“Армія відновлення” — урядовий проєкт, який був запроваджений восени 2022 року для залучення людей, які тимчасово втратили роботу, до відбудови країни через виконання ними суспільно корисних робіт. Зараз він вже функціонує та займається безпосереднім відновленням України.

Про те, як працює державний проєкт на Донеччині та які умови праці у громадян, дізнавайтесь в матеріалі Бахмут IN.UA

“Армія відновлення” в Україні

Уперше про “Армію відновлення” заговорив уряд у жовтні 2022 року, коли міністерка економіки України Юлія Свириденко розповіла про високий рівень безробіття через війну. За її словами, цей показник за підсумками лише 2022 року досягнув близько 30%.

Для розв’язання проблеми було запропоновано реалізувати механізм залучення тимчасово безробітних громадян до виконання суспільно корисних робіт в регіонах. Згодом проєкт отримав назву “Армія відновлення”.

На які роботи можуть залучати “Армію відновлення”

Громадяни, які були залучені до ініціативи, можуть бути залучені до виконання робіт оборонного характеру та багатьох інших. Ось лише частина робіт, до яких залучалися громадяни з “Армії відновлення”:

• облаштування та зміцнення блокпостів;
• вирубка дерев для формування окопів;
• заготівля дров для військових і населення;
• розбір завалів та відновлення будинків, пошкоджених у результаті бойових дій;
• розчищення автомобільних доріг від завалів;
• укріплення дамб;
• розвантаження гуманітарної допомоги;
• надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, людям з інвалідністю, людям літнього віку.

Яка зарплата в “Армії відновлення”

Робота в рамках урядової ініціативи оплачується з бюджету. Сума зарплати за виконання суспільно корисних робіт з відбудови країни здійснюється відповідно до відпрацьованого часу в розмірі не менше 10 650 гривень. Своєю чергою, ця сума з 1 квітня 2024 року зросте до 12 000 гривень.

Які результати в “Армії відновлення”

Міністерка Свириденко у березні 2024 року заявила, що  за увесь час існування ініціативи було видано майже 102 тисячі направлень для українців на участь у суспільно корисних роботах із відновлення країни. 

Роботи ведуться майже в усіх регіонах країни. Донецька область серед усіх посідає друге місце за кількістю виданих направлень — 12 800. 

У Лиманській громаді учасники “Армії відновлення” брали участь в розбору завалів, розчищені автомобільних доріг та відновлення об’єктів інфраструктури. Їх також залучали до роботи з гуманітарною допомогою для місцевих жителів.

Людей регулярно залучають й до робіт в Слов’янську, де вони нещодавно прибирали медичні заклади та території парків, кладовищ.

Своєю чергою, роботи ведуться й на деокупованих територіях. Наприклад, у Святогірську, де існують проблеми з водопостачанням, учасники “Армії відновлення” долучилися до роботи соціальної пральні. Вони допомагають місцевим з пранням та сушінням одягу.

Контакти “Армії відновлення” в Донецькій області.

Для того, щоб долучитися до урядової ініціативи, потрібно зателефонувати до обласного call-центру за номером: +38 (080) 033 6167. Також для звернень існує чат-бот в месенджері Telegram.

До робіт можуть бути залучені працездатні особи, які за віком і станом здоров’я не мають обмежень до роботи в умовах воєнного стану. Також в рамках “Армії відновлення” можуть отримати люди зі статусом ВПО, студенти, самозайняті особи та працівники підприємств, які не залучені до виконання мобілізаційних замовлень.

Читайте також:

• Соляні копальні Соледара відтворили у грі: фото
• “Місто 15 хвилин”: у столиці презентували концепцію післявоєнної відбудови Бахмута
• Досвід відбудови Токіо: як може бути корисний для Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Що об’єднує спільноту українського Сходу? Як визначити ідентичність українського сходу та її особливості? Які ініціативи важливі для збереження ідентичності найближчим часом та в перспективі. Відповіді на ці питання шукала спільнота небайдужих людей до майбутнього українського сходу. Питання відновлення, повернення людей, обмін досвідом щодо практик як фізичної, так і інформаційної залученості до тематики українського майбутнього Донецької та Луганської областей, турбує мешканців регіону.

Сьогодні більша частина Луганської області та частина Донецької окуповані російськими військами. Жителі та жительки цих регіонів розпорошені по всій Україні: переселенці та переселенки намагаються почати життя спочатку, люди адаптуються до нових сіл та міст, водночас намагаючись знайти те, що їх об’єднує — устав, який був звичний для них на Донеччині та Луганщині. Як ВПО не втратити свою ідентичність в новій громаді, як можна її зберегти, щоб відновити після повернення та не розгубитись, не розчинитись у новому – про це активісти зі Сходу дискутували на початку лютого.

Примітка. Дискусія відбувалась під час онлайн зустрічі “Студії Сходу: збереження ідентичності українського Сходу. Ініціативи релокованих громад” в межах проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (II фаза)» за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Найцікавіші ідеї, які озвучили громадські активісти та представники місцевого самоврядування для збереження ідентичності, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Зшивати громаду за допомогою кухні

Зацікавлені в розвитку громади люди об’єднались навколо ідеї приготування страв. Так з’явилась ініціатива, яку зараз знають якщо не у всій Україні, то в більшості областей — це Авдіївська каша. Цю страву включили до національного переліку нематеріальної культурної спадщини. Саме локальна унікальна кухня для Авдіївської громади стала відкриттям, як можна “зшивати” громаду за допомогою кухні.

Авдіївська каша в прямому сенсі — це традиція, яка мандрує Україною, об’єднуючи всіх. Фестивалі з приготуванням страви збирають не тільки Авдіївську громаду, але й долучають до свята місцевих. Їм цікаво познайомитись з новими традиціями, спробувати щось особливе — так їжа знайомить з новим регіоном, виступає таким собі посередником.

“Наша їжа, наша кулінарна спадщина стає першим ідентифікатором національної культури й останнім бастіоном, який її захищає. Особливо в такі часи, як зараз, в часи криз та війни”, — каже Тетяна Переверзєва, представниця ГО “Сила ідей ініціативи зі збереження ідентичності”.

Жінки та чоловіки старшого покоління передають рецепти донькам, синам, внучкам та внучкам. Це формує особливий емоційний зв’язок, адже потім цей рецепт стає не просто стравою, а способом зібрати родину, поділитись переживаннями або горем — коли, наприклад, готують поминальну Авдіївську кашу, або щастям, коли готують святкову кашу. Саме так працюють елементи нематеріальної культурної спадщини, тому важливо підтримувати її.

Не загубити своїх: створення осередків/хабів для евакуйованих жителів та жительок

Осередки, які допомагають переселенцям та переселенкам в евакуації, також можуть стати одним із способів зберегти ту саму ідентичність. Важливо, щоб там не лише видавали гуманітарну допомогу, але й проводили заходи для дітей, дорослих, ветеранів, мам й тощо, щоб якомога більше людей відчували себе включеними в життя громади в евакуації.

Таким прикладом став й Бахмут, міська рада якого організувала роботу осередків бахмутян, на базі яких проводять майстер-класи, уроки, лекції для дітей, а дорослі можуть отримати юридичну, соціальну чи психологічну підтримку. Наразі працює 9 осередків підтримки бахмутян та бахмутянок. У 2025 році планують розширити цю мережу — осередки хочуть відкрити в Рівному, Черкасах, Луцьку та Кременчуці.

“Для наших громадян важливо відчувати, що вони всі нам потрібні, відчувати причетність до Сходу”, — каже Тетяна Татаринова, начальниця Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради.

Яна Любимова, голова ради з розв’язання питань ВПО Луганської області, додає, що наразі Луганщина має понад 30 гуманітарних хабів по всій Україні, які також фактично стали у людей асоціацією зі збереженням їх ідентичності.

Тамара Лук’янчук, голова ради з розв’язання питань внутрішньо переміщених осіб (ВПО) Донеччини, розповідає, що нині діє 94 гуманітарні хаби, створені переселенцями для переселенців. Вони стали не просто центрами допомоги, а справжніми осередками життя: тут можна отримати підтримку, знайти друзів, навчитися нового, а головне – відчувати себе вдома.

“З одного боку людям важливо надати допомогу, щоб вони інтегрувалися на новому місці, а з іншого боку, якщо ми всі сподіваємось та мріємо, щоб ми повернулись й відбудували регіон, то ми повинні думати й про реінтеграцію. Якщо на початку створення головна мета цих хабів була надати допомогу, то вже у 2023 році ми зрозуміли, що потрібно долучати мешканців до культурного життя, пропагувати у нових громадах, де вони сьогодні перебувають наші традиції. Важливо показати, що Схід України — це не ті міфи та стереотипи, які про нього поширювали”, – вважає Тамара Лук’янчук.

Переселенці та переселенки не просто шукають нові можливості, а й діляться своїм досвідом, розповідають про традиції, створюють спільні проєкти з місцевими громадами. Люди відкривають для себе нові сторони культури Сходу України, а самі ВПО так відчувають, що їхнє коріння не зникає, а стає частиною загальноукраїнської історії. І ця частинка вже стає міцним містком єднання.

“Для чого це робиться? Щоб показати, що Донеччина як й Луганщина — вона є різна, багатогранна й українська“, — каже пані Тамара.

Проте не всюди місцеві органи самоврядування мають змогу організувати такі ініціативи самостійно. Тому важливим кроком є укладання Меморандумів між громадами – як тими, що приймають переселенців, так і тими, що були евакуйовані. Співпраця допомагає швидше адаптуватися, розвивати економіку й культуру, підтримувати людей у важкі часи.

Включати рівноцінно: гендерний баланс

Говорячи про ідентичність людей Сходу, важливо звертати увагу й на те, що більша частина ВПО — це саме жінки, які часто перебувають у вразливому становищі. Тож осередки, коаліції, які формують за гендерною приналежністю, можуть стати рішенням не лише щоб жінки могли отримати базову підтримку, але й активно брали участь у відновленні.

Луганська коаліція “Жінки.Мир.Безпека” почала працювати ще до повномасштабного вторгнення, й зараз жінки працюють над тим, як можуть брати участь у відновленні.

“Сьогодні серед керівників військових адміністрацій (ред. в Луганській області всі громади є військовими адміністраціями) 19% керівників — це жінки”, — зазначає Яна Любимова.

Плекати у найменших: залучення дітей до збереження свого регіону

Андрій Грудкін, голова коаліції “На лінії зіткнення”, пояснює, що особливу увагу потрібно приділяти молодому поколінню Донеччини, яке народилась вже за часів повномасштабної війни. Ці діти змалку були змушені залишити свій дім через російське вторгнення. Збереження цієї ідентичності допоможе у відновленні після деокупації, яка, за песимістичного сценарію, може бути не скоро.

Ще активіст пояснює, що, працюючи над збереженням ідентичності, потрібно не забувати співпрацювати з владою, аби доносити до них ініціативи, лобіювати їх на національному рівні.

“Наша спільнота усіх зацікавлених осіб, які хочуть тримати голос Донеччини та Луганщини на вищому рівні, особливо в контексті того, що нам можуть почати продавати корейські сценарії тощо. Нам потрібно мати конкретні важелі впливу на державну політику й мати представництво при формуванні державної політики й для репрезентації поглядів наших земляків. Якщо тільки громадський сектор буде реалізувати ініціативи, то без державного бачення це буде виглядати, як щось відбувається, але без національного бачення”, — додає Андрій Грудкін.

Говорити історіями: документування війни

Олександр Явтушенко, голова ради з питань ВПО при Київській обласній державній адміністрації, вважає, що найбільше людей Сходу об’єднує травматичний досвід війни. Й щоб його трансформувати та показати іншим, варто документувати цю війну, записувати історії людей, аби інші покоління розуміли, через що проходили жителі та жительки Сходу протягом останніх 10 років. Крім того, документування реальних історій допомагає протидіяти російській пропаганді. Як приклад Олександр Явтушенко наводить журнал The Ukranian Review, який націлений на іноземну авдиторію, де розповідають реальні історії війни.

Голова ради з питань ВПО при КМДА також поділився результатами роботи — за минулий рік вдалось провести інвентаризацію будівель та залучити донорів для того, щоб створити місця проживання для ВПО. Таким чином бачимо, що, працюючи разом, громадськість та влада можуть об’єднуватись, шукати рішення та втілювати їх, починаючи від базових потреб й завершуючи тими, які формують нас, як націю.

В ході онлайн зустрічі учасники дискусії також об’єднались у робочі групи, про хід цих напрацювань та подальші зустрічі ми розповідатимемо в наступних публікаціях.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

• “У нас різне минуле, але точно спільне майбутнє”: що спільного у Нарви та Бахмута
• Закон №7283: які ризики він несе для ВПО та чи справді спрямований на інтеграцію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Європейське архітектурне бюро Landschap завершило будівництво проєкту над озером у східній Бельгії, який створювали за послідовністю Фібоначчі. Міст вже використовують як пішоходи, так і велосипедисти

Про це пише видання Dezeen.

Незвичайні архітектурні проєкти Європи

Незвичайний проєкт мосту отримав назву Cycling Between Terrils. Він є останньою памʼяткою, збудованою для туристичної велосипедної мережі провінції Лімбург у національному парку “Хоге-Кемпен”. Проєкт зʼєднує два терикони, що залишилися від місцевих вугільних шахт.

Міст має довжину в 400 метрів та незвичайну S-подібну форму. При формуванні проєкту використовувалися принципи математичної послідовності Фібоначчі (послідовність, в якій кожне наступне число є сумою двох попередніх), яку часто використовують архітектори для створення візуального балансу об’єктів.

Загальна концепція мосту — це створити модульну конструкцію, яку зможуть використовувати та велосипедисти, і пішоходи. S-подібна форма об’єкта спонукає людей, які використовують його для переміщення, сповільнити рух, щоб насолодитися краєвидами.

“Плавні лінії та органічна форма роблять його природним продовженням навколишнього середовища, ще більше посилюючи зв’язок з навколишньою природою“, — кажуть представники Landschap про Cycling Between Terrils.

Читайте також:

• На що з бюджету Бахмутської громади потрібно понад 469 мільйонів гривень: аналізуємо Програму економічного та соціального розвитку Бахмутської МТГ на 2025 рік
• Соцжитло в оренду та новий житловий фонд: що передбачає законопроєкт 12377
• Українська компанія зводить екологічні будинки із “зеленими” дахами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!