Україна та Японія насправді мають багато спільного у своїй історії. Після Другої Світової війни чимало міст тут було вщент зруйновано бомбардуваннями, одне з них — Токіо. Втім попри масштабні руйнації Токіо не тільки відбудували, але й зробили його меккою для туристів та успішним мегаполісом. Як досвід відбудови Японії може бути корисний для України й Бахмута, зокрема?

Редакція поспілкувалася з експертом в історії Японії, професором університету в Токіо, паном Наото Накаджімою.

Токіо під час Другої світової війни

Під час Другої світової війни Токіо неодноразово бомбардували ворожі війська. Як наслідок тут загинуло понад 100 тисяч людей, близько 700 тисяч житлових будинків було пошкоджено, а 50% міської території зруйновано. Але не тільки війна руйнувала місто, часто мешканці страждали від наслідків землетрусу. Наприклад, в 1923 році Токіо та його околиці пошкодив землетрус, через стихійне лихо понад 105 тисяч людей загинули або вважалися зниклими безвісти.

“Після землетрусу Токіо пережив успішне відновлення, було створено мережу магістральних доріг і парків, необхідних для сучасного міста, що дозволило створити міську територію, стійку до стихійних лих. Вже після війни, на основі цього успішного досвіду, був розроблений план реконструкції, щоб відбудувати місто до ідеального вигляду, але в реальності більша частина цього плану не була реалізована. На це було кілька причин. Зокрема, населення міста на той час становило 3,5 мільйона, а це половину від довоєнного населення в 7 мільйонів”, — каже пан Наото.

Після закінчення війни, в Японії та загалом у розвинених країнах світу спостерігалося явище baby-boom (стрімке збільшення народжуваності). Аби забезпечити молодь помешканнями у місті масово почали зводити барачне житло.

За словами Наото Накаджімо, через посилення контролю боку уряду, бюджет на проєкти реконструкції по всій Японії був урізаний, і Токіо, який мав найбільший масштаб руйнувань, зазнав найбільшого скорочення бюджету. Як наслідок, відбудова післявоєнної катастрофи не була задовільною.

Економічне відновлення після війни: виклики

Попри скорочення фінансування на реконструкцію міста, плавно прогресувало економічне відновлення Токіо, це відбулося завдяки спеціальним закупівлям після початку Корейської війни. Фінансова стабільність допомогла протягом 10 років після війни відновити довоєнну цифру, а у 1962 році населення Токіо складало вже 10 мільйонів.

“Однак через те, що місто не змогло створити належну дорожню мережу під час відбудови, затори на дорогах стали хронічною проблемою Токіо, яка загрожувала міським функціям. Цю ситуацію ледве вдалося подолати завдяки терміновим будівельним проєктам після Олімпійських ігор 1964 року в Токіо”, — пояснює професор університету.

Потрібно додати, що Токіо було не єдиним містом в Японії, яке постраждало від війни. Загалом 112 міст по всій Японії впровадили міське планування для відновлення. На жаль, більшість міст не реалізували проєкти так, як спочатку передбачалося, але вони змогли скористатися можливостями реконструкції для побудови сучасної міської інфраструктури.

Як Україні можна використати повоєнний досвід відбудови Токіо?

За словами експерта, Україна може вивчити й прогалини, які допустили інші країни під час відбудови. Зокрема, в Японії активні плани на відновлення переважали саме столиці, а не в менших містах. Відповідно, важливо, щоб такі міста як Бахмут, Соледар, Волноваха та інші були зацікавлені зберегти свою культурну ідентичність.

“Кажуть, що реконструкція міст в Японії здійснювалася за майже однаковою політикою по всій країні і не враховувала місцевих особливостей. Як наслідок, в центрах малих міст було втрачено історичний характер, а міські райони втратили частину свого колориту. Я вважаю, що це скоріше відображення ситуації й те, з чого Україна може навчитися”, — розмірковує пан Наото.

Говорячи за відбудову, помилково можна подумати, що йдеться тільки про архітектурні роботи, але насправді не менш важливу роль відіграють соціальні зв’язки, їх відновлення. Професор Наото каже, що фахівці, які розробляли план відбудови Токіо після війни, намагалися створити в ньому спільноту, однак не вдалося досягти цього повною мірою. Річ у тому, що приплив величезної кількості людей до Токіо послабив колишню спільноту. Тому соціальне відновлення залишилося позаду економічного та матеріального відновлення.

“Повоєнна Японія розвивалася, спираючись на зв’язки, зосереджені в компаніях і всередині сім’ї, і лише в останні 30 років, було визнано важливість соціальних зв’язків, включаючи місцеві громади”,— пояснює нам співрозмовник.

Випереджальна реконструкція

Пан Наото пояснює, що люди які працювали над відбудовою Токіо, вивчали, яким має бути Токіо після війни, ще до того, як ця війна закінчилася. Тобто довоєнні містобудівні дослідження були безпосередньо перенесені в містобудівне планування відбудови. Саме це призвело до швидкого планування й відновлення Токіо.

“Переживши різні катастрофи у післявоєнний період, Японія розробила концепцію “випереджальної реконструкції”. Це означає, що планування відновлення після катастроф має здійснюватися заздалегідь, ще до того, як катастрофа станеться. В Україні війна вже завдала довгострокової шкоди, але ніколи не пізно почати планувати післявоєнну реконструкцію міст”, — завершує розмову професор Наото.

Читайте також:

• “Відбудова України буде”: Боррель розповів про пріоритети
• Відродження Бахмута. Погляд із Варшави
• Відбудова Бахмута: як не допустити розкрадання грошей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Що робити з військовими адміністраціями громад, які роками не мають доступу до своїх територій, як наприклад Бахмутська, Соледарська, Часовоярська? Ліквідувати їх, скоротити штати чи повністю змінити логіку роботи? Андрій Грудкін, координатор ГО “Сильні громади” та учасник Коаліції “На лінії зіткнення”, вважає, що простого рішення тут немає. На його думку, ліквідація МВА та розподіл їхніх коштів між людьми може дати швидкий ефект для частини мешканців, але водночас позбавити сотні тисяч людей системної підтримки.

Редакція Бахмут IN.UA розбиралася, якими можуть бути МВА окупованих громад і що в їхній роботі можна покращити разом з експертами Андрієм Грудкіним та Олександром Слобожаном, виконавчим директором Асоціації міст України.

МВА без території: що робити з військовими адміністраціями окупованих громад

Військові адміністрації окупованих громад опинилися в ситуації, для якої традиційна модель місцевого управління фактично не пристосована. Територія громади окупована або зруйнована, частина людей виїхала в інші регіони України чи за кордон, а сама адміністрація працює в евакуації. Андрій Грудкін розмірковує, що це має означати не ліквідацію МВА, а переформатування їхньої роботи.

“Формат військових адміністрацій окупованих громад повинен змінюватися, тому що наразі вони існують в умовах, непритаманних для будь-яких муніципалітетів. Це окупація, переміщення і робота поза територією і для людей. Безсумнівно, на думку нашої “Коаліції на лінії зіткнення”, ці інституції мають продовжити своє існування як представницькі органи, тимчасово окуповані інституції, а будь-які маніпуляції про необхідність їх ліквідації — це антидержавна діяльність”, — каже спікер.

Водночас, за словами експерта, сама наявність МВА ще не означає, що вони працюють за правильною моделлю. На його думку, адміністрації мають змінити внутрішню структуру та функції. Одна з головних проблем, на яку звертає увагу Грудкін, це те, що МВА продовжують частково працювати за логікою звичайних органів місцевого самоврядування, хоча обставини вже принципово інші.

“Попри те, що багато хто перемістився ще у 2022 році, вони досі не змирилися з тим, що у них немає території, вони тепер не мають займатися комунальним господарством, парками, дорогами, тендерами на будівництво і на ремонти. І через це ми маємо проблеми. Має бути усвідомлено, що це абсолютно унікальна модель роботи з людьми, надання їм послуг, збереження їх згуртованості, локальної ідентичності, і під це мають бути утворені абсолютно нові функціональні моделі”, — коментує Андрій Грудкін.

Тобто йдеться не лише про скорочення кількості працівників. На думку Грудкіна, потрібно переглянути саму структуру МВА: які підрозділи зараз потрібні, які можна об’єднати, а які, залишити через важливість даних для майбутнього громади. Окремо він наголошує, що навіть ті напрямки, які зараз не мають практичного застосування через окупацію, можуть бути важливими для збереження інформації про громаду. Тому перехід від територіальної моделі до моделі, орієнтованої на людей, на його думку, може одночасно зменшити витрати на утримання апарату та підвищити ефективність.

В Асоціації міст України наголошують, що військові адміністрації залишаються фактично єдиною формою управління окупованими громадами, поки місцеве самоврядування не може функціонувати.

“Жителі окупованих міст/сіл, які виїхали з рідних домівок на підконтрольну Україні територію, мешкають зараз в інших громадах, де в більшості продовжує працювати місцеве самоврядування. Ради на окупованих територіях не працюють, тому військові адміністрації це єдина форма управління в таких громадах”, — зазначає Олександр Слобожан, виконавчий директор Асоціації міст України (АМУ).

За його словами, в АМУ вже кілька років обговорюють подальшу модель управління окупованими та деокупованими громадами. У 2023 році в Асоціації створили Секцію з розвитку деокупованих та тимчасово окупованих громад, яка, за словами Слобожана, об’єднує майже 400 громад.

“Секція – це платформа, де на постійній основі в очному і онлайн форматі зустрічаються представники всіх окупованих і деокупованих громад (мери, начальники військових адміністрацій, їх заступники) та спільно з народними депутатами України, представниками Уряду та міністерств, міжнародних організацій, експертів обговорюють проблеми напрацьовують варіанти їх спільного вирішення”, — розповідає він.

Серед пропозицій, які зараз обговорюються в АМУ, — визначення критеріїв запровадження військових адміністрацій та стратегічних завдань, які вони мають виконувати. Для окупованих громад це означає, що питання майбутнього МВА фактично пов’язане не лише з їхньою ефективністю, а й із тим, як Україна зможе забезпечити представництво інтересів мешканців до моменту деокупації та відновлення виборного місцевого самоврядуванн

Чи мають мешканці впливати на рішення МВА

Інша проблема — це участь самих мешканців у прийнятті рішень. Грудкін вважає, що нинішніх можливостей для цього недостатньо. Особливо це помітно у ситуаціях, коли рішення вже фактично прийняте, а мешканців лише ставлять перед фактом. На його думку, МВА варто перейти від комунікації після ухвалення рішення до попереднього обговорення планів.

“Потрібно не постфактум повідомляти про прийняті рішення, а анонсувати майбутню роботу. Тому що багато чого планується на етапі формування бюджету і розробки місцевих програм. Чиновники знають, скількома людьми вони орієнтовно мають надати ту чи іншу послугу, підтримку. Вони знають, скільки коштів дотації прийде їм з бюджету в певному моменті”, — пояснює Андрій Грудкін.

На практиці це означає, що навіть рішення, які потрібно ухвалювати досить швидко, можна попередньо комунікувати з громадою та збирати зворотний зв’язок. За словами Грудкіна, для цього не потрібен якийсь один визначений механізм. Це можуть бути опитування, публічні обговорення, консультації чи інші формати постійного діалогу.

Нагадаємо, що зараз бахмутяни можуть долучитися до громадського обговорення 2 програм, а саме обговорення житлової програми для ВПО на 2026–2028 рр, а також програми підтримки ветеранів та родин загиблих.

Чому аргумент про “оперативність під час війни” вже не завжди працює

Одним із аргументів на користь обмеженої участі мешканців у роботі МВА може бути необхідність швидко ухвалювати рішення під час війни. Проте Грудкін вважає, що для переміщених адміністрацій цей аргумент уже не настільки переконливий. За його словами, багато МВА працюють у переміщеному форматі вже кілька років, а мешканці громад також значною мірою адаптувалися до життя в інших містах.

Тому він пропонує змінити сам підхід до управління — зробити комунікацію постійною, а не ситуативною.

“При зміні такого підходу, плюс гарна комунікація перманентна, постійна, можна питати у людей зворотний зв’язок, а що ви думаєте про ось таку-то нашу ідею зробити щось хороше для вас. І тоді це абсолютно інший підхід до управління і кращі результати. А форматів, як це робити, мільйон”, — вважає Андрій Грудкін.

“Розпустити МВА і роздати гроші — стратегічна помилка”

Окремо ми запитали Грудкіна про роль держави у визначенні майбутнього МВА. Він вважає, що державне унормування роботи таких адміністрацій необхідне, оскільки зараз вони фактично працюють у певному нормативному вакуумі. При цьому експерт застерігає від швидких рішень, зокрема масового скорочення працівників або ліквідації МВА.

“Подібні гасла лунали під тиском від народних депутатів, деяких популістів, таких, як Вельможний, які кажуть, що потрібно всіх ліквідувати, гроші роздати людям. Це абсолютно не вирішить питання, тому що, так, це буде мати дуже швидкий ефект, можливо, якісь люди отримають якесь житло, але це буде настільки незначна частка людей, і у порівнянні з можливістю продовження роботи цих органів, це стратегічна помилка”, — пояснює співрозмовник у коментарі.

Його аргумент полягає в тому, що МВА — це не лише адміністративний апарат і витрати на його утримання. Через ці інституції можуть продовжувати працювати сервіси, центри підтримки, освітні та культурні напрямки, які залишаються важливими для людей з окупованих територій. Саме тому, на думку Грудкіна, перед скороченням штату чи ліквідацією окремих підрозділів потрібно оцінювати не лише економію бюджету, а й те, яку послугу після цього втратить конкретна людина.

Для кожної громади потрібна окрема модель

Грудкін пропонує не створювати одну універсальну модель для всіх окупованих громад. Адже обставини їхньої окупації та переміщення дуже різні. Одні громади мають значну частину населення, яка залишилася на окупованій території. Інші, зокрема Бахмут, Торецьк та інші міста Донеччини, зазнали масштабних руйнувань, а їхні мешканці масово виїхали в інші регіони України та за кордон.

“Ми пропонуємо модель аналізу конкретних військових адміністрацій, бажано усіх, для визначення для кожної з них оптимальної функціональної моделі. Тому що кожен з цих органів має свої особливості. У когось була швидка окупація, і 40% населення залишилось на тимчасово окупованій території. А у когось, як, наприклад, Бахмут, Торецьк чи Авдіївка багато людей стали вимушеними переселенцями, чи виїхали за кордон”, — каже Грудкін.

Тому перед державою, на його думку, стоїть складніше завдання, ніж просто визначити відсоток скорочення штату. Потрібно проаналізувати функції кожної адміністрації та зрозуміти, які з них справді потрібні конкретній громаді.

На цьому етапі особливо важливе питання — не просто скільки людей працюватиме в адміністраціях, а чим саме вони займатимуться. Грудкін наводить приклад культурного напрямку. На його думку, працівник такого підрозділу в окупованій громаді не повинен відтворювати звичайну модель роботи місцевого відділу культури.

“Я маю думати, як проводити культурні заходи для переміщених жителів, як їх знаходити, об’єднувати, як зберігати творчі колективи, нематеріальну культурну спадщину, просувати її, зберігати артефакти війни, займатися меморіалізацією, а не фігнею. Це просто приклад по структурному підрозділу”.

Чи чує держава мешканців окупованих громад

Окремим питанням залишається представництво мешканців окупованих територій на державному рівні. Грудкін визнає, що громадський сектор намагається адвокатувати зміни, але поки що ці зусилля недостатньо скоординовані.

“Сказати, що громадським організаціям, всім небайдужим, майбутнім наших людей, наших інституцій потрібно гуртуватися і разом виступати з позицією, консолідованою на національному рівні, — це очевидно. Але, скажу відверто, поки що не супер вдається це зробити. Так, ми робимо кожен від себе десь на якихось форумах, пишемо, адвокатуємо якісь рішення, пропонуємо проєкти нормативних актів, але нам потрібна платформа”.

На його думку, така платформа має не просто існувати формально для “галочки”, а мати реальний мандат на представництво інтересів людей з окупованих територій та можливість впливати на державну політику. Як один із можливих орієнтирів Грудкін називає Кримську платформу. Водночас він наголошує, що формат майбутньої платформи для всіх тимчасово окупованих територій не варто визначати поспіхом.

До теми:

Чим має займатися МВА без території: що думають бахмутяни про владу в екзилі, і що каже закон?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Комунальне підприємство “Бахмутська житлова управляюча компанія” провело процедуру розкриття пропозицій у межах тендеру на виконання підготовчих будівельних робіт у Гощі. Єдиним підприємством, яке подало пропозицію, стало ПП “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. Відомо, що воно фігурує у справі про ймовірне завищення цін на матеріали.

Детальніше про те, хто подався на виконання робіт з будівництва житла для бахмутян у Гощі — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Хто подався на виконання робіт з будівництва житла для ВПО у Гощі

Очікувана вартість закупівлі складала 37 402 349 гривень без ПДВ. Станом на 12 серпня, на участь у тендері подало документи одне підприємство — ПП “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. Розкриття тендерної пропозиції відбулося 12 серпня 2026 року. Компанія запропонувала виконати вказаний обсяг робіт за 36 597 467,20 гривні без ПДВ. Ця сума була зафіксована як первинна та залишилася незмінною як остаточна пропозиція після закінчення аукціону.

Що відомо про БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ

Приватне підприємство “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ” було зареєстровано 26 лютого 2019 року. Статутний капітал юридичної особи становить 1 000 гривень. Керівником та уповноваженою особою компанії є Євген Колісник. Підприємство зареєстроване у місті Дніпро за адресою: вулиця Калинова, будинок 74, квартира 94.

Основним видом діяльності компанії є будівництво житлових і нежитлових будівель. Також підприємство має зареєстровані додаткові види діяльності, серед яких:

• знесення та підготовчі роботи на будівельному майданчику;
• розвідувальне буріння та електромонтажні роботи;
• монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;
• покрівельні, штукатурні та малярні роботи;
• організація будівництва будівель та зведення доріг і автострад;
• оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;
• діяльність у сфері архітектури, інжинірингу, геології та геодезії.

Досвід роботи у державних закупівлях

Підприємство долучалося до виконання робіт на замовлення державних та комунальних установ. Її представники з моменту заснування підприємства виконали 36 тендерів. Найбільшим замовником послуг компанії є Управління капітального будівництва та перспективного розвитку міста Краматорської міської ради, із яким укладено контракти на загальну суму 289 987 580 гривень.

Також підприємство співпрацювало з такими установами:

• Архангельський професійний аграрний ліцей — контракти на суму 70 416 560 гривень;
• Відділ освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Перечинської міської ради — 64 852 546 гривень;
• Чорнобаївська сільська рада — 57 091 304 гривні;
• Високопільський ліцей Херсонської обласної ради — 38 309 080 гривень;
• Перечинська міська рада Закарпатської області — 35 410 480 гривень.

У липні та серпні 2026 року компанія фігурувала у кількох інших тендерах. 6 серпня була розглянута пропозиція підприємства на нове будівництво напірної каналізаційної мережі для Перечинської міської ради вартістю 68 294 608 гривень. 14 липня завершилася процедура закупівлі на зведення протирадіаційного укриття для Чорнобаївської сільської ради на суму 57 091 304 гривні. Крім того, 10 липня відбувся тендер на будівництво зовнішніх мереж водопостачання для Перечинської міськради вартістю 35 410 480 гривень, а 23 липня завершено закупівлю завершальних будівельних робіт для Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1 міста Краматорська на суму 781 036 гривень.

Судові рішення

Відомо, що приватне підприємство “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ” фігурувало в судових реєстрах, про що також можуть свідчити дані платформи YouControl. В основному, це адміністративні рішення, проте є й кримінальні ухвали суду.

Відтак, у липні 2026 року Херсонський міський суд розглянув скаргу громадської організації “Платформа Громадський контроль” на бездіяльність поліції щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Організація подала заяву про можливе привласнення бюджетних коштів під час будівництва протирадіаційного укриття для Киселівської гімназії у Чорнобаївській громаді.

У матеріалах судової справи фігурують посадові особи Чорнобаївської сільської ради та представники ПП “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. В ухвалі суду зафіксовані дані про скасування попередньої конкурентної процедури закупівлі та проведення повторної процедури за участю єдиного учасника — ПП “БУДІНЖИНІРИНГ-ТМ”. Згідно з документами, ці дії могли створити умови для збільшення вартості тендерної пропозиції на 3 мільйони гривень.

Також у матеріалах фіксується інформація про можливе завищення цін на матеріальні ресурси на понад 1,3 мільйона гривень. За даними видання IPC-Південь, які наводять аналіз проєкту DOZORRО, що ПП “Будінжинірінг-ТМ” суттєво завищило ціни на бетон В25, за який вони попросили 4 740 грн/куб.м. Водночас за аналогічний продукт середня ринкова вартість становить близько 3 600 гривень. Також значно завищено вартість арматури А-ІІІ (12 мм): її заклали по 48 394 грн/т, тоді як інші постачальники пропонують цей матеріал у межах 32 000–37 000 гривень. Крім того, ціна на керамічну цеглу М100 перевищує актуальні ринкові пропозиції регіону в 1,5–2 рази.

30 липня 2026 року слідчий суддя задовольнив скаргу громадської організації. Суд зобов’язав уповноважену особу Головного управління Національної поліції в Херсонській області внести відповідні відомості до реєстру та розпочати офіційну перевірку фактів, викладених у заяві.

Читайте також:

37 млн гривень на новий етап будівництва житла для бахмутян у Гощі: бахмутське КП оголосило тендер

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!