Main menu

5 головна звільнення річниця c34dcСьогодні, 5 вересня, Бахмут має святкувати день визволення від нацистських окупантів. Так відбувалося щороку: кожен бажаючий міг взяти участь у святкуванні та принести квіти до монумента визволителів. Від проведення заходу відмовилися у 2014 році, зараз же місто знову зазнало щоденних обстрілів, але вже з іншого боку.

Журналісти «Бахмут.IN.UA» розвінчали популярні міфи про ті часи та дізналися, які паралелі можна провести між осінню 1943 та 2022 років. Для цього ми поспілкувалися із завідувачем відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігорем Аркадійовичем Корнацьким.

монумент квіти 1d87c

Як відомо, перед деокупацією Артемівська-Бахмута радянські війська захопили населені пункти на півночі, створивши противнику безпосередню загрозу. Коли загарбників притиснули, ті почали знищувати місто перед відступом. Існує думка, що тоді німці підірвали та спалили понад тисячу споруд, проте в Бахмутському краєзнавчому музеї не мають цьому підтвердження.

«Місто Бахмут, на той час Артемівськ, було звільнено частинами радянської армії. Це були 259 та 266 стрілецькі дивізії, а також танковий корпус під командуванням генерала Пушкіна. Радянські війська увійшли до міста зі східного боку. Спочатку було звільнено Забахмутку, потім центральну частину міста», - ділиться він.

корнацький 3da66

Ігор Корнацький. Фото з соцмереж

Тоді окупанти підготувалися до оборони: на підступах до міста створювалися широкі мінні поля та зводилися протитанкові перешкоди. Перші бої почалися вночі п'ятого вересня, а вже на ранок місто опинилося повністю під контролем тодішніх визволителів.

«Німецькі окупанти заздалегідь вигнали з міста частину місцевого населення у бік Часового Яру, Костянтинівки. Перед відступом окупантів відбувалося руйнування та спалення житлових будинків, промислових підприємств, всіляких установ. Центр міста був зруйнований переважно», - поділився він.

Проводячи паралелі з тим, що місто та його мешканці переживають зараз, Корнацький зазначає, що руйнування інфраструктури тоді не засуджувалися - це було необхідно. Щось подібне ми спостерігаємо й досі. Будинки підпалювали та підривали не лише німці: перед відступом у 1941 році радянська армія здійснила диверсії на промислових підприємствах, щоб ті не залишалися в руках окупантів.

місто в окупації 7008b

Центр Бахмут під час нацистської окупації. Фото з архіву Бахмутського краєзнавчого музею

«Та й під час окупації відбувалося бомбардування міста. Відомо, що бомби, які скидали на Бахмут, випустили з радянських бомбардувальників. Тоді знищили будівлю, в якій мешкали німецькі офіцери. Наразі ця вулиця називається Василя Першина, постраждали й інші об'єкти на території міста», - розповідає історик.

Проте повідомлення про значні руйнування у місті Корнацький спростовує. За його словами, очевидно, що залишити по собі сумнозвісну «випалену землю» - вигідно. Однак більшість будинків все ж або постраждали незначно, або взагалі вистояли цілими. Набагато небезпечнішими були пожежі, які тоді використовували приблизно з тією ж метою.

мапа 5 вересня річниця 07d42

Фрагмент аерофотозйомки Бахмута, зробленої 1943 року льотчиками Вермахта. «Піонерський садок» з 5-кінцевою зіркою, будівля школи №7 та «Совпартшколи» (на її місці пізніше була збудована швейна фабрика ім. 8 березня), стадіон (згодом «Авангард»), залізничний переїзд та вулиця Широка.

«Якусь потужну масовану артилерійську підготовку, яка призвела б до значних руйнувань у Бахмуті, ми не знаходимо у спогадах очевидців. Якщо говорити саме про період визволення міста від окупанта. Натомість розповідається про підпали з боку, як і німців, так і радянської армії перед відступом. Тобто місто мало не згоріло двічі», - додав Корнацький.

На запитання журналіста про справжність знаменитої у Бахмуті легенди про безцінну пляшку самогону Ігор Аркадійович відповідає ствердно. Йдеться про випадок, коли перед відступом німців і, відповідно, руйнуванням стратегічно важливих будівель, за допомогою удачі та кмітливості вдалося врятувати одну з найкрасивіших дореволюційних будівель Бахмута - колишній Азовсько-Донський банк.

«Є історія у спогадах колишнього працівника банку, на прізвище Корзун, який на той момент був охоронцем банку. Коли палії пересувалися містом, він зміг підкупити їх пляшкою самогонки. Таким чином вони справді оминули будівлю банку стороною», - резюмував Корнацький.

банк 270ecФото: Wikimedia