Росіяни зняли фейковий “документальний фільм” про Селидове. У ньому показують місцевих жителів, які розповідають про “злочини” ЗСУ. Українських військових звинувачують у вбивствах мирного населення, при цьому жодних доказів сказаному не надають.

Що не так із російським “фільмом” і яка насправді ситуація була в Селидовому, пише Бахмут IN.UA.

Російські фейки про Селидове

Росіяни випустили “документальний фільм” про Селидове. Його зняли пропагандисти російського видання “новое медиа”. Для зйомок стрічки в Селидове приїхала пропагандистка лара ржондовская. Це блогерка з москви, яка після повномасштабного вторгнення почала працювати на окупованих територіях України. У її доробку не один пропагандистський сюжет, зокрема і з окупованого Маріуполя.

Основою “фільму” про Селидове служать розповіді, нібито, місцевих жителів. Люди звинувачують ЗСУ в різних військових злочинах проти мирного населення, однак жодних доказів сказаному не надають. Самі ж російські “журналісти” теж не перевіряють отриману інформацію. Все “розслідування” будується просто на словах.

Натомість є відомі підтверджені факти про розстріл мирних жителів Селидового російськими військовими. Зокрема, вони вбили двох жінок. А 24 жовтня відкрили вогонь по цивільному авто, де перебували двоє людей. Одну людину було поранено, а допомогу їй надали військові ЗСУ. Підтвердженням цих фактів є знімки з камер.

Також військових ЗСУ звинувачують у тому, що вони силоміць забирали дітей з родин. Ці слова також є фейком. Насправді вилучити дітей без дозволу батьків не має права навіть поліція. Тому з родинами проводять бесіди і вмовляють їх виїхати в більш безпечні міста.

Примітно, що сама пропагандистка лара ржондовская говорить про те, що цей фільм є реакцією росії на оприлюднення Україною інформації про розстріли в Бучі. Цим фільмом пропагандисти намагаються відбилити себе і перенести відповідальність за скоєне в Бучі на Україну.

Що насправді відбувалося в Селидовому

Росіяни зайшли в Селидове всередині жовтня 2024 року. До цього місто регулярно обстрілювалось військами рф. Найбільше постраждали будинки на околицях міста, які росіяни випалювали, думаючи, що там є бійці ЗСУ.

Окупація Селидового пройшла стрімко. Росіяни остаточно захопили місто 30 жовтня 2024 року. На той момент, за офіційними даними, в місті залишилися 461 людина. Попередньо була інформація, що до звідти евакуювали всіх дітей. Однак згодом росіяни почали звітувати про вивезення родин з дітьми. З цього можна зробити висновок, що батьки ховали дітей, а згодом евакуювалися з ними на бік росії.

Попри важку ситуації і наступ росії, в Селидовому до останнього була можлива евакуація в більш безпечні регіони України. Людей евакуювали волонтери. При цьому людям пропонували безоплатне житло. Варіанти для розміщення були у Хмельницькій, Рівненській і Закарпатській областях.

Тепер мешканців Селидового масово вивозять у росію та використовують їх для пропаганди.

Читайте також:

• Дітей з Бахмута і Соледара відправили на російський “православний фестиваль”
• У машинах без вікон та у причепах: росіяни показали, як “евакуюють” людей з Донеччини
• Росіяни атакували цивільний автомобіль у Покровську: є загибла і поранені

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд затвердив Програму діяльності та подав її на розгляд парламенту. Документ передбачає створення спеціального Реєстру житла для внутрішньо переміщених осіб у 2027 році, хоча раніше систему планували запустити до 1 жовтня 2026 року. Виконавцем цього проєкту визначено Міністерство з питань громад, територій та ВПО.

Про це повідомив Павло Фролов, Голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Ключові новації майбутнього Реєстру

Новий Реєстр має стати фундаментальною основою для переходу від тимчасового розміщення переселенців до системної житлової політики та довгострокових рішень. Система міститиме такі можливості:

• інтерактивна карта з детальною інформацією про кожен об’єкт, зокрема фотографіями, технічним станом та кількістю доступних місць для проживання;
• вільний вибір житла у будь-якому регіоні України;
• прозорі механізми для залучення партнерських інвестицій на ремонт та будівництво житла.

Окрім створення житлового реєстру, урядова програма визначає й інші важливі кроки для підтримки громадян:

• запровадження інструментів інформування та доступу ВПО до послуг і пільг у форматі “єдиного вікна” у 2026 році;
• запуск єдиного маршруту супроводу та інтеграції ВПО у громадах у 2027 році.

Представники влади наголошують, що Уряд має максимально пришвидшити створення житлового реєстру, оскільки люди, які через війну втратили власні домівки, не мають часу чекати та гостро потребують розв’язання житлового питання вже сьогодні.

Читайте також:

“Люди йдуть пішки з Костянтинівки до Дружківки, щоб евакуюватися”: як відбувається вивезення цивільних на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З прифронтових міст Донецької області триває виїзд цивільного населення з речами. Через зруйновані мости жителі змушені долати частину шляху пішки, а процес евакуації ускладнюється нестачею палива, засобів радіоелектронної боротьби та безпековими загрозами.

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомила Ольга Кравченко, керівниця проекту “Дорога життя”.

Звідки виїжджають люди та як шукають житло

За словами керівниці проекту “Дорога життя”, наразі найбільшу кількість заявок на евакуацію надходять з Краматорська, також зі Слов’янська, Дружківки та навіть Костянтинівки.

“Зараз масово почали їхати люди, дуже багато заявок на евакуацію саме з речами. Зі Слов’янська, Краматорська, Дружківки, а ще з Костянтинівки люди пішки виходять. Люди йдуть пішки з Костянтинівки до Дружківки, щоб евакуюватися“, — зазначає Ольга Кравченко.

З останньої евакуація відбувається особливо складно, адже через зруйновані мости спеціалізований транспорт може заїхати лише на початок Дружківки. Тому жителі Костянтинівки змушені йти туди пішки до “пунктів незламності”, де їх забирають волонтери.

“Зараз мости перебиті, тому тільки на початку Дружківки можна заїхати та забрати людей. Їм потрібно дійти до пункту незламності. Усі оповіщені, всі знають, куди виходити, і там волонтери їх забирають“, — пояснює керівниця проекту.

Евакуйовані переважно просять відвезти їх до центральної або західної частини України. Для пошуку житла працює спеціальний менеджер з адаптації, який пропонує варіанти оренди залежно від фінансових можливостей людей. Також волонтери співпрацюють з місцевими адміністраціями:

“Ми ще співпрацюємо з адміністрацією і можемо пропонувати житло в плані села, там, де будинки порожні”, — каже представниця “Дорога життя”.

Хто евакуюється найчастіше

Найчастіше на евакуацію записуються такі категорії населення:

• сім’ї з дітьми — потребують переселення у безпечніші регіони країни;
• маломобільні люди похилого віку — для їхнього перевезення використовують звичайні автомобілі швидкої допомоги, а за потреби залучають медичний персонал для супроводу.

Головні проблеми: безпека, паливо та житло

Процес порятунку людей супроводжується низкою критичних проблем. Місцеві громади частково допомагають волонтерам із паливом та організацією, однак загальних ресурсів не вистачає.

“Для нашої організації на цей момент перша проблема — це пальне. Його недостатньо, ціни ростуть, а через велику кількість евакуацій фінансування не вистачає, щоб вивезти всіх людей. Маломобільні люди просять розселення, але не завжди їм можна знайти соціальне житло“, — наголошує волонтер.

Також окрему становлять ворожі дрони та брак захисного обладнання. За словами Ольги Кравченко, волонтери мають у своєму розпоряджені лише одну машину з РЕБ, яка може заїжджати в Дружківку та інші наближені до фронту населені пункти.

Читайте також:

Евакуація на Донеччині ускладнюється: до Костянтинівки та Лиману групи майже не можуть заїжджати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!