На Донеччині тривають осінні польові роботи. Аграрії засівають поля озимими культурами. Та темпи посівної досить невисокі. Наразі засіяно близько третини запланованих посівних площ.
Про це під час брифінгу повідомила заступниця директора Департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької ОВА Олена Рибакова.
Сівба озимих культур на Донеччині
Наразі в Донецькій області тривають осінні польові роботи: завершується збирання пізніх зернових та технічних культур, готується ґрунт і проводиться сівба озимих культур.
Темпи засівання площ під озимину наразі повільні. На це вплинули погані погодні умови, зокрема затяжні дощі.
“Під урожай наступного року зараз аграрії сіють озимі зернові культури. Передбачається, що озимими культурами буде засіяно 65 тисяч гектарів. Наразі засіяно 22 тисячі гектарів, це 34% до прогнозу. Роботи уповільнилися через несприятливі погодні умови, зокрема дощі”, — зазначила Олена Рибакова.
Польові роботи можуть тривати і до початку зими. Та якщо поля все ж не встигнуть засадити озиминою, то їх будуть обробляти вже навесні. “Простоювати” земля не буде.
“Якщо не засіють озимими, то це не значить, що землі, які можна засіяти, не будуть оброблені у весняну посівну. Навесні їх можна буде засадити яровими чи соняшником, це не страшно. Аграрії ризикують лише тим, що, наприклад, якщо засіяти озимими, то урожай будуть збирати вже в липні, а якщо засіяти у травні соняшник, то його можна збирати у вересні. Тобто, аграрій матиме більше витрат”, — зазначила Олена Рибакова.
Урожай-2024 на Донеччині
Загалом у 2024 році сільськогосподарські культури на Донеччині вирощувалися на площі 310 тисяч гектарів. З них 52% — це зернові культури, 38% — технічні культури, зокрема соняшник, і решта посівів — картопля, овочеві та кормові культури.
Зернові культури зібрано на площі 151 тисяч гектарів при урожайності 20,6 центнерів з гектара. Валовий збір зерна склав 311 тисяч тонн.
Загалом, як зазначила Олена Рибакова, аграрний рік на Донеччині виявився складним, урожайність низька. На це вплинули кілька факторів.
“Цього року, окрім війни, ще й погодні фактори сприяли тому, що врожайність низька. Заморозки, відсутність вологи, засуха — все це негативно вплинуло на урожай. Взагалі дуже важкий був рік для аграріїв”, — підсумувала Олена Рибакова.
Житлова кімната у гуртожитку / фото Бахмутська міськрада
В Україні налічується 1 922 одиниці соціального житла, приблизно у чотирьох із п’яти громад такого житлового фонду немає. Масштабне опитування органів місцевого самоврядування виявило системні проблеми просторового планування, прогалини в законодавстві та нестачу фінансування і фахівців. Дослідники пояснили, що заважає громадам створювати соціальне житло та які зміни можуть виправити ситуацію.
Про стан соціального житла в українських громадах свідчать результати масштабного опитування органів місцевого самоврядування. Його спільно провели Інститут Житла (Housing Institute) та комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
За даними дослідження, соціальне житло в Україні може бути трьох основних типів квартири, кімнати в гуртожитках або окремі будинки.
В опитуванні взяли участь 1 006 сільських, селищних і міських громад. З’ясувалося, що всі ці громади разом мають лише 1 922 одиниці соціального житла.
Соціальний житловий фонд є приблизно лише в кожній п’ятій громаді. Водночас 94,6% опитаних громад повідомили, що на землях комунальної власності соціальне житло взагалі не було передбачене.
Результати дослідження / фото Housing Institute
Які проблеми виявили у просторовому плануванні
Однією з головних перешкод дослідники назвали відсутність актуальної містобудівної документації. Лише вісім громад розробили та затвердили комплексні плани просторового розвитку територій. Ще 51,5% громад не ухвалили рішення навіть про початок їх розроблення. У 40,1% таке рішення вже ухвалили, однак громади шукають кошти на підготовку документації.
Крім того, місцева влада майже не використовує механізми, які могли б зобов’язувати забудовників передбачати соціальне житло в нових проєктах. Зокрема:
лише дев’ять громад закріплюють у містобудівній документації вимогу до забудовників або операторів соціального житла виділяти частину площ під соціальне житло;
лише п’ять громад системно передбачають частку соціального житла в детальних планах територій для нової забудови;
близько 80% громад протягом багатьох років надавали землю під комерційну забудову, не передбачаючи в ній соціального житла.
Водночас 29,4% громад планують запровадити інклюзивне зонування. Цей механізм передбачає вимогу до забудовників виділяти частину площ під соціальне житло.
Чому в громадах не вистачає соціального житла
Дослідники виділили три основні групи причин: особливості ситуації в самих громадах, законодавчі прогалини та нестачу фінансування і фахівців.
Перша проблема — різний стан громад і відсутність необхідного планування. У тилових громадах роками не формували житловий фонд соціального призначення. На тимчасово окупованих територіях місцева влада не має фізичного доступу до майна та документів. У громадах поблизу зон бойових дій значну частину житлового фонду знищено, тому його потрібно планувати заново.
Ще одна перешкода — відсутність концепцій інтегрованого розвитку. Це базовий інструмент стратегічного та просторового аналізу, який допомагає оцінити потреби громади й урахувати їх під час планування територій. Без актуальної містобудівної документації громади не можуть повноцінно закладати гарантії появи соціального житла. Це також ускладнює реалізацію нової державної житлової політики на місцях.
Результати дослідження / фото Housing Institute
Друга проблема — прогалини в законодавстві. Чинне законодавство не містить визначень і механізмів для двох інструментів:
“містобудівна квота” — кількісний механізм, який не слід плутати з пайовим внеском;
“інклюзивне зонування” — просторовий інструмент, що передбачає окрему функціональну зону для соціального житла та відповідний код цільового призначення земельної ділянки.
Через відсутність таких норм громади, які намагаються домовитися із забудовниками про створення соціального житла, використовують меморандуми, інвестиційні договори або рішення місцевих рад. Однак ці домовленості мають слабку юридичну силу й не забезпечують належного захисту інтересів громад у суді.
Окреме питання — використання комунальної землі. Ділянки під соціальні проєкти часто отримують стандартний код цільового призначення “Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку”. За оцінкою авторів дослідження, це робить такі території вразливими до безконтрольної комерціалізації без формального порушення цільового призначення землі.
Третя проблема — нестача коштів і спеціалістів. Державну субвенцію на розроблення комплексних планів, яка діяла у 2021 році, нині не надають. Водночас в органах місцевого самоврядування бракує архітекторів-містобудівників і фахівців із просторового планування.
Що пропонують змінити для розвитку соціального житла
За результатами дослідження автори сформулювали чотири основні пропозиції для розв’язання проблеми соціального житла.
1. Закріпити інклюзивне зонування в законодавстві.
Для цього пропонують внести зміни до закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та державних будівельних норм. Зокрема, передбачити інклюзивне зонування як обов’язковий елемент містобудівної документації та створити нову функціональну зону або підзону — “забудова соціального та доступного житла”.
Також фахівці пропонують оновити Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок і запровадити окремий код для таких об’єктів.
2. Затвердити єдину методику містобудівних квот.
Державна методика розрахунку квот соціального житла в межах зон інклюзивного зонування, на думку дослідників, допоможе громадам визначати відповідні вимоги без ризику їх подальшого скасування.
3. Обмежити комерційні функції в соціальних проєктах.
Автори дослідження пропонують встановити відповідний ліміт у державних будівельних нормах. Це має запобігти ситуації, коли комерційна забудова витісняє соціальні об’єкти.
Дотримання обмежень пропонують автоматично перевіряти під час експертизи проєктної документації та видачі дозвільних документів. Для цього планують використовувати Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.
4. Забезпечити громади фінансуванням і фахівцями.
Для цього пропонують розглянути можливість фінансування або співфінансування розроблення містобудівної документації, а також організувати підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Російський окупаційний суд виніс вирок 18-річному жителю тимчасово окупованого Маріуполя Михайлу Гулому. Хлопця засудили до 8 років та 6 місяців позбавлення волі в колонії за звинуваченнями у “державній зраді та зберіганні вибухівки”.
За наявною інформацією, Михайло Гулий проживав у Маріуполі. Російські силовики затримали його ще в грудні минулого року, коли хлопцеві було 17 років.
За версією російської фсб, юнак нібито самостійно встановив зв’язок зі Службою безпеки України та запропонував допомогу в підготовці вибухів. Окрім цього, окупанти звинуватили маріупольця у передачі українській стороні інформації про місця розташування військових частин рф.
Міський голова та начальник Маріупольської міської військової адміністрації Вадим Бойченко наголосив, що подібні вироки є частиною цілеспрямованої політики терору проти жителів захопленого міста.
“Звинувачення у так званій ‘державній зраді’ стають системним інструментом залякування жителів тимчасово окупованого Маріуполя. Створюючи атмосферу страху, вони намагаються придушити будь-які прояви проукраїнської позиції. Особливо цинічно, коли під переслідування потрапляють діти та молодь“, — зазначив Вадим Бойченко.
В Україні налічується 1 922 одиниці соціального житла, приблизно у чотирьох із п’яти громад такого житлового фонду немає. Масштабне опитування органів місцевого самоврядування виявило системні […]
Російський окупаційний суд виніс вирок 18-річному жителю тимчасово окупованого Маріуполя Михайлу Гулому. Хлопця засудили до 8 років та 6 місяців позбавлення волі в колонії за […]
Бійці Сил оборони атакували російських окупантів на Донеччині. 15 листопада і в ніч на 16 листопада під ударом українських захисників були пункти управління підрозділів армії […]
18 листопада 2026 року фахівці Центру надання адміністративних послуг та відділу реєстрації Бахмутської міської ради проведуть прийом бахмутян, які мешкають у Києві та Київській області. […]
У травні 2026 року Бахмутська МВА затвердила цільову соціальну програму з утвердження української національної та громадянської ідентичності Бахмутської громади на 2026-2028 роки. Вона розрахована на […]