30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького потребує автомобіля для вивозу поранених. Детальніше про збір розповіла сестра одного з бійців, Оксана Дзюба.
Військовий в окопах. Фото: особистий архів героїні
Машина, яка потрібна хлопцям, коштує 170 тисяч гривень, збір на неї розпочався вчора, вдалося зібратися 1000 гривень. Автомобіль врятує життя пораненим солдатам, адже через втрату крові або несвоєчасну допомогу, життя бійця може обірватися. Рідні закликають українців долучитися до збору, навіть маленькою сумою.
“Брат вперше погодився, щоб йому та побратимам допомогли зібрати на щось, бо раніше вони самі складались і все купляли. 30-бригада, завжди на гарячих точках, тому часто потрібно оновлювати форму й необхідні знаряддя, тому вони самі собі все купують за свою заробітню плату”, — каже сестра Максима.
Попередню машину бригади, яка вивозила поранених, знищено російськими обстрілами.
Про збір
Максим брав участь в Іграх Нескорених. Фото: особистий архів героїні
Оксана Дзюба, сестра одного з бійців, 26-річного Максима Махмадалієва. Чоловік народився на Житомирщині, з 18 років він захищає країну від російських окупантів.
“Максим завжди був у гарячих точках. Його вже було поранено, була контузія, але він відмовився від групи інвалідності й пішов далі на війну. До сьогодні він залишається у гарячих точках і, навіть, не йде на лікарняний. Він сам не хоче йти на ротації чи лікарняні, каже: «Мої побратими там, чого я маю сидіти тут». Він був у госпіталі після поранення в обличчя й контузії, і трохи підлікувавшись, відмовився від подальшої реабілітації, бо в Бахмуті у нього загинули товариші, не вистачало хлопців, і він зібрав речі і поїхав туди”, — каже сестра Максима.
З дитинства чоловік був патріотом, Україна завжди була на першому місці для нього. Раніше Максим також брав участь в Іграх Нескорених — це міжнародні змагання для ветеранів, які отримали поранення.
Військовий копає оборонні укріплення. Фото: особистий архів героїні.
Син пані Оксани після повноліття пішов підписувати контракт в армію, чоловік жінки також на війні разом із зятем.
Український monobank повністю скасував комісії за міжнародні SWIFT-платежі. Зміни діють для всіх категорій користувачів — як для фізичних осіб, так і для представників бізнесу.
Про це повідомив Олег Гороховський, співвласник monobank.
monobank скасував комісію за всі закордонні SWIFT-перекази
Відтепер вхідні та вихідні закордонні перекази через систему SWIFT здійснюються без стягнення додаткової плати. Раніше середня вартість однієї такої транзакції становила близько тисячі гривень. Сумарний річний дохід банку від цих зборів перевищував 11 мільйонів гривень.
Про нововведення розповів співвласник банку Олег Гороховський. За його словами, рішення ухвалене для підтримки користувачів.
“Подумали, що і бізнесам, і звичайним людям такі платежі зараз справді важливі. Бізнесам — для дешевших закупівель у складний час, людям — для оплати навчання, лікування та військової амуніції. Тож не будемо ускладнювати. Відсьогодні все безкоштовно!”, — написав Олег Гороховський.
Відсутність комісії дозволить клієнтам заощаджувати кошти під час різних фінансових операцій:
оплата закордонних контрактів та закупівель для підприємців;
розрахунки за медичні послуги за межами України;
грошові перекази за навчання в іноземних закладах;
Зміна у сприйнятті власного тіла розпочинається з моменту отримання поранення. У новому дослідженні, в якому взяли участь 27 ветеранів та ветеранок із різними типами поранень, експерти проаналізували, як фізичні травми впливають на сексуальність, самооцінку та повернення до інтимного життя. Віднопвідні результати увійшли в посібник “Любись” про сексуальність після поранень.
Про це йдется в новому достідженні аналітиків VeteranHUB.
Сексуальність та стосунки з тілом після поранення
У Києві відбулася презентація проєкту Resex 2.0, у межах якого команда “Ветеран Хабу” випустила нове дослідження та посібник “Любись. Коли тіло відчуває інакше”. Захід пройшов 28 травня. Матеріали присвячені темі чутливості та змінам у сексуальному досвіді людей, які отримали поранення. До розробки проєкту автори залучили профільних експертів із фізичного відновлення та сексуальної реабілітації.
Досвід респондентів показує, що для частини поранених усвідомлення травми супроводжується не лише боротьбою за виживання, а й думками про цілісність тіла, сексуальність та репродуктивну функцію.
Відповіді щодо хвилювання про стан статевих органів у перший момент після поранення були різними. Це не завжди залежало від тяжкості травми, а радше від того, наскільки важливим є сексуальне життя для людини:
деякі військові цікавилися у медиків станом репродуктивних органів під час первинного огляду;
військові з медичним досвідом або бойові медики самостійно оцінювали свій стан та можливий вплив травми на майбутнє сексуальне здоров’я;
частині поранених медики на стабілізаційних пунктах самостійно перевіряли наявність статевих органів, розуміючи важливість цієї теми для військових;
частина респондентів зазначала, що під час евакуації зовсім не думали про сексуальність, особливо ті, хто перебував без свідомості.
На відміну від чоловіків, ветеранки під час поранення демонстрували інший фокус уваги і не замислювалися про свою сексуальність чи репродуктивне здоров’я. Для чоловіків такі хвилювання є закономірним проявом ідентичності. Окрім сексуальної функції, деякі чоловіки, особливо ті, хто не мав дітей, переймалися збереженням репродуктивного здоров’я.
Інформаційний вакуум на етапі лікування
Після евакуації розпочинається етап лікування, який може тривати від кількох місяців до понад року. Під час лікування військових здебільшого цікавить можливість займатися сексом, а на психологічному рівні — власна самооцінка та сприйняття їхнього зміненого тіла іншими людьми.
Головною проблемою на цьому етапі стає загальна нестача інформації щодо стану здоров’я та подальших кроків. В Україні досі немає розробленого і затвердженого протоколу сексуальної реабілітації. Обговорення інтимних потреб не є частиною лікування і виникає лише з ініціативи медиків або самого пацієнта.
У лікарнях та шпиталях не завжди є спеціалісти, здатні надати фахову консультацію щодо сексуального здоров’я. Для частини персоналу ця тема залишається табуйованою. Відсутність інформування з боку лікарів може негативно впливати на подальше відновлення. Люди залишаються наодинці зі змінами, уникають розмов про свої переживання та можуть сприймати невпевненість у собі як норму.
Деякі респонденти згадували негативний досвід взаємодії зі шпитальними психологами через їхній брак експертизи, розуміння та емпатії у темі сексуальності. Найбільше потребу в інформації відчували ветерани зі спінальною травмою. Тим, кому пощастило зустріти фахових лікарів або реабілітологів, консультації про способи покращення ерекції та можливості досягнення еякуляції надавали вирішальну підтримку.
Прийняття тіла та відновлення лібідо
Усвідомлення себе у зміненому тілі часто приходило до військових лише тоді, коли вони могли побачити себе або доторкнутися до ран. Нерозуміння діагнозу та прогнозів одужання ускладнює перехід до етапу прийняття власного тіла. Дехто сприймав свій фізичний стан фаталістично, але підтримка близьких допомагала подолати цю кризу.
Після стабілізації стану та покращення самопочуття більшість респондентів відзначала підвищене бажання сексуального контакту та зростання лібідо. Така фізична реакція була характерна для чоловіків з різними типами травм. Інтенсивне бажання сексу ветерани також пов’язували зі спробами протестувати функціональність тіла та зняти напругу після пережитого стресу та бойових дій. Водночас у розповідях ветеранок подібні спостереження не фіксувалися.
Експерти-сексологи пояснюють, що для військових, які тривалий час перебували в умовах хронічного стресу, сексуальна активність стає одним зі способів упоратися з напруженням. Проте в інших може формуватися протилежна реакція — різке зниження або повна відсутність сексуального потягу.
Перші сексуальні практики після поранення
Повернення до сексуального життя для частини ветеранів розпочиналося ще на етапі лікування, задовго до повного фізичного відновлення.
Перші сексуальні практики супроводжувалися такими особливостями:
військові починали шукати можливості для задоволення потреб, зокрема через мастурбацію;
дехто займався сексом ще в лікарні, коли знаходив можливість усамітнитися, або під час переведення між медичними закладами;
для багатьох перший статевий акт був способом переконатися у своїй фізичній спроможності, де вирішальним був факт еякуляції;
перші спроби часто супроводжувалися болем через незагоєні рани, травми хребта чи фантомні болі в ампутованих кінцівках.
Український monobank повністю скасував комісії за міжнародні SWIFT-платежі. Зміни діють для всіх категорій користувачів — як для фізичних осіб, так і для представників бізнесу. Про […]
Зміна у сприйнятті власного тіла розпочинається з моменту отримання поранення. У новому дослідженні, в якому взяли участь 27 ветеранів та ветеранок із різними типами поранень, […]
До війни в Народному домі Бахмута працювала студія сучасної хореографії Art Life, де займалися понад 150 дітей. Роботу студії вдалося відновити, але за кордоном — […]
Уряд схвалив нову Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року. Головна мета документа полягає у створені комплексної системи підтримки ВПО на […]
Бійці 41-го полку безпілотних систем Pilum 1-го корпусу НГУ “Азов” атакують логістику російських військ на тимчасово окупованих територіях. Під вогневим контролем українських захисників перебувають дороги […]
