Українська влада втратила контроль над Світлодарськом 24 травня 2022 року. Наразі тут активно працює російська пропаганда, російські політичні сили проводять зустрічі з мешканцями, окупанти заселяються в квартири проукраїнських мешканців, дітей направляють в туристичні поїздки в росію, а представники окупаційних адміністрацій постійно звітують про «покращення». Читайте подробиці в нашому матеріалі.

Світлодарськ – це місто у Бахмутському районі, яке з 2014 до 2022 року жило на лінії розмежування, наразі знаходиться приблизно у 30 км від лінії фронту. У 2015 році тут велися запеклі бої з російськими окупантами та сепаратистськи об’єднаннями. Місто має стратегічне значення, адже тут розташоване Світлодарське водосховище та Вуглегірська ТЕС. За словами голови ПАТ “Центренерго” Володимира Єгорова у нещодавньому інтерв’ю: в результаті окупації Світлодарську ми втратили контроль над Вуглегірською ТЕС, генерація якої складала 40-45% потужності компанії.

Наразі росіяни ледве не щотижня публікують на своїх ресурсах новини про «позитивні зміни», які відбуваються у місті під час його окупації. Ми проаналізували відкриті джерела та поспілкувалися з місцевими мешканцями, щоб зрозуміти реальну ситуацію.

Так звана відбудова

У Світлодарську досі відбуваються періодичні вимкнення електроенергії. Скриншот: сайт окупаційної адміністрації.

З осені минулого року у мережі почали з’являтися повідомлення щодо того, що камчатський краї рф буде відповідати за відбудову інфраструктури Світлодарську та смт Миронівського. Російські ресурси виставляли фото та описи руйнувань. Хоча, в цьому, як завжди, росіяни звинувачують виключно Україну. У травні цього року відбувся візит губернатора камчатського краю до Світлодарської громади. Окупанти обіцяють відбудувати житловий фонд вже до зими. 

Проте, дуже малоймовірно, що вони втілять ці плани. Першочергова причина – це продовження бойових дій та обстріли. Окупаційні війська отримують сильний опір на фронтах, тому процес відбудови в таких непевних умовах неможливий.

Читайте також:  Світлодарськ: як це жити в російській окупації?

Друга причина в тому, що камчатський край не має фінансового ресурсу на це. Згідно з інформацією самих російських медіа, у бюджеті на 2023 рік існує дефіцит у 1 млрд рублів, а сам регіон знаходиться на 40 місті по якості життя серед суб’єктів рф. Але найголовніша причина в тому, що за прикладом ТОТ у 2014 році, після окупації ці території очікував економічний та інфраструктурний регрес. Тому, подібні заяви мають виключно рекламне та пропагандистське значення. Вони мають на меті схилити мешканців окупованих населених пунктів до співпраці з рф та виправдати перед росіянами колосальні фінансові та людські ресурси, які вони спрямовують на цю війну.

Житловий фонд

Поки окупаційна адміністрація публікує інформацію про «відбудову» громади, у соціальних мережах ширяться повідомлення про те, що солдати рф вламуються у житло мешканців та залишаються там жити. Це не нова практика росіян. Про подібний вид мародерства повідомлялося з перших тижнів повномасштабної війни. За повідомленнями, росіяни шукають порожні квартири для себе та своїх родин. Інколи місцеві колаборанти допомагають їм знайти порожнє житло.

Жителі в окупованому Світлодарську. Фото: пропагандистські ЗМІ

«У квартиру моєї знайомої вломилися оркі, сказали будуть тут жити. Звісно. Ремонт гарний, на який тягнулися кредити, меблі нові – їм сподобалося»

Анонімний мешканець м. Світлодарську

Водночас деякі мешканці вже почали отримувати квитанції про заборгованість по комунальних платежах з вимогою оплати у рублях та погрозами передати справу до суду у випадку несплати.

«Комунальні може хто і буде платити той, хто лояльний до  рашизму. Я не буду нікому нічого платити. Не мають права вони ні на що»

Анонімний мешканець м. Світлодарську

Ймовірна, окупаційна адміністрація такими діями готує фіктивні приводи до неправомірного відчуження майна тих, хто не хоче сплачувати гроші незаконним установам або знаходиться в евакуації далеко від власного дому.

Про такі випадки не існує рекламних статей на окупаційних ресурсах. Адже, ці новини демонструють зневагу росіян до приватної власності людей, яких, за їхніми словами, вони начебто прийшли звільняти.

Освіта

Пропаганда “руського миру” для дітей у школі Світлодарську. Фото: сайт окупаційної адміністрації.

Після окупації населених пунктів росіяни багато зусиль спрямовують на зміну освітніх програм та матеріалів. У цьому їм допомагають місцеві колаборанти. В соціальних мережах ширяться новини про те, як дітей зі Світлодарської громади возять на різні «конкурси», вивозять в росію та роздають їм паспорта. Крім того, окупанти заявляють про початок вивчання російської історії в школах.

Колаборантка Інна Дяченко, яка раніше працювала вчителькою математики в українській школі, розповідала про те, що працівники шкіл проходили перепідготовку в окупованому Донецьку та москві. Нав’язування пропаганди дітям є важливою та дуже небезпечною частиною окупаційних дій росіян. Вони вивозять та спалюють українську літературу та натомість завозять свою, першочергово історичну. Такими маніпуляціями вони сподіваються «перепрошити» свідомість дітей на свій лад та мати над ними контроль у майбутньому.

Світлодарськ в окупації. Фото: росЗМІ

“Російська пропаганда намагається впливати на хиби нашої логіки, зокрема, користуючися ефектом якорування. Суть ефекту полягає в тому, що найкраще ми запам’ятовуємо першу інформацію, яку побачили, почули або прочитали — і все наступне, що ми будемо бачити, чути або читати ми будемо порівнювати із тим першим. Фактично, нав’язуючи дітям Донбасу російську культуру, окупанти змушують дітей в майбутньому ставити під сумнів своє українське походження та українські традиції свого регіону. Підсвідомо, навіть відштовхувати все проукраїнське, і все це — через те, що у їх пам’яті назавжди закарбується «навчання», яке зараз для них проводять окупанти”

Світлана Сліпченко, керівниця проєкту VoxCheck ГО “Вокс Україна”

“Щодо дітей… Складно сказати! Скажу лише так: всі кому не все одне на своїх дітей, вивезли їх із Світлодарська у перші півтора місяці повномасштабного вторгнення.”

            Анонімний мешканець м. Світлодарську

Більше про те, як росіяни спотворюють українську культуру та історію на тимчасово окупованих територіях на нашому сайті за посиланням: Жінка в кокошнику та брудний сарай: як росіяни представляють культуру Донеччини?

Якість життя

Бюсти сталіна розповсюджений у пропагандистів символ, цей стоїть в кабінеті так званого голови окупаційної влади міста. Фото: з відкритих джерел

Колаборант та зрадник, Максим Козловський, якого росіяни поставили на чолі окупаційної адміністрації Світлодарську, повідомив, що за останні пів року до громади повернулися 100 людей і тепер там мешкає близько 4000 осіб. У статтях про цю «перемогу» не вказували, що до повномасштабного вторгнення у місті було приблизно 13 тис. мешканців.

Крім того, т.з. очільник міста у черговому інтерв’ю розповідав про свої досягнення за рік, в тому числі про підключення світла, води, роботу над підключенням газопостачання та відбудову житлового фонду міста. Все це відбувається біля композиції з бюстом сталіна та прапорів незаконних формувань.Очевидно, що під час свого виступу він не згадав про те, що до окупації місто мало всі ці послуги.

Читайте також: Жінка в кокошнику та брудний сарай: як росіяни представляють культуру Донеччини?

Захопивши місто, росіяни принесли туди руйнування та занепад, привезли з собою комуністичну символіку, а натомість позбавили людей базових потреб. На сайті окупаційної адміністрації часто з’являються оголошення про відключення світла. З кінця травня мешканцям збільшили терміни подачі води з  9 годин на добу, на 15.

За повідомленнями містян, всі там досі мають українські банківські картки, але мають користуватися послугами посередників, щоб зняти та обміняти ці кошти. Транспортне сполучення працює з перебоями, а мешканці скаржаться на високі ціни. Водночас окупаційна влада продовжує займатися терором населення, замість розв’язання соціальних проблем.

“У Миронівському вивісили список “зрадників”. Тобто тих, хто висловлювався за Україну. Десь прізвищ 12 штук. Цих людей розшукують.”

“Комунікації нібито дійсно працюють вже. Але зимою світлодарці все одне замерзали.”

Анонімний мешканець м. Світлодарську

Ці всі наслідки приходу «руського миру» є стандартними для кожної громади. На жаль, оцінити реальну ситуацію в місці та громаді до повної деокупації території неможливо. Наразі ми можемо отримувати інформацію з окупаційних та пропагандистських ресурсів, які не є достовірними, або з повідомлень місцевих мешканців. Проте, навіть це дозволяє зрозуміти, що росіяни проводять активну пропагандистську роботу з населенням та приховують значну кількість проблем, які створили власними силами.

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Держава надає військовослужбовцям грошову компенсацію у разі переїзду до іншого населеного пункту через зміну місця служби. Виплата складається з підйомної допомоги та добових на час перебування в дорозі для військового і членів його родини.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA

Підйомна допомога при переїзді

За даними Міноборони, право на фінансову допомогу мають громадяни, які проходять військову службу за контрактом, перебувають на кадровій військовій службі або призвані як особи офіцерського складу.

Мобілізовані особи та військовослужбовці базової служби не мають права на отримання підйомних виплат.

Підстави для нарахування грошової компенсації

Виплати призначають при переїзді до іншого населеного пункту за кількох обставин. До них належать призначення на нову військову посаду, передислокація військової частини чи підрозділу, а також переведення з пункту постійної дислокації до відокремленого підрозділу або між підрозділами у різних містах.

Гроші нараховують у разі зарахування до військового навчального закладу на термін від шести місяців, якщо за військовослужбовцем не зберігається попередня посада. Також компенсація передбачена при поверненні з відрядження до державних органів, підприємств чи закладів освіти, після служби або навчання за кордоном, та при переході з інших військових формувань до Збройних Сил України з призначенням на посаду в іншому місті.

У яких випадках гроші не виплачують

Фінансова допомога не передбачена при направленні на навчання терміном до шести місяців або якщо за військовим зберігається його посада. Гроші не виплачують після закінчення навчального закладу у разі призначення на посаду в тому ж населеному пункті, де відбувалося навчання, за умови, що родина вже переїжджала туди під час освітнього процесу.

Розмір виплат для військового та родини

Сума підйомної допомоги на самого військовослужбовця становить одне місячне грошове забезпечення за новим місцем служби. На кожного члена сім’ї, який переїжджає разом із ним, додатково виплачують 50 відсотків від цієї суми.

Також держава компенсує добові за кожен день у дорозі. Розрахунок базується на проїзних документах: день вибуття та день прибуття рахуються як дві доби. Якщо квитків немає, добові виплачують лише за одну добу переїзду. Протягом одного календарного року компенсацію можна отримати максимум за два переїзди.

Критерії для членів сім’ї

Виплати нараховують на родичів, які вказані в особовій справі військовослужбовця на момент приїзду. До переліку входять чоловік або дружина, незалежно від віку та працездатності, за умови реєстрації шлюбу до дати прибуття на нове місце служби.

Гроші передбачені на дітей військовослужбовця та його партнера, зокрема усиновлених, які є неповнолітніми або мають інвалідність незалежно від віку. Компенсацію також виплачують на непрацездатних батьків або усиновителів подружжя, які досягли пенсійного віку чи мають інвалідність. У випадку, коли обоє з подружжя є військовослужбовцями, підйомну допомогу виплачують кожному окремо за новим місцем служби. Кошти на інших членів сім’ї розраховують із грошового забезпечення одного з них за їхнім вибором.

Процедура оформлення та терміни

Для отримання коштів військовослужбовець має написати рапорт на ім’я командира після прибуття до нової частини. Датою виникнення права на виплату є день прийняття посади, дата зарахування на навчання або оголошена наказом дата прибуття частини до нового місця дислокації.

На основі рапорту командир видає наказ із зазначенням суми виплати. У разі необхідності він може створити комісію для перевірки факту переїзду родини. Виплату здійснює нова військова частина. Звернутися за підйомною допомогою дозволяється протягом трьох років з моменту виникнення такого права.

Читайте також:

Як відновити втрачене або пошкоджене посвідчення УБД: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За останні повні чотири роки Донеччина скоротила понад 80% посівних площ. До повномасштабного вторгнення Донеччина залишалася одним із важливих сільськогосподарських регіонів сходу України. Попри потужну промисловість, область щороку засівала сотні тисяч гектарів зернових і технічних культур. Основу агровиробництва становили пшениця, ячмінь, кукурудза та соняшник. Частина господарств також вирощувала овочі, картоплю, плодові культури та ріпак.

Після лютого 2022 року ситуація кардинально змінилася. Частина сільськогосподарських земель опинилася під російською окупацією, ще частина — у зоні активних бойових дій або була замінована. Фермери втратили доступ до полів, техніки, складів та логістики. Як наслідок, аграрний сектор області пережив одне з найбільших скорочень за всю історію незалежної України.

Редакція Бахмут IN.UA отримала у розпорядження дані Головного управління статистики у Донецькій області за 2021–2025 роки та простежила, як за цей час змінилися посівні площі, виробництво та врожайність основних культур. Усі наведені показники стосуються територій, які залишалися під контролем України, без урахування тимчасово окупованих територій та районів активних бойових дій.

Донеччина до повномасштабної війни: понад пів мільйона гектарів зернових

Останнім відносно мирним для аграрного сектору роком став 2021-й. Попри те, що частина Донеччини вже перебувала під окупацією з 2014 року, сільське господарство області залишалося одним із ключових секторів економіки.

У 2021 році господарства всіх категорій засіяли:

Як бачимо, фактично майже 600 тисяч гектарів лише зернових культур свідчили про масштаб аграрного виробництва регіону. Найбільшу площу займала пшениця, це понад 380 тисяч гектарів. Соняшник також залишався однією з головних культур області.

Перший удар: вже за рік область втратила понад половину посівів

Перший рік повномасштабної війни став переломним.

Уже у 2022 році площа посівів зернових та зернобобових скоротилася з 597,1 тис. га до 238,5 тис. га. Це означає, що лише за один рік Донеччина втратила майже 359 тисяч гектарів посівів або близько 60% довоєнних площ.

Подібна ситуація спостерігалася майже за всіма основними культурами.

Культура	2021	2022	Зміна
Пшениця	381,7	183,1	−52%
Ячмінь	116,6	29,6	−75%
Кукурудза	56,0	17,2	−69%
Соняшник	358,4	116,3	−68%
Картопля	35,3	15,4	−56%
Овочі	16,1	6,9	−57%
Плодові культури	7,5	3,5	−53%

Фактично за один сезон аграрії втратили більше половини площ практично всіх культур. Причина полягала не лише в окупації частини території. Значні площі опинилися безпосередньо на лінії фронту, були заміновані або стали непридатними для ведення сільського господарства через постійні бойові дії. Крім цього, частина фермерів не мала можливості провести весняну посівну через небезпеку для працівників та відсутність доступу до техніки.

Після різкого падіння почалося повільне відновлення, але ненадовго

У 2023 році з’явилися перші ознаки часткового відновлення окремих культур. Наприклад, площі під ячменем збільшилися з 29,6 до 36,7 тис. га, кукурудзи — з 17,2 до 19,3 тис. га, а соняшнику — зі 116,3 до 120,1 тис. га. Водночас площі під пшеницею продовжили скорочуватися — до 74,7 тис. га.

У 2024 році аграрії змогли дещо збільшити загальні посіви зернових — до 165,8 тис. га, а площі під пшеницею зросли майже до 100 тис. га. Однак це відновлення виявилося нетривалим. Уже у 2025 році посівні площі зернових знову різко скоротилися — до 106 тис. га. Це найнижчий показник за весь період спостереження.

Якщо порівнювати із довоєнним 2021 роком, то за чотири роки Донеччина втратила майже 491 тисячу гектарів зернових посівів. Це означає, що область засіває лише близько 18% тих площ, які використовувалися до початку повномасштабної війни.

Пшениця: Донеччина втратила майже 87% посівів головної зернової культури

Саме пшениця традиційно була основною зерновою культурою Донеччини. У 2021 році під неї відвели 381,7 тис. гектарів, тобто понад 60% усіх зернових площ області. Проте вже після початку повномасштабного вторгнення ситуація почала стрімко погіршуватися, простежити це можна у таблиці нижче:

Тож, бачимо, що за чотири роки площі під пшеницею скоротилися майже у вісім разів. У порівнянні з довоєнним роком аграрії засіяли на 331,8 тисячі гектарів менше, тобто залишилося лише 13% від площ, які оброблялися до великої війни. Це означає, що сьогодні Донеччина втратила майже всю свою довоєнну базу вирощування головної продовольчої культури.

Ячмінь став культурою, яка відновлювалася найкраще

На відміну від пшениці, ситуація з ячменем виглядає дещо інакше. Після різкого падіння у 2022 році площі під цією культурою почали поступово відновлюватися.

Попри те, що область втратила понад 72% площ під ячменем, саме ця культура стала однією з небагатьох, де після першого воєнного року не відбулося подальшого обвалу. У 2025 році площі залишалися приблизно на одному рівні із двома попередніми роками — понад 30 тисяч гектарів.

Кукурудза також втратила більшу частину площ

Кукурудза ще до війни займала значно меншу частку посівів, ніж пшениця чи соняшник. Однак вона також зазнала суттєвих втрат.

У порівнянні з 2021 роком площі під кукурудзою скоротилися майже на 68%. Після першого року війни спостерігалося незначне збільшення посівів, однак повернутися хоча б до половини довоєнних площ області так і не вдалося.

Соняшник: одна з головних технічних культур області також різко скоротилася

До початку великої війни Донеччина була одним із регіонів, де соняшник займав значні площі. У 2021 році його вирощували на 358,4 тисячі гектарів. Це була друга за масштабами культура після зернових.

Після 2022 року ситуація змінилася кардинально.

За чотири роки площі під соняшником скоротилися майже на 277 тисяч гектарів, або приблизно на 77%. Показово, що якщо у 2023 році аграрії ще змогли трохи збільшити площі порівняно з першим роком великої війни, то вже у 2024–2025 роках знову почалося скорочення (ред. тут варто зазначити, що у 2024 році росіяни окупували 80 населених пунктів Донеччини, а у 2025 – 100). Фактично у 2025 році в області залишилася лише кожна четверта довоєнна площа під соняшником.

Найбільше скоротилися саме зернові культури

Якщо порівняти всі основні культури, можна побачити одну закономірність. Саме зернові культури, які займали найбільші площі до війни, втратили найбільше.

Культура	2021	2025	Скорочення
Зернові	597,1	106,0	-82%
Пшениця	381,7	49,9	-87%
Ячмінь	116,6	32,6	-72%
Кукурудза	56,0	18,2	-68%
Соняшник	358,4	81,4	-77%

Ці цифри показують, що війна змінила не лише обсяги виробництва, а й саму структуру аграрного сектору Донеччини. Якщо до 2022 року область була одним із найбільших виробників зерна на сході України, то сьогодні більшість земель, які використовувалися для вирощування зернових і технічних культур, більше не обробляються.

Менше полів — менше врожаю: як скоротилося виробництво сільгоспкультур

Скорочення посівних площ неминуче позначилося і на обсягах урожаю. Якщо у перші роки великої війни частина господарств ще намагалася працювати на доступних територіях, то з кожним роком загальний валовий збір основних культур зменшувався. Найпомітніше це видно на прикладі зернових.

У 2024 році господарства всіх категорій зібрали 3,53 млн центнерів зернових та зернобобових культур. Уже наступного року цей показник скоротився до 2,07 млн центнерів, або майже на 41,4%.

Схожа ситуація і з іншими культурами.

Культура	Валовий збір 2024, тис. ц	Валовий збір 2025, тис. ц	Зміна
Зернові та зернобобові	3532,1	2068,6	-41,4%
Пшениця	2392,0	991,9	-58,5%
Ячмінь	680,3	825,9	+21,4%
Кукурудза	380,0	205,3	-46,0%
Соняшник	1711,7	967,9	-43,5%
Картопля	1162,8	937,3	-19,4%
Овочі відкритого ґрунту	958,7	830,9	-13,3%

Найбільше впало виробництво пшениці. Якщо у 2024 році аграрії зібрали майже 2,4 млн центнерів, то вже через рік — менше 1 млн центнерів. Водночас є й виняток. Попри скорочення площ, ячменю у 2025 році зібрали навіть більше, ніж роком раніше. Це стало можливим завдяки суттєвому зростанню врожайності.

Чому врожайність окремих культур зростає, хоча полів стає менше

На перший погляд статистика може здатися суперечливою. З одного боку, Донеччина продовжує втрачати посівні площі. З іншого, окремі культури демонструють навіть кращу врожайність, ніж роком раніше. Наприклад, середня врожайність зернових та зернобобових у 2025 році становила 23,6 центнера з гектара, тоді як у 2024 році — 22,1 центнера.

Ще більш показовою є ситуація з окремими культурами.

Культура	Урожайність 2024 (ц/га)	Урожайність 2025 (ц/га)
Пшениця	24,9	27,3
Ячмінь	18,5	26,8
Кукурудза	19,6	12,8
Соняшник	16,6	14,3
Картопля	109,9	106,2
Овочі	161,1	160,8

Найбільший приріст продемонстрував саме ячмінь. Його врожайність за рік зросла майже на 45% — із 18,5 до 26,8 центнера з гектара. Водночас урожайність кукурудзи, навпаки, різко впала, майже на третину. Такі зміни не означають, що аграрний сектор області відновлюється. Однією з причин може бути те, що статистика після 2022 року охоплює лише території, де ведеться сільське господарство. Водночас самі статистичні дані не дають змоги визначити причини зміни врожайності. Саме тому середня врожайність окремих культур може навіть зростати, хоча загальна площа посівів і валовий збір продовжують скорочуватися.

Не лише зерно: скорочуються овочі, картопля та сади

Війна зачепила не тільки великі агропідприємства. Меншими стали й площі під культурами, які традиційно вирощували господарства населення. За чотири роки площі під картоплею скоротилися із 35,3 тис. гектарів до 8,8 тис. гектарів. Це майже 75% втрат.

Посіви овочів відкритого ґрунту за цей самий період зменшилися з 16,1 до 5,1 тис. гектарів, або майже на 68%. Не оминули зміни й багаторічні насадження. Площі плодових та ягідних культур скоротилися з 7,5 до 1,9 тис. гектарів, тобто приблизно на 75%. Це свідчить, що війна змінила не лише структуру промислового землеробства, а й значною мірою вплинула на дрібне сільське господарство, яке забезпечувало продукцією місцеві громади.

Як війна змінила аграрну карту Донеччини: головні цифри

За чотири роки повномасштабної війни аграрний сектор Донеччини зазнав кардинальних змін. Якщо у 2021 році область залишалася одним із важливих сільськогосподарських регіонів сходу України, то у 2025 році значна частина земель уже не обробляється через окупацію та бойові дії.

Найбільше скоротилися площі під зерновими культурами. Загалом вони зменшилися із 597,1 тис. гектарів до 106 тис. гектарів, тобто майже на 82%. Площі під пшеницею скоротилися майже на 87%, під соняшником — приблизно на 77%, під картоплею — на 75%, під овочами відкритого ґрунту — майже на 68%.

Не менш показовою є динаміка виробництва. Упродовж лише одного року — між 2024 та 2025 роками, валовий збір зернових і зернобобових культур скоротився більш ніж на 1,4 млн центнерів, а виробництво соняшнику, це майже на 744 тис. центнерів.

Як змінився агросектор Донеччини за роки великої війни

Показник	2021	2025	Зміна
Зернові та зернобобові	597,1 тис. га	106,0 тис. га	–82,2%
Пшениця	381,7 тис. га	49,9 тис. га	–86,9%
Соняшник	358,4 тис. га	81,4 тис. га	–77,3%
Картопля	35,3 тис. га	8,8 тис. га	–75,1%
Овочі відкритого ґрунту	16,1 тис. га	5,1 тис. га	–68,3%
Плодові та ягідні культури	7,5 тис. га	1,9 тис. га	–74,7%

Статистика також демонструє, що навіть за умов війни сільське господарство на Донеччині не зникло повністю. У регіоні й надалі засівають зернові культури, соняшник, картоплю та овочі. Для окремих культур у 2025 році навіть зафіксовано підвищення врожайності порівняно з попереднім роком. Однак це не свідчить про відновлення аграрного сектору. Швидше, йдеться про концентрацію виробництва на відносно безпечних та більш продуктивних землях, тоді як значна частина орних площ залишається недоступною через окупацію, мінування або близькість до лінії фронту.

Фактично за роки повномасштабної війни Донеччина перейшла від масштабного сільськогосподарського виробництва до роботи на тих територіях, де це ще дозволяє безпекова ситуація. І хоча окремі господарства продовжують працювати, статистика показує: область втратила більшу частину свого аграрного потенціалу. Так, станом на 2025 рік область засіває лише близько шостої частини тих площ, які оброблялися до повномасштабної війни. Це означає не лише скорочення виробництва продовольства, а й втрату одного з ключових секторів економіки регіону.

*Важливо: починаючи з 2022 року Держстат оприлюднює показники без урахування тимчасово окупованих територій та частини територій, де ведуться або велися бойові дії. Через це пряме порівняння з 2021 роком демонструє не лише наслідки війни для аграрного сектору, а й зміну території, з якої збирається статистика.

Сподобався матеріал? Ми створюємо такі тексти завдяки підтримці наших читачів. Приєднуйтеся до спільноти Бахмут IN.UA — це допомагає нам і надалі розповідати історії людей, документувати події та працювати для бахмутян. Стати учасником спільноти.

До теми:

Як росіяни перетворюють Бахмутку в ставок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!