Український військовий, Донеччина/ фото з відкритих джерел
На Бахмутському напрямку за минулу добу ЗСУ успішно відбили 5 атак противника в районі Кліщіївки. Тут росіяни намагаються відновити втрачене положення.
Росіяни виходять на штурми втрачених позицій у районі Кліщіївки. Крім того, намагаються відновити втрачене положення в районі Новомихайлівки Донецької області, але без успіху.
Попри численні скупчення окупантів на Бахмутському напрямку, ЗСУ завдали удару по 200 окремій мотострілецькій бригаді 14 армійського корпусу берегових військ північного флоту рф, яка бере участь в бойових діях між Бахмутом та Соледаром.
Відомо про високі бойові втрати особового складу, як санітарні, так і летальні. Зараз у місті Первомайськ Луганської області, в центральній міській лікарні облаштовано військовий шпиталь, де на лікуванні знаходяться понад 200 військовослужбовців російських окупаційних військ, переважно з 200 бригади.
В окупантів розгромленого підрозділу низький рівень морально-психологічного стану та відсутня мотивація воювати далі, вказує Генштаб.
Президент росії владімір путін вперше визнав початок українського контрнаступу 9 червня. Тоді він наголосив на двох ключових і постійних наративах: що українські сили не досягнуть значних успіхів через добре підготовлену російську оборону і що українські війська зазнають великих втрат особового складу і західної військової техніки.
Джерела близькі до Кремля заявили, що нещодавно путін дав завдання міністру оборони шойгу — зупинити ЗСУ до жовтня. Ймовірно, таке рішення прийняли на фоні успіхів ЗСУ на Запоріжжі та Бахмутському напрямку.
Заява інсайдера, може свідчити про те, що російське військове командування, можливо, віддає накази про безперервні контратаки в надії довести український контрнаступ до кульмінації, навіть якщо це буде коштувати великих втрат для російського військового потенціалу.
Це вже не перша подібна операція російських сил, аналітики спостерігали випадки, коли російське МО, побоюючись неминучої втрати прихильності путіна, активізувало свої зусилля з очищення командирів. Наприклад, у лютому 2023 року Міністерство оборони росії розпочало невдалий і дорогий наступ на Вугледар, щоб підірвати внутрішній російський інформаційний ефект від успіхів групи Вагнера в Бахмуті та зберегти прихильність Путіна.
Про загальну ситуацію на Бахмутському напрямку читайте в хроніці подій «Битва за Бахмут».
В Уряді розглядають можливість відновлення виплат на проживання для всіх дітей зі статусом ВПО. Йдеться про допомогу у розмірі 3 тисячі гривень, яку планують повернути з 1 лютого 2026 року незалежно від доходів родини.
Про це повідомив Павло Фролов, Голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.
Виплати по 3 тисячі гривень: кого охопить нова програма
В Уряді розглядають можливість повернення допомоги на проживання у розмірі 3 тисячі гривень усім без винятку дітям ВПО, які раніше отримували цю виплату.
Орієнтовний термін початку виплат — з 1 лютого 2026 року. Очікується, що програма додатково охопить понад 400 тисяч дітей зі статусом внутрішньо переміщених осіб.
При цьому дохід батьків або родини не матиме значення. Ключовий принцип ініціативи — забезпечення соціальної справедливості для дітей, які через війну були змушені залишити або втратили власні домівки.
Фінансування планують забезпечити шляхом перерозподілу видатків державного бюджету з програм, які наразі не використовуються. За попередніми оцінками, потреба у коштах становитиме понад 7 мільярдів гривень для забезпечення виплат протягом пів року.
Для поновлення виплат батькам або законним представникам дітей необхідно буде повторно подати заяву, щоб актуалізувати дані про місце перебування дитини.
Наразі відповідна постанова перебуває на фінальній стадії погодження. За наявною інформацією, Уряд може розглянути це питання вже найближчим часом.
“Від того, що у нас прийнятий один закон, у нас завтра не з’явиться величезна кількість пільгового житла”. Закон про житлову політику №12377: що він означає для ВПО та вразливих груп
13 січня Верховна Рада у другому читанні ухвалила у цілому закон“Про основні засади житлової політики” (реєстр. №12377) — документ, який закладає нову рамку для житлової реформи після десятиліть фактичної відсутності державної політики у цій сфері. Зараз закон переданий на підпис Президента. Закон не обіцяє швидких рішень і не створює житло “тут і зараз”, але вперше формує систему, на яку зможуть спиратися наступні кроки держави, громад і міжнародних партнерів. Закладено тут й основи про соціальне житло.
Про те, що саме змінює цей закон, чи не погіршить він становище внутрішньо переміщених осіб і вразливих категорій, а також чому ключові відповіді ще попереду, ми поговорили з Аліною Москаленко, директором Інституту житла.
Що змінює закон “Про основні засади житлової політики” №12377?
Прийняття закону “Про основні засади житлової політики” №12377 стало точкою відліку для масштабної житлової реформи, якої в Україні не було з радянських часів. Як пояснює Аліна Москаленко, директор Інститут житла, документ готувався роками, а сама команда була залучена до його розробки ще з моменту появи ідеї — створити новий нормативний акт, який скасує застарілий Житловий кодекс 1983 року. За її словами, закон зазнав суттєвих змін у процесі роботи, однак зберіг ключову мету — закласти основу для нової житлової політики, що відповідає міжнародним практикам.
Важливо додати, що цей закон не означає миттєвих змін для людей, які сьогодні не мають змоги ані купити, ані орендувати житло за ринковими цінами. Про це прямо говорить директор Інститут житла, наголошуючи: ухвалення документа — це лише старт великої реформи, а не швидке вирішення житлової кризи. Водночас саме цей закон відкриває шлях до системних змін, яких в Україні не було десятиліттями, та є сигналом для міжнародних партнерів щодо готовності держави діяти за європейською моделлю.
Аліна Москаленко / фото Facebook
“Від того, що у нас прийнятий закон, у нас завтра не з’явиться одномоментно величезна кількість житла, яке буде безоплатно чи за пільговою орендою надано людям. Ні. Це початок великої реформи”, — пояснює Москаленко.
За її словами, очікувати негайного покращення житлових умов для всіх — нереалістично, але в короткостроковій та середньостроковій перспективах соціальне житло в Україні почне з’являтися.
“Вже в найближчі роки починається будівництво першого соціального житла. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР та інші донори вже заявили про намір фінансувати такі проєкти”, — каже вона.
Важливою частиною реформи є роль місцевих громад, які фактично стають виконавцями нової житлової політики. Однак, як показують дослідження Інституту житла, громади до цього поки що готові лише частково. За словами Аліни Москаленко, у половині громад житловими питаннями займаються одна-дві людини, які одночасно відповідають за архітектуру, землю, ЖКГ, інвестиції та інфраструктуру. Такий кадровий дефіцит унеможливлює реалізацію складних житлових проєктів.
“Це жахлива ситуація. В одному відділі може працювати одна-дві особи, і начальник відділу може бути і головним архітектором, і відповідальним за всі житлові процеси”, — зазначає вона.
Саме тому організація запустила програму підвищення кваліфікації для представників органів місцевого самоврядування, працюючи з громадами безпосередньо на місцях. Навчання охоплює весь життєвий цикл об’єктів — від планування територій до управління соціальним житлом. Окремим бар’єром для громад, за словами Москаленко, є страх відповідальності та кримінального переслідування. Будівництво житла пов’язане з великими коштами, а в умовах воєнного часу це часто означає відкриття кримінальних проваджень навіть без наявності складу злочину як “превентивна міра”.
“Є такий вислів — ініціативи караються. І це дуже сильно стримує громади”, — пояснює вона.
Чи не погіршить 12377 становище ВПО у плані соціального житла?
Сотні сімей ВПО потребують житла після евакуації з прифронтових територій / фото ГУ ДСНС України у Донецькій області
У центрі дискусії навколо нового закону — питання доступності житла для найбільш вразливих груп, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Москаленко наголошує: закон не погіршує їхнє становище, бо фактично погіршувати вже нічого. Так, для ВПО передбачалося надання соціального житла, але тут важливо розуміти: за словами експертки, сьогодні в Україні до 1000 квартир є соціальними, а переселенців налічується понад 4 мільйони.
“У нас сьогодні житла для вразливих категорій просто немає. Єдине, що пропонується, — це місця тимчасового проживання, які часто взагалі не є житлом”, — каже вона, маючи на увазі тимчасові місця проживання у переобладнаних адмінбудівлях чи модульні містечка.
Приклад модульного житла в Україні / фото ілюстративне, Facebook
Сам закон не визначає конкретних критеріїв розподілу соціального житла — ці механізми будуть закладені в наступному профільному законі та підзаконних актах. За попередніми напрацюваннями, йтиметься про бальну систему, де першочергове право матимуть вразливі категорії, включно з ВПО, але також враховуватимуться молоді сім’ї, багатодітні родини та інші групи.
Окремо в межах нової моделі передбачено механізм субсидій для тих людей, які не зможуть оплатити навіть соціальну оренду. Це принципово важливий елемент системи, адже йдеться про людей у найвразливішому становищі — без стабільного доходу, роботи або заощаджень. У таких випадках держава не залишає людину сам на сам із проблемою, а закладає механізм компенсації вартості оренди через систему субсидій, щоб запобігти втраті житла та соціальній ізоляції. Таким чином, навіть ті, хто не має фінансової можливості оплачувати житло, зможуть скористатися програмою і не повинні панікувати через ризик залишитися без даху над головою.
Заборона приватизації житла: за й проти
Принциповою нормою нового підходу є заборона приватизації державного й комунального житла. Москаленко підкреслює, що це відповідає міжнародній практиці й має запобігти корупції.
“Немає жодної країни у світі, де держава будує житло і безоплатно передає його у приватну власність”, — зазначає вона.
Водночас, мова не йде про вилучення квартир у людей, які вже десятиліттями проживають у відомчому державному житлі: для них передбачено перехідний період для завершення приватизації після завершення воєнного стану.
Соціальне житло/доступне житло
На початку розмови Аліна Москаленко наголошує на ключовій зміні, яку запроваджує закон: чіткому розмежуванні понять “соціальне житло” та “доступне житло”. Соціальне житло — це орендне житло з регульованою платою, а доступне житло — це фінансово-кредитні механізми за участі держави. В основі соціальної оренди лежить принцип, за яким витрати на житло не мають перевищувати 30% доходу домогосподарства.
За словами експертки, раніше ці терміни часто змішували, що створювало плутанину і в законодавстві, і в практиці. Тепер соціальне житло — це виключно соціальне орендне житло, тоді як доступне житло охоплює пільгові фінансово-кредитні механізми за участі держави.
В основі соціальної оренди лежить міжнародний принцип доступності житла, за яким домогосподарство не повинно витрачати на житло понад 30% свого доходу. Саме тому соціальна оренда має бути дешевшою за ринкову, орієнтовно вдвічі.
Згідно з даними МОМ кожен 4 переміщений українець, який витрачає 50% або більше свого доходу на оренду, вже вичерпав заощадження / фото ілюстративне, Pexel
“Якщо я заробляю 15 тисяч гривень і 10 тисяч з них витрачаю на житло — це вже недоступне житло. Бо я витрачаю на житло левову частку свого доходу”, — пояснює вона.
За словами Москаленко, нинішня ситуація з соціальним житлом в Україні фактично є критичною. Хоча відповідний закон “Про житловий фонд соціального призначення” формально існує, реального соціального житла практично немає.
“Кількість соціального житла по всій Україні — близько тисячі одиниць. Це фактично означає повну відсутність соціального житла”, — говорить вона. Для порівняння, у європейських країнах частка соціального житла зазвичай становить 5–10% усього житлового фонду, а в окремих державах сягає 30%.
Причину такої ситуації Москаленко вбачає у популістичності чинного законодавства. Воно передбачало безкоштовне житло для найбідніших і найвразливіших категорій населення без жодної економічної моделі утримання такого фонду.
“Житло — це актив. Хтось за нього має платити. А коли житло безкоштовне і надається людям з доходом до п’яти тисяч гривень, жодна громада не буде зацікавлена створювати такий фонд”, — пояснює вона. Щобільше, концентрація виключно найвразливіших категорій у такому житлі, за її словами, створює ризик соціальної ізоляції та геттоїзації.
Що передбачає нова модель житла?
У Білій Церкві зводять соціальне житло для ВПО / фото Мінрозвитку
Нова модель соціального житла, закладена в законі, передбачає платну, але доступну оренду для ширшого кола людей. Йдеться не лише про найбільш вразливі категорії, а й про молодь, працюючих людей, сім’ї, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Орієнтовно вартість соціальної оренди має бути вдвічі нижчою за ринкову. Для тих, хто не зможе оплатити навіть таку оренду, передбачено механізм субсидій.
Для реалізації нової моделі передбачено створення операторів соціального житла — спеціальних компаній, які будуватимуть і управлятимуть таким житлом. Вони можуть бути державними, комунальними або приватними. Бізнес, за словами Москаленко, зацікавлюватимуть через пільги, зокрема безплатну землю та можливі податкові стимули. Водночас ці проєкти матимуть довшу окупність і будуть цікаві насамперед великим гравцям ринку.
“Це не про малий бізнес. Це про компанії, які готові працювати з довгостроковими інвестиціями”, — зазначає вона, додаючи, що важливу роль відіграватимуть і муніципальні компанії, які нині проходять процес корпоратизації.
Підсумовуючи, Аліна Москаленко наголошує: новий закон не дає швидких рішень, але вперше створює цілісну рамку для житлової політики в Україні.
“Це початок великої реформи. Вона потребує часу, але альтернативи цьому шляху просто немає”, — резюмує вона.
Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.
Аналітики Інституту вивчення війни щодня стежать за ситуацію на різних напрямках фронту в Україні. Особлива увага прикута до дій українських та російських військ в Бахмуті, […]
ЗСУ продовжили наступ в районі Бахмута, речник Східного угруповання українських військ капітан Ілля Євлаш заявив, що українські війська звільнили ще 2 км території на Бахмутському […]
Сили оборони під час міських боїв у Бахмуті та на його околицях вдавалися до маневрів, які дозволяли утримати місто та зберегти особовий склад. Саме простий […]
