Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Держава передбачає можливість офіційного оформлення постійного догляду за громадянами похилого віку, які мають когнітивні порушення. Особа, яка бере на себе такі обов’язки на непрофесійній основі, має право на отримання фінансової компенсації та зарахування цього періоду до пенсійного стажу. Процедура вимагає проходження медичної комісії, підтвердження спільного проживання та подачі визначеного пакета документів.

Детальніше про те, як оформити догляд за людиною старшого віку — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Оформлення догляду за людиною старшого віку

Соціальні послуги спрямовані на допомогу людям у складних життєвих обставинах. Постійний догляд вимагає безперервної присутності іншої людини для надання необхідної підтримки особі з фізичними або психічними обмеженнями. Офіційний статус доглядача набуває лише та людина, яка отримує державну компенсацію за надання таких послуг на непрофесійній основі.

Медичний висновок та подача документів

Процедура оформлення розпочинається з візиту людини старшого віку до сімейного лікаря. Після огляду пацієнт отримує направлення на лікарську консультативну комісію, яка видає офіційний висновок про необхідність постійного стороннього догляду.

Наступним кроком є візит майбутнього доглядача до центру надання адміністративних послуг із підготовленим пакетом паперів. До установи необхідно подати:

• заяву про бажання здійснювати догляд;
• заяву особи, яку доглядатимуть, про її згоду (для дієздатних хворих);
• паспорт заявника та людини, яка потребує догляду;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та людини, яка потребує догляду (раніше ідентифікаційний код);
• довідку про реєстрацію місця проживання заявника та людини, яка потребує догляду;
• декларацію про доходи та майновий стан заявника, його склад сімʼї;
• документ, який підтверджує необхідність постійного догляду через стан здоровʼя людини, яка його потребує.

Працівники центру надання адміністративних послуг реєструють заявку та не пізніше наступного робочого дня передають електронну справу до уповноваженого органу. Протягом двох робочих днів фахівці аналізують ступінь індивідуальних потреб літньої людини та приймають рішення щодо офіційного призначення доглядача.

Обов’язковою вимогою для призначення виплат є спільне проживання сторін та ведення спільного побуту. Для перевірки цього факту представники уповноваженого органу проводять обстеження умов проживання та складають відповідний акт. Якщо місця реєстрації доглядача та людини старшого віку відрізняються, така перевірка є обов’язковою. Відсутність підтвердження спільного проживання унеможливлює оформлення офіційного статусу.

Механізм нарахування компенсації та пенсійний стаж

Розмір грошової компенсації не є фіксованим і залежить від середньомісячного сукупного доходу доглядача. Сума розраховується як різниця між прожитковим мінімумом на одну особу на місяць (встановленим на 1 січня поточного року) та середньомісячним доходом надавача послуг за попередній квартал. Дані про доходи система збирає автоматично шляхом обміну інформацією між державними реєстрами.

Зазначимо, що законодавство також захищає пенсійні права доглядачів. Непрацюючі працездатні громадяни, які доглядають за пенсіонерами з підтвердженою медичною потребою та отримують за це державну компенсацію, підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.

Читайте також:

Довідка про доходи онлайн: інструкція з оформлення через Електронний кабінет платника

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За час повномасштабної війни, понад три мільйони українців втратили житло або не мають до нього доступу через окупацію. Якщо для людей, житло яких перебуває на території підконтрольній Україні, отримати компенсацію є реальним варіантом, то для переселенців з ТОТ, ситуація складніша. Останній дієвим механімз запустили у грудні 2025 року, а цьго літа також має запрацювати нова програма “Будиночки в селі” на тисячу родин.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалися з Павлом Фроловим, народним депутатом та Головою Спеціальної комісії з питань захисту ВПО. У розмові з нами він пояснив, чому держава не може виплатити компенсацію всім, як насправді працює нова програма “будиночків у селі” і чи не позбавить вона людей права на майбутнє відшкодування за квартиру на ТОТ.

Примітка. Павло Фролов — народний депутат України, голова Спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Один з авторів законопроєкту №13136, який передбачає розширення механізму компенсації за зруйноване житло на всіх власників, незалежно від категорії ВПО.

Зараз компенсацію за житло на окупованих територіях може отримати лише певні категорії ВПО. Чи є механізм і кошти, щоб відшкодування отримали всі власники житла на ТОТ?

Наразі механізму та фінансового ресурсу для компенсації всім власникам житла на окупованих територіях, незалежно від їхнього статусу, на жаль, немає. З 1 грудня 2025 року держава запустила програму житлових ваучерів номіналом 2 мільйони гривень для окремих категорій ВПО, які проживали на ТОТ.

Примітка. Програма житлових ваучерів, запущена з 1 грудня 2025 року, передбачає виплату 2 млн грн. На першому етапі — лише учасникам бойових дій та особам з інвалідністю внаслідок війни зі статусом ВПО. Усього в реєстрах таких близько 90 тисяч осіб — значно менше за реальну кількість постраждалих.

На першому етапі право на допомогу мають учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни. На реалізацію програми вже спрямовано 6,6 мільярдів гривень, що дозволить забезпечити житло 3 300 родин.

Водночас масштаби проблем значно більші. За різними оцінками, житло на тимчасово окупованих територіях втратили або не мають до нього доступу понад 3 мільйони українців. Фактично тих з 90 тисяч, які є в реєстрах Міністерства соціальної політики і Мінветеранів (тобто ці категорі, учасники бойових дій та особи з інвалідністю зі статусом ВПО), — за перші місяці з 90 тисяч 41 тисяча подала заяви. Вже 32 тисячі погоджено комісіями, очікують фінансування. Але фінансування, на жаль, обмежене, тому що всі ресурси України йдуть зараз на сектор безпеки та оборони, і фактично все інше покривається або за рахунок кредитів, або грантів від наших західних партнерів.

Якщо загалом, то розширення компенсації на всіх власників нерухомості на ТОТ сьогодні стримується трьома ключовими факторами: відсутність фінансування, необхідність створення повноцінного механізму дистанційного обстеження майна та верифікація збитків.

Тому вже зараз законодавчо необхідно закріпити право громадян на фіксацію втрат або пошкодження житла і постановку в чергу на майбутню компенсацію. Це наш законопроєкт №13136, який розроблений усіма фракціями, авторами якого є члени нашої парламентської комісії захисту прав ВПО. Комітет його рекомендує прийняти за основу, але, на жаль, у порядок денний він поки не потрапляє. Я постійно піднімаю це на Раді Коаліції, декілька разів з президентом, щоб ми його розглянули. Він передбачає поширення механізму компенсації за житло і відновлення на житло, дистанційне обстеження зруйнованих об’єктів, спрощену процедуру для повністю знищених населених пунктів, таких як Мар’янка, Бахмут. Рішення в Кабміні: вони вже віднесені до таких, що знищені, і там навіть не треба комісії — просто якщо є право власності, якщо українці переїхали з ТОТ, вони подаються і отримують місце в черзі на програму відновлення.

Чи вірно трактувати так, що грошей на розширення компенсацій зараз немає?

Так, але за ці гроші ми постійно б’ємося. Я постійно це питання підіймаю. У нас було 14 мільярдів у бюджеті, це залишки коштів. Вони переходять у спеціальний фонд і йдуть на це. Але зараз, коли розглядався бюджет, Мінфін каже, що з 6,6 мільярдів вже немає коштів. Тому будемо з’ясовувати, де поділися кошти, чому нам обіцяли більше. Це все одно не вирішить проблему всіх переселенців, але це понад вдвічі більші, ніж те, що поки є. Ну і на Ukraine Recovery Conference (відбудеться 25-26 червня) теж планується підписання угоди щодо 80-120 мільйонів доларів на ці речі, це ще на 2–3 тисячі людей. Сподіваємося, що це буде швидко підписано і реалізовано. Але комплексне рішення — це законопроєкт №13136.

Примітка. Уряд заклав у держбюджет-2026 механізм вилучення залишків коштів із бюджетів тимчасово окупованих громад — щонайменше 14 млрд грн. Відповідну норму 3 грудня 2025 року підтримала Верховна Рада України, ухваливши закон про державний бюджет на 2026 рік.

Яка взагалі кількість переселенців з окупованих територій потенційно претендує на компенсацію? І чи є в держави оцінка необхідного фінансування?

Точної кількості громадян наразі немає. За різними оцінками, йдеться про мільйони людей — понад 3 мільйони українців втратили житло або не мають до нього доступу через окупацію. При цьому значна частина такого житла не внесена до державних реєстрів пошкодженого чи знищеного майна, оскільки на ТОТ досі відсутні повноцінні механізми фіксації збитків.

Щодо чинної програми житлових ваучерів, я вже казав: 90 тисяч таких людей є, це учасники бойових дій та особи з інвалідністю зі статусом ВПО. Щодо вартості, якщо казати про все житло, то це суми дуже великі — декілька довоєнних бюджетів. Наразі звучала сума у 40 мільярдів доларів по зруйнованому житлу на ТОТ. Якщо ще додати, всіх українців, які втратили доступ до житла в окупації, бо окупанти там, — то це 3 трильйони гривень.

Однією з останніх ініціатив для надання ВПО житла є програма “Будиночки в селі” для ВПО. На якому вона зараз етапі і коли переселенці реально зможуть отримати перше житло?

10 червня ухвалена постанова. Вона говорить про реалізацію дворічного експериментального проєкту. Наразі в регіонах вже триває відбір потенційних учасників, пошук будинків, які можуть бути прийняті громадами для подальшого надання переселенцям. Очікуємо, що перші переселенці зможуть їхати в сільські будинки впродовж літа 2026 року. Координує цю програму Міністерство соціальної політики. Але ми будемо, звісно, і ми контролювати з боку парламенту, щоб не було затримок, щоб дійсно люди могли переїхати в ці будинки. Тому що якби ми прийняли її (ред. постанову) умовно в лютому або березні, було б більше часу, люди менше витрачали б на оренду або переїхали з МТП (ред. місця тимчасового проживання) у кращі умови, де більше простору і так далі. Але тут же мова йде, що коштів лише на близько тисячу будиночків. 500 мільйонів гривень, тобто гранична вартість одного будинку 500 тисяч гривень. Це, на жаль, поки ми не можемо казати, що це така велика програма.

Як це працює. Відповідно до постанови КМУ №751 від 10 червня 2026 року, держава викуповує будинки у приватних власників і передає їх громадам. ВПО отримують житло у безоплатне користування — тобто платять лише за комунальні послуги. Договір укладається на строк до трьох років з можливістю продовження. Будинок залишається у комунальній власності громади. Подати заяву можна буде особисто або через веб-портал Пенсійного фонду України.

Переселенці зможуть самостійно обирати будинок? І чи можна буде згодом отримати його у власність?

Так, переселенці зможуть самостійно обирати житло із запропонованих варіантів. І після цього громада викуповуватиме це житло. Тут ще важливо сказати, що на першому етапі поки не передбачено передачу у приватну власність цих будиночків ВПО. Тобто вони залишатимуться в комунальній власності громад і надаватимуться людям на умовах соціальної оренди. Тобто фактично мова про безкоштовне проживання лише за комунальні послуги — за оренду не передбачено плати.

Але ми про це теж думаємо і розглядаємо. Давайте подивимося, який буде попит, як буде ця програма реалізовуватись. Думаємо над тим, що, можливо, треба змінювати законодавство, розробляти і приймати норми щодо надання власності цих будиночків. Але наразі це не передбачено.

Ну і пріоритет при розподілі будиночків, якщо попит буде перевищувати пропозицію, отримають багатодітні сім’ї, люди старшого віку, особи з інвалідністю, а також діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

В яких регіонах шукатимуть ці будинки?

Тут немає меж, можна в усіх областях ці будиночки шукати. Треба, щоб місцева влада їх взяла, включила в потенційні переліки, і тоді люди могли би подавати заявки на ці будиночки. Ну звісно, крім територій бойових дій, небезпечних зон. Координація — через Міністерство соціальної політики, бо субвенція йде через нього з державного бюджету до місцевого.

Є побоювання, що програма стане способом переселення за замовчуванням — адже не всі хочуть жити в селі, де, наприклад, немає роботи, садочків, шкіл. Чи матимуть люди право відмовитись і надалі претендувати на інші житлові програми або компенсації?

Ні, ну тут питання в тому, що це не примусово — жодної примусовості тут немає. Навпаки, тут же говорять про те, що може попит бути набагато більший. Тобто це добровільна участь, добровільна заявка, тому як переселення за замовчуванням тут не може бути. Навпаки, МТП, вони всі розташовані в абсолютній більшості в містах, а люди хочуть, часто хочуть мати якийсь город, ближче до землі бути, можливо, є якась худоба, і тому якраз ці проблеми — щоб знайти таке житло. Цим вже займався раніше Координаційний гуманітарний центр — ми знаємо, що вони шукають разом з громадами. Це така волонтерська робота, бо центр — це благодійна організація, яка допомагає в евакуації, і попит, звісно, є. Вони самі колись шукали будиночки, домовлялися, зводили сім’ї, щоб люди користувалися і поселялися. Але зараз держава централізовано відає кошти — це вже буде набагато в більших масштабах.

І найважливіше для тих, хто вагається: якщо людина переїде в такий будиночок, чи не втратить вона право на майбутню компенсацію за квартиру або будинок на ТОТ?

Отримання житла за програмою “Будиночки в селі” не позбавляє переселенців права на майбутню компенсацію за майно, яке залишилось на тимчасово окупованих територіях. Оскільки сільська хата надається виключно в умовах безкоштовної оренди, без передачі у власність, за громадянами повністю зберігається право вимагати в подальшому відшкодування за втрачену міську квартиру чи приватний будинок на ТОТ. Тобто будинки, викуплені за кошти цієї субвенції, вони переходять у комунальну власність місцевих громад, а не до власності переселенців. Тут право власності на нове майно у ВПО не виникає. Держава не вважає їхні житлові питання остаточно розв’язаними. Тому право на компенсацію за знищену, за втрачену на ТОТ нерухомість — воно зберігається.

В цьому порядку є умова, що не можна одночасно поєднати користування будиночком у селі та отримання сертифіката на відновлення або житлового ваучера — для цих категорій і особисто для ветеранів і учасників бойових дій. Оце є обмеженням: якщо ти вже отримав сертифікат або ваучер, тоді ти не маєш права користуватися цією новою програмою. І переселенець може жити спокійно в сільській хаті, поки житло на ТОТ окуповане або заявку на компенсацію не погодили і не профінансували. Але це не для всіх — не всі ж з ТОТ можуть подати заявку на відновлення.

***

Важливо розуміти попри те, що постанова про “Будиночки в селі” ухвалена 10 червня 2026 року, програма фактично ще не запрацювала. Наразі в регіонах тільки починається пошук будинків, які громади могли б придбати для переселенців. Поки немає ні готових переліків об’єктів, ні відкритого прийому заявок — просто тому, що ще невідомо, які конкретно будинки і в яких громадах будуть доступні. Очікується, що перші переселенці зможуть в’їхати орієнтовно влітку 2026 року — але це поки що прогноз, а не гарантована дата.

До теми:

Сіверськодонецька громада хоче дати житло ВПО 60+: звідки взяли 51 мільйон і хто отримає квартири

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!