Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російські пропагандисти зняли новий сюжет, в якому використали юного бахмутянина. Героєм сюжету став хлопчик з Бахмута, який зараз проживає в окупованому Торезі. Метою програми, в якій взяв участь бахмутянин, є здійснення мрій дітей, але й тут росіяни змогли поширити кілька фейків про Бахмут.

Про це стало відомо із росджерел.

Дитина з Бахмута в сюжеті росіян

Російські пропагандисти оприлюднили новий випуск програми “Шаг к мечте”. У центрі ролика — 14-річний хлопчик Володимир Мішура, який стверджує, що він родом з Бахмута, зараз він навчається у восьмому класі.

Володимир розповідає, що він виїхав на бік рф разом з батьками 18 травня 2023 року. Весь час родина не виїжджала з міста попри небезпеку та обстріли. Батько хлопчика стверджує, що вони з дружиною свідомо чекали російську армію, щоб виїхати на бік рф.

Зараз родина мешкає в пункті тимчасового розміщення в окупованому Торезі. Їм дали кімнату в будівлі, облаштованій під гуртожиток.

Метою програми, в якій взяв участь хлопчик, є здійснення мрій дітей. Головний мотив сюжету — зустріч дитини з людьми, які здійснюють його бажання. Зокрема, Володимира привезли в москву, де він відвідав архітектурний інститут, куди планує вступати, театр та кінний клуб.

Разом з цим у програмі використовують пропагандистські тези, які активно просуває росія. Серед них — розповіді про те, що ЗСУ, нібито, мінували будинки з цивільними під час виходу з міста. Зазначимо, що жодних підтверджених фактів мінування цивільних об’єктів на сьогодні немає. Цими фейками росіяни намагаються виправдати власні злочини. Адже саме через дії рф Бахмут було знищено.

Також родина підіграє російській пропаганді з тезами про викрадення дітей. І сам хлопчик, і його батьки розповідають, що найбільше вони боялися зустріти евакуаційні групи “Білий янгол”. Голова родини розповідає, що “Білі янголи” разом з оброєними військовими силоміць забирали дітей у батьків, а потім про їхню долю не було нічого відомо. Чоловік активно поширює фейки про продаж дітей та чорних трансплантологів, які активно поширює росія у своєму інфопросторі.

Зазначимо, що насправді в Бахмуті діяла обов’язкова евакуація дітей у примусовий спосіб. Однак їх не забирали силоміць з родин. Поліція і ДСНС могли лише вмовляти сім’ї на виїзд і вивозити дітей лише з кимось із батьків або законних представників. Випадків вилучення дітей без згоди батьків у Бахмуті не фіксували.

Станом на сьогодні на Донеччині не працює механізм вилучення дітей без згоди батьків. У березні 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон, який передбачає вилучення дітей із родин, які відмовляються від евакуації із зон активних бойових дій. Втім станом на 15 квітня закон не працює, бо не розроблені підзаконні акти, які б регулювали цей процес.

Загалом з початку повномасштабної війни на Донеччині було лише два випадки, коли дітей довелося евакуювати примусово через відмову опікунів чи батьків від евакуації. Своєю чергою, відмова створювала ризики для життя дитини.

Читайте також:

• “Узаконили викрадення дітей”: російська пропаганда залякує жителів Краматорська, Дружківки та Слов’янська
• Cкільки бахмутян вбили росіяни від початку повномасштабного вторгнення: дані СБУ
• Росіяни “евакуювали” близько сотні людей з Покровського району: чи є серед них діти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецькій області триває примусова евакуація дітей із зон бойових дій та громад, наближених до лінії фронту. На сьогодні на територіях, де оголошена примусова евакуація, залишаються понад 50 дітей, 10 з яких — у зоні активних бойових дій. Примусова евакуація триває у п’яти громадах Донеччини.

Скільки дітей лишаються в населених пунктах, де оголошена примусова евакуація, та чи були випадки примусового вилучення дітей з родин, під час брифінгу розповіла Юлія Рижакова — начальниця Служби у справах дітей.

Скільки дітей залишаються на Донеччині, дані на квітень 2026 року

Станом на 15 квітня в Донецькій області залишаються проживати 10 099 дітей. Наразі примусова евакуація дітей триває у п’яти громадах області. Є діти і в зоні активних бойових дій, а саме в містах Дружківка, Миколаївка та селищі Райгородок. Загалом у шести населених пунктах, де оголошено обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб, перебувають 55 дітей.

На сьогодні діти залишаються в таких громадах, де оголошена обов’язкова евакуація:

• Дружківська міська громада, місто Дружківка — 2 дітей;
• Андріївська сільська громада, село Сергіївка — 7 дітей (5 сімей);
• Миколаївська міська громада, місто Миколаївка — 7 дітей (6 сімей);
• Миколаївська міська громада, селище Райгородок — 1 дитина;
• Святогірська міська громада, місто Святогірськ — 2 дітей (1 сім’я).

Триває евакуація дітей і в місті Слов’янськ. Нагадаємо, що там евакуація оголошена в окремих районах, розташованих ближче до лінії фронту. На сьогодні в цих районах залишаються 36 дітей з 27 сімей. Із них у районі Семенівка перебувають 13 дітей (10 сімей) і в мікрорайоні Східному — 23 дітей (17 сімей).

З початку квітня з населених пунктів, де оголошена примусова евакуація, вивезли 55 дітей. Найбільше з них — 23 дітей — зі Слов’янська.

Чи були випадки примусової евакуації дітей

Нагадаємо, що 2 березня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 4779-IX, який передбачає зміни щодо евакуації дітей із зон активних та можливих бойових дій. Закон передбачає, що поліція може вилучати дітей з родин, які перебувають у зоні бойових дій і батьки яких відмовляються від евакуації. Далі вилучених дітей передаватимуть в органи опіки та пікування, де визначатимуть їхнє подальше місце проживання.

Начальниця Служби у справах дітей Донецької ОДА повідомила, що поки на Донеччині не було фактів вилучення дітей з родин. Причиною є те, що не розроблені підзаконні акти, які б регулювали цей процес.

“Зараз опрацьовується питання внесення змін до постанови №866 Кабінету міністрів України, в якій буде визначений чіткий алгоритм дій з моменту, коли дитина вилучається, і далі її маршрут — куди вона першочергово влаштовується, на підставі яких документів. Тобто все це буде прописано у змінах до 866-ї постанови”, — зазначила Юлія Рижакова.

Контакти для евакуації

Звернення на евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Читайте також:

• З Костянтинівки можна вийти лише пішки: представник Донецької ОВА про евакуацію
• “Евакуюються тоді, коли прилітає”: як триває евакуація з Донеччини
• Люди виїжджають з Донеччини більше: у ОВА розповіли де є безоплатне житло

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!