Військовий Андрій Солдатихін загинув 18 вересня 2023 року, бахмутянин пішов захищати країну наприкінці 2022 року. У чоловіка залишилося двоє дітей та дружина. Друзі Андрія згадують його, як люблячого та доброго батька й хорошого товариша.
Редакція вшановує пам’ять захисника, про його загибель повідомила бахмутянка Ольга Ленфира.
Захисник Бахмута – Андрій Солдатихін
Пост про загибель Андрія Солдатихіна/ скріншотКоментарі під дописом/ скріншот
Андрій Солдатихін родом з Бахмута, чоловіку було 47 років. Захищати свій край він пішов наприкінці 2022 року. На службі отримав поранення, лікувався у госпіталі, проте згодом повернувся в частину і продовжував служити. Подруга військового зауважує, що чоловік мав проблеми із здоров’ям, його мали комісувати за рішенням ВЛК.
Андрій загинув 18 вересня, у населеному пункті Іванівське. У військового залишилося двоє дітей.
Андрій був дуже хорошою людиною. Він з багатодітної родини, він знав, що таке дружба, повага, співчуття, щастя. Взагалі, був добрим та справедливим. Гарним батьком та чоловіком. Дуже боляче втрачати рідних.
Ольга Ленфира // згадує про загиблого Ольга Ленфира у коментарі редакції
«Бахмут. IN.UA» пропонує поділитися історією загиблого та вшанувати пам’ять мирних й військових людей у спецпроєкті “Бахмутський меморіал”.
Що відомо про можливий обмін полоненими на Великдень
Наступний обмін військовополоненими між Україною та росією можуть провести на Великдень, 12 квітня. Українська сторона заявляє про готовність до процесу та очікує завершення домовленостей. Про це повідомив керівник Офісу президента Кирило Буданов під час заходу до четвертої річниці Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
“Я дуже сподіваюся, що на Великдень ми всі побачимо великий обмін, а ми зробимо для цього все, що потрібно“, — зазначив він.
Інформацію про підготовку обміну також підтвердила заступниця керівника Офісу президента Ірина Верещук. За її словами, обмін можуть провести “з дня на день”, адже переговорні команди вже погодили основні параметри, і наразі залишилися технічні деталі.
Водночас вона наголосила, що фінальне рішення залежить від російської сторони.
“Усе залежить від російської сторони. Українська сторона все відпрацювала, все, що було від нас залежне, — ми все зробили. Чекаємо, поки російська сторона виконає свою частину зобов’язань”, — сказала вона.
Посадовиця також висловила сподівання, що майбутній обмін продемонструє принципову позицію України: до списків включають навіть тих полонених, чиє перебування не підтверджене Міжнародним комітетом Червоного Хреста.
Ситуація на Донеччині продовжує стрімко загострюватися. Якщо раніше лінією фронту вважалися виключно передові населені пункти, то сьогодні небезпека дісталася й до міст, які ще нещодавно здавалися відносно тилом. Волонтери фіксують нові тенденції: знесилені люди масово пішки виходять з Костянтинівки, а над Краматорськом та Слов’янськом цивільні автівки почали атакувати російські безпілотники.
Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з волонтером Богданом Зуяковим про те, хто зараз евакуюється найчастіше та чому розвіявся міф про безпечний Краматорськ й Слов’янськ.
Костянтинівка: люди йдуть пішки
Останніми тижнями волонтери спостерігають різке збільшення кількості охочих виїхати з Костянтинівки. Місто перебуває під постійним вогнем, туди вкрай важко і небезпечно заїжджати евакуаційному транспорту. Місцеві мешканці змушені рятуватися самостійно або за допомогою військових.
“З Костянтинівки почали виходити люди частіше, ніж це було раніше. Зараз більше евакуйованих звідти, ніж це було навіть два тижні тому. Вони виходять самостійно, або військові допомагають супроводити їх. Вони виходять, і вже на Олексієво-Дружківці ми їх забираємо“, — розповідає Богдан Зуяков.
Евакуація відбувається “напливами”: в один день може не бути нікого, а наступного — одразу десять людей. Головна причина такого відчаю — критичні гуманітарні умови. За словами волонтера,, люди відверто зізнаються, що “всі грані можливого і неможливого пересиділи”. У місті відсутня вода, катастрофічно бракує їжі, і продовжувати там існувати стає фізично неможливо.
Чому виїжджають зі Слов’янська та Краматорська
Ще донедавна Краматорськ та Слов’янськ вважалися відносно спокійними містами, куди переселялися люди з більш гарячих точок. Проте зараз ситуація кардинально змінилася. На вулицях з’явилася нова смертельна загроза — російські FPV-дрони, які цілеспрямовано полюють на транспорт.
“Я вважаю, що в Краматорську і Слов’янську вже не так, як було два місяці тому. Ми бачимо, що кожен день FPV літають по місту і нищать машини. Поки це пікапи або позашляховики, але потім кожна машина, яка потрапить під приціл дрону, буде нищитись“, — наголошує співрозмовник.
Саме цей фактор став вирішальним для багатьох родин з дітьми. Розуміючи, що безпеки більше немає, люди збирають речі. Наразі з цих міст активно виїжджають ті, хто має власні автомобілі, заощадження або можливість працювати дистанційно.
Схожа непередбачувана ситуація спостерігається і в Миколаївці. Місто знаходиться ближче до лінії фронту, ніж Дружківка, проте інколи там здається спокійніше. Волонтери попереджають, що це оманливе відчуття: дрони ворога постійно кружляють у небі, вишукуючи нові цілі.
Примусова евакуація дітей
Нещодавно Слов’янська міська військова адміністрація ухвалила рішення про евакуацію неповнолітніх з найбільш небезпечних районів міста.
Зараз цей процес відбувається у форматі “м’якого” примусу. Влада та волонтери дають батькам шанс свідомо та спокійно зібрати речі і виїхати у безпечні регіони, де для них вже підготовлені гідні умови.
“Зараз волонтери максимально віддають перевагу родинам з дітьми, щоб розмістити їх в класні умови. Є відгуки від родин, які змогли виїхати — їм дали нормальний будинок, вони добре живуть, діти можуть ходити в школу і садок. Всі готові протягнути руку допомоги“, — зазначає Богдан Зуяков.
Евакуаційні екіпажі продовжують працювати щодня. Лише за останні тижні одній команді вдалося вивезти десятки людей: від родин з немовлятами до 90-річних пенсіонерів. Проте залишатися на Донеччині з кожним днем стає небезпечніше, пояснює волонтер.
Катерина Додіна разом чоловіком Дмитром та донечкою Софією жила в Бахмуті. До повномасштабного вторгнення сім’я будувала безліч планів на життя. Дмитро хотів відкрити власний магазин, […]
Андрій Шманін був військовим медиком 54-ої окремої механізованої бригади. Чоловік пішов на війну, коли вона тільки почалася на Сході. Він пройшов Горлівку та Дебальцеве. Андрій […]
Бахмутянин Олександр Примич пішов з життя 26 серпня 2022 року внаслідок мінометного обстрілу. Чоловікові не змогли вчасно надати медичну допомогу після обстрілу, через велику кровотечу […]
Юрій Казаковшенок з дружиною Людмилою жив у Бахмуті. Родина прожила разом 42 щасливих роки шлюбу. Молодята побралися в юності, й від тоді не розлучалися. Всі […]