Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ватажок “днр” денис пушилін звітує про плани на 2026 рік. Окупанти, нібито, займатимуться відновленням доріг і будівництвами, однак ні перелік об’єктів, ні міста, де триватимуть роботи, не повідомляються. Не кажуть у “днр” і про строки виконання робіт.

Що запланував пушилін для “відновлення” Донбасу у 2026 році, розповідає Бахмут IN.UA.

Плани окупантів щодо “відбудови” на 2026 рік

Ватажок “днр” денис пушилін поділився планами на 2026 рік. За його словами, окупаційна влада займатиметься “відновленням Донбасу”. У дописі на своєму Telegram-каналі пушилін ділиться запланованими цифрами і заходами, втім у них немає жодної конкретики. Ні деталі заходів, ні міста, де їх реалізовуватимуть, не повідомляються.

“Актуалізували плани відновлення Донбасу на 2026 рік — відновимо близько 900 км доріг, продовжимо боротьбу за воду — заплановано понад 200 великих заходів у сфері тепло- та водопостачання. Упорядкуємо 49 громадських просторів. Інше завдання — створити умови для комфортного, безпечного та ефективного виховання підростаючого покоління”, — заявляє пушилін.

Про плани на 2026 рік ватажок “днр” розповідав і пропагандистам. Але і їм жодної конкретики не надав, лише цифри.

“2026 року продовжимо відродження республіки. Відремонтуємо ще понад 850 кілометрів доріг, побудуємо 29 ФАПів (ред. фельдшерсько-акушерські пункти), відновимо 12 медустанов, введемо в роботу сім відремонтованих спортивних об’єктів”, — заявив пушилін “Комсомольській правді”.

Про деякі дорожні об’єкти пушилін повідомляв раніше. Зокрема, у 2026 році окупанти планують продовжити будівництво об’їзної дороги Маріуполя. Пушилін стверджує, що вона підвищить пропускну спроможність сухопутного коридору до Криму та розвантажить вулично-дорожню мережу міста.

Однак насправді дорога призначена для покращення військової логістики. Керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко розповідав 24 Каналу, що цим росіяни хочуть зробити так, щоб їхня техніка і машини не стояли в заторах у Маріуполі дорогою з Криму.

Чи планують окупанти будувати житло в “днр”

Як видно з дописів ватажка “днр”, окупаційна влада робить акцент на створенні паркових зон, місць відпочинку і культурних закладів. Зокрема, у 2026 році пушилін планує облаштування понад 50 громадських просторів. Завершити благоустрій паркових зон мають у Докучаєвську, Єнакієвому, Торезі, Ясинуватій і Харцизьку.

Щодо закладів культури, то таких планують реконструювати близько 30. Їхній перелік не додається.

Планів на відновлення чи будівництва житла пушилін не озвучує. Лише звітує про майбутнє будівництво нових житлових кварталів у Донецьку. Однак, це ініціатива не окупаційної влади, а приватних забудовників. Зокрема, в Будьонівському районі Донецька місцева компанія-забудовник “Линия жизни” почне будувати новий житловий комплекс на 730 квартир. При цьому про надання житла людям не йдеться, тут зводять квартири на продаж з можливістю іпотечного кредитування.

“Загалом у “днр” під житлове будівництво розглядаються понад 400 земельних ділянок. Вже укладено понад 70 угод про реалізацію масштабних інвестиційних проєктів, площа житлових приміщень у яких становить понад 707 тисяч квадратних метрів”, — звітує пушилін.

Деталі укладених угод пушилін не повідомляє. Чи будуть зводити соціальне житло і чи надаватимуть нові квартири тим, хто втратив майно, не кажуть.

Читайте також:

• Компенсації для мешканців ТОТ від окупантів: у рф пропонують змінити механізм виплат
• На ТОТ Донеччини оголосили масштабний призов молоді в російську армію
• Окупанти відкрили РАЦС в Авдіївці навпроти руїн житлових будинків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО) оголосила про нову програму підтримки українських аграріїв, спрямовану на підготовку до весняної посівної кампанії. Ініціатива передбачає фінансову допомогу в розмірі 1 500 доларів США або 65 226 гривень.

Про це повідомили представники ФАО.

Грошова допомога фермерам

У межах ваучерної підтримки ФАО фермери з Дніпропетровської та Чернігівської областей можуть отримати фінансову допомогу в розмірі 1 500 доларів США або 65 226 у гривневому еквіваленті. Програма реалізується спільно з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України за фінансової підтримки Royal Norwegian Embassy in Kyiv.

Отримані кошти дозволено спрямувати виключно на закупівлю якісного насіння зернових культур та мінеральних добрив. Такий підхід має забезпечити фермерам можливість провести посівну кампанію у визначені агротехнічні строки та зменшити ризики скорочення врожаю.

Хто може подати заявку

Участь у програмі можуть взяти фермери, які обробляють від 10 до 150 гектарів сільськогосподарських угідь. Обов’язковою умовою є підтверджений вплив війни на господарську діяльність.

Перевага під час відбору надаватиметься фермерським господарствам, які очолюють жінки, що відповідає пріоритетам ФАО щодо підтримки рівного доступу до ресурсів.

ФАО наголошує, що підтримка орієнтована саме на базові виробничі потреби малих аграрних господарств, які зазнали впливу війни.

Як подати заявку на допомогу

Подати заявку на участь у програмі фермери можуть за посиланням. Реєстрація триватиме до 31 січня 2026 року.

Для участі необхідно мати актуальні дані про господарство в системі Державного аграрного реєстру та відповідати встановленим критеріям програми.

Читайте також:

Як змінилась народжуваність на Донеччині у 2025 році: порівняння з довоєнним показником

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!