Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 10 квітня Європейський Союз остаточно переходить на нову цифрову систему реєстрації в’їзду та виїзду до Шенгенської зони — EES (Entry/Exit System). Вона повністю замінює традиційне проставлення штампів у закордонних паспортах на запис у єдиній цифровій базі.

Про це повідомив Павло Фролов, народний депутат України та голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Що таке EES та навіщо її запроваджують

Система в’їзду/виїзду (EES) — це сучасний цифровий механізм контролю, який є частиною оновленого управління зовнішніми кордонами Європейського Союзу. Оскільки всередині Шенгенської зони, де проживає близько 450 мільйонів людей, відсутній внутрішній прикордонний контроль, ЄС потребує більш ефективного нагляду за зовнішніми рубежами.

Очікується, що система дозволить суттєво пришвидшити прикордонний контроль, оптимізувати перевірки та підвищити загальний рівень внутрішньої безпеки. З 10 квітня вона повноцінно запрацює на всіх зовнішніх пунктах пропуску у 29 країнах Європи, які входять до Шенгенської зони. Винятком наразі залишаються лише Ірландія та Кіпр, які поки що працюватимуть поза цією системою.

Новий механізм застосовуватиметься до громадян третіх країн (тих, що не входять до ЄС та Шенгенської зони), зокрема й українців, які подорожують на короткий термін. Йдеться про туристів і бізнес-мандрівників, які перетинають кордон за умовами безвізового режиму чи за короткостроковими візами (до 90 днів перебування протягом 180-денного періоду) і не мають посвідки на проживання.

Водночас нові цифрові правила перетину кордону не поширюються на:

• українців, які мають статус тимчасового захисту в ЄС;
• осіб із чинною посвідкою на проживання;
• громадян, які мають офіційний дозвіл на навчання;
• власників довгострокових дозволів на перебування;
• безпосередньо громадян Європейського Союзу.

Процедура контролю

Під час першого в’їзду до Шенгенської зони за новими правилами мандрівникам необхідно буде пройти повну процедуру реєстрації. Європейські прикордонники збиратимуть такі дані:

• цифрове фото обличчя;
• відбитки пальців (ця вимога не застосовується до дітей віком до 12 років);
• дані закордонного біометричного паспорта;
• точну дату та місце в’їзду/виїзду;
• інформацію про випадки відмови у в’їзді (якщо такі були).

Уся зібрана біометрична інформація надійно зберігатиметься в системі протягом трьох років. Це означає, що проходити повне сканування обличчя та здавати відбитки пальців під час кожної поїздки не доведеться — наступні перетини кордону відбуватимуться значно швидше. Дані оновлюватимуться один раз на 3 роки.

Важливий нюанс полягає у тому, що процедура є обов’язковою. Відмова мандрівника від надання біометричних даних (фотографування чи сканування відбитків) є прямою підставою для офіційної заборони на в’їзд до країн Європейського Союзу.

Читайте також:

Які документи потрібні для виїзду за кордон: перелік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У грудні 2022 року на окупованій Донеччині запрацювало управління росреєстру по “днр”. Ця структура займається реєстрацією та переоформленням нерухомості на ТОТ у російську систему. Також росреєстр частково займається питанням компенсацій, які рф обіцяє виплачувати мешканцям окупованих територій. Очолює росреєстр у “днр” Юрій Сироватко. До 2014 року він працював в українській правоохоронній системі, а потім перейшов на бік рф.

Що відомо про біографію Юрія Сироватка, його роботу правоохоронцем і колабораційну діяльність? Редакція зібрала детальне досьє.

Юрій Сироватко — правоохоронець, який перейшов на бік рф

Юрій Сироватко народився 17 квітня 1978 року в місті Сніжне Донецької області. Закінчив Донецьку спеціальну середню школу міліції в селищі Новожданівка, був курсантом Донецького інституту внутрішніх справ.

Після отримання профільної освіти працював старшим оперуповноваженим у Шахтарському міському та районному відділенні міліції. Згодом дослужився до посади начальника Управління ГУМВС України в Донецькій області по боротьбі зі злочинами, пов’язаними торгівлею людьми.

У 2014 році, після окупації Донецька, Юрій Сироватко перейшов на бік ворога і став працювати в силових структурах так званої “днр”, зокрема прокуратурі.

7 вересня 2018 року ватажок “днр” денис пушилін призначив Сироватка виконуючим обов’язки міністра юстиції “днр”. З червня 2022 року він повноправно вступив на цю посаду.

Що Юрій Сироватко робив на окупованій Донеччині

Перебуваючи на посаді міністра, Юрій Сироватко активно виконував вказівки окупантів щодо формування видимості законності їхньої влади. Він добровільно брав участь у публічних виступах щодо роботи так званих підрозділів юстиції на окупованих територіях. Зокрема, такі виступи були в Маріуполі і Волновасі.

Зокрема, Юрій Сироватко публічно брав участь у відкритті відділення РАЦСу в окупованому Маріуполі навесні 2022 року. Він звітував, що в РАЦС завезли всі необхідні бланки і печатки окупаційної влади, а також заявив, що рф, нібито, зберегла всі архіви, попри руйнування міста. Таким чином Юрій Сироватко налагоджував роботу окупаційних органів влади. До Маріуполя відділення РАЦСів, які оформлювали документи за російським зразком, посадовець відкрив у Волновасі, Нікольському та Мангуші.

Також у травні 2022 року Юрій Сироватко підписав угоду про співпрацю між міністерством юстиції “днр” та міністерством юстиції рф. Воно передбачало стажування працівників юстиції окупованої Донеччини в підвідомчих службах та установах мін’юсту рф. Таким чином окупаційна влада Донеччини закріпила своє співробітництво з росією.

Окрім цього, Юрій Сироватко особисто займався питаннями утримання на території “днр” полонених бійців “Азовсталі”. У травні 2022 року він публічно показав пропагандистам місце, де, нібито, тримали 2 500 полонених українців. Він звітував про умови, в яких вони перебувають. Полонених, нібито, забезпечували триразовим харчуванням і необхідним лікуванням, також Сироватко спростовував інформацію про катування.

Юрій Сироватко про компенсації мешканцям ТОТ

У січні 2023 році Юрія Сироватка звільнили з посади міністра, а вже у квітні цього року він отримав нову посаду. Сироватко очолив так званий “верховний суд днр“.

Зараз Юрій Сироватко обіймає посаду очільника управління росреєстру по “днр”. Офіційної інформації, коли він очолив цю структуру, у відкритих джерелах немає. Публічно як очільник росреєстру в “днр” він фігурує з жовтня 2023 року.

Росреєстр у “днр” займається реєстрацією майна та переоформленням нерухомості на ТОТ у російську систему. Також росреєстр частково займається питанням компенсацій, які рф обіцяє виплачувати мешканцям окупованих територій. Адже саме на основі документів з росреєстру людям обіцяють платити кошти.

Однак з 2023 року окупанти так і не можуть налагодити механізм виплати компенсацій. А нещодавно Юрій Сироватко дав нові “умови” для отримання коштів. Він офіційно зазначив, що власники зруйнованого майна на ТОТ мають відмовитися від права власності на житло та зняти його з російського кадастрового обліку. При цьому раніше людей змушували навпаки ставити житло на облік.

Сироватко зазначив, що тепер процедура вимагає мешканців ТОТ замовити витяг з російського реєстру нерухомості, запросити кадастрового інженера для складання акта обстеження, а потім подати заяву на компенсацію. Та роз’яснення, що робити людям, якщо не має доступа до їхніх міст, посадовець не надав. Наприклад, доступ цивільних до Бахмута обмежено, тому скласти необхідний акт обстеження там фактично неможливо.

Ймовірно окупанти роблять це свідомо для виправдання невиплат компенсацій. Мешканці ТОТ вже висловлювали свої побоювання, що можуть просто втратити житло, відмовившись від права власності.

Юрій Сироватко: суд в Україні і санкції

Працівники ДБР ініціювали розслідування стосовно Юрія Сироватка. У 2023 році в суд направили два обвинувальних акти щодо колабораційної діяльності колишнього українського правоохоронця.

У листопаді 2024 року Печерський районний суд Києва заочно визнав Юрія Сироватка винним у колабораційній діяльності. Йому призначили покарання у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

За підтримку російської агресії та порушення територіальної цілісності України Юрій Сироватко перебуває під персональними міжнародними санкціями різних країн. А саме:

• з 15 березня 2019 року — під санкціями Канади;
• з 8 квітня 2022 року — під санкціями країн Європейського Союзу;
• з 4 травня 2022 року — під санкціями Австралії;
• з 27 травня 2022 року — під санкціями Великої Британії;
• з 23 серпня 2022 року — під санкціями Нової Зеландії;
• з 21 березня 2024 року — під санкціями Швейцарії.

Читайте також:

• Стали героями історій пропагандистів: подружжя з Авдіївки підозрюють у виправдовуванні росії
• Виступав під українським прапором, а зараз міністр у “днр”: досьє на Максима Швеця
• Путін похвалив ватажка “днр” за швидкі темпи відбудови окупованого Донбасу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!