8 квітня 2022 року російська армія завдала удару по залізничному вокзалу Краматорська. Донеччина тоді була в розпачі — десятки загиблих, сотні поранених. Жах відчули не лише українці, а й мешканці всього світу. Тоді нам вдалося взяти інтерв’ю у родини з Бахмута, яка в той день перебувала на вокзалі та на власні очі побачила трагедію — їх спогади читайте в матеріалі.

Наша кореспондентка Софія Бамбуля зустрілась з сімейною парою в Хмельницькому, щоб поговорити про все, що відбулось, герої попросили не вказувати імен та прізвищ. Чоловік з дружиною були дуже привітними та відкритими. Зустрівши їх на вулиці або говорячи на іншу тему, ніколи не зрозумієш, що їх сім’я пережила такі події.

Удар по вокзалу Краматорька

Фото с залізничного вокзалу у Краматорську зроблене 8 квітня / фото з відкритих джерел 

“Ми вирішили евакуюватись родиною до Хмельницького за два дні до трагедії. Приїхали на краматорський вокзал ще в четвер та чекали на потяг в неймовірно довгій черзі. Взагалі на кожний потяг своя черга, яка формується в окремому місці. На Хмельницький — була на вулиці, біля волонтерського шатра з чаєм та водою. Спочатку нам сказали, що потяг повинен прибути о першій, потім перенесли на третю, але о третій посадку не оголосили. В решті решт о пів на сьому нам повідомили, що за технічних причин потяг не приїде сьогодні до Краматорську та евакуація за цим напрямом не відбудеться. Нас попросили покинути вокзал”, — згадує жінка.

Родина була не готова до такого розвитку подій. Вони не знали куди їхати та де шукати притулок на ніч. Вимушеним переселенцям запропонували переночувати в одному з міських прихистків, але людей будо дуже багато, тому родина вирішила не чекати чи вистачить їм місця. Пригадали про далеких знайомих, які могли прихистити.

Важко передати словами емоції, які кожного дня відчувають люди, які чекають на евакуацію: страшна втома від постійного очікування, шумний натовп в якому важко знаходитись. На той момент вони ще не знали, який іспит чекає на їх родину наступного дня.

Фото надане родиною бахмутян, зроблене 7 квітня під час евакуації на вокзалі у Краматорську.

“Наші друзі так оптимістично розповідали про свій досвід евакуації: зібрали речі, прийшли на вокзал, сіли в потяг, а через декілька годин були вже в новому місті. В нашій уяві також було все дуже легко, поки не почали перевіряти на практиці”, — згадує бахмутянка.

Наступного дня родина вирішила ставати в чергу на Львівський напрямок, що врешті решт і врятувало їх від поранень:

“Черга на цей потяг формувалась поблизу та в самому вокзалі. Волонтери виводили групи по сто осіб та саджали у вагон”, — каже бахмутянка.

Жінка додає, що їх родину врятувало те, що вони знаходились у вокзалі під стіною. Там не було чутно гулу або шуму.

“Просто в один момент ніби навпіл зламалась велика гілка або бахнула петарда, а через мить полетіли вінка. Ми встигли посадити молодшу доньку під лавку, прикрити старшого сина собою та схопити за шкурку кота, який неймовірним чудом миттєво виліз з ошийника. Перші секунди була тиша. Ні паніки, ні істерики – тільки зібраність та злагодженість дій. У цей момент немає часу панікувати”, — ділиться голова родини.

А вже потім був плач дітей, кров і непорозуміння, розпач.

Краматорський вокзал жертви

Служба безпеки України повідомила, що тоді під час удару по вокзалу Краматорська, росія забрала життя 61 людини, ще 121 отримала поранення. За даними Human Rights Watch, кількість жертв не менша за 58 (різниця може бути пов’язаною з труднощами ідентифікації фрагментарних решток). 38 людей загинули одразу, решта — згодом у лікарні. Серед загиблих було 7 дітей.

“Там був хлопець, молодий, може років 20-25. Він так кричав, було стільки крові: напевно один з осколків задів артерію. Ми встигли зробити йому джгута, щоб стало трішки легше. А ще маленький хлопчик, що був біля нас… Його мама вийшла на перон, а він не розумів що робити. Ми почали телефонувати цій жінці, щоб вона забрала дитину. Все, що я почув у трубку: ридання та фразу, яка пробиває до мурах: “Я не можу, в мене роздроблена нога”. А ще дівчинка, зовсім юна. Їй прилетіло скло в лице. Було так багато крові, напевно, в неї розрізало губу”, — пригадує подружжя з того дня.

З огляду пережитого родина радить під час евакуації дотримуватися таких правил:

• тримайтесь якомога далі від натовпу й майте мінімум два шляхи виїзду;
• обов’язково сфотографуйте своїх дітей на вокзалі, бо ймовірність, що в паніці ви згадаєте в чому вони були, дуже низька,
• зробить дітям записки з ім’ям, адресою та кількома номерами телефонів.

“Краще підготуватись і не скористатися, ніж у критичний момент цього не буде”, — наголошує чоловік.

Відповідаючи на питання “Що змінилось для вас після того дня?”, бахмутяни кажуть, зрозуміли, що найголовніше – зберегти своє життя та життя своєї родини. У критичній ситуації матеріальні речі всього лише речі, які можна замінити.

    Читайте також:

• 10-тисячний мітинг в Донецьку та вбивство Чернявського: історія спротиву
• “Брусничка”, Антимайдан та обстріл прокуратури: яким був Бахмут 10 років тому
• Шлях Дмитра Чернявського: як жив та за що боровся Герой України

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В умовах повномасштабної війни, в якій Україна перебуває вже понад два роки, цивільним людям необхідно мати навички домедичної допомоги та вміти їх застосовувати в умовах бойових дій. 

Ділимося підбіркою кількох організацій та батальйонів, які проводять тренінги для цивільних в різних містах України.

Накладання турнікетів, прохідність дихальних шляхів, непрямий масаж серця та аптечка цивільного в умовах війни — знання та практика, які рятують життя.

Навчально-тренувальний центр тактичної медицини “КоЛеСо”

Тут навчають домедичної допомоги в умовах бойових дій як цивільних, так і військовослужбовців, поліціянтів, ДСНС. 

Заняття проводяться за алгоритмом КоЛеСо — це українська адаптація міжнародного протоколу тактичної бойової допомоги потерпілим TCCC ASM. 

Тривалість тренінгу — близько 5 годин, за цей час інструктори дають теоретичні та практичні знання з домедичної допомоги: виявлення та зупинка масивних кровотеч, прохідність дихальних шляхів, контроль поранень та інші необхідні навички. 

Заняття безоплатні, за бажанням можна підтримати центри довільними донатами, по завершенні — сертифікат про проходження тренінгу. 

Пройти тренінги можна після онлайн-реєстрації на сторінках соцмереж центрів КоЛеСо у таких містах України: 

• Київ, Facebook;
• Запоріжжя Facebook, Instagram;
• Миколаїв Instagram; 
• Вінниця Instagram;
• Кривий Ріг Facebook, Instagram.

Медико-евакуаційний підрозділ “ПУЛЬС”

Тренінг від “ПУЛЬСУ” триває близько 4,5 годин та передбачає теорію та її практичне відпрацювання: оцінка власної безпеки, алгоритм надання домедичної допомоги, аналіз стану пораненого, допомога при пораненнях та травмах, накладання турнікетів, тампонування ран. 

По завершенні тренінгу отримаєте сертифікат міжнародного зразка. Тренінг платний, вартість складає 1000 гривень. Кожен внесок йде на забезпечення тренінгів з тактичної медицини для військових. 

Реєстраційна форма з вибором свого міста і дати проведення тут.

Добровольчий медичний батальйон “Госпітальєри“

Госпітальєри проводять курси у Києві та Дніпрі: 

•  “Базова підтримка життя“, ви навчитесь правильно діяти та надавати допомогу людям при невідкладних станах: непритомність, судоми, зупинка серця. 

•  “Перша допомога при травмі“, на якому вчать: зупиняти критичну кровотечу, відновлювати прохідність дихальних шляхів, дізнаєтесь, що робити з переломами, опіками і як запобігти переохолодженню.

•  “Перша допомога при травмі хребта“, розрахований на тих, хто вже пройшов курс, зазначений вище і хоче вміти надавати постраждалому з травмою хребта.

Тривалість таких курсів — 8 годин, вартість від 1600 гривень, всі кошти йдуть на забезпечення добровольчого батальйону “Госпітальєри”, який займається евакуацією та наданням допомоги пораненим на фронті. 

Крім цих одноденних курсів є можливість отримати більш поглиблені знання з тактичної медицини як для цивільних, так і для тих, хто готується до участі в бойових діях. 

 Деталі, перелік курсів та реєстрація за посиланням.

Центри готовності цивільних від фонду Сергія Притули 

У центрах готовності можна отримати підготовку цивільних за різними напрямками у таких містах:

• Луцьк;
• Київ;
• Рівне;
• Житомир;
• Полтава;
• Чернігів;
• Тернопіль;
• Харків;
• Хмельницький;
• Одеса;
• Кривий Ріг;
• Умань;
• Чернівці;
• Івано-Франківськ;
• Львів;
• Дніпро;
• Вінниця;
• Черкаси та інших.

Тут проводять зокрема і тренінги з домедичної допомоги.

“Домедична допомога. Алгоритм M.A.R.C.H. для цивільних“

У програмі тренінгу: принципи домедичної допомоги, власна безпека, алгоритм надання допомоги, зупинка кровотеч, прохідність дихальних шляхів, травми, склад аптечки цивільного, а також відпрацювання теорії на практиці. 

Тренінг проводять за донат у будь-яку суму. 

 Крім домедичної допомоги можна пройти також тренінги: “Основи поводження зі зброєю”, “Психологічна самодопомога”, “Квадрокоптери”, “Основи поводження з гранатометами та ПТРК”, “Комунікація з ветеранами під час повернення до цивільного життя” та багато інших. 

Деталі, реєстрація на тренінги у ваших містах у соцмережах центрів готовності цивільних за посиланням. 

Читайте також:

• Посилки турботи: як отримати допомогу бахмутянам
• Бахмутяни у Дніпрі можуть отримати допомогу від МОМ: деталі
• Як жителям Соледарської громади отримати подарунки для дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Від Бахмута до села Покровське 10 кілометрів у бік Попасної. До повномасштабної війни село налічувало понад тисячу жителів. Після руйнувань та окупації росіянами влітку 2022 року інформації  про те, як нині виглядає Покровське, чи про жителів, що там перебували, майже не було. 

Нещодавно у російських соцмережах журналісти Бахмут IN.UA натрапили на фото російського військового з мешканкою Покровського, яка, за словами місцевих, одна з небагатьох жителів, які попри все залишилися у селі під час бойових дій та подальшої окупації.

Завдяки російським соцмережам нам вдалося трохи більше дізнатися про стан села після приходу росіян. Детальніше про це у матеріалі. 

“Волонтер” і уральські танкісти

Чоловік у військовій формі виявився не військовослужбовцем. Це —  максим сотніченко, підприємець та за сумісництвом волонтер із російського єманжелінська, челябінської області. Разом з дружиною вони мають бізнес вдома — ставлять вікна у рідному місті та завдяки підтримці земляків збирають все необхідне для фронту, де російські військові продовжують нищити наші міста й села та вбивати українців.

На окупованих територіях Донеччини та Луганщини сотніченко частий гість. Зокрема й у селі Покровське. Періодично “волонтер” долає майже 2,5 тисячі кілометрів у дорозі аби привезти російським військовим-землякам гуманітарну допомогу та автівки у їхні місця дислокації.

 Як ось до військових 239 гвардійського танкового полку, які облаштувалися у цій будівлі. Її жителі села вже можуть з першого погляду і не впізнати. Проте це сільський магазин, поруч зупинка та фермерське господарство.

Це фото зроблене навпроти вже згаданого магазину, дорога направо — це колишня вулиця Чапаєва — виїзд із Покровського.

Стара зупинка на цьому фото була на шляху у бік Бахмута. Знак знаходився на самій зупинці, проте, ймовірно під час обстрілів зупинку зруйнували, як і більшість будинків, а знак впав. Його почепили на руїни.

Кілька слів про “жертв путінського режиму”

Тези про “захист” жителів Донбасу, якими росіяни виправдовували початок повномасштабної війни, звучать все рідше. Їм на зміну приходять: “оберігати мирне небо росії”. 

Вже згаданий нами волонтер, до прикладу, привозить на Донбас не лише автівки.

На заклик “волонтера” про допомогу військовим-єманжелінцям охоче приходять небайдужі до війни проти України пересічні росіяни — жителі міста й області, які збирають все необхідне, підтримуючи таку важливу, на їхню думку, ініціативу. 

Коментарі під зборами та звітами про поїздку на окуповані території України отримують підтримку й схвалення від жителів регіону: 

Крім потреб у тушонці й окопних свічках, не забувають “заручники диктатури” й про ідеологічну складову: мотивацію російських військових продовжувати вбивати українців та нищити наші території. Листи від дітей із закликами здобувати побєду, захищати мирне небо — що може бути потужніше: 

 Небо того ж єманжелінська знаходиться за кілька тисяч кілометрів від Покровського, Донбасу загалом чи й всієї території України, проте уявна загроза, що висить десь “за лєнточкой”, куди росіяни охоче шлють своїх військових, а за ними їдуть і самі, аби допомогти, “помоліться за мальчіков” чи привезти “письмо ребьонка” на фронт бойцу, ох як манить. 

Читайте також:

• Митрополит на двох стільцях: як Андрій Нікітін товаришував з Бахмутом та “ДНР”
• Зрадники, волонтери та священники: куди віднести нардепа Федора Христенко
• Зрадники з Бахмута: на що чекали “ждуни” в місті та про що розповідають

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!