“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Удар по “шахедах” та палаючий потяг: які об’єкти на окупованій Донеччині знищили Сили оборони

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Березня 2026
Знищення ЗРК “ТОР-М1” / скриншот

Увечері 22 березня та в ніч проти 23 березня українські військові здійснили серію успішних атак по важливих об’єктах російських окупантів. Під удар потрапили склади з дронами-камікадзе, телекомунікаційна інфраструктура в Донецьку та логістичні вузли ворога.

Про результати операцій розповів Роберт Бровді (позивний “Мадяр”), командувач Сил безпілотних систем.

Знищення об’єктів ворога на ТОТ

За словами Роберта Бровді, по ворожим цілям в тимчасово окупованому Донецьку успішно відпрацювали пілоти 9-го батальйону “Кайрос”, що входить до складу 414-ї окремої бригади “Птахи Мадяра”.

Українським військовим вдалося уразити великий склад-хаб, де ворог зберігав ударні безпілотники типу “шахед”. Крім того, пілоти завдали точного удару по серверній станції магістральних операторів телекомунікацій. Саме до цього вузла сходилися ключові волоконно-оптичні лінії зв’язку окупантів у місті.

Командувач також підтвердив успішне ураження ще п’яти важливих військових локацій російської армії на території Донецької та Луганської областей. До списку втрат ворога увійшли:

  • зенітний ракетний комплекс “Тор-М1” на Донеччині;
  • майстерня з виробництва хімічних боєприпасів із вмістом небезпечного хлорпікрину, яка розташовувалася в тимчасово окупованій Авдіївці;
  • два склади матеріально-технічного забезпечення військ РФ у Донецькій області.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Евакуація дітей з небезпечних районів Слов’янська: куди везуть родини та яку допомогу надають

Семаковська Тетяна 17:20, 23 Березня 2026
Евакуація дітей працівниками поліції / фото Національної поліції Донецької області

У Слов’янську місцева влада та правоохоронці узгодили спільний алгоритм дій для проведення евакуації родин із дітьми з найбільш небезпечних районів громади. Процес організованого виїзду планують розпочати вже найближчим часом.

Про це повідомили в Слов’янській МВА.

Евакуація дітей зі Слов’янська

За даними МВА, з деяких небезпечних районів міста готується обов’язкова евакуація сімей з дітьми. Наразі у громаді триває активна роз’яснювальна робота.

І це приносить перші результати. Наразі в районах Східний, Семенівка, Високоіванівка проживає 90 дітей. Тиждень тому їх було 96. Отже, шістьох дітлахів батьки вже вивезли. Тепер вони знаходяться у більшій безпеці порівняно зі Слов’янськом“, — вказують в МВА.

Грошові виплати та соціальні гарантії для евакуйованих

Усі родини, які погоджуються на виїзд у межах обласної програми евакуації з Донеччини, отримують гарантовану підтримку від держави та партнерів. Зокрема, як вказує начальник Слов’янської МВА Вадим Лях, відповідні категорії громадян можуть розраховувати на виплату в розмірі 10 800 гривень на родину.

Де приймають переселенців та які умови пропонують

Сьогодні родини з дітьми зі Слов’янська готові безкоштовно прийняти одразу в кількох регіонах України. Серед них — Чернівецька, Івано-Франківська, Вінницька, Львівська, Волинська, Хмельницька, Полтавська, Одеська та Кіровоградська області. Однак перелік цих локацій може змінюватися, оскільки процес масової евакуації триває не лише на Донеччині, а й в інших прифронтових областях.

Місцева влада відверто зазначає, що умови проживання можуть бути не ідеальними, проте вони гарантують головне — збереження життя.

Можливо, це не такі умови, про які можна мріяти. Але вони дозволяють не сплачувати за житло, перебувати в безпеці, дають змогу дітям ходити до школи й садочка, відвідувати гуртки і секції”, — пояснюють в адміністрації.

Окрім державних ініціатив, допомогу родинам з дітьми активно пропонують благодійні фонди, які мають можливості для розміщення переселенців у Закарпатській та Київській областях.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Удар по “шахедах” та палаючий потяг: які об’єкти на окупованій Донеччині знищили Сили оборони

Увечері 22 березня та в ніч проти 23 березня українські військові здійснили серію успішних атак по важливих об’єктах російських окупантів. Під удар потрапили склади з […]

Евакуація дітей з небезпечних районів Слов’янська: куди везуть родини та яку допомогу надають

У Слов’янську місцева влада та правоохоронці узгодили спільний алгоритм дій для проведення евакуації родин із дітьми з найбільш небезпечних районів громади. Процес організованого виїзду планують […]

Уряд повернув виплати всім дітям-переселенцям: як оформити допомогу

Кабінет Міністрів України ухвалив рішення щодо фінансової підтримки внутрішньо переміщених осіб. Держава відновлює щомісячні виплати на проживання для всіх без винятку дітей, які мають статус […]

Важливо

Закриті дані: хто з посадовців Бахмутського району приховує декларації та зарплати

Щороку посадовці мають надавати декларацію, де вказують про свої доходи та майно. Ми підготували звітну таблицю щодо рівня відкритості посадовців Бахмутського району: хто подає декларації […]

декларація

Що декларує Надія Тутова, керівниця апарату Бахмутської РДА

Будинок на Львівщині в безоплатному користуванні, легкове авто і понад 53 тисячі доларів готівкою та на банківських рахунках — такий вигляд має декларація Надії Тутової, […]