Бої за Бахмут тривають вже дев’ятий місяць, місто зруйноване на понад 90%, росіяни фактично захопили руїни, а ЗСУ все ще продовжують контролювати район Літака в місті. У битві за Бахмут за російськими даними загинуло близько 20 тисяч найманців ПВК Вагнер, про це повідомив сам фінансист угрупування — пригожин. Членами ПВК ставали завербовані в’язні, які не проходили підготовку та вважалися гарматним м’ясом. Однак, росія та її прихильники прагнуть показати, мовляв, в Україні на війну також відправляють непідготовлених. 

Доказ цьому пропагандисти знайшли у статті The Wall Street Journal «36 годин у Бахмуті: відчайдушна боротьба одного підрозділу, щоб стримати росіян» авторства Метью Люксмора.

Редакція  «Бахмут. IN.UA» проаналізувала матеріал журналіста, а також ту вижимку, яку оприлюднили пропагандисти. 

Сумнівний телеграм-канал поширює наративи, які грають на руку росіянам

Скріншот з телеграм-каналу, який поширив уривок зі статті The Wall Street Journal. 

«У матеріалі наводиться історія групи мобілізованих із 93-ї мехбригади — їх набирали з безробітних у Харківській області. Бійців екіпірували радянською зброєю і відправили спочатку в Костянтинівку, потім у Бахмут. Також видання пише про групу з 16 призовників, які захищали Бахмут, “багато з яких були призвані кількома днями раніше і не проходили жодної підготовки”. Наприклад, один із бійців уперше вистрілив із гранатомета під час бою в Бахмуті. Він промахнувся, вогнем у відповідь його контузило», — пише телеграм-канал «Всевидящее ОКО»

Заголовки з росЗМІ. Фото: скріншот

Телеграм-канал “Всевидящее ОКО” налічує 1,25 млн фоловерів, однак — це сумнівне джерело достовірної інформації,  канал є повністю анонімним, власник невідомий. Як повідомляє, Інститут масової інформації, ще кілька років тому контент і медіасітка тг-каналу “Всевидящее ОКО” складалися з відео, де люди отримують травми чи вчиняють насильство, а у кожному відеоролику демонстрували зображення крові.

Згодом, експерти Інституту зафіксували чотири матеріали з ознаками замовлення, два стосувалися грального бізнесу, коріння якого закінчувалося в рф. Втім реклами в каналі не багато, а це говорить про те, що у власників каналу є додаткове джерело фінансування, яке саме й звідки воно — невідомо. Відсутність реклами, може свідчити про відсутність замовлень.

Стаття Метью Люксмора

Спершу потрібно зазначити, хто такий Метью Люксмор — це репортер, який висвітлює події в росії, Україні та країнах колишнього Радянського Союзу, приділяючи особливу увагу обороні, національній безпеці Росії та ролі її збройних сил на світовій арені. Раніше він був московським кореспондентом Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода.

Стаття Метью розповідає історію боїв за Бахмут зі слів мобілізованих. Зокрема героєм сюжету стає безробітний батько трьох дітей Олексій Мальковський. Чоловік розповідає, як російські війська штурмували один з багатоквартирних будинків, який його група з 16 призовників, багато з яких були призвані за кілька днів до цього і не пройшли жодної підготовки, мала захищати.

Нижче надаємо переклад оригінальної статті:

Малковський не влучив. Росіяни вистрілили з власного РПГ і влучили в стіну поруч з ним, контузивши його. Він вибіг з будівлі і сховався на овочевій грядці, у нього дзвеніло у вухах. Коли він повернувся після заходу сонця, в кімнаті лежали тіла двох його товаришів.

За 36 годин, які він провів у жорстоких боях від будинку до будинку в східноукраїнському місті, 11 з 16 чоловіків з групи призовників Мальковського були або вбиті, або захоплені в полон, за словами солдатів, що вижили, і родичів зниклих безвісти.

На вихідних Росія остаточно закріпила контроль над Бахмутом після 10-місячної битви, яку Київ використовував для того, щоб розгромити російські війська. Хоча жодна зі сторін не розголошує своїх втрат, за західними оцінками, на Бахмутському фронті загинуло багато тисяч солдатів з обох сторін. Ще більше було поранено.

Намагаючись зберегти бригади, підготовлені і оснащені Заходом для широко очікуваного наступу, і з багатьма загиблими професійними солдатами, Київ відправив туди мобілізованих солдатів і підрозділи територіальної оборони, іноді з незадовільною підготовкою і спорядженням (ось цитата, яка маніпулятивно використовують пропагандистські ЗМІ). Остаточний успіх чи провал української стратегії в Бахмуті залежатиме від результатів більш масштабного наступу.

16 чоловіків, серед яких був і Мальковський, зараховані до 5-ї роти 93-ї механізованої бригади, виїхали з Харкова 16 лютого автобусом на базу бригади за 2 з половиною години їзди на південь.

Пасажирами автобуса були переважно бідні чоловіки з сіл на північному сході Харківської області, багато з яких були безробітними, підробляли різноробочими або працювали позмінно на заводах в обласному центрі. Багато з них отримали мобілізаційні повістки того місяця, згідно з їхніми військово-обліковими документами. Хоча деякі з них пройшли строкову службу роками чи десятиліттями раніше, майже ніхто з них не брав участі в активних бойових діях.

Вони провели дві ночі на базі, де їм видали гвинтівки і форму радянських часів, згідно з військовими документами і фотографіями. 18 лютого їх відвезли до Костянтинівки, що за 16 миль від Бахмута, і розмістили в будинку на околиці гарнізонного містечка.

Вони позували для фотографій зі своїми гвинтівками перед релігійними іконами, розміщеними на каміні в будинку, пили енергетичні напої на ліжках в одній зі спалень, а також курили і їли на кухні.

Вранці 21 лютого прибув старшина роти і повідомив, що має наказ відправити хлопців до Бахмута групами по шість чоловік. Російські війська підходили все ближче до річки, яка розсікає місто, тиснучи на українські підрозділи, що захищалися від постійних мінометних та артилерійських обстрілів. Деякі з них погрожували написати офіційну відмову від виконання наказу, посилаючись на недостатню підготовку. Владислав Юдін, колишній ув’язнений зі східного Луганська, розповів, що сказав старшині, що ніколи не тримав у руках зброю, не кажучи вже про те, щоб стріляти, і йому було страшно. 

“Бахмут тебе навчить”, – відповів йому чоловік.

Коли перша група чоловіків прибула до Бахмута того вечора, їм сказали йти за командиром на позицію. Вони йшли провулками повз руїни розбомблених будинків, переступаючи через повалені телефонні стовпи та нерозірвані російські снаряди.

Вони дійшли до багатоповерхівки, відокремленої сараєм, огорожею з ланцюга і невеликим садом від російських військ у сусідньому будинку. Вони зайняли позиції біля вікон на першому поверсі. Потім їх обстріляли з гранатометів і мінометів, і Юдін розповів, що бачив, як на його очах вбили Сергія Дідіка, 36-річного селянина, і командира. 

“Це було пекло на землі”, – сказав він.

Менш ніж за 300 метрів фермер Сергій Пугасій перебував у будинку під шквальним вогнем російських військ, які витіснили його групу. Він потрапив під кулеметний вогонь з третього поверху іншого будинку і побачив, як впали командир його загону і ще один солдат. Він опинився беззахисним перед кулями, що свистіли навколо нього. Він впав на землю і незабаром опинився в оточенні російських солдатів.

“Ти один?” – запитав один з росіян, зв’язуючи йому руки, а інший забрав у нього гвинтівку і зняв бронежилет. Той відповів, що так.

Після цього бою 21 і 22 лютого і наступної місії 2 березня, для якої вцілілих членів підрозділу відправили назад до Бахмута, дружини зниклих безвісти шукали інформацію. Вони писали до Червоного Хреста та Організації Об’єднаних Націй, телефонували на гарячу лінію українського уряду, а також писали на десятки сторінок у соціальних мережах, присвячених зниклим безвісти.

Бахмут після “звільнення росіян”. Фото: з відкритих джерел

Дружина Пугасія, Анжела, отримала повідомлення про зникнення чоловіка 24 лютого, через три дні після того, як вона востаннє розмовляла з ним. 

“Це як стояти на краю прірви. Я не дружина і не вдова”, – сказала вона в інтерв’ю на початку квітня. “Найгірше – не знати”.

На початку березня двоє військових прийшли додому до Василя Зелінського, 51-річного змінного робітника металургійного заводу з діагностованим захворюванням хребта, щоб повідомити про його зникнення. Його дружина, Олена, почала ридати, запитуючи їх: 

“Як це могло статися, що ви забрали людину без підготовки, а через тиждень вона зникла?” Один чоловік опустив очі, сказала вона, а інший відповів: “Це війна. Ніхто їх зараз не буде навчати”.

2 квітня канал, пов’язаний з воєнізованим угрупованням “Вагнера”, яке очолювало російський наступ на Бахмут, опублікував фотографію військового квитка Дідіка і повідомив, що його загибель була підтверджена. Але дружина Дідіка, Валентина, переконана, що він перебуває в російському полоні.

“Я знаю, що мій чоловік живий, – сказала вона в інтерв’ю The Wall Street Journal. “Моє серце це відчуває”.

Дружини зниклих безвісти обурені тим, що їх відправили в Бахмут без підготовки. Переважна більшість мобілізованих солдатів в Україні проходять хоча б мінімальну підготовку, і випадки, коли непідготовленим чоловікам наказують воювати, не є поширеними. Але українське законодавство не визначає, скільки часу має тривати підготовка, і юристи кажуть, що призовники не можуть нічого зробити, окрім як подати скаргу командирам або на гарячу лінію Міністерства оборони.

У лютому українські депутати внесли на розгляд парламенту законопроект, який передбачає щонайменше тримісячну підготовку мобілізованих, але він так і не пройшов через Верховну Раду. 

Бахмут в російській окупації. Фото: з відкритих джерел

Міністерство оборони України заперечує відправку солдатів без підготовки до Бахмута, а офіцер 93-ї сказав, що не чув про такі випадки у своїй частині. 

“Якщо це сталося, то це неправильно”, – сказав він.

Речник Збройних сил України відмовився від коментарів. У середині квітня Пугасій був звільнений в результаті обміну полоненими після майже двох місяців перебування в російському полоні. Його утримували у в’язниці на окупованій Росією частині Луганської області України, а потім перевели до камери на покинутому заводі. Йому та десятку інших людей зав’язали очі, відвезли до Бахмута і наказали йти через лінію фронту, поки російські війська спілкувалися по радіо з українцями, забезпечуючи, щоб обидві сторони не відкривали вогонь.

Зрештою, Пугасій вважає, що саме його дуже коротка служба в армії врятувала його від страти від рук викрадачів. Коли росіяни подивилися на його військовий квиток і побачили дату його мобілізації, менш ніж тиждень тому, вони запитали, як довго він воював. “Двадцять чотири години”, – відповів він. За його словами, вони попередили, що якщо він знову потрапить у полон, то не виживе.

Примітка: Варто зауважити, що журналіст, який написав статтю регулярно відвідував росію. Його матеріал про Бахмут певною мірою висвітлює росіян, як хороших людей, адже вони, мовляв, відпустили полоненого.  

Що винесли у публічний простір?

Трупи вагнерівців, продменстровані пригожиним. Фото: з відкритих джерел

Пропагандистські канали та сумнівні джерела в телеграмі перекрутили оригінальну цитату з тексту, й в результаті отримали висновок, мовляв, Україна відправляє в Бахмут непідготовлених солдатів (гарматне м’ясо), щоб зберегти життя сильнішим воїнам. Втім, насправді у тексті навіть немає такого судження. Немає слів про (гарматне м’ясо), натомість є наступні уривки:

Уривок 1: “Переважна більшість мобілізованих солдатів в Україні проходять хоча б мінімальну підготовку, і випадки, коли непідготовленим чоловікам наказують воювати, не є поширеними”, — пише журналіст The Wall Street Journal.

Уривок 2: “Намагаючись зберегти бригади, підготовлені і оснащені Заходом для широко очікуваного наступу, і з багатьма загиблими професійними солдатами, Київ відправив туди мобілізованих солдатів і підрозділи територіальної оборони, іноді з незадовільною підготовкою і спорядженням (ось цитата, яка маніпулятивно використовують пропагандистські ЗМІ)

Ймовірно, що саме з цього уривку тексту й з’явилося повідомлення провокативного характеру, яке почали поширювати.

В Бахмут відправляють ненавчених солдатів

В Бахмуті воюють воїни різних підрозділів: ЗСУ, Нацгвардійці, прикордонні загони, добровольці, учасники ТРО, а також мобілізовані. Немає розподілу на елітні війська та неелітні, як це є в росії. Наприклад, вищим класом війська там вважають повітряно-десантні війська, а регулярна російська армія займає нижчу позицію в цій ієрархії.

Крім того, Україна не володіє таким великим людським ресурсом, як держава-сусід, яка дозволяє собі використовувати громадян — в якості гарматного м’яса через необмежений ресурс. В хід йдуть найманці приватних компаній, та інші приватні підрозділи, які відверто конкурують між собою.

Редакція «Бахмут. IN.UA» спілкувалася із бахмутянами, в кожного з яких різний бойовий досвід, різне цивільне життя в минулому. Серед захисників Бахмута є вчителі, волонтери, зоозахисники, активісти та багато інших людей різних професій. 

«Пасажирами автобуса були переважно бідні чоловіки з сіл на північному сході Харківської області, багато з яких були безробітними, підробляли різноробочими або працювали позмінно на заводах в обласному центрі», – уривок зі статті видання.

Теза зі статті The Wall Street Journal про те, що до Бахмута відправляють чоловіків із сіл некоректна в плані узагальнення, адже в армії збираються разом люди різного віку, та різної спеціальності.

Навчання військових без досвіду в Україні

Через повномасштабне вторгнення в лави ЗСУ й ТРО прийшли люди з цивільного життя, які раніше не тримали зброю в руках. Наразі, коли велика війна триває вже другий рік мобілізованих навчають на спеціальних полігонах. Випадки, коли люди потрапляють до формування без жодного досвіду поодинокі.  

Наприклад, нещодавно редакція «Бахмут IN.UA» розмовляла з бахмутянином Дмитром, який служить аеророзвідником на Бахмутському напрямку. Раніше чоловік також не мав військового досвіду, але при мобілізації його навчили азам військової справи. За даними Military Media Center строк підготовки мобілізованих військових-десантників складає 1-2 місяці.

Нагадаємо, ми писали, як можна підготуватися до армії в цивільному житті в матеріалі: Як підготуватися до армії: військовий вишкіл та керування БПЛА

«До війни я не мав військового досвіду. У військкомат прийшов, як ВПО-шник з Бахмута. Ходив, відмічався. В січні мене мобілізували й відправили в навчальний центр, там я пробув півтора місяця. Відучився й потрапив в артилерійський взвод, морська піхота», — розповідає Дмитро.

Чоловіка навчали українські інструктори, які мали військовий досвід з гарячих точок, зокрема й оборонці Бахмута, але оскільки їх інколи бракувало частину військових відправляли на навчання за кордон до іноземних наставників.

Деяких мобілізованих навчав вже сам Дмитро, наприклад, якщо людина не вміла користуватися новими установками. Військовий зазначив, у нього не було випадків, коли до бригади потрапляла особа без досвіду, бувало таке, що доводилося навчати специфічній роботі, як от керуванням БПЛА чи тому подібне.

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Громади Донеччини розпочали підготовку до зими та опалювального сезону 2025/2026. У підконтрольних Україні містах і селах планують пункти обігріву, гуманітарну допомогу, забезпечення паливом та альтернативними джерелами тепла. Для громад, чиї території в окупації, подекуди передбачено отримання допомоги вже на підконтрольній Україні території.

У цьому матеріалі ми зібрали, як саме різні громади Донеччини готуються до холодів і що пропонують своїм людям.

Примітка. Редакція отримала відповіді від кожної громади з інформаційного запиту.

Бахмут. Бахмутський район

Бахмутська міська військова адміністрація зазначає, що 17 із 19 населених пунктів громади є окупованими. Робота Пунктів Незламності тут не можлива. Людям, які евакуювалася на підконтрольну Україні територію, на 2024-2025 рік надавали матеріальну допомогу на придбання твердого палива, а також компенсували вартість самостійно придбаних обігрівачів.

Мешканці Бахмутської громади можуть отримати матеріальну допомогу на купівлю твердого палива, якщо вони живуть у будинках з пічним опаленням і не отримують субсидії чи інші пільги на оплату комунальних послуг або паливо.

Право на допомогу мають:

• люди похилого віку (навіть ті, хто ще не отримує пенсію);
• ті, хто доглядає за родичами чи знайомими без професійного оформлення;
• сім’ї, де виховуються діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування;
• ветерани війни, учасники бойових дій та люди з інвалідністю внаслідок війни;
• родини загиблих військових і ветеранів.

Також допомогу можуть отримати:

• особи з інвалідністю;
• сім’ї, де виховуються діти з інвалідністю;
• малозабезпечені та багатодітні родини;
• одинокі матері чи батьки, або сім’ї, де один із батьків помер.

Подати заяву можна з 15 жовтня по 15 квітня щороку через Управління соцзахисту Бахмутської міської ради — електронною поштою [email protected] або дізнатись більше за телефоном гарячої лінії +380 (99) 713 3980.

Рішення про допомогу ухвалює спеціальна комісія після перевірки документів. Якщо документи подані неправильно — заявник отримає письмову відмову із поясненням причин.

Торецька міська військова адміністрація налічує 19 населених пунктів: 11 окуповані, у 8 тривають бої. З 2022 року евакуйовано понад 65 тисяч людей, лишається близько 136. Усі установи та служби релоковані. Через це у 2025–2026 роках не плануються виплати, субсидії, забезпечення паливом чи відкриття Пунктів Незламності.

Званівська сільська військова адміністрація повідомляє, що громада внесена до переліку територій, де тривають активні бойові дії. Проте адміністрація постійно співпрацює з міжнародними й благодійними організаціями, щоб забезпечити людей паливом та засобами обігріву.

Пунктів Незламності у громаді немає, але в селах Званівка та Пережине працюють Пункти підживлення, де можна зарядити телефони та зігрітися. За Меморандумом про співпрацю громада вже отримала 48 тонн паливних брикетів. Допомогу розподілятимуть між усіма жителями, які потребують, на основі поданих заяв.

На підконтрольній Україні території, Соледарська громада пропонує 19 400 гривень на домогосподарство на тверде паливо. Допомогу виплачуватимуть міжнародні організації у вересні–жовтні 2025 року. Щодо Пунктів Незламності, зараз працює один пункт там можна зігрітися та зарядити телефон. Забезпечення людей вугіллям, дровами для приватних домогосподарств не планується через безпекову ситуацію.

Світлодарська громада, вона з травня 2022 року перебуває в окупації та блокаді, тому місцева влада не може виконувати свої повноваження й допомагати людям із забезпеченням паливом. На зиму 2025–2026 років програми підтримки чи Пункти Незламності у Донецькій області не передбачені.

Заяви на отримання одноразової допомоги на закупівлю пічного палива Світлодарська міська військова адміністрація не приймає. Жителям радять звертатися за допомогою за місцем їх фактичного проживання.

На території Сіверської міської військової адміністрації діє програма від Червоного Хреста “Надання грошової допомоги постраждалому населенню у прифронтових територіях для більш легкого проходження через складні зимові умови”.

Люди можуть отримати 19 400 гривень на придбання дров або вугілля. У 2025–2026 році мешканців продовжать забезпечувати твердим паливом, йдеться про приватні домогосподарства. Для цього потрібно подати заяву — особисто, поштою або онлайн з електронним підписом. Подати може будь-хто з повнолітніх членів сім’ї. До заяви треба додати копії документів: паспорти чи ID-картки всіх членів сім’ї, податкові коди, за наявності, документи про пільги, а також довідки, що підтверджують проживання за адресою (наприклад, реєстрація чи довідка ВПО). Заяву розглядають протягом трьох робочих днів.

Через російську окупацію в громаді знищені комунікації електро-, газо-, тепло-, водо- постачання та водовідведення. Люди можуть грітися лише буржуйками, їх роздавав ще в 2024-2025 році Червоний Хрест.

На території громади працює один Пункт Незламності, у 2026 році планують відкрити ще один. У Пунктах можна підзарядити електропристрої, мати доступ до інтернету (забезпечено Starlink), тут є буржуйки та тверде палива для обігріву. Також передбачено невеликий запас продуктових наборів.

У Часовоярській міській раді нам повідомили, що через постійні обстріли та бойові дії зараз на території громади неможливо надавати грошові виплати, субсидії чи гуманітарну допомогу. У 2023–2025 роках, завдяки підтримці благодійних організацій, близько 200 сімей отримали газові балони з обігрівачами, паливні брикети. Також відкривати Пункти Незламності найближчим часом не планують, адже громада зазнала значних руйнувань, і спрогнозувати відновлення їхньої роботи неможливо.

Покровськ. Покровський район

Покровська міська військова адміністрація. У мешканців Покровської громади була передбачена можливість отримати одноразову грошову допомогу на опалення, 19 400 гривень на домогосподарство. Але через бойові дії, відсутність зв’язку та неможливість безпечного пересування територією, заяви від жителів не надходили.

Станом на 25 серпня ще не визначено, які організації забезпечуватимуть населення паливом та засобами обігріву. Робота Пунктів Незламності у Покровській громаді наразі неможлива. Розглядається варіант забезпечення твердим паливом (вугіллям, дровами) для домогосподарств жителів громади, які евакуювалися та проживають в інших регіонах України.

Порядок подачі заявок, строки розгляду та критерії відбору буде розроблено після визначення організацій, які долучаться до програми.

Курахівська міська військова адміністрація зазначила, що її громада майже повністю окупована (28 населених пунктів, з них 24 уже в переліку, ще 4 подані на включення). Усі жителі евакуйовані, тому забезпечення паливом чи робота Пунктів Незламності неможливі.

Шахівська сільська військова адміністрація повідомляє, що програм, які б виділяли гроші з місцевого бюджету на проходженням зими, немає. Твердим паливом планують забезпечити 291 приватне домогосподарство. Пунктів Незламності у Шахівській громаді через безпекову ситуацію, не буде.

Добропільська міська військова адміністрація проводить масову евакуація населення через загострення безпекової ситуації. Попри те, була реєстрація жителів для отримання грошової допомоги на придбання твердого пічного палива за постановою КМУ №985.

Інших програм підтримки від міжнародних чи благодійних організацій наразі не надходило. У громаді планується відкриття трьох Пунктів Незламності, якщо дозволить безпекова ситуація. Там надаватимуть послуги обігріву, зарядки пристроїв, а медична та психологічна допомога будуть доступні онлайн. Забезпечення населення твердим паливом у громаді поки що неможливе через воєнні дії.

З серпня 2024 року Селидівська громада віднесена до зони активних бойових дій, тож підготовка до опалювального сезону на цій території є неможливою. У МВА не повідомили, чи планують допомагати мешканцям громади, які зараз перебувають на підконтрольній території.

Мирноградська міська військова адміністрація зазначає, її територія з 28 лютого віднесена до зони активних бойових дій. Про жодну допомогу, яку можуть отримати люди в евакуації, не повідомили.

Білозерська міська військова адміністрація повідомила, що в їх громаді через небезпечну ситуацію та постійні обстріли взимку 2025–2026 років Пункти Незламності працювати не будуть. Це пов’язано з відсутністю безпечних умов та пошкодженням будівлі у місті Білозерське після авіаудару.

Але люди можуть подавати заяви на одноразову грошову допомогу для купівлі твердого палива на опалювальний сезон відповідно до урядової постанови. Також передбачена окрема допомога для непрацюючих малозабезпечених осіб, яку можна використати для придбання дров.

Новогродівська міська військова адміністрація повідомляє, що з 10 жовтня її територія включена до переліку тимчасово окупованих, тому програм по допомозі на опалювальний сезон немає. Для людей, які евакуювалися, планують залучити допомогу благодійників. Про можливість її надання повідомлять мешканцям.

Криворізька сільська військова адміністрація не планує допомогу жителям на опалювальний сезон через погіршення безпекової ситуації, тут триває евакуація. Станом на 20 серпня на території громади лишилося 1 317 людей, зокрема 87 дітей.

Людям в основному постачали продовольчі набори та питну воду, зараз допомога вже не надається. Пунктів Незламності та забезпечення паливом не планують, адже громада розташована за менш ніж 10 кілометрів до фронту.

Через повномасштабне вторгнення всі мешканці Мар’їнської територіальної громади вимушено переселилися до більш безпечних регіонів країни. Громада є окупованою, тому забезпечення населення паливом, засобами обігріву, облаштування пунктами Незламності, в опалювальний період 2025-2026 роки не планувалось. Людям в евакуації допомогу надають у хабах.

Адреса гуманітарного хабу:

• місто Павлоград, вулиця Центральна, 36/2, Дніпропетровська область.
  Відділення хабу:
• відділення хабу, місто Жовті Води, вулиця Хмельницького, 39, Дніпропетровська область.

Видача гуманітарної допомоги (за наявності) здійснюється у містах:

• Дніпро, вулиця Теплична, 28;
• Павлоград, вулиця Центральна, 36/2;
• Жовті Води, вулиця Хмельницького, 39;
• Київ, вулиця Рене Декарта, 4/2.

Очеретинська селищна військова адміністрація. Тут станом на 21 серпня, 38 сіл із 40, які входять до громади, є окупованими. До 2 сіл вже тривалий час немає доступу. У відповіді вказали, що евакуйовані мешканці можуть розраховувати на матеріалу підтримку коштом бюджету. Звертатися треба до органів самоврядування.

Авдіївська міська військова адміністрація повідомили, що її територію з 29 лютого 2024 року віднесли до тимчасо окупованих, тож підтримку надають населенню, яке евакуювалося. Для людей відкрили хаби на підконтрольних Україні територіях. Знайти хаби можна за посиланням.

Маріуполь. Маріупольський район

Сартанська громада окупована, тож підготовка до опалювального сезону на цій території є неможливою. Не повідомили, чи планують допомагати мешканцям громади, які зараз перебувають на підконтрольній території.

Кальчицька громада наразі є тимчасово окупованою. Сільська рада після окупації не перемістилася на підконтрольну Україні територію, й свою роботу не відновила. Допомога людям з Кальчицької громади, за твердженням військової адміністрації, тепер у компетенції тих громад, де вони перебувають.

На території Мангушської громади затверджено “Комплексну програму підтримки та інтеграції внутрішньо переміщених осіб із Маріупольської селищної територіальної громади та прифронтових, більш небезпечних регіонів України на 2025 рік”.

Програма включає фінансову допомогу для задоволення базових потреб ВПО з Маріупольської громади, зокрема гроші на зимовий одяг та взуття для дітей до 18 років, компенсацію за оренду житла. Також передбачена допомога у натуральному вигляді:

• паливні брикети;
• дрова;
• обігрівачі та інше.

За потреби мешканці громади можуть отримати адресну допомогу для покриття нагальних витрат.
Також передбачено видачу гуманітарних наборів.

Волноваха. Волноваський район

У Волноваській громаді нам повідомили, що з 10 березня 2022 року їх територія є тимчасово окупованою, про можливість отримати допомогу мешканцям Волновахи в евакуації, не зазначили. Проте у Старомлинівській сільській військовій адміністрації нам повідомили (ред. це Волноваський район), що оскільки жителі громади зараз перебувають у різних регіонах України, для них передбачено забезпечення гуманітарними наборами.

Йдеться про ковдри, речі першої потреби, які будуть потрібні в опалювальний сезон. Цим забезпечують благодійні та гуманітарні організації в межах Цільової комплексної програми соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб та мешканців Старомлинівської громади на 2025–2027 роки. У Ольгівській громаді, яка також у Волноваському районі, діє програма підтримки переселенців, сімей, дітей та молоді на 2025–2027 роки. Передбачена одноразова грошова допомога людям з інвалідністю та дітям з інвалідністю. Виплати відбуватимуться у жовтні–листопаді. Суми допомоги:

• інвалідність 1 групи — 5 000 гривень;
• інвалідність 2 групи — 3 000 гривень;
• інвалідність 3 групи — 2 000 гривень;
• дітям з інвалідністю — 5 000 гривень.

Окрім цього, з місцевого бюджету надаватиметься допомога малозабезпеченим родинам — по 3 000 грн на кожну особу.

Центри підтримки ВПО Волноваського району “Пліч-о-пліч” працюють у кількох містах України. Адреси та телефони гарячих ліній:

• Полтава, вул. Грушевського, 10 — +380 (99) 451 2858;
• Дніпро, вул. Сергія Нігояна, 77, каб. 4 — +380 (66) 906 9071;
• Київ, Дарницький р-н, вул. Поліська, 28 — +380 (93) 199 7454;
• Кривий Ріг, просп. Героїв-підпільників, 40 — +380 (95) 894 8902;
• Запоріжжя, вул. Гоголя, 64 — +380 (50) 703 9427;
• Одеса, вул. Канатна, 83 — +380 (75) 352 5001.

Мирненська селищна військова адміністрація повідомила, що її громада наразі є повністю окупованою. Проте адміністрація розробила програму “Комплексної підтримки мешканців Мирненської селищної територіальної громади”, які через тимчасову окупацію були вимушені переміститися на підконтрольні Україні території. Ця програма передбачає надання
коштів на проходження зимового періоду.

У Донецькій області взимку 2025–2026 років мешканців Мирненської громади не перебуває, тому державні, міжнародні та благодійні організації не забезпечуватимуть паливом чи засобами обігріву. Пункти Незламності відкривати не планується. Забезпечення приватних домогосподарств вугіллям чи дровами також не передбачене.

Великоновосілківська селищна військова адміністрація повідомила, що частина території окупована, тому допомогу на опалення у 2025–2026 роках отримати неможливо, а Пункти незламності не працюють. Але ухвалена програма підтримки населення:

• одноразова допомога на лікування;
• народження дитини;
• людям з інвалідністю;
• літнім людям (80+);
• дітям-сиротам;
• багатодітним сім’ям;
• допомога на поховання.

Мешканцям у безпечних регіонах надають гуманітарну допомогу в чотирьох Центрах підтримки (Покровське, Васильківка, Шахтарське, Павлоград).

Вугледарська міська військова адміністрація, усі її населені пункти перебувають під окупацією, тому відкрити Пункти Незламності чи надати допомог неможливо.

Краматорськ. Краматорський район

Краматорська міська військова адміністрація пише, на її території діятиме постанова №985 від 13 серпня 2025 року Допомога фінансується міжнародними партнерами через УВКБ ООН, яке розподілятиме кошти разом із благодійними організаціями. Документи від людей приймали до 22 серпня.

Щодо Пунктів Незламності, у місті планують роботи 13 таких осередків. Тут буде обігрів, гарячі напої, зарядка телефонів, інтернет, медична допомога, психологічна підтримка.

Костянтинівська міська військова адміністрація повідомила, що на 19 серпня 2025 року Управління соцзахисту отримало від жителів громади 274 заяви на разову грошову допомогу для купівлі твердого палива. Також 229 домогосподарств внесені до списку тих, хто отримає допомогу на опалення.

На 1 серпня 2025 року в громаді було 17 Пунктів Незламності, але через обстріли 8 з них зруйновані, до 20 серпня ще 2 Пункти пошкоджені. Зараз у Костянтинівці працює 4 Пункти Незламності та 6 пунктів видачі питної води.

“Безпечної ситуації поки що немає, тому складно планувати роботу Пунктів незламності на зиму 2025–2026 років”, — зазначили у відповіді.

Евакуація населення з Костянтинівської громади продовжується. Орієнтовна кількість жителів громади зараз становить 7 715 осіб.

Лиманська міська військова адміністрація зазначає, на території її громади діятиме постанову №985 від 13 серпня 2025 року, яка передбачає одноразову грошову допомогу на купівлю твердого пічного палива. Допомога надаватиметься за рахунок коштів Представництва УВКБ ООН в Україні та інших гуманітарних організацій. Забезпечення людей твердим паливом у вигляді готових дров чи вугілля не планується. Натомість буде саме грошова допомога на опалення.

Взимку планується робота 4 Пунктів Незламності у Лимані. Там можна буде обігрітися, підзарядити телефони, скористатися інтернетом і отримати психологічну підтримку.

Дружківська міська військова адміністрація повідомила, що аби пройти зимовий сезон людям надають пільги та субсидії на опалення. Також передбачена грошова допомога для тих, хто гріється твердим паливом. На території громади допомагати із засобами обігріву та паливом будуть благодійні фонди “Янголи спасіння” й “Карітас”, громадська організація “Елеос-Україна”. Попередньо у Дружківській громаді працюватимуть 6 пунктів незламності.

Тут люди зможуть переночувати, зігрітися, поїсти гарячої їжу та випити гарячий напій, також буде доступ до інтернету, підзарядка гаджетів, медична допомога та психологічна підтримка. 

Слов’янська мiська вiйськова адмiнiстрація, тут також готуються до опалювального сезону 2025–2026 років. За постановою уряду організовано прийом заяв на одноразову допомогу для придбання твердого палива (дров чи вугілля). Уже сформовано список із 1907 родин, які отримають по 19 400 грн від міжнародних партнерів.

Разом із ГО “Це – наша справа” та БФ “Янголи спасіння” плануєть забезпечити домогосподарства дровами чи пелетами для тих, хто перебуває у складних життєвих обставинах.

У громаді працюватимуть 8 Пунктів Незламності та 4 соціальні їдальні. Там люди зможуть зігрітися, випити гарячого чаю, зарядити телефони, скористатися інтернетом, отримати першу та психологічну допомогу, а також безкоштовно поїсти. Станом на 12 серпня у реєстр внесено понад 5 500 осіб, які потребують твердого палива. Їхні заяви передаються благодійним організаціям, що надають допомогу.

Відомості про можливість отримати допомогу оприлюднені на сайті Слов’янської МВА, у Центрі надання адмінпослуг, кімнаті прийому громадян, а також надаються телефоном +380 (62) 666 4040,
 +380 (66) 407 8025.

Подати заяви можна особисто, поштою або електронною поштою. Перевага у наданні допомоги віддається соціально незахищеним категоріям населення: людям з інвалідністю, родинам військовослужбовців, багатодітним сім’ям тощо.

Андріївська сільська військова адміністрація на опалювальний сезон запланувала грошову допомогу, на яку люди зможуть купити дрова чи інше тверде паливо. Кошти на це надавали благодійники. Щоб забезпечити людей паливом долучилась чеська організація “Людина в біді”, вугілля чи дрова зможуть отримати приватні домогосподарства, де вік мешканців 80+.

Для подачі заявки на отримання грошової допомоги для придбання твердого палива необхідно:

• подати копії паспорта, ідентифікаційного коду, заяву, а також документи, які підтверджують статус, і реквізити банку;
• звернутися до відділу соціального захисту, охорони здоров’я та ветеранської політики Андріївської сільської ради;
• подати звернення у письмовій або електронній формі.

Критерії відбору та строки розгляду заяв визначаються надавачами цього виду допомоги.

Також попередньо на території громади планують роботу одного Пункту Незламності, де можна бути зігрітися, зарядити телефон тощо.

Для мешканців Святогірської громади на опалювальний сезон 2025–2026 років передбачена грошова допомога на опалення (19 400 грн на домогосподарство, виплачується міжнародними організаціями, зокрема УВКБ ООН), допомога у вигляді палива, електрообігрівачі, гуманітарні набори тощо.

У Святогірській громаді працюють чотири Пункти Незламності. Взимку їхня робота залежатиме від безпекової ситуації. Там надаватимуть тепло, гарячу їжу, зарядку для пристроїв, інтернет, медичну та психологічну допомогу, підтримку донорів тощо. Планується також забезпечення приватних домогосподарств твердим паливом (дровами, вугіллям).

Іллінівська сільська військова адміністрація (Краматорський район) повідомила, що їх громада також знаходиться в зоні активних бойових дій, а декілька сіл вже в окупації. З підконтрольних сіл триває евакуації, станом на початок серпня в громаді лишалося 472 людини. Програми допомоги населенню на опалювальний період не затверджувалися.

Водночас тут так само тривав збір заявок на отримання 19 400 гривень на тверде паливо. Людям, які все ще лишаються в громаді надають буржуйки, паливні брикети, обігрівачі, зарядні станції, портативні печі, цим займається “Карітас”. Пункти Незламності в Іллінській громаді працювати не будуть через постійні обстріли.

Новодонецька селищна військова адміністрація пишу, що на її території не діють місцеві програми допомоги населенню на опалювальний період 2025-2026 років (субсидії, грошові виплати, гуманітарні набори). Допомога на зиму буде, але на виконання постанови Кабміну про виплату 19 400 гривень. За цією програмою у громаді прийняли 1 869 заяв від домогосподарств, які опалюються твердим пічним побутовим паливом.

Чеська гуманітарна організація “Людина в біді” проведе реєстрацію на грошову допомогу, за яку люди зможуть купити дров, вугілля або паливних брикетів. Йдеться про 327 домогосподарств. Фонд “Янголи Спасіння” також проведе реєстрацію на отримання коштів на закупівлю твердого палива, він покриє 570 домогосподарств. Крім того, Фонд “НЬЮ ВЕЙ” планує надати допомогу в натуральній формі 77 домогосподарствам, це паливні пелети на зиму. 

У громаді є 6 Пунктів Незламності (вони у сплячому режими, за потреби можуть відкритися протягом 3 годин), вони обладнані:

• генераторами;
• твердопаливними котлами;
• запасами питної та технічної води;
• засобами для приготування гарячих напоїв;
• їжею;
• комплектами одноразового посуду;
• засобами особистої гігієни;
• аптечками для надання домедичної допомоги. 

Миколаївська міська військова адміністрація (Краматорський район) надавала допомогу у прийомі документів на призначення та виплати субсидій, які передаються на розгляд до Пенсійного фонду України. Благодійники з фондів “Янголи спасіння”, “Джем” надають мешканцям громади на постійній регулярній основі продуктові набори.

Також для того, щоб забезпечити людей паливом та засобами обігріву долучаться УКБ ООН, ГО Чеської філії БФ “Людина в біді”, а також “Естонська рада у справах біженців” та громадська організація “Десяте квітня”.

В Миколаївській громаді попередньо планують, що взимку працюватимуть 5 Пунктів Незламності, тут люди зможуть зігрітися, випити гарячих напоїв, зарядити телефон, прочитати новини або отримати первинну медичну допомогу.

Щодо твердого палива, то ним планують забезпечити людей коштом міжнародних донорів. Заяви про потребу в паливі приймали до 24 серпня. Мешканці, які підпадали під критерії, отримують 19 400 гривень на придбання дров.

Черкаська селищна військова адміністрація повідомила, що на опалювальний сезон 2025–2026 років планується оформлення документів для отримання субсидій і пільг. Також мешканцям допомагатися фонди “Аваліст”, “Карітас Краматорськ”, “Янголи спасіння”, GEM.

Для постачання палива й засобів обігріву також будуть залучені благодійні фонди. У громаді функціонує шість Пунктів незламності, один із яких працює цілодобово, ще п’ять відкриють із настанням холодів. У цих пунктах люди зможуть зігрітися, випити гарячого чаю, поїсти, зарядити телефони й скористатися безкоштовним інтернетом. Крім того, за програмою “Турбота” дровами забезпечуватимуть самотніх літніх людей та сім’ї, які цього потребують, а для ширшої допомоги населення паливом і грошовими виплатами планується залучення міжнародних благодійних організацій.

Олександрівська селищна військова адміністрація на опалювальний сезон разом з благодійниками забезпечить людей грошовою допомогою та натуральною допомогою. Також діють пільги та субсидії.

Мешканцям громади допомагає Товариство Червоного Хреста України, фонд “Янголи спасіння”, “Карітас” та “Аваліст”. Працюють 9 Пунктів Незламності, де люди можуть отримати первинну медичну допомогу, зігрітися, зарядити пристрої, підключитися до інтернету.

19 400 грн на зиму: як мешканцям Донеччини отримати допомогу на тверде паливо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Люди, які втратили рідних, стикаються не лише з болем, а й із суспільними очікуваннями — як саме вони мають горювати. Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з психологинею Юлією Павловою про те, які стереотипи варто руйнувати та як правильно підтримати людину в жалобі.

“Правильне горювання”

Втративши рідну людину нерідко близькі стикаються з осудом від знайомих чи родичів, підписників у мережах за звичайні, на перший погляд, речі: похід в салон краси, нова покупка, поїздка за кордон, фото біля могили. Все це не вписується в очікування того самого правильного горювання. І як наслідок люди стикаються з осудом. Ми провели опитування серед бахмутян, аби дізнатися, чи мав хтось з них схожий досвід й ось які відповіді ми отримали.

З 48 опитаних:

• 12% радили не плакати на людях;
• 15% “триматися” і не показувати емоцій;
• 40% швидше “повертатися до нормального життя”;
• 2 % не говорити про втрати публічно й часто;
• 6% дотримуватися певного стилю одягу чи поведінки тощо.

Чому люди нав’язують рамки на тих, хто пережив втрату

Психологиня Юлія Павлова пояснює, що в Україні досить міфологізована тема проживання-горювання, тому часто замість підтримки, людина, яка пережила втрату отримує засудження чи нерозуміння.

“У нас немає алгоритмів чи навичок проживання-горювання. Ми можемо, як брати історичний контекст, що Україна не мала такого безпечного часу прожити своє горе. Ми постійно виборюємо свою незалежність, або знаходимося під окупацією. І тому, власне, у нас не міг сформуватися нормальний алгоритм проживання-горя. Але якщо ми подивимось, то й у світі не існує багато культур, де такий алгоритм взагалі є”.

Вона наводить простий приклад: часто людина, поруч з якою знаходиться хтось в горюванні, відчуває себе дискомфортно, бо вона не знає, як поводитися, що казати. Тож, через свій дискомфорт намагається змінити стан іншої людини. Саме це й може виглядати й відчуватися токсично.

“Буває кажуть: “Не плач, у тебе, діти!”. Чи навпаки, можуть казати так: “Маєш виплакатися зараз, чому ти тримаєш собі”. Буває, що й докоряють, що людина плаче”, — пояснює психологиня.

Гумор у проживанні горя

Гумор є однією із копінг-стратегій або копінг-механізмів проживання стресу чи горя, якщо ми говоримо про стратегії проживання втрати, каже психологиня. Для когось проживанням горя, будуть сльози, а для когось, гумор. Це своєрідний щит, такий захисний механізм проживання втрати, говорить фахівчиня. Гумор нерідко зустрічається у проживанні горя у родинах військовослужбовців.

“Це відбувається тому, що військовослужбовці та ветерани через постійну загрозу життю та здоров’ю випрацьовують такий захисний механізм, як сарказм і чорний гумор. Якщо ми подивимося на хлопців і дівчат, вони дуже часто самі жартують зі свого каліцтва, можуть жартувати зі смерті тощо. І їх рідні переймають це, оскільки ви постійно спілкуєтеся, то ви переймаєте цей механізм, і звісно, що він допомагає. Тому близькі військовослужбовців або ветеранів, можуть дійсно це брати собі не свідомо. І таке проживання горя є абсолютно нормальним, якщо воно не зачіпає гідності військовослужбовця, полеглого героя чи героїні”.

Але в людей таке горювання може викликати осуд або здивування, бо ми звикли бачити людину в горі лише зі сльозами та плечам. А горювання має різні етапи, стадії та прояви. І посміятися – це один з елементів. Навіть на похороні, пояснює психологиня, люди можуть посміхатися або сміятися, згадуючи померлого, бо згадують якісь смішні ситуації, і це нормальний елемент, якщо він не стає єдиним елементом проживання горя.

Горювання: на що варто звернути увагу

Для тих, хто втратив: якщо у вас є сили та бажання, то ви можете відповідати на осуд або коментарі, пояснюючи свій стан. Якщо ви активні у мережах, можна зробити загальний пост, в якій пояснити свою думку для всіх. Пам’ятайте, що горювання — дуже індивідуальний процес. Немає “нормальних” чи “правильних” способів проживати втрату: хтось плаче й носить чорне, хтось мовчить, хтось іде в роботу чи подорожує.

Суспільство часто реагує токсичними коментарями й оцінками. Але важливо пам’ятати: ці слова не про вас. Люди у такий спосіб зливають власний біль, використовуючи чужу втрату як “контейнер” для своїх емоцій. Не обов’язково брати це на себе.

Повертаючись до теми горя, психологиня каже, що зараз переглядається світова концепція горювання.

Раніше всі спиралися на концепцію: шок, заперечення, гнів, торг, й прийняття. Саме цю компонентну модель брали як основу. Але зараз, вона не завжди працює, бо етапи можуть змінюватися місцями, щось може випадати, чогось може не бути. Проте сталої нової моделі немає.

“В цілому момент горювання в гострій фразі відбувається від року до трьох. Далі, звісно, людина не завжди приймає факт втратити, але вона вже може якось з цим змиритися, жити. Тобто до 3 років плюс-мінус. Близьким варто звертати увагу саме на елементи застрягання. Що це означає? Якщо вже минув час, наприклад рік, а людина все ще заперечує факт втрати, це вже не є нормою. Людина не може рухатися далі, вона перебуває в цьому стані й може отримати ментальні розлади, порушення тощо”, — каже експертка.

Вона додає, не потрібно забороняти собі забороняти проживати будь-які емоції, зокрема й гнів. Він також є переламним елементом в проживанні горя, бо після нього зазвичай йде усвідомлення (не прийняття) втрати в своєму житті. Не важливо як ви проживаєте горе, чи це злість, чи це гумор, важливо не застрягати у будь-якому стані.

Як можна підтримати людину, яка втратила близького?

• не намагатися “зняти” біль фразами — їх просто не існує;
• вислухати, якщо людина хоче говорити;
• згадувати життя загиблого, а не лише його смерть;
• ставити питання про події, а не напряму про емоції, щоб дати людині безпечний простір;
• не оцінювати, “як саме” вона горює — це завжди індивідуально.

“Якщо ми не знаємо, що сказати, найкраще це вислухати мовчки. Плюс дуже важливо вшанування пам’яті. Це те, над чим зараз працюємо на державному рівні: ті ж загальнонаціональні хвилини вшанування пам’яті о 09:00, і ті ж пам’ятні дати. Це дуже важливо для рідних. І ще один момент, як суспільство може підтримати рідних, у кого загинули близькі, це елемент відсутності оцінки їх горювання. Це би було просто ідеально, якби ми (20:35) не оцінювали, чи достатньо людина горює, а чому вона зробила манікюр, а чому вона з дітьми поїхала відпочивати. От якщо ми будемо потроху вчитися, хоча б не ділитися цими оцінками з іншими, це буде допоміжним”, — каже Юлія Павлова.

Примітка. Якщо у вашому колі людина втратила близького на війні й ви хочете її підтримати, але ви не належите до військової спільноти, не варто використовувати мілітарні фрази на кшталт “Герої не вмирають” чи “Помстимося”. З вуст цивільних це може звучати як знецінення чи нерозуміння. Краще знайти прості, щирі й особисті слова підтримки.

Читайте також:

Не визнають загиблим: що переживають родини воїнів без прощання і як у суді відстоюють право на поховання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!