Бахмут 1769 року: історичні факти і художня вигадка письменника Віктора Шендріка

Семаковська Тетяна 21:56, 21 Травня 2021

обложка гусар2 3de37Ми продовжуємо знайомити наших читачів з творчістю бахмутського письменника Віктора Шендірка. Його роман «Венцы побед» – заключна частина авантюрно-історичної трилогії. Дія відбувається в другій половині XVIII століття. У центрі оповідання – гусарський офіцер Микола Айнаровскій, син Андрія Войнаровського, племінник гетьмана Мазепи і особистого ворога Петра I, засланого на вічне поселення до Якутська.

Глава з роману “Венцы побед” друкується з дозволу автора. Якщо ви бажаєте прочитати роман повністю зветайтесь до автора

Уривок з першого роману “Девяносто первый или путь в бронзу” читайте за посиланням

Уривок другого роману “Был городок” читайте за посиланням.

Над чим сьогодні працює Віктор Шендрік і яку участь він брав у розитку демократичного руху на прикінці 80-х на початку 90-х років минулого століття читайте ТУТ

ВЕНЦЫ ПОБЕД

Глава четвёртая. 1769-й. Бахмут. Крестник императора. Последний набег

Ой, то не пыль-кура курится,
Не дубровушка шумит,

 Ой, не дубровушка шумит, –
Турок с армией валит.

Ой, не видать тебе, собака,
Золотых наших церквей.

Не сымать тебе, собака, ой,
Золотых наших крестов!

Песня донских казаков

ызванный из Успенска в Бахмут хорунжий Пугачёв стоял, вытянувшись во фрунт, а полковник Кутейников, вымеривая комендантскую избу шагами, распекал подчинённого:

‒ Ну?! Я тебя, казак, в Успенск что, обормотить послал, ай как? Ты что там за потеху на базаре учинил? С ведьмедем  боролся, люди гутарят…

‒ Дык… К зиме дело, ведьмедю спать пора, а морда цыганская  не даёт, кривляться понуждает, от он и злой…

‒ Молчать! Хорунжичьи погоны жмут? Альбо ты к цыганам собрался, порядки наводить? Так ты так и скажи…

‒ Никак нет, ваше высокоблагородие!

‒ Молчать! Скажешь, когда спросят.

Пугачёв отвёл глаза, уставился в окно – на площадь перед Троицким собором падал снежок, вереницей тянулись к обедне бабы. Казак вздохнул еле слышно: иди тебя пойми, господин полковник, то ты спрашиваешь, то не спрашиваешь…

 Ефим Кутейников подошёл к столу, взял лист бумаги, пробежал глазами написанное. Вдруг смягчился, поняв, что чересчур высоко задрал планку своего по-командирски деланного возмущения.

‒ Мне на ведьмедя твойного наплевать, Емельян, хучь верхи на нём катайся. Негоже другое, товарищей своих ты байками непотребными смущаешь.

‒ Какими такими байками, Ефим Дмитрич? ‒ Пугачёв живо уловил перемену в настроении полковника и тут же попытался придать беседе свойский характер.

‒ Какими, какими… ‒ проворчал Кутейников. ‒ Вот и поведай мне, не ты ли в бане сказывал, что Дарью Салтыкову арестовал и самолично в острог доставил?

‒ Возле бани, ваше высокоблагородие!

‒ Ну, возле бани, кака разница!

‒ Есть разница. В бане гутарить  некогда. Там мыться надобно да смотреть, как бы шайку твойную кто не упёр. А вот ежели возле, особливо ащеле опосля…

‒ Молчать! ‒ полковник саданул кулаком по столу. ‒ Ты, казачина, изгаляться надо мною вздумал?! Ты в последнюю кампанию где был?

‒ Дык где не был, спросите. В Познани, в Кобылине… При полковнике Денисове…

‒ А опосля?

‒ Опосля – дома, в Зимовейской.

‒ Знаю, бывал в станице вашенской. А на Польшу партия была?

‒ В двух партиях был на Польшу. С есаулом Яковлевым сбегали, с Елисеем.

‒ Ну и когда ж ты сподобился Салтычиху арестовывать? И вотще, далась она тебе, Салтычиха тая! Где ты про неё и слышал только?

‒ Да как же, господин полковник? Как же не слышать? Она ж, людоедка, одних баб да ребятишек сотни две замордовала, а народу скока… ‒ взял высокую ноту хорунжий. ‒ До сей поры перед глазами стоят. Яко живые…

‒ Ну, будя! Ты мне ещё тут слезу пусти, воин. С ней следствие разберётся. Ты другое скажи. Я вот и батьку твойного, дядьку Ивана знавал. И деда, старого Пугача, помню. А как же дело сталось, что тебя сам император Пётр Алексеевич крестил? Ты ж так, сдаётся, в полку рассказываешь?

‒ Дык так оно и есть, ‒ Пугачёв огладил тёмно-русую бороду, допустил вольность. ‒ Крёстный мой ‒ государь-анператор Пётр, истинный крест! Тока в бане я про то не говорил…

‒ Ещё раз помянёшь про баню, нагайкой перетяну!

Кутейников опустился на стул, достал платок и вытер шею.

‒ В каком годе ты родился, Емеля?

Пугачёв наморщил лоб, зашевелил губами, но ответил:

‒ В сорок втором.

‒ Вот! ‒ поднял указательный палец Ефим Дмитриевич. ‒ А великий государь наш, Пётр Алексеевич, почил в одна тыща семьсот двадцать пятом! Как он мог тебя крестить? Не сходится.

Хорунжий вновь свёл брови к переносице, вздохнул.

‒ Ваша правда, не сходится.

‒ То-то! И по всему выходит, что ты, Пугачёв, у нас этот… как его… самозванец!

Полковник снова взял в руки листок.

‒ На кой хрен мне с изветами энтими разбираться! На вот, погляди. Много про тебя тут пишут занятного.

Емельян с интересом потянулся было к бумаге, но опустил руку.

‒ Не обучен я грамоте, ваше высокоблагородие. Кабы пособил кто.

‒ Уже пособили, ‒ ухмыльнулся Кутейников. ‒ Я тебе вот что скажу. Султан войну объявил, ты знаешь, потому и татарва в степи разгулялась. Основной удар будет по Правобережью, но чуйка у меня – крымцы пойдут на Слобожанщину. Не ровён  час – в бой. А ты со своими побрехеньками… Ты ж хорунжий, не абы как. На тебя люди смотрят. Сурьёзней быть надо, сурьёзней! Ступай с Богом!

Казак вышел на площадь, вздохнул глубоко, с облегчением. На звоннице басовито ударил колокол, взмыло, заметалось над крестами собора вороньё.

Пустив коня шагом, Емельян Пугачёв задумался. «В бане или возле бани – есть разница! В бане все свои были, донские. Кто ж написал бумаженцию эту паскудную?..»

,

Промёрзшая земля, казалось, звенела под десятками тысяч копыт. Ледяной ветер подхватывал и уносил далеко в степь колкую снежную пыль. Десятитысячный тумен под командованием калги Месуда Гирея шёл по знакомому пути – по Кальмиусской сакме. На привалах к конному авангарду подтягивались мушкетёры и артиллерия.

    Калга нервничал – молниеносно начатое вторжение исподволь замедлилось, потеряло темп и натиск, всё меньше вёрст преодолевала орда за день, всё больше времени требовалось для восстановления сил на биваках. Воинственный Кырым Гирей уговаривал султана не тянуть с объявлением войны и добился своего – Мустафа III бросил крымцев в бой осенью, когда даже на благодатной и солнечной Украине уже были готовы закружить белые мухи.

Вместе с новым, 1769 годом в Приазовье пришли лютые морозы. Комфортно чувствуя себя в летних набегах, татары оказались совершенно не подготовлены к русской зиме. Походные войлочные юрты не держали тепла, запасы сухих дров в обозе истощились, начался падёж лошадей. Храбрые крымские воины гибли от обморожения, число смертей превысило любые допустимые пределы.

Десятитысячная орда таяла на глазах. Здесь нужно сказать, что численность крымско-татарских орд в исторических документах и военных сводках всегда была преувеличена. Объяснялся сей факт довольно просто: каждый всадник брал с собой в набег про запас двух-трёх лошадей, на круп которых нередко усаживали чучела. Трепещи, враг! Считай, что нас больше, чем на самом деле! – таким образом первый удар крымцы наносили по психике противника.

Продовольствия не хватало. Но самым досадным обстоятельством, делающим бессмысленным сам набег, являлось то, что грабить и пленять было некого. Татарам встречались практически безлюдные сёла, хутора и запорожские зимники. Попадались, конечно, люди, не успевшие уйти к ближайшим крепостям, но были они сплошь старики да хворые – в Крым не погонишь, а два-три десятка перерезанных глоток, это ли добыча, это ли великое воинское достижение?!

Круша и сжигая на своём пути оставленные малороссами жилища, поредевшая орда приближалась к Бахмуту. Калга разделил войско на чамбулы, намереваясь окружить город.

Понимая, что татары со дня на день появятся у стен Бахмута, полковник Кутейников провёл военный совет с участием коменданта Степана Ершова и заглянувшего в город по делам службы командира бахмутских гусар полковника Георгия Депрерадовича.  Разногласий между родами войск не возникло. Пикинёры Ершова брали на себя оборону крепостных стен; гусары Депрерадовича вступали в бой в случае проникновения врага к дальним, северным шанцам; на казаков Кутейникова возлагалась задача встретить татар в поле.

‒ Хрен ли нам! ‒ сказал Ефим Дмитриевич, поднимаясь и поправляя кушак. ‒ Гайтан на шее, да шашка сбоку – сдюжим!

27 января калга Месуд Гирей, спалив в округе всё, что хотя бы отдалённо напоминало людское жильё, вышел к стенам Бахмута.

«Тревога! Татары йдут!» ‒ ударили в набат городские звонницы. Из двух городских ворот вынеслась лавиной конница Кутейникова.

‒ Пики к бою! Шашки вон! ‒ скомандовал полковник…

Поручик Айнаровский, следуя с эскадроном в конном строю, предавался невесёлым мыслям, и причиной тому была последняя командировка. «Дожили! Совсем уж карателями заделались. Мы, боевые гусары, каких-то разбойников должны ловить по лесам, гайдамаков этих. Гайдамаки полякам насолили, а усмирять их, выходит, нужно нам почему-то… Слава Богу, хоть никого не сыскали…»

От грустных раздумий поручика Айнаровского отвлёк свист – резкий, очень знакомый и очень настораживающий.

Татары! Растянувшись в цепь, гусар обстреливали ордынские лучники. От плотно летящих стрел, казалось, наступили сумерки – эскадрон смешался. Панику пресёк ротмистр Виктор Обернибесов. Перестроив эскадрон, скомандовал:

‒ К бою! Сабли наголо!

Оставаться на месте, сделавшись мишенью для татарских лучников, ‒ верная гибель. Спасение одно – только вперёд!..

Хорунжий Пугачёв остановил сотню, знаком велел замереть, прислушался и спросил у едущего рядом Спирьки Камышанова:

‒ Никак бой идёт, чуешь?

‒ Где бой? ‒ повертел головой Спирька.

‒ Да тама вон, за той жопой, ‒ махнул рукой хорунжий.

‒ За какой жопой, Емеля? Ты про что? ‒ так и не понял Спирька.

‒ Да вон же, ‒ Пугачёв показал на высокий холм с двойной верхушкой.

Возвышенность действительно напоминала гигантские человеческие ягодицы, обладатель которых зарылся в землю, не позаботившись о маскировке деликатного места.

‒ …Вон горку видишь, двойную? Как жопа великанская какая-то. Сдаётся, за ней дерутся.

‒ Ну-кась, сбегаем посмотрим, ‒ дал коню шпоры Камышанов…

Татары применили излюбленный приём – под натиском гусар изобразили бегство. Заманивая преследователей, резко остановились и выпустили залп стрел. Порядок гусар смешался, и крымцы ринулись на них, обнажив сабли.

Айнаровскому не повезло – пала лошадь. Поручик больно ударился плечом о землю, но вовремя перевернулся на спину. Татарин в высокой красной шапке уже заносил копьё. Айнаровский выстрелил из пистолета – всадник осел, копьё с глухим стуком упало в снег. Перезарядить пистолет времени не было – на гусара нёсся новый ордынец, норовя смять его копытами коня…

‒ Ги! ‒ раздалось над степью. ‒ Ги-ги! Ги-и-и!!!

С верхушки двойного холма на помощь гусарам, сверкая обнажёнными клинками, лавой шла казацкая сотня.

На глазах Айнаровского с плеч наседавшего татарина слетела, выбрасывая кровавые струи, бритая голова.

Донцы настигали пустившихся в бегство татар и рубили в багровое крошево.

Казак, выручивший гусарского поручика, спешился и протянул руку.

‒ Ну вот мы и квиты, вашблагородие! За ведьмедя того, помнишь?

‒ Емельян, ты? ‒ выдохнул Айнаровский. ‒ Сразу не узнал.

‒ Так я ж обрился, ‒ ухмыльнулся казак, проведя ладонью по голому подбородку, ‒ в бою без бороды сподручнее…

Сводная колонна гусар и донских казаков устало тянулась к Бахмуту.

‒ Вытри кровю на щеке, ‒ сказал Пугачёв Спирьке. ‒ Ранен, поди?

‒ Да не, это не мойная, ‒ рукавом зипуна Камышанов отёр лицо. И вдруг расхохотался: ‒ Жопа великана! Ну ты и удумал, Емеля! Надо же! Жопа великана!

‒ Точно! ‒ тоже рассмеялся Пугачёв. ‒ Надо будет тую горку на карте надписать…

Отбитая полутысячным отрядом донских казаков орда в панике бежала. Это был последний набег татар на Приазовье в истории русско-крымских войн.            

 

Хрестовий похід за захоплення Бахмута: Буданов розповів, навіщо росіяни намагаються відчайдушно захопити Бахмут

Семаковська Тетяна 10:58, 26 Грудня 2022

Screenshot 248 2ce70Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

За словами Кирила Буданова на південному сході Донбасу, політичні амбіції євгена пригожина частково продиктували стратегію з російського боку.

Засновник групи ПВК «Вагнер» оголосив так званий хрестовий похід за захоплення міста Бахмут, щоб витіснити конкурентних командирів у російській регулярній армії, вважає Буданов. На його думку,  ПВК «Вагнер» координує свої дії з армією, але є головною силою на Бахмутському фронті.

Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, об’єднався з пригожиним у суперництві з російським міністром оборони шойгу, каже Кирило Буданов.

«Тут є лише ідеологічне та медійне питання…Саме тому підрозділи Вагнера так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони — сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо», — сказав Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times.

Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, воно покращило б позиції росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще перебувають під контролем України, резюмував Буданов.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

Семаковська Тетяна 10:47, 26 Грудня 2022

321985378 677659760569035 1904589059869008290 n 4c887Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення Бахмута досягнув кульмінації. Водночас, як вважає ISW, окупанти прагнуть оперативної паузи.

Такі дані наводить Інститут вивчення війни.

Російські джерела повідомляють, що українським силам в районі Бахмута вдалося дещо сповільнити темпи російського наступу навколо Бахмута та навколишніх населених пунктів. Джерела в рф також стверджують, що ЗСУ відтіснили елементи групи Вагнера на позиції, які вони займали кілька днів тому.

Своєю чергою, українські джерела в соціальних мережах повідомили, що вони повністю витіснили російські сили зі східних околиць Бахмута близько 21 грудня. За оцінками ISW, окупанти здійснили дещо менше загальних просувань в районі Бахмута в листопаді та грудні, разом узятих, порівняно з жовтнем.

Російські війська, ймовірно, намагатимуться підтримувати темпи своїх наступальних операцій в районі Бахмута і, можливо, намагатимуться ініціювати тактичну або оперативну паузу. 

Міністерство оборони Великої Британії повідомило 24 грудня, що російські війська не мають запасів артилерійських боєприпасів для підтримки широкомасштабних наступальних операцій. Відтак, підтримання оборонних операцій уздовж протяжної лінії фронту в Україні вимагає від росіян щоденного витрачання значної кількості снарядів і ракет.

Оперативна група Об’єднаних сил оприлюднила 24 грудня інтерв’ю з українським військовослужбовцем в районі Бахмута, в якому детально описано, що російські війська проводять надзвичайно високі темпи штурмів українських позицій в цьому районі. Попри те вони (окупанти) мають тільки незначний прогрес.

Повідомлення групи Вагнера про великі втрати в районі Бахмута за останні тижні також, ймовірно, призвели до напруження поточних оперативних можливостей російських військ в цьому районі. 

Через нестачу артилерії та людського ресурсу, ISW вважає, що окупанти не зможуть підтримувати активні наступальні операції на Бахмутському напрямку. 

Раніше російські війська виділили значні ресурси на «м’ясорубку» для захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська навесні-влітку 2022 року. Російські сили досягли кульмінації після захоплення Лисичанська і не змогли захопити сусідній Сіверськ на сході або Слов’янськ.

Зацикленість російських військових на наступі з великими втратами для досягнення цілей захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська зрештою підірвала здатність військових рф досягти своєї більш масштабної оперативної мети — оточити ЗСУ в котлі вздовж траси Е40 і дійти до західних адміністративних кордонів Донецької області. 

Невпинний і дороговартісний наступ росії на Бахмут може також погіршити здатність росії переслідувати довгострокові цілі на театрі воєнних дій на Донбасі.

Фото: ілюстративне, Генштаб

Читайте також: Український Бахмут підняв Конгрес США на ноги

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Screenshot 248 2ce70

Хрестовий похід за захоплення Бахмута: Буданов розповів, навіщо росіяни намагаються відчайдушно захопити Бахмут

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

321985378 677659760569035 1904589059869008290 n 4c887

Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення […]

photo 2022 12 23 16 34 05 1047b

Поліцейські «Білі янголи» вивезли з Бахмута родину з дітьми

Сьогодні, 23 грудня, поліцейські врятували з-під обстрілів багатодітну родину з Бахмута. Троє дітей з батьками вивезли у безпечне місце. Про це повідомляє поліція Донеччини.

Screenshot 243 f5773

У Бахмут волонтери привезли цукерки та подарунки для дітей

Волонтери на чолі з Інною Гайдай вирішили зробити свято для бахмутян та дітлахів. До громади привезли шоколадні цукерки, закуплені на кошти небайдужих. 

Screenshot 241 0839c

Вагнерівці під Бахмутом отримали партію іноземної зброї

Вчора, 22 грудня, речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі повідомив, що група «Вагнера» отримала партію зброї з Північної Кореї для посилення російських сил в […]