Тваринам не вистачає любові: як працює притулок для хвостатих у Вільногірську

Семаковська Тетяна 14:25, 17 Травня 2023

зображення viber 2023 05 15 15 11 02 802 547d6Громадська організація «Бахмутська Фортеця» в евакуації організувала для дітей Вільногірської громади пізнавальну зустріч. Дітям пояснили, чому важливо відповідально доглядати та піклуватися за тваринами, та як можна допомагати притулкам у рідному місті. Крім того, вийшла своєрідна промоція безкоштовного зниження стресу для підлітків, адже спілкування з тваринками добре впливає на психічний стан. А від батьків це не вимагає жодних коштів.

Зустріч для підлітків організували громадські діячі разом з місцевою зоозахисницею Вікторією Куксою в межах ініціативи «Нова громада – нове щасливе життя», що реалізується ГО «Бахмутська Фортеця» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». 

Притулок для тварин у Вільногірську

Опинившись у новій громаді чимало переселенців відчувають себе некомфортно, минуле життя зі спокійним побутом та роботою залишається позаду, натомість постають нові виклики. Зокрема, це інтеграція в нове суспільство. А отримати нових друзів у дорослому віці важче, ніж в юному. Проте є різні способи, які допоможуть ВПО почувати себе комфортно. Наприклад, відвідування гуртків за інтересами, спілкування з місцевими активістами чи візит до притулку для бездомних хвостатих.

Через війну сотні тварин опинилися на вулиці, деяких викинули недобросовісні власники, а ті, які й раніше не мали дому — тепер опинилися в скрутній ситуації. У Вільногірську облаштовані два притулки для бездомних тварин: один для собак, а другий для котів. Ці притулки існують декілька років, фінансуються за рахунок благодійних внесків від мешканців громади. Крім того, місцева влада виділяє гроші на стерилізацію тварин.

Вікторія Кукса волонтерить на майданчику для безпритульних собак, разом ще з трьома жінками. Вони по черзі годують, лікують, прибирають та облаштовують територію. Жінка каже, що матеріально вони забезпечені, завдяки постійній допомозі від небайдужих людей, а ось турботи та ласки для тварин дуже бракує.

«Я люблю приходити на майданчик і бачити їхні щасливі очі, то як вони біжать мені на зустріч і просто потребують ласки. Наші собаки всі вакциновані, чисті, тому ми б були дуже раді, якщо б ви, діти, інколи приходили до нас, просто погратися з собаками, погуляти з ними», – говорить Вікторія.

В Україні вже широко впроваджується практика, коли до притулків на вихідні чи в будні приходять діти з батьками. Таким чином, малечу не тільки навчають відповідальності, але й допомагають знизити рівень емоційного стресу. Для дітей під час війни вкрай важливо зберегти психологічне здоров’я, а знайомство з тваринами чи догляд за ними — чудово з цим працює.

З початком війни безпритульних тварин стало більше

Screenshot 682 f08a2

Підліткам показують презентацію про притулок. Фото: ГО «Бахмутська Фортеця»

Допомога притулкам це не тільки хороша справа, але й хороша можливість інтегруватися в нову громаду для внутрішньо-переміщених осіб. Якщо ви ще знайшли нове заняття для себе — притулок для тварин може допомогти. Не варто соромитися самому запропонувати свою допомогу, якщо ви бачите, що вона необхідна. Спілкування з місцевими допоможе швидше адаптуватися та отримати своє місце в громаді.

Зоозахисниця пані Вікторія у розмові ділиться, що часто не вистачає чоловічих рук, коли треба щось полагодити чи відремонтувати. Вікторія додає, що з початком війни безпритульних тварин стало більше. Часом,  військові привозять хвостатих і просять прилаштувати, та й місцеві люди лишають щенків та котят напризволяще. Тому культура гуманного поводження з тваринами має виховуватися ще в дитячому садочку, запевняє зоозахисниця.

 

Батьки малечі та підлітків можуть наочно продемонструвати, як тварина може позитивно впливати на емоційний стан. Навіть, проста прогулянка на свіжому повітрі покращити дитині настрій та закарбує хороші емоції в пам’яті. У емоційно-скрутний період дитина може рефлексувати до приємних подій, щоб швидко підняти настрій.

Зазначимо, що громадська організація вже не перший раз проводить інформаційно-пізнавальні зустрічі для вільногірських підлітків. Так, раніше була зустріч з місцевим депутатом, який розповів про устрій та роботу органів місцевого самоврядування, дітей познайомили з українською культурою через цікавий майстер-клас по розпису писанок. 

Загалом, підліткам пояснили, чому важливо брати участь у життя свого села чи міста. Адже саме з маленьких осередків сіл і міст формується здорова й свідома країна. Дітям продемонстрували наочно інструменти впливу на владу, щоб показати, що депутати — це насамперед про покращення громади, де вони живуть.

«Я вважаю, що розказувати молоді про участь у житті громади завжди важливо. Цього разу пояснювали дітям, що турбуватися за безхатніми тваринами — це як один з проявів активної громадянської позиції. Крім того, спілкування з собаками, кішками — це така собі психотерапія та розвантаження. До того ж, у нас є досвід співпраці з нашими бахмутськими зоозахисниками щодо відстоювання інтересів не лише безпритульних тварин, а й самих волонтерів, які піклуються за своїми підопічними», — розказує Альона Щекодіна, членкиня ради ГО «Бахмутська Фортеця».

Так, завдяки активним мешканцям, зоозахисникам, членам Бахмутського товариства захисту тварин «Лада» та великій публічній кампанії ресурсами  «Бахмут IN.UA» в бахмутському в притулку для собак місцева влада відновила енергопостачання після його трирічного відключення.

Постійне висвітлення проблем на майданчику змусило місцеву владу збільшити фінансування на вакцинацію та стерилізацію тварин, зупинило підписання договору на вилов та стерилізацію безпритульних тварин з Харківською живодернею.

Як тварини стають ключем до нового життя в евакуації?

Screenshot 683 2c8b6

Діти під час заходу. Фото: ГО «Бахмутська Фортеця»

Громадська організація «Бахмутська Фортеця» разом з франківчанином Григорієм Березовським вже не один раз з початку повномасштабного вторгнення передавали корми для котячого притулку

Тварини, які не мають господарів потребують ласки та спілкування, ці речі їм можуть дати небайдужі люди. Крім того таке спілкування може допомогти знайти нових друзів в громаді, або ж переселенці прагнутимуть стати волонтерами та увійти в громадське життя приймаючого села чи міста. 

Під час зустрічі зоозахисниця розказала дітям про правильне поводження з вуличними собаками, нагадала про міри безпеки, та попросила приходити дітей частіше приходити на майданчик, ставати волонтерами та дарувати любов бездомним тваринам. 

Доглядаючи за тваринами як дорослі, так і діти навчаються розв’язувати проблеми, бачити нові рішення й відчувають себе потрібними у новому житті. Тож, відвідування притулку — це як один із способів адаптації й покращення емоційного стану. 

Фото: ГО «Бахмутська Фортеця»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)

Семаковська Тетяна 18:20, 30 Серпня 2024
Андрій Лоза / ілюстрація Бахмут IN.UA

Андрій Лоза — бахмутянин, свободівець, учасник Революції 2004 року та Революції Гідності. У 2014 році він був затриманий силовиками “беркута”, а після цих буремних подій став учасником АТО.

Детальніше про життя у довоєнному Донецьку, діяльність у Бахмуті, сфабриковану справу та утримання в СІЗО, а також про майбутнє Бахмута і теперішню діяльність дивіться у відеорепортажі Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Боротьба за Україну

За словами відомого активіста, його повний перехід на українську змінив його життя. Він відбувся в той час, коли відбулася “помаранчева революція”.

Бахмутянин також брав участь в Революції Гідності з 1 грудня 2013 року грудня по 19 січня 2014 року. Воно завершилось затриманням силовиками “беркута”.

19 січня відбулося моє затримання. На той час я був у статусі помічника народного депутата. Бейдж був. Я також був позаштатним кореспондентом газети всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Бейдж був. Я розраховував на те, що ми живемо в правовій державі. Як виявилось — ні,

Андрій Лоза // активіст з Бахмута

Життя в СІЗО було досить складним. Саме його перебування там було за сфабрикованою справою. Воно супроводжувалось постійним насиллям.

Чоловік має великі плани. Він вже розуміє, що після війни буде брати участь у відновленні Бахмута та його подальшому розвитку.

Більше цікавинок про життя, думки та плани бахмутського активіста, дізнавайтесь у нашому репортажі за посиланням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Вікторія Пасайлюк 12:30, 30 Серпня 2024
Олена і Тарас Головко / ілюстрація Бахмут IN.UA

Подружжя Олена і Тарас Головко познайомились на Донеччині. Тоді під час антитерористичної операції Тарас приїхав захищати Донбас. Згодом до лав військослужбовців долучилась і сама Олена. Пара разом обороняла Бахмут, а після втрати міста вони продовжують служити державі, але на інших кордонах — між Україною та Європою. 

Про бажання стати на захист рідної країни, службу під час повномасштабного вторгнення та втрату Бахмута, Олена розповіла журналістам Бахмут. IN.UA.

Бахмут – особиста сімейна фортеця

Олена Головко народилась в місті Горлівка Донецької області. Проте все життя жінка прожила в Бахмуті, яке і вважає своїм рідним місто. Тут вона закінчила школу і технікум. 

“Це місто, де народилася моя донька і місто, яке назавжди залишиться в моїй пам’яті, як моя особиста сімейна фортеця”, — каже Олена про Бахмут.

Чоловік Олени Тарас родом з російської федерації, проте все життя прожив у Волинській області. Під час АТО, каже бахмутянка, він приїхав захищати кордони рідного Донбасу. 

“Це людина, яка надала мені сил жити далі, розуміти, для чого то все. Це людина, яка є мені другом і людина, яка разом зі мною до кінця”, — каже Олена

2014 рік: початок війни 

У 2014 році в Україні почалась війна, росіяни окупували Горлівку, рідне місто героїні, та любов всього життя Бахмут. Тоді вже під час деокупації Бахмута до міста приїхали інструктори з Канади, які здійснювали навчання тактмеду.

На цих тренінгах Олена познайомилася з військовослужбовцями, які показали жінці, що самоідентифікація як громадянина України може відбутися і через захист своєї країни. Тоді ж вона вирішила, що теж стане на захист своєї домівки. 

“Саме у 2014 році відбулась самоідентифікація мене, як захисника. Захисника майбутнього моєї доньки, бо тоді я вже ставила собі питання: А що я залишу сама собі ? Яку країну я їй залишу? Таку, як залишили мені батьки? Я вже тоді розуміла, що щось не так і так не має бути. Тому здійснила свідомий вибір і пішла навчатися професійно військовій справі”, — розповідає жінка.

Олена зауважує, що завжди дуже хотіла і прагне досі, зробити все, щоб Україна була цивілізованим європейським суспільством для її доньки.  

Повномасштабне вторгнення: переддень 

Початок повномасштабного вторгнення Олена зустріла вдома. 23 лютого була її крайня зміна на лінії розмежування. Це був умовний кордон, пункт пропуску з тимчасово окупованої території. 

О 20:00 жінка завершила свою робочу зміну і поїхала додому. В нічний час доби Олену змінив її чоловік зі своїми побратимами. Вже тоді відчувався, пригадує героїня, той накал перед офіційним повномасштабним вторгненням. 

“Те, що відбувалося далі, то було щось фантастичне. Бо ніхто нічого не розумів, як цивільні так і військові. Перші хвилини були такі, як і в більшості людей. Почалась повномасштабна війна. Це вже друга така дата, найстрашніша у моєму житті. Коли ти розумієш, що в твоїй країні війна, біля тебе війна і ти сам учасник тієї війни”, — каже Олена. 

Перші дні “24-го лютого” 

Перше, що Олена зробила після перших сирен та вибухів, це зібрала свою на той момент ще неповнолітню доньку, взяла найнеобхідніші речі, а це документи, нагороди та ювелірні прикраси, та відправила її  в невідомість на інший кінець країни. Вже тоді вона сказала своїй доньці, що не знає, чи повернеться. 

Потім героїня перестала рахувати числа на календарі, час вимірювала місцями. На вулиці було або тепло, або холодно.

“Це такий термін часу, який ти просто проживаєш. Бо в тебе є одна ціль – вижити”, — пригадує захисниця.

Спочатку підрозділ Олени здійснював охорону умовної лінії розмежування і тримав захист міста Попасна. Пізніше була оборона Бахмута. 

Найважче було, каже, спокійно спілкуватися зі своїми друзями, а потім їхати їх забирати в останню путь. Фізична втома, каже Олена, була ні про що, її не помічаєш. Поступово звикається до вибухів, і вже чітко розрізняєш, що і на якій відстані відбулося. Сама ж оборона Бахмута стала для Олени її особистою поразкою.

“Мені завжди буде здаватися, що я щось недоробила, не змогла… Важко було зрозуміти, що людей, з якими ти служив 10 років, вже нема”, — згадує.

Наші дні 

Зараз Олена разом із чоловіком стоять на захисті кордонів з Європейським союзом. 

“Ми залишаємось в Україні, продовжуємо захищати нашу Україну, трохи на інших рубежах. Кожен зробив вибір сам за себе. Це така гордість і гордість, що ти не зрадив сам собі. Не злякався, навіть у надважких ситуаціях”, — наголошує.

Є бажання повернутися вже в деокупований Бахмут, зізнається Олена, але не жити там. Психологічно жити на кістках своїх загиблих друзів, каже, вони не зможуть.

Втрату Бахмута Олена вважає свою найбільшою особистою поразкою. Бахмутянка каже, що їй буде завжди соромно через втрату свого міста. Але, продовжує, це також є частиною нашої історії.

“Це така особиста поразка, моральна поразка, яка буде з нами до кінця життя”, — підсумувала жінка

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)

Андрій Лоза — бахмутянин, свободівець, учасник Революції 2004 року та Революції Гідності. У 2014 році він був затриманий силовиками “беркута”, а після цих буремних подій […]

“Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Подружжя Олена і Тарас Головко познайомились на Донеччині. Тоді під час антитерористичної операції Тарас приїхав захищати Донбас. Згодом до лав військослужбовців долучилась і сама Олена. […]

“Прийшло усвідомлення, що Кременчук стане другим домом”: музикант з Краматорська займається творчістю у новому місті

Данилу 22, він народився та виріс у Краматорську, що на Донеччині. Тут все життя займався музикою: викладав гру на музичних інструментах у місцевій музичній школі […]

“Це міф, що одинокий чоловік або жінка не можуть усиновити дитину”: як в Україні діє процедура усиновлення під час війни. Розпитали експертку Олену Ремень

Омріяне батьківство часто буває недосяжним для багатьох чоловіків чи жінок в Україні. Тому усиновлення вже розглядають як одну з традиційних форм батьківства. Як зараз відбувається […]

Галина Докашенко

“У нас переворот в країні”: спогади про проголошення Дня Незалежності від горлівчанки Галини Докашенко

24 серпня щорічно Україна святкує свій День Незалежності, цьогоріч відзначаємо свято в умовах повномаштабної війни. Бойові дії за наші землі тривають на українському Сході та […]