Рада ВПО — це консультативно-дорадчий орган. Ради почали активно створювати з 2023 року. Вони об’єднують між собою внутрішньо переміщених осіб з проактивною громадянською позицією, відповідними досвідом і знаннями, щоб ефективніше захищати права та інтереси переселенців та переселенок в регіоні. Також до Рад входять представники місцевої влади. При Бахмутській міській військовій адміністрації також діє така Рада. Хто входить в цю Раду та чим займаються її учасники та учасниці? Чи закладені кошти на її роботу?

Редакція Бахмут IN. UA проаналізувала.

Рада ВПО при Бахмутській МВА

25 серпня 2023 року затвердили Положення про раду з питань ВПО при Бахмутській МВА. Робота ради відбувається на громадських засадах, тобто зарплат для її членів та членкинь – не передбачає. Від бахмутян заявки на участь в Раді приймали до 15 вересня 2023 року. 

У актуальному Розпорядженні вказано, що склад Ради ВПО при Бахмутській МВА утворюється з 18 осіб.

З цих 18 осіб є:

• 6 людей, які є представниками/цями органу, (при якому утворено Раду ВПО та/або підпорядкованих цьому органу працівників ОМС, тобто Бахмутська МВА);
• 9 людей, це  переселенці та переселенки;
• 3 людей, це представники громадських об’єднань, які провадять діяльність у сфері забезпечення та захисту прав внутрішньо переміщених осіб.

Склад Ради ВПО опублікований на сайті Бахмутської міської ради. З моменту її створення провели 6 засідань. Ось перелік осіб, які входять до Ради, список опублікований на сайті Бахмутської міської ради.

Хто входить в Раду ВПО при Бахмутській МВА?

Олександр Бабенко, вказаний як представник громадської організації “Ми з України” (за згодою). Нагадаємо, що Олександр Бабенко станом на 14 вересня 2024 року входив до депутатського корпусу міськради, а про припинення його повноважень повідомлень не було.

• Олена Бойко, представниця громадської організації “Ідея Іванівської молоді” (за узгодженням), ця організація надає допомогу ВПО у місті Жовті Води.
• Олександр Бондарєв, вказаний як представник ВПО (за згодою). Нагадаємо, що Олександр Бондарєв у 2024 році (станом на жовтень) значився як директор КП “Бахмутська житлова управляюча компанія”. Також про припинення його повноважень не було повідомлень.
• Ігор Гаєвий, представник ВПО (за згодою). Станом на 2025 рік (січень) він є директором релокованого в Гощу Бахмутського центру професійно-технічної освіти.
• Алла Губа, як вказано на сайті міськради, є головною спеціалісткою Управління охорони здоров’я Бахмутської міської ради;
• Олена Данько, вказана  як внутрішньо переміщена особа (за згодою). Водночас Олена Данько в 2025 році виконує обов’язки старости Іванівського старостинського округу.
• Валентина Долинська, представниця громадської організації “Агенція зі сталого розвитку та інновацій” (за узгодженням), раніше була членкинею Громадської Ради.
• Наталя Зубар, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою), була членкинею комітету доступності у Бахмуті.
• Марина Іванушкіна, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою). Водночас вона керуюча справами виконкому Бахмутської міської ради, про припинення її повноважень повідомлень не було.
• Оксана Карпець, вказана як начальниця Управління освіти Бахмутської міської ради.
• Наталя Кисиличина, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою). На сайті міськради значиться як керівниця відділу пресслужби Бахмутської міської ради.
• Олена Костюченкова, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою). Є старостою Опитного.
• Вікторія Кушнір, вказана як начальниця Управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради;
• Валерія Пруднікова, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою), також учителька Бахмутського НВК 11;
• Інна Сподіна, вказана як начальниця Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради;
• Тетяна Татаринова, вказана як начальниця Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради;
  Надія Трофимова, вказана як начальниця Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради;
• Ольга Шурло, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою).

Загалом спостерігаємо, що учасниці та учасники Ради ВПО, які вказані як ВПО, але водночас вони в різний період представляли Бахмутську міську раду чи територіальну громаду, як посадовці. Йдеться про:

• депутата Олександра Бондарєва;
• старосту Опитного Олену Данько;
• керуючу справами виконкому Бахмутської міської ради Марину Іванушкіну;
• керівницю відділу пресслужби Бахмутської міської ради Наталю Кисиличину;
• старосту Опитного Олену Костюченкову.

Більшість з членів ради які мали б представляти думку громадськості, є частиною міського самоврядування.

Що робила Рада ВПО при Бахмутській МВА: 2023 рік

Перше засідання Ради відбулось 28 вересня 2023 року. На ньому затверджували керівний склад Ради. Так головою призначили Марину Іванушкіну, заступницею стала Олена Бойко, а секретарем обрали Інну Сподіну.

Наступне засідання пройшло 1 листопада 2023 року. На ньому призначили одразу кілька завдань. Зокрема, Інна Сподіна та Олександр Бондарєв мали направити запити до Департаментів ЖКГ Київській, Дніпропетровській, Харківській, Полтавській та Вінницької областей щодо наявного реєстру місць компактного проживання.

Також у 2 протоколі вказано про можливість надавати письмові пропозиції щодо питань для розгляду на засіданнях Ради ВПО на адресу [email protected].

Що робила Рада ВПО при Бахмутській МВА: 2024 рік

Перше засідання Ради ВПО у 2024 році відбулось 30 січня. Тоді ж для Управління соцзахисту дали завдання проінформувати бахмутян про “Програму підтримки та інтеграції мешканців Бахмутської МТГ з-поміж ВПО на 2024-2025 роки”. Ознайомитись з програмою можна за посиланням. Строком реалізації програми визначили термін з 10.01.2024 по 31.12.2025. На неї заклали 70 480,0 тисяч гривень. Водночас з бюджету Бахмутської МТГ виділили на це 14 480,0 тисяч гривень. Кошти з інших джерел склали 56 000,0 тисяч гривень.

На цьому ж засіданні для Управління розвитку міського господарська та капітального будівництва дали завдання підготувати та направити лист до Міністерства розвитку громад та інфраструктури щодо збільшення регіонального коефіцієнта для розрахунку компенсацій за знищене майно.

2 засідання провели 27 березня. У протоколі вказано, що до 30 квітня Тетяна Татаринова та Олена Костюченкова мали посприяти в організації осередку підтримки мешканців Бахмутської МТГ у місті Павлоград. Про відкриття осередку підтримки в Павлограді новин не було, станом на грудень 2024 року редакція повідомляла, що в Україні працюють 9 осередків підтримки та ще кілька міст, де бахмутянам видають допомогу. Павлограда серед них немає. 

Передостаннє засідання Ради ВПО в 2024 році відбулось в липні, 25 числа. Серед завдань члени Ради ВПО мали сформулювати звернення від Ради з питань ВПО щодо можливих шляхів отримання житлових сертифікатів за зруйноване житло.

Останнє засідання в 2024 році відбулось 19 грудня. Члени Ради ВПО до 1 лютого 2025 року мають надати пропозиції для формування стратегічного плану їх роботи.

Засідання Ради проводять не рідше одного разу в квартал онлайн. Тож на початку 2025 року буде перша зустріч де й мають презентувати план роботи Ради ВПО на поточний рік.

Читайте також:

• Бахмут-Гоща: перспективи побудови житла для ВПО. Розпитали у влади Бахмута й Гощі
• Закон №7283: які ризики він несе для ВПО та чи справді спрямований на інтеграцію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Для ВПО з Луганщини ще у 2020 році запланували будівництво житла у Сіверодонецькій громаді, але через повномасштабний наступ росіян, плани змінилися. У 2023 році проєкт за підтримки Мінреінтеграції (ред. зараз цього Міністерства вже не існує) реанімували і масштабували на інші регіони. Зокрема, партнерськими громадами стали місто Дрогобич і Кам’янка-Бузька на Львівщині. Але через зупинку програми USAID проєкт зупинився.

Але реалізувати проєкт, не вдалося, повідомили редакції Бахмут IN.UA у Сіверодонецькій МВА.

Житло для ВПО

Новий проєкт Дрогобичі вдалося реанімувати у 2023 році, він пердбачав будівництво двох 9-поверхових будинків, а в Кам’яно-Бузькій громаді — 11 швидкозбірних будинків. Під це виготовили нову проєктну документацію й узгодили її з МОМ. 

“Був підписаний ряд спільних протоколів, угод. Але, на жаль, у 2025 році ми втратили зв’язок після того, як звернули програму USAID підтримки. Ми плануємо поновити з МОМ контакт, адже проєктування вже проведено, вони виступають як замовники. Ми на цей процес зараз не особливо впливаємо”, —  каже Сергій Карпеченко, ексзаступник начальника Сіверськодонецької МВА, нині очільник Рубіжанської МВА.

Примітка. З 1 липня 2025 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) офіційно припинило надавати іноземну допомогу, а частину його програм передали під управління Державного департаменту США. Це рішення пояснили тим, що після масштабного перегляду витрат адміністрація Трампа дійшла висновку: діяльність USAID не відповідала інтересам США. USAID — це американське урядове агентство, яке десятиліттями фінансувало гуманітарні, економічні та демократичні проєкти в інших країнах, зокрема й в Україні.

Деякі проєкти вже проходили експертизу та навіть частково будувалися, а після вторгнення документацію безплатно передали громаді для майбутньої реалізації. 

Саме громада Дрогобича буде кінцевим бенефіціаром і власником житла, а організатори (Сіверськодонецька громада) — лише вигодонабувачі, бо їхні мешканці отримають житло. Вони не мають значного впливу на реалізацію проєкту, але підтримують комунікацію з громадами та МОМ. Тут варто вказати, що зараз представники громади відчувають обмежений вплив на проєкт і зазначають, що без фінансування від МОМ чи іншого донора реалізація поки неможлива. 

До теми:

Представники Бахмутської МВА візьмуть участь у конференції Rebuild Ukraine у Варшаві

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після окупації Луганська в 2014 році Сіверськодонецька громада вимушено стала центральною, адже всі обласні служби та структури були релоковані саме в Сіверськодонецьк. Вже тоді жителі Луганщини вперше стикнулися з проблемою житла — люди приїжджали на підконтрольну територію, а житла бракувало. Тоді на допомогу прийшла Міжнародна організація з міграції, або як частіше її називають — МОМ. Саме вона допомогла сотням людям отримати тимчасовий прихисток та допомогу, а в 2020 було розпочато планування масштабного проєкту — зведення у місті житла для ВПО.

Перед якими труднощами постали жителі Луганщини і що роблять зараз — читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Сіверськодонецька громада: як працювали з потребою житла

Ще до повномасштабної війни, у 2020 році, громада почала шукати системне розв’язання житлового питання. Адже людей більшало, а житла — ні.

“Розуміючи обсяг людей, які були переміщені після початку вторгнення російських військ на Луганщину і Донеччину, виникла потреба забезпечити цих людей житлом”, — каже Сергій Карпеченко, ексзаступник начальника Сіверськодонецької МВА, нині очільник Рубіжанської МВА.

Пілотний проєкт із забезпечення житлом ВПО розпочався у 2020 році в Сіверськодонецьку. Для нього створили окреме Агентство інвестицій і розвитку, яке координувало всі етапи, включно з документацією та робочими групами. Був укладений меморандум з Міжнародною організацією з міграції (МОМ) “Покращення житлових умов внутрішньо переміщених осіб на сході України”. Спільно з МОМ була розроблена концепція будівництва цілого кварталу багатоквартирних будинків у самій Сіверськодонецькій громаді, втілити проєкт мали до 2025 року.

Проєкт передбачав будівництво близько 250 квартир для 900 осіб із повноцінною інфраструктурою — зонами відпочинку, громадськими просторами, прибудинковими територіями. 80% квартир планували для ВПО, ще 20% — для мешканців приймаючої громади. Загальна вартість проєкту перевищувала 11 мільйонів євро.

“Ці роботи були розпочаті, проєктувальні роботи проведені, визначили координаторів проєкту з боку МОМ та з боку громади. Але з перших днів місто прийняло удар на себе. Бої й оборона тривали до 25 червня 2022 року. Близько 80% житлового фонду було зруйновано, й понад 80% мешканців залишили місто. Хтось евакуювався на підконтрольну територію, хтось за кордон, дехто на територію російської федерації, а частина — залишилась там, в умовах окупації. Сьогодні росіяни намагаються показувати картинку, що вони щось відбудовують, але це відбувається в дуже плачевному середовищі: нема кому працювати, немає кому забезпечувати життя в цьому місті”, — пояснює Сергій Карпеченко.

Будівництво житла для ВПО в Сіверськодонецькій громаді як таке через окупацію припинилось.

Поновлення будівництва: нові громади — старі проблеми

У 2023 році проєкт за підтримки Мінреінтеграції (ред. зараз цього Міністерства вже не існує) реанімували і масштабували на інші регіони. Зокрема, партнерськими громадами стали місто Дрогобич і Кам’янка-Бузька на Львівщині.

У Дрогобичі запланували будівництво двох 9-поверхових будинків, а в Кам’яно-Бузькій громаді — 11 швидкозбірних будинків. Під це виготовили нову проєктну документацію й узгодили її з МОМ. 

“Був підписаний ряд спільних протоколів, угод. Але, на жаль, у 2025 році ми втратили зв’язок після того, як звернули програму USAID підтримки. Ми плануємо поновити з МОМ контакт, адже проєктування вже проведено, вони виступають як замовники. Ми на цей процес зараз не особливо впливаємо”, — каже Карпеченко.

Примітка. З 1 липня 2025 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) офіційно припинило надавати іноземну допомогу, а частину його програм передали під управління Державного департаменту США. Це рішення пояснили тим, що після масштабного перегляду витрат адміністрація Трампа дійшла висновку: діяльність USAID не відповідала інтересам США. USAID — це американське урядове агентство, яке десятиліттями фінансувало гуманітарні, економічні та демократичні проєкти в інших країнах, зокрема й в Україні.

Деякі проєкти вже проходили експертизу та навіть частково будувалися, а після вторгнення документацію безплатно передали громаді для майбутньої реалізації. 

Саме громада Дрогобича буде кінцевим бенефіціаром і власником житла, а організатори (Сіверськодонецька громада) — лише вигодонабувачі, бо їхні мешканці отримають житло. Вони не мають значного впливу на реалізацію проєкту, але підтримують комунікацію з громадами та МОМ. Тут варто вказати, що зараз представники громади відчувають обмежений вплив на проєкт і зазначають, що без фінансування від МОМ чи іншого донора реалізація поки неможлива. 

Як планували розподіляти житло

Концепція розподілу житла була одразу обумовлена і запропонована МОМ, тобто замовником будівництва. Тип заселення – це оренда з правом викупу.

“Хоча на сьогодні цей механізм ще не впроваджений законодавчо, але він зараз опрацьовується. Я сподіваюся, найближчим часом він буде вже імплементований в правове поле. Щодо розподілу, то було обумовлено, що половина частки від будівництва житла буде розподілено саме для мешканців Сіверськодонецької громади, три десятих буде розподілено для ВПО інших регіонів і одна п’ята — для мешканців громади Дрогобицької, які потребують покращення житлових умов або перебувають у складних життєвих обставинах”, — каже ексзаступник начальника Сіверськодонецької МВА.

Якщо рахувати в цифрах, то це мало виглядати так:

• 50% — для мешканців Сіверськодонецької громади;
• 30% — для ВПО з інших регіонів;
  20% — для мешканців приймаючої громади.

“Тобто громада отримала б збірний компонент розподілу для того, щоб всі учасники були зацікавлені: як і місцева громада, аби не сприймала це категорично, так і були б враховані потреби внутрішньопереміщених осіб, які також перебувають в цьому регіоні не лише з Луганщини. Тому таку форму розподілу визначили як оптимальну”, — каже він.

Відбір мали здійснювати за бальною системою, яка враховувала б наступні критерії: склад родини, соціальний статус, наявність дітей, людей з інвалідністю, родини військових тощо. Втім, залишається законодавча колізія, бо навіть якщо громада є вигодонабувачем проєкту — розподіляє житло житлова комісія тієї громади, де фізично стоїть будинок.

Чому так важко отримати землю

Одна з головних проблем, з якою зіткнулися й бахмутяни, й інші громади в евакуації — це земля. Формально, ділянки під будівництво в Україні є, але отримати їх дуже важко. Тодішній проєкт координувала Ірина Верещук через Міністерство реінтеграції (ред. зараз розформоване). Угоди підписувалися на високому рівні: між міністерством, обласними адміністраціями та приймаючими громадами. Часто це були три- або навіть чотиристоронні домовленості. Наприклад, у проєктах на Київщині також брали участь місцеві громади та обласні адміністрації — як Луганська, так і Київська. Вони узгоджували питання земельних ділянок та інші ключові аспекти. Підтримка місцевих і регіональних державних структур може значно пришвидшити процес реалізації. Тому важливо, щоб держава на централізованому рівні не лише підтримувала такі проєкти, а й чітко усвідомлювала їхню стратегічну важливість, суспільну цінність та актуальність у нинішніх умовах

“Приймаючі громади переважно можуть дати землю десь у полі — без комунікацій. А якщо це ділянка біля інфраструктури, вони хочуть щось отримати натомість”, — пояснює урбаністка Анастасія Лісна.

Зокрема, Сіверськодонецька громада пропонувала українській громаді, що на Київщині — кадровий потенціал. Бо тут працює з 2023 року їхня релокована лікарня КНП “Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня”, яка обслуговує не лише луганців, але й місцевих жителів. 

“Тому такий симбіоз цієї громади, можливо, і відбувся, тому що вони розуміли, що одним із аргументів було надання житла в майбутньому цим лікарям, які в них працюють. Бо якщо ми знайдемо місце для їх релокації в якоїсь іншій громаді, то вони втратять можливість отримати це житло”, — додає Сергій Карпеченко.

Хоча навіть це не гарантує, що громада буде готова прийняти нових мешканців. Схожа проблема виникала й у Сіверськодонецькій громаді: була попередня домовленість із ще однією громадою, однак проєкт заблокував супротив місцевого депутатського корпусу. При цьому в цій громаді з 2014 року стоїть недобудована школа, і Сіверськодонецьк був готовий відновити її за власні кошти. Це дало б робочі місця для вчителів і місця для дітей, однак через проблеми в комунікації та опір реалізувати ідею так і не вдалося.

Це безпосередньо впливало на рішення громади щодо виділення землі під житло для ВПО. Додатковим бар’єром залишаються стереотипи щодо переселенців із Донеччини та Луганщини, через які окремі громади вагаються їх приймати. Ці побоювання здебільшого є необґрунтованими, адже переселенці часто мають високу кваліфікацію, досвід роботи в промисловості, освіті, медицині та можуть стати реальним ресурсом для розвитку громади. Саме тому перед заходом будь-якого житлового проєкту в громаду необхідно проводити попередній соціальний аналіз — оцінювати настрої мешканців, ризики спротиву, ключові страхи та очікування. Паралельно має розроблятися правильна комунікаційна стратегія, яка пояснюватиме переваги для самої громади ще до початку будівництва. Це дозволить зменшити опір, уникнути конфліктів і зробити процес інтеграції переселенців більш безпечним і прогнозованим.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Його мета — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Читайте також:

• Олександр Анісімов, експерт з питань житлової політики — про соціальне житло в України та його “підводні камені”
• Як Маріуполю вдалося отримати земельні ділянки під будівництво житла на Київщині та у скільки обійдеться проєкт
• Фонд муніципального житла: Бахмутська громада долучиться до експериментального проєкту

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!