Бахмутян, які зараз проживають у місті Полтава, запрошують долучитися до презентації проєкту “Сталева мрія Бахмут” та його публічного обговорення. Зустріч відбудеться 11 червня о 10:30. Кількість місць обмежена.

Про це повідомляє Бахмутська міська рада.

Відбудова Бахмута

Довідка. “Сталева мрія Бахмута” — масштабний проєкт післявоєнної відбудови району в межах вулиць Чайковського, Захисників України, Декабристів та Ювілейна, до межі селища Хромове. За попередньою оцінкою, план передбачає, що на території вже відбудованого району будуть проживати близько 18 тисяч мешканців.

Презентація проєкту в Полтаві відбудеться 11 червня о 10:30. Щоб відвідати захід потрібно пройти реєстрацію за посиланням. Зазначається, що кількість учасників була обмежена з міркувань безпеки.

Відвідати захід можуть:

• мешканці Бахмутської громади;
• фахівці у сфері просторового планування, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства;
• небайдужі до процесу відбудови Бахмута та ті, хто  цікавиться даною концепцією або готовий долучитися до робочої групи по її вдосконаленню.

Читайте також:

• Хто повернеться до Бахмута: редакція почула думки бахмутян. Публікуємо результати
• Оборонні та захисні споруди при відновленні міст. Думка експерта
• “Це завжди про людей” – шлях бахмутського комітету доступності до створення інклюзивного міста

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Після деокупації територій відбувається не тільки розмінування та в’їзд у місто української влади та правоохоронних органів, але й починається важливий етап — пошук та ексгумація тіл цивільних та військових. На прикладі Харківщини ми дізналися, як це відбувалося у селі Мала Рогань, про ці процеси розповів Сергій Прокопенко, харківський журналіст та головний редактор локального видання Gwara Media, а про пошуки тіл військових безпосередньо на Донеччині, зокрема й в Бахмутському районі, розповів Олексій Юков, член пошукового загону “Плацдарм”.

Чи можуть бути цивільні корисними при пошуку тіл, куди передають тіла, та до чого потрібно готуватися вже зараз — читайте у матеріалі.

Яка ситуація в Бахмуті

Зараз Бахмут окупований, а до міста немає доступу. На момент окупації, а це весна 2023 року, тут ще залишилися цивільні, люди з різних причин ухвалили рішення не евакуюватися попри всі заклики від влади та волонтерів. Вже згодом російські окупанти почали публікувати повідомлення про знаходження тіл цивільних за різними адресами. Першого лютого 2024 року окупанти надіслали фото приватного будинку на вулиці Сибірцева та повідомили, що знайшли там тіло жінки.

Пропагандисти ще у 2023 році обіцяли розпочати в Бахмуті розмінування, а відтак й пошук тіл, втім жодних пошуків тіл, звісно, не було. Крім руїн, зруйнованих життів та смертей, росія не принесла нічого. 

У кінці березня 2024 року загарбники знову показали кадри з приватного будинку в Бахмуті, де знайшли тіла вбитих своїми ж військами цивільних. Росіяни показали наслідки свого вторгнення — рештки тіл бахмутян у підвалі. Останки, ймовірно, пролежали там близько року.

Вже зараз можна говорити, що після деокупації Бахмута останки людей будуть знаходити у різних місцях, й вже зараз потрібно готуватися до цього процесу.

Пошукова група “Плацдарм”: пошуки тіл на Донеччині

Керівник пошукової групи “Плацдарм” Олексій Юков вже не перший рік разом з іншими волонтерами займається пошуком та ексгумацією тіл військових, як український, так й російських. Група “Плацдарм” працювала безпосередньо у районі Кліщіївки, Курдюмівки та Андріївки. Звідси вивозили рештки тіл та передавали у морг. Олексій пояснює, що це дуже не легка робота не тільки морально, але й фізично, адже російські FPV-дрони не дозволяють працювати, волонтери ризикують життям, щоб повернути додому загублені душі.

Однак, за час своєї роботи він зустрічав й тих осіб, які намагалися нажитися на родичах зниклих безвісти військових, виманюючи у людей кошти. Тому слід обережно ставитися до всіх дзвінків та повідомлень, які ви отримуєте від незнайомих людей. 

На думку Олексія цивільні можуть бути корисні у пошуку тіл інформаційно, тобто повідомляти, де бачили тіло, давати точну локацію тощо. 

“Багато хто хоче допомогти. Втім якщо ми будемо долучати просто людей, які в цьому нічого не розуміються, то можемо накоїти лиха”, — пояснює співрозмовник. 

Крім того, далеко не кожен цивільний зможе брати участь у пошуку чи ексгумації тіл, адже є багато факторів, до яких не можливо звикнути й вони можуть шокувати: трупний запах, останки людей, які вже почали розкладатися тощо, тому потрібна ще й психологічна витримка. Співрозмовник додає, що допомагає відволіктися від важкої праці — робота з діткамию. Олексій Юков також тренер з таїландського боксу й навчає маленьких українців:

“Ми проводимо фізичні та медичні тренування для дітей. Тобто, накладання турнікетів, щоб діти могли, якщо, не дай Боже, станеться лихо десь поруч або з ними, надати собі чи своїм близьким допомогу. Я вважаю, що психологічний стан вирівнюється завдяки спілкуванню з дітьми. Це мертве і живе, минуле і майбутнє. Оці ці моменти, вони дуже допомагають. Це усвідомлення, що ти десь там загубився на війні, а що ти ще живий”.

Як організовують процес пошуку тіл на деокупованих територіях

Насамперед — це зона відповідальності поліції та прокуратури, які безпосередньо займаються пошуками та ексгумацією тіл, а також фіксують воєнні злочини, що були вчинені на деокупованих територіях. Олексій Юков пояснює, що їх група співпрацює з іншими організаціями, які також шукають тіла, волонтери допомагають один одному.

“Розкопками допомагаємо, тому що в нас є спеціалісти, це археологи. Фактично, люди, які можуть правильно розчистити рештки, не втратити якісь елементи, які можуть бути дуже важливі, наприклад, це актуально для фіксації воєнних злочинів: відстріляні гільзи, кулі, які могли бути в тілах. Тобто всі ці дрібнички важливо не втратити у ході роботи”, — каже Олексій Юков.

Та додає, що “Плацдарм” співпрацює з поліцією, а також з Генеральним штабом.

“Якщо потрібна допомога, то цивільна військова адміністрація може звернутися до поліції, Генерального штабу або напряму до нас. Ми завжди відкриті для діалогу і для співпраці. Вже неодноразово співпрацювали із Донецькою обласною адміністрацією стосовно пошуку загиблих, жодних проблем у цьому немає. Важливо розуміти, що ми займаємося пошуком тіл військових, а поліція, наприклад — цивільними особами, які загинули внаслідок бойових дій. Але завжди пересікається, бо ми ж розуміємо, що це війна. І на війні можуть бути в одній ямі, як цивільні, так і військові. Тобто тут треба чітко розуміти, як правильно відпрацювати дану локацію”, — поясню Олексій Юков.

Ексгумація тіл на Харківщині

Сергій Прокопенко — головний редактор харківського видання Gwara Media, йому довелося побачити процес ексгумації тіл на власні очі, адже він висвітлював новини з деокупованих територій.

“Перший раз я побував на ексгумації десь весною 2022 року (ред. село звільнили 25 березня), коли докупували селище Мала Рогань. Я до цього ніколи не був на ексгумації. У селищі ми були присутні при виявленні тіл цивільних в приватному будинку. Там була пара, дружина чоловіка мала поранення в око, і їй не могли надати медичну допомогу. Вона полежала деякий час та загинула, чоловік закопав її у дворі. Це було найстрашніше, що я міг уявити. А потім я побачив ще страшніші речі”, — пригадує у розмові Сергій Прокопенко.

Він додає, що при ексгумації була слідча група прокурорів і криміналістів. Вони прийшли на город, де закопали загиблу та почали її відкопувати. Тіло жінки дістали з могили, вона була загорнута у ковдру.

“Тіло було білого кольору. Це було дуже страшно, був сильний запах. Її забрали в мішок і відвезли. Все фотографувала поліція, знімали на фото й те місце, де в неї було око. Тому я це все запам’ятав, цей запах переслідував мене кілька днів. Але я знаю, що це не так ще страшно. Бо люди були в страшніших місцях”, — каже Сергій.

Під час ексгумації на Харківщині команда Сергія зняла документальний фільм “Атака на цивільних”. Gwara Media досліджувала тему воєнних злочинів 

“Документування цього процесу підвищує довіру до всього, що відбувається. Це є стимулом для діалогу і створення контексту для правосуддя і правозахисного процесу. Також, це питання національної ідентичності і історичної пам’яті”, — розмірковує Сергій у розмові. 

Він пояснює, аби потрапити на деокуповані території потрібно пройти кілька етапів, зокрема – це слідування за представниками правоохоронних органів, поліції, СБУ, прокуратури. Вони першими потрапляють у такі міста та села, роль військової адміністрації тут не настільки важлива.

Чим можуть бути корисні цивільні при ексгумації?

Сергій погоджується з думкою Олексія Юкова про те, що цивільні можуть бути інформаторами, але також бути задіяними, як свідки воєнних злочинів. Мова йде про тих людей, які перебували в окупації та могли бачити те, що відбувається.

Якщо територія вже безпечна для цивільних, то вони також можуть допомагати копати, аби витягувати людей з братських могил.

“Ця чорна робота найважча, значна її частина робиться руками невідомих для суспільства людей, зморених сонцем”, — Сергій Прокопенко, редактор Gwara Media.

Редакція не володіє достовірною інформацією, чи залишилися зараз у Бахмуті цивільні, на момент окупації вони ще були у місті. Потім окупанти регулярно подавали списки тих, кого вивезли до непідконтрольних Україні територій, доля цих людей здебільшого лишається невідомою.

У вересні 2023 року ми зафіксували один з останніх списків вивезених з Бахмута, а в березні 2024 року росіяни повідомили, що вивезли людей з Іванівського, це село неподалік від Бахмута. Ймовірно, що саме ці люди могли бути свідками російських воєнних злочинів, зокрема й вбивства цивільних, останки яких й показують росіяни.

Примітка. Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте також:

• Освітній скринінг та протидія російським наративам: чи готові Бахмутські школи до навчання дітей з деокупованих територій
• Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Коли ми говоримо за деокупацію міст та сіл, то повинні думати й про те, як працювати з людьми, які тривалий час жили на територіях, що були непідконтрольні Україні, й не тільки за дорослих, але й за дітей. Ми вирішили дослідити актуальне питання для Донеччини та дізнатися, хто буде працювати з дітьми, які пережили травматичні події? Як організовуватимуть освітній процес? Та чи будуть готові українські вчителі та вчителі з Бахмута до цього?

Редакція поспілкувалася з громадською організацією “ЗНОвУ”, яка готує дітей на ТОТ до вступу в українські виші, а ще паралельно займається з молодшими школярами. Також ми поговорили з вчителькою Бахмута, яка вже мала досвід роботи з дітками, які потрапили в окупацію та виїхали з неї. Про особливості процесу такого навчання — читайте у матеріалі.

Навчання дітей на ТОТ або чому не треба давати справжні дані під час уроків

Щоб розуміти, як вже навчаються діти, з населених пунктів окупованих росіянами, ми звернулися до команди вчителів “ЗНОвУ”. Ольга Коваль, одна зі співзасновниць громадської організації “ЗНОвУ” — це спільнота вчителів, які допомагали готуватися до ЗНО дітям з 2020 року. Зараз педагоги допомагають з підготовкою до НМТ (національного мультипредметного тесту). Вже понад 4 роки вони готують дітей.

Зареєструватися на навчання можна за посиланням: https://forms.gle/bPjninhUp9zd5eLF7. Діти можуть доєднатися у будь-який час до 20 червня.

Але крім підготовки до іспитів тут беруть на навчання й діток, це можуть бути учні від 1 до 11 класу. В межах цього проєкту діти можуть відвідувати цікаві заняття з української мови, математики та історії, отримувати професійну психологічну підтримку, розвивати навички критичного мислення та творчість.

“Спершу фокусом нашої уваги були саме діти з тимчасово окупованих територій, це Донеччина та Луганщина. Після повномасштабного вторгнення ми розширили спектр, бо в Україні не залишилося дітей, які б не постраждали від війни, і ми вирішили допомагати вже всім. Як ми шукаємо дітей на ТОТ, які хочуть навчатися в українських педагогів? Ця складна, і з міркувань безпеки ми надаємо перевагу непублічним способам поширення інформації та ретельно відбираємо учасників.”, — каже Ольга Коваль.

Вона додає, що ГО співпрацює з департаментами освіти, які продовжують контактувати з дітьми, які перебувають на ТОТ. Пріоритетом у навчання таких дітей — насамперед є безпека. 

“Наші заняття проходять дистанційно, коли діти спілкуються з викладачами в онлайн-форматі. Важливо, щоб інформація була максимально зашифрована. Тобто на заняттях діти не можуть бути підписані своїм справжнім ім’ям і прізвищем. Підписуються або лише ім’ям, або ж придумують собі нікнейм. Це важливо для того, щоб навіть учасники зустрічі не мали багато особистої інформації одне про одного. І тим паче якщо стороння людина під час заняття дитини зайде в кімнаті, то не побачить ніякої особистої інформації інших учасників”, — пояснює співзасновниця ГО.

До слова, у більшості деокупованих селах чи містах навчання проходить дистанційно, особливо це стосується тих місць, які близько біля лінії фронту. Дистанційне навчання — важливий безпековий фактор, який має бути врахований після деокупації.

Які сервіси не можна використовувати на ТОТ

Анастасія Бєляєва також стояла на чолі організації “ЗНОвУ”, коли її засновували. Дівчина додає, що якщо ви живете з дитиною на окупованих територіях, але хочете продовжувати навчатися за українською програмою, то не можна використовувати для навчання такі сервіси як:

• Яндекс браузер; 
• Telegram;
• пошту Mail.ru.

А от VPN варто вмикати щоразу, це не викличе підозр, каже Анастасія, тому що більшість мешканців окупованих територій його використовують. 

Як проходять уроки для дітей з ТОТ

Ми вже зазначали за безпеку під час уроків, але також вчителі звертають увагу на психо-емоційний стан дитини. Вся команда ГО “ЗНОвУ” є освітянською, тому стежать аби дитина була в стані навчатися та сприймати нову інформацію. Ще один важливий аспект, аби потрапити на уроки від “ЗНОвУ” батьки дитини, яка хоче навчатися, мають дати на це дозвіл. На жаль, ті діти, які мають опікунів чи батьків з проросійськими поглядами — не можуть бути учасниками програми.

“Річ у тому, що неповнолітні діти не можуть нести повної відповідальності за свою безпеку, не можуть повною мірою оцінювати ситуацію на тій території, на якій перебувають.Ми розуміємо, що це відсіює частину наших учасників, але в цьому питанні все одно безпека стоїть вище за все інше”, — кажуть наші співрозмовниці.

Повернення дітей з ТОТ до української системи освіти

Ми запитали Ольгу та Анастасію, як на їхню думку варто повертати до навчання українських дітей після деокупації територій. Обоє вважають, що хорошим варіантом будуть змішані групи у класах. Тобто, коли одна частина дітей, ті, хто не були під окупацією, а інша — навпаки. 

“Загалом, можу сказати, що діти налаштовані, як би, один до одного, і ми як, педагоги робимо акцент на тому, що нас об’єднує. Також, ті, хто хочуть навчатися з нами вже апріорі мають проукраїнську позицію, бо інакше — вони би до нас не дійшли. До нас вже приходять діти, які попри те, що їм доводиться відвідувати російську школу, хочуть пов’язати своє майбутнє з Україною, вони ідентифікують себе, як українці, які просто опинилися в таких обставинах, бо ніхто не обирав бути в окупації”, — говорять педагоги.

Чи впливає російська пропаганда на дітей, які живуть в окупації?

І Ольга й Анастасія кажуть, що для дітей, які живуть або в окупації, або вже у деокупованих містах чи селах — освіта в українських школах стає мостом для возз’єднання. Навіть, російська пропаганда, яка намагається відвернути українських дітей — у більшості безсила. Але важливо, щоб вчителі розуміли, що поки дитина була на територіях, які не підконтрольні Україні — відбулися значні освітні втрати. Тобто, школяр/школярка можуть не знати частину матеріалу чи мати прогалини.

“Насправді дуже важливим є розуміння цієї ситуації, лояльне ставлення. Наші викладачі бачать і розуміють, що їм складніше наздогнати ці втрати..Ми працюємо більше за адаптованими програмами, які не обов’язково повністю відповідатимуть дітям такого самого віку, які навчаються в Україні”, — пояснює Ольга Коваль.

Вона додає, що це й варто врахувати під час складання навчальних програм для дітей з деокупованих територій, відтак всі навчальні матеріали потрібно буде адаптовувати.

Освітній скринінг

Ольга Коваль ділиться, що перед початком навчання вони з дітьми проводять освітній скринінг. Фактично — це тестування, яке дає можливість побачити, які освітні втрати є у дитини. Таку перевірку вони розробили разом з іншими педагогами для дітей з усіх класів.

Після скринінгу навчальна програма будується під потреби дітей. 

“У нас немає одної універсальної програми, бо її неможливо створити. Вона відрізняється від року до року, від групи до групи”, — каже Анастасія Бєляєва.

Ольга Коваль каже, що у їхній практиці були діти, які готувалися на окупованих територіях до іспитів, а потім виїхали звідти та вступили в українські ВНЗ,  а також є ті, хто досі перебувають на ТОТ, але навчаться в українських вишах дистанційно.

“Одна наша випускниця з тимчасово окупованої території зараз навчається в Харківській академії. Тобто це також можливо”, — пояснюють вчительки.

Які труднощі можуть виникати під час навчання дітей з ТОТ

Досвід окупації безперечно буде мати вплив на дитину, тому важливо аби викладач або модератор освітнього процесу був обізнаним і підготовлений до того, що можуть виникати конфліктні ситуації, пояснюють у ГО. Фахівчині додають, що викладачу буде корисно зустрічатися з психологом, аби знати як працювати з учнями, які пережили травматичні події.

“З боку держави важливо підходити комплексно і цілісно до цієї проблеми. Ми спілкувалися багато з викладачами, які працюють в державних освітніх закладах на деокупованих територіях, вони не мають чітких безпекових інструкцій щодо того, які платформи можна використовувати, а які не варто, якими браузерами не можна користуватись і так далі. Водночас зараз є дуже багато класних українських матеріалів, за якими діти можуть займатися онлайн. Наприклад, якщо ми візьмемо ту ж Всеукраїнську школу онлайн, там з кожного класу, з кожної теми є розроблені відеозаняття тощо. Але дітям бракує живого спілкування”, — пояснює Ольга.

Через це діти, які змушені навчатися онлайн часто відчувають самотність, тому вчителю треба вміти побудувати відчуття спільноти, приналежності дитини до чогось.

Що кажуть бахмутські вчителі?

Бахмутська вчителька Ольга Петрівна вже мала досвід роботи з дітьми, які перебували в окупації. Педагогиня наголошує, що насамперед необхідно робити пріоритет у навчанні на збереженні й поширенні саме української культурної спадщини, популяризації мови. Також вона погоджується з твердження колег з ГО “ЗНОвУ” щодо оцінки освітніх втрат, які понесли діти на ТОТ чи деокупованих територіях. 

“У моїй практиці були діти, які перебували на ТОТ. Це траплялося тому, що як кажуть, батьки вчасно не зреагували, не дали дозволу на вивезення, тому їх вивезли на ту сторону у Шахтарськ (ред. на території підконтрольні рф). Але потім батьки ухвалили правильне рішення, вони там побули деякий час, акліматизувалися, а далі через якісь канали виїхали”, — пояснює педагогиня.

Освітянка розказує, що впливу російської пропаганди, у дітей, які пережили окупацію, не помітила, через те, що ці вони перебували там не настільки довго.

“Ми готові навчати дітей з деокупованих територій, у нас з 2014 року були такі дітки у класах. Вони проходили за індивідуальною формою навчання, йдеться про екстернат, це були школярі з Горлівки, Донецьку та інших міст, які росіяни окупували з 2014 року”, — каже вчителька.

А потім додає, що фактично — екстернат наразі єдиний спосіб, який дає можливість дітям офіційно навчатися в наших школах. Бахмутська вчителька розмірковує, що чинні освітні програми будуть потребувати перегляду та внесення змін відповідно до тих освітніх втрат, які отримали діти на ТОТ.

Психологічна підготовка до навчання

Щоб ефективно працювати з дітьми, які пережили травмуючі події бахмутські педагоги постійно підвищують свою кваліфікацію, зокрема проходять психологічні тренінги, курси, отримують навички з медіаграмотності у межах проєкту “Інформедійна грамотність”. Наразі туди залучені вчителі історії та української мови, пояснює педагогиня.

“Ми вивчаємо як розрізняти фейки, все це у межах класних уроків, діти у формі гри можуть навчатися розпізнавати інформацію, тобто, це все працює вже”, — резюмує Ольга Петрівна.

Навчання на ТОТ з перших вуст

Джерело редакції на ТОТ розповіло нам про те, як йому вдалося отримати українську освіту перебуваючи в окупації. З міркувань безпеки ми не розкриваємо особисті дані особи.  

Після анексії частини територій у 2014 році, окупанти з нового навчального року вже впроваджували російські освітні стандарти у школах та університетах, каже співрозмовник.

“З 2014 року відбулося повне виключення з основної програми української мови та літератури, історії України. Натомість в збільшених обсягах додавались російська мова та література, історія росії…Додавались такі дисципліни, як суспільствознавство вже за російськими стандартами та основи безпеки життєдіяльності. І ряд інших дисциплін, таких як громадянська оборона, тобто — це як частина мілітаризації освіти та провадження та просування військової справи”, — говорить джерело редакції про освітні зміни з 2014 року на ТОТ.

Дітям, які хотіли вивчати українську мову та літературу, доводилось шукати приватні заклади або самостійно вчитися через відкриті джерела, пояснює джерело. Співрозмовник додає, що він навчався екстерном. До українського ВНЗ вступив у 2021 році, у цьому допомогли програми складені спеціально для випускників ТОТ. Наш герой самостійно вступив на бюджет.

Він розповідає, що до повномасштабного вторгнення чимало дітей з ТОТ мали змогу навчатися в українських школах, це стосується тих територій, які були окуповані частково — Донеччина та Луганщина. Звідси школярі мали змогу виїхати на підконтрольну Україні територію та отримати документи про освіту. Після початку Великої війни — ця ситуація кардинально змінилася, бо виїхати з ТОТ складно.

“Документи про закінчення ВНЗ чи школи в українських навчальних закладах визнаються в Україні та закордоном, а от документи про освіту в російських школах на ТОТ — не будуть мати сили, та будуть ігноруватися у цивілізованому світі”, — розповідає джерело.

Вже навчаючись в українському університеті, наш співрозмовник пригадує, що швидко інтегрувався, та має поради, як допомогти дітям з ДОТ адаптуватися до навчання:

• зробити так, щоб діти з ТОТ відчували себе громадянами України, враховуючи факт примусової окупації та насадження російської пропаганди;
• зробити доступ до вивчення української мови;
• зробити освітній скринінг української мови, аби забезпечити дитині доступну програму навчання;
• зробити українську освіту більш привабливою — пояснювати дітям, що саме з українськими дипломами, а не російськими, діти можуть навчатися закордоном, ставити хорошим спеціалістом тощо;
• працювати з фактором внутрішніх конфліктів, які можуть виникати між дітьми, які не були в окупації та тими, які там опинилися.

Зелена книга й Біла книга: сценарії рішень для навчання дітей, які пережили окупацію

Нещодавно благодійний фонд “Солом’янські котики”за підтримки USAID дослідили, як повертати освітній процес на деокуповані території. У результаті дослідження представили у двох інтепретація, це Біла книга та Зелена книга.

Біла книга — це ґрунтовні сценарії рішень у процесі деокупації у сфері освіти та можливі наслідки кожного з них. 

Зелена книга — це узагальнення аналітичних матеріалів та розробка рекомендацій для відновлення освіти після деокупації територій

У Білій книзі є вказані фактори, які впливатимуть на відновлення освітнього процесу на деокупованих територіях, які потрібно буде враховувати освітянам, це:

• тривалість окупації;
• доступ до освіти в умовах тимчасової окупації;
• обсяг освітньої мережі;
• контингент учасників освітнього процесу;
• доступні освітні ресурси;
• безпекова ситуація.

Зважаючи на той факт, що чимало міст та сіл Донеччини були окуповані ще з 2014 року — саме тривалість окупації визначено першим фактором для побудови нового освітнього процесу, коли ці території будуть деокуповані, або ж коли дитина з таких територій потрапляє на підконтрольні Україні землі. Як зазначила у розмові педагогиня з Бахмута, діти, які короткий час перебували під окупацією — мають меншу травмованість. Натомість, особлива увага має бути до дітей, які були змушені жити в окупації роками й потребують підтримки та розуміння з боку соціуму.

Примітка. Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте також:

• Інклюзивне місто або як зробити Бахмут доступним для всіх після відбудови
• Як росіяни зомбують дітей на ТОТ та популяризують війну серед молоді
• “Український гітлерюґенд”: чому підготовка підлітків на фронт є фейком роспропаганди

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!