В столиці вже декілька років функціонує інклюзивна пекарня Good Bread from Good People, тут працюють люди з ментальною інвалідністю. Нещодавно, працівники пекарні почали возити до Бахмута свіжий хліб. Про те, як кияни почали допомагати Бахмуту та про перші поїздки до міста-фортеці — читайте в матеріалі.

Як почали допомагати Бахмуту?

Працівники Good Bread from Good People. Фото: Фейсбук

Редакція “Бахмут. IN.UA” поспілкувалася з пані Оленою, вона комунікаційний директор пекарні Good bread:

“Пекарня працює вже п’ять років. Вона була створена як місце, де можуть навчатися люди з ментальною інвалідністю. До початку війни ми випікали кекси, круасани та печиво, яке ми продавали, а під час війни ми почали випікати хліб для деокупованих територій. Спочатку це була Київщина, Чернігівщина, потім Харківська область, Херсонська, Миколаївська і зараз це також й Донецька область”.

Вперше хліб до Бахмута з пекарні привезли осінню, тоді в місті ще не було таких сильних обстрілів, пригадує в розмові героїня. Місцеві допомогу сприймали позитивно.

Хліб, у пекарні Good Bread from Good People. Фото: Фейсбук

“Ми їздимо на деокуповані території Харківської області з вересня. Чим більше розширювалася ця територія — тим далі ми їхали. Волонтери з якими ми їздили спрямовували нас, розповідали де ще потрібна допомога. Власне, так ми вирішили, що поїдемо в Бахмут та Соледар. Ми поговорили з місцевими волонтерами, зі штабами, дізнавалися потреби і таким чином зрозуміли, що потрібно привозити ще допомогу”, — пригадує в розмові комунікаційна директорка.

Реакція місцевих

Пані Олена зауважує, що насамперед їхні волонтери у місця, де потрібна допомога, їдуть самі, щоб на власні очі побачити масштаби необхідного:

“Зазвичай, що звісно люди позитивно реагують на допомогу, всім приємно, що про них піклуються. Втім, інколи відчувається напруження, люди дуже втомилися і цю втому разом з емоціями можуть виплеснути на волонтерів. Але такі випадки не часті, ось, наприклад коли ми були в районі Забахмутки, ще коли не було морозів, а тільки багнюка. Люди були раді, ми привезли їм свіжий хліб”, — розповідає пані Олена.

Допомога місту

Працівники пекарні. Фото: Фейсбук

Загалом до Бахмута столична пекарня передала вже понад 10 тисяч буханок хліба, батарейки, свічки, ковдри, газові пальники та інше. За цей час тричі волонтери Good Bread from Good People самостійно відвідали Бахмут, ще близько 5 разів передавали хліб через волонтерів.

“Вперше коли ми туди приїжджали, ситуація була іншою. Втім, потім все почалося змінюватися на очах. Вдруге ми приїхали, коли снаряд вже влучив в центрі міста, біля того місце де ми видавали допомогу. Стосовно амуніції, вперше їхали в легкому, згодом вже на під’їзді до Бахмута ми все одягали наперед, бо неподалік від нас влучив снаряд”, — пояснює пані Олена.

За словами комунікаційної директорки, волонтерам було незручно стояти поряд із місцевими у всій амуніції, в той час, коли бахмутяни не мали ніякого захисного спорядження.

“Ми розуміємо, чому ми це робимо (ред. одягаємо амуніцію), бо ми хочемо ще повернутися, але морально складно… Попри те, ми беремо відповідальність за себе, і не хочемо, щоб комусь доводилося нас витягувати, тому все робимо максимально правильно”, — каже пані Олена.

Якщо Ви хочете допомогти пекарні – нижче надаємо посилання для грошового переказу:

https://secure.wayforpay.com/payment/sbb17160e557e

Фото: Фейсбук

Читайте також: Шматочок Бахмута у Львові: як бахмутянка відкрила сирний бізнес у місті Лева

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Андрій Лоза — бахмутянин, свободівець, учасник Революції 2004 року та Революції Гідності. У 2014 році він був затриманий силовиками “беркута”, а після цих буремних подій став учасником АТО.

Детальніше про життя у довоєнному Донецьку, діяльність у Бахмуті, сфабриковану справу та утримання в СІЗО, а також про майбутнє Бахмута і теперішню діяльність дивіться у відеорепортажі Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Боротьба за Україну

За словами відомого активіста, його повний перехід на українську змінив його життя. Він відбувся в той час, коли відбулася “помаранчева революція”.

Бахмутянин також брав участь в Революції Гідності з 1 грудня 2013 року грудня по 19 січня 2014 року. Воно завершилось затриманням силовиками “беркута”.

Життя в СІЗО було досить складним. Саме його перебування там було за сфабрикованою справою. Воно супроводжувалось постійним насиллям.

Чоловік має великі плани. Він вже розуміє, що після війни буде брати участь у відновленні Бахмута та його подальшому розвитку.

Більше цікавинок про життя, думки та плани бахмутського активіста, дізнавайтесь у нашому репортажі за посиланням.

Читайте також:

•  “Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто
• “Прийшло усвідомлення, що Кременчук стане другим домом”: музикант з Краматорська займається творчістю у новому місті
• “Це міф, що одинокий чоловік або жінка не можуть усиновити дитину”: як в Україні діє процедура усиновлення під час війни. Розпитали експертку Олену Ремень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Подружжя Олена і Тарас Головко познайомились на Донеччині. Тоді під час антитерористичної операції Тарас приїхав захищати Донбас. Згодом до лав військослужбовців долучилась і сама Олена. Пара разом обороняла Бахмут, а після втрати міста вони продовжують служити державі, але на інших кордонах — між Україною та Європою. 

Про бажання стати на захист рідної країни, службу під час повномасштабного вторгнення та втрату Бахмута, Олена розповіла журналістам Бахмут. IN.UA.

Бахмут – особиста сімейна фортеця

Олена Головко народилась в місті Горлівка Донецької області. Проте все життя жінка прожила в Бахмуті, яке і вважає своїм рідним місто. Тут вона закінчила школу і технікум. 

“Це місто, де народилася моя донька і місто, яке назавжди залишиться в моїй пам’яті, як моя особиста сімейна фортеця”, — каже Олена про Бахмут.

Чоловік Олени Тарас родом з російської федерації, проте все життя прожив у Волинській області. Під час АТО, каже бахмутянка, він приїхав захищати кордони рідного Донбасу. 

“Це людина, яка надала мені сил жити далі, розуміти, для чого то все. Це людина, яка є мені другом і людина, яка разом зі мною до кінця”, — каже Олена. 

2014 рік: початок війни 

У 2014 році в Україні почалась війна, росіяни окупували Горлівку, рідне місто героїні, та любов всього життя Бахмут. Тоді вже під час деокупації Бахмута до міста приїхали інструктори з Канади, які здійснювали навчання тактмеду.

На цих тренінгах Олена познайомилася з військовослужбовцями, які показали жінці, що самоідентифікація як громадянина України може відбутися і через захист своєї країни. Тоді ж вона вирішила, що теж стане на захист своєї домівки. 

“Саме у 2014 році відбулась самоідентифікація мене, як захисника. Захисника майбутнього моєї доньки, бо тоді я вже ставила собі питання: А що я залишу сама собі ? Яку країну я їй залишу? Таку, як залишили мені батьки? Я вже тоді розуміла, що щось не так і так не має бути. Тому здійснила свідомий вибір і пішла навчатися професійно військовій справі”, — розповідає жінка.

Олена зауважує, що завжди дуже хотіла і прагне досі, зробити все, щоб Україна була цивілізованим європейським суспільством для її доньки.  

Повномасштабне вторгнення: переддень 

Початок повномасштабного вторгнення Олена зустріла вдома. 23 лютого була її крайня зміна на лінії розмежування. Це був умовний кордон, пункт пропуску з тимчасово окупованої території. 

О 20:00 жінка завершила свою робочу зміну і поїхала додому. В нічний час доби Олену змінив її чоловік зі своїми побратимами. Вже тоді відчувався, пригадує героїня, той накал перед офіційним повномасштабним вторгненням. 

“Те, що відбувалося далі, то було щось фантастичне. Бо ніхто нічого не розумів, як цивільні так і військові. Перші хвилини були такі, як і в більшості людей. Почалась повномасштабна війна. Це вже друга така дата, найстрашніша у моєму житті. Коли ти розумієш, що в твоїй країні війна, біля тебе війна і ти сам учасник тієї війни”, — каже Олена. 

Перші дні “24-го лютого” 

Перше, що Олена зробила після перших сирен та вибухів, це зібрала свою на той момент ще неповнолітню доньку, взяла найнеобхідніші речі, а це документи, нагороди та ювелірні прикраси, та відправила її  в невідомість на інший кінець країни. Вже тоді вона сказала своїй доньці, що не знає, чи повернеться. 

Потім героїня перестала рахувати числа на календарі, час вимірювала місцями. На вулиці було або тепло, або холодно.

“Це такий термін часу, який ти просто проживаєш. Бо в тебе є одна ціль – вижити”, — пригадує захисниця.

Спочатку підрозділ Олени здійснював охорону умовної лінії розмежування і тримав захист міста Попасна. Пізніше була оборона Бахмута. 

Найважче було, каже, спокійно спілкуватися зі своїми друзями, а потім їхати їх забирати в останню путь. Фізична втома, каже Олена, була ні про що, її не помічаєш. Поступово звикається до вибухів, і вже чітко розрізняєш, що і на якій відстані відбулося. Сама ж оборона Бахмута стала для Олени її особистою поразкою.

“Мені завжди буде здаватися, що я щось недоробила, не змогла… Важко було зрозуміти, що людей, з якими ти служив 10 років, вже нема”, — згадує.

Наші дні 

Зараз Олена разом із чоловіком стоять на захисті кордонів з Європейським союзом. 

“Ми залишаємось в Україні, продовжуємо захищати нашу Україну, трохи на інших рубежах. Кожен зробив вибір сам за себе. Це така гордість і гордість, що ти не зрадив сам собі. Не злякався, навіть у надважких ситуаціях”, — наголошує.

Є бажання повернутися вже в деокупований Бахмут, зізнається Олена, але не жити там. Психологічно жити на кістках своїх загиблих друзів, каже, вони не зможуть.

Втрату Бахмута Олена вважає свою найбільшою особистою поразкою. Бахмутянка каже, що їй буде завжди соромно через втрату свого міста. Але, продовжує, це також є частиною нашої історії.

“Це така особиста поразка, моральна поразка, яка буде з нами до кінця життя”, — підсумувала жінка. 

Читайте також:

• Трагедія Іловайська: редакція публікує архівні світлини 2014 року
• “Прийшло усвідомлення, що Кременчук стане другим домом”: музикант з Краматорська займається творчістю у новому місті
• “У нас переворот в країні”: спогади про проголошення Дня Незалежності від горлівчанки Галини Докашенко

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!