Коли інфопривід публікують із фотографією, автоматично у читача до нього стає більше довіри. Адже це ж наче не просто надруковані слова, а з підтвердженням! Але фотознімками також можна маніпулювати та створювати необхідний “настрій”. Докладніше про це — у матеріалі “Бахмут IN.UA” в рамках роз’яснювального проєкту.
Що таке інформаційна війна
Головна задача інформаційної війни — вплинути на свідомість кожної окремої людини та думку громадськості ворога взагалі. російська федерація виділяє на це шалені ресурси, аби досягнути своєї мети: посіяти розбрат між українцями всередині країни, між українцями та державами-партнерками тощо. Для цього створюються тисячі акаунтів у соцмережах, які публікують фейки, недостовірну інформацію, правдиву інформацію, але прикрашену і так далі. Далі це мережею розносять так звані корисні ідіоти, про яких редакція “Бахмут IN.UA” писала раніше.
Фото не такі, як про них розповідають
Один зі способів ведення інформаційної війни — пости у соцмережах. Це швидкий та ефективний спосіб рознести меседж, і з великою ймовірністю більшість користувачів не перевірятимуть достовірність цієї інформації.
До прикладу, у 2015 році в Фейсбуці користувач боріс павличенко поширив знімок нібито дитини у Донецьку, яка шукає свою загиблу матір серед розвалин будинку, в який влучили ЗСУ. Аналогічний допис з’явився й в Однокласніках. За 9 років цей пост поширило майже 10 тисяч людей у Facebook, а у російській соцмережі — майже 7. У словацькому сегменті Фейсбуку його репостнули 3 тисячі людей. Не оминули це фото й російські ЗМІ: журналісти російського РЕН ТВ розповіли щемку історію хлопчика, але “забули” розповісти, що фото — постановочне. Що ж насправді із цим знімком?
Насправді цей знімок – кадр із відеокліпу «Ангел. Пісня про дітей Донбасу» (51-ша секунда), у зйомках якого брала участь ця дитина. У кліпі показано зруйнований населений пункт Нікишине (Горлівський район, Донецька область), в якому хлопчик та дівчинка шукають допомоги. Діти — брат та сестра, які на момент зйомки кліпу жили у бомбосховищах разом зі своїми батьками. Про це написав автор кліпу ден леві.
У червні 2022 року у Facebook користувач андрій троіцкій опублікував фото нібито українського військовополоненого у Донецьку, тіло якого вкрито татуюваннями з фашистською символікою. Але, скористувавшись зворотнім пошуком у Google, дізнаємося, що це фото було зроблене у 2005 році в Білорусі під час медичного огляду в’язня 15 колонії міста Могильов.
У тому ж 2022 році на різних сайтах користувачі публікували допис з однаковим текстом “Олександра Зеленська, дочка Зеленського, ненавидить батька, називає нацистом та вбивцею українського народу. Сама вона втекла до Польщі та розкриває всю правду про батька”. Як доказ, публікують знімок із дівчиною, що плаче. 2 хвилини у Гуглі, і за допомогою зворотнього пошуку ми дізнаємося, що фото — насправді скриншот із відео 2017 року, в якому дівчина плаче, бо її хлопець не купив їй IPhone. Ще кілька секунд у Гуглі та, завдяки запиту “донька Володимира Зеленського”, дізнаємося як виглядає справжня донька президента України.
Українці також розповсюджують дезінформативні фото. До прикладу, ексзаступник міністра МВС України Антон Геращенко у квітні 2022 року опублікував фото, начебто зроблене у Київській області після деокупації. Нібито росіяни залишили на стіні напис “А хто дозволив вам красиво жити?” Першоджерело цього знімку — користувач соцмережі Фейсбук, який видалив свій допис. Насправді ж, знімок був вперше з’явився у мережі ще у 2016 році на російськомовному форумі. Геолокація будівлі невідома.
Це все — лише кілька прикладів, але вони наочно показують, що знімок, вирваний з контексту, може також стати зброєю в інформаційній війні.
Як перевірити фотографію
Перш за все, для перевірки варто здійснити зворотній пошук зображення. І так, для цього варто використовувати не лише Google, а й Bing, Yandex. Останній краще індексує знімки, які були опубліковані саме в російському сегменті інтернету.
Також можна скористатися інструментом TinEye, який створений як раз для цих цілей.
Завдяки цим двом способам зазвичай можна виявити першоджерело зображення. Ключовим аспектом є оцінка достовірності ресурсів: варто звертати увагу на фотобанки, інформаційні портали з вказаним авторством знімків, а також на початкові дописи в соціальних мережах.
У випадках, коли пошук за зображенням не дає результатів, важливо правильно сформулювати ефективний пошуковий запит у Google, Bing чи Yandex. Якщо ви припускаєте, що про це фото могли раніше написати зарубіжні верифікатори, рекомендуємо включити до запиту фразу “fact check”, бажано англійською мовою.
Окрім цього, самі соціальні мережі за допомогою ЩІ вже почали маркувати фото. До прикладу знімок із засудженим, опублікований андрієм троіцкім, Facebook позначив як той, що може ввести в оману:
До речі, підробити скриншот також вкрай легко. Як це роблять — розповіли аналітики VoxCheck. Чи можна перевірити справжність скриншоту? Можна: знайти першоджерело. Але, звісно, допис, з якого був зроблений скриншот, можуть видалити. Що робити? У деяких випадках може допомогти Wayback Machine, також відомий як вебархів сайтів. За допомогою інтернет-архіву можна дізнатися, як виглядав сайт раніше: місяць або кілька років тому.
І зазирніть у публікацію “Бахмут IN.UA” про те, як відрізнити фейкове фото від справжнього. Там наші журналісти опублікували корисну добірку інструментів.
Читайте також:
- “Корисні ідіоти”, що грають на руку кремля. Як шкодять українські блогери та політики
- Маніпуляція: українцям виплачуватимуть гроші за повернення додому
- Маніпуляція суспільною думкою: як соціологічні дослідження можуть стати інструментом пропаганди
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
