Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 1 квітня 2026 року Агентство ООН у справах біженців (УВКБ ООН) повністю оновлює підхід до надання фінансової підтримки в Україні. Головна новація стосується розміру виплат, зокрема, йдеться про скасування єдиного стандарту та введення індивідуального підходу.

Про це повідомили представники УВКБ ООН.

Грошова допомога від УВКБ ООН: нові правила

До квітня цього року програма передбачала стандартну виплату для всіх затверджених категорій — 10 800 гривень на людину (сума покривала тримісячний період). Відтепер фінансова допомога стала диференційованою.

Згідно з новими правилами, вже з 1 квітня 2026 року розмір підтримки становитиме:

• 12 300 гривень (виплата за три місяці) — для людей, які евакуюються або були змушені покинути свої домівки поблизу лінії фронту;
• 12 300 гривень (виплата за три місяці) — для громадян, які безпосередньо постраждали від ворожих обстрілів;
• 1 800 гривень на людину щомісяця — для жителів, які продовжують проживати поблизу лінії фронту. Це абсолютно новий тип допомоги, який раніше не надавався;
• від 2 000 до 3 000 гривень на людину щомісяця — для вразливих переселенців (ВПО), які перебувають у цьому статусі понад пів року та мають законне право на державну допомогу, але з певних причин не мають до неї доступу. Це також нова програма підтримки.

Крім того, УВКБ ООН продовжить фінансово підтримувати вразливі родини, які повернулися до своїх постійних місць проживання після вимушеного переміщення по Україні або з-за кордону.

Оновлені критерії відбору

Після 1 квітня 2026 року претендувати на фінансову допомогу зможуть такі категорії населення:

• родини, чиє житло було пошкоджене бомбардуваннями або стало непридатним для життя через бойові дії;
• сім’ї, які втратили близького родича внаслідок ракетного удару чи атаки безпілотників;
• домогосподарства, де хтось із членів родини потребує лікування або був госпіталізований через атаки ракет чи БпЛА;
• евакуйовані жителі з територій активних бойових дій або тимчасово окупованих територій;
• вразливі ВПО, які перемістилися протягом останніх шести місяців;
• вразливі громадяни, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року, але повернулися в Україну протягом останніх 12 місяців і безперервно перебувають тут щонайменше три місяці;
• вразливі ВПО, які протягом останнього року повернулися до свого постійного місця проживання і знаходяться там не менше трьох місяців.

Як визначатимуть пріоритетність

Для переселенців та людей, які повернулися додому, запроваджено додаткове оцінювання. Гуманітарні організації проводитимуть спеціальне опитування, щоб визначити, хто потребує коштів найперше.

Під час оцінювання враховуватимуть рівень небезпеки (близькість до лінії зіткнення), умови проживання (місто чи село), розмір родини, її соціально-економічний стан, а також наявність у сім’ї дітей, людей cтаршого віку чи осіб з інвалідністю.

Перевірка на дублювання та винятки з правил

Організатори наголошують: отримати один і той самий вид грошової допомоги від різних благодійних фондів одночасно неможливо. Гуманітарні місії координують свої бази даних, щоб уникнути подвійних виплат.

Проте існують винятки. Якщо родина евакуювалася або постраждала від обстрілів, ви можете отримати допомогу, навіть якщо раніше вже отримували виплати. При цьому діє ліміт: допомога у зв’язку з евакуацією чи обстрілами надається максимум два рази протягом одного року.

Остаточне рішення про нарахування коштів ухвалюється лише після проходження повної реєстрації, яку здійснює офіційний партнер УВКБ ООН — благодійний фонд “Право на захист”.

Читайте також:

До 14 400 гривень на дитину: як отримати нову грошову допомогу від “СОС Дитячі Містечка”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росія залучає до війни в Україні військових з африканських країн, зокрема Ефіопії і Марокко. Вони вже перебувають на полігонах, де готуються до участі в бойових діях. Африканських військових планують залучати до наступу на Донеччині.

Про це в ефірі каналу “Еспресо” розповів Володимир Черняк — офіцер бригади “Рубіж” НГУ.

Військові з Африки в Україні

Військові з країн Африки, зокрема Ефіопії та Марокко, готуються до бойових дій в Україні в лавах російської армії. Вони вже перебувають на полігонах в окупованій частині Донецької області, де готуються до майбутніх штурмів. Таким чином рф хоче поповнити особовий склад своєї армії.

“Так як людський ресур противника не є необмежений, противник час від часу має потребу в тому, щоб його накопичувати. У нас є інформація про те, що противник активно залучає найманців з країн Африки, рекрутує їх, наприклад, з Марокко і не тільки. Зараз доволі велика кількість таких військовослужбовців перебуває на полігонах на території Донецької області, у нас є про це інформація”, — заявив Володимир Черняк.

Військовий припускає, що найманців з Африки рф використовуватиме для подальших штурмів. Таку практику противник вже використовує на полі бою. Першими у штурми йдуть саме найманці, а після закріплення на позиції заходять добре підготовлені російські підрозділи.

Нагадаємо, що рф не вперше залучає іноземних найманців для війни в Україні. Зокрема, військових КНДР залучали до бойових дій у Курській області. А в окупованому Бахмуті був помічений темношкірий військовий. З якої країни був цей іноземець окупанти не повідомляли, але стверджували, що він, нібито, афроамериканець.

Читайте також:

• Росіяни намагаються прорватися в районі Гришиного та Родинського
• Рф просунулася біля Васюківки: карта боїв
• На Донеччині знищили пункт управління та склади російських військ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!