Після часткової окупації Донеччини росіяни та їхні колаборанти наввипередки намагаються перейменовувати міста, вулиці й запроваджувати свої так звані традиції. Книги українською мовою для них стали нічним жахіттям, тож вони називають їх націоналістичною літературою. Щоб применшити значення української ідентифікації на Донеччині в хід пішла шароварщина, як це загарбники робили при СРСР. Відтак, українські музеї росіяни не знищують, а висміюють та обезличують нашу культуру. 

Редакція «Бахмут. IN.UA» знайшла відео пропагандистів, на яких колаборанти показують так звану культуру Донеччини. Ми розпитали директорку Бахмутського краєзнавчого музею Олену Смирнову, як такі ролики впливають на соціум та, що робити із шароварщиною в самій Україні.

Ролик окупантів про культурну Донеччину містить грубі помилки

У відео пропагандисти кажуть, що в окупованій з 2014 Зуївці, мовляв, відкрився музей народної творчості. Загарбники хочуть показати, що після захоплення земель вони дбають про життя народу, навіть відкривають музеї. Однак, насправді цей заклад був ще понад рік тому, а не тільки відкрився, як запевняють окупанти. Ми знайшли відео з назвою музею опубліковане в YouTube й датоване ще 19 липня 2021 роком. 

«Музей народного творчества открылся в Зуевке под Донецком. Называется “Живые ремесла” и создан супругами Светланой и Валерием Чемерис. Валерий Чемерис говорит, что главная задача музея – сохранить и продолжить традиции предков», — підписали пропагандисти свій ролик.

Світлана та Валерій Чемирис — ймовірні колаборанти, достатньо відкритих даних про цих осіб немає. Вони або від початку залишалися жити в окупації, або ж це росіяни, які заселився в чужі оселі. Таким чином, наприклад, російська влада створює для себе зручне населення, яке не виходить на протести, не заперечує, а просто живе тихо, як й належить «рускому человеку».

За чотири роки Світлана Чемерис стала зіркою окупованої Зуївки

На цьому ролику Світлана Чемерис ще без кокошника розповідає про своє захоплення вишивкою й бісером, тут її представляють як художницю-аматорку. Однак, в 2021 році героїня ролику вже в статусі народної майстрині, пропагандисти наголошують, що вона «зуївчанка».

Світлана Чемерис на пропагандистському ТБ в 2019 році.

Відео із Світланою Чемерис, де вона вже в народному музеї в Зуївці. В кінці відео героїня співає пісні Цоя, як це належить до народної культури, яку начебто пропагує жінка — невідомо. 

Світлана Чемерис вже в естрадному образі для телебачення рф.

Вочевидь, Світлана робить те, що їй накажуть робити на камеру — будь-то переспів Цоя або плетіння поясів на хантийському бердо. Останнє заняття Світлана Чемерис проводить вже в статусі майстра народної студії декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва “Натхнення” так званого “Республіканського дому народної творчості та кіно”. Роки проведені в окупації допомогли жінці у кар’єрному зрості, від аматорки вона стала експерткою.

Культурний сарай

В такому злиденному приміщенні відбуваються заняття. Фото: скріншот з відео

«Буду… Дважды в неделю с детьми заниматься, посиделки будут у нас Зуевские. Здесь мы будем с детьми развлекаться, петь народные песни, играть народные игры и заниматься народным творчеством. Все, что я умею, я хочу передать детям. Сначала я хочу с ними из травы делать, идет Троица…», — каже Світлана Чемерис.

Зуївські «посиділки» будуть проходити у приміщенні, яке фасадом нагадує закинутий сарай. Попри те, що Зуївка окупована вже 9 років росіяни, які так вихваляються відновленням всього, що зруйнували, не змогли навіть косметично привести до ладу свій музей. 

Росіяни в першу чергу перейменовують захоплені міста та вулиці. Фото: скріншот з пропагандистського каналу

Будинок неприбраний, на подвір’ї валяється непотріб, й сама оселя не була ремонтована, або хоча б підлатана. Втім, це не заважає колаборантці проводити тут заняття. Зовні все схоже на типову шароварщину, коли українську культуру знецінювали, як це зробили в музеї Зуївці. Речі, які тут знаходяться не мають національної прив’язки, вони не несуть в собі цінності.

Культура Донеччини — це не набір картинок

Олена Смирнова — директорка Бахмутського краєзнавчого музею розповідає, що за час війни не раз бачила агресивні «продукти» ворожої пропаганди спрямовані на українську культуру, а точніше її знецінення.

«Зібрано все разом: школа, Бандера, Шевченко. Все, що становить тригери для ворожого  тилу. Навіть не турбувався ніхто про монтаж, текст, хоч якийсь професійний рівень. Впізнаваний почерк. Не можна дивитися, бо роз’їдає від огиди, забирає рештки психічного здоров’я», — коментує пані Олена пропагандистські ролики. 

Культура Донеччини — це не набір картинок, музики, чи співів, пояснює експертка. Вона розмірковує, що неоднорідність населення на Донбасі, складні і неоднозначні історичні процеси, які проходили крізь соціум дали такий емоційний продукт. Спочатку люди ненавиділи й гребували совком (ред. СРСР), а потім перейшли до його звеличення.

Шароварщина: що робити?

На думку пані Олени, в Україні безумовно, є заангажованість псевдоукраїнською темою і є глибоке переживання української долі регіону. 

«Національні, вікові, особистісні вектори – це нормально для створення єдиної мови емоцій, якою і є культура. На що б ми не звернули увагу, ми бачимо різнобарвність. Живопис, музика, література — це все вільне вираження, різні майданчики для реалізації, різна аудиторія. Якщо ми будемо допомогати, а не заказувати – нічого не треба буде викорінювати, відпаде саме. Треба тільки пам’ятати, що культура — то не обслуговування, культура — це важко і не зовсім зрозуміло, то шлях наверх. Безумовно, БахмУт – культурна столиця Донеччини, і з нашого спільного досвіду можна сказати, що потрібен час. Намагатися зберегти надбання, намагатися створити нове», — резюмує Олена Смирнова.

Музей в Бахмуті та музей в Олександро-Калиновому: які справжні українські традиції?

В Бахмуті та селі Олекса́ндро-Кали́нове до повномасштабної війни були свої музеї, які насправді зберігали традиції та поляризували народну творчість. В 2015 році в Бахмутському народному домі відкрили музей народної творчості, експонати до нього створили жінки з майстерні «Оберіг». 

Загалом, протягом десяти років виставковий фонд накопичував сотні екземплярів виробів народної творчості, зокрема петриківського розпису, вишивки, народної ляльки, плетіння. Згодом, кімната музею була в приміщенні Центру технічної творчості. Бахмутян, які виявляли бажання навчатися — залучали до майстер-класів. Мистецтво створення ляльки-мотанки викладала народна майстриня Наталя Роменська, яка в евакуації продовжує займатися цією справою.

А ось так, наприклад, виглядав музей в Олександро-Калиновому. Зверніть увагу на доглянутість приміщення, та наповнення цього закладу. Навіть фасад оселі прикрашений малюнками. В середині музеї активна громада зібрала речі, які ідентифікували їхню самобутність, тут були й артефакти з СРСР, всі мали свою приналежність до тієї чи іншої епохи, натомість у відео пропагандистів всі експонати нагадують випадкове зібрання.

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

14 травня представник Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) Бахмутської міської ради прийматиме жителів громади у Дніпрі, які тимчасово проживають у місті та області. Усі охочі можуть записатись на консультацію.

Про це повідомляє осередок підтримки “З Бахмутом у серці. Дніпро”.

Бахмутський ЦНАП: послуги в Дніпрі

Мешканці громади мають можливість отримати наступні послуги:

• актуалізувати дані в реєстрі територіальної громади (РТГ);
• внести зміни до інформації про особу, що міститься в РТГ;
• зняти особу із задекларованого/зареєстрованого місця проживання;
• отримати витяг із реєстру територіальної громади;
• подати повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій.

Додатково фахівець ЦНАПу надаватиме допомогу щодо довідок про правову належність нерухомого майна, яка виникла до 1 січня 2013 року.

Як потрапити на прийом

Прийом громадян відбудеться 15 травня в Центрі підтримки бахмутян “З Бахмутом у серці. Дніпро”. Осередок розташований за адресою: вулиця Макарова, 1-Б. Бахмутян чекатимуть з 09:00 до 15:00.

Консультації за зазначеними послугами можливо отримати дистанційно з понеділка по п’ятницю з 10:00 до 16:00 за номерами:

• +38 (099) 667 9206;
• +38 (098) 850 0561;
• +38 (068) 851 5089 (представник відділу реєстрації місця проживання).

Запис на отримання адміністративних послуг та довідок БТІ єдиний. Також можна звернутися на електронні скриньки:

• [email protected];  
• [email protected].

Читайте також:

• Бахмутська міська рада створила сторінку в Telegram: посилання
• ВПО можуть оформити довідку та допомогу для всієї родини в Дії: інструкція
• єОселя: хто в Україні може взяти пільгову іпотеку на власне житло

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Через постійні загрози та евакуації з прифронтових регіонів дедалі більше українців обирають Київ як відносно безпечне місце для тимчасового або постійного проживання. На цьому тлі попит на житло в столиці зростає, що впливає як на вартість оренди, так і на ціни купівлі квартир. Для багатьох переселенців знайти доступне житло в Києві стає справжнім викликом, особливо в центральних районах і поблизу станцій метро.

Редакція Бахмут IN.UA дослідила це питання й розповідає про актуальні ціни на житло в різних районах Києва.

Житло в Києві у 2025 році: скільки коштує купівля та оренда

У зв’язку з частішими евакуаціями з прифронтових областей дедалі більше українців змушені шукати нове житло, і Київ часто стає першим вибором. Столиця приваблює відносною безпекою, розвиненою інфраструктурою та можливістю знайти роботу, але ціни на оренду й купівлю нерухомості тут стрімко зростають. Попит перевищує пропозицію, особливо на недороге житло, що створює додатковий тиск на ринок.

Що таке “первинне” та “вторинне” житло

У сфері нерухомості терміни “первинка” та “вторинка” позначають тип житла залежно від його стану та історії власності.

“Первинка” (первинний ринок) — це новозбудоване житло, яке ще не було у приватній власності. Його продає забудовник або держава безпосередньо першому покупцю. Часто квартири на первинному ринку ще будуються або нещодавно здані в експлуатацію.

“Вторинка” (вторинний ринок) — це житло, яке вже має одного або кількох попередніх власників. Його продають фізичні особи через агентства або напряму, і такі квартири зазвичай уже придатні для проживання.

Скільки коштує “первинне” житло в Києві у 2025 році

У 2025 році вартість первинного житла в Києві продовжує зростати через підвищений попит, особливо з боку внутрішньо переміщених осіб. За даними платформи ЛУН, середня ціна квадратного метра в новобудовах становить близько 53 500 гривень. Цей показник залежить від типу житла:

• преміум — 132 900 гривні/м²;
• бізнес — 72 600 гривні/м²;
• комфорт — 45 000 гривні/м;
• економ — 40 000 грн/м².

Ціни також залежать від району:

• Печерський — 101 700 гривні/м²;
• Шевченківський — 72 200 гривні/м²;
• Подільський — 62 400 гривні/м²;
• Голосіївський — 55 300 гривні/м²;
• Оболонський — 51 900 гривні/м²;
• Солом’янський — 51 900 гривні/м²;
• Святошинський — 48 100 гривні/м²;
• Дніпровський — 45 600 гривні/м²;
• Дарницький — 45 000 гривні/м²;
• Деснянський — 39 600 гривні/м².

Варто зазначити, що близькість до метро або основних транспортних вузлів також суттєво впливає на ціну.

Скільки коштує “вторинне” житло в Києві у 2025 році: однокімнатні квартири

Вторинне житло в Києві має більший попит через більшу пропозицію та нижчі ціни. На формування вартості впливають район, стан будинку, поверховість, наявність ремонту, технічний стан комунікацій і близькість до інфраструктури.

Середня ціна однокімнатної квартири — 64 000 доларів або 2 656 700 гривні Розподілення по районах наразі наступне:

• Печерський — 124 000 доларів США (5 138 000 гривні);
• Шевченківський — 79 900 доларів США (3 310 800 гривні);
• Голосіївський — 67 500 доларів США (2 797 000 гривні);
• Подільський — 62 000 доларів США (2 569 100 гривні);
• Дарницький — 61 500 доларів США (2 548 300 гривні);
• Дніпровський — 59 000 доларів США (2 444 000 гривні);
• Солом’янський — 55 500 доларів США (2 299 700 гривні);
• Оболонський — 54 500 доларів США (2 258 000 гривні);
• Петропавлівська Борщагівка — 52 500 доларів США (2 175 400 гривні);
• Святошинський — 50 000 доларів США (2 071 000 гривні);
• Софіївська Борщагівка — 48 000 доларів США (1 988 900 гривні);
• Вишгород — 44 800 доларів США (1 856 000 гривні);
• Деснянський — 41 800 доларів США (1 732 000 гривні);
• Вишневе — 41 500 доларів США (1 719 000 гривні);
• Ірпінь — 36 000 доларів США (1 491 000 гривні);
• Буча — 34 000 доларів США (1 408 800 гривні);
• Гостомель — 26 000 доларів США (1 077 366 гривні).

Скільки коштує “вторинне” житло в Києві у 2025 році: двокімнатні квартири

Середня ціна двокімнатної квартири — 100 000 доларів. Розподілення по районах наразі наступне:

• Печерський — 190 000 доларів США (7 873 000 гривні);
• Шевченківський — 125 000 доларів США (5 179 600 гривні);
• Голосіївський — 112 000 доларів США (4 640 900 гривні);
• Подільський — 90 000 доларів США (3 729 347 гривні);
• Дарницький — 90 000 доларів США (3 729 347 гривні);
• Солом’янський — 89 500 доларів США (3 708 000 гривні);
• Оболонський — 78 900 доларів США (3 269 300 гривні);
• Дніпровський — 75 000 доларів США (3 107 700 гривні);
• Петропавлівська Борщагівка — 71 600 доларів США (2 966 900 гривні);
• Софіївська Борщагівка — 70 000 доларів США (2 900 600 гривні);
• Святошинський — 66 000 доларів США (2 734 800 гривні);
• Вишгород — 60 800 доларів США (2 519 300 гривні);
• Вишневе — 59 500 доларів США (2 465 500 гривні);
• Деснянський — 55 100 доларів США (2 283 100 гривні);
• Ірпінь — 55 000 доларів США (2 279 000 гривні);
• Буча — 50 500 доларів США (2 092 500 гривні);
• Гостомель — 45 000 доларів США (1 864 600 гривні);

Скільки коштує оренда житла в Києві у 2025 році

Оренда житла у Києві залишається популярною з кількох ключових причин. По-перше, багато людей переїжджають до столиці тимчасово — на навчання, роботу або через вимушену евакуацію, і купівля житла для них є недосяжною або недоцільною. По-друге, оренда дає гнучкість — можна швидко змінити район або житлові умови без довготривалих зобов’язань. Крім того, високі ціни на первинне та вторинне житло змушують багатьох обирати саме оренду як фінансово доступніший варіант. Для переселенців та молоді оренда часто — єдиний реальний спосіб жити в Києві.

Середня ціна оренди однокімнатної квартири — 17 500 грн. Розподілення по районах наразі наступне:

• Печерський — 33 500 гривні;
• Шевченківський — 24 000 гривні;
• Голосіївський — 20 000 гривні;
• Подільський — 18 000 гривні;
• Солом’янський — 16 000 гривні;
• Дарницький — 15 000 гривні;
• Оболонський — 15 000 гривні;
• Святошинський — 15 000 гривні;
• Дніпровський — 14 000 гривні;
• Петропавлівська Борщагівка — 14 000 гривні;
• Софіївська Борщагівка — 14 000 гривні;
• Вишневе — 12 000 гривні;
• Ірпінь — 12 000 гривні;
• Буча — 11 000 гривні;
• Гостомель — 11 000 гривні;
• Деснянський — 9 000 гривні.

Середня ціна оренди двокімнатної квартири — 27 700 гривні. Розподілення по районах наразі наступне:

• Печерський — 46 000 гривні;
• Шевченківський — 31 000 гривні;
• Голосіївський — 30 000 гривні;
• Подільський — 22 000 гривні;
• Солом’янський — 22 000 гривні;
• Петропавлівська Борщагівка — 21 000 гривні;
• Софіївська Борщагівка — 21 000 гривні;
• Вишневе — 21 000 гривні;
• Оболонський — 20 000 гривні;
• Дарницький — 19 000 гривні;
• Ірпінь — 17 000 гривні;
• Буча — 17 000 гривні;
• Гостомель — 17 000 гривні;
• Святошинський — 16 000 гривні;
• Дніпровський — 16 000 гривні;
• Деснянський — 11 000 гривні.

У 2025 році купівля та оренда житла в Києві залишаються актуальними, але фінансово непростими рішеннями для багатьох українців. Тому варто орієнтуватися на пропозиції в різних районах міста, у тому числі й у передмісті.

Читайте також:

• Міжнародна допомога ВПО — відкрито збір заявок до 11 травня. Яка громада отримає
• Закон, який чекають тисячі ВПО: зустріч з ініціатором 11161 вже завтра
• До 10 тисяч гривень: як ВПО в Києві можуть отримати грошову допомогу вже зараз

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!