FreeСХІД.ua #41 Зміна облич у «ДНР», кампанія проти проросійської реклами на українській Донеччині та ляпи нового навчального року

Семаковська Тетяна 12:48, 4 Вересня 2018

У цьому випуску – ексклюзивна інформація про новопризначеного ватажка «ДНР», «нестабільні» КПВВ та про те, як відтепер можна переміщатись з дитиною через лінію розмежування, а також розкажемо про підготовку до навчального року на територіях, підконтрольних Україні.

#FreeДонецьк

Дружина ватажка «ДНР» Олександра Захарченка протягом тижня встигла офіційно побувати «першою леді» у невизнаній Південній Осетії та за два дні по поверненню до Донецька стати вдовою. Загибель Захарченка 31 серпня у кафе «Сєпар» та його похорон 2 вересня в один день із радянським (російським) співаком, уродженцем Донбасу Кобзоном – безперечно, подія номер один на окупованій частині Донеччини.

У той час, як бюджетники, звезені автобусами з усієї «республіки», зображали народну скорботу, патріоти-донеччани по домівках розкорковували шампанське, по ТБ дискутували, хто посприяв появі чорної стрічки на портреті Захарченка, – співчуття від кураторів з РФ біля закритої труни приймав новий очільник окупаційної адміністрації Донецька Дмитро Трапєзніков.

«Злісний тхір» – таким прізвиськом нагородили Трапєзнікова донеччани, які трохи розуміються на «кухні» непублічних розбірок всередині «ДНР». Офіційні ЗМІ кажуть, що свою кар’єру він розпочинав у співпраці з Ахметовим – був менеджером фан-руху ФК «Шахтар». Однак джерело FreeСХІД.ua з Донецька розповідає, що набутою хижістю та безпринципністю Трапєзніков більш зобов’язаний литовському бізнесменові Йонаускасу (Ячунскасу) Сваюнасу, з яким щільно працював у середині 2000-х. Талановитий юнак, зокрема, займався наймом, ротацією та «кидаловом на гроші» торгівельних представників підприємств, що належалидо корпорації SDS Сваюнаса, а також створив та очолив благодійний фонд «Благосвіт», через який відмивалися кошти корпорації. Донеччани знають SDS як контору, що мала мережу клубів «Більярдай», меблеві салони «Black Red White» та невдалий бізнес-проект «Ринок «Дружба» з супермаркетом «Край» у Кіровському районі на території збанкрутілої фабрики іграшок.

Через фінансові махінації Трапєзніков лишився прихильності Сваюнаса, а з часом й Ахмєтова – у 2010 році був звільнений з посади генерального директора спортивного клуба “Шахтар старс патріот” й інколи залучався до організації масових заходів та інфраструктурних проектів вже на посаді заступника голови Петровського району Донецька.

Стрімкий стрибок Трапєзнікова до вищих кіл «ДНР» з початком війни та окупації залишається утаємниченим. Дехто з місцевих мешканців ще рік тому попереджав, що він має плани «підсидіти» свого патрона Захарченка.

Тимчасове усунення з поля політичної битви ще одного конкурента – «віце-прем’єра» та «міністра доходів і зборів ДНР» Олександра Тимофєєва (Ташкента), що постраждав від вибуху у «Сєпарі» разом з Захарченком – зіграло на руку аферисту Трапєзнікову, який швиденько просунувся на посаду в.о. «голови республіки».

Фото bbc.com

Втім, пропагандистська сакралізація Захарченка за життя (та навіть і після його не дуже героїчної смерті в ресторації) навряд чи посприяє сплеску всенародної любові до його наступника. Трапєзнікова й досі не знає в обличчя більшість населення, а з його статурою, зовнішністю та писклявим голосом шансів зіграти з народом у революційну романтику, як це робив «курячий» брутал, залишається обмаль.

#FreeЛуганськ

На відміну від «ДНР», у сусідній «республіці» не оголошували траур за Кобзоном, тож три дні скорботи були присвячені виключно Захарченкові.

Наступного дня після подій у «Сєпарі» у російських та українських ЗМІ пролунала новина, що «прем’єр-міністр ЛНР» Сергій Козлов втік з Луганська «у зв’язку із ситуацією, в цілях безпеки». Начебто його пост в Фейсбуці виявився фейком (так повідомила «прес-служба Ради міністрів ЛНР»), але достеменно це й досі невідомо.

___________

Між тим, підвали Луганська поповнились новими патріотами – «МГБ ЛНР» затримало двох підлітків за те, що вони зірвали шість прапорів «республіки» з будівлі БК ім. Леніна і з електроопор на вулиці Енгельса. Парубків 2000-го та 2001 років народження звуть Олексій Хлопцев і Андрій Швергун.

Близько року тому один з “ультрас” луганської «Зорі» також був затриманий за те, що знімав і викладав в мережу знищення прапорів «ЛНР» республіки. Він був звільнений у рамках обміну полоненими у грудні 2017 року.

 

#FreeЗОНА

Після ЧП у «Сєпарі» разом з масовими облавами та затриманнями у Донецьку були впроваджені відновлення комендантського часу та заборона виїзду за межі «республіки» в Україну, Росію чи «ЛНР» без особистого дозволу Трапєзнікова. Проте 1 вересня пункти пропуску з певними обмеженнями, але все ж таки відкрилися.

_______

Контрольні пункти в’їзду-виїзду з боку України також подекуди працюють нестабільно, але з інших причин. 23 серпня через обстріл було припинено функціонування КПВВ «Майорськ». Він був знову відкритий 28 серпня, три доби люди жили просто на блокпості. 29 серпня у зв’язку з пожежею степового масиву в районі КПВВ «Новотроїцьке» був введений режим «червоний». Через пожежу відбувалась детонація мін, тож людей евакуювали, пропуск через лінію розмежування не проводився до 31 серпня. А з 2 до 7 вересня на реконструкцію закрито КПВВ «Станиця Луганська».

 

 

УВАГА! З 1 вересня КПВВ на території Об’єднаних сил перейшли на новий графік роботи та наразі працюватимуть з 07:00 до 18:30 – на 2,5 години менше, ніж влітку.

_________

Ще одне нововедення у роботі КПВВ – зміни у порядку перетину лінії розмежування з неповнолітніми дітьми. Насамперед це стосується родин, де батьки виховують дітей не разом.

Прикордонники повідомляють, що відтепер виїзд до тимчасово окупованої території України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших уповноважених осіб можливий без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред’явлення довідки, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці

Якщо дитину вивозять з контрольованої території України на строк до одного місяця, нотаріальна посвідчена згода того з батьків, хто не проживає з дитиною, не потрібна. Але тоді прикордонники мають отримати «рішення суду або органу опіки та піклування або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому підтверджено місце проживання дитини з тим із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб».

Для кращого знання особливостей перетину лінії розмежування з дитиною, батькам слід заздалегідь ознайомитися з Законом України № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту дитини на належне утримання» та прийнятою 22 серпня 2018 року Кабінетом Міністрів України постановою № 619 «Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України».

#FreeЗМІНИ

У мешканців прифронтових територій Донецькій області з’явилася надія на повернення здобутків цивілізації – розпочаті розмінування та ремонтно-відновлювальні роботи на Південно-Донбаському водогоні поблизу Авдіївки, газорозподільній станції «Мар’їнка» та інших стратегічних інфраструктурних об’єктах. Деякі з них потребували відбудови ще з 2014 року. Для цього отримано відповідні гарантії безпеки від російської сторони, відсутністю яких пояснював свою бездіяльність попередній керівник Донецької області Павло Жебрівський. В той час, як Жебрівському не вдалося знайти порозуміння навіть з власними військово-цивільними адміністраціями, новий голова ДонОДА Олександр Куць через плідну співпрацю з командуванням ООС та облгазом вже має в своєму активі газопровод Очеретино-Авдіївка, запущений на початку серпня.

___________

Ще один напрям, який на Донеччині був синхронно активований керівництвом ОДА та ООС – неприпустимість прихованої чи наявної проросійської реклами у публічному просторі.

Ось так діючий працівник СБУ, голова Донецької обладміністрації Олександр Куць відреагував на інцидент в Мирнограді, коли на святкуванні Дня шахтаря на сцені з’явилося вітання у кольорах «ДНР».

 

Того ж дня у Бахмуті з білбордів оперативно зняли рекламу автобусних маршрутів «Выбор есть – Москва. Специальные рейсы», на яку звернув увагу командувач ООС Сергій Наєв.

Цікавий збіг – цього ж тижня у Маріуполі чи не вперше спрацювала стаття 110 КК України (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України). Суд призначив чоловікові 1 рік умовно за публікацію антиукраїнських висловлювань в соцмережах.

#FreeЦИФРА

6 місяців і 3 дні був відсутній у місті Покровську (Донецька область) його мер Руслан Требушкін. 26 серпня він неочікувано з’явився на святкуванні Дня міста, а наступного дня знов поїхав, не залишивши жодних пояснень щодо остаточного повернення. Останній раз Требушкіна бачили на робочому місці 23 лютого.

Його зникнення з міста пов’язують з початком розслідування за звинуваченням прокуратури в декларуванні неправдивої інформації та незаконному збагаченні. Сам мер вважає звинувачення проти себе підступами політичних опонентів.

#FreeШКОЛИ

Луганщина зустріла новий навчальний рік з тією ж кількістю опорних шкіл, що була на початку 2018 року – 8. Тим часом на Донеччині нових відбудованих опорних шкіл відкрилось 4, разом по області їх стало 16.

На фото – відкриття опорної школи в Добропіллі 3.09.2018 

 

У Донецькій області до першого класу прийде 17,8 тисяч першокласників, у Луганській – 5, 750 тисяч. Всі вони навчатимуться за стандартами Нової української школи, але не відразу. Як з’ясувалося напередодні 1 вересня, управління освіти не встигли заздалегідь провести закупівлі необхідних меблів та обладнання та/або проконтролювати їх виконання. Так, забезпечити 4 тисячі першокласників Маріуполя новими партами вийде не раніше кінця вересня. А в Краматорську першачки будуть навчатися за старими партами щонайменше до Нового року – через те, що тендер на закупівлю нових було оголошено… тільки 20 серпня.

__________________

Резонансний казус відбувся у Маріуполі на відкритті відремонтованого технічного ліцею – який, до речі, посів перше місце у рейтингу шкіл Донецької області за результатами ЗНО 2018 року.

У відремонтованій за більш ніж 30 млн грн будівлі ліцею розвісили 22 кришталеві люстри, але «зекономили» на туалетних кімнатах.

 

Це не перший «туалетний скандал” в Маріуполі: минулого листопада обурення активістів щодо відсутності перегородок та дверцят у шкільних вбиральнях масштабувалося на всю країну. Навіть власне школярі почали звертатись до мера з вимогами захисту своєї приватності. Після всеукраїнського розголосу шкільна та міська адміністрації були змушені внести корективи у проектну документацію, тож подальші ремонти шкіл у Маріуполі вже враховували не лише санітарні норми, а й нову для чиновників норму дитячої гідності.

Ймовірно, ліцей відбудовували за іншим проектом, тож зміни його не торкнулись. Але минулорічний урок не пройшов дарма – цього разу відразу після публікації фото міськрада пообіцяла до 10 вересня зробити у вбиральнях індивідуальні кабінки.

#FreeЛЮДИ

Марина БРАТИЩЕНКО, Луганськ – Сєвєродонецьк

 

Переселенка з Луганська Марина Братищенко відкрила майстерню з пошиття дитячого текстилю в Сєвєродонецьку.

Мати трьох дітей, Марина ще вдома займалася шиттям дитячої білизни. У вигнанні спробувала себе у кількох справах, але зупинилась на тому, що завжди подобалось. Свій перший грант на відкриття бізнесу вона отримала від Данської ради у справах біженців. На виграні кошти придбала обладнання і стала шити постільну білизну, пледи, бортики і подушечки для дитячих ліжечок. Замовлення йшли спочатку від знайомих, потім запрацювало «сарафанне радіо»

Нещодавно підприємниця виграла грант від USAID на розширення бізнесу і відкрила власну майстерню під брендом «Зефірка текстиль».

 

На сьогодні – все. Чекайте швидкі новини від FreeСХІД.ua наступного тижня!

Донецький прес-клуб

Как выбрать фекальный насос правильно?

Семаковська Тетяна 16:40, 24 Червня 2021

pasted image 0 f2428Как правило, термин «фекальный насос» ассоциируется с очисткой выгребных ям. На самом деле, область применения оборудования значительно шире. Его назначение — откачка вязких сред с плотными фракциями различного диаметра. Фекальные насосы применяются коммунальными и промышленными предприятиями, аварийными службами.

Фекальный насос идеален для выкачки выгребных ям при отсутствии централизованной канализации. Он применяется в самых различных областях, где может потребоваться очистка стоков. Рассмотрим, как правильно выбрать устройство для выгребной ямы или откачки стоков на предприятии.

pasted image 0 1 5f6d4

 

Какой выбрать фекальный насос: особенности строения

Фекальный насос — миниатюрная насосная станция, оборудованная электродвигателем. Мотор передает движение колесу посредством ведущего вала. В процессе работы помпа откачивает сточные воды, накапливает их, очищает и выпускает в место, предназначенное для слива. Преимущество подобной принудительной канализации в том, что перемещение стоков возможно не только в горизонтальном направлении, но и в вертикальной плоскости. Это касается даже сильно загрязненных вод. При наличии такого оборудования бытовая канализация может быть проведена без уклона. При наличии крупных фракций загрязнений целесообразно приобрести модель с измельчителем.

Классификация насосов

В зависимости от особенностей конструкции, различают фекальные насосы двух видов:

  • Погружные. Для изготовления их используются высокопрочные материалы, стойкие к агрессивным средам (нержавейка, чугун). Корпус выполнен герметичным, чтобы избежать проникновения влаги внутрь. Такие насосы устанавливают ниже уровня стоков;
  • Наружные. Главное их преимущество — простота и надежность в эксплуатации. Насосы устанавливают вне емкости со стоками. Ограничивающий фактор — размер твердых фракций (не более 5 мм).

Как выбрать фекальный насос: основные критерии

Факторы, которые учитываются перед тем, как купить дренажный насос для канализации:

  • рабочая температура жидкости;
  • наличие автоматики;
  • измельчение примесей;
  • материал изготовления корпуса;
  • мощность;
  • высота подъема.

Перед покупкой необходимо определиться, в каких условиях будет эксплуатироваться устройство. Не все модели могут работать при высокой температуре. Этот параметр указывается в технических характеристиках модели.

Наличие автоматики существенно упрощает пользование оборудованием. Автоматическое включение/выключение рекомендовано в том случае, когда нет возможности контролировать рабочий процесс постоянно. Удобны модели, оснащенные автоматизированным поплавковым выключателем.

При прочих равных условиях, желательно остановить выбор на модели, оснащенной измельчителем твердых частиц. Для измельчения применяется острый лопастный нож, установленный на входе.

Немалое значение имеет материал изготовления корпуса. Особенно это важно для погружных моделей, испытывающих значительные нагрузки. Оптимальные материалы для изготовления корпуса — нержавеющая сталь или чугун. Модели с корпусом из пластика пригодны для периодического пользования.

Высота подъема — один из ключевых параметров. Конкретный выбор зависит от глубины выгребной ямы. Расстояние прокачки по горизонтали, в зависимости от мощности двигателя, достигает 100 метров. Одноименный параметр в вертикальном направлении значительно меньше — 3-7 метров.

Еще один существенный параметр выбора — мощность двигателя. Для бытового использования пригоден маломощный насос, для промышленных предприятий — модель с выносливым и мощным мотором. От этого зависит качество и быстрота откачки сточных вод.

Влияют на выбор модели и такие характеристики:

  • глубина погружения;
  • расстояние перемещения;
  • максимальный размер твердых фракций;
  • производительность устройства;
  • диаметр трубы, используемой для транспортировки стоков.

Важный момент — маркировка устройства. Если в ней присутствуют только цифры, — значит, насос предназначен для перекачивания слабо загрязненных стоков с твердыми включениями до 5 мм. Буква «Ф» в маркировке означает, что устройство может перекачивать среды с твердыми длинноволокнистыми включениями до 35 мм в диаметре. Маркировка с буквой «Н» — свидетельство того, что корпус насоса выполнен из нержавейки и может применяться в химически агрессивных средах.

На правах рекламы.

Одиноке виховання: чому з родин важкохворих дітей йдуть чоловіки?

Семаковська Тетяна 18:47, 19 Березня 2021

IMG 0787 ae2c6У Бахмутській громаді майже чотириста дітей з інвалідністю, з них 70 виховують одинокі матері, 9 – одинокі батьки. Щоб зрозуміти причини цього та дослідити, чи впливають на це гендерні стереотипи, ми провели своє опитування, поговорили з матерями, що залишилися без чоловіків, психологами, соціальними працівниками та татом, який не покинув родину.

Тато поїхав на заробітки і не повернувся

«Після того, як тато дізнався про діагноз, він почав потроху усуватися від нас. Йому було простіше не мати справу з психіатричними клініками, реабілітаційними центрами, масажами, дефектологами, логопедами. Ми стали тягарем, і він вирішив завести собі іншу сім’ю», – каже Олена Воронова. Олена – медична працівниця. У неї невелика зарплата, але жінка вірна своїй професії.  В три роки у її доньки Лізи виявили аутизм. Діагноз поставили в обласній психіатричній лікарні, куди Олена звернулася за направленням логопеда, яка до цього пів року намагалася “розговорити” дитину.

Чоловік Олени  поїхав на заробітки, вона чекала  його вдома, сподівалася, що він допоможе оплатити реабілітацію доньки, але з-за кордону він не повернувся і  нічого не пояснив ні дружині, ні дитині. Пізніше прийшла повістка в суд – він подав на розлучення, зробив довіреність на матір і більше в Україну не повертався. На той час Лізі було майже п‘ять років. Навіть коли Олена  залишилася з донькою сама, вона шукала можливості поєднати роботу з вихованням. 

«Було прикро за дитину. Вона дуже важко переносила – різко змінювалися емоції. Сидить на лавці з сусідками і починає плакати – сльози струмком біжать і бабусі разом з нею. Бачили, як дитина переживає. Ми три місяці ходили по психологам і в садку психолог багато з нею працював», – згадує жінка.

1 e25b1

Дитині було важко зрозуміти, чому батько, який нещодавно був поруч, не відповідає на телефонні дзвінки і не повертається додому. Жінка каже, що за сім років вони жодного разу не бачилися, не говорили, не отримували допомоги.

«Мені здається, що сучасні чоловіки не лише не хочуть брати участь у вихованні дітей і виконувати домашню роботу, а й чекають, що жінка фінансово їх забезпечить», – говорить Олена.

Провідна психологиня Бахмутського міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Регина Ситник каже, що у родинах, де виховуються діти з інвалідністю,  у батьків існує активна або пасивна позиція. У випадку останньої батьки часто перекладають відповідальність за розвиток і успіхи дитини на фахівців, не працюють з нею  вдома, сприймають її як неповноцінну і нездатну до опанування навичок і знань. Батьки з активною позицією підвищують свої компетенції, постійно навчаються разом з дитиною, відповідно такі зусилля значно покращують результати.

«Я завжди вірила в свою дитину. Знала, що якщо я зараз спрямую всі сили в її навчання, соціалізацію, то це обов’язково дасть плоди. У школі мені теж говорили, що ми відстаємо. Я просила дати нам час. Так і вийшло: за два з половиною роки на інклюзії, працею всього педколективу (психолога, логопеда-дефектолога, помічника педагога) Ліза почала читати, вчити вірші, відповідати біля дошки», – пояснює жінка.

Зараз Ліза Воронова у 5-му класі. Їй все ще важко дається математика, вона може плутати букви при читанні, та Олена не має страхів щодо майбутнього доньки:

«Ліза має хороші дані – зріст і зовнішність, не соромиться камери, знімає відеоролики, замислюється про модельну кар’єру. Вона цікавиться б’юті сферою. Моя сестра займається манікюром і їй це теж дуже подобається».

2 7e4b9

Успіхи Лізи дуже тішать Олену,  але вони мають свою ціну. Фізичне і моральне навантаження у догляді за дитиною, а потім ще й хворою мамою, призвели до того, що жінка перенесла серйозні захворювання.

«Було дуже важко. Мій організм не витримав і здався:  у мене знайшли онкологію, в 31 рік я перенесла гіпертонічний криз. Зараз, Слава Богу, все добре у мене, дитину трошки підтягла в навчанні», – розповідає вона.

І за себе, і за тата

Бахмутчанка Альбіна Гребенюк об’єднала батьків важкохворих дітей у громадську організацію “Бахмут особливий”. Альбіна сама виховує доньку Олександру, у якої ДЦП. Вона каже, що під час вагітності жінка розраховує на підтримку близьких в подальшому. Сподівається,  що разом з нею вихованням дитини буде займатись команда помічників – тато, мама, бабусі, дідусі; що вони підстрахують: відведуть на масаж, погуляють з дитиною, щоб мама могла перепочити.

«У мене не було половини цієї команди. Це таке вигорання! Я приходила до своєї бабусі і цілий день мила, прала, прасувала, щоб вона була з Сашкою, а я змогла переключитися. Я колись на реабілітації у Трускавці прочитала, що мами діток з інвалідністю в Україні помирають у 50-55 років», – каже Альбіна.

За її словами, причиною розлучення з чоловіком стало питання грошей. Чоловік мав достатньо велику зарплату, працював металургом, а напередодні пологів родина придбала дім і машину.

«Він злякався, коли я стала озвучувати вартість ліків і реабілітації. Я думаю він порахував, що будинок, швидше за все, буде проданий, земельні паї будуть продані на чорному ринку. Вся зарплата буде йти на лікування. Моря не буде. Після того, як Саші встановили діагноз, у нас ніколи не було більше спільного бюджету», – розказує жінка. 

IMG 0746 dee81

Один на один з проблемою

«Що з цього може вирости?» – ці слова лікарки-неонатолога Альбіна не забуде ніколи. Саша народилася з вагою 1,7 кілограмів і опинилася у групі ризику. На думку Альбіни, ситуацію у родині погіршила невідомість і невизначеність – лікарі нічого не пояснювали. Незважаючи на те, що у 9 місяців Саша не могла сидіти, педіатриня пропонувала зачекати і переконувала: передчасно народжені діти розвиваються повільніше.

«Я залишилася один на один з Сашею і цією проблемою. Було відчуття, що я стою в сипучому піску: лікарі на горі, а я прошу простягнути мені руку допомоги. Я відчуваю, що щось йде не так, але не знаю, що робити. І коли в Донецьку на прийомі лікар у мене запитав: «А у дитини інвалідність оформлена?» – це було ударом», – згадує Альбіна.

Провідна психологиня Бахмутського міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Регина Ситник говорить, що коли батьки дізнаються про діагноз дитини – обидвоє знаходяться у стресі та не знають, як на цю інформацію реагувати: «Можливо, тут також допоможуть профілактичні бесіди з медичними фахівцями, які б дали поради щодо догляду за дитиною. Сімейна психотерапія могла б допомогти цю кризу подолати разом».

Альбіна не засуджує чоловіків, які залишають своїх дітей. Каже, що знає і протилежні випадки: коли батьки, попри важкий діагноз першої дитини, зважуються на другу і виховують спільно. Знає вона і родину, де дитина з ДЦП взагалі не сидить в колясці (хлопчик весь день знаходиться у мами на руках), при цьому батьки  розподіляють  обов’язки: тато прасує, готує їсти.

IMG 0787 ae2c6

Що каже статистика?

У Бахмутській громаді проживає 396 дітей з інвалідністю, 70 з яких виховують одинокі мами, а 9 – одинокі батьки. Таку інформацію надали нам в Управлінні праці та соціального захисту Бахмутської міської ради. Проте ці дані не відображають повної картини: адже жінку, що народила дитину в шлюбі, а потім розлучилася, законодавство не вважає одинокою мамою.

В Україні майже 162 тисячі дітей отримують соціальну допомогу по інвалідності. У відповіді на наш запит до Мінсоцполітики, нам повідомили: даних щодо кількості дітей, які ростуть без батька, не мають. 

2.2 e6722

Докторка соціологічних наук, дослідниця та експертка з гендерних питань Олена Стрельник каже, що дізнатися, скільки дітей з інвалідністю виховується без батьків, сьогодні неможливо.

«Матерями-одиначками не вважаються розлучені жінки. Проте, якщо мама має статус одиначки, вона насправді може перебувати у відносинах. Можливо, перепис населення міг би трохи прояснити питання. В 95% неповних сімей саме чоловік йде з родини. Там, де дітей виховує чоловік, це частіше за все пов’язано зі смертю матері. В нас немає даних про те, скільки чоловіків йдуть з сім’ї, коли дізнаються про інвалідність дитини», – говорить Стрельник.

Щоб дізнатися думки жінок про те, чому чоловік пішов з родини, ми провели власне опитування.

«Не кожен чоловік готовий нести цей тягар, легше розвернутися і почати нове життя зі здоровими дітьми», «морально нестійкий», «слабак», «боїться труднощів», «я сама від нього пішла – він назвав мого сина “воно“», – такі відповіді залишили мами, які виховують дітей самостійно. Половина матерів відповіли, що гендерні стереотипи погіршують ситуацію, або слугують виправданням покинути родину. На думку наших героїв, на рішення чоловіка не відмовлятися від дитини і взяти частину відповідальності за родину впливає виховання чоловіка та позиція його батьків у цьому питанні.

IMG 0801 758ad

Дитина “не виправдала надії”

На обслуговуванні у Галини Червоної, соціальної працівниці Бахмутського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, знаходиться 15 родин, які виховують дітей з інвалідністю. Вона каже, що у кожної родини свої причини розлучення, але батько часто залишає родину, бо не може прийняти дитину такою, якою вона є, взяти на себе більше обов’язків і відповідальності.

«Чоловік очікував дитину і мав якісь плани, а тут раптом дитина не виправдала надії. Додаються  матеріальні труднощі – лікування дуже дорого коштує», – каже Галина Червона.

Фахівчиня пригадує ситуацію, що нещодавно сталася в родині, яку вона супроводжує:

«Батьки довго очікували третього хлопчика, а коли він народився, розійшлися. Мама сказала, що краще буде сама виховувати  і їй ніхто не буде докоряти, що ця дитина не така, як інші. Це нормальна родина, батько не вживає алкоголю. Вони переїхали сюди у 2015 році».

Зі встановленням діагнозу дитині, батькам потрібно змінювати своє життя, розподіляти між собою нові обов’язки, з’являється додаткове матеріальне і моральне навантаження. Чоловік більше не є центром уваги, бо жінка більшість часу починає приділяти дитині.

«Чи сприяють цьому гендерні стереотипи? Так, мабуть.  Жінка, вихована у ролі матері, жертвує своїм життям заради дитини, а батьки, в основному, тікають від проблем і знаходять собі іншу родину», – вважає соціальна працівниця.

За можливості Центр соціальних служб надає сім’ям гуманітарну допомогу, дітей залучають на свята. У центрі працює Батьківський клуб, де можна залишити дитину зі спеціалістом на кілька годин. Це – популярна послуга, адже коли 24 години на добу знаходишся з дитиною, навіть кілька годин наодинці допомагають відволіктися і зробити справи поза домом. Проте не всі діти можуть сприймати гучні звуки, а деякі мами не звикли до великої компанії:

«У нас була родина – мама з сином. Вони вперше прийшли до нас, коли йому було 10 років. Жінка дуже сором’язлива, боялася щоб дитину ніхто не образив. Перші відвідування вони сиділи окремо, як їжаки. Цього року  на свята хлопчик уже усміхався».

Тато, який не злякався

Олександр (ім’я змінено – авт.) разом зі своєю дружиною виховує двох дітей. У молодшої доньки –  затримка психічного розвитку. Вона навчається у школі, але за спеціальною програмою. За словами чоловіка, найскладніше було прийняти діагноз дитини, адже лікарі до останнього переконували, що все буде добре.

«Було вийдеш на вулицю, наслухаєшся: «Ай-яй, ой-ой». Хтось може проходити повз, покрутити біля скроні, особливо підлітки. Літні люди думають, що треба дати якусь пораду. Комусь байдуже. Лише 20% людей підходить з розумінням», – говорить чоловік.

Олександр визнає, що спочатку накопичувалися негатив та образа. Але не звертати увагу на реакцію сторонніх людей допомогло спілкування з іншими батьками дітей з інвалідністю. 

«Почали їздити у санаторії на лікування, зрозуміли, що таких діток багато. У кожного є проблеми зі спілкуванням. Я зрозумів, що мої претензії, порівняно з історіями інших батьків, ніщо».

«Чоловіки не люблять жалість, а співчуття і жалість десь поряд. Наші люди звикли вважати, що якщо склалася така ситуація, батьки не щасливі. Вони не думають, що, можливо, ця дитина розвивається дуже добре, батьки вкладають багато зусиль і разом ідуть до кращого розвитку. У них все добре», – каже провідна психологиня міського центру соціальних служб Регина Ситник.

Доглядає за донькою-підлітком здебільшого дружина, Олександр працює. Він вважає, що заробляти на життя та лікування – це в першу чергу завдання чоловіка. Хоча підкреслює, що все залежить від ситуації і бажання: доглядати за дитиною може будь-який родич, а працювати може і мама. У його родині немає чіткого розподілу побутових справ: їсти може зварити старший син, а посуд помити тато. Суто жіночою справою вважається лише питання гігієни доньки. На реабілітацію декілька разів на рік подружжя їздить разом:

«З малечею було легко – взяв на ручки і все. Зараз мамі одній важко, я теж їду. Якщо не я, то хто допоможе?».

Олександр стверджує: родини, які його оточують, майже всі повні. Знає він і тата, який виховує не рідну дитину: прийшов у родину свідомо, взяв на себе обов’язки по вихованню, у родині народилася ще одна дитина. Питання вибору для Олександра ніколи не стояло. Навіть якщо б хтось йому дорікав, дивувався, чому він не обрав інше життя, він би відповів:

«Кожен кулик своє болото хвалить. Я тут потрібен, я тут затребуваний, а як в інших родинах – не знаю».

pasted image 0 f2428

Как выбрать фекальный насос правильно?

Как правило, термин «фекальный насос» ассоциируется с очисткой выгребных ям. На самом деле, область применения оборудования значительно шире. Его назначение — откачка вязких сред с […]

IMG 0787 ae2c6

Одиноке виховання: чому з родин важкохворих дітей йдуть чоловіки?

У Бахмутській громаді майже чотириста дітей з інвалідністю, з них 70 виховують одинокі матері, 9 – одинокі батьки. Щоб зрозуміти причини цього та дослідити, чи […]

Зроби свій Фейсбук чистим: ГО «Інтерньюз-Україна» розпочинає проект TrollessUA

ГО «Інтерньюз-Україна» запускає проект TrollessUA для виявлення та блокування підозрілих профілів в українському сегменті Facebook, які активно коментують, використовуючи мову ненависті та образ, маніпулюють категорією […]

0006 5b98e2be0419c f1b97

Користування ременем безпеки може врятувати життя 630 українцям на рік

Ігнорування ременів безпеки та недостатнє покарання (штраф у розмірі 51 грн) за порушення цієї вимоги правил дорожнього руху нерідко коштує людям здоров’я чи навіть життя. […]

Limits of Waiting 20eb3

Фільм про зниклих безвісти в Україні  отримав нагороду на престижному міжнародному кінофестивалі

Сьогодні, 30 серпня світ відзначає Міжнародний день зниклих безвісти. Для України ця тема особливо нараді важлива. В Україні  щонайменше 1500 людей досі вважаються зниклими безвісти […]