“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Золотий ключик”, “Альфа-Банк” і житлові будинки: окупанти показали стан вулиці Незалежності в Бахмуті

Валентина Твердохліб 10:30, 3 Липня 2026
вулиця незалежності
Вулиця Незалежності / фото росджерела

На одному з російських пропагандистських каналів опублікували нові кадри з Бахмута. На них зафіксовані руйнування будівель на вулиці Незалежності. Кадри зроблені влітку 2026 року.

Редакція публікує відео.

Бахмут, вулиця Незалежності, 2026 рік

Російські окупанти показали, який вигляд має вулиця Незалежності в Бахмуті влітку 2026 року. На одному зі своїх каналів вони публікують кадри, зроблені у русі. Вони їдуть вулицею і знімають стан будинків.

У кадр потрапив магазин Wine House, який містяни пам’ятають як “Золотий ключик”. На знімках видно, що будівля і будинки навпроти значно постраждали.

Магазин Wine House / фото росджерела
Будинок, розташований навпроти / фото росджерела
Магазин Wine House до війни / фото надане бахмутянкою Іриною

Також окупанти показали будівлю по вулиці Незалежності, 37, в якій працював “Альфа-Банк”.

Будівля по вулиці Незалежності, 37 / фото росджерела
Сусідній будинок / фото росджерела
Будівля, в якій працювало відділення “Альфа-Банку” до війни / фото Wikimapia

Житлові будинки на вулиці Незалежності значно пошкоджені. Деякі під’їзди обвалилися.

Вулиця Незалежності / фото росджерела
Будинок на перехресті / фото росджерела
Будинок, пошкоджений обстрілами і пожежами / фото росджерела
Обвали конструкцій / фото росджерела

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни збільшили кількість штурмів на 2 напрямках Донеччини — Генштаб

Семаковська Тетяна 09:50, 3 Липня 2026
Слов’янський напрямок / фото Генштаб ЗСУ

Російська армія продовжує наступати на сході України. Протягом минулої доби зафіксовано збільшення інтенсивності бойових дій на Покровському та Слов’янському відтинках. Водночас на інших напрямках спостерігається спад активності противника.

Про це йдеться в новому зведенні Генштабу ЗСУ.

Ситуація на Покровському, Костянтинівському та Краматорському відтинках

Покровський напрямок залишається зоною найбільшої активності російської армії. Кількість штурмових дій тут значно зросла — українські підрозділи зупинили 39 атак порівняно з 33 попередньої доби. Противник намагався просунутися поблизу Новоолександрівки, Білицького та Родинського. Також російські підрозділи атакували у напрямках Мирного, Торецького, Шевченка, Філії, Кучерового Яру, Вільного, Дорожнього, Світлого, Гришиного, Котлиного та Удачного.

На Костянтинівському напрямку зафіксовано зниження інтенсивності боїв. Противник здійснив 17 атак, що на три менше від попереднього показника у 20 штурмів. Бойові зіткнення відбувалися в районах Плещіївки, Русиного Яру, Іванопілля, Костянтинівки, Іллінівки та у напрямку Райського.

На Краматорському напрямку минулої доби російська армія штурмових дій не проводила, тоді як днем раніше там відбулося три боєзіткнення.

Ситуація на Слов’янському та Лиманському напрямках

На Слов’янському напрямку російська армія дещо збільшила тиск на українські позиції. Противник здійснив 30 штурмових дій, тоді як напередодні фіксувалося 28 атак. Наступальні зусилля росіян були зосереджені в районах населених пунктів Різниківка, Закітне та Крива Лука, а також у напрямку Рай-Олександрівки.

На Лиманському відтинку кількість спроб прорвати українську оборону знизилася з 11 до 7 атак. Російські військові намагалися просунутися в районах Діброви та Лиману, а також у напрямку Новоселівки.

Втрати російської армії

Станом на 3 липня 2026 року загальні бойові втрати противника в особовому складі орієнтовно становлять 1 407 150 осіб. За минулу добу ліквідовано 1250 військовослужбовців російської армії, що перевищує попередній показник у 1140 осіб.

Українські підрозділи також продовжують знищувати техніку та озброєння росіян. За минулу добу вдалося ліквідувати наступний обсяг ворожого потенціалу:

  • 2 152 безпілотники оперативно-тактичного рівня;
  • 385 одиниць автомобільної техніки та автоцистерн;
  • 57 артилерійських систем;
  • 48 крилатих ракет;
  • 18 наземних робототехнічних комплексів;
  • 4 танки;
  • 4 засоби протиповітряної оборони;
  • 4 одиниці спеціальної техніки;
  • 2 бойові броньовані машини;
  • 2 реактивні системи залпового вогню;

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

вулиця незалежності

“Золотий ключик”, “Альфа-Банк” і житлові будинки: окупанти показали стан вулиці Незалежності в Бахмуті

На одному з російських пропагандистських каналів опублікували нові кадри з Бахмута. На них зафіксовані руйнування будівель на вулиці Незалежності. Кадри зроблені влітку 2026 року. Редакція публікує відео. […]

Росіяни збільшили кількість штурмів на 2 напрямках Донеччини — Генштаб

Російська армія продовжує наступати на сході України. Протягом минулої доби зафіксовано збільшення інтенсивності бойових дій на Покровському та Слов’янському відтинках. Водночас на інших напрямках спостерігається […]

Історії

“Ми взяли з собою по одній дорожній сумці, сіли в машини, і поїхали”: історія бахмутянки Аліни Дорохової

Аліна Дорохова народилася та виросла в Бахмуті, її дитинство проходило в районі Забахмутка. До початку активних бойових дій вона працювала в місцевому логопедичному центрі, допомагаючи […]

Важливо

Працювала вчителькою, а тепер відповідає за молодіжну політику окупантів: хто така Марія Дубова

Раніше донеччанка Марія Дубова працювала вчителькою початкових класів у Макіївці. Після окупації міста вона перейшла на роботу до окупаційної адміністрації та очолила відділ з питань […]

Starlink, навчання і ремонти автомобілів: що купували для Званівки у червні

У червні 2026 року Званівська сільрада провела п’ять державних закупівель. Загалом у червні для потреб Званівської громади придбали товарів та послуг на суму понад 113 […]