Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Протягом минулої доби на території Донецької області зафіксовано зросла кількість штурмів. Загалом відбулося 100 бойових зіткнень, що на 17 штурмів більше порівняно з попереднім днем, коли фіксували 83 атаки. Ділянкою з найвищою концентрацією боїв залишається Покровський напрямок.

Детальний огляд ситуації на ключових відтинках фронту за даними Генерального штабу ЗСУ публікує редакція Бахмут IN.UA.

Ситуація на Покровському та Костянтинівському напрямках

За даними Генштабу ЗСУ, на Покровському напрямку кількість штурмових дій суттєво зросла з 40 до 55. Просування російської армії зупинили поблизу Родинського, Никанорівки, Іванівки, Гришиного, Василівки, Котлиного та Удачного, а також у напрямку Вільного, Ганнівки, Білицького, Олександрівки, Шевченка, Новоолександрівки, Новогришиного, Сергіївки, Новопідгородного та Новопавлівки.

На Костянтинівському напрямку інтенсивність боїв дещо знизилася. Зафіксовано 14 атак порівняно з 16 напередодні. Зіткнення відбулися біля Плещіївки, Іванопілля, Іллінівки, Степанівки, а також у бік Костянтинівки, Миколайпілля, Вільного та Білицького.

Ситуація на Лиманському, Слов’янському та Краматорському напрямках

На Лиманському напрямку російські війська 16 разів намагалися прорвати лінію оборони, що на дві атаки більше порівняно з попереднім днем. Бої точилися біля Новоселівки, Дробишевого, Ямполя, а також у напрямку Лимана та Озерного.

На Слов’янському напрямку кількість штурмів зросла з 13 до 14. Атаки фіксували поблизу Закітного, Різниківки та у бік Кривої Луки й Рай-Олександрівки.

На Краматорському напрямку російська армія здійснила одну спробу витіснити українських військових із займаних позицій біля Часового Яру. Напередодні на цій ділянці наступальних дій не фіксували.

Втрати російської армії

За минулу добу кількість ліквідованого особового складу російських військ склала 1310 осіб. Цей показник зріс порівняно з попереднім днем, коли втрати становили 1190 військових. Крім того, українським військовим вдалося знищити:

• 2120 безпілотників оперативно-тактичного рівня;
• 326 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн;
• 74 артилерійських систем;
• 10 бойових броньованих машин;
• 10 одиниць спеціальної техніки;
• 9 наземних робототехнічних комплексів;
• 6 танків;
• 2 реактивні системи залпового вогню;
• 2 засоби протиповітряної оборони.

Читайте також:

Половина Родинського під контролем російської армії — DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На підконтрольній території Донецької області залишаються 8 063 дитини. Частина з них проживає у населених пунктах, де діє обов’язкова евакуація у примусовий спосіб. З 9 червня в області розпочався 34-й етап примусової евакуації дітей із родинами, а до переліку територій додали окремі райони Краматорська та Слов’янська.

Деталі щодо ситуації на Донеччині під час брифінгу повідомили Юлія Рижакова та Дмитро Петлін.

Евакуація на Донеччині

За словами Юлії Рижкової, начальниці служби у справах дітей, станом на початок червня на підконтрольній території Донецької області перебувають 8 063 дитини, з яких на території активних бойових дій залишаються троє дітей. Усі вони проживають у Миколаївці.

У населених пунктах, де оголошена обов’язкова евакуація дітей разом із батьками або законними представниками, залишаються 629 дітей із 474 сімей. Вони проживають у шести населених пунктах трьох територіальних громад.

Де наразі перебувають діти у зоні примусової евакуації

Найбільше дітей залишається у Краматорській та Слов’янській громадах. У Краматорській міській територіальній громаді перебувають 293 дитини із 212 сімей, з яких:

• Мала Таранівка — 83 дитини;
• Привілля — 2 дитини;
• Біленьке — 66 дітей;
• окремі території Краматорська — 142 дитини.

В окремих районах Слов’янська та територіальної громади залишаються 333 дитини із 260 сімей;

У Миколаївці проживають троє дітей із двох сімей. При цьому за відомими адресами проживання встановити їхнє місцезнаходження наразі не вдалося.

За словами Дмитра Петліна, начальника відділу оперативно-чергової служби, зв’язку, оповіщення та інформування населення департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА, за останній тиждень із небезпечних територій евакуювали 33 дитини із 21 сім’ї. Загалом від початку червня евакуацію пройшли 34 дитини із 22 сімей. Загалом же з 1 червня за межі області виїхало 3 800 осіб, з яких 400 — це діти.

Загальна статистика евакуації населення з Донецької області

За даними Дмитра Петліна, станом на вечір 9 червня загальна кількість людей, які залишили місця постійного проживання на Донеччині, перевищила 1 мільйон 386 тисяч осіб. Серед них 209,3 тисячі дітей.

На підконтрольній території області наразі залишаються 140 400 жителів. Із них близько 8 тисяч — діти.

Читайте також:

“Дрон атакував жінку, коли вона майже підійшла до нас”: волонтер про евакуацію на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!