28 січня у Києві відбувся фестиваль-конкурс “Чубинський Fest”, у якому взяв участь 11-річний бахмутянин Захар Пшонка, учень бахмутської Мистецької Школи. Хлопчик посів перше місце в престижному конкурсі.

Як Захару вдалося підготуватися до заходу, як пройшов його виступ — редакція поспілкувалася з мамою Захара, пані Вікторією, а також розпитала його наставницю Ольгу Богданову.

Чубинський Fest

У неділю 28 січня, в столиці відбувся “Чубинський Fest”, у межах міжнародного двотурового фестиваля-конкурсу учнівської, студентської творчої молоді та дорослих виконавців “Соняшник”. У конкурсі змагалися десятки дітей з різних міст, але перше місце посів 11-річний Захар Пшонка з Бахмута, учень бахмутської Мистецької Школи. Викладачем хлопчика є відома педагогиня Ольга Богданова.

За словами пані Ольги, учень наполегливо займався естрадним співом з 1 вересня 2023 року під її наставництвом, а безпосередньо в неділю 28 січня ще прийшов на урок перед самим виступом. Ця велика сцена для Захара вже не перша, адже хлопчик змалку цікавиться музикою та виступає на заходах. Для участі в конкурсі Захар разом з вчителькою обрали пісню українського композитора Віктора Николишина під назвою “Казковий Уікенд”.

До повномасштабної війни талановиті діти з Бахмута постійно брали участь в “Чубинський Fest”, каже викладачка. На цьому заході є 8 членів журі, які здатні професійно оцінити навички дитини. Естрадний спів Захара та його впевненість на сцені отримали перше місце. Ольга Богданова додає, що завжди приємно чути про перемоги та здобутки бахмутських школярів.

Розвиток творчої дитини

Маленький Захар в Бахмуті опанував академічний вокал, також займався танцями у місцевому ДК, зауважує мама хлопчика Вікторія Пшонка.

Мама Захара розказує, що син почав цікавитися музикою ще з дитячого садочку, а батьки вирішили допомогти дитині займатися улюбленою справою. Навіть в евакуації Захар не припиняє займатися, наприклад, танцювальні рухи, які потрібні для виступів — хлопчик вивчає онлайн з Ольгою Богдановою.

Вікторія Пшонка пояснює, що син дуже вмотивований, він щиро захоплюється музикою, має чіткий розклад навчання, аби вдосконалювати свої навички. Своєю чергою, батьки підтримують сина та вірять в нього. Вчителька Ольга Богданова свого учня описує, як талановиту дитину, яка за останній час має значний прогрес.

Читайте також:

• Вчителька з Бахмута Ольга Богданова розповіла про навчання дітей вокалу в евакуації
• Лемки на Донеччині: як відроджувались українські традиції
• Що знають українці про Бахмут: опитування жителів Києва

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні?

“Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами військового досвіду, розповідає, що думають військові про мобілізацію, спілкування російською, відповідальність й очікування від цивільних.

Про мобілізацію

Мобілізація для військових – безпосередня реальність, пов’язана з обов’язком і відповідальністю перед державою. Тоді як для багатьох цивільних ця тема табуйована. 

“Є наша історія з людьми, які бояться війська і не готуються психологічно, фізично, тактично. Шукають собі ворога у вигляді ТЦК, корупції, Зеленського. Шукають виправдання себе.  Я називаю це кволістю душі. Коли ти шукаєш собі виправдання, шукаєш ворога чи причину, чому ти кращий за інших і чому у війську не маєш бути“, – говорить Христина Кудрява, майор, офіцерка Національної гвардії України. 

“Ми йшли на війну, щоб наші знайомі не відчули, що таке війна. А потім офігіли від того, що вони її дійсно не відчули“, – каже Катерина “ООН” Галушка. 

“У деяких людей в голові відбулась якась дурня – типу, військові хай воюють. А військові – це хто? Це колишні цивільні. Хтось в 2014 році прийшов на війну, хтось в 2022. Чим ці люди більш військові, ніж ви військові?”, – вважає Валерія “Нава” Суботіна.

Про зросійщення

“Зараз багато людей, які раніше перейшли на українську, знову повернулися до російської. Тому що моди і хайпу недостатньо. Потрібно, щоб ти всередині зрозумів, чого ти зросійщений. 

Якщо твоя мама з тобою говорила російською мовою, це не значить, що ця мова тобі рідна. Тому що до твоєї прабабусі прийшли кацапи і розкуркулили її. І сказали, що ти, якщо не будеш “разгаваривать по-русски”, нічого в цьому житті не досягнеш. Або потрапиш в заслання. І людина, яка живе в страху, що її можуть вбити або ж навіть гірше – зробити боляче її близьким, буде виховувати наступне покоління так, щоб їм було трошки легше“, – пояснює Христина Кудрява.

Про відповідальність

“Я не розумів, чому я у своєму молодому віці повинен жертвувати найкращими роками, а інші ні? У мене була претензія до інших людей: чому вони не пішли на фронт добровольцями, як це зробив я? Мені не було навіть з ким поділитися цими думками. Вдома я міг спілкуватися з мамою, з батьком, але мені здавалося, що ніхто мене не розуміє”, – говорить Ігор Шолтис, ветеран АТО, учасник Революції Гідності, військовослужбовець підрозділу “Нахтіґаль”.

“Я не звертаю увагу на дрібниці. Є люди, які кажуть, що треба йти кричати “ааа, вони крадуть” під Верховну Раду. Але це нічого дасть. Ти бачиш проблему і маєш шукати шляхи її ефективного вирішення, спосіб покращити ситуацію. Без “а я не можу, а я не вплину””, – переконаний Віктор “Лелека” Лахно, військовослужбовець ЗСУ, колишній військовополонений.  

“Люди почали забувати. Хтось виїхав, бо вважає, що це більше не його/її обов’язок. Але дуже боляче спостерігати за тими молодими хлопцями і дівчатами, які не прожили життя. Хтось загинув, хтось втратив здоров’я, хтось отримав інвалідність на все життя. І цього здоров’я не повернеш. Не може бути так, що військові максимально “завантажені” у війну, а цивільні мають можливість від неї відгородитися. Так не може бути. Всі мають бути дотичні до армії“, – говорить Оксана, бойова медикиня Центру спеціального призначення НГУ “Омега”, з позивним “Оксі”.

І додає, що для допомоги фронту необов’язково йти в армію. Кожен може робити свою справу і мати якийсь маленький дотик до війни.

Читайте також:

• Війська рф сформували виступ у бік міста Торецьк: карта станом на 3 жовтня
• Військовий розповів, які населені пункти можуть бути наступними цілями росіян після Вугледара
• У двох громадах Донеччини посилили комендантську годину: перелік сіл та міст

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він відкрив власну справу з виготовлення сумок, рюкзаків і шоперів.

Історію бахмутянина Вадима Глущенка розповідає Бахмут IN.UA у своєму відеорепортажі.

Відкриття власної справи

Для Вадима Глущенка війна почалась у 2014 році. Бахмутянин покинув рідне місто понад 10 років тому. Евакуювався з сім’єю спершу в Чорногорію, де прожив чотири роки та встиг запустити свою справу: родина займалася клінінгом, чисткою поверхонь та трансфером товарів.

Згодом чоловік повернувся в Україну і почав працювати тут. Сьогодні він засновник Urban Wind у Хмельницькому. Разом з сім’єю Вадим закупив кілька швейних машинок та іншого обладнання і почав виготовляти сумки, рюкзаки, шопери. Частково витрати на обладнання покрив грант.

У планах і надалі розвивати потужності та вийти на європейський ринок.

У рідний Бахмут Вадим мріяв повернутися завжди. Ще до повномасштабного вторгнення були думки розвинути виробництво та повернутись у місто. Проте з’являлось чимало викликів: приміщення для виробництва, персонал, який потрібно навчати, житло та й повномасштабна війна, яка унеможливила остаточне повернення.

Детальніше історію підприємця з Бахмута дізнавайтеся в нашому репортажі за посиланням.

Примітка. Серед тих, хто перегляне відео та залишить коментар від 5 слів, ми з Urban Wind розіграємо розкладну сумку-шопер з написом “Заспокой своє серце”. Очікуйте на результати наступної п’ятниці.

Читайте також:

• “Виїжджав з батьком та 30-кілограмовою собакою”: лікар з Бахмута Сергій Старусєв розповів про роботу під обстрілами та нове життя в Києві
• Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)
• “Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!