Як бахмутський журнал «Забой» українізував Донбас? Частина ІІ

Семаковська Тетяна 14:00, 16 Травня 2023

1 4 441e1«Забой» став культовим журналом, який вніс велику частку саме в український Бахмут. Його творили звичайні працівники заводів, без відповідної освіти, але з великим бажанням вони несли українізацію в маси. Про те як створили україномовний журнал «Забой» можна почитати у першій частині.

Як уродженець Констянтинівки Фелікс Ковальський повпливав на розвиток «Забою» розповідає видання «Спільне», автор Андрій Мовчан

Від клубу хіміків до творчого осередку

Одним з ентузіастів журналу «Забой» став Фелікс Ковалевський, який народився у Костянтинівці. Ковалевський очолював локальний клуб хіміків та почав вести активну просвітницьку діяльність серед працівників заводів. Починали Фелікс з простого, видавав бібліотечні книги та роздавав газети. В той час, їх читали одиниці, однак приблизно за п’ять років відбулася «культурна революція». 

Якщо, в 1921 році газети читали одиниці, то в 1926 — вже кілька тисяч. Клуб розвивався швидкими темпами. При клубі діяли різноманітні творчі та спортивні гуртки, а згодом запрацювало й кіно. Фелікс Ковалевський у Костянтинівці створив потужний осередок письменників «забойців», серед яких Василь Гайворонський, котрий згодом, в часи українізації журналу, стане його співредактором. Цікаво, що перші шість років «Забой» був на 95% російськомовним. Річ в тому, що редакторський склад частково був сформований із росіян, й переважно викладали саме російську мову, тож мало людей були грамотними в українському письмі.

vrciof 60545

Україномовна поезія «забойця» із Горлівки у випуску журналу №5, травень 1928 року

Не тільки в Костянтинівці був схожий клуб, схожі процеси стрімко розвивалася й в інших куточках Донбасу. Журнал «Забой» у цьому відігравав велику роль. У 1927 році український письменник Лев Скрипник із Ясинуватої, племінник народного комісара освіти Миколи Скрипника, так описував зміни на Донбасі:

«Дванадцять років тому я був у Донбасі — в Сталині тепер, а тоді Юзівському районі. Тоді на шахтах панувала поножовщина й темрява. Шахтарів не було. Була „шахтарня”. Ця „шахтарня“, виснажена надмірною працею, завжди напівголодна, маючи найменшу нагоду піячила, бешкетувала. Книжки? Про книжки нічого тоді не знали. Книжки читали лише штайгери, інженери, конторники та ще невеличке число шахтарів. […] більшість до книжок ставилась із призирством. […] Тепер Донбас сучасний. Сталино — ячейка пролетписьменників Донбасу „Забой”. Артемівське — „Забой”. Луганське  — „Забой”. Маріуполь — „Забой”. А літгуртки при копальнях? […] Пишуть і забойщики, і електрики, і слюсарі, і службовці. Але що має велике значіння, так це те, що не тільки пишуть. Ні! Крім цього, ведеться ще серйозна учба. Вивчають теорію літератури. Вивчають українських поетів, російських класиків […] і навіть не віриться іноді, що сидиш на зборах літгуртка при копальні, а не десь у будинку преси чи в будинку імени [Василя Елана] Блакитного». 

Популярність поезії про заводи та фабрики

ciuqba da134

Передовиця «Забою», березень 1931 року

В період, коли київські та харківські письменники експериментували із новими сюжетами про велике місто, то письменники Донбасу вподобали поетику життя гігантських заводів і фабрик.

Читайте також: Бахмут чи Артемівськ: як правильно називати місто-фортецю

Індустрія в творах донбаських письменників — це не залізо, а могутня динамічна стихія. У їхніх поезіях відчувається, що людина здатна приборкувати стихії та перетворювати світ навколо себе, така тенденція відслідковується у літераторів Донбасу 1920-х-1930-х років. Власне, саме це робить літературу «забойців» унікальною.

Як Іван Ле українізував «Забой» в Бахмуті?

tom16 1269 c5f46

Іван Ле. Фото: з відкритих джерел

У 1929 році до Бахмуту переїжджає вже відомий на той час український письменник Іван Ле, майбутній редактор журналу «Забою». Це був доволі спірний персонаж, але він чимало зробив для українізації журналу.

 «В історичних романах Іван Ле висловлював ненависть до всього польського й національного, прославляв велику дружбу українців і росіян. Композиційно його романи слабкі. Історичної цінності не мають: фактичний матеріал переплутаний, нема об’єктивності. Це антиукраїнський письменник. Під маркою пролетарського інтернаціоналізму проповідував російський шовінізм», — так характеризує творчість Івана Ле письменник Володимир Голобородько. 

Іван Ле приїхав в Бахмут, щоб очолити оновлену редакцію журналу «Забой», який мав бути майже повністю україномовний. Загалом, число матеріалів українською у кожному з випусків сягала 70%-80%. Разом із Ле до Бахмута приїхав інший письменник — Іван Микитенко, який мав очолити й українізувати літературну спілку «Забой». Перший україномовний номер «Забою» вийшов у вересні 1929 року.

Нова версія журналу «Забой» значно відрізнялася від попередніх. В цей час покращився дизайн обкладинок, верстка, зростає кількість ілюстрацій. Авторами публікацій ставали, як україномовні письменники, так і ті «забойці», хто раніше писали російською. До речі, деякі твори потім перекладали на російську мову, але зі згоди автора публікації.

Фото: видання «Спільне»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Презентували книгу про український театр у Бахмуті: історія сцени крізь війну і час

Семаковська Тетяна 17:00, 23 Травня 2025
Презентація книги / скриншот

23 травня серед освітян відбулася презентація книги Володимира Суткового “І був театр”, яку автор присвятив зародженню й становленню театрального мистецтва в Бахмутському регіоні, а також діяльності українського театру в місті.

Редакція Бахмут IN.UA відвідала презентацію та ділиться найцікавішим.

Книга про Бахмут, “І був театр”

Книга “І був театр: історія українського театру в місті Бахмут” — це дослідження бахмутського краєзнавця Володимира Суткового про розвиток театрального мистецтва в Бахмуті. У ній автор розповідає про появу й розвиток українського театру в місті — від другої половини XIX століття до сучасності. Особливу увагу він приділяє періоду після Другої світової війни до 1962 року, коли театр був найбільш активним.

Як зазначив автор під час презентації, робота над книгою розпочалася ще у 2020 році. В її основу лягли численні архівні матеріали з бібліотек Києва, Дніпра, Харкова та Бахмута, особисті справи, газетні вирізки, а також спогади людей, які мали стосунок до діяльності бахмутського театру — зокрема, знайомих та родичів акторів.

Окрім документування й аналізу історії театру, Володимир Сутковий мав на меті дати аргументовану відповідь на російські наративи. Особливо на ті культурні твердження, які використовує російська пропаганда для виправдання окупації Донеччини.

Книга не надходила до широкого продажу — автор поширював її власноруч.

В коментарі редакції Бахмут IN.UA Володимир Сутковий вказав, що продовжить роботу над темою театрального мистецтва в Бахмуті та до кінця року розпочне створення другої редакції книги. Вона поєднає вже описану інформацію з новими фактами та історіями причетних до функціонування театру.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмут архівний: як у 2016 році місто відзначало День вишиванки

Семаковська Тетяна 15:35, 15 Травня 2025
Учасниці Дня вишиванки у 2016 році / фото Бахмут IN.UA

У 2016 році в Бахмуті відбулося дефіле вишиванок, до якого могли долучитися усі охочі. Святкову ходу присвятили Дню вишиванки в Україні, котрий у тому році відзначали 19 травня.

Редакція Бахмут IN.UA згадує, як саме пройшло міське дефіле вишиванок у Бахмуті у 2016 році.

Дефіле вишиванок у Бахмуті, 2016 рік

19 травня 20216 року в центрі Бахмута відбулося святкування Дня вишиванки. Воно супроводжувалося різноманітними активностями для містян та гостей міста, серед яких був телеміст ”Бахмут-Київ”, різноманітні майстер-класи від іменитих майстрів з гончарної майстерності, виготовлення святкових листівок, ляльок-мотанок та інших атрибутів української культури. Проте, головною подією дня стало масштабне дефіле вишиванок.

Дефіле вишиванок відбулося у самому біля Алеї Троянд. Учасники продемонстрували традиційний український одяг у сучасному стилі. Подія об’єднала громаду навколо національної спадщини та підтримки української культури.

Учасники та учасниці дефіле / скриншот
Кожен вихід учасників супроводжувався розповіддю про вбрання / скриншот
У дефіле брали участь різні майстри вишивки / скриншот
Особливістю події була демонстрація вишиванок з сіл Бахмутського району / скриншот
Вишиванки / скриншот
Вишиті сорочки та сукні / скриншот
Українські строї / скриншот

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Презентували книгу про український театр у Бахмуті: історія сцени крізь війну і час

23 травня серед освітян відбулася презентація книги Володимира Суткового “І був театр”, яку автор присвятив зародженню й становленню театрального мистецтва в Бахмутському регіоні, а також […]

Бахмут архівний: як у 2016 році місто відзначало День вишиванки

У 2016 році в Бахмуті відбулося дефіле вишиванок, до якого могли долучитися усі охочі. Святкову ходу присвятили Дню вишиванки в Україні, котрий у тому році […]

День захисту дітей 2025: історія свята та традиції

День захисту дітей, який традиційно відзначають 1 червня, у 2025 році набуває особливого значення на тлі соціальних і гуманітарних викликів, що постали перед українськими дітьми. […]

12:00, 10.05.2025 Скопіч Дмитро

Зі скромної філії у потужний навчальний заклад: як з’явилася Бахмутська автошкола

Бахмутська автошкола ТСОУ (Товариство сприяння обороні Україні) — відомий навчальний заклад, у якому виховували не одне покоління водіїв. Цього року йому виповнилося 65 років. Детальніше […]

10:00, 10.05.2025 Скопіч Дмитро

“Для росіян 9 травня — це фетиш”: історик Роман Кабачій пояснив культ російського победобєсія

9 травня для росії ніколи не було днем скорботи за мільйонами загиблих у Другій світовій — натомість воно перетворилося на головний ритуал державної ідеології, що […]