Хто такий депутат міської ради, що він робить, як до нього можна звернутися? Звідки беруться гроші в місцевому бюджеті й куди їх можна витрачати? Та як взагалі звичайним дівчатам і хлопцям можна брати участь в житті своєї громади? Про це підліткам Вільногірських шкіл розповів депутат міської ради Антон Боклаг в межах ініціативи «Нова громада – нове щасливе життя», що реалізується ГО «Бахмутська Фортеця» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». 

Участь молоді в громадському житті практикували ще в Бахмуті

ГО «Бахмутська Фортеця» до повномасштабної війни допомагала та навчила молоде покоління бути ініціативними у своїй громаді. Саме молодь стає рупором змін й вкрай важливо, щоб юне покоління знало про інструменти влади, які можуть покращити демократичне майбутнє.

«Бахмутська Фортеця» проводила в своєму рідному місті Бахмуті презентації про устрій та роботу місцевого самоврядування для школярів 10-11 класів, потім були зустрічі в навчальних закладах – технікумах, коледжах, інститутах. Ці зустрічі стали початком «Школи активної молоді Бахмута». 

Члени громадської організації запрошували в Бахмут відомих українських громадських діячів, зокрема Олександра Солонтая та Олександра Зинченко. 

Бахмутська молодь за цей час відвідала багато українських міст, громадські та політичні діячі яких ділилися досвідом створення молодіжних рад, молодіжних рухів, громадських організацій, що й стало поштовхом до створення молодіжної ради і в Бахмуті. Також активісти ГО «Бахмутська Фортеця» навчили молодь створювати власні проєкти і шукати фінансування для їх реалізації. 

Як «Бахмутська Фортеця» змінила Бахмут?

Завдяки роботі громадської організації в Бахмуті з’явився майданчик для пляжного волейболу, почав працювати історичний клуб, де молодь збиралася й обговорювала державотворчі зміни. Крім того, в місті оснастили приміщення молодіжної ради сучасними ігровими комп’ютерами. Все це зробили студенти, побачивши, як можна змінювати власну громаду. 

На лекціях представники ГО «Бахмутська Фортеця» показували підліткам, як за допомогою інструментів сучасної демократії, наприклад системи електронних петицій, можна ініціювати зміни в громаді.    

Як війна вплинула на ГО «Бахмутська Фортеця»?

Учні під час лекції. Фото: «Бахмут. IN. UA»

Повномасштабне вторгнення змусило активістів громадської організації евакуюватися з міста. Однак, навіть в евакуації ГО відновила свою діяльність на Дніпропетровщині, щоб й далі навчати молодь. Зараз підліткам вкрай важливо відчувати свій вклад в Перемогу – вивчаючи інструменти впливу на громаду діти усвідомлюють власну значущість.

«Бахмутська Фортеця» залучилася підтримкою у депутатському корпусі Вільногірської громади, де знайшла однодумців — це депутати, які усвідомлюють важливість молодого покоління. У Вільногірську провели зустріч для школярів 11-х класів, які навчаються на історичному та правовому профілі в КЗ «Центр профільного навчання та дитячої творчості» Вільногірська. 

Антон Боклаг — депутат Вільногірської міської ради розказав підліткам про депутатську діяльність, бюджет, роботу комунальних підприємств, про можливість участі в житті громади. 

«Через пару років вам виповниться 18 років і ви зможете обирати – депутатів в рідну громаду, народних депутатів, Президента України. Це важлива можливість для вас, але я вважаю, що ви маєте обов’язково і обиратися самі, якщо хочете змін в громаді і в нашій країні», — сказав Антон Боклаг.

Участь в житті громади може бути цікавою

Випускники дізнаються про інструменти впливу на громадські рішення. Фото: «Бахмут. IN. UA»

Депутати й активісти займаються важливою роботою, але є чимало бюрократичних аспектів, для підлітків помилково може здаватися, що така праця є нудною. Тому, щоб спростувати ці стереотипи, зустріч з молоддю проходила інтерактивно.

Організатори ставили цікаві та проблемні питання, пов’язані з роботою депутатів, устрою органів місцевого самоврядування, а школярі відповідали і отримували солодкі подарунки.

Читайте також: Долаємо тривожність, стрес та невпевненість в собі: як громадська організація “Бахмутська Фортеця” допомагає переселенцям

Під час зустрічі подискутували на такі питання: «Чи отримує депутат місцевої ради зарплату», «Чи може депутат місцевої ради розподіляти землю громади для ведення бізнесу?», «Що таке місцевий бюджет і хто його формує?», «За які кошти ремонтуються місцеві дороги, лікарні, школи?» тощо. Було чутно різні точки зору. 

Про те, що молодь не знала, чи давала невірну відповідь, депутат доступно розказував та пояснював простими словами. Власне, політика й має трактуватися доступно, щоб якомога більше громадян брали участь у процесах демократії при формуванні державної політики.

Молодь за допомогою лекції зможе впливати на свою громаду. Фото: «Бахмут. IN. UA»

Діти були активні й зацікавлені бесідою. Навіть повітряна тривога не завадила зупинити зустріч – перемістилися в бомбосховище, і вже там Антон Боклаг розповів про електронні петиції, як найефективніший інструмент для втілення змін в громаді.

«Я раніше, коли ще не був депутатом, використовув електронні петиції для вирішення проблемних питань в громаді. І вам пропоную спробувати – є корисна ідея, чи ви знаєте як можна вирішити проблему – опишіть це, зберіть всього 100 підписів у підтримку – і ми, депутатський корпус, зобов’язані розглянути ваше звернення. Не завжди, звісно, що буде прийнято рішення у підтримку, але це вже початок дій, це прояв вашої небайдужості і прагнення змін», — резюмував депутат.

ГО «Бахмутська Фортеця» просуває демократичні цінності. Сьогодні кожна молода людина може змінити Україну на краще, а почати можна зі своєї громади. Маленькі зміни породжують великі справи – саме такого принципу дотримується й громадська організація з міста-фортеці.

Фото: «Бахмут. IN. UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“Це історія про сплетіння доль людей, які були в Бахмуті — військових, волонтерів, звичайних мешканців” — так описує свою збірку віршів бахмутська поетеса Олена Голубцова. Після виїзду з Бахмута у лютому 2023 року вона написала збірку “Воними”, присвячену історіям людей, які тримали оборону міста і допомагали йому жити. Раніше вірші бахмутянки були надруковані у видавництві, а зараз за ініціативи поетеси тривають зйомки відео для візуалізації її творів.

Про видання збірки та історії, покладені в основу віршів, Олена Голубцова розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Збірка “Воними” Олени Голубцової

Олена Голубцова — бахмутська поетеса, співачка. У рідному Бахмуті вона була учасницею ансамблю “Рапсодія”, виступала на різних заходах. Також писала вірші під псевдонімом Попіл-Пташка.

Коли почалась повномасштабна війна, а згодом наступ на Бахмут, Олена Голубцова до останнього залишалась у місті. Каже, що вірила у перемогу України, тому свідомо не покидала домівку. Пані Олена також була однією з тих, хто допомагав у хабі на базі Палацу культури імені Мартинова.

У лютому 2023 року жінка з родиною ухвалили рішення про евакуацію до Чернігова. Події, пережиті в Бахмуті, вилились у вірші. Їх авторка об’єднала у збірку “Воними”.

“Я її написала вже коли виїхала з Бахмута, це був 2024 рік. Оскільки ми виїхали в 2023-му, то багато чого там побачили. А виїжджати нам допомагали військові. Я не могла просто полишити ці спогади, ці історії, мені треба було десь озвучити про тих людей, яких я зустрічала”, — розповіла Олена Голубцова.

Загалом у збірці “Воними” є дев’ять віршів. Усі вони написані про реальних людей та події, пережиті в Бахмуті. Прототипами образів стали справжні люди.

“Якщо взяти поезію “Хижачка”, то вона написана про реальну дівчину, волонтерку. Коли я допомагала на хабі в Палаці культури Мартинова, я її зустрічала. Коли вона приїжджала, то постійно була включена в процес допомоги, постійно запитувала що потрібно, в чому найбільша потреба. При цьому в неї не було зайвих запитань, зайвих речень, вона така конкретна людина була. А ще була дуже активна — постійно привозила щось, евакуювала, допомагала. Але коли я стала знімати ролик на цей вірш, то мені родичка розповіла, що ця волонтерка загинула. Ця новина справді дуже сильно вплинула на мене, дуже шкода, що так все відбулось”, — розповіла Олена Голубцова.

За словами поетеси, найскладнішою для неї була історія, покладена в основу вірша “Боягуз”. Складністю було не процес написання, а сама пережита історія.

“Це реальна історія про те, як хлопець втікав з “нуля”. Я не знаю, як далі склалася його доля, але у своїй поезії я йому надала мотивію, щоб він все-таки повернувся на “нуль”. У реальності це був хлопець, в якому я відразу побачила такого маленького хлопчика, переляканого, який вперше в житті побачив смерть. І я на той момент була єдиною людиною, якій він вилив усю свою душу і всі свої страхи. Він плакав і постійно просився до мами. І мені так страшно стало, я тоді думала: “Господи, як взагалі таке можливо? Зарад чого розв’язали цю війну? Заради того, щоб хлопці страждали, матері і родичі загиблих?”. Це було насправді важко. Що з цим хлопцем було далі я не знаю”, — згадує поетеса.

Загалом у збірці зібрані історії про людей, які допомогали боронити Бахмут і продовжувати жити місцевим мешканцям, — водіям, які возили хліб і гуманітарні вантажі, волонтерам, військовим. Поетеса каже, що мета її збірки — продовжувати говорити про Бахмут і розповідати його історію, щоб про місто не забували.

“Коли ми тільки виїхали, Бахмут був на слуху. Слава Богу, він і досі на слуху і про нього не забули. Але є такі міста, про які вже забувають. А я не хочу, щоб забували про Бахмут. Можливо, це не останній мій проєкт про місто. Бо Бахмут — це не просто місто, не просто фортеця. Це сплетіння доль людей, які там були. І військові, і волонтери, і звичайні мешканці, навіть ті, хто вже зневірився. Ті люди, які на хабах працювали, ті, хто розвозив гуманітарні вантажі. Молоді дівчата і хлопці, медичні сестри, військовослужбовці і військовослужбовиці. Я не хочу, щоб про них просто забули, люди мають про них пам’ятати”, — зауважила Олена Голубцова.

Де знайти вірші зі збірки “Воними”

Для поширення своїх поезій-історій авторка співпрацює з видавництвами та літературними журналами.

“Я постійно звертаюся у видавництва, надсилаю свою роботу. Відгукнулося видавництво “Склянка часу”, вони надрукували повністю цю збірку. Пізніше навіть одна з поезій отримала відзнаку на конкурсі “Склянки часу”. Далі я відправляла в літературно-мистецький журнал Volya, вони теж надрукували”, — розповіла поетеса.

Олена Голубцова також ініціювала проєкт з візуалізації своїх віршів. Кожен з них декламують на відео. До зйомок долучаються як бахмутяни, так і люди з різних міст. Серед тих, хто брав участь у зйомках є родина військовослужбовця і педагогиня.

“Коли я знімала відеоролики, то зверталася до різних людей. Це були не тільки бахмутяни, а й чернігівці і люди з інших регіонів. Наприклад, у відеоролику на поезію “Трактор” головним є образ військового. Це узагальнений персонаж, в основі якого реальні військові, яких я часто бачила на ринку. Вони були такі зостереджені, суворі, відчувалась чоловіча міць. Щоб показати цей образ на відео, я звернулась до молодої родини чернігівців, у яких на передовій служить чоловік. І вони так гарно відгукувалися, були включені у процес, чекали коли ми вже поїдемо знімати. Хоча я, чесно, переживала як вони все сприймуть. Але вийшло круто, нам усім сподобалось. Особливо було приємно, що вони долучилися до зйомок не про Чернігівщину чи про сусідню Сумщину, а про наш Бахмут. Це класно, що є такі небайдужі люди”, — каже поетеса.

Прочитати збірку можна і в електронному варіанті. Вона доступна на сторінці літературно-мистецького журналу Volya в Facebook. Відеоролики на вірші Олени Голубцової публікують на офіційних сторінках Бахмутської міськради.

Читайте також:

• Фармацевтична компанія з Бахмута відновила роботу у новому місті
• Коледж, який не замовк: викладачка з Бахмута Юлія Гаврашенко про музику, ефект доміно та новий дім
• Готується до протезування і відновлення бізнесу: історія Ольги Долгої, яка вижила після удару авіабомби в Добропіллі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Різдво — це свято, яке проходить у сімейному колі. Подекуди його традиції осучаснюють, роблячи їх оптимальними для сучасних поколінь та доповнюють особливостями регіону.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Андрієм Тимчаком — майстром вертепу зі Званівки — про те, як в умовах евакуації йому вдається зберігати різдвяні традиції та готуватися до цьогорічного Різдва.

Різдвяні традиції Донеччини під час війни: як до свята готується родина Андрія Тимчака

За словами Андрія Тимчака, після демобілізації та переїзду на нове місце життя в евакуації змушує “плисти за течією”. Проте, навіть так він усвідомлює, що цього року підготовка до Різдва проходитиме по-іншому. Зміна дати святкування з 7 січня на 25 грудня стала незвичною після десятиліть усталеної традиції, однак нині з’являється більше пояснень щодо походження нової дати, а тому перехід сприймається спокійніше.

“Все пішло від Зимового сонцестояння — максимально довга ніч та мінімальний день“, — каже пан Андрій.

Примітка. Зимове сонцестояння — це астрономічна подія, яка знаменує найкоротший світловий день та найдовшу ніч у Північній півкулі. Воно відбувається з 20 по 22 грудня. 25 грудня в цьому контексті почало використовуватися ще в Давньому Римі, коли Юлій Цезарь в юліанському календарі позначив цю дату, як день, коли відбувається зимове сонцестояння.

Андрій Тимчак вважає, що збереження традицій рідного краю під час війни є важливим, адже раніше різдвяний період займав значну частину його життя — від підготовки вертепів до колядок і щедрівок. Нині святкування стало менш масштабним, але він підкреслює, що Різдво залишається святом у душі, тривалість якого визначає внутрішній стан людини.

“З 1 грудня до 20 січня Різдво було моїм життям: підготовка вертепів, виступи, коляди, щедрівки — два місяці щороку вся сім’я жила цим. Через такі традиції ти відчуваєш себе частиною спільного свята. Зараз я святкую Різдво, але цього значно менше, ніж було раніше“, — зазначає пан Андрій.

Він також зізнається, що мріє повернутися на Донбас і знову займатися розвитком культури в Донецькій області, адже різдвяна традиція для нього — це цінний досвід і великий скарб.

Традиції святкування в колі сім’ї

У родинному колі Андрій Тимчак планує Різдво зі святою вечерею, зберігаючи основні елементи традиції. Проте, він вважає, що свято можна трохи осучаснити, поєднуючи, наприклад, в меню Святвечора пісні та непісні страви, орієнтуючись на побажання дітей.

“Спочатку аналізуєш те, а що взагалі таке “Різдво”. Чи це трагедія, чи це не трагедія. Якщо це не вона, то чому вся їжа має бути пісною? Це ж свято народження Сина Божого. І все. З’являється висновок, що треба змінювати“, — пояснює майстер вертепу зі Званівки.

В сім’ї Андрія Тимчака головним атрибутом традиційного столу, окрім куті, буде смажена птиця. Також чоловік каже, що на столі обов’язково буде:

• хліб;
• вареники;
• голубці з картоплею;
• зварена квашена капуста з пісною заправкою;
• мачанка (ред. традиційна українська страва з розтертого сиру, сметани, часто з додаванням часнику, зелені, горіхів, яка подається як соус до хліба або картоплі);
• холодець;
• вино.

Читайте також:

12 страв на Святвечір 2025: повний список, що приготувати до святої вечері

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!