“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Третій армійський корпус показав, як виглядає Донбас Арена у 2026 році

Семаковська Тетяна 11:45, 4 Червня 2026
Донбас Арена / скриншот

Третій армійський корпус атакував логістику рф на ТОТ. Під час операції з ураження армійських маршрутів на Донеччині та Луганщині українські безпілотники залетіли безпосередньо у Донецьк, де вони зафіксували панораму міста та стадіон “Донбас Арена”

Про це розповіли в Третьому армійському корпусі.

Українські дрони в Донецьку

У середу, 3 червня, пресслужба Третього армійського корпусу оприлюднила відеоматеріали роботи безпілотників. На кадрах зафіксовано удари по логістичних маршрутах російської армії у двох регіонах. Крім цього, дрони зняли панораму непідконтрольного Донецька та стадіон “Донбас Арена”. На стінах спортивної споруди досі залишаються зображення гравців футбольного клубу “Шахтар”.

Зазначимо, що стадіон відкрили у 2009 році, він вважався одним із найсучасніших у Європі. До 2014 року споруда була домашньою ареною для тренувань та виступів футболістів “Шахтаря”. Також стадіон приймав матчі чемпіонату Європи 2012 року. Після 2014 року та втрати контролю над містом проведення матчів на арені припинилося. Відтоді футбольний клуб “Шахтар” змушений проводити домашні ігри в інших українських населених пунктах, зокрема у Києві та Львові.

Удари по тилових маршрутах рф на ТОТ

У відео, яке опублікували військові, також можна побачити те, як проходить ураження тилових логістичних маршрутів російських військових. На кадрах видно знищення окремих вантажівок з військовою символікою російської армії.

Ураження техніки російської армії / скриншот
Атака по логістиці на ТОТ / скриншот

Останнім часом українські оператори дронів наростили кількість атак по глибокому тилу російських військових на тимчасово непідконтрольних територіях. Зокрема, нещодавно пілоти 1-го корпусу Національної гвардії України “Азов” здійснили ураження на наступних ділянках:

  • автошляху Маріуполь-Таганрог;
  • автошляху Маріуполь-Волноваха.

Окрім цього, 30 травня 2026 року українські військові опублікували нові відеоматеріали, які демонструють актуальний стан тимчасово непідконтрольного Бахмута. Це перше за кілька місяців відео з міста, яке вдалося зафіксувати за допомогою оптоволокнового дрона “Пташка”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Юлія Левченко з Бахмута виграла “золото” на етапі Континентального туру в Фінляндії

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 10:45, 4 Червня 2026
Юлія Левченко / фото з особистого архіву героїні

Українська стрибунка у висоту Юлія Левченко стала переможницею”золотого” етапу Континентального туру в фінському місті Турку. Бахмутянка виграла змагання з результатом 1,97 метра.

Детальніше про результат спортсменки в матеріалі Бахмут IN.UA

Результати змагань у Турку

Українка гарантувала собі золоту нагороду, подолавши планку на висоті 1,97 метра. Після цього вона виконала спроби на 2,00 та 2,03 метра, які виявилися невдалими. Цей результат став другим найкращим показником легкоатлетки у поточному році, оскільки раніше вона двічі стрибала на 1,99 метра.

Друге місце на турнірі посіла Ламара Дістін, яка підкорила висоту 1,94 метра. Третю сходинку розділили шведка Луїза Екман та фінка Елла Міккола, які показали однаковий результат — 1,91 метра.

Результати змагань / скриншот

Зазначимо, що це друга золота нагорода Юлії Левченко з Бахмута в літньому сезоні поточного року. Попередню перемогу вона здобула на етапі Діамантової ліги у китайському місті Сямень. Тоді легкоатлетка виграла змагання з результатом 1,99 метра, а срібну медаль турніру виборола ще одна українська спортсменка Ірина Геращенко.

Хто така Юлія Левченко

Юлія Левченко — це відома українська легкоатлетка, яка спеціалізується на стрибках у висоту, срібна призерка чемпіонату світу, чемпіонка юнацьких Олімпійських ігор та багаторазова чемпіонка України. Вона народилася 28 листопада 1997 року в Бахмуті.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Третій армійський корпус показав, як виглядає Донбас Арена у 2026 році

Третій армійський корпус атакував логістику рф на ТОТ. Під час операції з ураження армійських маршрутів на Донеччині та Луганщині українські безпілотники залетіли безпосередньо у Донецьк, […]

Юлія Левченко з Бахмута виграла “золото” на етапі Континентального туру в Фінляндії

Українська стрибунка у висоту Юлія Левченко стала переможницею”золотого” етапу Континентального туру в фінському місті Турку. Бахмутянка виграла змагання з результатом 1,97 метра. Детальніше про результат спортсменки в […]

10:45, 04.06.2026 Скопіч Дмитро

Росіяни просунулися біля Привілля у бік Краматорська — DeepState

Бойові дії на Донеччині продовжуються. За даними аналітиків DeepState, противнику вдалося просунутися поблизу Привілля у напрямку Краматорська. Водночас в Генштабі ЗСУ вказують, що біля населенного […]

краматорськ

Росіяни вдарили по Краматорську: загинули щонайменше три людини

Рф продовжує завдавати ударів по населених пунктах Донеччини. Ввечері 3 червня відбувся обстріл міста Краматорськ. Внаслідок атаки є постраждалі і загиблі серед мирного населення. Про це повідомляє голова Донецької ОВА […]

Важливо

Скільки отримували очільники КП Бахмута у 2025 році

Керівники бахмутських комунальних підприємств подали декларації про майновий стан та доходи за звітний період 2025 року. Кампанія декларування, яка традиційно триває у 2026 році, відкрила […]