В Бахмуті станом на 18 травня все ще залишалося три дитини, батьки яких досі не виїхали. Нагадаємо, що спецпідрозділ поліції «Білі Янголи» допомагає евакуюватися людям з гарячих точок, зокрема й з Бахмута. Поліцейські закликають людей не ризикувати життям дітей, втім бували такі випадки, коли дорослі люди свідомо переховувалися від евакуації. Тим часом російська пропаганда вже вкотре намагається дискредитувати «Білих Янголів» й показати їх, як викрадачів дітей. Однак насправді саме російська федерація викрадає неповнолітніх й незаконно всиновлює українську малечу.

Редакція «Бахмут IN.UA» пояснює, чому росія розповсюджує фейки про «Білих Янголів» та як намагається приховати власні злочини? Й чи можуть дитину евакуювати саму?

Біженець з Бахмута запевняє — Україна забирає дітей без присутності батьків

Чоловік, якого пропагандистський канал називає біженцем з Бахмута. Фото: скріншот з відео

Ім’я цього чоловіка у відео не називають, втім пропагандисти запевняють, що він з Бахмута. Чоловік розповідає, що українці вивозили дітей з міста без батьків.

«Були моменти, я ж говорю, коли українці у нас в сусідньому дворі забирали дітей. Ось просто приїхали й забирають дитину, перший раз приїхали. Ага, вас скільки-то, скільки-то, ага маленькі діти. Приїжджають на наступний день, й забирають дитину без батьків, просто зайшли забрали дитину, без відомо батьків. Але батькам пощастило, що у них була своя машина. Якби у них, її не було — не дозволи б нам навіть їхати з ними. Забирали дітей та їхали у невідомому напрямку, так було в Артемівську, в Часів Ярі. Так же само, завжди вивозили без батьків, тільки якщо у них була машина…», — пояснює біженець.

Тож, що саме в цій історії не так. Факти, наведені чоловіком, не відповідають дійсності. Дітей з Бахмута справді евакуюють, але з батьками, або з одним із батьків. Механізм про примусову евакуацію дітей набув чинності на початку березня 2023 року, через те, що громадяни не могли прийняти рішення про евакуацію й жили з неповнолітніми у місті, де ведуть бої. Це напряму загрожувало життю й безпеці дитини.

«Обов’язок держави – оберігати життя і здоров’я дитини. Прийняте сьогодні рішення має спонукати батьків більш зважено підходити до питання евакуації їхніх дітей. Якщо дорослі не спроможні подбати про безпеку дитини, то це має зробити держава», – прокоментувала рішення Ірина Верещук, віцепрем’єр-міністр.

Що каже закон про права дітей?

Оскільки дитина не може самостійно приймати рішення, це мають зробити її батьки, втім, якщо й вони не здатні на це — зберегти життя й евакуювати неповнолітню особу на безпечну територію зобов’язалася держава.

Конвенція про права дитини говорить, що дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Конституція України, стаття 3, вказує, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Сама життя наша країна вважає найціннішим й всіма доступними інструментами намагається його зберегти.

На відео в евакуаційну машину сідає малюк з батьками

В межах механізму проведення примусової евакуації дітей — обов’язкова евакуація здійснюється за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника.

Цей механізм держава застосовує у якості крайнього заходу, коли батьки відмовляються добровільно евакуюватися із зони активних бойових дій, чим наражають на суттєву небезпеку дітей.

Як зараз виглядає Бахмут? Фото міста весною 2023 року

Оборона Бахмута триває вже 9 місяців, за цей час російські окупанти практично знищили місто, воно зруйноване на 90%. В Бахмуті немає води, світла, газу, лікарів, тобто жодних умов для приживання людей, тим паче неповнолітніх дітей. Однак, російські пропагандистські канали не говорять про це, адже не дбають ні за безпеку дітей, на за їхній емоційний стан.

Бахмут весною 2023 року. Фото: телеграм-канал

Бахмут весною 2023 року. Фото: телеграм-канал

Бахмут весною 2023 року. Фото: телеграм-канал

Бахмут у травні 2023 року. Фото: супутникові зображення

Чи евакуюють дітей без супроводу дорослих? Пояснення від пресслужби-полції Донеччини

На відео в евакуаційну машину сідає малюк з батьками

Ті діти, які залишилися в Бахмуті через своїх батьків змушені жити в підвалах та постійно ризикувати життям. «Білі Янголи» попри небезпеку їздять та шукають неповнолітніх, щоб врятувати їх й разом з батьками, одним із батьків чи законним опікуном — вивезти дитину в безпечне місце.

Бувають випадки виключення, зокрема якщо мова йде про те, коли в особи немає батьків, а є опікун, який сам не евакуюються й наражає неповнолітнього на небезпеку. В такому випадку до роботи підключається соціальна служба, яка допомагає особі виїхати у безпечне місце та надає комфортні умови для проживання, пояснюють у пресслужбі поліції Донеччини.

«Кожна ситуація індивідуальна. Є родичі, які можуть оформити опікунство на дитину, в такому випадку її евакуюють до рідних. Якщо родичів немає, то вже соціальна служба дитину буде поміщати в Центр Реабілітації. Можливо й опікун виїде після цього. Це все вирішується в залежності від конкретної ситуації. Якщо є батьки, то ми не забираємо дитину, тільки з батьками», — розповідають у пресслужбі поліції Донеччини

Редакції також повідомили, що працювали й з випадками, коли дитина у свідомому віці виявила бажання евакуюватися, в той час, як батьки самі не хочуть виїздити. Через свій вік дитина не може зробити це самостійно. В такому випадку діють за наступною схемою:

«Батьки дозволяють дитині евакуюватися, підтверджують, що вони не проти евакуації дитини. Наприклад, є бабуся на безпечній території,тоді ми забирали дитину й везли її до бабусі. Ми не стикалися з такими випадками, коли ми приїжджаємо й дитина хоче евакуюватися, а батьки їй забороняють. Такого у нас не було», — пояснюють у коментарі редакції.

росія краде українських дітей

Діти. Фото: з відкритих джерел

Поки росія невтомно намагається дискредитувати ЗСУ, поліцію й волонтерів — сама вона викрадає дітей з окупованих територій України та незаконно всиновлює їх. Цьому є доведені факти. Відтак, дитячий омбудсмен рф марія львова-бєлова усиновила хлопчика, якого окупанти незаконно вивезли з Маріуполя.

Голова управління ООН у справах біженців (УВКБ) Філіппо Ґранді у січня 2023 року повідомив, що росія порушує «основоположні принципи захисту дітей» у воєнний час, видає українським дітям російські паспорти та віддає їх на усиновлення. Це відбувається проти волі неповнолітніх.

Радник – уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук 24 лютого 2023 року повідомила, що ідентифіковано 16 221 дитину, яку окупанти незаконно примусово вивезли з території України. Однак реальна кількість силоміць вивезених українських дітей сягає сотень тисяч. Станом на лютий 2023 року вдалося повернути близько 300 українських дітей.

На відео в евакуаційну машину сідає дівчинка з рідними

Окупанти відбирають дітей після вбивства їхніх батьків, вилучають безпосередньо з родини, розділюють дітей і батьків під час таборів фільтрації. Також вони намірено створюють непридатні для життя умови й передають дітей на «оздоровлення та відпочинок». Після такого відпочинку дітей не повертають, вони залишаються в російській федерації.

У середині березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт путіна та уповноваженої з прав дитини РФ Марії Львової-Бєлової щодо незаконної депортації та переміщення дітей з окупованих територій України до рф. Тисячі українських дітей все ще залишаються в росії, тим часом, щоб не дати цьому числу збільшуватися поліцій, військові й волонтери намагаються вмовити батьків евакуювати своїх дітей, поки не стало пізно.

Фото: «Бахмут IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!