“Пункт Незламності в Бахмуті — це більше, ніж просто палатка з генератором”, — режисер Олександр Качура

Семаковська Тетяна 08:00, 19 Березня 2023

Screenshot 566 514ca

Днями на угорському телебаченні вийшла прем’єра документального фільму «Пункт незламності — Бахмут». Режисер стрічки Олександр Качура знімав його близько трьох місяців, однак далеко не всі кадри ввійшли в сюжет. Як знімали фільм, що думає про Бахмут режисер та чому діти Бахмута не потрапили в кадр — читайте в матеріалі.

Олександр Качура — український режисер, чоловік багато разів їздив до Бахмута, щоб знімати фільм, допомагати військовим волонтеркою, а  журналістам – зазнімкувати все, що відбувалося в місті.

Про зйомки фільму

“З березня після початку широкомасштабного вторгнення я їздив в Бахмут, у грудні перед Новим роком прожив в Бахмуті майже 4 дні, потім ще приїжджав. Ми мешкали в пожежній частині, підвалі, довгий час перебували в покинутому домі. Відчули на собі абсолютно всі цикли, все життя, яке там проживають місцеві. Були також й у військових. Звісно, не можна сказати, що я бачив все в Бахмуті, тому, що ми не знімали вуличних боїв, але часто потрапляли під сильні обстріли. На моїх очах горіли квартири, вдалося зняти навіть, коли росіяни вночі обстрілювали фосфором місто”, — розповідає режисер.

334795036 1147874472551482 6127894038432356457 n e1e6bОлександр Качура за роботою. Фото: Фейсбук

Олександр Качура запевняє, все що пережите він намагався помістити у фільм. Думка зняти документальну стрічку про Бахмут з’явилася, коли режисер зрозумів, що любительські кадри переросли в щось більше. При перегляді знятого виявилося, що окремі ролики почали складатися в цілісний пазл — так й народилася документальна стрічка «Пункт незламності — Бахмут».

“Була й агресія від місцевих під час зйомок фільму, казали, що ми знімаємо, а потім туди прилітає. Казали, що ми наживаємося на їхньому горі. Потім починаєш питати їх“А хто стріляє?”, відповідають, що не бачать хто стріляє, бо сидять в підвалі, але запевняють, що Україна. Як? Сама по собі? ”, — каже режисер.

“Братья-руські”

На думку Олександра Качури, проблему складає ще й те, що багато з тих, хто залишився,  не бачать небезпеки в росіянах.

“Вони кажуть, це ж наші “братья-руські”, що вони нас вб’ють чи що?”. Немов російські кулі пролітають мимо або не вбивають місцевих. У багатьох в голові саме так. Але є інша частина, це патріоти нашої країни, Сил опору й вони залишатимуться в місті до моменту, поки над містом майорітиме прапор України”. Деяким їхати нікуди або станом здоров’я вони не витримають евакуацію, — каже режисер.

За словами чоловіка, ситуація в Бахмуті постійно погіршується, але в місті все одно залишаються родини з дітьми, таку реальність для українця важко сприйняти.

“До нашого фільму не потрапили кадри з дітьми, тому що за європейським законодавством, у нас до речі теж таке є, але в Україні на це забивають великий цвях,  – для зйомок дитини  треба отримати дозвіл від батьків, і бажано письмовий, щоб потім не мати проблем в судах. Такі кадри були, зокрема, це діти, які сиділи в підвалі під обстрілами. Чому батьки так роблять, чому не хочуть їхати — для мене це велика загадка. Є досвід вже людей на Забахмутці та в окупованому Соледарі, там дітей окупанти вивезли примусово в свої фільтраційні табори”, — розповідає режисер фільму.

З місцевими дітьми Олександр Качура востаннє спілкувався на початку січня 2023 року, тоді малим бахмутянам на пункті Незламності роздали подарунки. 

“Діти, як діти, вони привикають до всього. Бігають, граються, але дивно на це все дивитися, коли тут бігає дитина, а в кварталі від тебе прилітають міни й горять будинки, і на це спокійно дивиться його мама. Це дикість, я не розумію, чому люди до такого моменту дотягують”, — ділиться враженнями Олександр.

Люди на вулицях Бахмута

Screenshot 568 b82d9

Олександр Качура з бахмутянином. Фото: Фейсбук

В Бахмуті на вулиці люди, які залишилися стараються не виходити зайвий раз на вулицю, щоб не потрапити під обстріл. Попри те, майже щодня на вулицях міста бахмутяни отримують поранення. Загалом від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року по 10 березня 2023 року вже 765 бахмутян отримали допомогу стаціонарну або ж амбулаторну внаслідок поранень. 164 особи померло внаслідок російської агресії.

“Якось на вулиці до мене підійшов чоловік, він хитався й погано стояв на ногах, потім запитав мене, чи я військовий. Далі знімає шапку і я бачу, що людина поранена, ми його відвезли до Пункту Незламності. Власне, чому фільм називається так, тому що особисто для мене Бахмут — це найбільший Пункт Незламності. Там багато людей, всі разом, всі в перемішку, всі намагаються вижити, але ніхто не здається. Це не просто палатка з генератором”, — запевняє режисер.

Прем’єра на угорському телебаченні

Угорщина, а саме проросійський уряд Віктора Орбана пропагує відкриті антиукраїнські настрої. Неодноразово, Орбан висловлювався на користь росії, в самій ж країні є лише один  опозиційний телеканал ATV, саме тому Олександр Качура вирішив спільно з командою угорського ATV зробити цю стрічку та оголосити прем’єрний показ в Угорщині. Переклад сценарію та озвучку зробила співавторка книг про війну – “Шмаття війни. Донбас” та “Шмаття війни 2. Крим” Ілдіко Епер’єсі.

“До речі, одна з небагатьох журналістів, яка попри тиск влади пише правду про події в Україні. І я вдячний їй за це. Для того, щоб проросійських поглядів у населення було менше, якраз треба показувати те, що відбувається насправді, якусь альтернативу. Я вже практично рік працюю з журналістами, це люди з усього світу, але я не бачив людей на фронті з Угорщини за останній час. 

Це факт, їх тут нема, тому все, що відбувається тут на Донбасі — в Угорщині показують очима російських воєнкорів. Їх (ред. журналістів з Угорщини) не всіх пускають, бо це провладні канали й фінансуються вони владою Орбана, тобто росією. Крім того, цих людей важко назвати журналістами, бо вони пишуть всяку муть, з цих причин їх тут й нема. Мені хочеться, щоб люди там побачили ковток свіжого повітря, не те, що там показують про Вагнера, а що насправді відбувається всередині цієї Незламної Фортеці — Бахмут”, — резюмує Олександр Качура.

Фото: особистий архів героя

Читайте також: Схід та Захід разом: як франківчанин Григорій Березовський допомагає Бахмуту

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку

Семаковська Тетяна 12:00, 15 Квітня 2024
Допомога ВПО / фото з особистого архіву героїні

Тетяна Красько раніше мешкала у Нью-Йорку, на лінії зіткнення. Жінка звикла до постійних бойових дій ще у 2014 році, але початок повномасштабної війни змусив її евакуюватися в більш безпечну локацію. Зараз вона проживає у місті Миргород, що на Полтавщині, де веде активну волонтерську діяльність.

Про труднощі, які спіткають вимушених переселенців, життя в новій громаді та депресію українців після евакуації — героїня розповіла редакції Бахмут IN. UA.

Як живуть ВПО

340771267 546263467632283 5442093309031617148 n 2d30d
Тимчасово-вимушені переселенці на Полтавщині / фото з Facebook

Тетяна Красько — членкиня ГО “Студія громадських жіночих ініціатив”, яка підтримує жінок в евакуації. Після приїзду на Полтавщину, близько місяця жінка не могла нічого робити, адже виникла сильна апатія. Проте, героїня вирішила, що жити далі так не можна й почала шукати де є осередки переселенців, щоб допомагати їм. Таким місцем став гуртожиток в селі Хомутець.

Вперше ми туди поїхали у травні, або на початку червня 2022 року. Коли ми приїхали, допомоги туди не привозили, а на той момент там було 80 людей, зараз вже менше. Багато людей виїхали в січні, було дуже холодно, проблеми з опаленням. Ні дров, ні вугілля не було. Ми завезли їх за допомогою Восток-SOS,

Тетяна Красько // волонтерка

До березня 2023 року працівники коледжу, які надали гуртожиток, самотужки забезпечували переселенців дровами, щоб зберігти хоча б мінімальне тепло.

За словами волонтерки, гуртожиток для переселенців потребує ремонту. Активісти за допомогою грантової програми завозили посуд, речі для сну, холодильники та пральні машини. Осінню 2022 року до ініціативи приєдналися міжнародні організації, хоча ще літом з допомогою було тяжко. Річ у тому, що Хомутець — це невелике село, яке віддалене від самого Миргорода. Через цей факт волонтери не знали перший час, що в громаді є постійно перебуваючі переселенці.

Як облаштований побут у людей

340763125 487532343478157 1908253981847919005 n ddb91
Спільне місце в гуртожитку, де люди можуть випити чай чи зіграти в настільні ігри / фото з Facebook

Кожна родина, каже Тетяна Красько, живе в окремій кімнаті на 20 квадратних метрах. В них вміщаються чотири людини. Переселенців не селять порізно, тож це вагомий плюс. Деякі мешканці гуртожитку вже почали робити ремонт у кімнаті, щоб покращити умови життя.

Також коледж надав людям невелику ділянку для городини, тож ті, хто має сили почали вирощувати овочі чи зелень. Час від часу до гуртожитку приїздять перукарі, щоб люди могли привести зачіску в порядок.

331671869 1231409601140988 2747771722835221521 n 99921
Тетяна Красько / фото з Facebook

Щоб інтегрувати переселенців у нову громаду започаткували проєкт за підтримки ООН — “ВПО, як ресурс для розвитку громади”. Також провели соціологічне дослідження, виявилося, що переселенці до місцевих ставляться краще, ніж ті до них.

Здавалося, що люди повинні входити положення тих, хто залишився без нічого. Ми проводили заходи для місцевих й переселенців, щоб їх познайомити. Ті, хто брав участь у проєкті через місцевих людей, вони об’єдналися, підняли дух й готові далі співпрацювати. В гуртожитку для ВПО ми створили спільний простір, закупили матеріали для ремонту, а працівники коледжу зробили цей ремонт. Закупили настільні ігри, меблі, щоб люди в гуртожитку могли зібратися разом навіть попити чай, поговорити й подивитися телевізор. Відтворили такі домашні умови,

Тетяна Красько // волонтерка

Роботу в маленькому селі знайти важко, допоміг коледж, який запропонував пару вакансій. Втім здебільшого коли люди приїздять потрібно немало часу, щоб усвідомити все, що відбувається. 

Емоційні переживання у переселенців

332027612 604232741523164 8042329871328089218 n 59108
В гуртожитку люди можуть помалювати разом з дітками / фото з Facebook

В шелтері на Полтавщині мешкають переважно люди похилого віку з Донецької та Луганської областей, є тільки три молоді родини. Після приїзду багатьом важко впоратися із депресією, каже Тетяна Красько. Є люди, які вже все втратили, є ті, в кого ще є майно, але воно може бути знищене.

Людей старшого віку важко зібрати разом, пояснити для чого їм це, хоча й часу у них вдосталь. Потім вони вже звикли, самі приходили, грали в настільні ігри, сміялися…Переживають люди багато, є родина, в яких батьки в Часів Ярі залишилися,

Тетяна Красько // волонтерка

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутяни відкрили перше незалежне медіа у Вільногірську: відеорепортаж

Микола Ситник 14:30, 13 Квітня 2024
Перше незалежне ЗМІ у Вільногірську
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Громадська організація “Бахмутська фортеця” працює з 2015 року. Одна із засновниць організації бахмутянка Альона Щекодіна після повномасштабного вторгнення росії в Україну евакуювалась у Вільногірськ. У цій громаді не працювало жодне медіа, тож команда, яка мала досвід створення та розвитку громадського медіапорталу Бахмут IN.UA, вирішила відкрити медіа рішень й тут, аби надати місцевим доступ до перевіреної та якісної інформації, комунікувати про проблеми, шукати рішення і змінювати громаду на краще. 

Наша команда побувала на відкритті сайту Вільногірськ IN.UA. Більше про цю знакову для громади подію дивіться у сюжеті Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Вільногірськ IN.UA — перше незалежне ЗМІ громади

Примітка. Вільногірськ IN.UA — перше незалежне медіа розвитку Вільногірської громади. Це майданчик, де висвітлюються події, заходи, підіймаються проблеми та шукаються варіанти їх вирішення. Його журналісти пишуть новини про місто, район та Дніпропетровську область, а також про жителів міста та переселенців, для яких Вільногірськ став другим домом.

“Я релокувалася з Бахмуту саме у Вільногірську громаду, і з нашої організації була сама тут. Познайомилася з місцевими мешканцями, з переселенцями. Зрозуміла під час спілкування, що тут не вистачає професійного, офіційного медіаресурсу. Так, тут працює офіційний канал міської ради і в Telegram, і в Facebook. Але людям важко отримувати офіційну й об’єктивну інформацію. Тому ми з командою вирішили, що тут треба відкрити офіційний медіаресурс”, — розповіла керівниця проєкту Вільногірськ IN.UA Альона Щекодіна.

Команда видання спонукає мешканців брати участь у житті громади заради позитивних змін. Медіапортал у 2024 році створила ГО “Бахмутська Фортеця”, започаткувавши мережу сайтів платформи Бахмут IN.UA.

Загалом наша мета глобальна — допомагати впроваджувати демократію в нашому суспільстві. Поступово, маленькими кроками кожного дня ми це робимо,

наголосила Ганна Бокова // головна редакторка Бахмут IN.UA та Вільногірськ IN.UA

Перше ЗМІ Вільногірська має на меті надати місцевим мешканцям доступ до перевіреної та якісної інформації, комунікувати про проблеми, шукати рішення, змінюючи громаду на краще.

“Ми б хотіли зробити свій внесок у розвиток громади. Ми б хотіли, щоб жителі розуміли, що до нас можна звернутися з будь-яких питань, з будь-якими проблемами, і ми можемо хоч якось наблизитися до вирішення цих проблем”, — додала випускова редакторка Вільногірськ IN.UA Олександра Зоз.

Більше про перше незалежне медіа у Вільногірську дивіться у нашому новому відеосюжеті:

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

340776388 529221312622206 3781291859027257854 n a57bc

Притулок на Полтавщині: як мешканка Нью-Йорка Тетяна Красько допомагає вимушеним переселенцям жити спочатку

Тетяна Красько раніше мешкала у Нью-Йорку, на лінії зіткнення. Жінка звикла до постійних бойових дій ще у 2014 році, але початок повномасштабної війни змусив її […]

Перше незалежне ЗМІ у Вільногірську

Бахмутяни відкрили перше незалежне медіа у Вільногірську: відеорепортаж

Громадська організація “Бахмутська фортеця” працює з 2015 року. Одна із засновниць організації бахмутянка Альона Щекодіна після повномасштабного вторгнення росії в Україну евакуювалась у Вільногірськ. У […]

14:30, 13.04.2024 Микола Ситник
IMG 3146 f21ac

Одна камера — одне бажання: як волонтери дарують дітям мрію в обмін на фотокартку

26-річний Артем Скороходько — один із засновників фотопроєкту Behind Blue Eyes (За блакитними очима). У межах цієї ініціативи діти із деокупованих сіл на плівку фотографують […]

Яна Баришева – двічі переселенка

Двічі переселенка та вчителька з Бахмута: розповідаємо історію Яни Баришевої

Яна Баришева — двічі переселенка. Жінка родом із Дебальцевого, після початку війни у 2014 році вона евакуювалась у Бахмут. Тут донеччанка розпочала власну справу та […]

14:00, 06.04.2024 Микола Ситник
Ситуація на ринку праці

Втрата роботи серед переселенців/переселенок: чи є пріоритет на посади для чоловіків або жінок

Через російське вторгнення мільйони людей залишилися без роботи. Серед них — і мешканці та мешканки Бахмутської громади. Скільки людей вже знайшло роботу та чи є […]

13:05, 30.03.2024 Микола Ситник