Привіт усім! Під час підготовки цього дайджесту ми слухали групу SINOPTIK з Донецьката надихались донбаськими жінками, які перетворюють міста, запускають з нуля роботу вишу, перепливають Босфор, встановлюють недосяжні спортивні рекорди та проривають інформаційну блокаду у своїх селах; тестували онлайн-запис до лікаря – послугу, яка доступна жителям Бахмута; із зацікавленням читали репортаж з музеюу Станиці Луганської, де недавно, вперше за час війни, відкрилася виставка «Прядка, шабля та олень»; здивувалися, колидізналися, що у “сірій зоні” функціонуєсправжнісінький та єдиний в Українібуддійський монастир;сміялися з жартів команди з Дружківського інтернату, які “запалювали” у “Лізі сміху”. Всім святкового настрою та приємного читання!
#FreeЛЮДИ
Обираємо 8 жінок з Донецької та Луганської областей, які своєю енергією та рішучістю надихають інших.
Євгенія БЕЛИЦЬКА (Горлівка) – за силу волі та розвиток в ім’я майбутнього.
Ректорка Горлівського інституту іноземних мов розпочала життя з чистого аркуша.
Викладачі не схотіли залишати своїх студентів та вирішили поновити роботу ВНЗ – у Бахмуті.
Вони знайшли декілька занедбаних будівель, умовили місцеву владу піти назустріч та оселилися прямо у нетрях. Перший ремонт зробили за власний рахунок, скидаючись зарплатами всім викладацьким складом. Пізніше донорами виступили уряд Чехії та Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
Народний депутат України Мустафа Найєм після відвідування інституту поділився своїми враженнями: «Дивовижно вільні студенти. Вони живуть в м’яко кажучи не кращих умовах, війна зовсім поруч, самі відбудовують власний ВНЗ та при цьому примудряються дивитися на світ відкритими очима. Дуже хочеться застати їхнє повернення додому та відродження Донбасу новим поколінням.»
Карина ЯНЧУК (Сєвєродонецьк) – за феноменальні спортивні досягнення
Каратистка Карина Янчук — справжня гордість українського спорту. Карина завоювала одразу три золоті медалі на Дефлімпіаді 2017 р. Дівчина перемогла попередню чемпіонку світу з рахунком 5:0, вирвала десять балів у командних боях, і в фіналі просто розбила спортсменку з Росії – це абсолютна першість!
За всю історію Дефлімпійських ігор жоден спортсмен ще не завойовував три «золота». І тепер цей недосяжний рекорд встановила феноменальна дівчина з Сєвєродонецька, яка з першого року життя позбавлена слуху.
Марія ПОДИБАЙЛО (Маріуполь) – за характер та об’єднання людей навколо ідеї волонтерства
Марія – очільниця волонтерської організації «Новий Маріуполь» та старша викладачка кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Маріупольського державного університету.
Ще її називають «Берегинею Маріуполя». 25 років тому Марічка приїхала з Тернопільської області на навчання на Донеччину і так і залишилась тут. Вона, мати трьох дітей, виявила свій характер та організаційні здібності в найскладніші для Маріуполя часи – навесні та влітку 2014 р., коли вдалося відстояти місто і не віддати загарбнику.
Вдень вона волонтерила – їздила на передову до українських солдатів, плела «мари», шила дощовики, шукала аптечки, а потім йшла до інституту – на сьому та восьму пару.
«Тепер, якщо ми хочемо утримати ситуацію, нам необхідно «зшивати» суспільство, об’єднувати людей. Боротьба за людей – це те, чим мають займатися і чиновники, і депутати, і військові. Зможемо ми захистити своїх громадян, їхні права, забезпечити людей роботою, тоді зможемо захистити й Україну», – вважає вона.
Любов ЯКИМЧУК (Луганськ) – за творчість та віру у земляків
Поетеса Любов Якимчук – одна з найвпливовіших представниць сучасної української культури. Її книга віршів «Абрикоси Донбасу» потрапила до списку кращих книг десятиліття, а в 2017 р. вірші Любові увійшли до книги «Порода» – збірки творів авторів, які народилися в Луганській та Донецькій областях.
Луганчанка не боїться своєю творчістю кинути виклик Юрію Андруховичу, який заявляв про «можливість відділити Донбас та Крим». Роз’єднання дорівнює смерті – ця тема тепер проходить червоним рядком у віршах Якимчук.
…не кажіть мені про якийсь там Луганськ
він давно лише ганськ
лу зрівняли з асфальтом червоним
мої друзі в заручниках —
і до нецька мені не дістатися
щоби витягти із підвалів, завалів та з-під валів…
Наталія ЄМЧЕНКО (Донецьк) – за нові виклики та втілення мрії
До 2014 року Наталію знали як директорку з коммунікацій корпорації SCM Рината Ахметова та одну з найвідоміших в Україні спікерок.
Останнім часом вона розкрилася як людина, яка своїм прикладом доводить, що все можливе, якщо сильно цього захотіти та зробити крок за кроком на шляху до мрії. Вона, мама чотирьох дітей, активно займається спортом та стала співзасновником LIVE.LОVE, пробігла марафон (42 км) та перепливла Босфор (6,5 км). В одному з інтерв’ю вона сказала, що “для мене біг – це маленька перемога над собою та своїми сумнівами. Біг змінює мене у правильний бік».
Одна з фраз, що характеризує Наталію та її життєві принципи: “Терплячий завжди перемагає сильного”.
Лілія ЦИБІНА (село Малинове Станично-Луганського району) – за креатив та прорив інформаційної блокади
Мешканці прифронтового села Малинове Станично-Луганського району Луганської області Лілії Цибіній набридло дивитися по телебаченню виключно російські та «еленерівські» програми. Інформаційну блокаду родина Цибіних вирішила прорвати самостійно: не чекаючи допомоги від Мінінформу, встановила у себе на городі 30-метрову комунікаційну вежу!
Першою справою Цибіни провели до села якісний інтернет, а у чиновників просили поставити ретранслятор – правда, поки що безуспішно.
Восени минулого року господарство Цибіних дуже постраждало від пожежі, але активістка не здається, та своїм прикладом переконує інших, що життя у «сірій зоні» аж ніяк не є безпросвітним. Якщо, звичайно, не опускати руки.
Світлана АГАДЖАНЯН (Дружківка) – за модернізацию міста та віру в людей
Переселенка з Донецька та громадська діячка Світлана Агаджанян робить з Дружківки місто, комфортне для людей. Це їй вдається зробити завдяки грантам від міжнародних та українських організацій, спрямованих на реалізацію соціальних проектів.
На околицях міста, у селищі Сурове, Світлана організувала місцевих жителів для створення «Алеї дружби».
Вони самостійно висадили декоративні дерева, встановили лавки та пісочниці, а місцеві підприємці подарували дитячий майданчик. До цього активістка займалася облаштуванням місцевої школи.
“Відчуваю, що є такі певні імпульси, поступово люди замислюються та починають вірити у свої сили. Створювати зміни – під силу кожному“, – переконує Світлана.
Ганна МОКРОУСОВА (Луганськ) – за силу духа та бажання рятувати людей
Життя звичайної луганчанки круто змінилося навесні 2014 р., коли бойовики угруповання «ЛНР» кинули її до підвалу захопленої будівлі обласного СБУ, звинувачуючи в шпіонажі.
Звільнившись з полону, Ганна присвятила життя допомозі полоненим. Її громадська організація «Блакитний Птах» не тільки спряє пошуку зниклих безвісти у зоні конфлікту, але й займається психотерапевтичним супроводом тих, хто пройшов крізь пекло в’язниць та підвалів.
#FreeЗОНА
Чудовий репортаж зі Станиці Луганської.
Тут реалізується «Музей відкрито на ремонт» – проект самоорганізованої ініціативи ДЕ НЕ ДЕ, який пожвавлює життя музеїв на Донбасі за допомогою виставок, кінопоказів та лекцій.
У лютому, вперше за час війни, тут відкрилася виставка «Прядка, шабля та олень», на якою працювали сучасні українські художники.
Назва виставки іронізує над однотипними експозиціями краєзнавчих музеїв. Прядка – це умовна «світлиця» з предметами побуту, шабля – експозиції про війну та всього, що стосується воїнських обладунків, а олень – куточок природознавства з опудалами. Назва ставить питання про сучасне краєзнавство: чому у кожному музеї мають бути прядки, сапки тощо? Невже ми повинні ідентифікувати себе лише з цими речами?
Справжнісінький буддійський монастир у «сірій зоні»
Для багатьох мешканців Донецької області стане одкровенням те, що у селищі Ольгинка, неподалік Волновахи, вже багато років – чверть століття! – існує справжнісінький буддійський монастир, перший та поки що єдиний офіційно діючий в Україні.
З початком війни на Донбасі монастир опинився в «сірій зоні», тому зараз тут не так багато постояльців. Але монастир живе, бо східна мудрість вчить, що всі біди та війни рано чи пізно минають. Зараз у районі Ольгинки в плані бойових дій доволі спокійно, але на початку війни над жовтим дахом літали снаряди – тут була лінія фронту.
#FreeНовини
Жителі Бахмута першими у Донецькій області отримали можливість записатися на прийом до лікаря у режимі онлайн через сервіс «МійМедКабінет».
За допомогою нього можна обрати собі лікаря первинної ланки, дізнатися розклад роботи та записатися на прийом. Для реєстрації досить знати номер телефона та назвати дату народження. З квітня за допомогою сервісу «МійМедКабінет» у Бахмуті планують також виписувати електронні медичні рецепти.
#У прифронтовій Авдіївці стіни деяких будинків розмалюють віршами українських поетів.
Цим займуться активісти Poltava Poem у рамках проекту щодо популяризації української поезії та покращення зовнішнього обліку міст на Донбасі.
#У Мирнограді на 5 років позбавлення волі осудили співробітницю міграційної служби, яка за гроші вклеювала фото в паспорти людей, які мешкають на окупованій території, але без їхньої присутності.
#Донецькі ріелтори в оголошеннях про здачу в оренду або продаж нерухомості стали вказувати, чи «ловить» в будинку мобільний зв’язок від «Vodafone-Україна». Наявність українського мобільного зв’язку називають серед інших переваг житлової площі поряд з наявністю меблів, інтернету та побутової техніки.
#FreeДозвілля
Ньюсмейкерами та жартівниками тижня стали вихованці Дружківського психоневрологічного інтернату (багато хто з них переїхали з окупованого Шахтарська).
Вони взяли участь у «Лиге Смеха» в Одесі та підкорили залу своїм гумором. Тренери та глядачі аплодували стоячи! Під час перегляду ми і самі не змогли стримати емоції – Дружківка прекрасна і зворушлива!
Підписуйтесь та читайте нас також в Telegram.
Версія дайджесту#2 російською мовою можна читати за посиланням: http://telegra.ph/Vypusk-2-03-07, англійською мовою доступна тут: https://goo.gl/obPN5B
Перше число дайджесту можна подивитися тут: https://goo.gl/j8q7of (версія українською мовою : https://goo.gl/LiyaJJ ).
#Ваш Донецький прес-клуб