У квітні Міністерство молоді та спорту заборонило національним збірним України брати участь у міжнародних змаганнях, де виступатимуть спортсмени з російської федерації та Республіки білорусь. Відповідний наказ від 12 квітня 2023 року № 2031 оприлюднений на офіційному сайті відомства. Згідно з документом, рішення стосується всіх представників офіційних делегацій національних збірних команд України з олімпійських, неолімпійських та паралімпійських видів спорту. У разі виявлення фактів порушення наказу, Мінмолодьспорт розглядатиме питання про позбавлення спортивної федерації статусу національної.

Редакція Бахмут IN.UA поцікавилася у спортсменів та тренерів із Бахмута, що вони думають про участь росіян на міжнародних змаганнях і стартах. Атлети також прокоментували своє ставлення до рішення Мінмолодьспорту.

Позиція спортсменів

Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики, «бронзова» призерка Олімпійських ігор-2012, переможниця Чемпіонату Європи 2012 року, «бронзова» призерка командного Чемпіонату Європи 2015 року, фіналістка Олімпійських ігор-2016, переможниця II Європейських ігор 2019 року у командних легкоатлетичних змаганнях, учасниця Олімпійських ігор-2020 Аліна Логвиненко.

Відома українська легкоатлетка Аліна Логвиненко народилася в Бахмуті. Професійна спортсменка спеціалізується по бігу на коротких дистанціях. Багаторазова чемпіонка успішно представляє Донеччину на міжнародному рівні.

Аліна Логвиненко розповідає, що в її колі оточення є люди, які не згодні з позицією Міністерство молоді та спорту й вважають рішення про заборону виступати із російськими спортсменами — несправедливим по відношення до українського спорту.

Бахмутянка наголошує, якщо спортсмен вже опинився на одній сцені з росіянином — то не потрібно відступати. Натомість є потреба боротися за спортивними правилами й показати себе сильним суперником.

Водночас вона переконана, що не потрібно давати росіянам шанс змагатися на міжнародній арені.

«Дозволяти їм виступати — це маніпуляція, адже спорт зараз — це інструмент впливу. Потрібно боротися, щоб росіян та білорусів не допускали до змагань. Коли йдеться про війну — не може бути так, що хтось поза політикою. Я, наприклад, не політик, як і моя родина, але всі вони втратили житло, роботу від війни. Зараз немає чогось поза політикою», — вважає спортсменка.

Аліна Логвиненко. Фото: Фейсбук

Майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики, представниця Школи вищої спортивної майстерності регіону Вікторія Ткачук.

«Я вважаю, що російських атлетів та всіх спортсменів з росії потрібно не допускати на міжнародні змагання. У такий спосіб застосовувати до них спортивні санкції. Ми не маємо толерантно ставитися до атлетів, навіть якщо вони особисто не причетні до певного якогось вчинку російської армії чи російських політиків і так далі. Це має бути такого роду санкція, яка, можливо, їх спонукатиме до того, щоб краще думали, де вони живуть, яку вони країну представляють, коли росія робить таке жахіття з Україною», — переконана бігунка Вікторія Ткачук.

Вікторія Ткачук. Фото: Фейсбук

Позиція тренерів

Заслужений тренер України, тренер-викладач Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи №1 (КДЮСШ №1) Бахмутської міської ради, голова Федерації сумо Донецької області Олег Рева.

Моя думка та наших спортсменів однозначна — не допускати росіян до змагань ні під яким прапором і статусом.

Голова Федерації сумо Донецької області Олег Рева. Фото: Фейсбук

Нерівні умови

У той момент, коли росіяни тренуються і готуються до змагань, ми бігаємо в бомбосховища під час повітряної тривоги. Навіть якщо є можливість тренуватися не у своїх залах, тому що наші зали залишилися на тій території, де вже немає ніяких тренувань, то ми все одно в програшному варіанті. І як на таких умовах приїжджати та виступати з ними нарівні — я не розумію.

Поки що у тих видах спорту, де ми беремо участь: у пляжній боротьбі та сумо, росіян не допускають. Тому ми можемо планувати міжнародні старти без їхньої участі, і ми ніяк не страждаємо, як в інших видах спорту. Наприклад, у дзюдо чи самбо росіяни беруть участь. Міжнародні федерації прийняли таку постанову, що допускає росіян під нейтральним прапором або якщо скажуть, що вони «проти війни».

Насправді ми перебуваємо в нерівних умовах, навіть якщо спортсмени з росії не підтримують воєнних дій. Вони живуть і в тому ж спортивному режимі продовжують тренуватись як і раніше. А у наших спортсменів у будь-якому випадку життя змінилося. Взимку ми без світла тренувалися та без тепла у деяких залах. Та й зараз ситуація не завжди стабільна. Приходиш у зал і починається тривога: із залів доводиться йти та шукати укриття поряд. Тож умови у нас нерівні. Які ще можуть бути стосовно цього думки?

Донеччина втратила покоління атлетів

Щодо кількісного складу: близько 70% Донецької збірної було втрачено за цей час. Особливо молоде, підростаюче покоління, багато хто виїхав з батьками. У мене спортсмени у всій Європі. Багато хто перестав тренуватися. Є, звісно, ті, хто продовжує тренуватися у Німеччині, у Польщі. Дехто намагається приїхати на змагання до України, але з цим теж великі складнощі.

Немає розуміння, який далі буде розвиток. Немає, так би мовити, ніякої селекції. Зараз тримаємось на тих збірниках (ред. спортсмени, які формують збірну команду України), які залишилися тут поряд або в Києві, або десь в області і можуть приїжджати на збори.

А далі як буде — поки що незрозуміло. Це теж все відображається і на якості підготовки, на наступності, зміні поколінь, на всьому відбивається. У росіян такого немає: вони як тренувалися, так і тренуються.

Ми перебуваємо в нерівних умовах із росіянами і в цьому вони винні. Інша річ, якщо ми в нерівних умовах із європейцями чи з представниками інших країн. (Бази, комплекси, спортивна інфраструктура тощо). Вони й так нам допомагають, чим можуть, а росіяни навпаки — лише погіршують наше становище та стан.

Заслужений тренер України Олег Рева зі своїми вихованцями. Фото: Управління фізичної культури та спорту Донецької ОДА

Дружби ніколи не було

І раніше на змаганнях ми були більше, напевно, суперниками, а не друзями. Наприклад, у сумо трійкою провідних країн у Європі були росія, Україна та Польща. Звичайно, росія у плані фінансування та у плані відбору спортсменів перевагу мала завжди. Але українська збірна наступала на п’яти. І часто перше-друге місце доводилося розігрувати між цими найсильнішими збірними Європи.

У пляжній боротьбі росіяни ще не взяли участь і до цього виду спорту не підключалися. Тому зараз українська збірна найсильніша, можна сказати, у світі. Незважаючи на те, що Центр пляжної боротьби у нас знаходиться в Одесі. Спортивні табори та збори проходили там на пляжах. У цій ситуації в Одесі тренуватися на пляжах взагалі немає можливості. Як тоді можна говорити про якусь рівноправність чи рівноцінну підготовку?

Єлизавета Моренко з тренером Олегом Ревою. Фото: Управління фізичної культури та спорту Донецької ОДА

росія купує спортивні міжнародні федерації та організації

Не можна допускати росіян до змагань ні під яким соусом, ні прапором! І міжнародні організації, той самий Олімпійський комітет, має ухвалити це. І будь-які федерації не повинні підігравати росіянам. Воно зрозуміло, що кількість грошей, які росія могла вливати і підтримувати, величезна.

Наприклад, федерація самбо взагалі існувала за гроші «Газпрому». Тяжко їх переламати, та й інші федерації також фінансувалися російськими грошима.

Тому й відбувається таке, що допускають росіян під тиском цих фінансових потоків. Але від цього лише страждає і імідж тих міжнародних організацій та федерацій, які приймають такі рішення.

Незрозуміла заборона Мінмолодьспорту брати участь у міжнародних змаганнях, де виступатимуть спортсмени з рф

Ну і страждає український спорт, бо міністерство постанову прийняло однозначно. Федерації відповідають за участь спортсменів у тих змаганнях, де беруть участь російські атлети. Але я не розумію, як це на всіх розподіляється? Бо та ж Еліна Світоліна виграє турніри з росіянами, перемагає їх. Вона — національний герой. Інші спортсмени, якщо візьмуть участь у змаганнях із росіянами, то будуть зрадниками Батьківщини. Це ніби двояка і незрозуміла ситуація. Або якось міністерство має це чітко та зрозуміло пояснити, або зробити для всіх однакові умови. Чи всі не беруть участь, чи беруть участь, але на якихось певних умовах.

Серед спортсменів багато суперечок щодо цієї теми. До спільного рішення поки що міністерство не дійшло. Футбол та великий теніс — комерційні види спорту. Вони фінансуються не з грошей держави, а з інших джерел. Наразі вони приймають рішення самі і можуть брати участь у змаганнях із росіянами. Інші такі рішення не можуть ухвалювати, адже їх просто не профінансують після цього. Тому це питання більше до міністерства, аніж до спортсменів.

11 липня українська тенісистка Еліна Світоліна в 1/4 фіналу Вімблдону-2023 несподівано обіграла першу ракетку світу Ігу Свьонтек (7:5, 6:7, 6:2), здобувши першу перемогу в протистоянні з полькою. Фото: Getty Images

Спорт — змагання. Якщо не виступатимеш, то втратиш лідерство

Мої спортсмени нагадали мені про зворотний «бік» медалі. Коли наші атлети через неучасть у змаганнях там, де беруть участь росіяни, не потрапляють до рейтингу, не відбираються на Олімпіаду чи інші важливі старти.

Це позначається і на рівні українського спорту взагалі, і життя спортсмена змінюється, ламається, зникає будь-який сенс. Людина готувалась до Олімпіади і не змогла відібратися, бо її не допустили до змагань. Який тоді сенс у спорті взагалі?

Тоді можна займатися фізкультурою чи масовим спортом, але не спортом вищих досягнень. Наша країна у багатьох видах спорту займає одне з провідних положень. Але якщо спортсмени перестануть виступати і відбиратися, то ми швидко скотимося, і замість лідерів станемо аутсайдерами.

Олег Рева з підопічними. Фото: Управління фізичної культури та спорту Донецької ОДА

Краще без Олімпіади, ніж з росіянками?

Нещодавно українські борчині-прикордонниці відмовилися змагатися за путівку на наступні Олімпійські ігри через заявку росіянок на участь у змаганнях.

Це сталося в Будапешті, де відбувся рейтинговий турнір з вільної боротьби, на якому розігрувалися ліцензії на право участі у наступних Літніх Олімпійських іграх-2024 у Парижі. У цих змаганнях планували взяти участь представниці спортивної команди Держприкордонслужби України Анастасія Алпєєва, Марія та Соломія Винник, які є основними претендентками у боротьбі за путівки на основну спортивну подію чотириріччя.

«На жаль, попри встановлені правила, на рейтинговому турнірі в Будапешті були заявлені спортсменки з рф. Це стало причиною, через яку наша жіноча збірна ухвалила рішення бойкотувати цей рейтинговий турнір. Асоціація спортивної боротьби України засуджує участь представників країни-терористки в спортивних змаганнях, а українські борчині не бажають тиснути руку представницям країни-агресора», — повідомила Державна прикордонна служба України.

Українські борчині, які відмовилися від участі у змаганнях із росіянками. Фото: Державна прикордонна служба України.

«днр» планує відкрити школи дзюдо

9 липня 2023 року ватажок терористів самопроголошеної «днр» денис пушилін заявив, що в «республіці» запрацюють дві школи дзюдо.

«Вже не вперше до нас приїжджає заслужений тренер росії, президент Федерації дзюдо санкт-петербурга михайло рахлін. За дорученням президента росії володимира путіна він до 1 вересня планує відкрити в республіці школи дзюдо імені анатолія рахліна. Під першу вже підбирається приміщення у Маріуполі. Друга буде у Донецьку чи Макіївці — питання ще опрацьовується.

 

михайло анатолійович багато допомагає республіці, наприклад, вивозив хлопців-спортсменів, і вони жили та тренувалися якийсь час у петербурзі. Тепер взаємодія переростає у постійну співпрацю, добре, що школа з такою історією та традиціями дзюдо з’явиться у нас у регіоні», — повідомив терорист пушилін.

ватажок терористів самопроголошеної «днр» денис пушилін на зустрічі з президентом федерації дзюдо санкт-петербурга михайлом рахліним. Фото: телеграм-канал

Зазначимо, що навіть попри повномасштабне вторгнення росії в Україну, у таких складних умовах наші атлети не здаються і продовжуть здобувати нові перемоги на національній та міжнародній арені.

Вам буде цікаво:

• Як бахмутяни виступили на Європейських іграх?
• Історичне досягнення: бахмутські волейболісти виграли Чемпіонат України
• Борчиня з Бахмута стала чемпіонкою Європи з пляжної боротьби
• Дзюдоїст із Бахмута виборов «срібло» на Чемпіонаті Європи
• Борчиня з Бахмута стала чемпіонкою Європи
• Волейболістки з Бахмута пробилися до фіналу Чемпіонату Польщі
• Втрачена фізична форма та шалена мотивація. Як бахмутські спортсмени перемагають в умовах війни?

Читайте також: Як працює Бахмутська дитячо-юнацька спортивна школа №1‎ в евакуації?

Нагадаємо, Бахмутська спортивна школа очолила рейтинг закладів Донеччини.

Фото: EuropeanAthletics

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!