Микита Безмен — бахмутянин, який раніше офлайн викладав історію в локальній ЗОШ №10, а зараз навчає діток онлайн. Наші читачі вже знайомі з Микитою завдяки його дописам про славетні битви українських козаків в Instagram та багатьох інших на сайті. Сьогодні ж ми поговорили з Микитою, щоб дізнатися більше про його хобі, також розповімо про телеграм-канал бахмутянина, у якому чоловік розповідає про історичні події у розважальному форматі.
Про це все дізнавайтеся в матеріалі Bahmut IN.UA.
Бахмутський історик Микита Безмен
Микита Безмен — краєзнавець, який вже не перший рік займається вивченням історії. На думку чоловіка, нею мають цікавитися всі свідомі громадяни. Нещодавно, Микита створив свій телеграм-канал, у якому ділиться з підписниками розважальними роликами. У сюжетах знайомі нам події, які Микита інтерпретує у новому форматі. До прикладу, чоловік в одному з випусків скопіював персонажів Гітлера та Сталіна, при цьому висміюючи диктаторів.
Насправді, як каже вчитель, ідея популяризації історії в соцмержах з’явилася ще в 2016 року. Вже тоді бахмутянин на базі простору “Ідеї майстерні” разом з друзями організував історичний клуб “Вітер часу”, де юні бахмутяни дізнавалися цікаві моменти з минулого та вчилися медіаграмотності.
Згодом я намагався створити Ютуб-канал, ця ідея мені не зайшла і я розумію чому. Більшість людей втратили сконцентрованість, тож їм важко переглядати довгі сюжети. У нас є культура свайпання, тобто не більше ніж хвилинна інформація сприймається. Тому зараз я займаюся саме Тік-Ток каналом і телеграмом,
Микита Безмен // історик з Бахмута
Не тільки історія, там є людина
Микита Безмен / Фото з Instagram
За кожною справою в житті, великою або маленькою, стоїть людина, так само і канал Микита Безмена — це не тільки історія, а й власні думки. Зараз чоловік має мрію здобути ступінь кандидата історичних наук.
Аудиторія каналу “Вітер твого часу” — це люди, які цікавляться історією. Як результат, невеликий блог можна назвати напівісторичним, напівособистим. Це все потрібно, щоб мати розуміння того, що відбувається зараз
Бахмутянин додає, що до війни він працював в школі офлайн, вже тоді його учні схвально відгукувалися про розважальний формат вивчення історії. Спочатку разом з дітьми Микита знімав короткі ролики, робили меми на шкільну тематику. Зараз чоловік, як і багато вчителів, уроки проводить онлайн, а у вільний час допомагає переселенцям в столиці.
У Києві дуже багато бахмутян зустрічаю, допомагаю видавати продуктові та гуманітарні набори, гігієнічні. Також проводимо розважальні заходи для дітей, які постраждали внаслідок війни,
Микита Безмен // історик з Бахмута
Читайте також:
“Мені страшно це писати”: щоденник жінки з окупованої Луганщини
Бахмутянка Альона Кравцова веде свій блог в TikTok про огляди кафе та ресторанів у Львові. Дівчина обожнює свою справу, бо допомагає людям знайти смачну їжу та водночас підтримує український бізнес.
Редакція поспілкувалася з Альоною, ми дізналися, як TikTok допоміг бахмутянці реалізуватися.
Бахмут – Харків
Альона Кравцова 20 років жила в Бахмуті, дівчина навчалася в Горлівському інституті іноземних мов, вже тоді вона вела свій блог про блокноти і скрапбукінг в мережі Instagram, а от огляди кав’ярень та ресторанів у неї з’явилися пізніше, коли героїня переїхала в Харків.
“Коли я переїхала в Харків, мені дуже було цікаво розібратися в сфері закладів. До речі у нас в Бахмуті якраз за рік, до мого від’їзду в Харків, відкрилась перша “Арома Кава”. Якийсь час я там працювала, бо для мене було важливо розібратися, як це працює з середини”, — пригадує героїня.
Вперше у Харків дівчина потрапила в 2015 році й одразу полюбила це місто. Відтоді намагалася відвідувати його хоча б раз, два на рік.
У розмові Альона пригадує, що Харків був містом її мрії, тут вона прожила 2 з половиною роки, але 20 лютого 2022 року героїні довелося залишити домівку. У новинах все частіше звучали дати нападу росії на Україну, тож бахмутянка ухвалила рішення про переїзд. Родина Альони в цей час була в Бахмуті, вони евакуювалися в квітні.
“Вони виїхали на машині, але з собою майже нічого не брали, бо думали, що ще трошки й можна буде повернутися назад. Дуже хотілося в це вірити”, — говорить Альона Кравцова.
Всі рідні Альони виїхали з Бахмута вчасно, останніми евакуювалися її бабуся та дідусь. Старенькі не хотіли залишати домівку, але коли поруч з ними розірвався снаряд — вирішили їхати.
Покидати дім було нелегко, пригадує дівчина. Крім матеріальних речей важко було прощатися з іншим, тим, що неможливо придбати за гроші — це спогади, які пов’язані з домом.
Як зробити блог прибутковим
Instagram не одразу приніс Альоні монетизацію. Кілька років дівчина працювала на репутацію, а опинившись в Харкові почала більше часу приділяти оглядам локальних кав’ярень.
“Монетизація блогу не була моєю основною ціллю, мені просто подобалося ділитися своїми оглядами, а ще я завжди знала, куди можна піти смачно поїсти, випити кави. Я це робила для людей, щоб вони знали, куди точно варто сходити, де провести час. Мені дуже подобалось спілкуватися з персоналом, я маю багато друзів зі сфери обслуговування”, — каже бахмутянка.
Дівчина сама працювала у кав’ярнях Харкова, й хоча ця робота була фізично важкою – цей досвід Альона згадує з посмішкою. В той час, коли Альона починала займатися оглядом кав’ярень, інфлюенсерів, які б робили схожі речі, можна було порахувати на пальцях. Паралельно з блогом дівчина працювала SMM-менеджером.
“З часом я зрозуміла, якраз таки в 2022 році для мене відбувся переломний момент. Я відчувала, що мені чогось не вистачає. Тому що я розвивала чужі бізнеси, а мала ресурси та бажання займатися справою, якою я горіла”, — каже у коментарі Альона.
Як бахмутянка освоїлася у Львові
Львів прийняв нашу героїню дуже тепло, дівчина каже, що багато часу приділяє відвідуванню музеїв та виставок, співпрацює з локальними бізнесами, а в сторіс часто публікує новини пов’язані з домівкою.
Опинившись у Львові я усвідомила, що тут дуже розвинена сфера туризму, подумала, що тут, я зможу вивести свій блог на новий рівень, у мене може нарешті вийти те, чого не вийшло в Харкові,
каже бахмутянка. // у розмові
Свої міста Бахмут та Харків бахмутянка згадує з любов’ю, останній раз у Харкові вона була рік тому, тоді ж дізналася, що у неї згоріла квартира.
“Атмосфера у Харкові дуже сильно змінилася, і я рада, що місто живе, що воно намагається розвиватися попри все, але коли приїжджаєш, то дивишся на понівечені улюблені вулиці. Харків намагається жити”, — говорить Альона.
Попри війну Харків завжди чистий, каже бахмутянка. Про цю особливість зазначали багато наших містян, які знайшли тут тимчасовий дім,
“Дивовижно, що скільки Харків б не обстрілювали, він завжди чистий. Просто проходить, буквально декілька годин після обстрілу й на місці, яке було закидане уламками — все прибрано”, — каже співрозмовниця.
У перші дні приїзду у Львів, Альона пригадує, що всі проєкти по роботі зупинилися, стало більше часу, щоб приділити увагу розвитку своєї мрії – робити огляди закладів. Тоді бахмутянка й пригадала, що мріяла більше часу присвятити оглядам закладів. Через кілька місяців після початку повномасштабної війни Альона взялася розвивати свою справу, водночас це допомагало дівчині відволікатися від важких новин з рідного міста.
“Я почала ходити по кафе, кав’ярнях, особливо мене цікавили ті, які були історичними. Виставляла відео не тільки в Instagram, але й у TikTok. Пам’ятаю, що залетів мій ролик на тему, що можна зробити за один долар у Львові, а також добірка улюблених закладів у Львові. Цей ролик набрав пів мільйона переглядів, тоді почалися співпраці. Мене запрошували у заклади давати чесні відгуки”, — говорить бахмутянка.
Зараз Альона стала інфлюенсеркою в Тікток, дівчина робить огляди закладів, знімає цікаві локації Львівщини та Заходу України в цілому.
“Мій блог зараз є, тому що в один момент я не здалась, бо насправді я 6 років йшла до того, щоб нарешті блог почав давати результати. До мене повертаються замовники, мене хочуть бачити в закладах, чути мою думку, мені довіряють – це дуже цінно”, — резюмує дівчина.
Ми запитали Альону чи хотіла б вона повернутись в Бахмут, дівчина відповіла, що їй хотілося б погуляти рідними вулицями, але додає, що Бахмут буде іншим. Попри те відбудувати це місто вкрай важливо, наголошує бахмутянка.
Соледар зараз повністю зруйнований РФ. Попри те, що фактично його не існує, а люди розпорошені по всій Україні — громада в евакуації змогла об’єднатися, а допомогла в цьому робоча група з безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади, яка входить до Мережі робочих груп Донеччини та активно співпрацює з ними.
Вікторія Грунська одна з членкинь, вона поділилася з редакцією, як в евакуації успішно згуртувати переселенців, а Катерина Устименко — мешканка Соледару розказала, що вдалося зробити у Дніпрі завдяки робочій групі.
Робоча група в Соледарі
Робочу групу з питань громадської безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади заснували ще до повномасштабного вторгнення, у 2019 році. Тоді вона налічувала близько 17 членів/-кинь. Серед них й Вікторія Грунська, жінка виконувала роль менеджерки, координувала роботу та відслідковувала запити місцевих мешканців, аби доносити їх до групи. Пані Вікторія працювала у Соледарській бібліотеці, а на засідання групи потрапила, як активна громадянка.
Я була туди запрошена, як директорка міської бібліотеки. Якраз тоді було оголошено конкурс на створення громадських просторів на базі публічних бібліотек. Тоді я не була офіційно членкинею робочої групи, а потрапила туди як небайдужа мешканка,
каже пані Вікторія // у коментарі
Жінка пригадує, що після першого засідання вона ще більше надихнулась ідеєю допомагати громаді та розвивати її. Згодом саме в бібліотеці пані Вікторії проходили засідання робочої групи.
Цей осередок став платформою для реалізації нашої героїні, вона стала координаторкою робочої групи від громадськості. Також небайдужі мешканці відвідували тренінги, фокус-групи, у бібліотеці зароджувались ідеї, які з часом реалізовувались як мініініціативи, писались проєкти та розроблялись плани на майбутнє.
З часом у місті створили волонтерський центр, який допомагав переселенцям/-кам, які їхали сюди в перші дні повномасштабної війни. Він проіснував до квітня, допоки місто не почали покидати вже самі мешканці/-ки, адже ситуація ставала небезпечнішою з кожним днем. Згодом у роботі групи почався простій, люди рятувалися евакуюючись до різних областей України. Однак не минуло багато часу, а небайдужі ВПО з Соледарської громади вже активно почали працювати в евакуації.
“Протягом 22-го року ми не працювали як робоча група взагалі. Як координаторка я була на зв’язку з мобілізаторкою нашої робочої групи, а потім поступово облаштувалась й прислухалася до порад від членів/-кинь нашої групи: познайомилася з іншими людьми, з новими міжнародними організаціями. Ну власне, так я швидше адаптувалася у новій громаді.
Враховуючи завзятість і небайдужість людей, виникла все ж ідея, що ми маємо відновити роботу нашої робочої групи. До її складу входять і робітники військової адміністрації, і активісти та фахівці за різними напрямками: медицина, освіта, культура тощо. Географічно члени робочої групи роз’їхалися по цілій Україні, але головним ресурсом для нас — залишилися люди та їх любов до рідного міста”, — каже співрозмовниця.
Робота в евакуації
Повноцінно свою роботу група відновила у березні 2023 року, у складі 22 осіб. Пані Вікторія почала працювати у Вінницькій області, як координаторка робочої групи від Донеччини. В області перебуває 123 родини соледарців — це майже 360 людей.
За цей час людям видали:
320 продуктових наборів;
264 гігієнічних наборів;
100 дитячих сумішей;
30 наборів для дітей;
50 ліхтарів.
До моменту окупації для мешканців/-нок, що залишались на території громади встигли видати:
200 ковдр;
110 аптечок;
250 ліхтарів.
Всю цю гуманітарну допомогу отримували завдяки донорам, які спілкувалась з Мережами робочих груп та отримували своєчасні запити.
Згодом, саме діяльність Соледарської групи стала прикладом для роботи інших громад. За 2023 рік провели шість засідань, де обговорювали основні потреби мешканців в евакуації. Вікторія Грунська спілкується з іншими активістами з Соледару, що тимчасово перемістились в інші міста і по можливості допомагає соледарцям, що знаходяться у м. Вінниця та Вінницькій області. Для цього жінка створила групу у Viber, де мешканці можуть розказувати про свої потреби і отримувати корисну інформацію з різних питань.
Наприклад, минулого року був запит від переселенців у Дніпрі на відкриття сенсорної кімнати для дітей. Оскільки у цьому місті мешкає багато діток, то відповідно їм потрібно мати місце для розвитку та дозвілля. З реалізацією мініініціативи з створення такого осередка допомогли партнери програми ООН з відновлення та розбудови миру, а також небайдужість Мережі робочих груп.
Це сенсорна кімната для дітей на базі освітнього центру “Соледар: дорога додому” у Дніпрі. У цьому осередку фахівці та фахівчині проводять корекційні та логопедичні заняття, дітей навчають мінної безпеки, а для дорослих організовують психологічну допомогу, каже Катерина Устименко, яка безпосередньо працює у новоствореному осередку. Вона додає, що саме завдяки робочій групі вдалося швидко втілити ідею та створити комфортний і безпечний простір для дорослих та малечі.
Членкиня групи каже що, якщо до війни робоча група працювала більш самостійно, то зараз вона більшу увагу приділяє саме активістам/-кам. Бо вони є рупором переселенців у нових громадах.
“Я бачу цінність в тому, що ми стали дружніші, більш згуртовані. Саме на цій платформі (ред. — у межах робочих груп) ми можемо вільно спілкуватись з представниками місцевої влади. Якщо є якісь питання, ми можемо безпосередньо радитися з представниками UNDP тощо”, — наголошує Вікторія Грунська.
Членкиня додає, що Мережа обʼєднує у собі робочі групи 11 областей, а це величезний досвід та рушійна сила для підтримки одне одного на відстані.
Втративши усе, головне не втрачати звʼязки і вірити, що разом ми переживемо усі іспити, що випали нам,
каже Вікторія Грунська // у коментарі
Примітка. Матеріал створено в межах ініціативи «Спільноти в безпеці», яку втілює Агенція Розвитку Вугледара за сприяння Програми розвитку ООН (UNDP) в Україні за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої в межах проєкту «EU4Recovery – Розширення можливостей громад в Україні».
Софія Голець — культурологиня, модель та власниця вінтажної костюмерної, яка спеціалізується на сукнях. Бахмутянка була змушена евакуюватися в Житомир, де зараз продовжує збирати колекцію. А […]
Йєнс Олоф Лестеін — фотограф зі Швеції, який приїхав до України для роботи над новим проєктом, що присвячений війні та життю в прифронтових містах. Детальніше […]
Покровськ — місто на Донеччині, де композитор Микола Леонтович провів 4 роки та де написав українську колядку “Щедрик” (адаптована англійською як Carol of the Bells), […]
Дмитро Денисенко — відомий бахмутянин та майстер народної творчості з писанкарства. Він започаткував Музей писанкарства та розвитку народних ремесел, експонати з якого нещодавно представили у […]
Андрій Кузнєцов — спеціалізований психолог з Костянтинівки, який наразі проживає у Львові. Чоловік є частиною спільноти місцевого театру імпровізації, де люди можуть передавати власні емоції […]