Попри евакуацію комунальні підприємства деяких зруйнованих міст продовжують працювати, купують техніку, керівникам та працівникам нараховують зарплати. Бахмут та Сіверськодонецьк — не виняток. 

Редакція Бахмут IN.UA у співпраці з медіа  Фарватер Схід  проаналізували комунальні підприємства Бахмута й Сіверськодонецька. Наші колеги аналізували свої КП, які, як і Бахмутські, залишилися працювати в евакуації.  

Як працюють комунальні підприємства окупованих міст

У Бахмуті з населенням близько 73 тисячі людей до початку повномасштабної війни та окупації міста працювало 8 комунальних підприємств. У Сіверськодонецьку з населенням у понад 115 тисяч налічували 22 комунальних підприємства до окупації міста росіянами. 

Більшість КП і Бахмута, і Сіверськодонецька функціонують і зараз, їх керівництво отримує заробітні плати, періодично КП проводять закупівлі, міські бюджети підтримують їх безперебійну роботу. 

Що роблять працівники й керівництво цих КП, як звітують за пророблену роботу та скільки витрачають коштів з бюджету на утримання комунальних підприємств міст в окупації. Детальніше в матеріалах Бахмут IN.UA та Фарватер Схід. 

Бахмут. Комунальні підприємства

Ми аналізували роботу таких Бахмутських КП за півтора року — 2023 та перше півріччя 2024: 

• “Бахмутське бюро технічної інвентаризації”,
• “Бахмут-вода”, 
• “Опитненьське сільське комунальне підприємство “ПРОГРЕС”, 
• “Бахмутська житлова управляюча компанія,
• “Бахмутське бюро технічної інвентаризації”. 

А також роботу “Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради”.

Витрати комунальних підприємств. У скільки обходиться міському бюджету їх утримання

Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва у відповідь на запит редакції  подає такі витрати станом на 1 липня 2024 року:  

• заробітна плата працівників, а це понад 2,6 мільйона гривень;
• витрати на електронні журнали, програмне забезпечення та канцелярське приладдя, що разом складає ще 17,6 тисячі гривень за період. 

Серед працівників нараховують 20,5 штатних одиниць, з яких 10 виконують свої обов’язки.

Що ж до зарплати керівництва, то заступниця начальника Управління — Надія Трофимова отримала у 2023 році — 541,5 тисячі гривень заробітної плати, а з січня по червень 2024 року — 324,8 тисячі гривень. Місячна зарплата Надії Трофимової коливається від 37 тисяч до 80 тисяч гривень. Загалом, зарплатний фонд Управління за 2023 рік складає 45,7 мільйона гривень, а за пів року 2024 — понад 22 мільйони гривень. 

КП “Бахмут-вода”.

Витрати на комунальне підприємство включають:

• фінансову підтримку для безперебійної роботи та виплати заробітної плати — понад 2,5 мільйонів гривень;
• оренду приміщень і оплату комунальних послуг — 90,8 тисячі гривень; 
• програмне забезпечення — 49,8 тисячі гривень; 
• придбання та реєстрація спеціалізованої техніки — 41 тисяча гривень; 
• запчастини для автомобільного транспорту — 67,4 тисячі гривень;
• паливо для перевезення гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади — 94,8 тисячі гривень. 

У відповіді на запит, нам повідомили, що КП не виконує свою діяльність у повному обсязі, а тому планів роботи немає, як і  у КП “Опитненьське сільське комунальне підприємство “ПРОГРЕС” та  КП “Бахмутська житлова управляюча компанія”. 

Ще додали, що фінансова підтримка цим підприємствам надається рахунком міського бюджету.

Штатну кількість працівників “Бахмут-води” складає 101 працівник, з них 4 виконують посадові обов’язки, з іншими дія трудового договору призупинена. 

Заробітна плата керівника підприємства, Романа Спічкіна сягає від 34 тисяч до 137 тисяч гривень, залежно від місяця. Загалом Роман Спічкін заробив понад 903 тисячі гривень за 2023 рік і 292 тисячі гривень за пів року 2024. 

Загальний фонд заробітної плати “Бахмут-води” складає більш як 5,6 мільйона гривень у 2023 році й 2,3 мільйона гривень за перше півріччя 2024.  

 КП “Опитненьське сільське комунальне підприємство “ПРОГРЕС” 

Серед витрат на підприємство: 

• фінансова підтримка для безперебійної роботи та виплати заробітної плати складають 3,1 мільйона гривень; 
• придбання та реєстрація техніки й обладнання для потреб КП — 2,9 тисячі гривень; 
• придбання палива для доставляння гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади ще 11,2 тисячі гривень.

Штатна чисельність працівників “Прогресу” складає 37,5, з них 2 виконують обов’язки.

Роман Гапєєв, керівник підприємства,  за 2023 рік отримав заробітну плату більш як 273 тисячі гривень, а з січня по червень 2024 — понад 136 тисяч гривень. Його щомісячна зарплата, на відміну від інших керівників та керівниць КП Бахмута незмінна і складає 22,7 тисячі гривень. Плани роботи КП не надають, бо наразі у повному обсязі підприємство не виконує свою роботу.

“Бахмутська житлова управляюча компанія

Витрати КП включають: 

• фінансову підтримку для безперебійної роботи та виплати заробітної плати — 6.8 мільйона гривень;
•  придбання та реєстрація техніки й обладнання для потреб КП — 30,9 тисячі гривень; 
• придбання палива для доставляння гуманітарної допомоги до осередків підтримки мешканців громади 14,9 тисячі гривень.

КП наразі не виконує роботу в повному обсязі.  На липень 2024 у штаті КП 5 працівників, 4 з яких виконують свої обов’язки, один працівник проходить військову службу за контрактом, робоче місце за ним зберігається. Заробітна плата керівника Олександра Бондарєва за 2023 рік склала 845 тисяч гривень, за перше півріччя 2023 — понад 286 тисяч гривень. Місячна зарплата коливається від мінімальної у 15 тисяч гривень до 153,8 тисячі торік, а тепер сягає до від 34 до 86 тисяч максимальної оплати праці. Загальний фонд заробітної плати КП сягає понад 3,2 мільйона за 2023 рік і більш як 568 тисяч за перше півріччя 2024 року. 

“Бахмутське бюро технічної інвентаризації”

Витрати склали більш як 1,1 мільйона гривень, серед них: 

У штаті КП — 7 працівників, 5 з них виконують свої обов’язки та отримують заробітну плату. 

“Бюро технічної інвентаризації” відновило роботу у липні 2023 року, втім планів роботи у КП не надають, аргументуючи тим, що діяльність підприємства залежить від попиту осіб, що звертаються за послугами, відтак планувати діяльність недоцільно. 

 У КП надали звіт про роботу, а саме: консультації, платні послуги, довідки тощо: 

Керівник КП Андрій Атаманченко за друге півріччя 2023 отримав понад 212 тисяч гривень, а за перше півріччя року 2024 — більш як 319 тисяч гривень. Минулого року зарплата Атаманченка була у середньому 23 тисячі гривень, за виключенням жовтня, тоді він отримав понад 70. Цього ж року зарплата керівника БТІ стартує від 40 і сягає 96 тисяч у березні.

Зростання зарплат деяких керівників КП у 2024 році фіксують і колеги з Сіверськодонецька. Зокрема, якщо минулого року середньомісячна заробітна платня директора КП «Сєвєродонецьккомунсервіс» з середніх 42 тисяч у квітні-жовтня 2023 року збільшилася майже на третину і складає у середньому 65 тисяч у 2024 році.

Загальний фонд заробітної плати Бахмутського БТІ за період червень-грудень 2023 сягає понад 532 тисячі гривень, а за січень-червень 2024 — 795,8 тисячі гривень. 

Серед усіх вказаних КП лише БТІ відновило роботу в евакуації, відтак звітує про пророблену роботу. У листопаді 2023 року редакція писала про скарги жителів Бахмутської громади на роботу БТІ. Тоді бахмутяни повідомляли про такі проблеми: довге очікування довідок, відсутність чітких термінів відповіді, непрофесійне спілкування, зокрема грубість у розмовах, скидання телефонного дзвінка тощо.

Кошти на КП у 2023 році

У жовтні 2023 році для бахмутських комунальних підприємств виділили близько 17 мільйонів гривень.

Зокрема для підприємства “Бахмут-Вода” торік виділили майже 5,9 мільйона гривень. 

КП “Бахмутелектротранс” отримав близько 4 мільйонів гривень, а витратив понад 3 мільйони гривень. З них 60 тисяч гривень витратили на оренду приміщень та оплату комунальних послуг.

На Бахмутську житлову управляючу компанію виділили 4 мільйони гривень.

На Бахмутський комбінат комунальних підприємств виділили 2 мільйони гривень, а станом на 1 жовтня виділили понад 1 мільйон гривень.

На підприємство “Прогрес” тоді виділили 1 мільйон гривень

У відповідь на матеріал читачі Бахмут IN.UA висловили обурення виділенням коштів на КП зруйнованого міста в окупації. 

Олександр Марченко, заступник начальника Бахмутської МВА, у коментарі редакції пояснював, що “Відбувається робота, пов’язана з функціонуванням підприємств. На сьогодні підприємства не ліквідовувались. Виконується робота, пов’язана з документацією. Тому і гроші виділялись. У нас існують програми по підтримці комунальних підприємств, роботі комунальних підприємств. У 2022 році, а також у 2023 роках вносились зміни до цих програм. І кошти вже виділялись у 2023 році”. 

Що роблять КП в евакуації? 

Крім офіційних запитів редакція намагалася зв’язатися з Управлінням розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради аби запитати конкретні обов’язки робітників, які досі продовжують працювати у бахмутських КП в евакуації. А також прокоментувати премії працівників. А ще, чому не звітують про роботу, якщо отримують фінансування з бюджету? Чи отримують відсоток зарплати працівники, які перебувають у штаті, але не виконують обов’язків? Чи заброньовані ці працівники від служби в ЗСУ? І загалом, який стратегічний сенс має утримання КП міста в евакуації. Виконувачка обов’язків начальниці Управління  розвитку міського господарства та капітального будівництва відмовилася спілкуватися з журналістами й кинула слухавку. З директорами КП зв’язатися теж не вдалося.

Ми зверталися за коментарями в телефонах і месенджерах та відкладали матеріал, оскільки в пресслужбі попросили час на коментарі. Зрештою відмовились відповідати усно або оперативно письмово й повідомили, що дадуть відповіді лише на ще один запит, відтак відповіді на наші питання ми мусимо чекати ще. Ми оновимо матеріал щойно отримаємо відповіді.

До порівняння, фонд заробітної плати працівників “Сєвєродонецьктеплокомуненерго” за пів року становить майже 6 мільйонів гривень разом з ЄСВ. Ці витрати складаються із заробітної плати 11 діючих працівників та 50 робітників, які знаходяться у статусі “простою не з вини працівників” з оплатою у 2/3 посадового окладу. Фактично більшість працівників отримають платню не за виконану роботу, а за те, що вони є.

Загальний фонд бюджету Бахмута — 408 мільйонів гривень, частина бюджету йде в тому числі на підтримку комунальних підприємств в евакуації: безперебійну роботу, виплату заробітних плат, оренду приміщень тощо. 

Читайте також:

• Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд
• 17 млн грн на комунальні підприємства: у міськраді прокоментували обурення бахмутян
• Премії для міськради: бездоганне виконання планів та необмежений розмір

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В окупованому Донецьку працюють захоплені школи, які навчають дітей за російськими стандартами. Однією з провідних шкіл у Донецьку окупаційна влада вважає гімназію №6. Цей навчальний заклад активно поширює пропагандистські наративи та формує в дітей лояльність до окупаційної влади. Керує гімназією Альбіна Афенченко. Вона очолила заклад у 2003 році, а після захоплення Донецька підтримала окупаційну владу і є директоркою закладу донині.

Що відомо про Альбіну Афенченко і її роль в освіті на ТОТ? Редакція зібрала досьє.

Альбіна Афенченко, біографія

Альбіна Афенченко народилася 9 липня 1968 року в Донецьку. У 1987 році закінчила Донецьке педагогічне училище і отримала професію вчителя початкових класів.

Має дві вищі освіти. У 2002 році випустилася з Донецького інституту соціальної освіти, отримавши кваліфікацію вчителя географії. А у 2011 році закінчила Сумський педагогічний інститут післядипломної педагогічної освіти за спеціальністю “Управління навчальним закладом”.

Трудову діяльність Альбіна Афенченко розпочала в 1985 році. Вона влаштувалася на посаду вчительки початкових класів у школу №58 в місті Макіївка. Тут вона працювала до 1987 року.

У 1992 отримала посаду у школі №6 міста Донецьк. До 1998 року працювала вчителькою початкових класів. З 1998 по 2002 роки була педагогинею-організаторкою та вчителькою географії. З 2003 року стала директоркою цього навчального закладу. Його вона очолює і донині.

Як працює Донецька гімназія №6 після окупації

Гімназія №6 продовжила роботу після окупації. Альбіна Афенченко, підтримавши окупантів, зберегла посаду директорки. Сьогодні в гімназії активно поширюють пропагандистські наративи та нав’язують учням російське бачення історії і війни проти України. Цьому сприяє директорка закладу.

Гімназія №6 була одним із перших навчальних закладів Донецька, які пройшли державну акредитацію освітньої діяльності в рф. А у 2015-2016 навчальному році на базі гімназії проходила апробація (ред. перевірка, випробування на практиці та офіційне перед остаточним впровадженням) нових навчальних програм з історії та хімії. Заклад поступово переходив на російські стандарти.

Серед пропагандистських заходів, які проводять у гімназії за ініціативи директорки, є так звані “розмови про важливе”. Це обов’язкові уроки, які проводять щотижня. На цих заняттях розглядають та обговорюють конкретні теми, які є загальними для всіх класів, у тому числі початкових. Примітно, що серед загальних тем, такі як збереження довкілля чи розмови про моральні цінності, є багато уроків, зосереджених на пропаганді російських цінностей і наративів. Зокрема, у лютому 2026 року для дітей проводили урок про важливість захисту Батьківщини та знайомили їх з “подвигами земляків із “днр”. А у травні проводили традиційні уроки, присвячені Дню перемоги. Таким чином дітям нав’язують позитивний образ військових російської армії.

Примітним є і навчальне середовище у гімназії. В головному холі дітей зустрічає портрет путіна, російський герб та прапори рф і “днр”. А в коридорах розміщені інформаційні стенди про військових, які брали участь у війні в Україні.

У 2023 році Альбіна Афенченко разом з педагогічним колективом гімназії №6 розробили проєкт “Патріотичний десант”. Для його реалізації гімназія виграла грант від міносвіти рф.

Проєкт “Патріотичиний десант” направлений не лише на учнів гімназії, а й на молодь і дорослих мешканців Донецька. Також з цим проєктом педагоги їздять іншими окупованими містами. Він передбачає проведення пропагандистських заходів на базі різних установ і просторів. За словами Альбіни Афенченко, мета проєкту — “допомогти людям усвідомити себе частиною єдиної держави та створити освітній простір для виховання справжніх патріотів”.

“Будучи свідками подій, що відбуваються на Донбасі, команда вчителів вирішила, що потрібно захистити підростаюче покоління від зовнішнього впливу, викликати в них любов до Батьківщини, навчити бути справжніми патріотами, цінувати свою самобутність та шанувати історичну пам’ять. Ми розповідаємо достовірну інформацію про конфлікт та причини початку сво”, — зазначала Альбіна Афенченко.

Окрім пропагандистської складової, у межах проєкту проводять мілітаризацію дітей та молоді. Педагоги гімназії проводять майстер-класи, де вчать базовим знанням військових спеціальностей. Школярі можуть спробувати себе в ролі танкіста, шифрувальника чи картографа.

Роль Альбіни Афенченко в політиці на ТОТ

Окрім роботи в освіті, Альбіна Афенченко провадить політичну діяльність і є медійною особою. Вона не раз давала інтерв’ю пропагандистам, де поширювала антиукраїнські тези.

Так, у березні 2023 року вона знялася для документального циклу “Обличчя Донбасу”. Під час розмови з пропагандистами жінка відкрито засуджувала педагогів, які виїхали з окупації та називала їх зрадниками. Також вона критикувала українську освіту. Серед її тез — те, що Україна свідомо переписувала історію задовго до війни. Однак директорка не згадує про те, що й сама була частиною української освіти до 2014 року. Що вплинуло на те, що вона радикально змінила погляди, Альбіна Афенченко не уточнює.

Також директорка гімназії №6 відкрито підтримує дії рф і висловлює підтримку російській армії.

“Я готова йти в бій. У нас жінки Донецька настільки відважні, що ми в колективі ромовляємо, що ось: “Дівчата, якщо буде треба допомога нашим, то підемо”. І це не красномовні слова, чесно. Зрозуміло, що в бій йти… Я не буду говорити, що я піду в бій з гранатою. Я буду готувати, я буду допомагати, я вмію перев’язувати рани, надавати першу медичну допомогу. Ми будемо йти до кінця. А кінець — це наша перемога”, — казала Альбіна Афенченко в документальному циклі “Обличчя Донбасу”.

Альбіна Афенченко активно підтримує псевдореферендуми і вибори на окупованій території. Не один раз вона була головою виборчої дільниці, яка працює на базі гімназії №6. У листопаді 2018 року Афенченко була головою виборчої дільниці на псевдовиборах голови “днр”, у 2022 році — на псевдореферендумі про входження “днр” у склад росії, а у 2026 році — на незаконних виборах до Держдуми рф.

Сьогодні Альбіна Афенченко також є діючою депутаткою Донецької міськради, яка підпорядкована “днр”. Її обрали від путінської партії “единая россия”.

Підозра у колабораційній діяльності та санкції

За даними Апарату РНБО України, Альбіна Афенченко перебуває у санкційному списку України. У березні 2019 року її внесли у санкційний список строком на 3 роки, а в жовтні 2022 року — строком на 5 років.

У жовтні 2024 року Лівобережна окружна прокуратура Донецької області оголосила Альбіні Афенченко підозру в колабораційній діяльності та добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.

Читайте також:

• У школах окупованого Маріуполя запрацювали кадетські класи російських силових відомств: що відомо
• Ексголова НБУ та ще п’ятеро уродженців Донеччини потрапили під санкції ЄС через участь у виборах на ТОТ
• Палац культури Шевченка в окупованому Донецьку: хто керує закладом і чим він займається

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 жовтня 2026 року Європейський Союз розширив санкційний список, додавши до нього 77 осіб, причетних до незаконних виборів до Державної думи Росії на тимчасово окупованих територіях України. Серед них редакція Бахмут IN.UA виявила шістьох уродженців Донеччини. Один із них, це колишній голова Національного банку України та експосадовець уряду Віктора Януковича Сергій Арбузов.

Хто ще опинився у списку та що відомо про їхню діяльність — розповідаємо в матеріалі.

Санкції ЄС за незаконні вибори на окупованих територіях України

12 жовтня 2026 року Рада Європейського Союзу ухвалила регламент №2026/2292, яким розширила перелік осіб, щодо яких діють обмежувальні заходи через дії, що підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України.

Загалом, до санкційного списку внесли 77 осіб, причетних до незаконних виборів до Державної думи рф у вересні 2026 року. Росія проводила ці вибори, зокрема, на тимчасово окупованих територіях Донецької області. Європейський Союз не визнає російських виборів на захоплених українських територіях та їхніх результатів. У санкційному документі участь кандидатів у такому виборчому процесі розглядається як сприяння спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати незаконну окупацію України. Санкції передбачають заморожування активів підсанкційних осіб у юрисдикції ЄС, заборону на надання їм коштів та економічних ресурсів, а також обмеження на в’їзд до країн Євросоюзу.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала санкційний список і виявила шістьох осіб, які народилися на Донеччині. Серед них. колишні українські посадовці, представники окупаційних політичних структур та люди, пов’язані з промисловістю регіону.

Сергій Арбузов: колишній голова НБУ, який балотувався до Держдуми РФ

Сергій Геннадійович Арбузов, уродженець Донецька та колишній високопосадовець України часів президентства Віктора Януковича. У 2010–2012 роках він очолював Національний банк України. Згодом, у 2012–2014 роках, обіймав посаду першого віцепрем’єр-міністра України. На початку 2014 року Арбузов також тимчасово виконував обов’язки прем’єр-міністра України.

Після Революції Гідності колишній посадовець виїхав до Росії. За біографічними відомостями, він займався громадською діяльністю та виступав на російському телебаченні з критикою української влади. У 2026 році Арбузов долучився до виборчого процесу в Росії. Він очолив регіональну групу партії “Справедлива Росія”, яка охоплювала тимчасово окуповані території України. У санкційному документі ЄС зазначено, що Арбузов був кандидатом від цієї партії на незаконних виборах до Державної думи РФ у вересні 2026 року. Арбузов вперше отримав мандат у російську Держдуму у 2026 році.

У Європейському Союзі вважають, що участю в цих виборах Арбузов сприяв спробам легітимізувати російську агресію проти України та підтримувати окупацію українських територій.

Олександр Гріденко: від підприємницької діяльності до окупаційної “Народної ради днр”

Олександр Гріденко народився 22 липня 1987 року на Донеччині. У санкційному документі ЄС місцем його народження зазначений Донецьк. Водночас у біографічному матеріалі росджерел вказане Старобешеве. Обидва населені пункти розташовані в Донецькій області. Гріденко навчався у школі №115 у Донецьку. У 2009 році закінчив радіотехнічний факультет Донецького національного технічного університету.

Згодом він займався підприємницькою діяльністю. Зокрема, був директором донецького товариства “Амік”, а з 2015 року пов’язують із керівництвом керченського товариства “Алекс-групп”, яке працювало у сфері дротових технологій зв’язку. Після окупації частини Донеччини Гріденко долучився до створених Росією політичних структур.

Із травня 2019 року він був депутатом так званого “Молодіжного парламенту днр”. Також очолював комітет із питань економіки та підприємництва, організаційний комітет проєкту “Школа підприємництва” та входив до руху “Молода республіка”. У лютому 2020 року Гріденко отримав місце в окупаційній “Народній раді ДНР” і долучився до фракції “Донецька республіка”. У вересні 2026 року Гріденко став кандидатом від партії “Єдина Росія” на незаконних виборах до Держдуми РФ. Європейський Союз включив його до санкційного списку за офіційну участь у виборчому процесі на тимчасово окупованих територіях України.

Сергій Добровольський: діяльність у “Молодій гвардії Єдиної Росії” та робота з молоддю на ТОТ

Сергій Сергійович Добровольський, уродженець Донецька, який співпрацює з російською окупаційною владою. За даними проєкту Evocation, у 2022 році він очолив донецьке відділення “Молодої гвардії Єдиної Росії”, молодіжної організації російської владної партії. Також Добровольський став координатором цієї організації на окупованих територіях чотирьох областей України.

За оприлюдненими відомостями, він займався поширенням російської пропаганди серед молоді та організацією заходів на підтримку російських військових. Окрім діяльності в молодіжній організації, Добровольський отримав мандат депутата окупаційної “Народної ради ДНР”. У вересні 2026 року він балотувався до Державної думи Росії від партії “Єдина Росія”.

У санкційному документі ЄС зазначено, що Добровольський був кандидатом на незаконних виборах, проведених Росією на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Євросоюз вважає, що його участь у цьому процесі сприяла спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати окупацію українських територій.

Віктор Ніколаєнко: раніше балотувався до Верховної Ради України, а згодом — на російських виборах

Ніколаєнко, який у 2006 році намагався отримати мандат у Верховній Раді України, через двадцять років взяв участь у російському виборчому процесі на окупованих українських територіях. Віктор Вікторович Ніколаєнко народився 25 грудня 1977 року в Донецьку. У 1999 році він закінчив Донецький державний університет. До співпраці з російськими окупаційними структурами Ніколаєнко брав участь в українському політичному житті. За даними руху ЧЕСНО, у 2006 році він балотувався до Верховної Ради України від “Партії екологічного порятунку “ЕКО+25%””, але депутатом не став. На той час Ніколаєнко працював головним редактором всеукраїнського громадсько-політичного науково-виробничого журналу “Наш вибір”. Пізніше він долучився до діяльності російських окупаційних структур на Донеччині.

За інформацією ЧЕСНО, у 2023 році Ніколаєнко балотувався на незаконних виборах на окупованій Донеччині від партії “Єдина Росія”. Також він обіймав посаду радника так званого голови “днр”. У вересні 2026 року Ніколаєнко знову став кандидатом від “Єдиної Росії”, цього разу, на незаконних виборах до Державної думи РФ. Європейський Союз включив його до санкційного списку через участь у виборах, організованих Росією на окупованих територіях чотирьох областей України.

Сергій Макаров: від роботи на шахтах Донеччини до Держдуми Росії

Сергій Валерійович Макаров, уродженець Донецька, професійна діяльність якого тривалий час була пов’язана з вугільною промисловістю регіону. У 2006 році він закінчив Донецький національний технічний університет.

За росданими, Макаров працював на шахтах та вугледобувних підприємствах Донеччини, зокрема на шахті імені Скочинського. У 2021–2024 роках він обіймав посаду головного інженера цієї шахти. Підприємство працювало у структурі окупаційної “Донецької вугільної енергетичної компанії”. Згодом Макаров долучився до російського політичного процесу, так, у вересні 2026 року він балотувався до Державної думи РФ від партії “Єдина Росія”.

За оприлюдненими біографічними відомостями, Макаров отримав депутатський мандат за результатами виборів у Горлівському одномандатному окрузі №15, який Росія сформувала на окупованій Донеччині. У санкційному документі ЄС Макаров зазначений серед осіб, які брали участь у незаконних виборах до Державної думи Росії на окупованій території Донецької області.

Сергій Білокопитов: уродженець Горлівки, який балотувався від “Справедливої Росії”

Сергій Олександрович Білокопитов народився в Горлівці Донецької області. Інформації про попередню діяльність Білокопитова у відкритих джерелах небагато. Його дані містяться у базі OpenSanctions та в офіційному санкційному документі Європейського Союзу. Відповідно до регламенту ЄС, Білокопитов був кандидатом від партії “Справедлива Росія” на незаконних виборах до Державної думи РФ у вересні 2026 року. Європейський Союз визначив його участь у цьому виборчому процесі як діяльність, що сприяла спробам легітимізувати російську агресію та підтримувати незаконну окупацію України.

До теми:

Озброєні російські військові та робота дільниць під час атак: як у окупованих містах Донеччини пройшли псевдовибори

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!