Відбудова Бахмута — це питання, яке викликає багато дискусій. Хоча поки невідомо, коли почнеться цей процес, важливо вже зараз працювати над планами, об’єднувати зусилля місцевої влади, експертів та громадськості задля формування спільного бачення. З планування починаються будь-які дії, тим паче такі масштабні. «Бахмут.IN.UA» висвітлює питання майбутньої відбудови вже певний час. Наша редакція вирішила продовжити роботу над цією темою та створити платформу для того, щоб дати можливість мешканцям міста та місцевій владі обговорити те, що на нас чекає після перемоги. 

Спільна дискусія щодо відбудови Бахмута із залученням представників місцевої влади, експертів та громадськості — це важливий елемент майбутнього відновлення міста.

21 липня наша редакція організувала онлайн зустріч, до якої долучилися близько 150 людей, серед яких були заступник Бахмутського міського голови Олександр Марченко та ексначальник інвестиційного відділу Маріупольської міськради, нині міжнародний радник з питань субвенцій і фондів міста Утрехт (Нідерланди) Микола Трифонов, а також багато інших зацікавлених у темі осіб.

Виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень, співзасновник проєкту Українська миротворча школа Ігор Семиволос був модератором дискусії «Відновлення Бахмута». Фото: скріншот

Першочергово учасники обговорили результати опитування бахмутян, яке провела наша редакція. За кілька днів ми отримали понад 4000 відповідей від містян, які зазначали чи планують вони повертатися та яким чином готові долучитися до відбудови.

Результати опитування

«Бахмут.IN.UA» не вперше проводить опитування мешканців аби зрозуміти настрій людей щодо питання відбудови. Попереднє опитування було проведено у січні цього року. За такий невеликий проміжок часу тривалістю у пів року, ставлення людей до ідеї повернення до міста або участі у відбудові не змінилися, або продемонструвало позитивну динаміку.

Гендерна ознака

Кількість підприємців серед опитаних бахмутян

Вікова класифікація

Соціальний статус опитаних

Наприклад, за цей час трохи збільшився відсоток людей, які бажають повернутися до Бахмута у майбутньому з 81,9% до 83,3%. Хоча розрив невеликий, але навіть це зростання охочих є позитивним результатом.

Кількість охочих повернутися в місто

Також варто зауважити, що понад 63% з опитаних людей планують повернутися в місто одразу після закінчення етапу розмінування і всього 20% перед поверненням будуть зважати на наявність робочих місць.

В опитуванні ми також запропонували учасникам обрати один або декілька варіантів того, як має визначатися план розбудови міста. Найбільша кількість людей вважає, що такі процеси мають відбуватися через створення робочих груп та залучення експертів. В цілому багато респондентів обрали варіанти, які передбачають залучення громадськості до планування через громадські слухання, онлайн голосування за проєкти тощо. Втім, понад 34% людей позначили, що це задача виключно місцевих рад та експертів. Понад 40% респондентів готові подавати пропозиції до стратегії відбудови міста, і лише трохи менш як 9% зазначили, що не хочуть брати участь у цьому процесі.

План розбудови

Роль у відбудові

Бачення післявоєнного Бахмута

Стратегія відбудови. Вся інфографіка «Бахмут.IN.UA»

Варто зазначити, що більшість людей, які взяли участь в опитуванні наразі відчувають потребу саме у житлі, майже 76% респондентів. Це в понад два рази більше людей, ніж тих, які зазначили потребу у безпеці. Ймовірно, причиною такого результату є те, що більшість людей з Бахмута наразі перебувають в тилових, відносно безпечних місцевостях.

Основна потреба людей зараз як показало опитування і дискусія під трансляцією — негайне вирішення питання з житлом. Внесення змін в законодавство, щоб люди не чекали деокупації, а могли отримати гроші на купівлю чи будівництво. Фото: скріншот

В цілому результати опитування демонструють, що частина бахмутян не тільки хоче повертатися до міста за можливості, а й готові активно брати участь у відбудові. Понад половина людей зазначили, що хочуть відбудовувати власне житло. Але багато також готові долучатися до інших активностей задля відновлення міста.

Вам буде корисно:

• Як отримати компенсацію за зруйноване житло?
• Де бахмутяни можуть купити квартири і чому досі не дають компенсацію?

Що обговорювалося на дискусії?

Першою виступила Інеса Мішеніна, підприємниця з Бахмута, яка була дотична до організації офлайн зустрічі бахмутян у Києві. На цьому заході містяни порушувати питання майбутньої відбудови та  обговорювали процес подачі документів задля отримання компенсації. Пані Інеса наголосила, що дуже важливо налагодити комунікацію та взаємодію між міською радою та громадськістю. Також вона зауважила, що мешканцям не вистачає інформації, зустрічей та роз’яснень з боку органів місцевого самоврядування щодо питань, що пов’язані з життям громади зараз та з майбутнім Бахмута.

Заступник Бахмутського міського голови Олександр Марченко розповів про те, що комунікація міської ради та громади постійно відбувається в відкритих осередках, через наради та через обговорення теми подальшої відбудови. 

«Стратегія відбудови, стратегія розвитку це кроки, які повинні бути виконанні після того, як завершаться бойові дії. Як буде відбудовуватися місто, що хочуть бачити мешканці громади, які плани у міської ради та які плани та прогнози місцевого бізнесу. Ці всі кроки має об’єднати стратегія розвитку», — розповів Олександр Марченко.

За прикладом подібних документів з інших громад, термін виконання планів відбудови може розтягнутися на десятки років. Але важко порівнювати досвіди різних населених пунктів з Бахмутом. Адже, за приблизними даними в громаді зруйновано близько 90% всієї інфраструктури.

«Ми маємо інформацію та вносимо до реєстру те, що 90% багатоквартирних будинків мають пошкодження або зруйновані. 36% приватних будинків та 638 об’єктів інфраструктури мають пошкодження або зруйновані. Дані про пошкодження вони дуже приблизні, ці дані вносилися до того часу, коли ми перебували на території міста і громади. Ці дані вносяться за інформаційними повідомленнями. Але повної картини, що пошкоджено, а що зруйновано на території громади ми, на жаль, не маємо», — розповів чиновник.

Заступник Бахмутського міського голови Олександр Марченко. Фото: скріншот

Для початку відбудови міста важливо зробити перший крок, який можна схарактеризувати як «Невідкладні дії». Це деокупація, розмінування, тобто налагодження безпекової ситуації тощо.

Другий етап — це оцінка потреб для відновлення критичної інфраструктури. Всі комунальні підприємства міста вже прораховують суми, які потрібні на відновлення інфраструктури, за яку вони відповідають. У місті ухвалили порядок з відновлення критичної інфраструктури та працюють над підрахунком всіх цих процесів. Першочергово інфраструктура, яка буде відновлюватися, має забезпечити шляхи та умови для розмінування.

Наступний крок — це планування. Після вивчення візії відновлення Маріуполя та плану відновлення Ірпеня, міська рада працює над розробкою планів відбудови Бахмута. Крім того, представники міської ради відвідують форуми та інші заходи з теми відбудови, зустрічаються зі спеціалістами, зокрема з архітекторами та урбаністами, щоб отримати консультації або залучити експертів до процесу планування. Місто також шукає міжнародних партнерів та потенційні співпраці, які у майбутньому допоможуть з відбудовою міста, зокрема у фінансовому плані. 

Для початку відбудови міста важливо зробити перший крок, який можна схарактеризувати як «Невідкладні дії». Фото: скріншот

«Другий крок, який зараз ми вже робимо, це оцінка потреб для відновлення критичної інфраструктури. За дорученням голови військової адміністрації, всім комунальним підприємствам була поставлена задача прорахувати на сьогоднішній день та ціни, скільки повинно бути використано коштів на відновлення. У місті розроблено порядок першочергового відновлення критичної інфраструктури. Щоб під час проведення робіт з розмінування та розчищування було все, що потрібно в першу чергу. 

 

Ми визначилися також, які мости першочергово мають бути відновленими на території міста і громади та скільки це буде коштувати. Мобільний зв’язок та інтернет, і далі вже йде соціальна інфраструктура та екологія», — повідомив Олександр Марченко.

Розмінування — важливий крок перед відбудовою Бахмута. Фото: скріншот

Ексначальник інвестиційного відділу Маріупольської міськради, міжнародний радник з питань субвенцій і фондів міста Утрехт (Нідерланди) Микола Трифонов презентував розроблену стратегію відбудови міста Маріуполь.

В Маріуполі після активних боїв теж було зруйновано близько 90% інфраструктури міста. Місцева рада підрахувала кількість руйнувань та розробила візію того, як це можна відбудувати. Наприклад, в часи радянського союзу багато міст будувалися без врахування бажань та потреб людей, тому у візії відбудови міста маріупольчани вирішили це змінити.

Цей документ містить швидкі кроки, які потрібні для запуску життя у місті у короткі терміни після деокупації. Тобто, це створення принаймні мінімальних умов для життя тих, хто досі живе в Маріуполі та тих, хто забажає повернутися одразу після деокупації. Після цього вже буде потреба у розробці та реалізації довгострокової стратегії відновлення міста, яка займає багато років та залежить від різних факторів таких, як міжнародна підтримка, активність бойових дій, кількість мешканців, що повернуться.

В Маріуполі залучили профільних експертів до планування процесу відновлення базових потреб населення: комунальні послуги, безпека, робочі місця тощо. Міська рада також залучає мешканців до розробки візії відбудови через опитування. А вже після таких консультацій з громадськістю за планування беруться експерти. 

Стратегія відбудови Маріуполя може стати прикладом для Бахмута. Фото: скріншот

«Ми порахували кількість руйнувань, і те, що нам потрібно зробити. За результатами цього ми створили проєкт, який називається Mariupol Reborn. Він складається з декількох етапів. Перший етап це написання візії майбутнього Маріуполя, те як саме має виглядати місто Маріуполь. Наступний крок, який ми передбачаємо це «Швидкі кроки». Кроки для того, коли місто буде деокуповано. Це те, як запустити роботу інфраструктури міста: і транспорту, і дитячих садочків, і шкіл, запустити перші робочі місця, почати відновлювати більш вцілілі будівлі.

 

Наступний етап, який ми вже почали робити, це оцінка пошкоджень. на сьогоднішній день ми вже розуміємо всі пошкодження у місті, які є на теперішній час. Ми всі ці пошкодження нанесли на мапи, електронні мапи міста і ми розуміємо, в якому стані знаходяться зараз будівлі в місті», — повідомив Микола Трифонов.

Ексначальник інвестиційного відділу Маріупольської міськради, міжнародний радник з питань субвенцій і фондів міста Утрехт (Нідерланди) Микола Трифонов. Фото: скріншот

Висновки

Важливо, що до дискусії та до опитування долучилося багато людей. Бахмутяни активно ставили питання, які ми передамо в Бахмутську міську раду і опублікуємо відповіді. Це демонструє не тільки актуальність теми, але й готовність бахмутян працювати над відбудовою свого міста на різних ролях. Ця зустріч не буде останньою, а є тільки початковим етапом роботи над стратегіями та планами, які допоможуть у майбутньому відновити інфраструктуру та життя у місті. Наразі Бахмут вивчає досвід інших громад та активно комунікує з експертами, які можуть допомогти з плануванням конкретних кроків з відбудови інфраструктури.

За результатами зустрічі можна сказати, що міській раді треба активніше комунікувати з мешканцями, вивчати їх думку та візію щодо відбудови. Заступник міського голови Олександр Марченко зазначив, що поки міська рада не має ресурсів створювати додаткові чати в Телеграмі, та вони будуть продовжувати свою роботу з інформування в осередках, можуть відповісти на отриманні питання і брати участь в таких дискусіях.

За приклад можна взяти як досвід Маріуполя у цьому питанні, так і розробити власні методи співпраці з громадськістю. Тим паче, що за результатами опитування, громада має бажання бути залученою до цього процесу. Основним моментом, який ми маємо пам’ятати, є те, що без дій та активної участі, ефективної відбудови не станеться. Наша редакція продовжить висвітлювати цю тему й працювати над організацію подальших дискусії та заходів і надалі.

Читайте також: Чи можливо відбудувати Бахмут після перемоги?

Фото: скріншот

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У Кропивницькому можуть з’явитися соціальні житлові приміщення для внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади — відповідний проєкт планується реалізувати у співпраці з Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО).

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомили у Бахмутській МВА.

Житло для бахмутян у Кропивницькому

Бахмутська міська військова адміністрація у 2026 році планує реалізувати проєкт за яким забезпечить житлом внутрішньо переміщених осіб з Бахмутської громади у місті Кропивницький.

Зазначається, що у 2026 році запланована тристороння співпраця між Кропивницькою міською радою, НЕФКО (Північна екологічна фінансова корпорація) та Бахмутською МВА в межах грантової угоди. Проєкт реалізується у рамках програми “Стійкі рішення у громадських будівлях та водному секторі для громад України”, яка є частиною Програми Зеленого відновлення України.

Житло планують створити реконструювавши вже наявну будівлю. Йдеться про соціальний проєкт “Реконструкція житлової будівлі для тимчасового проживання ВПО” за адресою: вулиця Металургів, 15, село Нове, місто Кропивницький.

Окрім цього, Бахмутська МВА повідомила, що веде консультації й з іншими органами місцевого самоврядування та переговори з міжнародними фінансовими організаціями й донорами щодо створення житла для бахмутян і в інших громадах за межами Донецької області. Шукають оптимальні рішення для будівництва або реконструкції житлового фонду з урахуванням потреб переселенців з Бахмута.

Нагадаємо, що у селищі Софіївка Дніпропетровської області також планують реконструювати будівлю амбулаторії під житловий будинок. Проєкт передбачає облаштування 28 однокімнатних квартир. Отримати житло тут зможуть переселенці із Бахмутської громади, які перебувають на обліку як ВПО, а також окремі категорії місцевих жителів Софіївської громади.

30 вересня 2025 року на сайті Прозорро опублікували тендер на 1 мільйон 198 тисяч 217 гривень та 40 копійок. За ці гроші розроблять проєктну документацію для реконструкції будівлі амбулаторії під житловий будинок. Кошти на розробку проєкту реконструкції амбулаторії надали порівну дві громади: Бахмутська та Софіївська.

До теми:

Гостомельська громада очима бахмутян: які переваги тут бачать переселенці

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

13 січня Верховна Рада у другому читанні ухвалила у цілому закон“Про основні засади житлової політики” (реєстр. №12377) — документ, який закладає нову рамку для житлової реформи після десятиліть фактичної відсутності державної політики у цій сфері. Зараз закон переданий на підпис Президента. Закон не обіцяє швидких рішень і не створює житло “тут і зараз”, але вперше формує систему, на яку зможуть спиратися наступні кроки держави, громад і міжнародних партнерів. Закладено тут й основи про соціальне житло. 

Про те, що саме змінює цей закон, чи не погіршить він становище внутрішньо переміщених осіб і вразливих категорій, а також чому ключові відповіді ще попереду, ми поговорили з Аліною Москаленко, директором Інституту житла.

Що змінює закон “Про основні засади житлової політики” №12377?

Прийняття закону “Про основні засади житлової політики” №12377 стало точкою відліку для масштабної житлової реформи, якої в Україні не було з радянських часів. Як пояснює Аліна Москаленко, директор Інститут житла, документ готувався роками, а сама команда була залучена до його розробки ще з моменту появи ідеї — створити новий нормативний акт, який скасує застарілий Житловий кодекс 1983 року. За її словами, закон зазнав суттєвих змін у процесі роботи, однак зберіг ключову мету — закласти основу для нової житлової політики, що відповідає міжнародним практикам.

Важливо додати, що цей закон не означає миттєвих змін для людей, які сьогодні не мають змоги ані купити, ані орендувати житло за ринковими цінами. Про це прямо говорить директор Інститут житла, наголошуючи: ухвалення документа — це лише старт великої реформи, а не швидке вирішення житлової кризи. Водночас саме цей закон відкриває шлях до системних змін, яких в Україні не було десятиліттями, та є сигналом для міжнародних партнерів щодо готовності держави діяти за європейською моделлю.

“Від того, що у нас прийнятий закон, у нас завтра не з’явиться одномоментно величезна кількість житла, яке буде безоплатно  чи за пільговою орендою надано людям. Ні. Це початок великої реформи”, — пояснює Москаленко. 

За її словами, очікувати негайного покращення житлових умов для всіх — нереалістично, але в короткостроковій та середньостроковій перспективах соціальне житло в Україні почне з’являтися. 

“Вже в найближчі роки починається будівництво першого соціального житла. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР та інші донори вже заявили про намір фінансувати такі  проєкти”, — каже вона.

Важливою частиною реформи є роль місцевих громад, які фактично стають виконавцями нової житлової політики. Однак, як показують дослідження Інституту житла, громади до цього поки що готові лише частково. За словами Аліни Москаленко, у половині громад житловими питаннями займаються одна-дві людини, які одночасно відповідають за архітектуру, землю, ЖКГ, інвестиції та інфраструктуру. Такий кадровий дефіцит унеможливлює реалізацію складних житлових проєктів.

“Це жахлива ситуація. В одному відділі може працювати одна-дві  особи, і  начальник відділу може бути і головним архітектором, і відповідальним за всі житлові процеси”, — зазначає вона. 

Саме тому організація запустила програму підвищення кваліфікації для представників органів місцевого самоврядування, працюючи з громадами безпосередньо на місцях. Навчання охоплює весь життєвий цикл об’єктів  — від планування територій до управління соціальним житлом. Окремим бар’єром для громад, за словами Москаленко, є страх відповідальності та кримінального переслідування. Будівництво житла пов’язане з великими коштами, а в умовах воєнного часу це часто означає відкриття кримінальних проваджень навіть без наявності складу злочину як “превентивна міра”. 

“Є такий вислів — ініціативи караються. І це дуже сильно стримує громади”, — пояснює вона.

Чи не погіршить 12377 становище ВПО у плані соціального житла?

У центрі дискусії навколо нового закону — питання доступності житла для найбільш вразливих груп, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Москаленко наголошує: закон не погіршує їхнє становище, бо фактично погіршувати вже нічого. Так, для ВПО передбачалося надання соціального житла, але тут важливо розуміти: за словами експертки, сьогодні в Україні до 1000 квартир є соціальними, а переселенців налічується понад 4 мільйони.

“У нас сьогодні житла для вразливих категорій просто немає. Єдине, що пропонується, — це місця тимчасового проживання, які часто взагалі не є житлом”, — каже вона, маючи на увазі тимчасові місця проживання у переобладнаних адмінбудівлях чи модульні містечка.

Сам закон не визначає конкретних критеріїв розподілу соціального житла — ці механізми будуть закладені в наступному профільному законі та підзаконних актах. За попередніми напрацюваннями, йтиметься про бальну систему, де першочергове право матимуть вразливі категорії, включно з ВПО, але також враховуватимуться молоді сім’ї, багатодітні родини та інші групи. 

Окремо в межах нової моделі передбачено механізм субсидій для тих людей, які не зможуть оплатити навіть соціальну оренду. Це принципово важливий елемент системи, адже йдеться про людей у найвразливішому становищі — без стабільного доходу, роботи або заощаджень. У таких випадках держава не залишає людину сам на сам із проблемою, а закладає механізм компенсації вартості оренди через систему субсидій, щоб запобігти втраті житла та соціальній ізоляції. Таким чином, навіть ті, хто не має фінансової можливості оплачувати житло, зможуть скористатися програмою і не повинні панікувати через ризик залишитися без даху над головою.

Заборона приватизації житла: за й проти

Принциповою нормою нового підходу є заборона приватизації державного й комунального  житла. Москаленко підкреслює, що це відповідає міжнародній практиці й має запобігти корупції. 

“Немає жодної країни у світі, де держава будує житло і безоплатно передає його у приватну власність”, — зазначає вона. 

Водночас, мова не йде про вилучення квартир у людей, які вже десятиліттями проживають у відомчому державному житлі: для них передбачено перехідний період для завершення приватизації після завершення воєнного стану.

Соціальне житло/доступне житло

На початку розмови Аліна Москаленко наголошує на ключовій зміні, яку запроваджує закон: чіткому розмежуванні понять “соціальне житло” та “доступне житло”. Соціальне житло — це орендне житло з регульованою платою, а доступне житло — це фінансово-кредитні механізми за участі держави. В основі соціальної оренди лежить принцип, за яким витрати на житло не мають перевищувати 30% доходу домогосподарства.

За словами експертки, раніше ці терміни часто змішували, що створювало плутанину і в законодавстві, і в практиці. Тепер соціальне житло — це виключно соціальне орендне житло, тоді як доступне житло охоплює пільгові фінансово-кредитні механізми за участі держави.

В основі соціальної оренди лежить міжнародний принцип доступності житла, за яким домогосподарство не повинно витрачати на житло понад 30% свого доходу. Саме тому соціальна оренда має бути дешевшою за ринкову, орієнтовно вдвічі. 

“Якщо я заробляю 15 тисяч гривень і 10 тисяч з них витрачаю на житло — це вже недоступне житло. Бо я витрачаю на житло левову частку свого доходу”, — пояснює вона. 

За словами Москаленко, нинішня ситуація з соціальним житлом в Україні фактично є критичною. Хоча відповідний закон “Про житловий фонд соціального призначення” формально існує, реального соціального житла практично немає.

“Кількість соціального житла по всій Україні — близько тисячі одиниць. Це фактично означає повну відсутність соціального житла”, — говорить вона. Для порівняння, у європейських країнах частка соціального житла зазвичай становить 5–10% усього житлового фонду, а в окремих державах сягає 30%.

Причину такої ситуації Москаленко вбачає у популістичності чинного законодавства. Воно передбачало безкоштовне житло для найбідніших і найвразливіших категорій населення без жодної економічної моделі утримання такого фонду. 

“Житло — це актив. Хтось за нього має платити. А коли житло безкоштовне і надається людям з доходом до п’яти тисяч гривень, жодна громада не буде зацікавлена створювати такий фонд”, — пояснює вона. Щобільше, концентрація виключно найвразливіших категорій  у такому житлі, за її словами, створює ризик соціальної ізоляції та геттоїзації.

Що передбачає нова модель житла?

Нова модель соціального житла, закладена в законі, передбачає платну, але доступну оренду для ширшого кола людей. Йдеться не лише про найбільш вразливі категорії, а й про молодь, працюючих людей, сім’ї, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Орієнтовно вартість соціальної оренди має бути вдвічі нижчою за ринкову. Для тих, хто не зможе оплатити навіть таку оренду, передбачено механізм субсидій.

Для реалізації нової моделі передбачено створення операторів соціального житла — спеціальних компаній, які будуватимуть і управлятимуть таким житлом. Вони можуть бути державними, комунальними або приватними. Бізнес, за словами Москаленко, зацікавлюватимуть через пільги, зокрема безплатну землю та можливі податкові стимули. Водночас ці проєкти матимуть довшу окупність і будуть цікаві насамперед великим гравцям ринку.

“Це не про малий бізнес. Це про компанії, які готові працювати з довгостроковими інвестиціями”, — зазначає вона, додаючи, що важливу роль відіграватимуть і муніципальні компанії, які нині проходять процес корпоратизації.

Підсумовуючи, Аліна Москаленко наголошує: новий закон не дає швидких рішень, але вперше створює цілісну рамку для житлової політики в Україні. 

“Це початок великої реформи. Вона потребує часу, але альтернативи цьому шляху просто немає”, — резюмує вона.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Реформа житлової політики: як новий закон торкнеться ВПО. Пояснюють юристи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!