Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздантні завдяки творчості українських поєтів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації. Детально про життя і творчість одного з таких видатних українских письмеників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.
Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.
Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священика й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець отримав початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.
Микола Чернявський. Останні роки життя
Життя і громадська діяльність в Бахмуті
У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова, насамперед, під враженням від шевченкового «Кобзаря». Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.
По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка «Пісні кохання» надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: «Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22».
Микола Чернявський.
Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою «Донецькі сонети» побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема «Оповідання» П. Куліша та меморіальні видання «Пантелеймон Олександрович Куліш» і «Щирі сльози над могилою П.О. Куліша». Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.
Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.
Обкладинка збірки «Донецькі сонети». Бахмут, 1898 р
У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.
Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій «Зорі». Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті «Весняна повідь» (1906), «Варвари» (1908) та «Душа поета» (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.
Бахмут вдруге стає полем битви проти московитів
На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство «Українська хата в Херсоні», організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства «Просвіта».
У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво «Рух» видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.
Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з «ворогами народу», з ініціаторами національного відродження.
Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 р.
Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль
Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.
Довідка про реабілітацію Миколи Чернявського 1997 р.
Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:
Ти не загинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в їй перлина,
Не вмре повік…
Фото на головній – Бахмутське духовне училище, де навчався та працював Микола Чернявський.
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Громадськість за демократизацію», який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Бахмутська Фортеця» і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
