Соцопитування та дослідження — важливий інструмент для впливу на суспільство та вивчення думки громадськості. Водночас вони можуть стати знаряддям для створення гучних інфоприводів, ажіотажу навколо вигідної теми та впливу на громадську думку у потрібному векторі. У рамках проєкту з підвищення медіаграмотності команда “Бахмут IN.UA” розповідає як розібратися, що результатами досліджень маніпулюють.

Що таке соціологічні дослідження?

Соціологічні дослідження — це, грубо кажучи, збір даних, розроблений за науковими методами. Якщо коротко, то вони мають три основні мети:

• виявити соціальні проблеми та знайти шляхи їх вирішення;
• зрозуміти соціальні процеси та їхні зміни;
• вивчити соціальні структури та відносини у суспільстві.

Дослідження можуть бути як кількісними, так і якісними. Перші відповідають за цифровий збір даних та аналіз статистики (опитування, перепис населення тощо). Другі — збирають детальні описи та спостереження (фокус-групи, інтерв’ю і так далі).

Що таке соціологічні опитування?

Соцопитування є одним з методів соціологічних досліджень. Респондентів опитують за кількома типами:

• опитування думки громадськості (дослідження думок, переконань населення тощо);
• демографічні опитування (інформація про вік, стать, освіту, зайнятість);
• опитування, пов’язані із поведінковими звичками (медичні звички, споживчі, голосування);
• письмове анкетування.

Соціологічні дослідження та російська пропаганда

Російська та проросійська пропаганди особливо яскраво використовують тему соціологічних досліджень задля популяризації вигідних їй наративів. До прикладу, під час так званих виборів президента рф у 2024 році заголовки російських ЗМІ та Телеграм-каналів рясніли інформацією про безпрецедентний рівень підтримки путіна на “нових територіях”: мовляв, 92,83% проголосували за нього, а явка складала 85,02%. Звідки бралися ці цифри, звісно ж, пропаганда не пояснювала.

14 грудня 2023 року російський Телеграм-канал Zanoza опублікував “новину”. Виявляється, 75% українців слідкували за прямою лінією путіна за допомогою VPN. Автор робить посилання на дослідницький інститут Gallup — мовляв, це їхня інформація. Зайшовши на офіційний сайт Ґеллапа та ввівши прізвище так званого президента рф у пошуковий рядок, бачимо: за 2023 рік згадка “putin” фігурує у 7 статтях, і жодна з них не присвячена вивченню того, хто дивився “прямую лінію”. На додаток, у грудні в принципі не було публікацій, присвячених “президентові” росії.

Також, прикриваючись даними “соціології”, пропагатори вже давно ширять мережею маніпулятивну ідею “Захід втомився допомагати Україні”. Так, у жовтні 2022 року на французському телебаченні йшла програма “Touche pas à mon poste!” (“Не чіпайте мій телевізор!” — пер.), в якій обговорювалася тематика війни в Україні. Під час цієї трансляції у Твіттері телеканалу провели опитування: чи варто Франції продовжувати озброювати Україну? Більшість проголосувала за варіант “ні”. Але відкрите голосування у соцмережах не дорівнює соціологічному опитуванню, а результати, зібрані за 20 хвилин ефірного часу, не є репрезентативними — голосувати в Інтернет-опитуванні у соцмережі може хто завгодно.

Цей ефір зіграв на руку російській пропаганді, адже у мережі тоді розповсюдили зраду про те, що французи проти допомоги нашій країні.

Натомість у тому ж жовтні 2022 року згідно з результатами офіційних соціологічних досліджень, 60% респондентів відповіли схвально на питання “Європейські країни також вирішили постачати зброю до України, щоб допомогти їй захиститися від російського вторгнення. Ви особисто схвалюєте чи не схвалюєте поставки зброї в Україну європейськими країнами?” Дослідження проводилися серед дорослого населення Франції із вибіркою 1008 людей. Репрезентативність соціологи забезпечували методом квоти (стать, вік, професія респондента), стратифікації за регіонами та категорій агломерації.

Як можуть маніпулювати соціологічними даними?

Маніпуляції соцопитуваннями частіше за все мають на меті вплинути на громадську думку, підкріпити чиюсь політичну позицію або створити хибне враження про підтримку певних ідей та наративів. Ось кілька методів, які використовують маніпулятори соціальних опитувань:

Вибірка респондентів:

• систематична упередженість: опитування може бути спрямоване на певну групу людей, яка не представляє загальної картини. Наприклад, опитування, що проводиться тільки серед мешканців великого міста, може не враховувати думку людей із менших населених пунктів;
• селективне включення: вибірка може навмисно включати або виключати певні демографічні групи, щоб отримати бажаний результат.

Формулювання питань:

• упереджені питання: формулювання питань таким чином, аби підштовхнути респондентів до певної відповіді. Наприклад, питання «Чи підтримуєте ви жорсткі заходи проти злочинців, щоб захистити наших дітей?» може мати більшу підтримку, ніж нейтральне «Чи підтримуєте ви жорсткі заходи проти злочинців?»;
• складні питання: використання складної мови або технічних термінів, які респонденти можуть не зрозуміти. І це може вплинути на їх відповіді.

Контекст питань:

• порядок питань: порядок, у якому ставляться питання, може вплинути на відповіді. Наприклад, питання про економічну ситуацію перед питанням про задоволеність роботою уряду може вплинути на оцінку останнього;
• попередні питання: питання, які ставляться перед основним питанням, можуть створити певний настрій або асоціації.

Інтерпретація результатів:

• вибіркова публікація: тобто оприлюднення лише тих результатів, які відповідають інтересам замовника опитування;
• хибні висновки: використання некоректних або перебільшених інтерпретацій даних. Наприклад, якщо 30% респондентів підтримують певну політику, це може бути представлено як “значна частина населення підтримує…”

Методи збору даних:

• телефонні опитування: можуть бути схильні до упереджень, оскільки певні групи населення (наприклад, молодь) можуть рідше відповідати на телефонні дзвінки;
• Інтернет-опитування: можуть не включати людей, які не мають доступу до Інтернету або не звикли користуватися ним.

Соціологічні дослідження: кому в Україні можна довіряти?

На початок 2024 року, згідно з даними Соціологічної асоціації України, у нас акредитовано 11 соціологічних компаній:

• Громадська організація “Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка”;
• Соціологічний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна;
• Східноукраїнський Фонд соціальних досліджень;
• Київський міжнародний інститут соціології (КМІС);
• Дослідницька компанія “ГфК Юкрейн” (GfK Ukraine);
• Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (Центр Разумкова);
• ТОВ “Kantar TNS Ukraine” (Компанія ТОВ “Тейлор Нельсон Софрез Україна”, TNS в Україні);
• “Центр соціальних та маркетингових досліджень SOCIS”;
• Соціологічна група “Рейтинг”;
• Дослідницька агенція “Fama”;
• Громадська організація “Центр “Соціальний моніторинг”.

Якщо тематика соціологічних досліджень здається вам складною, надаємо список надійних джерел інформації — “білий” список від Інституту масової інформації. До речі, наше медіа “Бахмут IN.UA” також є у списку регіональних якісних медіа. Ці медіа публікують перевірену інформацію. Якщо ж журналісти зі списку цих видань припустилися помилки, вони не виправляють її “по-тихому” в адміністративній панелі, а відкрито заявляють про це.

Читайте також:

• “Світло, камера, пропаганда!”: які фільми показує росія про війну в Україні
• Маніпуляція: Дмитро Кулеба заявив про можливість перемовини з росією через посередників
• “Фотожаби” вже давно не жарти: як відрізнити фейкове фото від справжнього

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Пропагандисти поширюють інформацію, що американське мілітарне  медіа Army Times нібито хвалить Україну за те, що вона, мовляв, стала постачальником органів та біоресурсів. За їхніми твердженнями, якість українських біологічних матеріалів начебто вища, ніж з Афганістану та Іраку.

Однак, це фейк. Army Times не публікувало жодного матеріалу із такою заявою.

Army Times: фейк від рф

Army Times — це американське онлайн-видання, що висвітлює актуальні новини та важливі питання для військової спільноти країни. Видання охоплює теми фінансів, медичної допомоги, діяльності гвардії та резерву, освіти та інші сфери. ArmyTimes також публікує ексклюзивні відеоматеріали та фотографії, а його соціальні мережі обслуговують військовослужбовців, їхні родини та ветеранів.

Уперше фейк опублікували 21 жовтня Telegram-каналом «запрещённая украина». Наратив нібито авторства Army Times м поширюють виключно прокремлівські Telegram-канали та акаунти у соцмережах Х (ред. — колишній Twitter). На офіційному сайті медіа, сторінці у X, Facebook не публікували такого відео. Як й інших матеріалів, щоб містив текст з сюжету.

Всі дописи до 21 жовтня, у яких згадувалось слово “органи” (англ. organs) жодним чином не стосувались України. А за ключовим словом “Ukraine” існують статті переважно про військову допомогу Америки, заяви Пентагону щодо України та інші теми, що пов’язані з війною. Жодної згадки на тему трансплантації та пересадки органів в контексті України не було.

Скриншот з операційної палати, що міститься у дописі пропагандистів, взято із відеосюжету телеканалу 2+2 про рекордну кількість трансплантацій за ніч українськими хірургами — шість пересадок органів. За інформацією у відео, оперували майже одночасно в чотирьох клініках Запоріжжя та Києва. Серед них уперше в столичній лікарні “Феофанія”. Там пацієнтові пересадили печінку. А в столичному Інституті серця 52-річному чоловікові одночасно пересадили два органи: серце і нирку. У відеосюжеті немає жодного слова про постачання біологічних матеріалів українців до США.

Трансплантація органів та російська пропаганда

Пропагандисти вже неодноразово звинувачують Україну у нібито продажі органів. Раніше ми вже спростовували подібний фейк про трансплантацію біологічних матеріалів українських військових за кордон. Фейк про «чорних трансплантологів» набув значного поширення в Україні саме в той період, коли проводили реформу системи трансплантації. Цей фейк був частиною ширшої кампанії, спрямованої на дискредитацію змін у сфері охорони здоров’я. Російська пропаганда активно підтримувала та розкручувала такі наративи, оскільки медичні реформи порушували інтереси проросійських сил, пов’язаних із корупційними схемами у медичному секторі. Вигідно було створити атмосферу недовіри та страху, підсилюючи стереотипи й маніпулюючи суспільною думкою. Окрім цього, пропаганда намагалася посіяти недовіру до української системи охорони здоров’я загалом, зображаючи її як «розсадник» для чорного ринку органів. Це типова маніпуляція, яка намагається зіграти на емоціях та посіяти страх. 

Щоб не потрапити в пастку таких фейків, важливо не тільки перевіряти джерела інформації, а й розвивати критичне мислення, адже пропаганда розраховує на те, що люди повірять без роздумів. Ставити питання і розбиратися в темі глибше — це найкращий спосіб захиститися від брехні та маніпуляцій.

Читайте також:

• Мобільні крематорії для спалення тіл, бізнес органів та “справжні” власники території України: комбо-фейк від пропагандистів
• МАНІПУЛЯЦІЯ: “Щоб не розвинулась залежність”: Міністерка соцполітики про виплати українцям
• Фейк: в українській лікарні розмістили банер із закликом до наркозалежних та людей з інвалідністю вступати до ЗСУ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Новинні Telegram канали, засоби масової інформації та блогери, виробляючи тонни контенту, щоденно борються за увагу аудиторії. Не всі з них роблять це екологічно, вдаючись до такого явища як клікбейт. Що це таке, навіщо він використовується та чим шкодить — читайте в матеріалі “Бахмут IN.UA”.

Клікбейт — це…

Клікбейтні заголовки побудовані на психологічних прийомах: використання емоційних тригерів, цікавість, страх пропустити щось важливе та бути не в курсі. Його головне завдання — привернути увагу та змусити людей клікнути на покликання. І так — ця тактика працює. Настільки працює, що один з прикладів старезного клікбейту вже став мемом, розповсюдженим у російськомовному сегменті Інтернету: “щоб вилікувати цю хворобу, достатньо взяти звичайний радянський…”

Клікбейт у ЗМІ

Попри те, що Кодекс етики українського журналіста стверджує: “редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо, не повинна фальсифікувати зміст”, не всі засоби масової інформації дотримуються цього.

Яскрава клікбейтна обкладинка та гучна назва відео, частіше за все, ведуть до звичайних новинних сюжетів, які не містять у собі сенсаційної інформації. Таких прикладів у YouTube щоденно публікується сотнями, і всі вони скроєні за єдиним шаблоном.

Візьмемо до прикладу сюжет “24 каналу” від 26 жовтня 2024 року із кричущою назвою “😱СКАНДАЛ в ООН. Кислиця поставив Гутерреша НА МІСЦЕ! Жорстко РОЗНІС генсека цією ЗАЯВОЮ”. Які очікування можуть виникнути у потенційного глядача цього ролику? Як мінімум, відеодоказ того, що постпред України при ООН Сергій Кислиця кричить на генерального секретаря організації Гутерреша, і між ними дійсно виникає скандал. Що отримав глядач? Ведучу, що 10 хвилин у доволі монотонній манері пояснює як Сергій Кислиця у соцмережі Х (колишній Twitter) відреагував на візит Гутерреша до росії у рамках БРІКС. Тим часом відео отримало майже 300 тисяч переглядів.

Чим шкодить такий підхід медіа до висвітлення інформації? По-перше, він зменшує довіру до засобів масової інформації. Людина, не отримавши того, що її зачепило, розчаровується, запам’ятовує саму ідею того, що її “намахали” ЗМІ (не завжди запам’ятавши саме назву медіа) і втрачає довіру.

По-друге, подібні заголовки та обкладинки до відео — це дезінформація, і такий спосіб просування відеороликів заборонений Google. Глядачі не дивляться кожне відео з власних рекомендацій YouTube, але, гортаючи сторінку, візуально запам’ятовують інформацію. Думаємо, що кожна людина мала діалог на кшталт:

— Я бачив інформацію, що у росії скоро закінчаться гроші на війну?

— Ого, а кинь мені посилання.

— Ой, я не пам’ятаю де це бачив, десь писали.

Саме клікбейтні заголовки можуть бути причиною такого діалогу, а подібні дії деяких ЗМІ знижують рівень медіаграмотності населення.

Чому клікбейт — проблема

Якщо підсумувати, зловживання клікбейтними заголовками у довгостроковій перспективі може стати проблемою. Наведемо кілька причин, чому:

• розчарування і втрата часу. Люди нажимають на клікбейт, очікуючи отримати цікаву або важливу інформацію, але часто зміст не відповідає заголовку або є поверхневим. Це розчаровує і створює відчуття марно витраченого часу;
• поширення дезінформації. Деякі клікбейт заголовки перебільшують або навіть спотворюють факти, щоб привернути увагу. Це може вводити людей в оману, створювати неправильне враження про події або підкріплювати міфи й стереотипи;
• маніпуляція емоціями. Клікбейт активно експлуатує наші емоції, такі як страх щось пропустити, тривогу чи здивування. Це може викликати стрес або тривогу, особливо коли мова йде про теми, пов’язані з важливими темами (наприклад, війною, здоров’ям чи безпекою).
• зниження якості контенту. Коли сайти більше орієнтуються на кількість кліків, а не на якість інформації, страждає сам контент. Це призводить до того, що журналісти і автори надають перевагу поверхневим або сенсаційним матеріалам замість глибоких і добре досліджених статей;
• втрата довіри до медіа. Постійні клікбейти знижують довіру до сайтів і медіа, які їх використовують. Коли люди часто бачать клікбейт, вони починають сумніватися в об’єктивності та надійності таких ресурсів.

Через це клікбейт не просто дратує, але й негативно впливає на інформаційне середовище, ускладнюючи пошук правдивої та корисної інформації.

Як відрізнити клікбейт від корисного контенту

• занадто емоційний заголовок. Клікбейт часто використовує емоційно забарвлені слова, такі як “шокуюче”, “ви не повірите”, “сенсація” тощо. Якщо заголовок обіцяє щось неймовірне або намагається вас здивувати, це вже сигнал бути обережним;
• невизначеність і інтрига. Клікбейт заголовки часто навмисно розмиті або нечіткі. Наприклад, “Цей простий трюк змінить ваше життя!” або “Ось що сталося далі…”. Якщо немає конкретики, то це — типова ознака клікбейту;
• обіцянка “секретної інформації”. Якщо заголовок обіцяє “секретні факти” або “приховану правду”, це також майже на 100% “байт” на перегляди;
• розбіжність заголовка і змісту. Тут все наче просто: сама інформація не відповідає заголовку? Ви попалися на “замануху”.

Українська медійна громадська організація Інститут масової інформації у вересні 2024 року провела аналіз професійних стандартів онлайн-медіа. В моніторинговий період клікбейту було менше у ЗМІ, які аналізували представники ІМІ. Спеціалісти зазначили, що видання “Суспільне” “ефективно уникає клікбейту та емоційно забарвлених заголовків, демонструючи фокус на достовірності та відповідальності”.

Критичне мислення та обережність допоможуть вам уникати клікбейту та вибирати дійсно цінний контент. Окрім цього, радимо вам “білий” список медіа від Інституту масової інформації. До речі, наше медіа “Бахмут IN.UA” також є у списку регіональних якісних медіа. Журналісти цих майданчиків не роблять новини із гучними заголовками, які не відповідають дійсності. Тому радимо вам читати перевірені новини на сторінках цих ресурсів, які мають всі зручні способи комунікації з аудиторією.

Читайте також:

• Що не так із Telegram та чи має він альтернативи
• Цифрові медіаманіпуляції. Як обманюють за допомогою штучного інтелекту
• Ми всі із цим стикалися. Що таке “астротурфінг”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!