До повномасштабного вторгнення такі Програми затверджували депутати міської ради — для цього спочатку проєкт рішення розглядали на депутатських комісіях, щоб була можливість обговорити його та внести зміни. Наразі це робить начальник міської військової адміністрації, міський голова Олексій Рева. Консультацій з громадськістю у публічному просторі щодо Програми ми не знайшли. Водночас 19 грудня 2024 року Розпорядженням начальника Бахмутської МТГ затвердили Програму  економічного та соціального розвитку Бахмутської міської територіальної громади. На реалізацію всієї програми потрібно понад 549 мільйонів гривень, точна цифра 549 581 400 грн, але саме з бюджету Бахмутської МТГ передбачають близько 469 мільйонів.

Що передбачає ця програма — читайте в матеріалі.

Бюджет програми економічного та соціального розвитку Бахмутської МТГ

Програму економічного та соціального розвитку Бахмутської МТГ ініціювало Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради. Термін її реалізації — 2025 рік, а метою вказали:

• соціальну підтримку;
• захист прав та інтересів найбільш вразливих категорій населення;
• недопущення зниження соціальних стандартів і гарантій в складних умовах воєнного стану; 
• підтримку ветеранів війни, сімей загиблих Захисників/Захисниць, внутрішньо переміщених осіб; 
• розвиток гуманітарного напрямку, залучення благодійних і громадських організацій; підвищення якості освіти та національно-патріотичне виховання молоді

На реалізацію програми потрібно понад 549 мільйонів гривень. З них з:

• з державного бюджету — 77 522 400 гривень;
• з обласного бюджету — 440 300 гривень;
• з бюджету Бахмутської міської територіальної громади — 469 552 400 гривень;
• з бюджету підприємств — 0 гривень;
• з інших джерел — 2 066 300 гривень.

На що саме витратять кошти?

Грошова допомога родинам з дітьми, малозабезпечним

У Програмі вказано, що у 2025 році очікуються видатки на виплату державних допомог сім’ям з дітьми на рівні 7,2 мільйона гривень. В середньому на місяць за допомогою звертаються 328 сімей.

Також сума витрат на виплату державної соцдопомоги малозабезпеченим сім’ям у 2025 році очікується на рівні 17,2 мільйона гривень при середньомісячній кількості отримувачів допомоги 385 сімей.

Кошти виділять й для людей з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які перебувають на обліку в Управлінні. Відтак, на 2025 рік при середньомісячній кількості отримувачів – 785 осіб передбачаються видатки на суму 31,6 мільйона гривень.

Близько 250 тисяч гривень у 2025 році складуть видатки на виплату тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце їх проживання невідоме. В середньому на місяць таку допомогу отримують 12 людей.

750 тисяч гривень (0,75 млн грн) у 2025 році становитиме сума видатків для 4 прийомних родин.

Понад 2 мільйони (2,34 млн грн) у 2025 році очікують як виплату допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім’ях. Йдеться про близько 82 родини.

Соціальна державна допомога, допомога на проживання та допомога людям з інвалідністю внаслідок психічного розладу

У Програмі спрогнозували зменшення середньомісячної кількості отримувачів державної соцдопомоги (з урахуванням одержувачів щомісячної державної соціальної допомоги на догляд) у 2025 році. Отримувати її будуть 585 осіб, а сума видатків складатиме 15,4 мільйона гривень.

940 тисяч гривень (0,94 млн.грн) спрямують на виплати людям, які проживають разом з особами з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії медичного закладу потребують постійного стороннього догляду. В середньому на місяць таку допомогу отримували 34 людини. 

На 2025 рік планується виплата допомоги на проживання 19 особам, її середній розмір складатиме 2 526,32 гривні.

Допомога непрацюючим, які досягли пенсійного віку, але не набули права на пенсійну виплату

На 2025 рік плануються видатки на цей вид державної соцдопомоги на суму 74,9 тисячі гривень. Отримають їх 5 людей.

Кошти також заплановані на підтримку ветеранів війни, сімей загиблих Захисників/Захисниць, внутрішньо переміщених осіб. Їх точна сума у Програмі не вказана.

Що в Програмі стосується відбудови?

У Програмі також є цілі, які можливі після деокупації території. Так, в цілі “Ефективне управління та безпека в умовах зовнішніх і внутрішніх викликів” є пункт про забезпечення попередження, ліквідації надзвичайних ситуацій та життєзабезпечення постраждалого населення у післявоєнний час.

Також тут вказано про залучення організацій та підготовки відповідних спеціалістів для проведення робіт з розмінування території від вибухонебезпечних предметів після деокупації території громади.

Крім того, в пункті “Житлово-комунальне господарство та комунальна інфраструктура” вказано, що його головна ціль, — це прискорення відновлення життєдіяльності громади у післявоєнний період, доставка гуманітарної допомоги мешканцям громади. Комунальні підприємства будуть залучатись до участі у програмах розвитку Бахмутської МТГ, аби залучити інвестиції та бюджетні кошти для відновлення життя після деокупації території громади.

На додаток у пункті “Впровадження заходів територіального планування” головну ціль вказують як розв’язання питань щодо планування і відбудови територій, розробку та оновлення містобудівної документації після деокупації території Бахмутської МТГ.

Основними пріоритетами розвитку визначили дві, це:

• розробка візії та концепції відбудови Бахмутської МТГ;
• створення інфраструктури геопросторових даних топографічної основи території громади після деокупації території Бахмутської МТГ.

Серед головних цілей у “Промисловому комплексі” виділили пошук інвесторів для відбудови знищених підприємств громади після деокупації. А пріоритетами для розвитку назвали оцінку обсягів пошкоджень та руйнувань промислових об’єктів після деокупації Бахмутської МТГ. Також розробку планів та заходів відновлення промисловості після деокупації.

Які цілі планують втілити в межах Програми на 2025 рік

Агропромисловий комплекс

Головна ціль у Програмі вказана як надання консультацій сільгосппідприємствам щодо розвитку в умовах релокації, а пріоритетами розвитку назвали організація навчань та тренінгів для таких підприємств, залучення інвестицій міжнародних фінансових установ та країн – партнерів України для реалізації проєктів в агропромисловому комплексі. Також це залучення зацікавлених партнерів до створення нових потужностей з виробництва та перероблювання сільськогосподарської продукції.

Нагадаємо, що вся галузь агропромислового сектору економіки Бахмутської громади зазнала збитків, йдеться про 88 підприємств. 

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності, міжнародної і міжрегіональної співпраці

Головна ціль вказана як відновлення та розширення відносин міжнародного та міжрегіонального співробітництва, щоб забезпечити комфортні умови проживання для бахмутян в евакуації.

Серед пріоритетів, зокрема, виділили активізацію пошуку міжнародних агенцій та фінансових установ для подальшої співпраці. Планують також посилити роль громади в процесі підготовки та реалізації проєктів на стадії їх ініціювання та під час залучення міжнародної допомоги.

Також пріоритетом вказана реалізація проєктів за підтримки міжнародних фінансових організацій, банківських установ, агенцій, компаній тощо.

Інвестиційна діяльність

Головною ціллю інвестиційної діяльності визначили підтримку соціального та економічного відновлення, забезпечення фінансової допомоги для відновлення інфраструктури, забезпечення базових потреб. Тут йдеться про житло, харчування, медичну допомогу після деокупації громади, та сприяння створенню нових робочих місць для евакуйованих громадян.

Серед пріоритетів комунікація з інвесторами, підготовка  та аналіз інвестиційних проєктів. Планують також залучити кошти, в тому числі на грантовій основі.

Розвиток інформаційного простору

Головна ціль — це забезпечення реалізації конституційного права громадян на вільний доступ до інформації. Також органи влади планують ефективніше комунікувати зі ЗМІ.

Пріоритетами розвитку вказали, зокрема, роз’яснення рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, висвітлення проєктів з планування відбудови Бахмутської громади після деокупації території, а також висвітлення інвестиційних проєктів Бахмутської МТГ тощо.

Розвиток підприємницького середовища

Головна ціль – надання інформаційної підтримки підприємцям в евакуації. Пріоритетами вказали залучення підприємств до участі у грантових проєктах, програмах тощо. Також вони можуть отримувати консультації з юридичних, фінансових та інших питань.

Ринок праці. Зайнятість населення

Головна ціль – збалансування ситуації на ринку праці, зниження чисельності безробітних, збереження кадрового потенціалу підприємств, поліпшення соціального захисту незайнятого населення, підтримка внутрішньо переміщених осіб.

У 2025 році для внутрішньо переміщених осіб буде можливість пройти професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації за найбільш затребуваними на ринку праці професіями та спеціальностями.

Розвиток громадянського суспільства

Головна ціль тут — це налагодження взаємодії громадськості з виконавчими органами Бахмутської міської ради, а пріоритетами розвитку вказала проведення соціологічних досліджень та вивчення громадської думки щодо рівня довіри до місцевої влади, а також залучення бахмутян до заходів щодо адаптації на тимчасовому місці проживання.

Рівний доступ населення до базових соціальних, адміністративних та комунальних послуг

Головна ціль – це підвищення доступності до широкого спектра адміністративних та соцпослуг. Пріоритетами розвитку, зокрема, вказали забезпечення доступу до муніципальних послуг міської ради, збільшення переліку видів послуг з урахуванням обмежень до Єдиних та Державних реєстрів тощо.

Розвиток комп’ютерних технологій

Головна ціль — це удосконалення роботи системи електронного документообігу, удосконалення існуючого комп’ютерного та програмного забезпечення Бахмутської міської ради та її структурних підрозділів.

Серед пріоритетів розвитку вказали придбання нової комп’ютерної техніки, поновлення ліцензій комп’ютерних програм, а також удосконалення офіційного сайту Бахмутської міської ради.

Освіта

Пріоритетів для розвитку в цього пункту було багато. Серед них посилення національно-патріотичного виховання дітей та молоді в закладах освіти, формування уміння для дітей та педагогів справлятися зі страхом, тривожністю тощо.

Також у Програмі вказали серед пріоритетів підвищення рівня охоплення дітей громади різними видами позашкільної освіти, аби зберегти учнів та учениць. Також, це підтримка дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Підтримка сім’ї, дітей та молоді

Головна ціль — це створення сприятливих соціальних, економічних та організаційних умов для реалізації прав, соціального захисту і законних інтересів дітей, сім`ї та молоді. А пріоритетами розвитку вказали відновлення та розвиток мережі вільних просторів/осередків для молоді, активізація та розвиток молодіжного руху та розвиток проєктно-грантової діяльності серед молоді.

До слова, серед актуальних проблем розвитку в Програмі вказали низьку громадська активність дітей та молоді громади, в 2025 її планують підвищити. Як рішення називають залучення студентської та учнівської молоді, молодіжних громадських організацій до розроблення міських програм, проєктів, заходів.

Охорона здоров’я

Головна   ціль — досягнення оптимального збереження здоров’я жителів Бахмутської МТГ, а також підтримання системи медичної допомоги у релокованих лікарнях, амбулаторіях. Основними пріоритетами розвитку назвали підтримання системи медичної допомоги на територіях міст Київ, Бровари та Дніпро.

Фізичне виховання та спорт

Головна ціль – досягнення фізичної та духовної досконалості людини. Серед основних пріоритетів розвитку виділили, зокрема, проведення спортивно-оздоровчих заходів в інших містах України з внутрішньо переміщеними особами, ветеранами АТО та представниками сил оборони.

Культура і туризм

Головна ціль – якість життя, забезпечення творчого, інтелектуального та духовного розвитку населення. Серед пріоритетів виділили збереження національних традицій народного мистецтва, проведення фестивалів, конкурсів, свят, пленерів, виставок, обмінних концертів, інших заходів. Також в Програмі є пункт про створення належних умов для здобуття початкової мистецької освіти, зокрема, для соціально-незахищених категорій дітей, молоді.

Пріоритетом вказали також проведення масових заходів у новому форматі:  творчі майстерні, онлайн зустрічі з письменниками тощо.

Соціальний захист населення

Головна ціль – удосконалення системи надання соціальних послуг населенню, у тому числі ВПО, що дозволить оптимізувати бюджетні витрати та підвищити ефективність використання коштів, направлених на соціальний захист.

Захист прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Головна ціль — здійснення соціального супроводу, надання соціальних послуг та здійснення інших заходів щодо створення сприятливих соціальних, економічних та організаційних умов для реалізації прав, соціального захисту і законних інтересів дітей, сім`ї та молоді. Пріоритетом визначили розширення мережі прийомних сімей, контроль за умовами проживання та виховання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які утримуються в сімейних формах виховання.

Заходи, пов’язані з наслідками військової агресії Російської Федерації. Підтримка внутрішньо переміщених осіб.

Головна ціль – надання матеріальної та соціальної підтримки ВПО, а також забезпечення психологічної реабілітації та соціальної адаптації учасників ООС, АТО, Захисників і Захисниць України та членів їх сімей.

Основні пріоритети розвитку визначили два, це підтримка та надання комплексної допомоги ВПО та адаптація учасників ООС, АТО, Захисників і Захисниць України до соціальних зв’язків та норм мирного життя.

Екологічна безпека та збалансоване природокористування

Головна ціль — дотримання законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування.

Серед ключових цілей Програми на 2025 рік з’явилися нові важливі напрямки – зокрема, підтримка ветеранів та залучення молоді до громадської активності. Це позитивний крок, адже робота з ветеранами зараз критично важлива, а молодь може стати рушієм змін у громадах.

Втім, не всі заявлені цілі мають чітке окреслення. Деякі формулювання досить загальні, що ускладнить оцінку їхнього виконання наприкінці року. Водночас є й конкретні плани, за якими можна буде реально відстежити прогрес. Це, зокрема, фінансові виплати різним категоріям населення, розширення послуг для бахмутян в евакуації та забезпечення прозорості щодо інвестиційних проєктів. Тут показники будуть більш вимірюваними, що дозволить наприкінці року оцінити, чи виконана Програма.

Читайте також:

• Торецька МВА купує 120 годинників з гравіюванням: для чого і скільки це коштуватиме
• До 153 тисяч у місяць: скільки отримує керівництво Бахмутської районної адміністрації
• Скільки податків сплатили підприємці в бюджет Бахмутської громади

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

13 січня Верховна Рада у другому читанні ухвалила у цілому закон“Про основні засади житлової політики” (реєстр. №12377) — документ, який закладає нову рамку для житлової реформи після десятиліть фактичної відсутності державної політики у цій сфері. Зараз закон переданий на підпис Президента. Закон не обіцяє швидких рішень і не створює житло “тут і зараз”, але вперше формує систему, на яку зможуть спиратися наступні кроки держави, громад і міжнародних партнерів. Закладено тут й основи про соціальне житло. 

Про те, що саме змінює цей закон, чи не погіршить він становище внутрішньо переміщених осіб і вразливих категорій, а також чому ключові відповіді ще попереду, ми поговорили з Аліною Москаленко, директором Інституту житла.

Що змінює закон “Про основні засади житлової політики” №12377?

Прийняття закону “Про основні засади житлової політики” №12377 стало точкою відліку для масштабної житлової реформи, якої в Україні не було з радянських часів. Як пояснює Аліна Москаленко, директор Інститут житла, документ готувався роками, а сама команда була залучена до його розробки ще з моменту появи ідеї — створити новий нормативний акт, який скасує застарілий Житловий кодекс 1983 року. За її словами, закон зазнав суттєвих змін у процесі роботи, однак зберіг ключову мету — закласти основу для нової житлової політики, що відповідає міжнародним практикам.

Важливо додати, що цей закон не означає миттєвих змін для людей, які сьогодні не мають змоги ані купити, ані орендувати житло за ринковими цінами. Про це прямо говорить директор Інститут житла, наголошуючи: ухвалення документа — це лише старт великої реформи, а не швидке вирішення житлової кризи. Водночас саме цей закон відкриває шлях до системних змін, яких в Україні не було десятиліттями, та є сигналом для міжнародних партнерів щодо готовності держави діяти за європейською моделлю.

“Від того, що у нас прийнятий закон, у нас завтра не з’явиться одномоментно величезна кількість житла, яке буде безоплатно  чи за пільговою орендою надано людям. Ні. Це початок великої реформи”, — пояснює Москаленко. 

За її словами, очікувати негайного покращення житлових умов для всіх — нереалістично, але в короткостроковій та середньостроковій перспективах соціальне житло в Україні почне з’являтися. 

“Вже в найближчі роки починається будівництво першого соціального житла. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР та інші донори вже заявили про намір фінансувати такі  проєкти”, — каже вона.

Важливою частиною реформи є роль місцевих громад, які фактично стають виконавцями нової житлової політики. Однак, як показують дослідження Інституту житла, громади до цього поки що готові лише частково. За словами Аліни Москаленко, у половині громад житловими питаннями займаються одна-дві людини, які одночасно відповідають за архітектуру, землю, ЖКГ, інвестиції та інфраструктуру. Такий кадровий дефіцит унеможливлює реалізацію складних житлових проєктів.

“Це жахлива ситуація. В одному відділі може працювати одна-дві  особи, і  начальник відділу може бути і головним архітектором, і відповідальним за всі житлові процеси”, — зазначає вона. 

Саме тому організація запустила програму підвищення кваліфікації для представників органів місцевого самоврядування, працюючи з громадами безпосередньо на місцях. Навчання охоплює весь життєвий цикл об’єктів  — від планування територій до управління соціальним житлом. Окремим бар’єром для громад, за словами Москаленко, є страх відповідальності та кримінального переслідування. Будівництво житла пов’язане з великими коштами, а в умовах воєнного часу це часто означає відкриття кримінальних проваджень навіть без наявності складу злочину як “превентивна міра”. 

“Є такий вислів — ініціативи караються. І це дуже сильно стримує громади”, — пояснює вона.

Чи не погіршить 12377 становище ВПО у плані соціального житла?

У центрі дискусії навколо нового закону — питання доступності житла для найбільш вразливих груп, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Москаленко наголошує: закон не погіршує їхнє становище, бо фактично погіршувати вже нічого. Так, для ВПО передбачалося надання соціального житла, але тут важливо розуміти: за словами експертки, сьогодні в Україні до 1000 квартир є соціальними, а переселенців налічується понад 4 мільйони.

“У нас сьогодні житла для вразливих категорій просто немає. Єдине, що пропонується, — це місця тимчасового проживання, які часто взагалі не є житлом”, — каже вона, маючи на увазі тимчасові місця проживання у переобладнаних адмінбудівлях чи модульні містечка.

Сам закон не визначає конкретних критеріїв розподілу соціального житла — ці механізми будуть закладені в наступному профільному законі та підзаконних актах. За попередніми напрацюваннями, йтиметься про бальну систему, де першочергове право матимуть вразливі категорії, включно з ВПО, але також враховуватимуться молоді сім’ї, багатодітні родини та інші групи. 

Окремо в межах нової моделі передбачено механізм субсидій для тих людей, які не зможуть оплатити навіть соціальну оренду. Це принципово важливий елемент системи, адже йдеться про людей у найвразливішому становищі — без стабільного доходу, роботи або заощаджень. У таких випадках держава не залишає людину сам на сам із проблемою, а закладає механізм компенсації вартості оренди через систему субсидій, щоб запобігти втраті житла та соціальній ізоляції. Таким чином, навіть ті, хто не має фінансової можливості оплачувати житло, зможуть скористатися програмою і не повинні панікувати через ризик залишитися без даху над головою.

Заборона приватизації житла: за й проти

Принциповою нормою нового підходу є заборона приватизації державного й комунального  житла. Москаленко підкреслює, що це відповідає міжнародній практиці й має запобігти корупції. 

“Немає жодної країни у світі, де держава будує житло і безоплатно передає його у приватну власність”, — зазначає вона. 

Водночас, мова не йде про вилучення квартир у людей, які вже десятиліттями проживають у відомчому державному житлі: для них передбачено перехідний період для завершення приватизації після завершення воєнного стану.

Соціальне житло/доступне житло

На початку розмови Аліна Москаленко наголошує на ключовій зміні, яку запроваджує закон: чіткому розмежуванні понять “соціальне житло” та “доступне житло”. Соціальне житло — це орендне житло з регульованою платою, а доступне житло — це фінансово-кредитні механізми за участі держави. В основі соціальної оренди лежить принцип, за яким витрати на житло не мають перевищувати 30% доходу домогосподарства.

За словами експертки, раніше ці терміни часто змішували, що створювало плутанину і в законодавстві, і в практиці. Тепер соціальне житло — це виключно соціальне орендне житло, тоді як доступне житло охоплює пільгові фінансово-кредитні механізми за участі держави.

В основі соціальної оренди лежить міжнародний принцип доступності житла, за яким домогосподарство не повинно витрачати на житло понад 30% свого доходу. Саме тому соціальна оренда має бути дешевшою за ринкову, орієнтовно вдвічі. 

“Якщо я заробляю 15 тисяч гривень і 10 тисяч з них витрачаю на житло — це вже недоступне житло. Бо я витрачаю на житло левову частку свого доходу”, — пояснює вона. 

За словами Москаленко, нинішня ситуація з соціальним житлом в Україні фактично є критичною. Хоча відповідний закон “Про житловий фонд соціального призначення” формально існує, реального соціального житла практично немає.

“Кількість соціального житла по всій Україні — близько тисячі одиниць. Це фактично означає повну відсутність соціального житла”, — говорить вона. Для порівняння, у європейських країнах частка соціального житла зазвичай становить 5–10% усього житлового фонду, а в окремих державах сягає 30%.

Причину такої ситуації Москаленко вбачає у популістичності чинного законодавства. Воно передбачало безкоштовне житло для найбідніших і найвразливіших категорій населення без жодної економічної моделі утримання такого фонду. 

“Житло — це актив. Хтось за нього має платити. А коли житло безкоштовне і надається людям з доходом до п’яти тисяч гривень, жодна громада не буде зацікавлена створювати такий фонд”, — пояснює вона. Щобільше, концентрація виключно найвразливіших категорій  у такому житлі, за її словами, створює ризик соціальної ізоляції та геттоїзації.

Що передбачає нова модель житла?

Нова модель соціального житла, закладена в законі, передбачає платну, але доступну оренду для ширшого кола людей. Йдеться не лише про найбільш вразливі категорії, а й про молодь, працюючих людей, сім’ї, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Орієнтовно вартість соціальної оренди має бути вдвічі нижчою за ринкову. Для тих, хто не зможе оплатити навіть таку оренду, передбачено механізм субсидій.

Для реалізації нової моделі передбачено створення операторів соціального житла — спеціальних компаній, які будуватимуть і управлятимуть таким житлом. Вони можуть бути державними, комунальними або приватними. Бізнес, за словами Москаленко, зацікавлюватимуть через пільги, зокрема безплатну землю та можливі податкові стимули. Водночас ці проєкти матимуть довшу окупність і будуть цікаві насамперед великим гравцям ринку.

“Це не про малий бізнес. Це про компанії, які готові працювати з довгостроковими інвестиціями”, — зазначає вона, додаючи, що важливу роль відіграватимуть і муніципальні компанії, які нині проходять процес корпоратизації.

Підсумовуючи, Аліна Москаленко наголошує: новий закон не дає швидких рішень, але вперше створює цілісну рамку для житлової політики в Україні. 

“Це початок великої реформи. Вона потребує часу, але альтернативи цьому шляху просто немає”, — резюмує вона.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Реформа житлової політики: як новий закон торкнеться ВПО. Пояснюють юристи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

13 січня Верховна Рада України ухвалила закон “Про основні засади житлової політики”. Він скасував радянський Житловий кодекс 1983 року та передбачає перехід до європейської моделі доступу до житла через оренду й соціальні програми.

Які зміни в межах нового закону чекатимуть ВПО, редакції Бахмут IN.UA пояснили провідні юристи з питань адвокації благодійного фонду “Право на захист” — Анастасія Бурау та Юрій Дьякон.

Що передбачає нова модель соціального житла

13 січня 2026 року було ухвалено Закон України “Про основні засади житлової політики”. Наразі він очікує на підпис президента. Загалом закон визначає засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у сфері житлових відносин, містить низку норм щодо соціального житла. Очікується, що їх надалі конкретизують іншими нормативно-правовими актами. 

Відповідно до закону, соціальне житло — це житло, надане людям:

• які потребують соціального захисту;
• які були змушені залишити своє місце проживання з підстав, що загрожують їхньому життю чи здоров’ю або стану житла;
• іншим категоріям осіб, визначеним законом, на підставі договору оренди соціального житла за доступну орендну плату залежно від рівня доходу особи (сім’ї), домогосподарства та з урахуванням пільг, гарантій і субсидій, на які вони мають право відповідно до закону. 

Отримати соціальне житло можна з державного житлового фонду, житлового фонду громади або приватного житлового фонду. Житло з державного або житлового фонду громади надають на підставі рішення органів державної влади або місцевого самоврядування. 

Надання соціального житла в оренду та управління ним будуть здійснювати оператори соціального житла. Згідно з законом, оператор соціального житла – це юридична особа: 

• установчі документи якої визначають набуття соціального житла на праві власності або іншій правовій підставі, управління соціальним житлом, а також надання такого житла в оренду як основну мету її діяльності;
• яка має статус неприбуткової організації (установи);
• інформація про яку внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи. 

Закон також передбачає створення Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи. Вона забезпечуватиме збирання, накопичення, захист, облік, відображення, обробку та надання відомостей про житловий фонд України, а також про людей, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло.

Як надаватимуть соціальне житло в оренду

Соціальне житло надаватимуть за договором оренди. Плата за нього включатиме саме оплату за оренду та житлово-комунальні послуги. Розмір орендної плати залежатиме від рівня доходу та майна людини або сім’ї. Також передбачається, що для оплати оренди соціального житла може надаватися субсидія.

Платежі за оренду соціального житла вноситимуть оператору соціального житла.

“Порядок надання соціального житла, порядок розрахунку плати за соціальне житло і типовий договір оренди соціального житла мають бути затверджені Кабінетом Міністрів України. Тож, наразі, поки закон ще не набрав чинності та відповідні порядки не були затверджені Урядом, ми бачимо лише загальну правову рамку нової системи надання соціального житла, без детальних процедур, вимог та умов, які будуть визначені згодом”, — зазначають юристи.

Чи достатньо обґрунтована заборона приватизації соціального житла?

Таку заборону можна вважати обґрунтованою, оскільки вона дозволить зберегти соціальне житло з державного житлового фонду у власності держави і надавати його в оренду тим, хто дійсно цього потребує. Більше того, положення Закону передбачають, що платежі за оренду соціального житла, які вносяться оператору соціального житла, використовуються ним для досягнення основної мети діяльності — набуття, розпоряджання та управління соціальним житлом, а також надання такого житла в оренду.

Тому допоки житло залишається в державній власності і надається в оренду, воно приноситиме кошти на управління ним, набуття нового соціального житла і, відтак, забезпечення соціальним житлом ще більшої кількості людей, які цього потребують.  

Натомість для набуття житла у власність чи його будівництва можуть бути доступні інші механізми.

Наприклад, відповідно до закону, особи, які можуть скористатися державною підтримкою для реалізації права на житло, інформація про яких внесена до Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, можуть побудувати житло, придбати його у власність або набути в користування за підтримки держави або органу місцевого самоврядування шляхом використання фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва, придбання та оренди житла. До таких механізмів належать: 

• надання пільгового довгострокового кредиту на нове будівництво, реконструкцію або придбання житла у власність з державною підтримкою; 
• сплата частини вартості житла, виплату компенсації за належне для отримання житлового приміщення;
• сплата частини пайового внеску члена житлово-будівельного (житлового) кооперативу, надання пільгового довгострокового кредиту або виплату компенсації частини відсотків за кредитом на сплату такого внеску. 

Крім цього, законодавством можуть встановлюватися інші механізми підтримки будівництва, придбання та оренди житла. 

Які механізми контролю запобігатимуть зловживанням при розподілі соцжитла

Цій меті слугуватиме цифровізація та автоматизація процесів завдяки запровадженню Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи. 

Також запобіганню зловживань мають слугувати контроль за цільовим використанням державного/територіального житлового фонду, його утриманням, експлуатацією та ремонтом з боку уповноважених органів державної влади, місцевого самоврядування або уповноважених ними органів. 

Закон передбачає: 

• контроль за дотриманням вимог житлового законодавства з боку уповноважених центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування;
• громадський контроль за дотриманням вимог житлового законодавства, що здійснюється громадськими об’єднаннями, фізичними та юридичними особами шляхом проведення громадських слухань, обговорень та участі в них, участі у роботі консультативно-дорадчих органів, утворених при органах державної влади та місцевого самоврядування, надання доступу до публічної інформації, подання індивідуальних чи колективних звернень громадян, подання позовів до суду та в інший спосіб, визначений законодавством.

“Якими ж будуть запобіжники на кожному з етапів роботи з соціальним житлом (придбання соціального житла, управління соціальним житлом, надання такого житла в оренду та користування отриманим в оренду житлом щодо), ми очікуємо побачити в інших нормативно-правових актах, які будуть прийматися в межах абсолютно нової правової рамки, створеної законом”, — підсумовують юристи.

Читайте також:

• Дім для ВПО: у Київській області шукають велику родину для заселення в межах проєкту “Хата Поруч”
• Як ВПО на Житомирщині можуть отримати допомогу на ремонт житла: умови
• У Києві діє місце тимчасової підтримки для людей у кризових життєвих обставинах

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!