Для військових вкрай важливі технологічні рішення та гаджети, які забезпечують швидкий зв’язок, розвідку та захист. Саме тому краще вибрати надійний мілітарі магазин, де є все необхідне для підсилення бійця чи окремого формування. SKYHUB — це не просто мілітарі-магазин, а цілий маркетплейс з мілітарі товарами. У каталозі є всі технологічні девайси для ЗСУ.

Від дронів до зв’язку — асортимент, перевірений у польових умовах

Сучасний світ дав нову модель перемоги. Перевага завжди на боці тих, хто має достатньо техніки та кращі, ніж у противника, технології. Без відповідної техніки неможливо захистити бойову групу, провести розвідку з неба чи мати інтернет і безпечну хвилю для зв’язку. SKYHUB — магазин ЗСУ, де є все необхідне для посилення боєздатності:

• FPV-дрони для точного виконання завдань;
• РЕБ-системи для контролю та захисту від загроз з неба;
• зарядні станції, які не підводять;
• Starlink для стабільного зв’язку навіть у «глухих» зонах. 

Тепловізори, зарядні пристрої та оптоволокно — можна зібрати повний технологічний комплект для будь-якого військового формування або окремого бійця. Кожен девайс перевірений у польових умовах, тому працює, коли це справді важливо.

Як вибрати потрібну техніку?

Розвідка, зв’язківці або група забезпечення — кожен військовий підрозділ виконує свої завдання та потребує відповідних девайсів. У сучасних технологіях можна загубитись, а придбати все зазвичай потрібно прямо на зараз. В інтернет-магазині SKYHUB знають, як іноді критично важливо швидко вибрати всі необхідні речі. 

Магазин дронів працює саме з військовими, тому має достатньо досвіду та знань у мілітарі галузі. Менеджери маркетплейсу нададуть рекомендації, як зібрати комплект для конкретної мети. Допоможуть вибрати найкращий FPV під наявний бюджет, порадять РЕБ-систему, яка точно буде «бачити» всі сигнали ворога. Розкажуть, що потрібне для того, щоб забезпечити зв’язок навіть на передовій. 

Чому військові вибирають SKYHUB

Купувати якісь компоненти у звичайному магазині електротоварів не слід, коли йдеться про збереження життя. Навіть щогли, штативи, кабелі та перехідники повинні мати характеристики, які витримують випробування в реальних польових умовах. SKYHUB перевіряють кожну одиницю товару на полігонах, в умовах, що наближені до реальних бойових. Вони пропонують лише те, що працює на практиці. 

Розуміють, що їх товари критично важливі, тому організували швидке відправлення без затримок. Постійно на зв’язку, консультують, допомагають вибрати тим, хто розраховує на їх професіоналізм.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Альо…Альо…й ніби не було цих майже трьох років”. Бахмутянка Анастасія Македонська літом 24 серпня 2024 року отримала найзаповітніший дзвінок від коханого, який два з половиною роки був в полоні росіян. Пара познайомилась в 2017 році, і з того часу їх стосунки пройшли чимало випробувань: відстань, війна, полон. 

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалась з бахмутянкою — розповідаємо її історію.

Весілля планували зробити в Святогірську

Анастасія народилась та провела дитинство в Бахмуті, згодом вступила в місцевий медичний коледж, а потім — в Краматорськ, в медичний університет.

“Я з дитинства хотіла стати лікарем, ні для кого це не було новиною”, – пригадує в розмові дівчина.

Саме медицина допомогла Анастасії знайти кохання. Пара познайомилась в літньому дитячому таборі.

“Коли я його побачила, в мене було відчуття, що, по-перше, я людину знаю дуже довго. Знаєте, дівчата зазвичай уявляють собі ідеального чоловіка. Родіон по всім моїм бажанням, по всім моїм критеріям був саме таким. Симпатія у нас обох була одразу, а сильні почуття з’явилися вже трохи пізніше. До кохання я дуже серйозно ставилась, бо, наприклад, в моїй родині батьки разом з 15 років”, — каже Анастасія, пригадуючи перше знайомство з Родіоном.

Три місяці Родіон та Анастасія працювали разом, приглядаючись один до одного, а наприкінці серпня зрозуміли, що хочуть бути разом. На заваді стала відстань –  

хлопець навчався в Харкові, а дівчина в Краматорську. Пара почала стосунки одразу на кілька міст: потяги, автобуси, телефонні дзвінки вечорами, переписки — так починалась історія їх кохання. Через рік стосунків Родіон освідчився коханій на її день народження.

Молодята одразу вирішили, що оплачувати весілля хочуть самостійно, тож на наступне літо поїхали в Одесу. Тут обоє почали працювати офіціантами й відкладали гроші на омріяне свято. Назбиравши грошей, Родіон та Анастасія купили собі обручки. 

“Ми замовляли обручки в Харкові, в ювеліра. Ці обручки тепер вже в нас, насправді вони весь цей час були в нас. Весілля ми планували зробити в Святогірську. Ми знайшли локацію, фотографа. Але, на жаль, через сімейні обставини в нас не вийшло відсвяткувати на той рік”, — ділиться дівчина.

“Тоді я не знала, що наша наступна зустріч буде через майже три роки”

Святкування довелося відкласти, але пара змогла жити разом, хоч і недовго — Родіону прийшла повістка на строкову службу, на 1 рік. Погодитися на ще один тривалий термін без коханого було важко, але довелося змиритися. 

“Це був 2021 рік, а в 2022 році в лютому починається війна. Родіону залишалося три місяці до демобілізації. Вона мала бути 17-го травня 2022-го року, якраз в цей день він вийшов у полон”, — розповідає Анастасія.

За час, поки Родіон був в Маріуполі, дівчина не могла часто приїжджати до коханого. Першим завадив коронавірус, адже пересування між містами було заборонено — але кілька разів пара встигла зустрітися. Вже перед повномасштабною війною Родіон поїхав у відпустку на 10 днів. На початку лютого 2022 року Анастасія прощалась з коханим у Слав’янську на вокзалі. 

“Коли Родіон був в полоні, я аналізувала ту нашу зустріч. Мені здається, я мало його обнімала, мало його цілувала. Я чітко пам’ятаю, як він поїхав, а я себе заспокоювала, що чекати залишилося лише три місяці. Тоді я не знала, що наша наступна зустріч буде через майже три роки”, — згадує дівчина.

“Збирайте речі, почалась війна”

Повномасштабну війну Анастасія зустріла у Краматорську, над її гуртожитком пролетіла ракета. Дівчина набрала Родіона телефоном, але швидко скинула дзвінок. Пригадує, що думала: коханий спить. Але Родіон в той час вже не спав, адже з другої ночі їх підняли по тривозі — Маріуполь обстрілювали росіяни, місто планували взяти в оточення.

“Коли 24-го все почалося, я прокинулася після 5-ої ранку. Дівчинка, з якою я жила на той момент, дуже плакала. Хлопець з сусідньої кімнати відкрив нам двері й сказав: “Збирайте речі, почалась війна”. Я почала дивитись новини, і там всюди були повідомлення про те, що бомблять Київ, Харків. Я зібрала речі й поїхала до батьків, в Бахмут. На той момент там було тихо”, — говорить Анастасія.

Але весною 2022 року в Бахмут почали прилітати російські ракети. Дівчина постійно була в тривозі, не могла спати — хвилювалась за коханого. 4 квітня Анастасія вирішила евакуюватися, про це її просив Родіон.

“Ми з Родіоном зідзвонювалися дуже рідко — в Маріуполі вже не було зв’язку, місто було оточене. Він кілька разів мені дзвонив, казав: “виїжджай”. 4 квітня — це був останній день, коли я була в Бахмуті — я їхала в автобусі та вдивлялася в ці будинки, в усі вулиці й дуже сильно плакала. Я мала передчуття, що це останній раз, коли я бачу це місто. Так і вийшло”, — каже вона.

Анастасія виїхала в Дніпро, і в цей час зв’язку з Родіоном практично не було. Він міг дзвонити раз в три тижні, а інколи дівчині приходило повідомлення з невідомого номера, де Родіон писав коротке повідомлення.

В січні Анастасія дізналась, що Родіон живий

Поступово росіяни брали Маріуполь в оточення. В березні Родіон двічі виходив на зв’язок, а потім — аж в кінці квітня. Так дівчина дізналась, що Родіон був поранений та перебував на Азовсталі. На початку травня хлопець передав, що вони чекають рішення щодо виходу з заводу. А наступне повідомлення дівчина отримала 21 липня, з Оленівки — напередодні її дня народження Родіон привітав кохану. З Оленівки чоловіка перевезли в росію. Далі була тиша. В січні 2023-го року Анастасія отримала лист з росії, з якого дізналась, що Родіон живий.

Під час того, як Родіон був в полоні, Анастасія регулярно ходила на акції в підтримку полонених, їздила на всі зустрічі з родинами полонених, на зустрічі, які організовував Координаційний штаб. 

Родіон подзвонив Анастасії сам, спокійним голосом сказав: “Альо…”. 

Дівчина каже, що дуже важливо підтримувати такі акції — не проходити просто повз, а стати поруч, або просто виразити підтримку. Вже зараз, коли коханий Анастасії повернувся з полону, пара разом продовжує ходити на акції.

День, коли Родіон повернувся додому, Анастасія пам’ятає дуже чітко. О 8 ранку дівчина побачила, що росіяни скинули інформацію про те, що сьогодні планується обмін строковиків на строковиків.

“Кожен обмін ти чекаєш, і потім це не стається. Ти просто вмираєш в цей день, а потім знову йдеш жити. Тому повірити в те, що там буде твій, дуже важко. Але десь о 12 дня вже почала просочуватися інформація, що справді йде обмін, що дійсно є наші строковики. Мені подзвонила мама Родіона, сказала, що їй прийшла смс-ка з Координаційного штабу, бо кожному, чий родич обмінюється, приходить смс-ка. Ми одразу почали плакати”, – пригадує дівчина.

Родіон подзвонив Анастасії сам.

“Спокійним голосом сказав: “Альо..”. Ніби й не було цих 3,5 роки. Я плакала й пищала в цю трубку, що люблю його. Бо він переживав, що я не дочекалася. І перед тим, як подзвонити мені, він спитав в мами, як там Настя. А мама йому сказала: “Настя тебе чекає, дзвони”. І він подзвонив мені. В полоні він хвилювався — насправді всі чоловіки там переживають, щоб жінки їх дочекалися. Він подзвонив й видихнув. Ми всі плакали”.

Після полону Родіон два місяці провів на реабілітації, а своє омріяне весілля, на яке очікували сім років, пара спланувала за місяць. 

“Ми вирішили, що хочемо цього свята — це біле плаття, про яке ми мріяли вже 7 років. Для мене було важливо, щоб чоловік не бачив мене у весільній сукні. Тож, вперше він мене побачив на церемонії. До нареченого мене за рук вів батько, це був найособливіший момент, дуже теплий. В цю хвилину плакав він і плакала я. Ми були разом”, — згадує з теплотою наша героїня.

Читайте також:

• “Для сина тато — це фотокартка у шафі”. Історія Аліси Чумак, дружини полоненого нацгвардійця
• Вийшов живим з 6-годинного бою на Леваневського: історія військового з Бахмута
• З тіла витягли 40 осколків: як захисник Бахмута отримав поранення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Режисери активно досліджують тему війни, демонструючи своїми працями реалії сьогодення. Події на Донсбасі 2019 року, документальна кінострічка про військового журналіста Андрія Цаплієнка та історія великого міста, що живе в реаліях війни: ось добірка сучасних фільмів про війну, створених режисерами, які по-новому осмислюють цей важкий і актуальний жанр. 

Фільми про війну в Україні

В умовах війни режисери з усього світу створюють фільми, що не лише відтворюють жорстокість і трагедію бойових дій, а й знайомлять глядача з особистими драмами героїв. Сьогодні Бахмут IN.UA поділиться підбіркою кінострічок про війну в Україні. І це не лише документалки.

“Я померла в Ірпені”

Анімаційний фільм режисерки Анастасії Фалілевої “Я померла в Ірпені” — це болюча історія авторки, яка провела 10 днів у місті Ірпінь на початку масштабного вторгнення. Фільм виконаний технікою мальованої анімації на папері вугіллям.

“24 лютого 2022 року ми з хлопцем виїхали з Києва в Ірпінь. Ми провели десять днів в оточеному місті й зуміли виїхати з останньою евакуаційною колоною. Час іде, але відтоді мене не покидає відчуття, що я померла в Ірпені. Фільм реконструює реальну історію виживання крізь особисту та суб’єктивну призму”, — розповідає авторка фільму.

Анімаційний фільм “Я померла в Ірпені” отримав головний приз міжнародного конкурсу фестивалю Linoleum.

“Ми не згаснемо”

“Донбас, 2019 рік. Вдалині досі відлунює гуркіт попереднього російського вторгнення, а в повітрі вже відчувається наближення нового” — так звучить опис кінострічки Аліси Коваленко “Ми не згаснемо”, що зʼявилася на кіноекранах минулоріч.

У центрі стрічки — п’ять бунтівних підлітків, які шукають себе в маленьких містечках на лінії фронту Донбасу. Вони мріють, протестують, борються з сірістю та нудьгою і порушують правила. Поки весь світ навколо них руйнується, шахти закриваються і війна триває, Андрій, Руслан, Ілля, Ліза і Лєра мріють, аби в їхньому житті нарешті щось сталося. Одного разу відомий в Україні шукач пригод і мандрівник Валентин Щербачов запрошує їх взяти участь в унікальній експедиції-терапії й дає їм можливість уперше вирватися на свободу й відкрити нові горизонти в їхньому житті. Пункт призначення — Гімалаї.

Кінокартина брала участь у численних кінофестивалях та отримала нагороду за найкращу режисуру на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини One World (2023) і нагороду за найкращий документальний фільм на кінофестивалі Crossing Europe (2023).

“Проникаюче світло”

Не менш захоплює документальна історія про роботу військового журналіста Андрія Цаплієнка. Стрічка демонструє незламність українського народу, а символічна назва дає зрозуміти головний мотив фільму: український народ знаходить промені проникаючого світла навіть у найтемніші часи. 

“Це побачення”

Це історія про життя великого міста в період повномасштабної війни.

Світанок. Вулицями Києва мчить автівка. Чутно лише шум двигуна. Протягом шести хвилин герої не промовляють і слова. Коли автомобіль нарешті гальмує, з машини виходить людина у камуфляжі. На неї чекають.

Фільм “Це побачення” знятий одним кадром та містить в собі загадковий сенс, який для кожного глядача розкривається по-різному. Стрічка є першим проєктом власного виробництва онлайн-кінотеатру Takflix. Фільм отримав нагороду з відзнакою на Берлінському міжнародному кінофестивалі у межах конкурсної програми Berlinale Shorts.

“День незалежності”

Кінострічка складається з декількох персонажно-сюжетних ліній. Окремою лінією є оператори ДСНС, про щоденну роботу роботу яких, часом, українці й не замислюються. Саме вони відповідальні за сигнали повітряної тривоги. Також у фільмі є військові і поліцейські, дівчина, яка в Харкові вигулює собаку, а потім йде на роботу повз розбиті будівлі, жінка, яка спочатку бачить колону танків російської армії крізь екран телевізора, а потім їде подивитися на них на власні очі.

“Маруіполь. Сто ночей”

Анімаційний фільм “Маріуполь. Сто ночей” розповідає історію маленької дівчинки, яка 24 лютого 2022 року прокидається від вибухів та намагається знайти когось живого в палаючому місті.

Прототипом головної героїні фільму стала 4-річна дівчинка Аліса, яка разом з мамою залишалася в оточеному Маріуполі і перебувала на “Азовсталі” в останні тижні оборони міста. Коли росіяни дозволили евакуювати цивільних з території заводу, Алісу розлучили з мамою.

“Конотопська відьма” 

Кінострічка “Конотопська відьма” режисера Андрія Колесника — перший фільм жахів про російсько-українську війну. Це самобутня історія, фільм-рефлексія, що візуалізує бажання помсти українців. Генеральна продюсерка Ірина Костюк називає його фільмом-терапією, що дає змогу прожити відчуття бажаної помсти, втілюючи біль у лють, проте залишає надію на світле майбутнє.

“Буча”

Фільм “Буча” вийде у прокат 7 листопада 2024 року.

Стрічка показує реальні події, які відбувались у місті Буча та інших населених пунктах Київщини, і розповідає історію громадянина Казахстану, який отримав притулок в Україні в 2019 році та зумів урятувати понад 200 українців з окупованих територій.

Примітка: над текстом працювала практикантка Софія Чорнобай

Читайте також:

• Джентльмени, Корона та Емілі в Парижі: підбірка популярних серіалів, які варто подивитися у 2024 році
• Пес Патрон, ботаніка та майнкрафт: що можна подивитися разом з дітьми на Youtube
• “Білий попіл” та “Дім між трьох світів”: топ-10 книг, які варто прочитати восени

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!