Микола Єрьомка – донеччанин, війна двічі змусила чоловіка залишати рідні міста, вперше в 2016 році він переїхав з Єнакієво, вдруге в 2022 році росіяни прийшли вже захоплювати Бахмут. Герой до останнього залишався в місті, роздавав бахмутянам хліб, втім сьогодні Бахмут перетворився на живу рану, жити в якій практично неможливо. Художник Микола Єрьомка зараз живе в Слов’янську, про свою евакуацію та допомогу бахмутянам — чоловік розповів редакції.

Волонтерство та евакуація з Бахмута

Микола Єрьомка в Бахмуті працював вчителем дітей образотворчого мистецтва в Бахмутському Народному домі. Коли почалося повномасштабне вторгнення чоловік ще декілька місяців, практично до серпня викладав дітям онлайн, але згодом робота закінчилася. Бахмутянин, бачучи ситуацію в місті, вирішив допомагати місцевим.

“До останнього ми працювали на роздачі хліба. Там же гуманітарну допомогу видавали в Народному Домі, там залишалося три людини на видачі. Власне, працював я, костюмер Тетяна Миколаївна й Козак Наталія Вікторівна, вона ще там залишається. Поки не перестали підвозити хліб, ми працювали, тепер наша місія гуманітарна закінчилася там”, — каже пан Микола.

Виставка робіт в пораненому Бахмуті і переїзд до Слов‘янська 

9 лютого в Бахмуті відбулася виставка, яку ніхто не зміг відвідати, бо на фоні гучно лунали вибухи. Попри війну довкола художник разом з костюмеркою Тетяною Миколаївною зробив імпровізовану виставку довоєнного Бахмута. 

До Слов’янська Микола Єрьомко з дружиною евакуювався нещодавно, зараз родина обживається.

“Я не встиг нічого вивезти, місце було обмежене, звісно, що без всього приладдя, я як без рук себе відчуваю. Ні пензлів, ні фарби. Все залишилося там в Бахмуті”, — згадує про евакуацію митець.

Робота художника. Фото: особистий архів героя

Роботи художника та дитячі малюнки вихованців, також вивезти не вдалося, все було швидко, пригадує чоловік. 

“У нас мама, ми з нею виїхали, вивозили нас молоді хлопці волонтери, ми зняли кімнату в Словянську й облаштовуємо тут побут. Слов’янськ — тихе, спокійне місто. Ходили по адресну допомогу, але ми ще не отримали статусу ВПО, на днях маємо його отримати, це допоможе оплачувати комунальні послуги”, — каже пан Микола.

Поки родина планує залишатися в Словянську, якщо ж ситуація буде погіршувати, то будуть їхати далі.

Про плани на майбутнє

Художник каже, що якщо буде можливість він би радо вернувся до вчителювання, адже цьому присвятив все своє життя. Залишаючись в Бахмуті,  чоловік прагнув допомагати містянам, та зараз вже готовий знову братися до малювання.

“Тоді, я думав про це з такої точки зору, якщо не ми – то хто? Ми ж пенсіонери, намагалися до останнього працювати. Звісно, було тривожно, неспокійно. ДК (ред. Бахмутський народний дім) стояв, а потім вже почали його обстрілювати, без вікон, без дверей, сквозняки почалися постійні. Ми закладали дірки, так працювали на свій страх й ризик. Коли хліба вже не стало, то вирішили покинути свої обовязки волонтерські й покинути місто”, — каже художник.

З теплотою педагог згадує про свою роботу в Школі мистецтв в Бахмуті, з 2017 року очолив посаду керівника студії образотворчого мистецтва в Бахмутському народному домі.

“У мене 30 років досвіду роботу з дітьми, це все моє життя було віддане творчості і реалізації творчих навичок. Є такі учні, які мені дзвонять, і даю їм консультації. Це ось Юля Ільченко. Якщо в іншому місті буде така нагода працювати — я б залюбки повернувся, бо в мене є досвід. Це моє покликання”, — каже Микола Єрьомка.

Фото: особистий архів героя

Читайте також: Діти малюють те, у що вірять: історія митця Андрія Парахіна з Бахмута

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Звідусіль лунають заяви про можливий мир з росією. Проте своїми діями країна агресорка не показує ту саму готовність до миру. Росія продовжує обстрілювати міста та вбивати українців.

Відеоператор Бахмут IN.UA Роман Потапенко побував у двох прифронтових містах: Краматорську та Добропіллі. Ми дізнавались, що думають про мир з росією донеччани.

Мир з росією? Що думають про це мешканці Краматорська та Добропілля

У Краматорську вітряно, але на вулицях багато людей. Місцеві прогулюються, віпочивають на лавочках, у місто прийшла весна, на перший погляд тут “спокійно”. Хоча вибухи тут доволі часті, місто періодично обстрілюють росіяни.

У мешканців Краматорська ми питали:

• Чи вірять жителі прифронтових міст у закінчення війни?

• Що вони думають про можливу мирну угоду, майбутнє України та чи варто довіряти ворогу?
• Яким країнам чи міжнародним лідерам довіряють як посередникам у перемовинах щодо припинення вогню?

Мешканці з журналістами спілкуються неохоче, але нам вдалося отримати кілька коментарів. Поза камерою люди стверджували: довіряти росії не варто. Ті, хто не боїться говорити на камеру, кажуть, що вірять в силу дипломатії.

Одна з жительок Краматорська розмірковує, що допогти припинити війну в Україні, на її думку може бути дипломатія. Жінка додає, що як посередникам угоди довіряла б лідерам Франції та Італії.

У Добропіллі місцеві теж неохоче коментують на камеру, поза нею, кажуть, що росії довіряти не можна.

Дивіться відео, в якому жителі прифронтових міст Краматорська та Добропілля розповідають про власні думки щодо закінчення війни

Читайте також:

• Як бахмутянка Наталя на Дніпропетровщині започаткувала власний мінібізнес
• “Дрони допомагають тримати оборону”: офіцер розвідки “Алекс” про війну БПЛА та мобілізацію в бригаду “Тайфун”
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після початку повномасштабного вторгнення росії багато українців були змушені покинути свої домівки, рятуючи свої життя. Серед них — пані Наталя, мешканка Бахмута, яка у 2022 році евакуювалась до Дніпропетровської області. Але, попри всі труднощі, жінка не опустила руки, а започаткувала власну справу.

Нове життя у селі: з чого все почалося

Переїхавши до одного з невеличких сіл Дніпропетровщини, Наталя стикнулася з проблемою, знайомою багатьом переселенцям: відсутністю роботи та фінансової стабільності. Але опускати руки жінка не збиралася. Вона мала досвід у вирощуванні курей в Бахмуті, та цього разу вирішила спробувати свої сили у розведенні свиней.

“У Бахмуті мала невеличке господарство, тут вирішила спробувати вирощувати свійських тварин”.

Жінка самотужки придбала одразу 12 свиней і взяла на себе повну відповідальність за їх догляд. Протягом року Наталя вирощувала тварин, годувала домашніми кормами, слідкувала за здоров’ям.

Через рік клопіткої праці господарство пані Наталі почало давати перші результати. Вона вирішила запропонувати людям домашнє м’ясо власного виробництва. Зараз у її домогосподарстві залишилося 11 свиней.

Особливістю бізнесу Наталі є можливість доставки м’яса поштою. М’ясо перед відправкою жінка підморожує, аби зберегти якість продукту. Вона відправляє замовлення поштою, дбаючи про те, щоб кожен клієнт отримав свіже та якісне м’ясо. Уже зараз продукція має попит серед земляків та інших охочих скуштувати натуральний продукт без хімії.

“Люди замовляють, дякують, кажуть, що м’ясо дуже смачне та свіже”, — з радістю розповідає жінка.

Підтримати бахмутянку можна, замовивши її продукцію. Для деталей та оформлення замовлення потрібно зв’язатися з Наталею телефоном +380 (50) 247 1670.

Читайте також:

• “Я отримував одну відмову за іншою”: історія бахмутянина, який не опустив руки та відкрив власну пасіку
• Історія турботи: як перукар із Бахмута підтримує жінок у складні часи
• Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!