Окупанти почали демонтаж “Будинку зв’язку” у тимчасово окупованому Маріуполі. На стінах будівлі зображена знаменита мозаїка художника Віктора Арнаутова “Підкорювачі космосу”.

Про це повідомляє Маріупольська міська рада.

Мозаїки в Маріуполі

Першою мозаїкою міста є панно “Першокласники”. Місцеві художники Валентин Константинов та Лель Кузьминков створили його в 1963 році на фасаді школи № 34.

У 1964 році в Маріуполі з’явилось монументальне панно на “Будинку зв’язку”, яке стало другою мозаїкою в місті. “Підкорювачі космосу” створив художник-монументаліст Віктор Арнаутов. Мозаїка розташована в центрі міста. На ній зображені науковці, які готуються до запуску ракети. Ще до війни була втрачена верхня частина витвору мистецтва монументалізму, проте мозаїка перебувала в доброму стані. Її площа становить близько сотні квадратних метрів.

Хто такий Віктор Арнаутов?

Художник народився поблизу Маріуполя у 1896 році. Після революції 1917-1921 років він емігрував до Китаю, а пізніше переїхав до США. Там митець створив панно для метро та будівлі Всесвітньої бібліотеки в Сан-Франциско. Неймовірна техніка створення полягала в тому, що художник наносив фарби ще сиру поштукатурену поверхню стіни, яка висихала разом із зображенням. 

Віктор Арнаутов також викладав у Стенфорді та був учнем відомого мексиканського монументаліста Дієго Рівери. Рівера та Арнаутов стали спільними авторами серії фресок, створених у Національному палаці в Мехіко та Палаці Кортеса у місті Куернавака.

У 1963 році Віктор Арнаутов повернувся до Маріуполя. Після цього він працював над створенням мозаїк вже у рідному місті.

Росіяни знищують культурні пам’ятники на Донеччині

Під час окупації російські війська знищили унікальні мозаїки Маріуполя. Так, у залі очікування залізничного вокзалу зруйноване монументальне панно “Металурги”, створене в 1973 році. Міська рада раніше повідомляла, що можливо також була знищена мозаїка “Туризм та відпочинок” Віктора Пономарьова. Ця мозаїка з 1978 року була окрасою готелю “Турист”. Крім того, під час російських обстрілів міста, були втрачені видатні твори мисткині Алли Горської “Дерево життя” та “Боривітер”.

“Для росіян та колаборантів не має жодної цінності в історії та культурі нашого рідного міста. Вони знищили музеї, мозаїки, історичні будівлі. Усе, що ми бережно цінували та зберігали”, — прокоментували у міській раді Маріуполя.

Читайте також:

• Місто у валізі: донеччан закликають поділитися врятованими сімейними фото
• “Вікно у спогади” для кожного: співачка Valentayna випустила пісню про Бахмут
• “Бахмутська балада”: у Києві презентували фотоальбом, присвячений місту-фортеці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Краматорську розпочалася реєстрація на отримання грошової та гуманітарної допомоги для мешканців громади. Подати заявку можна на кілька програм, зокрема на виплати у розмірі 1 200 гривень.

Про це повідомляє Краматорська міська рада.

Хто може отримати допомогу у Краматорську

Гуманітарний штаб Краматорської міської ради продовжує залучати донорські та благодійні організації для підтримки мешканців громади. У межах нової хвилі допомоги передбачено кілька програм, які охоплюють різні категорії населення.

Подати заявку можуть:

• мешканці громади, які потребують фінансової підтримки;
• родини з дітьми;
• особи без визначеної категорії соціальної вразливості.

Яку допомогу можна отримати

Наразі відкрито реєстрацію на такі види допомоги:

• Грошова допомога (весна 2026) — виплата у розмірі 1 200 гривень;
• Гуманітарна допомога для родин із дітьми;
• Гуманітарна допомога для осіб без категорії соціальної вразливості

Для кожної програми передбачена окрема форма реєстрації.

Реєстрація триває з 17 по 31 березня.

Перед заповненням заявки мешканців закликають уважно ознайомитися з умовами кожної програми та правильно заповнювати всі дані.

Посилання на форми реєстрації:

• грошова допомога — 1 200 грн;
• допомога для родин із дітьми;
• гуманітарна допомога без категорії вразливості.

У міській раді наголошують, що допомога надається за підтримки міжнародних партнерів, тому кількість отримувачів може бути обмеженою.

До теми:

Росіяни використали жінок з Краматорського району в політичній агітації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Маленький “епіцентр” нашого села”, “магазин, в якому було все і навіть більше”, “там було завжди все свіже і смачненьке” — так мешканці Бахмутського району згадують магазин “Журавушка”, що працював у селі Переїзне. Цю крамницю у 2007 році відкрили подружжя Журавльових. Працював магазин до літа 2022 року. Власники продовжували роботу до останнього, підтримуючи своїх земляків. Роботу довелося зупинити через наближення лінії фронту та часті обстріли.

Про роботу “Журавушки” та відновлення бізнесу на новому місці редакції Бахмут IN.UA розповіла його власниця — Людмила Журавльова.

Як “Журавушка” працювала під час війни

“Журавушка” — це сімейний бізнес подружжя Журавльових з села Переїзне Бахмутського району. Під такою назвою працювали чотири магазини в різних населених пунктах — Переїзному, Федорівці, Соледарі і Сіверську. Першим магазином була “Журавушка” у Переїзному — рідному селі родини. Він відкрився у 2007 році.

Працювала “Журавушка” до 2022 року. Власниця магазину, Людмила Журавльова, до останнього привозила сюди продукти і підтримувала роботу бізнесу. Не зупиняло підприємицю ні відсутність світла, ні складність доставки товару.

Зачинити магазин і виїхати з рідного села Людмила Журавльова вирішила після пережитих обстрілів.

“Я виїжджала у серпні 2022 року. У червні я ще працювала. Без світла, без нічого, працювала сама. Поки була така можливість, я робила все для тих людей, хто там залишався. Хоч світла вже й не було, доставки товару, в принципі, були. Одна фірма залишалася, яка до нас доїжджала. Зачинити магазин і виїхати остаточно — я вирішила після прильоту. Взагалі, я була під обстрілами двічі. Коли перший раз прилетіло, то вікна повилітали. Другий раз прилетіла ракета навпроти магазину і зруйнувало будинок, я тоді якраз була на роботі. Від пережитого стресу я вирішила, що все — залишатися більше я тут не можу, там було небезпечно”, — згадує пані Людмила.

За роки роботи “Журавушка” здобула велику довіру людей. І сьогодні мешканці Бахмутського району з теплотою згадують свій улюблений магазин. Його власниця каже, що особливого секрету успіху не має. Вона лише дуже любила свою роботу і намагалася прислухатися до своїх клієнтів. Цим, на її думку, вона і заслужила таку довіру.

“По-перше, я завжди до людей ставилася з розумінням, прислухалася, коли говорили, що їм треба. Я намагалася зробити так, щоб прийшов у магазин, і тут є все, що потрібно. У нас питали: “А у вас є те?” Ми відповідали: “Є”. А коли відповідали: “Немає”, то наступного разу воно в мене вже було. Я намагалася, щоб товар був різний на різну категорію людей, щоб всі наші клієнти знали, що коли вони йдуть у “Журавушку”, то вони будуть впевнені, що в нас все є. І по-друге, це ж моя робота. Я дуже люблю цим займатися, мені це подобається, тому і старалась завжди зробити все якнайкраще”, — розповідає Людмила Журавльова.

Чи змогли відновити “Журавушку” після переїзду?

Бізнес, який родина Журавльових будувала на Донеччині, зруйновано. Поки була можливість, сім’я встигла вивезти частину обладнання на Дніпропетровщину, куди і переїхали.

“Ми розуміли, що треба було кудись все вивозити. Спочатку один магазин вивезли з поличками. А ще ж треба було вивезти холодильники хоча б кудись. Виїжджати було нікуди, а речей було багато. Це ж чотири магазини: скільки холодильних вітрин, скільки всякого обладнання… Треба було терміново кудись вивозити, щоб не втратити. Наші друзі були у Дніпропетровській області, у місті Перещепино, і там продавався магазин. Купувати нам було ні за що, тому ми взяли його в оренду. Туди ми і перевезли все, що вдалося вивезти”, — каже Людмила Журавльова.

У липні 2022 року родина остаточно переїхала в Перещепине. А вже за кілька тижнів, 13 серпня, вони відкрили тут перший магазин. Назву не змінювали, крамниця так само називається “Журавушка”. Людмила Журавльова каже, що свідомо не змінювала назву, бо таким чином вона хоче зберегти зв’язок із домом. У цьому магазині підприємиця розмістила вивіску, банери і обладнання з Донеччини, а наповнила його таким асортиментом, який був у колишніх магазинах.

“Вирішили не змінювати нашу назву, бо це продовження нашого сімейного бізнесу. Ми вивезли всі вивіски “Журавушки”, банери, на яких зображені наші діти у вишиванках. Я зробила все так, як робила це вдома, так само завезла великий асортимент. Звісно, морально це було дуже важко, бо менталітети різні. У кожний район приїжджаєш, і тут все по-різному, хоча, начебто, ми всі одинакові. А потреби, виявляється, зовсім інші. Наприклад, майонез “МакМай” всі прекрасно знали і любили в Донецькій області, а тут його ніхто не знає. Тому довелося пристосовуватися до інших потреб”, — розповідає власниця “Журавушки”.

Відновити власну справу вдалося і не без допомоги людей, з якими раніше співпрацювали на Донеччині.

“Найскладніше було морально, тому що це переїзд: ти втратив все, ти не знаєш, куди рухатися і до кого йти, де брати товар. І тут нам допомогло те, що у нас була дуже хороша репутація щодо нашого бізнесу. Ми дуже добре працювали з усіма фірмами і залишилися контакти супервайзерів, агентів. І були такі моменти, що нам допомогли. Наприклад, хлопці з фірми “Славутич” розповідали іншим, що “Журавушка” — це дійсно нормальні люди і їм можна довіряти. А вже сьогодні, за роки роботи, місцеві вже і самі знають нашу “Журавушку”. Приємно, що і тут ми змогли здобути довіру людей”, — каже Людмила Журавльова.

Власниця бізнесу зазначає, що робота з відновлення бізнесу допомогла їй не опустити руки після втрати дому і переїзду. А особливо цінним для неї є те, що на новому місці знаходяться ті, хто знав “Журавушку” ще на Донеччині.

“Дуже цікаві історії були, які мені наші працівниці розповіли. Бувало, що під’їжджали люди і запитували: “А що це за “Журавушка”?” Випадково не з Донецької області?” — І це так приємно, що нас згадують”, — каже підприємиця.

Магазин у Перещепиному не єдиний, який на новому місці відкрила родина Журавльових. У них вже є чотири магазини у Дніпропетровській області: три в Перещепиному, і ще один у Підгородньому. Таким чином, сім’я змогла відновити свій бізнес на новому місці.

Читайте також:

• “Я їхала до людей”: шлях бахмутянки Катерини Попович від Донеччини до Карпат
• “Мрію поїхати до Японії і стати йокодзуна”: історія 11-річного сумоїста з Бахмута Владислава Ставицького
• “Хочеться зберігати теплі спогади про місто”: як Олексій Халтурін створив фотопроєкт пам’яті про довоєнний Бахмут

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!