До календарної зими залишилося близько місяця, хоча перші морози синоптики прогнозують вже незабаром. Бахмутяни, які залишилися в місті, активно готуються до зими, зокрема роблять запаси дров, вугілля та латають, пошкоджені обстрілами, дахи та вікна, міська рада облаштовує пункти обігріву.
Як повідомила нам начальниця відділу пресслужби Бахмутської міської ради, Наталя Кисиличина, наразі місто працює над тим, щоб облаштувати пункти мобільного обігріву, і задовольнити базові потреби, тих хто залишився. Де саме облаштують пункти, поки невідомо.
«Там люди зможуть зарядити мобільні телефони, звісно, що зігрітися та поїсти. Наразі в Бахмуті дуже небезпечно, люди не можуть вільно пересуватися по вулиці. Практично щодня у нас обстріли, на жаль є й загиблі», – розповідає про поточну ситуацію в місті Наталя Кисиличина.
Внаслідок обстрілів сотні помешкань мають потрощені дахи та розбиті вікна. Над цією проблемою теж працюють, наголошує начальниця відділу. Зокрема, мова йде про співпрацю з УВКБ ООН, які надають місту тарпаулін (щільний брезент). Люди звертаються й напряму до міськради, щоб отримати матеріал.
Довідка:УВКБ ООН – це глобальна організація, яка присвячує свою діяльність порятунку життів, захисту прав та побудові кращого майбутнього для біженців, вимушено переміщених громад та осіб без громадянства.
До слова, пані Наталя зауважує, що всю актуальну інформацію, на кшталт безкоштовної евакуації чи наявної продукції у місті публікують на сторінці міськради у Фейсбук.
«У місті дуже слабкий інтернет, а так люди мають змогу оперативно дізнатися новину. Якщо у когось повилітали вікна, чи проблеми з дахом і є можливість ці пошкодження якось залатати, то звісно люди до нас звертаються. Ми надаємо певну кількість матеріалу, орієнтуючись на розміри пошкодження», — пояснює пані Наталя.
Вона додає, що можна звертатися за допомогою напряму в Бахмутську житлову управляючу компанію, там є люди, які видаються бахмутянам матеріали. Попри те, пані Наталя наголошує, що містян активно закликають евакуюватися.
«Ми постійно наголошуємо, що попереду нас чекає зима, буде вона холодною чи теплою, це все ж зима. У нас вже близько місяця немає світла у громаді, тільки в деяких районах є водопостачання. Газу немає і опалення не буде, тому звісно, що ми постійно закликаємо людей евакуюватися.
Проводиться евакуація за попереднім записом. Містян везуть автобусом до Покровська, звідки вони евакуюються до Кіровоградської області. Бахмутян там зустрічають, розселяють безкоштовно, допомагають оформити соцвиплати. На днях у нас була евакуація до Німеччини. Також є волонтери, до яких люди самостійно звертаються з проханням виїхати», — наголошує начальниця відділу пресслужби Бахмутської міської ради.
Втім люди з різних причин ухвалюють рішення не покидати Бахмут — хтось не може залишити літніх батьків, хтось хворих рідних. У людей є якісь переконання, що все перечекається та все буде добре, ділиться у розмові пані Наталя.
«Бахмутяни запасаються дровами, вугіллям. Міська влада щодня завозить хліб, його роздають людям безкоштовно. Дізнатися про те, які продукти є в бахмутських магазинах можна на сторінці міськради. Стосовно супермаркету «Лафар» магазин зачинився та тимчасово припинив свою роботу. Як мені відомо будівля, де був супермаркет постраждала внаслідок обстрілів», — каже пані Наталя.
Нагадаємо, мер Краматорська, сусідньої з Бахмутом громади, раніше у коментарі «Бахмут IN.UA» повідомив, що взимку проблеми з комунікаціями; зокрема — це відсутність води, опалення та каналізаційних систем, очікується у багатьох населених пунктах. Така ж ситуація, ймовірно, буде в самому Бахмуті.
Зазначимо, що бахмутяни можуть евакуюватися навіть до сусідніх громад, де ситуація в місті є більш безпечною, зокрема це Костянтинівка та Краматорськ. У цих громадах вже відновлено газопостачання. Загалом його вдалося відновити у п’ятнадцяти пунктах Донеччини.
Начальник Донецької ОВА повідомив, що опалювальний сезон стартує на Донеччині з першого листопада. Однак, дата може змінитися в залежності від погоди чи військових дій. За його словами, росіяни обов’язково використають фактор морозів як зброю передусім проти цивільного населення.
Мар’яна Куриця — студентка Бахмутського ЦПТО, яка пише вірші під псевдонімом “Дендритка”. Дівчина родом із Закарпаття та нещодавно вступила у релокований бахмутський навчальний заклад. Саме тут її поезія ожила. Навесні 2026 року Мар’яна взяла участь в конкурсі читців, поетів, художників та фотохудожників пам’яті Володимира Сосюри “Любіть Україну!”. За результатами конкурсу дівчина виграла звання дипломанта II ступеня.
Про своє навчання та творчість Мар’яна Куриця розповіла редакції Бахмут IN.UA.
Про навчання у Бахмутському ЦПТО
Мар’яна Куриця — мешканка Закарпатської області. До Бахмутського ЦПТО вступила, щоб отримати другу освіту. Першою здобула медичну спеціальність, а зараз навчається на кухаря-кондитера. Каже, що хоче поєднати ці дві спеціальності для подальшого розвитку в професійній сфері.
“Я завжди хотіла спробувати вдосконалити, доповнити свою професію. І кухарство, як виявилось, для мене це не щось інше, а навпаки, доповнення до моєї професії. Адже маючи навички кухаря та медичного працівника, можна спробувати себе у сфері здорового харчування, дієтоголії. Я думаю, що поєднання цих двох спеціальностей для мене відкриває інші двері та допоможе принести більше користі світу”, — розповідає студентка.
Обрати навчання в Бахмутському ЦПТО дівчина вирішила після знайомства з новою сусідкою. Це була жінка з Донеччини, яка через війну переїхала на Закарпаття. Вона і порадила Мар’яні вступити до Бахмутського ЦПТО та познайомила її з майбутньою майстринею виробничого навчання.
Пані Мар’яна розповідає, що своїм навчанням вона задоволена. Також вона вдячна викладачам за підтримку її творчої діяльності. Каже, що саме завдяки навчальному закладу змогла показати свою поезію широкому колу читачів.
“Якби не цей заклад, то і, мабуть, ніхто не дізнався про мою поезію. Я і не знала, що комусь може бути цікаво, що є такі конкурси. Взяти участь у конкурсі мені порадила наша викладачка української мови та літератури Інга Анатоліївна Фролова. Вона знала, що я пишу вірші, бо я колись з нею поділилась цим. Саме завдяки цій підтримці, завдяки цьому закладу так трапилося, що я вирішила більше писати, бо побачила, що комусь це цікаво. Справді, якби не ця підтримка колосальна, то моя поезія не побачила б світ”, — каже Мар’яна Куриця.
Мар’яна Куриця / фото надане героїнею
Про участь у конкурсі пам’яті Володимира Сосюри
На конкурс пам’яті Володимира Сосюри студентка подала свій вірш “Молилась”. Він народжувався поступово як реакція на повномасштабне вторгнення. Дівчина каже, що війна змусила її переосмислити життя та зрозуміти власні цінності.
“Цей вірш — це проживання моїх емоцій. Після того, як почалося повномасштабне вторгнення, я передивилась своє життя, побачила, що для мене є цінним. Коли люди проживають такі моменти, як війна чи природні катастрофи, то ми просто перше, за що хватаємось, це за своїх близьких. Нам не потрібно вже ніяких речей, ніяких мрій. Тому після лютого 2022 року я переглянула, що для мене цінне, і побачила, що це насамперед люди. Тому там і вписала у вірші, що “нічого свого в цьому світі я не маю”, нічого не заберу, якщо раптом щось трапиться”, — зазначає пані Мар’яна.
Свій біль і роздуми вона вилила в поезію, яку згодом подала на конкурс.
“Саме цей вірш народжувався як живий організм, якщо можна в анатомічному сенсі сказати. Спочатку це був ніби скелет, тобто задум. Потім у нього з’явилася м’язева маса, це було саме життя. На початку йдеться, що я хотіла втекти від цього болю, полетіти, не бачити його, а потім вирішила просто повернутися, зануритися і пройти через вогонь до перемоги, як потім описала. І вже це як живе серце, живі м’язи, життя, сила”, — так авторка описує створення свого вірша.
***
Молилась я за ворогів – так, за них молилась, Щоб любов у їхні серця струмочком полилась. Бо моє серце запалало і ледь не згоріло, Та якби ж отим теплом зиму розтопило! Розплавила б усю зброю, щоб весна настала, Аби дитина в кожній хаті в мирі виростала. Бо нічого в цьому світі свого я не маю, Як прийде час, то полину — і все залишаю. І бажань у світі цьому ніяких не треба, Тільки б мені полетіти та повище неба. І не бачити того болю, а плачу не чути, І забути теє лихо, війну теж забути. Ой, війно жорстока, що ж ти натворила? Скільки крові невинної ти в землю пролила? Земле наша рідна, як же ти кричала, Коли в коси твої пишні вогонь заплітала? Коли очі твої ясні сльозами налились… Та якби ж то вороги ними та й напились! Ох, не плач, рідненька, бо ще видно сонце, І стукає правда у наше віконце. Із пороху, з пилу виглядає воля, Бо вже браттям-українцям усміхнулася доля. І гинуть люті вороги, і брехня, і горе, Очищається від крові наше Чорне море. З руїн і з бруду ми таки повстали, Розбиті мрії заново зібрали! Ще не вмерла, та не вб’єте ви її ніколи! Завжди будуть вільні, рідні наші гори й доли. Заспіває верховина звуками трембіти, Щоб у мирі виростали всі на світі діти. І полються хай джерельні тут струмки і ріки, А гіркі сльози матерів засохнуть навіки! Скоро степи широкії також заспівають, І вороги народнії швидко повтікають.
***
Як почала займатись творчістю
Пані Мар’яна згадує, що римувати вона почала ще з дитинства, зі шкільних років. Та тоді дівчинка не задумувалась про те, що її рядки можуть складатися у вірші. Перші проби пера, нотатки з римованими рядками вона почала робити у ранньому підлітковому віці, десь у 13 років.
Свої перші вірші юна поетеса вирішила представити людям, але отримала нерозуміння і хейт. Тому на довгий час Мар’яна закинула свою творчу справу.
Своїми віршами авторка хоче давати людям терапевтичний ефект. Тому пише їх не просто, аби вони були десь на папері, а для людей, яким це може відгукнутися. Невипадково Мар’яна обрала собі і псевдонім “Дендритка” від терміну “дендрит”, що в біології означає відросток нервової клітини, який приймає сигнали і передає їх до тіла клітини. Бо дівчина через вірші трансформує свої переживання і біль, щоб допомагати поезією людям.
Мар’яна Куриця / фото надане героїнею
“Я не писала довгий час, а тепер вирішила відновити творчість і стараюся писати на різні теми. Інколи пишу за настроєм, інколи спеціально задаю собі тему. Наприклад, згадую якісь ситуації, які можуть бути в когось і стараюся описати, щоб людина почитала, впізнала і відпустила якийсь свій біль. Я завжди стараюся, щоб мої вірші мали не тільки художній сенс, а ще й психологічно підтримуючий, лікувальний. Наприклад, я писала про неможливе кохання. Щоб людина могла почитати і побачити, що не тільки в неї можуть бути такі переживання. І щоб моя поезія надихнула людину рухатися далі, давала певну силу, підтримку”, — зазначає поетеса.
***
Я хотіла бути твоєю Дендриткою, Зачепитись невидимою ниткою, Бути блиском очей твоїх… Але ти цю мить не зберіг.
Стати твоєю адресою І не бігати за тобою пресою. Ти хочеш мене знищити? А я — поцілунками вишити
На тілі твоїм, як пергаменті, Любові палкої орнаменти. Фантомні твої поцілунки — Ти думаєш, це подарунки? А вони викручують руки.
Ти був один на мільйон — Мій в космосі рідний фотонний нейтрон. Спостерігають за нами Шекспір, Платон і Ньютон.
Більше не буду у кохання гратися, Уявного неба зорями торкатися. Зникати в тумані нічному росою, Танцювати до ранку в пристрасті собою.
Тепер один ниряй в самотній ванній Без своєї ніжної маленької піраньї.
***
Окремо Мар’яна пише вірші про війну. Є в деяких і згадка про Бахмут.
“На конкурсі я представляла Бахмут, оскільки навчаюся в бахмутському закладі. Я навіть переживала, щоб у мене не з’явилось відчуття самозванця. Бо я, наприклад, тут у безпеці і не можу на 100% зрозуміти і пережити ту біль людей. Але я завжди слідкую за новинами, бачу кадри дітей в укриттях, знищені домівки і ніби переношу себе туди емоційно. Навіть інколи відчувала трішки провини, що ось тут я у безпеці, а там так важко. Тому стараюся підтримати всіх людей, як тільки можу: морально, фізично, емоційно, фінансово. У своєму вірші-молитві, де я згадую Бахмут я хочу наголосити про те, що Бахмут це не десь там далеко, а частина нашої єдиної країни. Це як одна артерія, один організм. А ми всі просто як різні клітини тіла, які відчувають єдиний біль”, — каже Мар’яна Куриця.
***
ОДНА АРТЕРІЯ
Між піками Говерли і низами Сходу — Одна артерія, жива вода. Немає меж у болю і свободи, Коли в Бахмуті плаче знов душа.
Я тут, у горах, чую кожен подих, Бо ми — один поріг, одна стіна. В моїх легенях — дим твоїх заводів, В твоїх очах — Карпатська вишина.
Немає міст чужих, всюди є коріння, Чиясь рука крізь бруд, розплавлене каміння Тримає небо над моїм плечем. Розсіче тьму і відчай, як вогнем, Своїм невпинним, праведним мечем.
Я слово підійму, як ліки від утоми, Щоб обійняти степ крізь темний ліс. Ми всі — клітини тіла, спраглі дому, І гомін віри наш до неба вже доріс.
***
Поетеса Мар’яна Куриця зазначає, що планує далі продовжувати свою творчу діяльність. У планах — брати участь і в інших конкурсах, але без мети виграти. Дівчина каже, що її мета не перемоги і визнання, а можливість показати свою поезію людям, яким вона відгукуватиметься і допомагатиме.
Бахмутянка здолала досвідчену суперницю з Іспанії, багаторазову призерку чемпіонатів світу та Європи Карлу Хауме Солер / скриншот з відео
Борчиня з Бахмута Марія Єфремова вийшла до фіналу чемпіонату Європи-2026. Українка впевнено подолала всі етапи турніру та вже сьогодні побореться за “золото”.
Більше читайте у матеріалі Бахмут IN.UA
Бахмутянка Марія Єфремова у фіналі Євро-2026
На чемпіонаті Європи-2026 з боротьби Марія Єфремова, яка представляє Бахмут, стала однією з головних героїнь змагань. Спортсменка успішно дійшла до фіналу у ваговій категорії до 53 кг, повідомляє Асоціація Спортивної боротьби.
Свій виступ на турнірі Єфремова розпочала з перемоги у кваліфікації над “нейтральною” спортсменкою з рахунком 5:1, йдеться про Наталю Малишеву, російську борчиню. У чвертьфіналі вона впевнено здолала представницю Іспанії, а у півфіналі українка здолала титуловану Ванесу Каладзінську з рахунком 9:3. Марія фактично декласувала суперницю, яка є діючою чемпіонкою Європи, віце-чемпіонкою світу та бронзовою призеркою Олімпійських ігор.
У фіналі бахмутянці протистоятиме досвідчена грецька борчиня Марія Преволаракі — чинна чемпіонка Європи.
Для Єфремової це перший дорослий чемпіонат Європи, однак вона вже має вагомі досягнення на молодіжному рівні — перемоги на континентальних першостях у вікових категоріях U17 та U20. Крім Єфремової, до фіналів Євро-2026 також вийшли Ірина Коляденко та Надія Соколовська, які представляють Україну в інших вагових категоріях.
Фінальні сутички за участі українок відбудуться 24 квітня, початок — з 19:00. Дивитися трансляцію можна за покликанням.
Примітка. Марія Єфремова є майстром спорту України міжнародного класу та борчинею змінного складу Школи вищої спортивної майстерності регіону. Атлетка навчалася у Донецькому обласному спеціалізованому фаховому коледжі спортивного профілю імені С. Бубки.
Мар’яна Куриця — студентка Бахмутського ЦПТО, яка пише вірші під псевдонімом “Дендритка”. Дівчина родом із Закарпаття та нещодавно вступила у релокований бахмутський навчальний заклад. Саме […]
Борчиня з Бахмута Марія Єфремова вийшла до фіналу чемпіонату Європи-2026. Українка впевнено подолала всі етапи турніру та вже сьогодні побореться за “золото”. Більше читайте у […]
У Шевченківському районі Києва відкрили реєстрацію на отримання продуктових наборів для дітей із вразливих категорій. Отримати набори можуть і діти ВПО. Допомогу надає Червоний Хрест […]
Модель New Balance 530 давно вийшла за межі суто спортивного взуття і стала повноцінною частиною міського гардероба. Її носять і чоловіки, і жінки, тому питання […]
Російські окупанти намагаються зайти в Костянтинівку. Спроби просочування фіксують на східних і південних районах міста. Найбільше просочувань виявляють у приватному секторі, де росіяни намагаються ховатися […]
