8 листопада редакція опублікувала матеріал про те, скільки коштів виділила міськрада на комунальні підприємства міста Бахмут. На КП “Бахмут-Вода”, Бахмутський комбінат комунальних підприємств, Опитненське сільське комунальне підприємство “Прогрес”, Бахмутську житлову управляючу компанію та “Бахмутелектротранс” спрямували з бюджету 17 мільйонів гривень.

У коментарях під дописом бахмутяни висловили свої негативні думки щодо розподілу коштів, тож редакція звернулася за коментарем до заступника міського голови Олександра Марченка.

Гроші виділили на зарплати та оренду

У 2023 році станом на 1 жовтня для бахмутських комунальних підприємств виділили близько 17 мільйонів гривень. Гроші розподілили між великими компаніями — це:

• “Бахмут-Вода”;
• “Бахмутелектротранс”;
• Бахмутська житлова управляюча компанія;
• Бахмутський комбінат комунальних підприємств;
• Опитненське сільське комунальне підприємство “Прогрес”.

Що кажуть бахмутяни

У коментарях під новиною про витрату бахмутяни обурюються витратами. Люди незадоволені сумою, яку виділили на підприємства.

Що кажуть у міськраді?

Заступник начальника Бахмутської МВА Олександр Марченко пояснив редакції, чому саме такі суми виділили на підприємства та як їх витрачали.

За словами Олександра Марченка, на початку року 2022 року на території Бахмутської громади ще перебували підприємства, які працювали. Він пояснює, що у їхні функції входило не тільки забезпечення комунальними послугами мешканців громади.

Наприклад, додатково працівники підприємств займалася постачанням гуманітарної допомоги: вони розвозили воду, роздавали хліб тощо. Окрім цього, проводилась евакуація архівів та майна підприємств. Спочатку перевозили вище перечислене до Костянтинівки, а згодом вже до більш безпечних регіонів.

Олександр Марченко повідомив, що у 2023 році (кінець лютого, початок березня) влада була змушена евакуюватися з Бахмута. Своєю чергою, зменшилась кількість працівників на підприємствах.

Посадовець пояснює, що з кимось із працівників призупинили трудові відносини, хтось сам написав заявку про розрахунок, змінивши місце роботи. На підприємствах залишився штатний розпорядок.

Нагадаємо, що чималу частину суми, яка виділилася на підприємства, було розподілено саме на зарплати та розрахункові. Наприклад на КП “Бахмут-Вода” виділили загалом 5,9 мільйона гривень, з них близько 5 мільйонів витратили саме на:

• виплату заробітної плати;
• відрахування із заробітної плати;
• нарахування на заробітну плату;
• розрахункові при звільненні працівників підприємства.

За словами Марченка, процес звільнення працівників з Бахмутських комунальних підприємств починався з 24 лютого 2022 року і тривав майже рік, поки не дійшли до того стану і положення по чисельності підприємств, яке є станом на зараз.

Також у коментарі нам повідомили, що під час евакуації з міста працівники займалися вивезенням техніки, архівів. Крім того, окремі працівники готували техніку, щоб вона могла рухатись, адже попередньо її пошкодили окупанти обстрілами. Заступник начальника Бахмутської МВА розказав, що ні один з керівників комунальних підприємств, які займалися роботою у сфері ЖКГ, не покинув місто до того моменту, поки було можливо там перебувати й працювати.

Оренда приміщень

Битва за Бахмут почалася з серпня 2022 року, одним із найважчих періодів стала зима та початок весни 2023.

Редакція зібрала основні події у Бахмуті від листопада 2022 року до листопада 2023 року.https://t.co/JmctqAi6Ej

— Бахмут IN.UA (@Bakhmut_inua) November 10, 2023

Окремою статтею витрат у бюджеті на КП стала графа “Оренда приміщень”. Олександр Марченко пояснює, що зараз орендують приміщення, в яких зберігається комунальна техніка. Йдеться про складські простори, на яких зберігається обладнання з підприємств, комп’ютерна техніка, прилади, архіви тощо.

Також відомо, що з підприємств, які займалися, вулично-дорожньою галуззю, залишалося обладнання, яке евакуювали разом з технікою.

Також посадовець додає, що на орендованих майданчиках проводять роботи з відновлення техніки. Зокрема, цим займається “Бахмут Вода” та комбінат комунальних послуг.

Як пояснив Олександр Марченко, станом на сьогодні є попит на техніку для перевезення гуманітарних вантажів. Відновлення техніки також буде важливим елементом при деокупації громади та міста, пояснює посадовець. Адже техніка, яка є на балансі у КП, повинна бути на ходу.

Марченко пояснив, що є й підприємства, які на 100% втратили всю свою техніку. Йдеться, зокрема, про тролейбусне управління. Втрачено кілька сміттєвозів, але чотири одиниці вдалося вивести на безпечну територію, на склади.

Техніку, яку врятували з-під російських обстрілів, можуть здавати в оренду, аби таким чином заробляти кошти в бюджет. Це реальний варіант, який розглядає міськрада, каже Олександр Марченко.

Додамо, що евакуйована техніка з Бахмута, яка належала місцевим підприємствам, вже була залучена для доставки гуманітарних перевезень для бахмутян. Машини використовували для транспортування гумвантажу між Дніпром та Жовтими Водами.

Читайте також:

• Ноутбуки, бензин та хліб: що закупляли за міський бюджет Бахмута
• Хто платив найбільший податок до бюджету?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!