Покровськ, бойові дії тут загострилися за останні місяці. Генштаб щодня звітує про відбиті атаки на Покровському напрямку, у середньому Сили Оборони дають відсіч 30-50 штурмам на добу, буває й більше.

Про ситуацію у Покровськ читайте в матеріалі.

Карта бойових дій Україні онлайн: як виглядає Покровськ

Мапа бойових дій, Донецька область майже щодня має нові позначки просування росіян. З окупованих сіл росіяни тиснуть на міста Покровськ та Мирноград.

За даними Інституту вивчення війни, російські війська ведуть дві тактичні операції із захоплення Покровська. Першу вздовж лінії Новогродівка-Гродівка на схід від Покровська, щоб захопити Мирноград і просунутися до околиць Покровська. Друга операція йде вздовж лінії Селидове-Українськ-Гірник, це на південний схід від Покровська. Так росіяни хочуть розширити свої угрупування та усунути вразливі місця для контратак з боку українських військ.

Російське військове командування, ймовірно, розглядає обидві ці тактичні операції як бажані передумови для початку інтенсивного наступу на самий Покровськ. Головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський заявив 29 серпня, що найбільш інтенсивні бої на Покровському напрямку тривають на східних околицях Гродівки, біля Красного Яру, в межах Новогродівки, на схід від Селидового біля Михайлівки.

Протягом останніх днів фіксували російські успіхи в цих районах. Карта бойових дій 2024 сьогодні стрімко міняється, росіяни й справді мають просування. Окупанти просунулися до південно-східних околиць Мирнограда і розпочали бої зі стрілецької зброї з українськими військами в місті, вони діють як диверсійно-розвідувальні групи.

Днями раніше росіяни стверджували, що російські війська просунулися на більшій частині східного Селидового і досягли центру міста. Наразі підтверджень цьому немає.

Мирноград, карта бойових дій

Росіяни намагаються зберегти темпи просування вздовж лінії Новогродівка-Гродівка, щоб швидко захопити Мирноград і вийти до околиць Покровська. Окупанти хочуть обійти українські оборонні позиції на північний захід і захід від Гродівки.

Нещодавно російські війська оточили українські позиції на південний схід від Покровська вздовж Карлівського водосховища і змусили їх відступити з обмежених позицій в цьому районі. Армія рф сподівається досягти подібного ефекту, намагаючись оточити українські позиції між Мирноградом і Гродівкою, хоча залишається незрозумілим, чи зможуть російські війська підтримувати відносно швидкі темпи просування через порівняно велике місто Мирноград і його околиці.

Тому росіяни можуть спробувати вести бойові дії безпосередньо через українські оборонні позиції вздовж лінії Новогродівка-Гродівка, попри вищі витрати, щоб зберегти темпи просування і спробувати швидше захопити Мирноград, а після вийти на Покровськ.

Селидове сьогодні

Повідомлення про просування російських військ до Селидового, а також у напрямку Українська і Гірника, ймовірно, мають на меті ліквідувати відносно великий український виступ на південному краю ширшого російського виступу в напрямку Покровська.

Українські позиції на схід від лінії Селидове-Українськ-Гірник дають українським військам можливість загрожувати російським тилам у напрямку Покровська. Через це командування рф, занепокоєне тим, що контратаки ЗСУ і вогонь можуть зірвати російські штурми.

Російський виступ має приблизно 21 кілометр в ширину від українського виступу на схід від лінії Селидове-Українськ-Гірник до українських позицій на північ від Авдіївки вздовж автошляху (Авдіївка-Костянтинівка).

Російські позиції вздовж траси Е-50 (Донецьк-Покровськ) на південний захід від Авдіївки знаходяться приблизно за 13 кілометрів від Авдіївки. А поточна лінія російського наступу вздовж лінії Новогродівка-Гродівка знаходиться за 30 кілометрів від Авдіївки.

Контратаки від основи виступу в напрямку Авдіївки можуть загрожувати оточенням російського угруповання, тому російське військове командування хоче запобігти такій можливості, ліквідувавши український виступ на південному фланзі Покровського напрямку.

Читайте також:

• Російський наступ на Донеччині: як виглядає карта бойових дій у серпні 2024
• “Поселок” у Бахмуті: з’явилися кадри з міста
• Битва за Часів Яр:хронологія основних подій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 років тому, 17 квітня 2014 року, в нині окупованій Горлівці пройшов проукраїнський мітинг. Люди, які були проти самопроголошеної влади “днр” виступили з мирним протестом. Одним із тих, хто намагався відстояти українську незалежність, був Володимир Рибак — депутат Горлівської міськради. За свою проукраїнську позицію та відкрите протистояння бойовикам “днр” його викрали та закатували. Загибель Володимира Рибака визнана однією із перших втрат серед мирних жителів Донеччини та сьогодні є символом спротиву окупації.

Спогадами про Володимира Рибака та квітневі події 2014 року в Горлівці з редакцією Бахмут IN.UA поділилася Галина Докашенко — горлівчанка, завідувачка кафедри історії історії імені професора Віктора Докашенка Горлівського інституту іноземних мов.

Спогади про Володимира Рибака, мітинг 17 квітня 2014 року

Галина Докашенко — педагогиня, історикиня з Горлівки. Вона була свідком подій весни 2014 року, коли Горлівку захопили бойовики так званої “днр”. Пані Галина каже, що особисто не була знайома з Володимиром Рибаком, але знала про його активну проукраїнську діяльність, якою він займався до 2014 року.

“До цих подій я особисто не була з ним знайома, але знала, що він був одним із найактивніших депутатів міської ради, він належав до “Батьківщини”. Завжди у пресі давали інформацію про кожне засідання міськради, і я бачила, що Володимир Рибак дуже активно виступав. У нього завжди, навіть до подій 2014 року, була відверта проукраїнська позиція”, — каже Галина Докашенко.

17 квітня 2014 року в Горлівці відбувся мирний мітинг, організований на підтримку міського голови Євгена Клепа. Тоді місцеві жителі вийшли з плакатами до міськради, виступаючи на підтримку законно обраної української влади. Серед мітингарів була і Галина Докашенко разом з колегами і студентами.

“Мітинг 17 квітня я достатньо добре запам’ятала. Можливо тому, що саме на цьому мітингу почалась словесна перепалка щодо мера. Місцеві жителі виступали за законно обраного, легітимного мера Євгена Клепа. А бойовики, звісно, хотіли свою кандидатуру. Пам’ятаю, ми йшли на цей мітинг і зробили плакат “Клеп усьому голова”, за аналогією відомого вислова “хліб усьому голова”. Я не можу сказати, що були якісь збройні протистояння. По завершенні мітингу там, де стояли останні ряди мітингувальників, кажуть, що якась штовханина трохи була. Але я про це не можу впевнено сказати, бо її не бачила, оскільки стояла всередині. Загалом тоді доволі багато людей було”, — каже Галина Докашенко.

Саме під час мітингу 17 квітня Володимир Рибак відкрито виступив проти бойовиків, які захопили владу в Горлівці. Того дня він спробував зняти прапор так званої “днр” і повернути український прапор на будівлю міськради. Після цих подій депутат зник.

Новину про зникнення Володимира Рибака пані Галина дізналась від свого чоловіка, який теж був депутатом Горлівської міськради.

“Наступного дня мій чоловік сказав, що після мітингу Володимир Рибак зник і його ніде немає. Тоді ми вже дізналися, що він вийшов на дах міськради, зняв прапор “днр” і знову вивісив прапор України. Потім вже я дізналася, що додому він так і не прийшов, його просто затягнули в машину по дорозі. Родина Володимира Рибака та його друзі тоді дуже хвилювалися за його долю”, — розповідає історикиня.

19 квітня місцеві рибалки знайшли два тіла в річці Казенний Торець біля селища Райгородок. 22 квітня дружина Володимира Рибака впізнала його тіло. Депутата закатували і ще живим скинули в річку.

Ким Володимир Рибак став для горлівчан

Галина Докашенко, як історикиня, каже, що загибель Володимира Рибака дала розуміння того, що окупанти не будуть миритися з проукраїнським населенням.

“Для мене, як для людини та історикині, Володимир Рибак є першою мирною жертвою того протистояння. Я і до сьогодні вважаю, що він є першою жертвою, яка постраждала за свою позицію. Я точно розуміла, що так жорстоко з ним вчинили просто за його проукраїнські погляди. Після загибелі Володимира Рибака до мене прийшло дуже чітке розуміння, що ніякого мирного процесу тут не буде, хоча сам мітинг був мирним. Багато хто в моєму оточенні, з ким ми тоді тісно спілкувалися, дуже переживали ці події”, — згадує педагогиня.

Фактично загибель Володимира Рибака можна оцінювати як факт залякування мирного населення, яке виступало проти окупації. Однак саме після вбивства депутата до людей прийшло чітке усвідомлення того, що врегулювати ситуацію мирним шляхом не вийде.

“Мені здається, що саме від його трагічної смерті пішов незворотний відлік, коли неможливо вже було говорити про якесь мирне примирення або “замирення”, як дехто говорив що треба замиритися. Смерть Володимира Рибака означала незворотність протистояння, яке вже на той час визначилося на Донеччині, і в Горлівці зокрема. Ми всі зрозуміли серйозність подій, що це не просто локальні невеличкі суперечки, а події політичного протистояння”, — зауважила Галина Докошенко.

Історикиня згадує, що у 2015 році Володимиру Рибаку посмертно присвоїли звання Героя України. На її думку, це дуже важливо для пам’яті про ті події. Роботою щодо збереження пам’яті про важливих постатей, які стали символом спротиву окупації, зараз займаються освітяни Горлівського інституту іноземних мов.

“Ми готуємо друге видання навчального посібника “Історія рідного краю. Донеччина: люди — духовність — природа”. У розділ “Люди” ми хочемо дати кілька історичних портретів до тих, що там вже є. Це будуть історичні нариси про Дмитра Чернявського, Володимира Рибака і Степана Чубенка. Також думаю, що ми додамо й четвертий історичний нарис про Олексія Дульнева”, — поділилася Галина Докашенко.

Читайте також:

• “До останнього не вірив, що буде повномасштабна війна”: ветеран з Бахмута про бої за місто, спогади та дім та ставлення до військових
• Як Бахмут не став “днр” у 2014: вам цього не казали
• Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сили спеціальних операцій ЗСУ у ніч проти 17 квітня завдали удару по логістичній базі російського центру безпілотних технологій “Рубікон” в окупованому Мангуші на Донеччині. На місці зафіксували вибухи та масштабні пожежі.

Про це повідомляє ССО.

ССО уразили базу “Рубікону” під Маріуполем

За даними військових, удари по об’єктах противника здійснили дрони підрозділів Middle-strike. У результаті атаки на локації виникли пожежі та пролунала серія вибухів. Йдеться про логістичну базу засекреченого російського центру безпілотних технологій “Рубікон”, розташовану в тимчасово окупованому Мангуші поблизу Маріуполя.

Що відомо про підрозділ “Рубікон“

Центр “Рубікон” активно використовується російськими військами для ведення бойових дій проти України.

Зокрема, підрозділ застосовує:

• FPV-дрони (у тому числі на оптоволокні);
• ударні БпЛА “Молнія” та “Ланцет”;
• розвідувальні дрони ZALA, “Орлан”, SuperCam;
• морські безпілотники.

Це не перший удар по об’єктах “Рубікону” — раніше українські військові вже атакували бази та координаційні центри цього підрозділу на окупованих територіях. Такі операції є частиною системної роботи Сил оборони зі знищення логістики та інфраструктури російських військ.

До теми:

Російські війська намагаються наростити сили на півдні Покровська: командування “Схід”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!