Ілюстрація Сергія Майдукова у книзі “Російський колоніалізм, 101” / фото Іст Паблішинг
Донецький художник Сергій Майдуков здобув перемогу на міжнародному конкурсі ілюстрації World Illustration Awards 2024. Журі конкурсу високо оцінило роботи художника у книзі “Російський колоніалізм, 101”.
Про це повідомляється на сторінці конкурсу World Illustration Awards в Instagram.
Сергій Майдуков: міжнародний конкурс ілюстрації
Перемогу в конкурсі ілюстрації здобула обкладинка книги “Російський колоніалізм, 101”. Автором книги є український журналіст Максим Еріставі. Обкладинку та ілюстрації книги створив Сергій Майдуков.
Книга “Російський колоніалізм, 101” / фото World Illustration Awards
Роботи донецького художника супроводжують детальну розповідь про спадщину російського колоніалізму. Малюнки у книзі навмисно примітивні виконані чорним олійним олівцем.
“Виразні штрихові малюнки чорним олівцем на олійній основі на білому фоні роблять обкладинку динамічною та сміливою”, — відзначило журі конкурсу.
Сама книга “Російський колоніалізм, 101” розповідає про 48 останніх вторгнень росіян на чужі землі. Мета цього видання — розповісти світові про злочини росії.
Художник Сергій Майдуков: що відомо
Художник Сергій Майдуков народився в Донецьку. В дитинстві мріяв стати ботаніком, але згодом юнака захопила інша сфера. У 2006 році малював графічні історії.
Під час повномасштабного вторгнення художник почав створювати ілюстрації, що розповідають про життя в Україні під час війни. Його роботи були на обкладинці The Guardian.
За свій вклад у мистецтво Сергій Майдуков міг отримати премію миру імені Ремарка, але відмовився, бо на неї також претендувала російська письменниця Людмила Уліцька.
Грошова допомога від ACTED / фото ілюстративне, iStock
Французька гуманітарна організація ACTED розпочала новий етап виплат грошової допомоги для внутрішньо переміщених осіб та інших громадян України, які постраждали від бойових дій. Програма наразі охоплює мешканців п’яти областей.
Наталя Босак — переселенка з Донеччини, яка на початку повномасштабного вторгнення евакуювалася в Німеччину. В цій країні Європейського Союзу розпочалося нове життя — від навчання німецької для роботи провізором до регулярної допомоги ЗСУ. І важливою частиною цього темпу став біг.
Про свої спогади про Бахмут, благодійні забіги та допомогу армії Наталя Босак розповіла редакції Бахмут IN.UA.
Про життя в Бахмуті та евакуацію
Дитяча фотографія Наталі Босак / фото з Instagram
Наталя Босак — переселенка, яка народилася в Сіверську. Це місто вона пам’ятає, як маленьку та затишну локацію на Донеччині, де “всі один одного знають і допомагають”. Спочатку вона закінчила медичне училище й працювала в місцевій лікарні, а згодом вступила до Національного фармацевтичного університету в Харкові.
За фахом провізор, вона працювала в аптеках Сіверська, а з 2012 року — в Бахмуті. До повномасштабної війни протягом п’яти років була завідувачкою аптеки “Арніка” біля поліклініки.
Бахмут для жінки став домом та частиною особистої історії: перші побачення в кінотеатрі “Побєда”, прогулянки парком, зустрічі з друзями під час новорічних свят.
Війну героїня зустріла в Бахмуті.
“На початку повномасштабної війни я була вдома, працювала. Чоловік з перших днів долучився до війська, пішов воювати, пішов добровольцем. Я продовжувала працювати“, — пригадує Наталя Босак.
Через війну жінка почала відчувати сильний страх за родину. Його пік, за словами жінки, припав на кінець березня. Саме тоді вона у компанії доньки, мами та тітки виїхали за кордон.
Зараз вони проживають у Німеччині. Героїня каже, що німці дуже допомагають, однак адаптація була складною через мову, менталітет і відсутність знайомого оточення. Вона навчається на спеціалізованому курсі німецької мови для провізорів (рівень С1). Попри нове життя за кордоном, жінка мріє повернутися в Україну:
“Це наша земля, це наше повітря, це наша атмосфера. Навіть під звуки вибухів у Лук’янівці в Києві я спала краще, ніж у Німеччині. Бо це — мій дім“, — резюмує співрозмовниця.
Перші благодійні забіги — спосіб бути ближчою до ЗСУ
Наталя Босак зізнається, що шукала спосіб підтримати чоловіка та українське військо. Саме тоді вона побачила оголошення від організації “Гуркіт”, котра збирала гроші для 109 бригади ЗСУ, в якій воював чоловік героїні.
“Це був першій мій забіг на 5 кілометрів. Дуже важко, коли ти не можеш вплинути ситуацію та змінити якісь події, які відбуваються навколо. Проте, забіги — це моє “я можу“, — додає біженка з Бахмута в Німеччині.
З того часу Наталя Босак активно долучається до благодійних забігів, намагаючись підтримати українських захисників та захисниць.
Найважчим забігом, за словами героїні, став той, який пройшов наприкінці серпня на День пам’яті загиблих військових. Тоді учасники мали роздруковані імена загиблих, про яких вони хотіли нагадати світові.
“Я бігла з ім’ям чоловіка моєї найкращої подруги на ім’я Андрій Лаврушко, який загинув під час виконання бойових дій. Залишилося двоє маленьких діток, п’ять рочків, хлопчик і дівчинка. Вони також сумують за татом. Це такий був дуже важливий для мене забіг і водночас дуже важкий. Я перші, мабуть, 15 хвилин просто плакала, тому що дуже важко було стримати емоції. Усі кроки давалися дуже важко, особливо із розумінням того, що ти був на похоронах та кожен день підтримуєш подругу“, — пригадує жінка.
Загалом Наталя Босак активно долучається до діяльності різних гуманітарних та благодійних організацій. Лише за останній час вона брала участь в:
бігозбір “Спека-2025”, де партнери автоматично донатять за кожен подоланий кілометр;
забіг “Чисте небо” на підтримку 1020-го зенітно-ракетного полку, де служить її чоловік;
відкриття зборів на авто та спорядження для його підрозділу;
участь у заходах української організації Viche в Берліні — маршах, протестах, акціях до 24 лютого та Дня Незалежності.
Тренування та фізична підготовка
Наталя Босак під час одного з тренувань / фото з Instagram
Жінка бігає ще зі школи, нині — майже щодня. Каже, що для участі у благодійних забігах не потрібно бути професійним спортсменом, адже організатори продумують одразу декілька маршрутів: від 400 метрів та до 10 кілометрів.
Наталя Босак рекомендує базові речі — підтримувати власне тіло в тонусі:
“Саме елементарне – зарядка, маленькі пробіжки та обов’язково ставити собі такі цілі одразу на 5-10 кілометрів достатньо і кілометр пробігти. Головне — це відчути себе залученим. З таких маленьких справ і буде наша Україна“, — додає співрозмовниця.
Французька гуманітарна організація ACTED розпочала новий етап виплат грошової допомоги для внутрішньо переміщених осіб та інших громадян України, які постраждали від бойових дій. Програма наразі […]
Наталя Босак — переселенка з Донеччини, яка на початку повномасштабного вторгнення евакуювалася в Німеччину. В цій країні Європейського Союзу розпочалося нове життя — від навчання […]
З 15 листопада 2025 року в українців знову з’явилася можливість отримати 1 000 гривень з державного бюджету в межах програми “Зимова підтримка“. Гроші можна використовувати […]
У Суми доставили нову партію гуманітарної допомоги. Це продуктові набори, які можуть отримати місцеві жителі та ВПО. Про це повідомляє Департамент соціального захисту населення Сумської […]
На Донеччині обрали нову лідерку учнівського самоврядування: 50 активних школярів із різних громад області довірили керівництво Анні Павленко з Бахмута, яка навчається в Бахмутській школі […]