Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні запустили безкоштовний онлайн-курс “Історія української Донеччини. Початок”, присвячений історії регіону як невіддільної частини історії України. Перші лекції відкриють для слухачів 29 серпня. Курс складається з 10 тематичних лекцій, які охоплюють історію Донеччини від раннього заселення та козацької доби до сучасного українського спротиву.

Курс запустила команда Bazilik Education. .

Безкоштовний курс з історії Донеччини: коли стартує

В Україні запустять безкоштовний онлайн-курс “Історія української Донеччини. Початок”, присвячений історії регіону в контексті історії України. Перші лекції будуть доступні з 29 серпня. Курс створила команда проєкту Bazilik Education. Його мета, це показати історію Донеччини на основі перевірених фактів, повернути регіон до загальноукраїнського історичного наративу та розібрати поширені міфи про минуле Донбасу.

Зареєструватися на курс “Історія української Донеччини. Початок” можна безоплатно в онлайн-форматі.

Навчання проходитиме онлайн, а участь для слухачів є безкоштовною. Програма складається з 10 тематичних лекцій, кожна з яких триває орієнтовно 20 хвилин. Організатори зазначають, що курс створили для людей, які хочуть краще знати історію українського Сходу, зокрема для тих, хто має особистий зв’язок із Донеччиною або був змушений залишити регіон через російську агресію.

Що вивчатимуть на курсі “Історія української Донеччини”

Лекції охоплюють різні періоди історії регіону — від раннього заселення території та козацької доби до подій ХХ століття й сучасності.

Зокрема, у програмі:

• раннє заселення території Донеччини;
• козацька доба;
• Українська революція 1917–1921 років;
• українське літературне відродження;
• Голодомор;
• історія Донеччини під час Другої світової війни;
• діяльність українського підпілля та ОУН у регіоні;
• історія бойківських переселенців;
• постать Василя Стуса;
• сучасний український спротив.

Окрема вступна лекція буде присвячена історичним міфам, які стосуються Донеччини. Автори курсу зазначають, що історія Донеччини протягом десятиліть зазнавала викривлень. Зокрема, йдеться про імперські, радянські та сучасні російські наративи, які представляли регіон як територію з окремою від України історією та ідентичністю.

У курсі планують розібрати, зокрема, міфи про “Дике поле”, нібито винятково російський характер заселення регіону та походження промислового Донбасу. Автори хочуть показати Донеччину як частину українського історичного, культурного та політичного простору, спираючись на історичні факти.

Для кого створили безкоштовний курс про історію Донеччини

Курс розрахований на широку аудиторію. Зокрема, його автори звертаються до мешканців Донеччини, які були змушені залишити свої домівки через російську агресію, та людей, які хочуть краще зрозуміти історію регіону.

Також курс може бути цікавим для тих, хто народився або виріс на Донеччині, але через переїзд не мав можливості глибше познайомитися з історією рідного краю. Організатори також запрошують до навчання українців, які переїхали на Донеччину після 2014 року або пов’язали своє життя з регіоном через службу, волонтерство чи іншу діяльність.

Хто створив курс “Історія української Донеччини”

Проєкт створили Станіслава Орловська та Станіслав Федорчук, які є уродженцями Донецька.

Станіслава Орловська, це психотерапевтка, культурна менеджерка та продюсерка проєкту. Станіслав Федорчук — політолог, ветеран, голова правління ГО “Українська народна рада Донеччини та Луганщини” та дослідник історії регіону.

Автори зазначають, що створення курсу має на меті не лише поширення знань про минуле Донеччини, а й збереження історичної пам’яті та зв’язку людей із регіоном.

До теми:

Донецькій області сьогодні — 94 роки: як формувався регіон протягом різних епох

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після переїзду пенсіонерам варто своєчасно повідомити Пенсійний фонд України про нове місце проживання та перевести пенсійні виплати за фактичною адресою. Подати заяву можна особисто в сервісному центрі ПФУ або онлайн через Портал електронних послуг Пенсійного фонду. Розповідаємо, як це зробити та які документи знадобляться.

Детально про це, в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевести пенсію за новим місцем проживання

Як повідомляє Юридичний порадник для ВПО, переїзд на нове місце проживання може вимагати від пенсіонера врегулювання питань, пов’язаних із виплатою пенсії. Щоб отримувати пенсію за фактичним місцем проживання, можна подати відповідну заяву до Пенсійного фонду України.

Перевести виплату пенсії за новим місцем проживання можна онлайн через Портал електронних послуг ПФУ або особисто звернувшись до сервісного центру Пенсійного фонду.

Чому варто перевести пенсію за новим місцем проживання

Органи Пенсійного фонду не отримують інформацію про фактичне місце проживання пенсіонера автоматично. Тому після переїзду рекомендується подати заяву про отримання пенсії за фактичною адресою. Особливо це важливо для людей, які виїхали з тимчасово окупованих територій та фактично проживають в іншому регіоні України.

Якщо за даними ПФУ людина продовжує значитися за адресою на тимчасово окупованій території, для неї виникає обов’язок проходити фізичну ідентифікацію один раз на рік. У разі непроходження фізичної ідентифікації до 31 грудня відповідного року виплата пенсії може бути припинена.

Як подати заяву на переведення пенсії

Заяву про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання можна подати двома способами:

• у паперовій формі — звернувшись до органу Пенсійного фонду;
• в електронній формі — через Портал електронних послуг ПФУ.

Для особистого звернення пенсіонеру потрібно мати необхідні документи, зокрема паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків та пенсійне посвідчення.

Щоб перевести пенсію онлайн, необхідно:

• авторизуватися на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, для входу знадобиться електронний підпис — Дія.Підпис або КЕП/ЕЦП;
• відкрити розділ “Заяви на перерахунок пенсії”, після авторизації відповідний розділ можна знайти в меню зліва;
• обрати необхідну послугу;
• у заяві потрібно вибрати варіант “Взяття на облік (у новому районі)”;
• додати копії документів.

До електронної заяви потрібно прикріпити копії особистих документів, зокрема:

• паспорта;
• картки платника податків (РНОКПП);
• пенсійного посвідчення.

Після цього треба перевірити та підписати заяву. Перед відправленням потрібно перевірити внесені дані. Після цього заяву необхідно підписати за допомогою Дія.Підпису або КЕП/ЕЦП.

До теми:

Як перевести пенсію з пошти на картку онлайн: покрокова інструкція

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!