У пропагандистському Телеграм-каналі цього тижня значно побільшало відео “звільнених” бахмутян, яких вивезли на окуповану територію. Більшість з них на камеру розповідає, як вони хотіли в росію, у знищенні Бахмута звинувачують українські сили оборони, жаліються, що військові ЗСУ розуміли, що вони залишаються під обстрілами, оскільки чекають в Бахмуті влади окупантів.

Редакція «Бахмут IN.UA» проаналізувала, які саме тези поширюють так звані біженці з Бахмута.

Теза 1 — ЗСУ забирали дітей

Жінка, яку як запевняють пропагандисти евакуювали з Бахмута. Фото: скріншот з відео

На одному із пропагандистських роликів жінка, яку як запевняють пропагандисти евакуювали з Бахмута розповідає, що в батьків з Бахмута примусово забирали дітей. Цю тезу про викрадання дітей почали розганяти в росії приблизно після набуття чинності механізму примусової евакуації дітей із зони бойових дій. Такий механізм в Україні справді працює, але евакуюють неповнолітніх виключно у супроводі дорослих, або в окремих випадках, коли батьки дитини дають згоду на евакуацію без них — дитину відвозять на безпечну територію у супроводі правоохоронних органів.

Жінка також додає, що її запевняли, немов вона залишиться без батьківських прав, якщо не евакуюються з дитиною. Проте згідно до Постанови №209  від 7 березня 2023 року відповідальність за відмову від евакуації дитини передбачена статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статтею 166 Кримінального кодексу України. Санкції статей яких не передбачають позбавлення батьківських прав.

«Кожна ситуація індивідуальна. Є родичі, які можуть оформити опікунство на дитину, в такому випадку її евакуюють до рідних. Якщо родичів немає, то вже соціальна служба дитину буде поміщати в Центр Реабілітації. Можливо й опікун виїде після цього. Це все вирішується в залежності від конкретної ситуації. Якщо є батьки, то ми не забираємо дитину, тільки з батьками», — розповідають  у пресслужбі поліції Донеччини.

Тобто фактично жінка на пропагандистському відео розказала, що оскільки батьки наражають дітей на небезпеку, втручається держава (військові). Адже кількість загиблих або травмованих дітей внаслідок російської агресії постійно зростає.

«Обов’язок держави – оберігати життя і здоров’я дитини. Прийняте сьогодні рішення має спонукати батьків більш зважено підходити до питання евакуації їхніх дітей. Якщо дорослі не спроможні подбати про безпеку дитини, то це має зробити держава», – зазначила віцепрем’єр-міністрка Ірина Верещук коментуючи прийняття КМУ рішення щодо примусової евакуації.

Теза 2 — люди другого сорту

Олександр — теж біженець з Бахмута. Фото: скріншот з відео

Прізвище Олександра не називають, він говорить про те, що він не хотів жити «на Україні», бо не хотів бути «людиною другого сорту». 

«Что значит на территорию Украины? Я просто не хотел жить в Украине. С таким отношением к русскому населению. Лично я говорю за себя. Я этого не хочу, я не гражданин второго сорта. Я построил здесь дом, вырастил детей, а теперь чувствую себя неполноценным человеком…», — каже Олександр, відповідаючи на питання пропагандиста про те, чому він не евакуювався раніше.

Цього разу ми зустрілися з одним із найпопулярніших і найдавніших наративів російської пропаганди, ними апелював російський президент володимир путін у своїх промовах ще в 2014 році.

Теза 3 — ЗСУ не давали евакуюватися й розстрілювали мирне населення

Три жінки з Бахмута на території підконтрольній рф. Фото: скріншот з відео

Три жінки, які були вивезені з Бахмута до росії розповідають, що ЗСУ не дозволяли евакуюватися з міста. Водночас, одна з цих осіб додає — евакуація проводилась, й охочих виїхати до України й справді вивозили, а примусово людей не забирали. ЗСУ закрили можливість евакуації, каже бахмутянка. Зауважимо, що дата зйомки пропагандистського відео невідома. 

Бахмутянка Поліна Бокова у відео пояснює, як росія ігнорує всі міжнародні договори та права людини 

Також біженки говорять про розстріл мирного населення в Бахмуті, апелюючи до того, що вони не могли самостійно вийти, бо їх б «розстріляли ЗСУ». Зазначимо, що евакуація з Бахмута проводилася навіть на початку травня 2023 року, а саме 16 травня, Бахмутська міська рада повідомляла, що з міста вдалося вивезти цивільних людей, в тому числі неповнолітню особу. 

Тобто, за бажанням, навіть в таких умовах евакуація продовжується, сприяють цьому військові ЗСУ та спецпідрозділ поліції «Білі Янголи». Тож, жінки могли евакуюватися, попросити допомоги у волонтерів, поліції чи ЗСУ, втім вони кажуть, що не хотіли їхати на Україну та «жити з нацистами».

Біженка Тетяна з Бахмута. Фото: скріншот з відео

Тетяна, теж евакуювалася до підконтрольної росії території, каже що в Бахмуті в її підвал ЗСУ закидали гранати. Жінка на відео помітно нервує, труситься, й дивиться по сторонам, немов очікуючи схвалення того, хто сидить по той бік камери. 

Російська пропаганда активно використовує міф про те, що ЗСУ шкодять цивільному населенню, роблять з нього живий щит, тощо. Втім, нагадаємо, що саме ЗСУ обороняють місто від окупантів-росіян, й допомагають цивільним евакуюватися. Люди, які відмовляють виїхати в безпечне місце самі наражають себе на небезпеку, оскільки в місті ведуться активні бойові дії. 

Влада Бахмута від початку закликала цивільних евакуюватися, однак люди свідомо відмовлялися це робити й тепер стають обєктами для російської пропаганди й дискредитують ЗСУ.

Теза 4 — ЗСУ — агресори, а вагнерівці  — асвабадителі 

Біженки з Бахмута дякують вагнерівцям. Фото: скріншот з відео

«Нам все равно, зэки или не зэки. Нас освободили», — каже жінка на відео, а інша дякує вагнерівцям за звільнення та допомогу.

Пропагандистські ЗМІ також намагаються довести за допомогою цих інтерв’ю, що саме українська армія знищила Бахмут. Доказами на цих відео називають, те, що в Часів Ярі стояли танки і били по місту, те, що руських ще не було в місті, а обстріли вже були. 

Читайте також: Зрадники з Бахмута: на що чекали «ждуни» в місті та про що розповідають?

Російська пропаганда, прихильна до пригожина, подає образ вагнерівців, як своєрідних «рятівників, інтелектуалів та музикантів». Втім, самі російські опозиціонери знімали документальні фільми, у яких найманці ПВК зізналися у вбивстві дітей та жінок в Бахмуті й Соледарі. 

«Мы шли и убивали всех. Были женщины, мужчины, деды, пенсионеры, пенсионерки и дети… Ты понимаешь, что на этих руках сейчас… Она кричит, она маленький ребенок, понимаешь? Ей 5, 6 там лет. А я выстрелил, ты понимаешь, контрольный. Я никого не должен был выпустить, никого», — розповідає Азамат Улдаров, найманець ПВК пригожина про зачистку Соледару.

На відео бахмутянка розповідає про евакуацію з Бахмута, їй допомогли виїхати до України

Фото: «Бахмут IN.UA» 

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Право на вихід на пенсію у 2026 році залежить від віку та кількості страхового стажу. В Україні діють різні вимоги до стажу для виходу на пенсію у 60, 63 або 65 років.

Детальніше про те, як вийти на пенсію та який трудовий стаж потрібен у 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Вихід на пенсію у 2026 році: умови та страховий стаж

Коли людина може вийти на пенсію, визначається кількістю років, протягом яких вона офіційно працювала та сплачувала страхові внески. Цей період називається страховим стажем.

Згідно з чинним законодавством, у 2026 році право на пенсію мають українці, які досягли 65-річного віку та мають необхідний страховий стаж. Для цієї категорії громадян розмір пенсії не може бути меншим за визначений мінімум, який щорічно переглядається та залежить від мінімальної заробітної плати.

З 1 січня 2018 року мінімальна пенсія для осіб віком 65 років встановлена на рівні 40% від мінімальної заробітної плати, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За умови мінімальної зарплати 8 647 гривні мінімальна пенсія для непрацюючого пенсіонера зі стажем 30–35 років становить не менше 3 458,80 гривні.

Вийти на пенсію у 2026 році можна і раніше, ніж у 65 років, за наявності більшого страхового стажу. Для виходу на пенсію у 60 років необхідно мати щонайменше 33 роки стажу. У 63 роки достатньо не менше 23 років страхового стажу. У 65 років право на пенсію мають особи, які накопичили щонайменше 15 років стажу.

Якщо особа досягла пенсійного віку у 2025 році, але оформлює пенсію у 2026-му, для призначення виплат знадобиться на один рік менше страхового стажу. При цьому враховуються вимоги, чинні на момент звернення за пенсією.

Страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами. Окремі категорії громадян, які працювали на шкідливих або важких виробництвах чи мають значний стаж у певних галузях, можуть скористатися правом пільгового виходу на пенсію.

Читайте також:

Податкова знижка на освіту в Україні: як повернути кошти за навчання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Подружжя, яке під час реєстрації шлюбу вирішило зберегти дошлюбні прізвища, має право змінити своє рішення навіть через роки спільного життя. Законодавство України передбачає чітку процедуру такої зміни.

Про це повідомили в Міністерстві юстиції України.

Чи можна змінити дошлюбне прізвище після реєстрації шлюбу

Відповідно до статті 35 Сімейного кодексу України, під час реєстрації шлюбу наречені самостійно визначають, яке прізвище матимуть у шлюбі. Вони можуть обрати спільне прізвище одного з подружжя, залишити кожному своє дошлюбне або приєднати прізвище чоловіка чи дружини до власного. Закон також дозволяє подвійне прізвище, але складення більше ніж двох прізвищ не допускається, за винятком окремих національних звичаїв.

Збереження дошлюбних прізвищ під час укладення шлюбу не обмежує право подружжя змінити своє рішення пізніше. Згідно зі статтею 53 Сімейного кодексу, чоловік або дружина можуть у будь-який час подати заяву про обрання спільного прізвища чи про приєднання прізвища другого з подружжя.

Куди подавати заяву

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) за місцем проживання заявника або за місцем зберігання актового запису про шлюб. Також звернутися можна до центру надання адміністративних послуг або до дипломатичних і консульських установ України. В умовах воєнного стану дозволено звернення до будь-якого відділу ДРАЦС на підконтрольній Україні території.

Після внесення змін орган державної реєстрації актів цивільного стану видає нове свідоцтво про шлюб.

Які документи потрібні

Для того, щоб змінити дошлюбне прізвище через роки шлюбу, потрібно надати:

• заяву встановленої форми. Вона повинна бути заповнена розбірливо, у ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання. Якщо заявник не володіє державною мовою, заява може бути складена іншою особою в присутності перекладача та підписана заявником, про що на ній робиться відповідний запис;
• паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства заявника. У разі подання заяви громадянином України, який постійно проживає за кордоном, пред’являється паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
• свідоцтво про шлюб.
• інші документи, необхідні для розгляду заяви та розв’язання питання по суті.

Строк розгляду

Питання про зміну прізвища розглядається у строк до трьох місяців з дня подання заяви. За наявності поважних причин цей термін може бути продовжений, але не більше ніж ще на три місяці.

Читайте також:

В Україні збільшилася вартість оформлення паспортних документів: як саме

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!