8 травня в Україні та цивілізованому світі відзначається День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Українці вшановуватимуть пам’ять жертв нацистського режиму вже другий рік поспіль. Однак в суспільстві все ще існує дискусія стосовно того, коли саме згадувати жертв 1939-1945 років XX століття — 8 чи 9 травня.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала питання та дізналася, коли саме з’явився День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Коли українці вшановують День перемоги над нацизмом

У 2023 році в Україні набули чинності укази президента та уряду про дні, коли в Україні відзначатимуть День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні та День Європи, за якими перше свято відбуватиметься 8 травня, а друге — 9 травня.

Такі рішення влади ґрунтуються на історичних фактах. Офіційно німецьке військове командування підписало капітуляцію у французькому місті Реймс ще 7 травня 1945 року о 02:41. Цей документ набув чинності 8 травня 1945 року о 23:01. Цього ж дня, тогочасні уряди Великої Британії, Франції та США офіційно оголосили про перемогу над Німеччиною. Саме так у світі обрали саме 8 травня, як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Як з’явилося радянське 9 травня

Після розпаду срср, в Україні до 2016 року святкувалося 9 травня, як “день перемоги”. Ця радянська традиція виникла 8 травня 1945 року, коли вийшов указ президії верховної ради срср про необхідність започаткувати свято для вшанування “победоносного завершения великой отечественной войны советского народа против немецко-фашистских захватчиков”.

Чому саме 9 травня? Річ у тому, що москва — тогочасна столиця срср, знаходиться в іншому часовому поясі, а ніж французький Реймс. Саме тому момент набуття чинності Акту про капітуляцію Німеччини в москві відбулося на дві години пізніше: не о 23:01, а вже 01:01 наступного дня — 9 травня 1945 року.

Існує також й інша версія, яка ґрунтується на бажанні сталіна не визнавати Реймс офіційним місцем капітуляції Німеччини. Саме на його вимогу 8 травня 1945 року о 22:43 (за московським часом — 00:43 9 травня 1945 року) в місті Карлгорст, який був в радянській зоні окупації, відбулася церемонія вторинного підписання капітуляції. 

У сучасних реаліях росії вшанування жертв Другої світової війни поступово перетворювалося на справжній культ, метою якого є пропаганда війни та привласнення собі статусу “головного переможця” з обов’язковим ігноруванням або навіть запереченням існування інших, виправдання агресивної ідеологічної мобілізації громадян, а також плекання безвідповідального та безпідставного реваншизму. Україна ж пішла іншим шляхом та почала впроваджувати саме європейський підхід до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

День Європи — чому саме 9 травня

День Європи — це свято, коли країни Європи відзначають створення ЄС. Вперше цю подію відзначили 9 травня 1964 року. Вже 29 червня 1985 року загальноєвропейська традиція стала офіційним святом. 

Дата була обрана не з просто так: саме 9 травня 1950 року міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом була виголошена “Декларація Шумана”, в якій він запропонував об’єднати французьке та німецьке виробництва вугілля й сталі під керівництвом єдиного органу під назвою. Саме цю пропозицію заведено вважати економічною основою для подальшої появи Європейського Союзу.

Читайте також:

• Поливаний понеділок: історію свята розповідає бахмутський історик
• Міфічна істота в Бахмуті або як ікона врятувала місто від чуми
• Боротьба донеччан за українську державність

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Невелика, але важлива для Донеччини річка Бахмутка десятиліттями формувала життя регіону, забезпечуючи водою міста, села й промисловість. Проте, зараз вона опинилася на межі повного зникнення через дії росіян в Бахмуті.

Детальніше про те, що ми знаємо про річку Бахмутку — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутка: що відомо про річку

Річка Бахмутка — одна з малих водних артерій Донеччини, яка, попри свої скромні розміри, відігравала важливу роль у житті регіону. Її протяжність становить 88 кілометрів, а басейн охоплює площу 1 680 км².

Бахмутка протікає через Горлівку, Бахмут, Соледар і Сіверськ, зрештою впадаючи в Сіверський Донець поблизу села Дронівка.

Свій початок річка бере неподалік Горлівки. У верхній течії її долина має V-подібну форму, нижче — трапецієподібну, а ширина коливається від 700 метрів до 3 кілометрів. Заплава у верхів’ї заболочена, місцями сягає 600 метрів завширшки. Річище помірно звивисте, завширшки 15–20 метрів і глибиною до 3 метрів. Похил річки становить 2,1.

Бахмутка живиться переважно сніговими та дощовими водами. Льодостав триває з грудня до березня, однак крига нестійка. Під час весняної повені у пониззі можливе затоплення територій на глибину до двох метрів. Серед приток річки — Мокра Плотва і Кам’янка з правого берега, а також Жованка і Суха з лівого.

Тваринний світ поблизу Бахмутки

Заплава Бахмутки характерна для степової зони: тут росте різнотрав’я, береги вкриті вищою водною рослинністю, а влітку мілководдя заростає лататтям і ряскою. У басейні річки мешкали дрібні ссавці — тушканчики, ховрахи, миші. Серед птахів траплялися качки, кулики, ворони, горлиці, а під час міграцій — сірі гуси та казарки. Через забруднення води чисельність риби суттєво зменшилася, однак ще зберігалися окунь, плітка, краснопірка та деякі інші види. З початку повномасштабного вторгнення — ситуація погіршилася, проте доступу до річки немає, тож не відомо чи збереглася тут живність.

Екологічний стан

Річка не є судноплавною. Її воду використовували для зрошення та технічних потреб, а на окремих ділянках облаштовані зони відпочинку. Стік Бахмутки зарегульований чотирма водосховищами та численними ставками.

Водночас екологічний стан річки залишався проблемним до початку повномасштабного вторгнення. За даними моніторингу Сіверськодонецького басейнового управління водних ресурсів, станом на 2021 рік у Бахмутку здійснювали скиди десять комунальних і промислових підприємств. Фіксувалося перевищення середньорічних концентрацій марганцю, міді, цинку, кадмію та свинцю.

Вперше про критичні зміни в Бахмутці заговорили у 2023 році, коли російські військові засипали річище річки ґрунтом, створюючи переправи для техніки. Це суттєво змінило природний ландшафт та порушило баланс річкового потоку.

Такі насипи фактично перетворюють Бахмутку на мінігреблю. Вода застоюється, течія сповільнюється, річка втрачає здатність до самоочищення. Це означає втрату біорізноманіття, порушення природного руху води та ризики для навколишніх громад.

Весною 2025 року стає дедалі помітніше — Бахмутка змінюється. На кадрах з окупованої території, оприлюднених російськими джерелами, видно — вода у річці майже не рухається, вона застоюється. Раніше це була жива водна артерія, тепер же майже ставок.

Легенди

Окрім наукових і господарських фактів, із Бахмуткою пов’язана й місцева легенда. За переказами, у давнину річка була настільки повноводною, що по ній могли ходити судна, і нібито один із човнів із золотом затонув на її дні. Після здобуття Україною незалежності іноземна компанія пропонувала розчистити річище в обмін на право забрати все знайдене, однак влада відмовилася.

Читайте також:

Як росіяни перетворюють Бахмутку в ставок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У грудні 1991 року жителі тодішнього Артемівська взяли участь у Всеукраїнському референдумі щодо підтримки Акту проголошення незалежності України та виборах першого Президента. Більшість містян підтримали незалежність, однак питання майбутнього президента і перейменування міста викликали дискусії.

Детальніше про це розповіли представники Бахмутського краєзнавчого музею.

Як проходив референдум і перші вибори в Бахмуті

Про проведення Всеукраїнського референдуму та виборів президента жителі Артемівська дізналися з українських ЗМІ ще з 1 вересня 1991 року, коли стартувала передвиборча агітація.

Висвітлювала виборчі процеси газета “Вперед”. Тут публікували думки мешканців міста та місцевих громадських і політичних діячів. Саме звідси стало відомо, що переважна більшість жителів міста підтримує Акт проголошення незалежності України.

Основні дискусії викликало голосування за першого президента: найбільшу підтримку мав Леонід Кравчук, другим за популярністю був В’ячеслав Чорновіл, третім — Левко Лук’яненко. Водночас частина мешканців планувала не брати участі у виборах або голосувати “ні за кого”.

Протилежні погляди також були серед містян. Зокрема, член Соціалістичної партії В. Ф. Черепков виступав проти незалежності України як окремої держави, підтримуючи ідею її перебування у складі срср. У місті відбувся й поодинокий протест проти референдуму та президентських виборів — 7 листопада 1991 року, за участі не більше десяти осіб.

Як проходило голосування

Голосування в місті розпочалося 1 грудня 1991 року, хоча виборчі ділянки з’явилися ще в середині листопада.

За підсумками голосування:

• у референдумі взяли участь 75 665 осіб, що становило 78,2% виборців;
• Акт проголошення незалежності України підтримали 64 981 виборець (86%), тоді як проти висловилися 7 651 особа (10,1%);
• на президентських виборах найбільше голосів отримали Леонід Кравчук — 57 965 (76,8%) та В’ячеслав Чорновіл — 7 970 (10,6%).

Зазначимо, що паралельно в тогочасному Артемівську відбувся міський референдум, де постало питання повернення місту його історичної назви — Бахмут. Проте, більшість виборців, а саме 78,3%, виступили за збереження радянської назви “Артемівськ”, тоді як за “Бахмут” проголосували 20,4%.

Читайте також:

Бахмутська метеостанція: історія її появи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!