Хоча в суспільстві існує великий запит на зміни, позачергові вибори до Верховної ради, призначені новообраним президентом, відбудуться за старою виборчою системою. Як це може завадити перезавантаженню Ради, якої альтернативи вимагали реформатори і хто планує балотуватись на 46-му окрузі, дивіться в матеріалі.

Після призначення позачергових виборів до Верховної Ради минуло більше трьох тижнів, ЦВК виділила майже два мільярди на організацію і проведення виборів, закінчилась реєстрація організацій, що будуть спостерігати за законністю процесу, почався процес реєстрації кандидатів, та політичних сил.

«Особливістю позачергових виборів є те, що нові політичні партії не можуть подавати своїх кандидатів до складу членів окружних комісій. Це право є лише у тих партій, які сформували фракції у нинішньому парламенті, та партій, які брали участь у минулих виборах до Верховної Ради 2014 року (стаття 107 закону). Таким чином, нові партії не матимуть рівноправних можливостей з партіями, які брали участь у минулих виборах, щодо прийняття рішень окружними комісіями. Єдине, що їм залишається на цьому рівні – контроль за законністю з боку власних спостерігачів», – каже аналітик Андрій Грудкін.

Хто може потрапити в парламент від 46-го округу?

На сьогодні по 46-му виборчому округу ЦВК зареєструвала двох кандидатів по мажоритарному округу – це Сергій Бугайов та Олександр Шинкаренко. Заяви приймають до 20-го червня, до 25 червня будуть оголошені офіційні результати реєстрації.

Сергій Бугайов для Бахмута поки що невідома людина, зв’язатись з ним нам не вдалося. А от колишній голова міської організації «Партії Регіонів», Олександр Шинкаренко повідомив, що вирішив балотуватись, тому, що не може більше мовчати і бездіяти, поки в країні іде війна. Каже, що до приймальні громадського руху «Вместе» часто звертаються вдови, люди, хворі онкологією, які не можуть собі дозволити зробити операцію, щоб жити далі.

«У всьому є своя межа, тому я буду говорити про ці проблеми, де тільки можу і пропонувати свої варіанти вирішення. На з’їзді “Партії Регіонів” в травні я вийшов з її лав, тепер міську організацію очолює Володимир Велічко. Якщо б я представляв інтереси партії, то мав би підпорядковуватись у своїй діяльності, тому я йду самовисуванцем, і мені не доведеться зраджувати свої принципи», – повідомив Шинкаренко.

Шинкаренко також заявив, що на сьогодні вважати виборчий процес розпочатим зарано. Бо ще немає рішення Конституційного суду, про законність розпуску Ради. Воно буде оголошено Конституційним Судом до 29 червня, але реєстрація закінчується раніше. Кандидат не виключає можливості, що колишній очільник Адміністрації Президента Віктора Януковича Андрій Клюєв чи діючий нардеп по 46-му округу Сергій Клюєв також будуть балотуватись. Як вони будуть балотуватись від партії чи самовисуванцями, він теж не повідомив. Повернення братів Клюєвих на Україну також чекають на заводі «Вістек», працівники заводу розказують, що засновники мають повернутись саме 20-го червня.

Шинкаренко повідомив, що представник «Опоблоку», директор заводу «Вістек» Ордаш Дадашев не буде балотуватись до парламенту, оскільки зараз має великі проблеми на підприємстві.

У розпал виборчого процесу в газеті “Вперед” з’явилось вітання від Андрія Клюєва.

Сергій Клюєв вітав городян зі святом перемоги.

Ми спробували поговорити з можливим претендентами в нардепи по округу, які також активно рекламують свою діяльність.

Наприклад, засновник Благодійного фонду «ДАР» Дмитро Рева, вітає городян зі святами з біг-бордів та дарує грошові премії на міських святах. Інформацію про його участь у виборах у Благодійному фонді не підтверджують, але і не спростовують.

Діючий народний депутат Костянтин Матейченко, що обирався за партійними списками, але продовжує опікуватись інтересами Бахмутського району та Красного Лиману, веде прийом громадян в Бахмуті, підтвердив, що іде на вибори.

«Я вирішив балотуватись по мажоритарному округу. В 2014-му році я обирався від партії «Народний Фронт», вона не бере участь наступних виборах. Так склалось, що перші два роки своєї каденції я більше працював за партійними дорученнями по Київському округу, а потім у відсутності Сергія Клюєва працював на своєму рідному 46-му окрузі як мажоритарник. Я знаю цю роботу. І хочу працювати саме на інтереси людей, а не в інтересах партії», – каже народний депутат. 

Партія «Сила Людей» вже наголосила, що іде на вибори, збирає кошти на заставу, та чи будуть кандидати по мажоритарному округу.

«По 46-му округу швидше за все нікого не буде. На сьогодні бажаючих лідерів, які б мали реальні шанси немає. Просувати несуміжну кандидатуру і обманювати виборців ми не будемо. В мене особисто інші плани», – повідомив голова Донецької обласної організації «Сила Людей» Руслан Макарович.

У Фейсбуці з’явилась інформація про те, що голова Званівської ОТГ Олександр Білицький теж буде балотуватись по 46-му округу. На жаль зв’язатись з кандидатом, щоб отримати інформацію про те чи він іде за підтримки своєї партії БПП, чи само висуванцем, ми не змогли.

В регіональному осередку «Європейської солідарності», колишньому «БПП», членом якої є Білицький, нам повідомили наступне:

«У нас проходить праймеріз, висунуто кілька людей, яка кандидатура переможе, поки не відомо. Пройде Білицький або хтось інший – є питання. Білецький може піти і самовисуванцем. Ми будемо працювати в підтримку партії і в підтримку кандидата по мажоритарному округу. Залишилося день два і відкриється повна картина», – повідомив керівник регіонального осередку «Європейської солідарності» Едуард Акіменко.

Голова штабу Зекоманди на виборах Президента Ніка Голубцова повідомила нам, що діяльність бахмутського штабу, в якому працювали волонтери-студенти, фактично була захоплена командою Євгена Пластуна, який і планує балотуватись від партії «Слуга Народу».

«Під час президентської кампанії ми зареєстрували через Краматорськ офіційне представництво. Перед нами ставили завдання передвиборчої агітації, набору спостерігачів, залученню волонтерів, чим ми і займались. Фінансування фактично ніякого не було, окрім оплати офісу і надання друкованої продукції, ми самі вкладали свої ресурси. Приносили свою техніку. Я не знаю, чому це вийшло, але така ситуація не тільки в Бахмуті, волонтери, які починали працювати були відсторонені від процесу. Ще за час другого туру з’явився другий штаб, під керівництвом Пластуна, який почав діяти паралельно. Тепер я дізнаюсь, що Євген Пластун буде балотуватись від партії «Слуга народу», чому саме ця людина, я не знаю, хто це вирішив. До того ж офіційного підтвердження цієї інформації досі не можу знайти», – повідомила Голубцова.  

Напередодні голова Бахмутської районної ради Євген Пластун обіцяв надати коментар з приводу своєї участі у виборах до парламенту телефоном, але сьогодні не бере слухавку.  

Як українці будуть голосувати на позачергових виборах до парламенту 21 липня?

Оскільки до початку виборчого процесу зміни до Виборчого кодексу Верховна Рада не внесла, українці обиратимуть народних депутатів за підставі Закону України “Про вибори народних депутатів України”, прийнятому в 2011 році. Склад українського парламенту згідно з законом становить 450 народних депутатів. Половина з них (225) обирається за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій. Пропорційна система означає, що кількість депутатів, які проходять за списками, залежить від відсотка, який партія набере на виборах. Чим вищий відсоток, тим більше прохідних місць. Якщо партія перетинає прохідний бар’єр у 5% і потрапляє до парламенту, то один відсоток приблизно буде дорівнювати 3 місцям у Верховній Раді. Інша половина (225) обирається за мажоритарною системою, коли в кожному окрузі перемагає лише один депутат. Він може бути самовисуванцем, або йти на вибори від однієї з партій. Оскільки така виборча система поєднує пропорційну і мажоритарну складову, її називають змішаною.

 

Чому діючий закон про вибори народних депутатів називають “законом Януковича”, а система вважається зручною для монопольних та кланових груп?

Сама по собі мажоритарна система не є злом, адже вона забезпечує рівне представництво всіх регіонів в парламенті, забезпечує зв’язок депутата з виборцем, які часто є земляками, а виборець частіше хоче обирати локального лідера з власною програмою, а не партію.

“В українських реаліях мажоритарна система себе скомпроментувала. В першу чергу, через так зване “засівання округів”, коли кандидат здійснює підкуп виборців безпосередньо напередодні виборів, роздаючи продуктові набори та інші подарунки. Також мажоритарники фактично продають свій голос за закон про державний бюджет та інші урядові ініціативи, натомість отримують за лояльність гроші для власного округу через субвенцію на соціально-економічний розвиток. Непоодинокими є випадки “співпраці” мажоритарників з місцевою владою, яка забезпечує необхідний адмінресурс під конкретного кандидата в обмін на лояльність і спільні корупційні оборудки», – аналітик Андрій Грудкін так оцінює недоліки мажоритарної системи.

Деякі політики і громадські діячі вважають призначення позачергових виборів без зміни виборчої системи помилкою.

«Через бажання утримати кон’юнктуру політичного тренду Зеленський оголосив про проведення позачергових виборів. Я вважаю, що це було вкрай не правильно, бо ми знову йдемо на вибори за старою виборчою системою. Я проти мажоритарки – це корупція і підкуп виборців. Я вважаю, що повинні бути відкриті списки без мажоритарки, також необхідно знизити прохідний бар’єр, щоб молоді партії могли заходити в раду», – каже депутат Часовоярської міської ради, голова обласної організації партії «Сила Людей» Руслан Макарович.

Економіко-правовий експерт Петро Тутов впевнений, що виборчу систему треба змінювати не лише тому, що «мажоритарка» найбільш сприятлива для підкупу виборців і зачасту спирається на потужний адміністративний ресурс для підтримки «своїх» кандидатів», але і тому що вона не дозволяє контролювати роботу обраних нардепів.

«Виборча система повинна дати можливість впливати не тільки на формування парламенту і політику, а й забезпечувати високий рівень ефективності влади. В даний час виборча система України не відповідає вимогам суспільства, тому що позбавляє його можливості не тільки впливати на персональний склад Верховної Ради, ефективно контролювати роботу депутатів по виконанню своїх передвиборних програм і обіцянок, а й сприяє консервації ситуації, коли народний депутат після обрання фактично стає непідзвітним своїм виборцям!» – наголошує політолог Петро Тутов.

Що ж таке відкриті списки, і яку систему для України схвалила Венеціанська комісія?

“Закриті списки” не означають, що неможливо ознайомитися зі списком депутатів від партії.

За законом, виборчий список кандидатів у депутати партії разом із рішенням про їх реєстрацію в цей же строк оприлюднюється в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” та на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії. Але людина вимушена голосувати за весь список, навіть якщо вона в цілому підтримує партію, але частина кандидатів їй не до вподоби.  Місцями в списках нерідко торгують. Так до парламенту потрапляють особи з сумнівною репутацією. Нерідко їх «ховають» у кінці «прохідної» частини списку, справедливо розраховуючи, що виборці не будуть з’ясовувати, хто ці люди.

За “відкритими списками” система залишається пропорційною, тобто чим більше партія отримає голосів, тим більше буде мати представників в парламенті. А відкритість полягає в тому, що виборець сам формує список, голосуючи за того кандидата від партії, якому більше симпатизує.

Пропорційну систему за відкритими регіональними списками пропонує запровадити проект Виборчого кодексу України, прийнятий у першому читанні Верховною Радою ще восени 2017 року. Прийняття цього кодексу і означає виборчу реформу. Президент Зеленський закликав парламентарів ухвалити кодекс ще у цьому скликанні. Прийняти Виборчий кодекс України з 2010 року заохочує Венеційська комісія та Парламентська асамблея Ради Європи. Європейські інституції вважають цю систему найбільш оптимальною для України. Отже, основними критеріями запропонованої системи є: відкритість, пропорційність, регіональність.

Як відбувається голосування за «відкритими списками»?

За новою системою, Україну поділять на 27 виборчих округів. У кожному з них кожна партія зареєструє на вибори список мінімум з п’яти кандидатів. Партії самі визначатимуть порядок кандидатів у списку, хто буде в конкретному регіоні першим, другим, третім. Але чим більше голосів набере кандидат, тим вище він буде у списку, і тим більше в нього шансів пройти в парламент. У бюлетені буде дві графи: в одній потрібно вписати номер партії, в іншій — номер конкретного кандидата. Кожен кандидат, якого висуватиме партія, буде представлений і в загальнонаціональному, і лише в одному регіональному списку. При цьому голосування за кандидата не обов’язкове, якщо виборець проголосує лише за партію, бюлетень зарахують. Єдина різниця, що ці голоси підуть в “залік” загальнонаціонального списку.  

Кількість голосів виборців за партії, які подолали 4% бар’єр, ділитимуть на кількість місць у парламенті. Це дасть розуміння, скільки голосів потрібно набрати одному кандидату, щоб потрапити до Верховної Ради, тобто якою буде квота. Цю ж цифру візьмуть за основу для розрахунку кількості місць по кожному округу. Чим більше голосів партія набрала в окрузі, тим більше її представників в парламенті. При цьому партії необхідно буде подолати 4% бар’єр.

«Відкриті списки дозволяють підвищити не тільки якісний склад парламенту, але і створять умови для розвитку партій і самої політичної системи в цілому. Звичайно, ця система має і свої недоліки, тому що не завжди може забезпечити чітку репрезентативність по округах. До речі, це чітко проявилося на місцевих виборах 2015 року і це можна відстежити за складом Бахмутської райради», – відзначив Петро Тутов.

Крім конкуренції в межах партії до переваг системи з відкритими списками аналітик Андрій Грудкін відносить інституційний розвиток партій в регіонах:

«Такий формат буде сприяти відсіюванню виборчих проектів — однодневок, адже кожна партія змушена буде мати в кожному окрузі мінімум п’ять впізнаваних людей».

Чи не стане на перешкоді умова мати п’ять кандидатів на окрузі для молодих партій, ми спитали у заступника голови обласної організації партії «Сила Людей» Руслана Макаровича.

«Молоді партії повинні пройти процес становлення. Якщо це реальна партії з ідеологічними видами і планами, а не політичний проект, то така партія збирається грати в довгу і вона поступово зростає. Ми за ці п’ять років пройшли місцеві вибори, вибори в ОТГ – в нас є депутати, міські голови. Це говорить про те, що будь-яка молода партія з наскоку не увійде в раду, і це правильно, крім феномена «Слуги народу». Повинен відбутися інституційний розвиток, формування структури від низу до верху. Коли партія створюється знизу вгору, зміцнюючи кадровий та політичний потенціал, вона має можливість перейти на більш високий рівень», – вважає Макарович.

Хоча переваги виборчої системи з відкритими списками оцінили і українські політики і громадські діячі, схвалили міжнародні організації, в Україні поки що немає політичної волі на перехід до більш демократичної процедури. Виборцям треба виважено обирати і політичну партію і кандидата по мажоритарному округу, а враховуючи конкуренцію, вони будуть зачаровувати електорат різними способами.

В наступному матеріалі в рамках виборчого процесу ми розкажемо про фінансування політичних партій і спробуємо розібратись що таке «чорна каса» партії.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Наші журналісти та оператори зробили анімаційний ролік, де пояснюється, як відрізняти політичну джинсу від політичної реклами.

 

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.

Сьогодні день тиші, передвиборча агітація заборонена законом. Але під час кампанії її було чимало. Журналісти громадського медіапорталу проаналізували інформаційне поле Бахмута на предмет розміщення політичної реклами та поспілкувались з редакторами кожного ЗМІ, щоб дізнатись їх думку про особливості цієї виборчої кампанії. Ми помітили, що майже всі ЗМІ окрім «Сайту 06274» інформацію про кандидатів позначають за законом. 

 «Якщо ЗМІ дотрималися всіх процедур формування та оприлюднення розцінок на рекламу, уклали договори з партіями чи кандидатами, а кошти отримані за рекламу перераховані з виборчих фондів, рекламу позначають фразою «Політична реклама», то вони вважаються такими, що діяли законно. Але навіть при порушенні норм закону, органи, які здійснюють контрольні функції над ЗМІ фактично не мають реальних важелів впливу на порушників», – каже аналітик Андрій Грудкін.

Під час парламентської кампанії 2019, найбільший рівень джинси зафіксували на Тернопільщині — 13% від загальної кількості матеріалів. Донецька область на четвертому місці з показником 6%. Повідомляє пише «Слово і Діло» з посиланням на ГО «Інститут масової інформації».

Головними замовниками політичної джинси виявилися місцеві кандидати мажоритарники, які замовили 48% від загальної кількості джинси. Серед партій перше місце по кількості джинси в регіональних онлайн-медіа посіла «Опозиційна платформа – За життя» (10% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності в інтернет-ЗМІ). Друге і третє місце посіли, відповідно, партії «Слуга народу» Володимира Зеленського (7,5% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовності в інтернет-ЗМІ) та «Європейська солідарність» Петра Порошенка (6%).

Щоб дослідити наявність політичної джинси в Бахмуті, ми декілька тижнів слідкували як інформацію про кандидатів подають «Сайт 06274», «Вечерний Бахмут», газети «Вперед», «События», Ютуб канали телебачення «ТРК «Бахмут» та «Заказ».

Переглянути програми місцевого телебачення нам не вдалося, ми моніторили тільки канали на Ютубі, на них політичної реклами немає.

Директор комунального телебачення ТРК «Бахмут» Світлана Шиманська розказала, що політичну рекламу під час ефіру відбивають заставкою на початку і в кінці трансляції блоку політичної реклами. На Ютуб каналі політичну рекламу не публікують, бо, по-перше, це не зареєстрований офіційно канал, по-друге, не було такого наміру і вони заздалегідь не опублікували розцінки.

Довідка: Телерадіоорганізації усіх форм власності зобов’язані не пізніш як за дев’яносто днів до дня голосування опублікувати в друкованих засобах масової інформації розцінки вартості однієї хвилини (секунди) ефірного часу.

«На Президентських виборах активність кандидатів була набагато нижче. Зараз в нас є три кандидати, що уклали договори. За активністю їх можна розподілити наступним чином – Хрістенко, Рева, Матейченко. Вони дають свої ролики та звернення. В порівнянні з центральними каналами інших жанрів подачі інформації – дебатів, інтерв’ю в нас немає. Такі програми треба робити в прямому ефірі, щоб не було ніякої цензури і тиску під час монтажу, а в нас поки немає для цього технічної можливості. В своїй рекламі кандидати говорять тільки те, що їм вигідно, і люди не можуть розкрити їх як політиків та особистостей. Я ще не бачила такої кампанії, коли глядачі майже не бачать кандидатів, за них у більшості агітують їх прихильники. Фактично кампанії складаються з реклами та концертів, я не чую, щоб хтось з кандидатів говорив про законодавчі ініціативи, як він буде працювати в рамках нової об’єднаної громади. Думаю, кандидати і не погодяться на студійний формат. Наприклад, коли наших кандидатів по мажоритарному округу запрошували на програму колеги з «Донбас UA», на ефір приїхав тільки Матейченко. Це було безкоштовно для них, але вони не поїхали».

На телебаченні «Заказ» повідомили, що маркують матеріали відповідно до закону, а особливих змін саме в цій кампанії не помітили.

«До нас приходять не самі кандидати, а їх піарники приносять готові ролики, що виготовляються мабуть в студіях у Києві. На каналі представлені практично всі мажоритарники, вони дають рекламу приблизно в однаковій кількості. З досвіду минулих років, коли ми пропонували кандидатам брати участь в політичних батлах, можу сказати, що вони бояться приходити на прямі ефіри. Прямий ефір в студії передбачає гострі питання, які для них можуть бути вкрай не зручні, тому кандидати уникають таких зустрічей. В цьому році ми навіть не пропонували такий формат. Політичну рекламу маркуємо за законом на українській мові, відбиваємо блок заставкою “Передвіборна агітація” на початку і в кінці», – каже редактор інформаційної служби телебачення «Заказ» Сергій Шльома.

В газеті «События» ми помітили, що деякі аркуші маркують «Политбомонд», хоча публікують політичну рекламу. На питання до головного редактора газети «События»  Вадіма Мардіяна про те, чи не вводить таке формулювання в оману читача, він відповів:

«В розділі «Политбомонд» друкується політична реклама, яка офіційно оплачується через виборчі фонди. Ми не маємо обов’язково писати «Політична реклама», достатньо поставити букву «R» і це буде вважатись рекламним матеріалом. Партії та кандидати присилають матеріали один проти одного. Але джинсу ми не публікуємо».

Видання Детектор.Медіа визначає такі різновиди політичної джинси:

а) статті чи сюжети, які насправді пишуть прес-служби політичних партій чи окремих політиків. Як правило їх підписують псевдонімом.

В інших випадках за публікацією стоїть справжній журналіст, який – на виконання завдання свого керівника (чи з власної ініціативи – за грошову чи іншу винагороду) готує матеріал на задану тему із потрібними замовнику – політичній силі – акцентами. В такому випадку перед публікацією чи виходом в ефір підготовлений матеріал перевіряється замовником.

в) оприлюднення соціологічних досліджень сумнівних фірм, які, як правило, серйозно відрізняються від інших соцопитувань на користь якоїсь політичної сили. Йдеться про свідоме завищення чи занижування рейтингів певної партії чи політика, або фальсифіковані дані про підтримку чи навпаки несприйняття суспільством тих чи інших ініціатив.

с) на шпальтах газет часто з’являється псевдоаналітика маловідомих авторів, що підписуються «політологами», які надають начебто експертну оцінку тої чи іншої події під кутом, вигідним для однієї з політичних сил.

1. d) публікація різноманітних «листів від… « (робітників, шахтарів, працівників медичної галузі). В таких листах, написаних штабним PR-райтером якоїсь партії, начебто від імені громади висловлюється протест, обурення, підтримка. Цей різновид джинси походить ще з радянських часів.
2. e) боти-коментатори (від web bot, www robot – англ. – автоматична програма для скачування файлів чи розсилання спаму). Це навпаки один з найновіших винаходів доби Інтернету. Назва боти має іронічний підтекст – насправді  ідеться про людей. Це наймані працівники або активісти політичних штабів, які за гроші залишають коментарі (пости, коменти)на сторінках інтернет-видань з метою дискредитації тої чи іншої статті, її автора, висловлених ідей чи викладених фактів. Зазначимо, що сфальшовані інтернет-коментарі не можна вважати джинсою у вузькому сенсі цього слова, адже самі видання від діяльності ботів не мають жодного зиску. Проте знати про цей різновид проплачених публікацій варто. Адже попереджений – значить озброєний!

Мардіян також поділився своїми спостереженнями активності суб’єктів політичного процесу на парламентських виборах:

«Активність партій та кандидатів дуже висока, такої кількості реклами в нас давно не було. Ми збільшили газету на вісім шпальт без підвищення вартості, аби мати змогу друкувати інформаційні матеріали журналістів, щоб політична реклама нам не заважала інформувати населення про події в місті».

Редакторка газети «Вперед» Світлана Овчаренко, що маркують політичну рекламу виключно фразою «Політична реклама». Редакторка також повідомила, про бажання кандидатів на цих виборах активно себе рекламувати, головною особливістю цих виборів вона вважає намагання кандидатів будувати кампанію на дискредитації опонентів:

«Я б відзначила ухил на чорний піар і критику опонентів. Більше пишуть не про те, що зроблять самі кандидати, а про те, які погані їх опоненти. Але ми не маємо право їх не друкувати, бо працюємо в рамках договору. Підставою відмовити є рішення суду, в якому визначено, що людина не винна в тому, в чому її звинувачують опоненти. А якщо немає такого рішення суду, можна апріорі писати що завгодно, при цьому відповідальність за зміст несе рекламодавець. У разі, якщо кандидат захоче спростувати цю інформацію, ми повинні йому надати такий же обсяг площі. Редакція надає тільки рекламну площу і не має право відмовляти в розміщенні, якщо в матеріалах не закликають до відкритої агресії, до війни, розпалювання міжетнічної та релігійної ненависті».

Довідка: ЗМІ у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених угодами за рахунок виборчого фонду кандидатів та партій, забороняється агітувати голосувати за або не голосувати за партії, кандидатів у депутати чи поширювати інформацію, яка має ознаки політичної реклами, безоплатно або яка оплачена з джерел, не передбачених законом, а так само поширювати будь-яку інформацію з метою спонукання виборців голосувати за або не голосувати за певного суб’єкта виборчого процесу.

Оглядаючи інформаційне поле в Бахмуті ми відзначили, що «Сайт 06274» у більшості матеріалів не дотримується вимог маркування політичної реклами. На сайті у форматі статей розміщується інформація тільки про одного кандидата в народні депутати Дмитра Реву, а політичні банери розміщені і від Костянтина Матейченка, і від Олега Недави, і від політичної партії “Європейська солідарність”. Агітаційні матеріали про його діяльність в якості засновника Благодійного фонду «ДАР» виходять в розділі «Общество» без поміток «Політична реклама».

У відео матеріалі та в тексті представлена реклама кандидата в народні депутати Дмитра Реви в якості голови БФ “ДАР”, але ні ролик ні матеріал не маркуються як політична реклама.

Редакторка «Сайт 06274» Ксеній Бусінкова на наше звернення відповіла наступне:

«Ганно, це редакційна політика нашого сайту, тому ми не прийматимемо участі у вашому опитуванні. Такі новини у нас виходять з маркуванням, як політичні новини, новини суспільства, чи політична реклама. Усіх кандидатів, які звернулися до нас з метою висвітлення їх діяльності під час виборчої кампанії, ви можете бачити на нашому сайті».

Довідка: Умови розміщення політичної реклами визначає Закон України “Про вибори народних депутатів України”. Але він регламентує порядок розміщення політичної реклами лише в ЗМІ, тобто в друкованих засобах масової інформації та телерадіокомпаніях, які мають відповідні дозвільні документи: 

• свідоцтво про державну реєстрацію для газет;
• ліцензію Національної раду України з питань телебачення і радіомовлення для телеканалів.

«Зазвичай, регіональні новинні сайти за юридичним статусом не є ЗМІ, тому використання обмежень щодо публікації політичної реклами є їх доброю волею та не несе ніяких юридичних наслідків. Тобто за такі порушення он-лайн ЗМІ не можуть бути покарані», – пояснює аналітик Андрій Грудкін. 

Редактор інтернет-сайту «Бахмут Вечерний» Дмитро Любимов, каже, що всю рекламу розміщує на вимогу закону, і навіть вимушений був відмовити більшості рекламодавців, бо на момент їх звернення не мав офіційного рахунку в банку. В підсумку, після оформлення рахунку кандидати уклали договори і більше не звертались. Захотів розміщати рекламу один кандидат Олександр Шинкаренко. 

«Я розумію, що розміщення політичної реклами буде перевірятись під мікроскопом. Моє прізвище є на сайті «Миротворець» і тому важко було знайти банк, який відкрив мені рахунок. Рекламні матеріали маркую, як це вимагає закон фразою «Політична реклама». З приводу особливостей цих виборів, окрім збільшення ваги соцмереж інших особливостей не бачу. На політичній сцені міста і округу давно не змінюються головні дійові особи. І кандидати слабо змінюються і їх команди, і виборці. Більше половини населення – пенсіонери. Мало молоді і мало агітації, яка розрахована на молодіжну аудиторію. За віковою категорією виборців структура електоральних вподобань теж не змінна: люди пенсійного віку – електорат «Опоблоку», “Опозиційної платформи”, молодь – електорат Зеленського, серед людей середнього віку – є коливання. Знаючи кількість виборців за віковою належністю, можна підрахувати підтримку кандидатів та партій», – каже редактор сайту «Бахмут Вечерний».

Громадська організація «Інтерньюз-Україна» та аналітична компанія Singularex оприлюднила результати дослідження «Cоцмережі про #вибори: за що голосують фейсбук, інстаграм та вконтакте». Подивитись дослідження можна за посиланням.

Єдине ЗМІ в Бахмуті, яке в цій кампанії запропонувало кандидатам формат зустрічей у студії було «Вільне Радіо». Редакторка «Вільного радіо» Ганна Сердюк розказала нам, як кандидати відреагували на їх звернення.

«Ми вирішили робити дебати, тому що в нас не вистачало інформації про кандидатів. Переговори були досить тривалими. Від початку погодилась половина кандидатів – Бугайов, Матейченко, Вощанов і Рева. Але коли, прийшла дата дебатів виявилось, що в них є якісь інші плани і таким чином все на тому закінчилось. Прийшов на дебати і відкриту розмову повноцінну зі мною Костянтин Матейченко, його ефір в нас скоро буде опублікований окремо, як дебати. І доведеться ще окремо робити передачу про всіх кандидатів, у нас є інтерв’ю з Вощановим, не вдалося зовсім поспілкуватись з Христенко, він уникає зв’язку. Коли в нього була зустріч тут на концерті, я намагалась записати коментар, поки він ішов до машини, на що почула, що провокую його питанням, який він законопроект хоче запропонувати чи в який комітет хоче піти. Він заявив, що ми не пропонували йому дебати, хоча в штабі нам відповіли, що їм не цікавий формат радіодебатів», – каже Сердюк.

На сайті «Вільного радіо» ми не побачили політичної реклами і не почули її в радіоефірі.

«Прайсу на розміщення статей в нас немає, єдине, що ми пропонували кандидатам – це маркована політична реклама на радіо в блоці політичної реклами. Про неї питали представники трьох кандидатів – Христенко, Вощанов, Матейченко. Після того, як ми надали цінову пропозицію більше до нас не звертались», – повідомила редакторка.

Що стосується Громадського медіапорталу «Бахмут IN.UA», до редакції звернулись штаби двох кандидатів по мажоритарному округу – Федіра Христенко та Костянтина Матейченко. Від першого кандидата присилають інформаційні матеріали від другого замовили банерну рекламу. Всі інформаційні матеріали ми позначаємо фразою «Політична реклама». Наша редакція, як і наші колеги не обирали з якими кандидатами працювати, а з якими не варто. Оскільки, передвиборна агітація з використанням ЗМІ усіх форм власності проводиться з дотриманням принципу рівних умов та в порядку, передбаченому Законом.

Ми вже зазначали, що існуючий закон розповсюджується тільки на телебачення і радіомовлення. Онлайн-ресурси, у тому числі регіональні, не можуть бути покарані. Таким чином питання “джинси”, як і дотримання журналістських стандартів залишається в площині професійної журналістської етики.

Здійснено в рамках проекту за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.