Громадський медіапортал
Бахмут IN.UA
Микола Єрьомка – донеччанин, війна двічі змусила чоловіка залишати рідні міста, вперше в 2016 році він переїхав з Єнакієво, вдруге в 2022 році росіяни прийшли вже захоплювати Бахмут. Герой до останнього залишався в місті, роздавав бахмутянам хліб, втім сьогодні Бахмут перетворився на живу рану, жити в якій практично неможливо. Художник Микола Єрьомка зараз живе в Слов'янську, про свою евакуацію та допомогу бахмутянам — чоловік розповів редакції.
Волонтерство та евакуація з Бахмута
Микола Єрьомка в Бахмуті працював вчителем дітей образотворчого мистецтва в Бахмутському Народному домі. Коли почалося повномасштабне вторгнення чоловік ще декілька місяців, практично до серпня викладав дітям онлайн, але згодом робота закінчилася. Бахмутянин, бачучи ситуацію в місті, вирішив допомагати місцевим.
“До останнього ми працювали на роздачі хліба. Там же гуманітарну допомогу видавали в Народному Домі, там залишалося три людини на видачі. Власне, працював я, костюмер Тетяна Миколаївна й Козак Наталія Вікторівна, вона ще там залишається. Поки не перестали підвозити хліб, ми працювали, тепер наша місія гуманітарна закінчилася там”, — каже пан Микола.
Виставка робіт в пораненому Бахмуті і переїзд до Слов‘янська
9 лютого в Бахмуті відбулася виставка, яку ніхто не зміг відвідати, бо на фоні гучно лунали вибухи. Попри війну довкола художник разом з костюмеркою Тетяною Миколаївною зробив імпровізовану виставку довоєнного Бахмута.
До Слов’янська Микола Єрьомко з дружиною евакуювався нещодавно, зараз родина обживається.
“Я не встиг нічого вивезти, місце було обмежене, звісно, що без всього приладдя, я як без рук себе відчуваю. Ні пензлів, ні фарби. Все залишилося там в Бахмуті”, — згадує про евакуацію митець.
Робота художника. Фото: особистий архів героя
Роботи художника та дитячі малюнки вихованців, також вивезти не вдалося, все було швидко, пригадує чоловік.
“У нас мама, ми з нею виїхали, вивозили нас молоді хлопці волонтери, ми зняли кімнату в Словянську й облаштовуємо тут побут. Слов'янськ — тихе, спокійне місто. Ходили по адресну допомогу, але ми ще не отримали статусу ВПО, на днях маємо його отримати, це допоможе оплачувати комунальні послуги”, — каже пан Микола.
Поки родина планує залишатися в Словянську, якщо ж ситуація буде погіршувати, то будуть їхати далі.
Про плани на майбутнє
Художник каже, що якщо буде можливість він би радо вернувся до вчителювання, адже цьому присвятив все своє життя. Залишаючись в Бахмуті, чоловік прагнув допомагати містянам, та зараз вже готовий знову братися до малювання.
“Тоді, я думав про це з такої точки зору, якщо не ми – то хто? Ми ж пенсіонери, намагалися до останнього працювати. Звісно, було тривожно, неспокійно. ДК (ред. Бахмутський народний дім) стояв, а потім вже почали його обстрілювати, без вікон, без дверей, сквозняки почалися постійні. Ми закладали дірки, так працювали на свій страх й ризик. Коли хліба вже не стало, то вирішили покинути свої обовязки волонтерські й покинути місто”, — каже художник.
З теплотою педагог згадує про свою роботу в Школі мистецтв в Бахмуті, з 2017 року очолив посаду керівника студії образотворчого мистецтва в Бахмутському народному домі.
“У мене 30 років досвіду роботу з дітьми, це все моє життя було віддане творчості і реалізації творчих навичок. Є такі учні, які мені дзвонять, і даю їм консультації. Це ось Юля Ільченко. Якщо в іншому місті буде така нагода працювати — я б залюбки повернувся, бо в мене є досвід. Це моє покликання”, — каже Микола Єрьомка.
Фото: особистий архів героя
Читайте також: Діти малюють те, у що вірять: історія митця Андрія Парахіна з Бахмута
Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.
А це наш цікавий і яскравий Інстаграм - підписуйтесь!
