Як бахмутський журнал «Забой» українізував Донбас? Частина І

Семаковська Тетяна 09:56, 4 Травня 2023

zhurnal Zaboj rozvorot 4faa4росія роками намагається нав’язати міфи про неукраїнську Донеччину. Однак, саме Донеччина, а зокрема Бахмут в свій час був центром українізації всього Донбасу. Посприяв цьому локальний журнал «Забой».

Як журнал повпливав на громаду Бахмута, хто його створив та навіщо розповідає видання «Спільне», автор Андрій Мовчан

Вулиці Бахмута в 1929 році

На дворі був 1929 рік. В тогочасному Бахмуті, тоді ще Артемівську марширують комсомольці, чоловіки  тримають в руках прапори та агітаційні плакати зі проукраїнськими гаслами, але мета цієї акції не звична — популяризація українських книжок. 

Окрім прапорів та плакатів демонстрація несе макети українських книжок:

  • роман «Вуркагани» авторства Івана Микитенка;
  • роман «На-гора» Миколи Ледянка;
  • роман «Голубі ешелони» Петра Панча. 

Скрипник піонер 16eba

Микола Скрипник по центру. Фото: з відкритих джерел

На вулицях Бахмута шумно, люди метушаться, гомонять. Такі унікальні кадри зафіксували в місті. Фактично, ця демонстрація стала початком політики українізації на Донбасі. Згадку про ті події описує тогочасний ідейний натхненник українізації Микола Скрипник, котрий сам був родом з міста Ясинувата Бахмутського повіту:

«Колись багато товаришів вважали, що Донбас — це не Україна, а робітники Донбасу здебільшого не українці. Виявляється тепер, що це цілком неправильно; серед гірняків 3/4, цебто близько 70% робітників, українців. До нових заводів, копалень ідуть нові тисячі, десятки й сотні тисяч робітників із села. Треба, щоб основні кадри донбасівського кваліфікованого пролетаріату оволоділи українською мовою, українською книжкою, українською культурою для того, аби мати можливість впливати на ці нові робітничі шари. Українська книжка, бібліотеки, український театр, українська газета допоможуть донбасівцям оволодіти українською мовою і придбати собі знання української культури». 

Тут потрібно зауважити, що Микола Скрипник з 1927 року до 1933 року був народним комісаром освіти УСРР.  Його погляди аж ніяк не збігалися із радянською владою. Відтак, завдяки йому завершили українізації преси, а ще викладання в школі популяризували саме українською. Він постійно наголошував, що українська культура є самостійною й незалежною від російської. Скрипник згодом звільнили з посади за його проукраїнську позицію.

Читайте також: Бахмут: історія назви міста-фортеці

Однак повертаючись до теми, за сприяння українських діячів Донбас отримав й популяризував українські газети, бібліотеки й театри. Одним з головних журналів, який висвітлював українську культуру  став бахмутський літературний журнал «Забой», а разом з ним  однойменна спілка пролетарських письменників. До речі, вона також була створена в Бахмуті.

Що таке «Забой», та хто його створив?

nefihd edae1

Журнал «Забой». Фото: з відкритих джерел

Журнал «Забой» заснували в Бахмуті два російських письменники Михайло Солонімський та Євген Шварц. Обоє чоловіків переїхали до України на заробітки, спланували влаштуватися на роботу в соляну копальню ім. Карла Лібкнехта.

В той час в Бахмутської громади вже була ідея створити літературний журнал, але приїзд гостей з росії остаточно дав цьому процесу рух. Бахмутські газетярі із видання «Всеросійська кочегарка» вірили, що завдяки гостям з росії вони зможуть отримати важливі звязки, щоб заручить видання підтримкою.

Перший номер  «Забой» журналу вийшов у вересні 1929 року. У журналі почали друкувати твори Володимира Короленка, Максима Горького, Анатолія Луначарського, Володимира Винниченко, Івана Микитенка, Олександра Копиленка, Павла Тичини, Тодось Осьмачка, Лев Скрипника.

Тираж цього журналу 32 тисячі примірників, однак українських авторів майже не було. Власне, й сама редакція визнавала ваду відірваності від місцевого контексту:

«…щодо літературної частини. Найбільший недолік у ній — відсутність відображення життя донецького пролетаря. Чому це сталось? Та тому, що оповідання написані столичними письменниками, замало знайомими з місцевим життям. Значить, це лихо легко виправити. Потрібно, щоб у наступних номерах “Забою” на першому місці були твори наших донецьких письменників із робітників».

Як розв’язували проблему із відсутністю українських авторів? 

Через те, що в журналі не було місцевих авторів в 1924 році створили письменницьку організацію Донбасу, яка отримала таку ж назву «Забой». Туди вже ввійшли місцеві: 

  • Олексій Селивановський;
  • Борис Горбатов;
  • Порфирій Трейдуб;
  • Арсеній Заходяченко;
  • Фелікс Ковалевський та багато інших. 

Згодом, літературні осередки «Забою» почали з’являтися на копальнях та заводах цілої Донеччини. Спільноти були у Костянтинівці, Краматорську, Кадіївці, Горлівці, Лисичанському, Маріуполі, Луганському, а літературу творили звичайні робітники. Так були певні проблеми із грамотністю, але люди хотіли творити, мали запал та ентузіазм. Журнал розвивався з блискавичною швидкістю, великий внесок у це зробив Фелікс Ковалевський.

Фото: Вільне Радіо

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“Ніхто не хоче жити на купі бруду й сміття”: як переселенка зі Званівки навчає молодь екосвідомості

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 15:38, 3 Липня 2025
ЕКОстарт можливий для кожного у Дніпрі / фото ГО “Чарівні Руни”

Юлія Тимчак зі Званівки зараз допомогає молоді Донеччини долучатися до екоініціатив в проєкті “ЕКОстарт можливий для кожного”. Аби допомогати планеті, пояснює пані Юля, не обов’язково робити глобальні речі, все починається з малого. Наприклад, у Дніпрі юнаки та дівчата протягом травня та червня вчилися виготовляти екологічні шопери, які замінять їм пластикові пакети у супермаркетах.

Детальніше про проєкт “ЕКОстарт можливий для кожного!” нам розповіла Юлія Тимчак, керівниця ГО “Чарівні Руни”, більше читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

“ЕКОстарт можливий для кожного”

Учасники проєкту зі створення чашок / фото ГО “Чарівні Руни”

В Україні активно реалізовується проєкт “ЕКОстарт можливий для кожного!” в межах програми ЮНІСЕФ у Донецькій області. За словами керівниці ГО “Чарівні Руни” Юлії Тимчак, котра виступила партнером ініціативи, головна мета, це розвиток екологічної свідомості громадян, особливо молоді.

Йдеться про формування навичок за правилом 3Р (Reuse, Recycle, Reduce), де ключовим є перероблення енергоцінних відходів, тобто їх попереднє сортування. Мотивацією для людей, вважає вона, може бути фінансова вигода: посортовані відходи можна здати за гроші, а також зменшити витрати на вивезення сміття, адже оплата за несортоване сміття є платною опцією.

Ми якраз говоримо про те, що еко-старт можливий для кожного, бо часто чуємо: я б хотів рятувати планету. Звісно, всі ми хочемо жити на чистій планеті. Ніхто ж не хоче жити на купі бруду й сміття. Але що для цього робити конкретно сьогодні, конкретно зараз? Розуміють не всі. Тому ми працюємо, щоб показати: еко-старт можливий для кожного вже сьогодні — починаючи із себе“, — зазначає Юлія Тимчак.

Що пропонують в межах проєкту

Шопери / фото ГО “Чарівні Руни”

У межах проєкту організовуються не лише просвітницька та інформаційна кампанії, а й практичні заняття, що популяризують екозвички. Наприклад, протягом травня та червня молодь мала змогу виготовити власні шопери з екологічних матеріалів.

Наші майстер-класи були практичними. Це абсолютно прикладна складова: пошили сумку, розмалювали її, створили собі чашку й забрали річ додому. Тобто вона несе практичну користь, адже тоді людина з цим шопером ходитиме до супермаркетів і не братиме пластикові пакети“, — каже Юлія Тимчак.

Створення шоперів та навчання / фото ГО “Чарівні Руни”
Процесс розмальовки шоперів / фото ГО “Чарівні Руни”

За словами керівниці ГО “Чарівні Руни”, молодь — не завжди активна категорія громадян, однак охоче долучається до ініціатив із практичним змістом. Наприклад, до занять зі швейною технікою для створення особистих речей — шоперів, фруктових сіток, термочашок і навіть повноцінних термосів.

Хочу змінювати свідомість молоді щодо збереження довкілля через прості, але яскраві приклади. Кожен із нас здатен зробити свій внесок — і саме з цього починається зміна!” — ділиться один з учасників майстер-класу з розпису шоперів, 13-річний Матвій.

Плани на майбутнє та перспективи

Активна фаза ініціативи в Дніпрі вже завершилася. Проте очікується продовження інформаційної кампанії, у межах якої відбудуться 4 онлайн майстер-класи та ще 6 офлайн-заходів.

Сортувальні баки поблизку соціального гуртожитку “ЯМаріуполь” / фото ГО “Чарівні Руни”

Крім того, у межах проєкту “ЕКОстарт можливий для кожного” проводитиметься встановлення сортувальних баків, зокрема в соціальному гуртожитку “ЯМаріуполь”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Таємниці Будьонівки: як 15-річний бахмутянин розкриває історію рідного міста

Валентина Твердохліб 11:00, 30 Червня 2025

15-річний Мирослав Коцько з Бахмута активно досліджує історію свого рідного краю. Юнак працює з історичними документами, картами та збирає свідчення краєзнавців і місцевих мешканців. Зараз Мирослав Коцько збирає інформацію про мікрорайон Будьонівка, що розташовується на півдні  Бахмута.

Що вже вдалось дізнатися та як до дослідження можуть долучитися бахмутяни, Мирослав Коцько розповів редакції Бахмут IN.UA.

Бахмут, район Будьонівка, історія

Будьонівка — це приміський район в південній частині Бахмута. До повномасштабної війни його населення становило близько 2 тисяч людей.

У кінці ХІХ століття не існувало тієї Будьонівки, яка є зараз. Тут були заселеними лише дві вулиці, а решта  земель використовувались для випасу худоби. Тоді ж ці вулиці входили до так званого передмістя Бровар.

“Як відомо з документів, тут були пасовища для худоби, озеро, струмочок, що здавна зветься Четвериковим яром. Забудованими  були лише вулиці  Тимірязєва й  Колодязна, які йдуть перпендикулярно від місця злиття Четверикового ручая та його лівого припливу. Оскільки тоді Будьонівки як такої не існувало, ці дві вулиці входили до старого передмістя Бровар, про яке майже ніхто не пам’ятає з тих, кого я опитував. Ця назва зустрічається на старому плані 1911 року, який у мене є в дуже нечіткій якості і там ледве читається ця назва. Її я також знайшов у джерелі за 1897 рік, яке мені порадив наш краєзнавець Михайло Кулішов. Там згадується “предместье Броварь”, а також вказується чисельність населення — 166 душ”, — розповідає Мирослав Коцько.

будьонівка
Будьонівка на плані початку ХХ століття / мапа надана Мирославом Коцьком
будьонівка
Назва “Бровар” на плані 1911 року / мапа надана Мирославом Коцьком

Також юний дослідник збирає інформацію щодо самої назви “Будьонівка” — як вона виникла та розвивалася. Є деякі твердження, що назва району з’явилась у роки Національно-визвольних змагань. У цій місцевості, нібито, розташовувалась Перша Кінна Армія радянського воєначальника Будьонного.

“Назва Будьонівка, нібито, закріпилась через те, що в роки Національно-визвольних змагань, так званої громадянської війни, в цій місцевості стояла “Конница Будённого”. Місцеві згадують, що тут були полки і кіннота. Але це лише за згадками людей, деякі краєзнавці спростовують цей факт. Тому це твердження ще потребує доведення. Саме це і підштовхнуло мене залучати ширшу аудиторію задля отримання можливості спростувати або ж навпаки підтвердити ту чи іншу інформацію. Як-то кажуть, хочу “копнути глибше”, — зауважує Мирослав Коцько.

Як можуть допомогти бахмутяни

Наразі юний дослідник історії збирає дані про Будьонівку. Він просить бахмутян ділитися відомими їм фактами, щоб зробити велике дослідження. У майбутньому вся зібрана інформація стане основою для нового пізнавального відео на Youtube-каналі Мирослава Коцька.

мирослав коцько
Юний дослідник історії Бахмута Мирослав Коцько / фото надане Мирославом Коцьком

“Зобразити історію Будьонівки вкрай складно, адже багато хто вважає, що це зовсім новий район. Хоча це не так. Тож я звертаюся до бахмутян, які мешкали на вулицях Будьонівських, а також розташованих поряд: Бахмутської, Широкої, Нижньомаріупольської, Тітова, Севастопольської, Піонерської чи Спартаківської. Частина цих вулиць входила до того самого передмістя Бровар і об’єднувалася з нинішньою Будьонівкою. Ваші спогади, розповіді від бабусь і дідусів стануть дуже корисними для відродження історії південних околиць Бахмута”, — звертається до бахмутян Мирослав Коцько.

Якщо ви маєте інформацію, спогади чи документи, які можуть допомогти в дослідженні Будьонівки, пишіть повідомлення Мирославу Коцьку в Facebook.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Історії

“Ніхто не хоче жити на купі бруду й сміття”: як переселенка зі Званівки навчає молодь екосвідомості

Юлія Тимчак зі Званівки зараз допомогає молоді Донеччини долучатися до екоініціатив в проєкті “ЕКОстарт можливий для кожного”. Аби допомогати планеті, пояснює пані Юля, не обов’язково […]

15:38, 03.07.2025 Скопіч Дмитро
Історії

Таємниці Будьонівки: як 15-річний бахмутянин розкриває історію рідного міста

15-річний Мирослав Коцько з Бахмута активно досліджує історію свого рідного краю. Юнак працює з історичними документами, картами та збирає свідчення краєзнавців і місцевих мешканців. Зараз […]

Віра Корен: біографія французької акторки з Бахмута, яка підкорила світ

Віра Корен — уродженка Бахмута, яка зуміла здобути визнання на світовій сцені, ставши однією з найяскравіших зірок французького кіно XX століття. Її шлях — це […]

12:00, 29.06.2025 Скопіч Дмитро

“Тебе тут завжди чекають”: як з’явився сучасний логотип Бахмутської громади

У 2020 році команда Brandville разом із мешканцями громади та працівниками міської ради створила логотип, слоган, позиціювання та фірмовий стиль Бахмутської ОТГ. Його використовують і […]

10:00, 29.06.2025 Скопіч Дмитро
8c6cb26 12 feb1f

24-годинне засідання та Пилип Орлик: 11 цікавих фактів про українську Конституцію

Щороку, 28 червня, в Україні вшановують день Конституції. Її ухвалили на п’ятому році Незалежності нашої країни, у 1996 році. Для українців вона гарантує конституційні права […]