахмутські вчителі?

Бахмутська вчителька Ольга Петрівна вже мала досвід роботи з дітьми, які перебували в окупації. Педагогиня наголошує, що насамперед необхідно робити пріоритет у навчанні на збереженні й поширенні саме української культурної спадщини, популяризації мови. Також вона погоджується з твердження колег з ГО “ЗНОвУ” щодо оцінки освітніх втрат, які понесли діти на ТОТ чи деокупованих територіях. 

“У моїй практиці були діти, які перебували на ТОТ. Це траплялося тому, що як кажуть, батьки вчасно не зреагували, не дали дозволу на вивезення, тому їх вивезли на ту сторону у Шахтарськ (ред. на території підконтрольні рф). Але потім батьки ухвалили правильне рішення, вони там побули деякий час, акліматизувалися, а далі через якісь канали виїхали”, — пояснює педагогиня.

Освітянка розказує, що впливу російської пропаганди, у дітей, які пережили окупацію, не помітила, через те, що ці вони перебували там не настільки довго.

“Ми готові навчати дітей з деокупованих територій, у нас з 2014 року були такі дітки у класах. Вони проходили за індивідуальною формою навчання, йдеться про екстернат, це були школярі з Горлівки, Донецьку та інших міст, які росіяни окупували з 2014 року”, — каже вчителька.

А потім додає, що фактично — екстернат наразі єдиний спосіб, який дає можливість дітям офіційно навчатися в наших школах. Бахмутська вчителька розмірковує, що чинні освітні програми будуть потребувати перегляду та внесення змін відповідно до тих освітніх втрат, які отримали діти на ТОТ.

Психологічна підготовка до навчання

Щоб ефективно працювати з дітьми, які пережили травмуючі події бахмутські педагоги постійно підвищують свою кваліфікацію, зокрема проходять психологічні тренінги, курси, отримують навички з медіаграмотності у межах проєкту “Інформедійна грамотність”. Наразі туди залучені вчителі історії та української мови, пояснює педагогиня.

“Ми вивчаємо як розрізняти фейки, все це у межах класних уроків, діти у формі гри можуть навчатися розпізнавати інформацію, тобто, це все працює вже”, — резюмує Ольга Петрівна.

Навчання на ТОТ з перших вуст

Джерело редакції на ТОТ розповіло нам про те, як йому вдалося отримати українську освіту перебуваючи в окупації. З міркувань безпеки ми не розкриваємо особисті дані особи.  

Після анексії частини територій у 2014 році, окупанти з нового навчального року вже впроваджували російські освітні стандарти у школах та університетах, каже співрозмовник.

“З 2014 року відбулося повне виключення з основної програми української мови та літератури, історії України. Натомість в збільшених обсягах додавались російська мова та література, історія росії…Додавались такі дисципліни, як суспільствознавство вже за російськими стандартами та основи безпеки життєдіяльності. І ряд інших дисциплін, таких як громадянська оборона, тобто — це як частина мілітаризації освіти та провадження та просування військової справи”, — говорить джерело редакції про освітні зміни з 2014 року на ТОТ.

Дітям, які хотіли вивчати українську мову та літературу, доводилось шукати приватні заклади або самостійно вчитися через відкриті джерела, пояснює джерело. Співрозмовник додає, що він навчався екстерном. До українського ВНЗ вступив у 2021 році, у цьому допомогли програми складені спеціально для випускників ТОТ. Наш герой самостійно вступив на бюджет.

Він розповідає, що до повномасштабного вторгнення чимало дітей з ТОТ мали змогу навчатися в українських школах, це стосується тих територій, які були окуповані частково — Донеччина та Луганщина. Звідси школярі мали змогу виїхати на підконтрольну Україні територію та отримати документи про освіту. Після початку Великої війни — ця ситуація кардинально змінилася, бо виїхати з ТОТ складно.

“Документи про закінчення ВНЗ чи школи в українських навчальних закладах визнаються в Україні та закордоном, а от документи про освіту в російських школах на ТОТ — не будуть мати сили, та будуть ігноруватися у цивілізованому світі”, — розповідає джерело.

Вже навчаючись в українському університеті, наш співрозмовник пригадує, що швидко інтегрувався, та має поради, як допомогти дітям з ДОТ адаптуватися до навчання:

• зробити так, щоб діти з ТОТ відчували себе громадянами України, враховуючи факт примусової окупації та насадження російської пропаганди;
• зробити доступ до вивчення української мови;
• зробити освітній скринінг української мови, аби забезпечити дитині доступну програму навчання;
• зробити українську освіту більш привабливою — пояснювати дітям, що саме з українськими дипломами, а не російськими, діти можуть навчатися закордоном, ставити хорошим спеціалістом тощо;
• працювати з фактором внутрішніх конфліктів, які можуть виникати між дітьми, які не були в окупації та тими, які там опинилися.

Зелена книга й Біла книга: сценарії рішень для навчання дітей, які пережили окупацію

Нещодавно благодійний фонд “Солом’янські котики”за підтримки USAID дослідили, як повертати освітній процес на деокуповані території. У результаті дослідження представили у двох інтепретація, це Біла книга та Зелена книга.

Біла книга — це ґрунтовні сценарії рішень у процесі деокупації у сфері освіти та можливі наслідки кожного з них. 

Зелена книга — це узагальнення аналітичних матеріалів та розробка рекомендацій для відновлення освіти після деокупації територій

У Білій книзі є вказані фактори, які впливатимуть на відновлення освітнього процесу на деокупованих територіях, які потрібно буде враховувати освітянам, це:

• тривалість окупації;
• доступ до освіти в умовах тимчасової окупації;
• обсяг освітньої мережі;
• контингент учасників освітнього процесу;
• доступні освітні ресурси;
• безпекова ситуація.

Зважаючи на той факт, що чимало міст та сіл Донеччини були окуповані ще з 2014 року — саме тривалість окупації визначено першим фактором для побудови нового освітнього процесу, коли ці території будуть деокуповані, або ж коли дитина з таких територій потрапляє на підконтрольні Україні землі. Як зазначила у розмові педагогиня з Бахмута, діти, які короткий час перебували під окупацією — мають меншу травмованість. Натомість, особлива увага має бути до дітей, які були змушені жити в окупації роками й потребують підтримки та розуміння з боку соціуму.

Примітка. Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте також:

• Інклюзивне місто або як зробити Бахмут доступним для всіх після відбудови
• Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді
• “Український гітлерюґенд”: чому підготовка підлітків на фронт є фейком роспропаганди

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!