Родин з дітьми з Соледарської ТГ запрошують заповнити анкету й обрати зручний час для екскурсії. У Хмельницьку планується захід для дітей у музеї цікавої науки за адресою вул. Зарічанська 3/1.
На вибір є дві дати 30 вересня або 7 жовтня. За результатами опитування буде повідомлена точна дата заходу та час.
Надія Мохіна — бахмутянка, яка здійснила свою дитячу мрію і стала бортпровідницею. Її шлях до авіації зайняв роки, а після початку повномасштабної війни вона була змушена починати майже з нуля у Франції — вивчати мову, проходити навчання і знову повертатися у професію. Це історія про дитинство на Донеччині, силу рішень і любов до неба, яка не зникає навіть у найскладніші часи.
Історію бахмутянки читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.
Дитинство між Бахмутом і Лиманщиною
Надія народилася у Бахмуті. Місто, яке називає своїм корінням і основою всього життя, своїм серцем. Частину дитинства вона провела саме тут, а іншу — на Лиманщині, куди їздила до родини.
Любов до авіації у Надії з’явилася ще в школі, коли дівчина захопилася географією / фото надане героїнею
“Я народилась в нашому прекрасному місті Бахмуті. І частина мого дитинства пройшла там, а частина мого дитинства пройшла на Лиманщині. І найкращі спогади дитинства про Донеччину… це дуже сильні емоції, бо одразу йдуть сльози і згадки. Але можу сказати з певністю, що це був дуже приємний досвід мого життя, моє дитинство і життя на Донеччині. І згадки найкращі. Я навчалася в місті Бахмуті, у 24-й школі. Мої батьки працювали у системі освіти”, — пригадує бахмутянка.
Саме 24-та школа для дівчини стала точкою відліку її майбутнього — не лише як освіта, а й як місце, де народилася мрія працювати в авіації.
Як з’явилася мрія про авіацію
24 школа в Бахмуті, (до початку російського вторгнення) / фото Бахмут IN.UA, архівне
У родині Надії не було людей, пов’язаних з авіацією, каже дівчина. Проте була інша важлива річ — любов до географії та світу, яку, зокрема, дівчинці привила вчителька географії.
“Я займалася географією дуже серйозно, коли навчалася в 24-й школі. Брала участь в олімпіадах, займалася в МАН (ред Мала академія наук). Я робила всі зусилля для того, щоб моя майбутня діяльність була пов’язана з нашою великою планетою Земля, з різноманітними людьми, країнами. І так склалося, що я до цього дійшла, але це трапилось пізніше. Тож, відповідь на питання, чому саме авіація — це саме ті роки в школі, і я вдячна вчительці географії, яка мене наставляла”, — каже героїня.
Рішення стати стюардесою до бахмутянки прийшло не одразу. Вперше ця думка з’явилася у 19 років — у Борисполі.
“Я пам’ятаю цей день, коли мені було 19 років, я переїхала жити в Київ. І дуже часто їздила додому автобусом, який заїжджав в аеропорт Бориспіль. Там я бачила бортпровідників, і саме тоді в мене виникла думка, що я хочу себе бачити серед них. Але щоб дійти до цього, треба було пройти певний шлях, тривалістю у майже 9 років”, — ділиться бахмутянка.
Перший політ
Свій перший досвід у небі Надія пам’ятає дуже чітко — це були стажувальні рейси, навчання і величезне відчуття щастя. Це сталося у 2016 році, в аеропорту Бориспіль, місці, яке стало частиною її нового життя.
“Перших 6 рейсів я виконувала як стажерка. Зі мною був інструктор. Нас вводили в курс справ, розповідали, як правильно виконувати процедури. Це був практичний етап навчання, після якого ми отримували допуск до польотів. І я пам’ятаю це відчуття, тому що я була дуже щаслива — здійснилась моя мрія, до якої я йшла з 16 років. Я впевнена, що той день — це про те, що мені вдалося досягти того, до чого я йшла все життя”, — згадує бахмутянка.
Авіація як спосіб життя
Бахмутянка на своїй роботі / фото надане героїнею
Для Надії робота бортпровідниці — це не лише професія, а стиль життя і внутрішнє відчуття свободи.
“Я люблю свою роботу за те, що вона дає певний рівень свободи, особливо на борту літака. Авіацію можна порівнювати з фігурним катанням: ми маємо свої процедури, стандарти, яким слідуємо, але це дає відчуття свободи. Сьогодні я в Баку, вчора була в Парижі, завтра лечу в Берлін. Завдяки цьому відчуттю неба я дуже закохана в свою професію. Знаєте, як кажуть, крилатим грунту не треба”.
Війна, Франція і новий початок
24 лютого 2022 року Надія зустріла у Франції — під час рейсу. Після цього життя кардинально змінилося.
“У 2022 році, коли наше місто і моя родина опинилися в центрі дуже сильних подій, мені потрібно було прийняти рішення — залишаюся я в професії чи ні. Я знаходилася на території Франції, коли почалося повномасштабне вторгнення. Моя родина виїжджала з міста. І я, без знання французької мови, прийняла рішення, що буду залишатися в професії і поновлювати своє свідоцтво бортпровідника”, — згадує співрозмовниця.
Це означало новий виклик — навчання французькою мовою, хоча у дівчини був базовий рівень, але вона не могла говорити вільно:
“Навчання тривало шість місяців французькою мовою. Я прийняла рішення навчатися з тим рівнем, який у мене був. Я навчалася кожен день, зробила, мабуть, найтитанічніші зусилля у своєму житті, щоб завершити це навчання. І після цього я повернулася на борт літаків вже як діючий бортпровідник на території Франції”.
Попри складні обставини, у Франції Надія відчула підтримку. Вона додає, що зі сторони французів відношення до українців з 2022 року не змінилося. Вони допомагали і робили все можливе, щоб допомогти людям, які опинилися на території Франції, адаптуватися. Сьогодні Надія продовжує літати — вже в іншій країні, але з тим самим відчуттям любові до неба. Тим, хто також хоче пов’язати своє життя з авіацією, бахмутянка дає найважливішу пораду, постійно навчатися та вдосконалюватися.
Примітка. Бахмутянка Надія Мохіна стала тією українкою, яка повідомила про використання символіки “Артемсолі” росіянами в Парижі. Її застосувала російська художниця для промоції своєї виставки. Дівчина зізнається, що не очікувала такого широкого розголосу: пост побачила велика кількість українців, які активно підтримали її. Згодом центр, де планували проводити виставку, видалив анонс, а культурний заклад прибрав афішу. Бахмутянка каже, важливо не залишатися осторонь та реагувати на події, коли росіяни намагаються привласнити собі символи України.
На Донеччині визначили 37 об’єктів критичної інфраструктури, щоб забезпечити їх захистом від атак. Це необхідно для підготовки до наступної зими. Уряд виділив кошти на першочергові роботи.
Про це стало відомо з повідомлення на Урядовому порталі.
Захист інфраструктури на Донеччині
На засіданні урядового Координаційного центру представили план стійкості регіонів. Він передбачає захист від атак 660 об’єктів у Харківській, Полтавській та Донецькій областях. Ці роботи необхідні для підготовки до наступної зими.
Кожен регіон має затверджений план із визначеними пріоритетами: захист об’єктів критичної інфраструктури, розвиток розподіленої генерації, забезпечення безперебійного теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Уряд виділив кошти на першочергові роботи із захисту великих енергетичних об’єктів, підстанцій, трансформаторів, газорозподільних станцій та інфраструктури Укрзалізниці.
План стійкості Донецької області передбачає захист 37 об’єктів критичної інфраструктури та введення додаткової розподіленої генерації. Для резервного живлення об’єктів тепло-, водопостачання і водовідведення планується залучити 87 одиниць обладнання. Загальна потреба у фінансуванні цього плану становить 1,989 мільярдів гривень.
За вчасне виконання плану відповідатимуть голови області та громад, а також оператори об’єктів критичної інфраструктури.
Соледарська міська територіальна громада затвердила програму підтримки місцевих мешканців, які захищають Україну. Вона спрямована на підвищення ефективності функціонування системи соціальної допомоги. Про це повідомляє Соледарська […]
Тетяна Кваша родом із міста Соледар. Не зважаючи на свій юний вік, вона вже встигла відкрити власний бізнес, який знищили росіяни, та стати активною громадською […]
Наталя Тищук родом з Єнакієво, в дитячі роки разом з батьками вона мешкала в селі Різниківка Бахмутського району. До міста їздила часто, каже співрозмовниця, адже […]
Благодійний фонд «Соляна фортеця» запрошує дітей із Соледарської громади взяти участь у заходах в рамках проєкту «Salty — талісман Соледара». Малечі пропонують створити вислови до […]
Фотохудожник Олександр Пархоменко та пресофіцерка 93-ї Окремої механізованої бригади Ірина Рибакова представили свої роботи мешканцям регіону сьогодні, 19 квітня.
