На пропагандистських каналах росіяни опублікували відео, на якому можна побачити кадри з Бахмутського ринку та ближньої вулиці. Фото датовані 1 січня 2024 року.
Нові фото з Бахмута
Фото з Бахмута 2024 року опублікували російські військові, які тимчасово окупували місто. У відео окупант скаржиться, що російське населення не задоволене тим, як воюють загарбники.
Понівечена будівля в Бахмуті / скриншот
По дорогах валюються обірвані лінії від мережі електропередачі / скриншот
Зруйнований будинок в Бахмуті / скриншот
Ринок Бахмут / скриншот
Магазин Ажіотаж в Бахмуті / скриншот
У деяких бахмутських магазинах ще залишився товар / скриншот
В 2014 році канал «Сіверський Донець — Донбас» під час аварій наповнювався на 10-30 % / фото Wikipedia
Канал «Сіверський Донець — Донбас» — це штучний водотік у Донецькій області. Побудований у кінці п’ятдесятих років XX століття, він став основним джерелом водопостачання для Донеччини й частково для Луганщини. Армія рф неодноразово завдавала ударів по інфраструктурі споруди, позбавивши мешканців тимчасово окупованих територій України води. Після повномасштабного вторгнення росії ситуація з водопостачанням на Донбасі лише погіршилась.
Редакція «Бахмут IN.UA» розповідає про історію будівництва основної водної артерії Донеччини та про майбутні наслідки для регіону через її пересихання.
Історія будівництва та відкриття каналу
Директор Часовоярського історико-краєзнавчого музею Валерій Богуненко зауважив що, «Сіверський Донець — Донбас» є унікальною гідротехнічною спорудою, а також значною пам’яткою історії техніки середини ХХ століття. Краєзнавець розповів «Бахмут IN.UA», як будувався цей канал.
На початку 1950-х років гостро стояло питання вирішення проблеми постачання технічної та питної води промисловим районам Донбасу, а також забезпечення розвитку сільського господарства шляхом меліорації (зрошення земель). На той час були спроби використання повеневої води. Так збудували Кальчикське, Клебанбикське, Ісаківське, Кальміуське та інші водосховища. Однак, загальна потреба у воді перевищувала можливості місцевих річок у три-чотири рази, а санітарний стан води постійно погіршувався.
У травні 1954 року рада міністрів срср прийняла постанову про будівництво каналу за програмою розвитку водного господарства. Пропускна спроможність споруди довжиною 125 км повинна була становити 25 кубічних метрів води за секунду. Він мав починатися з Райгородської греблі, на річці Сіверський Донець, та закінчуватися біля міста Сталіно (сучасний Донецьк). Структура каналу передбачала будівництво резервних водосховищ, прокладання магістральних трубопроводів від каналу до підприємств та міст довжиною 270 км.
Схема каналу / фото з колекції Часовоярського історико-краєзнавчого музею
Будівництво каналу «Сіверський Донець — Донбас» розпочалося 9 серпня 1955 року, переважно силами молодих будівельників, що прибули на Донеччину за «комсомольськими путівками». Так, близько 20 тисяч будівельників розміщувалися поблизу міст Слов’янськ, Часів Яр і Горлівка в наметових «комсомольських містечках» та вагонах.
Будівництво каналу / фото з колекції Часовоярського історико-краєзнавчого музею
Укладання дренажної труби в руслі каналу / фото з колекції Часовоярського історико-краєзнавчого музею
При побудові каналу робітники використовували сучасну техніку, землесосні пристрої, гідромонітори, крокуючі екскаватори, великовантажні самоскиди, корчувальні машини та скрепери.
Дно каналу в 1957 році / фото з колекції Часовоярського історико-краєзнавчого музею
У вересні 1958 року будівництво споруди завершилось. Головна накопичувальна гребля знаходилася на річці Сіверський Донець, біля селища Райгородок Слов’янського району. Звідти вода потрапляла аж до Верхньокальміуського водосховища у Донецьку.
Окрім магістральних споруд робітники побудували низку відгалужень трубопроводів, насосних станцій, резервних водосховищ, фільтрувальних станцій. На своєму шляху канал перетинав ряд залізничних колій та автомагістралей.
Пропускна спроможність каналу
Жителі Донеччини на відкритті каналу / фото з колекції Часовоярського історико-краєзнавчого музею
Після побудови Південно-Донбаського водопроводу в 1968-76 роках пропускна спроможність каналу зросла з 25 до 32 кубічних метрів води за секунду. Реконструкція в умовах безперебійної експлуатації у 1979 році підвищила продуктивність до 43 кубічних метрів за секунду. Це надовго забезпечило бездефіцитне постачання води багатьом містам і селам Донбасу.
Так виглядав канал після завершення будівництва / фото з колекції Часовоярського історико-краєзнавчого музею
В останні десятиліття канал мав неабияку цінність для економіки України. За словами Валерія Богуненка, канал «Сіверський Донець — Донбас» залишався єдиним централізованим водним джерелом Донецької області, практично безальтернативним постачальником технічної та питної води підприємствам та населенню, а також потужним фактором екологічного балансу.
Наслідки через пересихання каналу
Екологиня Галина Олійник відзначила важливість функціонування споруди «Сіверський Донець — Донбас». Пересихання каналу негативно позначилось на ситуації з водопостачанням на Донбасі.
Це основне джерело водопостачання Донеччини, частково Луганщини. Канал забезпечує водою Костянтинівку, Краматорськ, Слов’янськ, Авдіївку, Покровськ, Селидове, Майорськ, Торецьк. Без нього Горлівка й частково Донецьк залишаться без питної води. Біля Слов’янська та Краматорська є власні свердловини, свої джерела водопостачання. А далі ситуація гірша.
Галина Олійник // екологиня
За словами експертки, останніми роками в регіоні дуже понизились ґрунтові води. Тому навіть у селах, де були колодязі, води майже не лишилось. Вона додала, що річки пересихають і зменшуються. Навіть Сіверський Донець обмілів у порівнянні з тим, яким він був раніше. Галина Олійник пояснила, що змінюється клімат, зокрема і через постійні вибухи та обстріли.
Відбувається зміна клімату. Посух більше, у нас у ґрунтах багато карстових пустот. Потужні, важкі вибухи можуть давати поштовх, через що вода йде під землю. Також шахтні води піднімаються, наповнюють річки і відбуватиметься засолення ґрунтів. Тобто Донбас просто перетвориться в пустелю.
Галина Олійник // екологиня
Дамба на річці Сіверський Донець та початокканалу. Довоєнні часи / фото з відкритих джерел
Як зупинити пересихання?
Галина Олійник підкреслила, що завадити пересиханню каналу в умовах бойових дій практично неможливо.
«По-перше, має працювати обладнання, всі насосні станції. Має бути електропостачання. По-друге, русло каналу через бойові дії пошкоджене. Перед війною, навіть після 2014 року там відбулася реконструкція. Дуже великі гроші були вкладені. Зараз це все все зруйновано», — зауважила екологиня.
До слова, в Бахмуті через бої також розбиті дамби і ставки, які були довкола міста. Тепер цієї інфраструктури просто не існує.
Експертка додала, що тільки, коли бойові дії закінчаться, можна буде все відновити. Вона констатувала, що це буде колосальна робота і виклик для України.
До повномасштабного вторгнення Бахмут був маленьким, мальовничим містом з гарними вуличками та старовинною архітектурою. Алея Троянд в Бахмуті, річка Забахмутка, парки, набережна – тут любили проводити час бахмутяни.
У фотодобірці від «Бахмут.IN.UA» згадуємо, яким був Бахмут до війни.
Бахмут до війни
Наша підписниця Яна Цист поділилася світлинами з рідного Бахмута.
Фото: надане героїнею
Заходи сонця у Бахмуті завжди були неймовірними.
Фото: Яна Цист
На вихідних бахмутяни любили виходити на природу
Фото: Яна Цист
А ось так виглядала вечорами місцева набережна, де любили прогулюватися всі бахмутяни.
Фото: Mkrtchyan Alyona
Два будинки з муралами були улюбленими зонами для фотосесії.
Фото: Іван Сидоров
Бахмутські простори, неподалік від річки храм, сюди на службу ходили віряни.
Фото: Іван Сидоров
Арт-обєкт: Я люблю Бахмут, фото на фоні інсталяції є майже в кожного.
Фото: Іван Сидоров
Річка Забахмутка – улюблене місце, де любили проводити вільний час бахмутяни
Фото: Іван Сидоров
А ось місцевий стадіон, вихідними тут проводили матчі й виступали найкращі бахмутські спортсмени.
Для внутрішньо переміщених осіб у Києві запроваджено безкоштовну вакцинацію від сказу та чипування домашніх тварин. Ця ініціатива триватиме до 10 червня і дозволить ВПО зберегти […]
Міністерство соціальної політики спільно з ЮНІСЕФ ініціювало виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 10 800 гривень на кожного члена сім’ї для вразливих категорій населення, які […]
Декоративний камінь — це досить незвичний матеріал, який широко використовується не тільки в будівництві, але й у ландшафтному дизайні та навіть в створенні інтер’єру приміщення. […]
16 травня у Чернігові в Художньому музеї Галагана відкрили виставку “Скорботний шлях Бахмута”. Цей проєкт, покликаний продемонструвати унікальну культуру міста Бахмут та її стійкість в […]
