Рада ВПО — це консультативно-дорадчий орган. Ради почали активно створювати з 2023 року. Вони об’єднують між собою внутрішньо переміщених осіб з проактивною громадянською позицією, відповідними досвідом і знаннями, щоб ефективніше захищати права та інтереси переселенців та переселенок в регіоні. Також до Рад входять представники місцевої влади. При Бахмутській міській військовій адміністрації також діє така Рада. Хто входить в цю Раду та чим займаються її учасники та учасниці? Чи закладені кошти на її роботу?

Редакція Бахмут IN. UA проаналізувала.

Рада ВПО при Бахмутській МВА

25 серпня 2023 року затвердили Положення про раду з питань ВПО при Бахмутській МВА. Робота ради відбувається на громадських засадах, тобто зарплат для її членів та членкинь – не передбачає. Від бахмутян заявки на участь в Раді приймали до 15 вересня 2023 року. 

У актуальному Розпорядженні вказано, що склад Ради ВПО при Бахмутській МВА утворюється з 18 осіб.

З цих 18 осіб є:

• 6 людей, які є представниками/цями органу, (при якому утворено Раду ВПО та/або підпорядкованих цьому органу працівників ОМС, тобто Бахмутська МВА);
• 9 людей, це  переселенці та переселенки;
• 3 людей, це представники громадських об’єднань, які провадять діяльність у сфері забезпечення та захисту прав внутрішньо переміщених осіб.

Склад Ради ВПО опублікований на сайті Бахмутської міської ради. З моменту її створення провели 6 засідань. Ось перелік осіб, які входять до Ради, список опублікований на сайті Бахмутської міської ради.

Хто входить в Раду ВПО при Бахмутській МВА?

Олександр Бабенко, вказаний як представник громадської організації “Ми з України” (за згодою). Нагадаємо, що Олександр Бабенко станом на 14 вересня 2024 року входив до депутатського корпусу міськради, а про припинення його повноважень повідомлень не було.

• Олена Бойко, представниця громадської організації “Ідея Іванівської молоді” (за узгодженням), ця організація надає допомогу ВПО у місті Жовті Води.
• Олександр Бондарєв, вказаний як представник ВПО (за згодою). Нагадаємо, що Олександр Бондарєв у 2024 році (станом на жовтень) значився як директор КП “Бахмутська житлова управляюча компанія”. Також про припинення його повноважень не було повідомлень.
• Ігор Гаєвий, представник ВПО (за згодою). Станом на 2025 рік (січень) він є директором релокованого в Гощу Бахмутського центру професійно-технічної освіти.
• Алла Губа, як вказано на сайті міськради, є головною спеціалісткою Управління охорони здоров’я Бахмутської міської ради;
• Олена Данько, вказана  як внутрішньо переміщена особа (за згодою). Водночас Олена Данько в 2025 році виконує обов’язки старости Іванівського старостинського округу.
• Валентина Долинська, представниця громадської організації “Агенція зі сталого розвитку та інновацій” (за узгодженням), раніше була членкинею Громадської Ради.
• Наталя Зубар, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою), була членкинею комітету доступності у Бахмуті.
• Марина Іванушкіна, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою). Водночас вона керуюча справами виконкому Бахмутської міської ради, про припинення її повноважень повідомлень не було.
• Оксана Карпець, вказана як начальниця Управління освіти Бахмутської міської ради.
• Наталя Кисиличина, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою). На сайті міськради значиться як керівниця відділу пресслужби Бахмутської міської ради.
• Олена Костюченкова, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою). Є старостою Опитного.
• Вікторія Кушнір, вказана як начальниця Управління молодіжної політики та у справах дітей Бахмутської міської ради;
• Валерія Пруднікова, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою), також учителька Бахмутського НВК 11;
• Інна Сподіна, вказана як начальниця Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради;
• Тетяна Татаринова, вказана як начальниця Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради;
  Надія Трофимова, вказана як начальниця Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради;
• Ольга Шурло, вказана як внутрішньо переміщена особа (за згодою).

Загалом спостерігаємо, що учасниці та учасники Ради ВПО, які вказані як ВПО, але водночас вони в різний період представляли Бахмутську міську раду чи територіальну громаду, як посадовці. Йдеться про:

• депутата Олександра Бондарєва;
• старосту Опитного Олену Данько;
• керуючу справами виконкому Бахмутської міської ради Марину Іванушкіну;
• керівницю відділу пресслужби Бахмутської міської ради Наталю Кисиличину;
• старосту Опитного Олену Костюченкову.

Більшість з членів ради які мали б представляти думку громадськості, є частиною міського самоврядування.

Що робила Рада ВПО при Бахмутській МВА: 2023 рік

Перше засідання Ради відбулось 28 вересня 2023 року. На ньому затверджували керівний склад Ради. Так головою призначили Марину Іванушкіну, заступницею стала Олена Бойко, а секретарем обрали Інну Сподіну.

Наступне засідання пройшло 1 листопада 2023 року. На ньому призначили одразу кілька завдань. Зокрема, Інна Сподіна та Олександр Бондарєв мали направити запити до Департаментів ЖКГ Київській, Дніпропетровській, Харківській, Полтавській та Вінницької областей щодо наявного реєстру місць компактного проживання.

Також у 2 протоколі вказано про можливість надавати письмові пропозиції щодо питань для розгляду на засіданнях Ради ВПО на адресу [email protected].

Що робила Рада ВПО при Бахмутській МВА: 2024 рік

Перше засідання Ради ВПО у 2024 році відбулось 30 січня. Тоді ж для Управління соцзахисту дали завдання проінформувати бахмутян про “Програму підтримки та інтеграції мешканців Бахмутської МТГ з-поміж ВПО на 2024-2025 роки”. Ознайомитись з програмою можна за посиланням. Строком реалізації програми визначили термін з 10.01.2024 по 31.12.2025. На неї заклали 70 480,0 тисяч гривень. Водночас з бюджету Бахмутської МТГ виділили на це 14 480,0 тисяч гривень. Кошти з інших джерел склали 56 000,0 тисяч гривень.

На цьому ж засіданні для Управління розвитку міського господарська та капітального будівництва дали завдання підготувати та направити лист до Міністерства розвитку громад та інфраструктури щодо збільшення регіонального коефіцієнта для розрахунку компенсацій за знищене майно.

2 засідання провели 27 березня. У протоколі вказано, що до 30 квітня Тетяна Татаринова та Олена Костюченкова мали посприяти в організації осередку підтримки мешканців Бахмутської МТГ у місті Павлоград. Про відкриття осередку підтримки в Павлограді новин не було, станом на грудень 2024 року редакція повідомляла, що в Україні працюють 9 осередків підтримки та ще кілька міст, де бахмутянам видають допомогу. Павлограда серед них немає. 

Передостаннє засідання Ради ВПО в 2024 році відбулось в липні, 25 числа. Серед завдань члени Ради ВПО мали сформулювати звернення від Ради з питань ВПО щодо можливих шляхів отримання житлових сертифікатів за зруйноване житло.

Останнє засідання в 2024 році відбулось 19 грудня. Члени Ради ВПО до 1 лютого 2025 року мають надати пропозиції для формування стратегічного плану їх роботи.

Засідання Ради проводять не рідше одного разу в квартал онлайн. Тож на початку 2025 року буде перша зустріч де й мають презентувати план роботи Ради ВПО на поточний рік.

Читайте також:

• Бахмут-Гоща: перспективи побудови житла для ВПО. Розпитали у влади Бахмута й Гощі
• Закон №7283: які ризики він несе для ВПО та чи справді спрямований на інтеграцію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Кропивницькому можуть з’явитися соціальні житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади — відповідний проєкт планується реалізувати у співпраці з Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО).

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомили у Бахмутській МВА.

Житло для бахмутян у Кропивницькому

Бахмутська міська військова адміністрація у 2026 році планує реалізувати проєкт за яким забезпечить житлом внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади у місті Кропивницький.

Зазначається, що у 2026 році запланована тристороння співпраця між Кропивницькою міською радою, НЕФКО (Північна екологічна фінансова корпорація) та Бахмутською МВА в межах грантової угоди. Проєкт реалізується у рамках програми “Стійкі рішення у громадських будівлях та водному секторі для громад України”, яка є частиною Програми Зеленого відновлення України.

Житло планують створити реконструювавши вже наявну будівлю. Йдеться про соціальний проєкт “Реконструкція житлової будівлі для тимчасового проживання ВПО” за адресою: вулиця Металургів, 15, село Нове, місто Кропивницький.

Окрім цього, Бахмутська МВА повідомила, що веде консультації й з іншими органами місцевого самоврядування та переговори з міжнародними фінансовими організаціями й донорами щодо створення житла для бахмутян і в інших громадах за межами Донецької області. Шукають оптимальні рішення для будівництва або реконструкції житлового фонду з урахуванням потреб переселенців з Бахмута.

Нагадаємо, що у селищі Софіївка Дніпропетровської області також планують реконструювати будівлю амбулаторії під житловий будинок. Проєкт передбачає облаштування 28 однокімнатних квартир. Отримати житло тут зможуть переселенці із Бахмутської громади, які перебувають на обліку як ВПО, а також окремі категорії місцевих жителів Софіївської громади.

30 вересня 2025 року на сайті Прозорро опублікували тендер на 1 мільйон 198 тисяч 217 гривень та 40 копійок. За ці гроші розроблять проєктну документацію для реконструкції будівлі амбулаторії під житловий будинок. Кошти на розробку проєкту реконструкції амбулаторії надали порівну дві громади: Бахмутська та Софіївська.

До теми:

Гостомельська громада очима бахмутян: які переваги тут бачать переселенці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

13 січня Верховна Рада у другому читанні ухвалила у цілому закон“Про основні засади житлової політики” (реєстр. №12377) — документ, який закладає нову рамку для житлової реформи після десятиліть фактичної відсутності державної політики у цій сфері. Зараз закон переданий на підпис Президента. Закон не обіцяє швидких рішень і не створює житло “тут і зараз”, але вперше формує систему, на яку зможуть спиратися наступні кроки держави, громад і міжнародних партнерів. Закладено тут й основи про соціальне житло. 

Про те, що саме змінює цей закон, чи не погіршить він становище внутрішньо переміщених осіб і вразливих категорій, а також чому ключові відповіді ще попереду, ми поговорили з Аліною Москаленко, директором Інституту житла.

Що змінює закон “Про основні засади житлової політики” №12377?

Прийняття закону “Про основні засади житлової політики” №12377 стало точкою відліку для масштабної житлової реформи, якої в Україні не було з радянських часів. Як пояснює Аліна Москаленко, директор Інститут житла, документ готувався роками, а сама команда була залучена до його розробки ще з моменту появи ідеї — створити новий нормативний акт, який скасує застарілий Житловий кодекс 1983 року. За її словами, закон зазнав суттєвих змін у процесі роботи, однак зберіг ключову мету — закласти основу для нової житлової політики, що відповідає міжнародним практикам.

Важливо додати, що цей закон не означає миттєвих змін для людей, які сьогодні не мають змоги ані купити, ані орендувати житло за ринковими цінами. Про це прямо говорить директор Інститут житла, наголошуючи: ухвалення документа — це лише старт великої реформи, а не швидке вирішення житлової кризи. Водночас саме цей закон відкриває шлях до системних змін, яких в Україні не було десятиліттями, та є сигналом для міжнародних партнерів щодо готовності держави діяти за європейською моделлю.

“Від того, що у нас прийнятий закон, у нас завтра не з’явиться одномоментно величезна кількість житла, яке буде безоплатно  чи за пільговою орендою надано людям. Ні. Це початок великої реформи”, — пояснює Москаленко. 

За її словами, очікувати негайного покращення житлових умов для всіх — нереалістично, але в короткостроковій та середньостроковій перспективах соціальне житло в Україні почне з’являтися. 

“Вже в найближчі роки починається будівництво першого соціального житла. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР та інші донори вже заявили про намір фінансувати такі  проєкти”, — каже вона.

Важливою частиною реформи є роль місцевих громад, які фактично стають виконавцями нової житлової політики. Однак, як показують дослідження Інституту житла, громади до цього поки що готові лише частково. За словами Аліни Москаленко, у половині громад житловими питаннями займаються одна-дві людини, які одночасно відповідають за архітектуру, землю, ЖКГ, інвестиції та інфраструктуру. Такий кадровий дефіцит унеможливлює реалізацію складних житлових проєктів.

“Це жахлива ситуація. В одному відділі може працювати одна-дві  особи, і  начальник відділу може бути і головним архітектором, і відповідальним за всі житлові процеси”, — зазначає вона. 

Саме тому організація запустила програму підвищення кваліфікації для представників органів місцевого самоврядування, працюючи з громадами безпосередньо на місцях. Навчання охоплює весь життєвий цикл об’єктів  — від планування територій до управління соціальним житлом. Окремим бар’єром для громад, за словами Москаленко, є страх відповідальності та кримінального переслідування. Будівництво житла пов’язане з великими коштами, а в умовах воєнного часу це часто означає відкриття кримінальних проваджень навіть без наявності складу злочину як “превентивна міра”. 

“Є такий вислів — ініціативи караються. І це дуже сильно стримує громади”, — пояснює вона.

Чи не погіршить 12377 становище ВПО у плані соціального житла?

У центрі дискусії навколо нового закону — питання доступності житла для найбільш вразливих груп, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Москаленко наголошує: закон не погіршує їхнє становище, бо фактично погіршувати вже нічого. Так, для ВПО передбачалося надання соціального житла, але тут важливо розуміти: за словами експертки, сьогодні в Україні до 1000 квартир є соціальними, а переселенців налічується понад 4 мільйони.

“У нас сьогодні житла для вразливих категорій просто немає. Єдине, що пропонується, — це місця тимчасового проживання, які часто взагалі не є житлом”, — каже вона, маючи на увазі тимчасові місця проживання у переобладнаних адмінбудівлях чи модульні містечка.

Сам закон не визначає конкретних критеріїв розподілу соціального житла — ці механізми будуть закладені в наступному профільному законі та підзаконних актах. За попередніми напрацюваннями, йтиметься про бальну систему, де першочергове право матимуть вразливі категорії, включно з ВПО, але також враховуватимуться молоді сім’ї, багатодітні родини та інші групи. 

Окремо в межах нової моделі передбачено механізм субсидій для тих людей, які не зможуть оплатити навіть соціальну оренду. Це принципово важливий елемент системи, адже йдеться про людей у найвразливішому становищі — без стабільного доходу, роботи або заощаджень. У таких випадках держава не залишає людину сам на сам із проблемою, а закладає механізм компенсації вартості оренди через систему субсидій, щоб запобігти втраті житла та соціальній ізоляції. Таким чином, навіть ті, хто не має фінансової можливості оплачувати житло, зможуть скористатися програмою і не повинні панікувати через ризик залишитися без даху над головою.

Заборона приватизації житла: за й проти

Принциповою нормою нового підходу є заборона приватизації державного й комунального  житла. Москаленко підкреслює, що це відповідає міжнародній практиці й має запобігти корупції. 

“Немає жодної країни у світі, де держава будує житло і безоплатно передає його у приватну власність”, — зазначає вона. 

Водночас, мова не йде про вилучення квартир у людей, які вже десятиліттями проживають у відомчому державному житлі: для них передбачено перехідний період для завершення приватизації після завершення воєнного стану.

Соціальне житло/доступне житло

На початку розмови Аліна Москаленко наголошує на ключовій зміні, яку запроваджує закон: чіткому розмежуванні понять “соціальне житло” та “доступне житло”. Соціальне житло — це орендне житло з регульованою платою, а доступне житло — це фінансово-кредитні механізми за участі держави. В основі соціальної оренди лежить принцип, за яким витрати на житло не мають перевищувати 30% доходу домогосподарства.

За словами експертки, раніше ці терміни часто змішували, що створювало плутанину і в законодавстві, і в практиці. Тепер соціальне житло — це виключно соціальне орендне житло, тоді як доступне житло охоплює пільгові фінансово-кредитні механізми за участі держави.

В основі соціальної оренди лежить міжнародний принцип доступності житла, за яким домогосподарство не повинно витрачати на житло понад 30% свого доходу. Саме тому соціальна оренда має бути дешевшою за ринкову, орієнтовно вдвічі. 

“Якщо я заробляю 15 тисяч гривень і 10 тисяч з них витрачаю на житло — це вже недоступне житло. Бо я витрачаю на житло левову частку свого доходу”, — пояснює вона. 

За словами Москаленко, нинішня ситуація з соціальним житлом в Україні фактично є критичною. Хоча відповідний закон “Про житловий фонд соціального призначення” формально існує, реального соціального житла практично немає.

“Кількість соціального житла по всій Україні — близько тисячі одиниць. Це фактично означає повну відсутність соціального житла”, — говорить вона. Для порівняння, у європейських країнах частка соціального житла зазвичай становить 5–10% усього житлового фонду, а в окремих державах сягає 30%.

Причину такої ситуації Москаленко вбачає у популістичності чинного законодавства. Воно передбачало безкоштовне житло для найбідніших і найвразливіших категорій населення без жодної економічної моделі утримання такого фонду. 

“Житло — це актив. Хтось за нього має платити. А коли житло безкоштовне і надається людям з доходом до п’яти тисяч гривень, жодна громада не буде зацікавлена створювати такий фонд”, — пояснює вона. Щобільше, концентрація виключно найвразливіших категорій  у такому житлі, за її словами, створює ризик соціальної ізоляції та геттоїзації.

Що передбачає нова модель житла?

Нова модель соціального житла, закладена в законі, передбачає платну, але доступну оренду для ширшого кола людей. Йдеться не лише про найбільш вразливі категорії, а й про молодь, працюючих людей, сім’ї, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Орієнтовно вартість соціальної оренди має бути вдвічі нижчою за ринкову. Для тих, хто не зможе оплатити навіть таку оренду, передбачено механізм субсидій.

Для реалізації нової моделі передбачено створення операторів соціального житла — спеціальних компаній, які будуватимуть і управлятимуть таким житлом. Вони можуть бути державними, комунальними або приватними. Бізнес, за словами Москаленко, зацікавлюватимуть через пільги, зокрема безплатну землю та можливі податкові стимули. Водночас ці проєкти матимуть довшу окупність і будуть цікаві насамперед великим гравцям ринку.

“Це не про малий бізнес. Це про компанії, які готові працювати з довгостроковими інвестиціями”, — зазначає вона, додаючи, що важливу роль відіграватимуть і муніципальні компанії, які нині проходять процес корпоратизації.

Підсумовуючи, Аліна Москаленко наголошує: новий закон не дає швидких рішень, але вперше створює цілісну рамку для житлової політики в Україні. 

“Це початок великої реформи. Вона потребує часу, але альтернативи цьому шляху просто немає”, — резюмує вона.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Реформа житлової політики: як новий закон торкнеться ВПО. Пояснюють юристи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!