Дмитро шевченко регулярно фігурує в новинах окупаційної влади. Він є “мером” окупованої Ясинуватої — очолює місто з 2019 року. До політичної кар’єри у “днр” дмитро шевченко був викладачем.

Звідки родом дмитро шевченко та як він став “мером”? Редакція зібрала детальне досьє на колаборанта.

Дмитро шевченко: звідки родом і де навчався

Дмитро шевченко народився 22 серпня 1983 року. Яке точне місце його народження не зрозуміло. В декількох росджерелах вказано, що він народився в селі Олександрово-Калинове колишнього Костянтинівського району Донецької області (ред. зараз цей населений пункт у складі Краматорського району). Однак сам шевченко в інтерв’ю росмедіа, яке він дав у листопаді 2024 року, зазначає, що народився в Ясинуватій.

Для отримання вищої освіти дмитро шевченко переїхав до Донецька. Там вступив у Донецький державний університет управління, де навчався за спеціальністю “Менеджмент організацій”. Здобув кваліфікацію менеджера-економіста. Згодом у цьому ж навчальному закладі закінчив аспірантуру і захистив кандидатську дисертацію з економіки.

Кар’єра дмитра шевченка в “днр”

Свою професійну кар’єру дмитро шевченко пов’язав з викладацькою діяльністю. Після захоплення окупантами Донецька шевченко лишився в місті і продовжив роботу в Донецькому державному університеті управління. Окупаційна влада перейменувала навчальний заклад на Донецьку академію управління і державної служби при голові днр.

Дмитро шевченко викладав понад десять років. Також був директором структурного підрозділу академії — центру додаткового професійного навчання.

У січні 2019 року дмитро шевченко розпочав політичну кар’єру. Ватажок “днр” денис пушилін призначив його “мером” окупованої Ясинуватої.

У вересні 2023 року дмитра шевченка оголосили ще й головою так званого Ясинуватського муніципального округу. В це муніципальне об’єднання увійшли Ясинувата, Авдіївка та нещодавно захоплені населені пункти.

На владних посадах дмитро шевченко сприяє інтеграції захоплених територій до рф. Зокрема, за його ініціативи в окупованій Авдіївці роздавали російські паспорти.

Також дмитро шевченко сприяв вивезенню дітей з Ясинуватої до російського челябінська, про що у серпні 2023 року повідомляв Центр національного спротиву. Школярів вивозили на підставі “неможливості проведення очного навчання”. Проте вивезти дітей вирішили не в Донецьк, де триває навчання, а у віддалений регіон рф. Відтак, йдеться про навмисну депортацію українських дітей з метою їх подальшої асиміляції.

Однією з головних тем, які висвітлює шевченко, є так звана “відбудова”. У руйнуванні інфраструктури поплічник окупантів звинувачує Україну. За його словами, “обстріли відбуваються щодня, але це не заважає відбудові”. За цю “роботу” ватажок “днр” пушилін називав шевченка “героїчною людиною”.

Разом із звинуваченнями України в риториці шевченка йде вихваляння росії. За його словами, “росія надає ясинуватій всеосяжну допомогу”.

На інформаційних ресурсах Ясинуватського округу часто публікують дописи про “відновлення Авдіївки”. Нібито, в цьому місті відбудова йде швидкими темпами. Та насправді ж це не відповідає дійсності. Станом на листопад 2024 року окупаційна влада відзвітувала всього про один “відновлений” будинок на 40 квартир. Саме цей будинок фігурує в десятках новин про “відновлення” Авдіївки, періодично тут людям видають ключі від квартир. Про реальну ситуацію в місті ми розповідали в матеріалі.

Дмитро шевченко: затримання за хабарництво

У грудні 2024 року дмитра шевченка затримали. Його підозрюють у корупції. За даними росзмі, шевченко вимагав і отримав хабар у 10 мільйонів рублів. Справу проти шевченка, нібито, передали до слідчого комітету рф.

Офіційно про затримання дмитра шевченка влада “днр” не повідомляє. Інформацію про затримання “мера” Ясинуватої не публікують ні на офіційних ресурсах “днр”, а також не надають журналістам.

На офіційних ресурсах “днр” шевченко досі вказаний головою Ясинуватої.

Сам шевченко після затримання зник з медіапростору. Його інформаційний канал у Telegram видалено. Натомість у новинах Ясинуватського муніципального округу фігурує його заступник — олександр пеняєв.

Читайте також:

• Хто такий олег моргун: досьє на мера окупованого Маріуполя
• Хто такий олександр шатов: досьє на псевдомера міста Шахтарськ
• Хто такий іван приходько: досьє на мера окупованої Горлівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Михайло Драпатий — український військовий діяч, генерал-майор. Саме він став новим Головнокомандувач ЗСУ.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала детальне досьє на посадовця, спираючись на інформацію про його службу, участь у бойових діях та кадрові призначення.

Михайло Драпатий: військова кар’єра

Михайло Драпатий народився 1982 року в місті Кам’янець-Подільський Хмельницької області. Військову освіту здобув у Харківському інституті танкових військ, який закінчив у 2004 році. Також він є випускником Національного університету оборони України.

Після завершення навчання у 2004 році лейтенант Михайло Драпатий розпочав службу у 72-й окремій механізованій бригаді (в/ч А2167, місто Біла Церква).

До 2014 року військовослужбовець отримав звання майора.

Бойовий шлях на сході України у 2014–2019 роках

На початку російської збройної агресії у 2014 році майор Михайло Драпатий обіймав посаду командира 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. У квітні підрозділ у повному складі прибув на схід України.

9 травня 2014 року військові отримали наказ зайти до Маріуполя на бронетехніці для посилення сил, які відбивали штурм міського управління міліції, та для звільнення заручників. Операцією керував Михайло Драпатий. Ускладнювали рух барикади, встановлені проросійськи налаштованими місцевими мешканцями. Відео, на якому головна БМП під керуванням командира долає барикаду під час виїзду з міста, транслювали світові медіа.

У червні 2014 року 1-й та 2-й батальйони бригади взяли під контроль прикордонну зону біля населених пунктів Амвросіївка, Зеленопілля, Маринівка, Довжанський, утримуючи Савур-Могилу та пункт контролю “Червонопартизанськ”. Метою було відрізати противника від логістичного забезпечення з території росії. Підрозділи опинилися у вогневому кільці під інтенсивними обстрілами з реактивних систем залпового вогню з боку рф.

Командир очолив ударну групу для виведення військових з району Ізвариного та Червонопартизанська. Прорив тривав кілька днів через мінні поля та під артилерійським вогнем. 4 серпня колона дісталася Зеленопілля, а вночі проти 7 серпня бійці вийшли з оточення до головних сил. Вдалося зберегти понад 30 одиниць техніки та вивести 260 військовослужбовців, втративши під час операції одного бійця.

Після цих подій Драпатому присвоїли звання підполковника та відправили на навчання до Національного університету оборони України. Згодом він перевівся на заочну форму та повернувся до зони бойових дій на посаду начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади.

У серпні 2016 року військового призначили командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади, яка виконувала завдання в Авдіївці та Ясинуватському районі. Восени того ж року Слідчий комітет Росії відкрив проти нього справу. З липня 2017 року він командував бригадою в районі Бахмутської траси.

У квітні 2019 року Михайло Драпатий отримав звання полковника, а в серпні передав командування бригадою для дворічного навчання у Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

Кар’єра під час повномасштабної війни

У 2021 році Михайло Драпатий став начальником управління підготовки військ оперативного командування “Північ”.

Початок повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року зустрів у званні бригадного генерала на посаді заступника командувача Об’єднаних сил Апарату головнокомандувача ЗСУ.

Протягом наступних років його призначали на такі ділянки фронту:

• навесні 2022 року він очолив оперативне угруповання військ “Південь”, яке пізніше змінило назву на “Каховка”, а згодом — “Кривий Ріг”;
• зупинив просування російських військ на цьому напрямку, ліквідувавши загрозу для Кривого Рогу;
• брав участь у звільненні Херсона та керував Херсонським напрямком до січня 2024 року;
• у травні 2024 року був призначений командувачем оперативно-тактичного угруповання військ “Харків”, де організував оборону і відбив російський наступ;
• у листопаді 2024 року обійняв посаду командувача Сухопутних військ, замінивши Олександра Павлюка;
• у січні 2025 року за особистим дорученням президента очолив оперативно-стратегічне угруповання військ “Хортиця”, яке діяло на Покровському напрямку, зберігши повноваження командувача Сухопутних військ.

Відставка та нові призначення

1 червня 2025 року Михайло Драпатий подав рапорт про відставку з посади командувача Сухопутних військ. Причиною став російський удар по навчальному центру Збройних сил України, внаслідок якого 12 осіб загинули, а 60 зазнали поранень. Своє рішення він пояснив наявністю “особистого почуття відповідальності за трагедію”.

У жовтні 2025 року він очолив новостворене Угруповання обʼєднаних сил, зона відповідальності якого охоплює Харківську область та прилеглі території. На цій посаді генерал запропонував реформувати систему рекрутингу й підготовки, а також посилити технологічну інтеграцію в армії.

Конфлікт із військовим керівництвом

У засобах масової інформації повідомлялося про наявність суперечностей між Михайлом Драпатим та Олександром Сирським. Журналісти та народна депутатка Мар’яна Безугла наголошували, що призначення на посаду командувача об’єднаних сил послабило позиції генерала. Згідно із заявою депутатки, Генеральний штаб системно обмежував повноваження Михайла Драпатого, не надавши ресурсів на новому місці.

Військовий став одним із командирів, які публічно підтримали колишнього міністра оборони Михайла Федорова після його звільнення. Михайло Драпатий зазначив, що за попереднього керівництва війська мали партнера у Міністерстві оборони, який забезпечував потреби та вимагав змін у підходах і швидшого ухвалення рішень.

Сам Михайло Федоров під час пресконференції повідомив, що за свої здобутки Михайло Драпатий отримав три догани від Олександра Сирського.

Читайте також:

Головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського — звільнили. Хто буде замість нього

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

30 травня українські військові оприлюднили нові відеоматеріали, які демонструють актуальний стан тимчасово непідконтрольного Бахмута. Це перше за кілька місяців відео українських військових з міста, яке вдалося зробити за допомогою оптоволокнового дрона “Пташка”.

Українські дрони над Бахмутом

Політ українського безпілотника над тимчасово окупованим Бахмутом став не просто окремим епізодом війни. Він показав, наскільки швидко змінюються можливості українських безпілотних систем і як змінюється сама логіка бойових дій. Якщо ще два роки тому головним завданням було наситити фронт великою кількістю FPV-дронів, то сьогодні виробники говорять уже про інші виклики — збільшення дальності польоту, роботу на оптоволокні, стійкість до засобів радіоелектронної боротьби та інтеграцію безпілотників у єдину систему управління військами. Це означає, що війна переходить із етапу масового використання дронів до етапу технологічного суперництва.

За словами експерта з оборонної промисловості та керівника компанії-виробника озброєння Анатолія Храпчинського, українські безпілотні технології вже виходять на новий рівень. Якщо раніше головним завданням було збільшити кількість дронів, то зараз увага виробників зосереджена на розширенні їхніх можливостей — дальності польоту, стійкості до засобів радіоелектронної боротьби та здатності працювати по цілях далеко за лінією фронту.

“Почнімо з технологічних можливостей наших дронів. Уже кілька українських компаній зробили серйозний крок уперед, збільшивши дистанцію стабільного зв’язку. Це дозволяє розширювати так звану кілзону — територію, на якій безпілотники можуть ефективно працювати. Головне завдання інженерів сьогодні, це забезпечити військових озброєнням, яке реально допомагає на тактичному рівні. Передусім це можливість впливати на логістику противника, позбавляти його постачання та ускладнювати просування військ”, — каже Анатолій Храпчинський.

За словами експерта, саме логістика сьогодні дедалі частіше стає головною ціллю. Якщо підрозділи не отримують боєприпасів, пального чи підкріплення, вони втрачають можливість вести активні бойові дії незалежно від кількості особового складу чи техніки. Храпчинський зазначає, що сучасна війна дедалі більше перетворюється на технологічне протистояння. Виграє вже не той, хто має більше озброєння, а той, хто швидше адаптується до нових умов і здатен оперативно реагувати на зміни на полі бою.

“Сьогодні ми вже бачимо, що технології починають визначати хід бойових дій. Якщо ще кілька років тому головним було виробити більше техніки, то зараз набагато важливіше, наскільки швидко можна вдосконалити вже наявні рішення. Противник постійно змінює свої засоби протидії, відповідно й українські виробники мають швидко адаптуватися. Саме ця швидкість розвитку сьогодні стає нашою конкурентною перевагою”, — говорить експерт.

За його словами, це стосується не лише самих безпілотників. Змінюється вся система ведення війни: від роботи операторів до взаємодії між різними підрозділами, які використовують дрони для розвідки, коригування вогню та ураження цілей.

“Не можна розглядати безпілотники як окремий інструмент. Вони вже стали частиною єдиної системи ведення бойових дій. Дрон знаходить ціль, передає інформацію, допомагає ухвалити рішення, а далі забезпечує її ураження. Саме інтеграція різних технологій визначатиме перевагу на полі бою найближчими роками”, — пояснює Анатолій Храпчинський.

Водночас експерт наголошує, що розвиток українських технологій уже виходить далеко за межі фронту. За його словами, збільшення дальності польоту безпілотників дає змогу працювати по об’єктах, які раніше вважалися недосяжними. Це змушує противника змінювати маршрути постачання, переносити склади та витрачати додаткові ресурси на захист тилу.

“Коли збільшується дальність роботи безпілотників, змінюється вся система забезпечення противника. Він уже не може почуватися безпечно навіть далеко від лінії фронту. Це змушує переносити логістичні центри, перебудовувати маршрути та витрачати більше ресурсів на захист. У підсумку це безпосередньо впливає на можливості російської армії вести бойові дії”.

До теми:

Українські дрони змінюють хід війни: чому навіть окупований Бахмут уже не можна вважати російським тилом

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!